лат. abstraho «відтягаю, відволікаю», abstractus «відтягнутий», abstractie «відтягнення, віддалення» утворені з префікса abs- (ab-) «геть» і дієслова traho «тягну», спорідненого або з гот. дангл. dragan «тягти», двн. tragan «тс.», або з кімр. troed «нога, ступня», слн. trag «слід», схв. тра́жити «шукати»;

Ну калька, то й що — в українську мову "відволікати (від думок)" проникло від російської мови за політики "зближення братніх мов".

Ваша правда, Карле-Франце. Українці не волочать думок, на одміну од москалів.

Перше дослідіть походження й розвиток значення слова abstractio, ніж писати такі дурниці про "політики зближення братніх мов", "українці не волочать думок", "відволікати від думок".

Анітрохи не важить, як розвивались значіння латинського слова. Ми ж міркуємо про годяще українське слово. Якби мови розвивались однаково, ми б перекладали все до слова, а то й узагалі б усі розмовляли однією мовою. Як хочете довести свою правду, то лучче пошукайте прикладів такого вжитку в класиків абощо.

Bez toho ne rozuméti sõty tẽmui. I Ui yõ yauno ne rozouméiete.

"пошукайте прикладів такого вжитку в класиків"

Yacuix tacuix "класиків"?

Ваша думка про доречність латинського слова хибна. На особисті завваги не буду одповідати й поготів.
Розмову закінчено.

Ui ne znaiete "moiõ doumcõ" pro latinscè slofo. Ale iz toho, cyto Ui pisyete, fémy, cyto Ui ne tẽmite sõty tẽmui.

Єлисіє, дуже прошу вибачити за нахабне питання, але скажіть правдиво, Ви прочитали хоч би сім різних книг семи різних українських поетів, письменників 17-18 століття. Уже в післявніверситетські часи?

Ви ж добре маєте розуміти, що є класикою для української літератури.

Я скільки книжок був прочитав, ніколи в Квітки-Основ'яненка, Панаса Мирного, Шевченка, Ольги Кобилянської, Котляревського, Українки, Стефаника, Коцюбинського не бачив речінь на взір "він одволік мене від думок".

Мене зовсім не цікавить Ваша "doumcõ" pro latinscè slofo" з тієї простої причини, що розмова йде про українську мову та українські слова. Тож не морочте мені цим голови. Dixi.

I cwlko ge e ou Fas tuix golwf?
___
Ni, mowfa e ne pro oucrayinscõ mowfõ, a pro tẽmõ philosophie.
___
"Мене зовсім не цікавить Ваша [doumca]"

XD))) Gédnõ doumcõ u twy réci ge'my dosi ne yafil. To Fam mréie.

"він одволік мене від думок"

XD

A yacuim bocom se tẽgne do tẽmui "abstractio" u philosophii? Xuiba yé'my pisal »abstractio« = "uolocti wd doumoc"??

___
Idemo tou mowfiti tõ tẽmõ u philosophii, abo mériti, cto cwlko cnig wd »classikwf« cita??

Isce raz: “abstractio” e tẽma philosophie, tomou philosophii – a ne za classikwm crasnoho pisma – e peruoiõ réxiti godye imẽ pro siõ tẽmõ.

Перекладете руською кирилицею?

"абстракція" ≠ "відволікати від думок". И "відволока" є не від "відволікати від думок". Сами'сте вигадали виклад кривий, и прете проти його.

"абстракція" є тяма философиї, й її є прерогатива визначити вірне слово до сеї тями – не класиків красного письма. Будемо про праву суть тями говорити, або мірити, кілько класиків хто чита?

PS.: Не будьте нахабни, й пробачення просити не буде треба.

Ще раз, з чого Ви вирішили, що українці повинні калькувати грецьку\латинську\ще яку мову? Чому нам робити кальки, якщо можемо шукати свій шлях?

Я саме цю думку намагаюсь донести до Єлисія. Вигадуючи нові українські слова, треба думать, як проста людина. І витямок "волочить" навряд спаде простій людині на думку, коли вона думає про щось уявне.

Єлисіє, Ви даремно намагатись буть дотепним, як лічите в мене голови. Почитайте лучче це: https://facebook.com/slovopys/photos/а-моєї-милої-не-пускає-матиці-слова-народної-пісні-дозволь-мені-мати-криницю-коп/1545025095725730/. До того ще скажу ще, що мені важко читать Ваші дописи такою собі латинською максимовичівкою. І що спонукало Вас уживать букви "f" на місці українського [в]? Одна буква позначає чужого українській вимові глухого шумного зубно-губного звука, а друга – дзвінкого сонорного двогубного.

Ou moyeim pismé <f> znacity ne [f], a {β̞ ~ w}. Se pismẽ ide wd d.-gteçscoho <Ϝϝ>, cyto znaci zuõc [w], a ne [f].

Ми не маємо калькувати. Але маємо як слід перше глибоко розуміти, праві чому дану тяму є в иншій мові звано праві таким словом. А надто в разі такої глибоко філософської тями як "абстракція". Нагадаю, філософія не є сфера "простої" людини.

