Після погрому українського мовознавства, форму «заввага» репресували, але правильні є обидві.
1) Слова з *ваг- суть від німецького *wag-.
2) Взагалі, прикро, що більшість даваних тут слів є творено з нині найуживанішого запасу слів – то є хибний вибір, бо біднить мову й такі слова справляють враження намагання складні поняття пояснити "на пальцях".
Невже навіть украінське "увага" є ґерманізмом?!?!
Слово увага з передчепом у- та кінцем -а саме по собі творено як руське, та корінь його є німецький.
З української мови не можна забирати цей корінь аж ніяк. Корінь, можливо (!), і німецький, а от чимала низка слів, творених з нього українцями є доконечно потрібною для української мови: вага, увага, заувага, повага (поважати), зневага (зневажати), перевага, вагання (вагатись), важіль, вагомий, невагомість, звага (відвага), вивага (виважуватись), зважати, підважувати, важити (на щось), зважувати (міряти вагу).
Якщо корінь і є запозиченням (а довести це неможливо), то аж ніяк не належить німецькій мові все це розмаїття похідних від нього слів.
ménca
Вимова: {ˈmʲi͡en.kɐ ~ ˈmʲi͡eŋkɐ ~ ˈmʲi͡eŋgɐ ~ ˈmʲe͡in.kɐ ~ ˈmʲe͡iŋkɐ ~ ˈmʲe͡iŋgɐ}, множина родового: ménuc {mʲe̝ˈnɒk ~ me̝ˈnɒk}.
Етим.сл.укр.м., стаття на слово <мінити> »комусь щось визначати, обіцяти« (словник Желехівського), »розподіляти, призначати [в уяві]« (словник Мельничука), <мінка> »згадка, зауваження« (Желехівський), <вимінка> »умова, застереження« (Желехівський), <намінити> »згадати, натякнути, натякнути« (Желехівський), <намінка> »згадка, натяк« (Желехівський); том IV, стор. 478.
Може все ж ліпше буде "домін(к)а", бо коментарі ДОкладаються до чогось, а не існують самостійно, а "мінка" припасти для иншої тями?
Чому догукуватись? Догукувати ж.
А, дійсно.
Можу заздрити Ваші невибагливости.
> Можу заздрити Вашій невибагливости.
Чому невибагливости, а не невибагливості? Це ж давальний відмінок, а не родовий.
Взагалі-то давальний...
Дякую, виправив.
П. Крутьче,
то в родовім слова "десять, девять, сім, пять, шість" Ви кажете: "десяти, девяти, семи, пяти, шести", а в давальнім: "десяті, девяті, семі, пяті, шесті"?
Ні, це стосується лише слів на -ість та -рсть. Вічність - (нема) вічности - (звернувся) до вічності - (загубився) у вічності.
Gerèlo?
"Можу заздрити Ваші невибагливости."
¯\_(ツ)_/¯
Досі найбільше подобається.
Єлисію, «десять», «пʼять» і «сім» це числівники, вони мають трішки інші правила відміни). Також не «Крутьче», а «Крутьку». (Джерело: https://webpen.com.ua/pages/linguistic_norm/first_name_declination.html)
zménca
Вимова: {ˈzmʲi͡en.kɐ ~ ˈzmʲi͡eŋkɐ ~ ˈzmʲi͡eŋgɐ ~ ˈzmʲe͡in.kɐ ~ ˈzmʲe͡iŋkɐ ~ ˈzmʲe͡iŋgɐ}, множина родового: zménuc {zmʲe̝ˈnɒk ~ zme̝ˈnɒk}.
Див. пояснення під <мінка>. Тут додано префікс <з->, що вторить латинський префікс <com-> у <commentarium>; сам же корінь латинського слова є того самого походження, що й в українських словах <мінити; мінка; намінити; намінка; змінка> й інших похідних.
А що в лятинській значить "com-", а що дасть "з-" у нашому слові?
