Вимова: {duʃ}, douxy-, doux- {duʃ-}.
*doux-y-os; творено чепенем -y-u (*-y-os) знаку свійства чи тягу до чого (чий?, якості?; рівни: отьць => отьчь "вітцівський, вітців", бѡг => бѡжь "божий" тощо) від корене doux- "дух"; себо *"такий, у кім є якість духа".
хто?/що? – douxy
кого?/чого? – douxya
кому?/чому? – douxyou
ким?/чим? – douxem
кім?/чім? – douxyé
За тяму "геній" ги "геній чого", на пр. "геній краси": douxy crasui (душ краси).
Вимова: {dxɑn ~ dˠxɑn}.
Творено чепенем *-a-n-, де *-a- є тема дієслова duxati (дъхати "inspirare"), а *-n- чепінь терпних частників (participium passivum) минулого часу, з дальшою субстантивацією. Значення вихідне є *"надхнутий; такий, у якім є дух".
<u> = ъ. Ne raz ouge’my pisal. Prauiõ na <dxan>, bez <u>.
Вимова: {ˈduxyɲ ~ ˈduxʉ̯ɞɲ ~ ˈduxʊ̯ɶɲ ~ -duxʷɶɲ ~ ˈduxʉɲ}, douxony- {ˈduxoɲ-, ˈduxon-}.
Від корене doux- "дух" творено чепенем *-on-y-os (див. про чепінь сий: F. Sławski, Język prasłowiański, 133: *-оn'ь).
Найчастіш генії бувають захоплені, аж одержимі своєю працею, що є для них пристрастью. Наврядчи геній невимушено займався б роботою, якби не був нею одержимий.
goroh.pp.ua: дихати
я згадав це слово! той, що несе світло, світоч!
Архаїзми, справді, можуть помогти. І заміна чужого слова, і слово оживе
Але ще треба доміркувати відповідник до "Геніально!", та "Геніальний"
І справді, "світоч" тут якнайкраще підходить.
Геніальний - світлочолий
СвІточний:) Світочно! Або "осяйно" (=геніально)
українська мова прекрасна
Світоч геть не архаїзм. Але світоч–це добрий геній.
А в инших слов'ян вживається? Бо дуже схоже на кальку рос. Светоч.
-
Калька російського светоч, українці не називали геніїв світочами до приходу московитів.
http://hrinchenko.com/
Саме слово в Грінченка відсутнє, але воно згадується в прикладі до слова "Любому́др". До речі, це вривок від Шевченка:
"Ти засвітив, любомудре, світоч правди, волі."
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/27130-ljubomudr.html#show_point