Ні, не краще. Галицьке слово "майбутній" (утворене од "має бути") невдатне. Од "має бути" пішло й слово "мабуть", що виражає непевність. Тож і "майбутній" означає "може, буде, а може, й не буде". Не годиться витискати ним слово "прийдешнє" (
r2u.org.ua: прийдешній) ("те, що прийде").
Наостанок витяг з "Кривого дзеркала украінськоі мови" І. Нечуя-Левицького: "І скрізь у неi — 'окремо', 'також', 'майбутнє' (ніби-то 'будуще', а воно значиться — 'вѣроятное')".
Нічого не маю проти галицьких слів, якщо це не польський суржик на зразок "на кшталт, смаколик" тощо
А "майбутнє" давно усталилось в нашій мові.
Коли галицькі (а це здебільшого польські) слова й далі так само завзято пхатимуть до зразцевої мови, то за 20 років вам казатимуть те саме про "смаколик". "Кшталт", доречі, не галицьке слово. Та я його однаково не вживає, бо воно немилогучне, та й своїх слів вистачає.
Кажете, шо не годиться витискати слово "прийдешнє". Згоден. Але й не годиться витискати слово "майбутнє", а більше — казати, шо його значення неправильне. Значення є, значить воно правильне.
Я думав, галичани кажуть (чи, принаймні, казали перед другими совєтами) "будучність".
Приміром, у словникові Желехівського є "будучина, будучність" (том I, ст, 48), а слів "майбутнє", "майбутність" чи "майбуття" нема. Є хіба "майбути", та Жехелівський шле на слово "мабуть". Ще є "мабутний" зі значенням "wahrscheinlich" (як не хиблю, то є "ймовірний").
Та й у Кримського-Єфремова біля "будучий" є примітка "гал.", а коло "майбутній" її нема: r2u.org.ua: будуч*
У третім виданні словника Грінченка ще такі цікавинки видимо: r2u.org.ua: майбутн*. Примітка "Киев." у слові "майбутність" — то Київська губернія, мабуть? А примітка "Л. Янов." у "майбутній" — то не Любов Яновська часом? А вона не була галицькою письменницею (що, втім, не значить, що вона про це слово не могла взнати деінде).
Можливо, в якихось джерелах таки зазначено, що "майбутнє" то є галицьке слово, було би незле то взнати. Та поки маю сумніви.
Для пана Олекси особисто. Не дай бог не проголосує 😁