Саме слово подобається, просто хочу дізнатися чи є надоба "з-" чи "мінки" досить.
То біх тоді те слово клав, хотівши точно творити по ("відповідно до") латинському словоставу ("морфології") com-mentari. Суть com- є ту в лат. слові мінити, віді, "разом, купь", яко *"купити всі думки/мінки/міти (notes)/память (memories) в одино, готуючи мову/річ ("промову, доповідь"). Себо давніше тяма "commentarium" значи не "мінити що на чиї (чуджі!) слова", а "мінити що про себе сама, пишучи собі на память свої думки разом". Нині є тий первісний знак нечинен, тому, може, й мінка ("конотація") "разом, в одино, куп" є нині зайва в слові (z)ménca, либонь. Кінець кінцем, єсми ту й твар ménca, писаний у Желехівського, дав.
Дякую.
goroh.pp.ua: замітка
Замітка — заст. Зауваження, висловлене вголос.
Беззаперечно, найкраще й відразу зрозуміле!
За Павлом Штепою.
Пропозиція אלישע פרוש, лиш дещо змінена.
"Етим.сл.укр.м., стаття на слово <мінити> »комусь щось визначати, обіцяти« (словник Желехівського), »розподіляти, призначати [в уяві]« (словник Мельничука), <мінка> »згадка, зауваження« (Желехівський), <вимінка> »умова, застереження« (Желехівський), <намінити> »згадати, натякнути, натякнути« (Желехівський), <намінка> »згадка, натяк« (Желехівський); том IV, стор. 478."
Коротке слово лише з трьох букв саме для епохи інтернету і швидкого писання.
Перекликається з англійським "mind", а що є коментар, як не висловлення своєї думки?
Карл-Франц Ян Йосиф,
и "змінка" є вже доста короткий твар и проти лат. commentarium. Твар "мін" є незасвідчено. Та коби й творити твар "мін", то радше вже припасти його для їншої якої тями. В друс. зокрема є мін за "міру"; то, може, яти його за "еталон", либонь.
Мені є до волі й "змінка", вторить бо словотвір лат. commentarium – com- = з- (*съ-) + men-t- = мін- (*mēn- "гадати, мїнити, мислити, думати"), + -ari-um ≈ -к-а (← *-ък-а).
Розумію Вас, просто гадаю, що українці не віддають голоси за "мінку", бо надто виникають сильні асоціації з "маленькою міною". Жаль, що українці цураються одних слів через схожість їх до слів инших.
Відміна слова "заміта" на зразок "допис".
Можете порівняти з цими словами з ЕСУМу (мітити): міта, заміт, приміта.
Від "вимітка" — замітка, запис, нататка.
Дивіться ЕСУМ "мітити" та тут: 
r2u.org.ua: вимітка
«Примни́ння» вигадане на основі приблизної кальки з лат. commentarium.
пост
відгук може бути і на дисертацію, і то не є коментар, як на мене
А що ж то є?
Знов-таки, не конче треба мати одне слово-одповідник на чужинецьке слово. Різні одтінки значень можна передавати кількома словами. Прокоментував: висловився. Написав коментаря - написав відгука
Відгук іде скоріше до reaction чи feedback.
Коментар в більшій мірі є "доповненням", "реагуванням" і "реакцією", то ж в деякій мірі підходить, але я б радше обрав "дослів", "догук", "змінка" чи "примітка".
Погоджуюсь з אלישע פרוש, давно уже стали відгуком називати "фідбек".
фідбек
- - -
Відгук це сталий (у багатьох місцях) переклад feedback.
Слово «коментар» має ширше значення.
Відгук не може походити від того самого автора, а коментар може. Ну або це одна людина, що вдає з себе іншу. Наприклад, коли пишеш відгук про власні товари чи послуги з іншого облікового запису, вдаючи задоволеного клієнта.
Коментар може писати і сам автор. Наприклад: зробив креслення і додав ще низку коментарів щодо вимог до матеріалів та способів обробки.
—
Це не те