+

Дякую Андрію !

Саме вага є чудже.

Корінь "ваг" є давнім запозиченням з верхньонімецького діалекту, але він короткий, милозвучний і зручний для словотвору. Чимало слів з нього утворене саме українцями чи щонайменше слов'янами (бо я не знаю польської через яку вочевидь запозичиний цей корінь), зокрема: увага, заввага, повага, зневага, перевага, вагання, важіль, вагомий, невагомість, відвага, зважати...
На додачу цей корінь пов'язаний з тямою "вага" навіть в англійській і скандинавських мовах, а в праіндоєвропейській мові він мав зв'язок з колісним транспортом:
"*wegh- Proto-Indo-European root meaning "to go, move, transport in a vehicle.":https://www.etymonline.com/search?q=weigh
Отже, в нас є можливість осучаснити українську народну реалію з використанням праіндоєвропейського кореня !

Саме так, Ярославе! Тут можна також навести такі приклади, котрі виникли зі згаданого Тобою іє. кореня:

ісл. vegur
англ. convey, previous, vehicle, wagon, wave, wiggle, vector, vogue
лат. vehiculum
ст. церковно-слов'янська. vesti, vozŭ
українська. возити, вести, віз

та безліч інших. Звісно, всі ці слова були б запозиченнями та чужинецькими словами в Українській мові, але від глибших коренів нам нікуди не подітись, тому що певні ранні, найперші діалекти давньослов'янської мови (серед яких можливо вже й були майбутні зародки Української) напевно мало чим відрізнялись від пізньої індоєвропейської мови, адже праслов'янська була, так би мовити, донькою індоєвропейської, її продовженням. І ті ранні праслов'янські діалекти містили в собі ті ж корені, які містили й ранні протороманські та протогерманські діалекти.

Не глибше ніж по розпаді йндоєвропийщини.
Україньска мова знає ряд слів коло товку "вага, важити" від кореня тяг- (*tENg-) – питомого й питомого розвоя сих товків. Коли мога, все ліпше є слово з кореня питомого перед чуджим, то бо значить що люд тої мови стигне реагувати на виникнення нових тям. Звати тяклі тями коло "ваги, важіння" від кореня германьского є признати за слов'яни відсталість проти германьців.
Наявність не йно в українській таких слів: тяжіти, тяжчати "ставати важким" (Недільский), тяжчити "робити важчим" (Нед.), тєжку́р "важкувата людина" (Онишкевич), тяга́ "вага", тягота́ "вага; важкість; вагітність", тягість "вагітність", тяж "вагітність", тя́жа́р "вага", тя́жина́ "вага", тя́жище "центр ваги", тяжíнь "центр ваги", тяжка́ "вагітна", тягістна "вагітна", тягітна "вагітна", тяжко "важко", (най)тяже "(най)важче", тягти "вагатися", потягом (чого) "зважаючи (на що)",
но й у давньоруській: тягwсть "вага", тягъініа "важкість; вага", тяжесть "вага",
кажуть про тяглу (безперервну) наявність тяклих (відповідних) питомих слів коло тям "вага, важити, ваг-, важ-" від давньоруської до руської, збережених по говірках. А наявність слів від кореня *wag- в руській є прояв поздішого втручення мови лядьскої.
Утім, тямі "домкрат" не годить ни питомий корінь *tENg-, ни чуджий *wag-, оба бо значать дію будь біч або долу, а "домкрат" мінить дію горі, яку луче передають инші корені: *dwig- чи *wyr- "вернути, вертати", відки й верло "пристрій для підйому ( → "домкрат")".

Та добавте ще слово "тяжниця" для пуристів, та й годі, це нормально цілком, коли слова отримують значення відмінні від етимологічно вірних, чого вартує російський "красний" колір, хоч не усе червоне є "красне" ("красиве"), це нормальне явище.

Тарас Шевченко, поема "Гайдамаки":
"...А унуки? їм байдуже,
Панам жито сіють.
Багато їх, а хто скаже,
Де Ґонти могила,—
Мученика праведного
Де похоронили?
Де Залізняк, душа щира,
Де одпочиває?
Тяжко! ВАЖКО ! Кат панує,
А їх не згадають..."

Yaroslav Shpak,
ну, ще Шевченко за взірець хибів.

Карл-Франц Ян Йосиф,
я "тяжниця" за "домкрат" не дам, бо значення кореня *tENg- не тякне принципу дії сього прилада. Я се яснив уже змінкою вище.

אלישע פרוש, прочитайте мій коментар ще раз. Це нормально цілком, коли слова отримують значення відмінні від етимологічно вірних. Так російське "наглый" раніше означало "несподіваний; швидкий", а стало синонімом до "дєрзкій", але ж ніхто не буде перекручувати слово, повертаючи йому істинне значення лиш тому, що корінь якийсь не такий. Слова набувають нових значень, тут нічого не поробиш.