Гаразд, багато думав, вирішив що за слово стояли багато мовознавців, щирих патріотів України, тож я погарячкував критикуючи слово, що вони були пропонували.
Та таки все ще стоїть питання, для чого зайве "од"? Чотирискладове слово од-во-лік-лий може не витримати конкуренції з коротшим аб-стракт-ний. Чому не якось інакше?
Чому не «зволіклий» чи «воліклий».

А ще й лат. abstraho є з дієслова traho «тягну», то чому не «відтягнутий», «стягнутий», «тяжий», чому саме «олволіклий»?! Трохи читав класиків, у них таки є, хай і небагато, випадків, коли «тягнули» від думок. Гадаю, цей корінь просто доречніший.

Я знаю, якого гука Ви позначаєте буквою "f", і саме про це й кажу. Ваші тексти важко читать.

"Знаю, який звук" → "важко читати". ??

И тут родовий відмінок? Там було "ne". А тут?

Мала йсторична довідка:
genitivum (а точніше то є таки partitivum, »частний« відмінок) у таких конструкціях не є нич щеґле в руській мові. Крім словянської лядської, partitivum знають, крім иншого, мови пранецька, низозімська та німецька, тож то є, віді, пізній и.-є. пруг, а таким чином правильність користання з його в руській можемо знати й по тих мовах, а ть же, постав той пруг не в руській мові первій. У згаданих мовах є partitivum при тямах перед усім нелічимих чи бірних та відволочних (»питво (вода, чай, сік, кава, ...)«, »мшіль (сніг, дощ, круш, деревина, копанина, лід, пара, кров, пшениця, ...«, »їжа«, »срібло, статок«, »любов, ласка«, »лють, гнів«, »руп«, »ніга«, »тіха«, »яблука, вишні, сливи, груші, ...« тощо). З одиницями лічимими є partitivum из самої його сути немислив.

Так, важко читать, бо Ви вживаєте чимало незвичайних і несподіваних букв. Доводиться силкуваться, щоб прочитать Ваш тайнопис. Нема на те охоти. Та й не тілько тайнопис, а й слова. Я не знаю, що таке "щеґле", і гадать не хочу. Щодо родового одмінка: вислів "не морочте мені голови" містить заперечну частку "не", тож дієслово вимагає прямого додатка в родовому одмінку. Про це й пише Караванський. Тож Ваша лекція про partitivum цікава в усяких мовах цікава, та не доречі.

Карле-Франце, не мішайте любов до рідної землі до мовознавства. Бо нам пак патріоти понавигадували таких слів та словосполук, як "залежно від", "підприємець" та "брати участь", що тільки й питаєш себе, як ті частини слова суміщаються одна з одною та як виводить значіння загалу із значіннів частин. А потім ще й повитискали добрі українські слова отими одороблами. А що то за слова "підмет" чи "присудок"? Невже не могли вигадать чого, щоб одразу розуміли, за що говорять?

Єлисію, неправда Ваша, що філософія чи бодай її початки не справа простої людини. Бо прості люди не тілько пасуть і вирощують хліб.

КФЯЙ,

"«тягнули» від думок"

Isce raz tẽcnõ: slofo »ab-s-tractio« ne e touryeno towcom +"tẽgti/uolocti wd doumoc". »Ab-s-tractio« ne wd »doumoc« tẽgne/uoloce, a wd réciy u oumé.

Oleksa Rusyn, як то "не до речі"? Вам же було на помилку вказано в "якого звука Ви позначаєте", а не про голову.

Яку помилку? "Дай мені ножа" чи "напиши йому листа" – помилка? До того ж, Єлисій спитав про число моїх голів, явно посилаючись на моє "не морочте мені голови".

Це латиняни тягнулись од думок, а українці навпаки – думають і в'являють щось у себе в голові.

Та не "тягнулись латиняни від думок". То є взагалі не та мотивація слова abstractio.

Негативну конотацію в слово "простий" дінете Ви.

Дбає про ліса? Косить трави́? Шиє штанів? Ставить дому?

"Звичайні/незаичайні"

Ви же сами розумієте, то є таке.

Е? Та ж за тим самим покликанням, яке ви радили почитати Ялисію, сказано, що йменники змінюють відмінок зі знахідного на родовий з часткою "не"???????

Та не важить, од чого вони одтягувались. Важить, чи спаде на думку українцеві, що не вчив латинської мови, вжить тут тямки на взір "тягнуть" чи "волочить".

Не вигадуйте. Простий значить такий, що не ходив учиться до університетів. А таких в Україні наприкінці 18 століття була більшість. Бо тому таки й постала новожитня зразцева українська мова, що і стара письмова українська і новожитня зразцева московська мови були для українців занадто мудруваті, бо містили багато чужих йому слів. А московською ще й писали про суспільні явища, що не траплялись в українців, тож були їм нецікаві.

Ваші приклади невдатні. Почитайте § 40 "Норм української літературної мови" О. Синявського (http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001032).

Відзначились би вкраїнці могутніми труди з филозофиї, з основоположними концепціями та йдеями, була б' и мова про те, "як думає українець"... А так, то буде винаходження колеса, й дуже ймовірно кривого...