В старовину, наше рунічне письмо називали черти і рези http://readbookz.com/book/210/7963.html
Слово є відмінювання типу імя.
Я в жаднім разі не мінив там "мяке" /м/. Йотування є там само собою ясне, я просто не хочу писати «’». Він є в чиннім письмі ге милиця для тих, хто не знає русьску вимову.
Що у вас означає слово "ге"?
"Наче, як, мов, на приклад". Кажуть ше "ги", "гі".
<"Наче, як, мов, на приклад". >
Tac.
___
<Кажуть ше "ги", "гі".>
‹ге› = ‹he› "as, like", a ‹ги, гі› = ‹hei› (*he i)› "as well as, same as, and also"
Зрозумів. Треба почути самому, шоби ліпше розуміти різницю в ужитку між ними.
Згоден, що має бути "Літера", бо якщо звертати увагу на те, що частина українських слів котрі вже давно сприймаються як українські мають латинське чи ще якесь походження тоді потрібно змиритися з думкою що української мови взагалі немає. У світі на сьогодні просто немає мов котрі не містять слів запозичених, то мож тоді немає мови англійської чи російської чи ще якоїсь ? Давайте визнаємо, що слово "буква" вже звично більше використовується в російській мові тоді коли слово "літера" вже звично більше використовується в українській мові і саме цим вони різняться
Уже давно українізоване слово
Слово ще з праслов'янської мови, але в праслов'янській мові *buky означало «літера», а bukъѵі «письмо».
Контекстуальний зсув з'явився з впливом церк.-слов. мови.
Див. «букы» у давньоруській мові:
http://oldrusdict.ru/dict.html
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/buky
Чому Ви гадаєте, що на цій зміні основи позначилась церковнослов'янська мова? Бо такої зміни зовсім чи почасти зазнали всі йменники з основою на -y: кры => кров, любы => любов (а в Панаса Мирного я бачив і одміну "любова": http://ocls.kyivlibs.org.ua/mirnii/tvori/Listi_Mirnii/Listi_Mirnii.htm, http://ocls.kyivlibs.org.ua/mirnii/tvori/Ne_Vgashay_duhu/Ne_Vgashay_duhu04.htm), мъркы => морква, тыкы => тиква, цьркы => церква.
Либонь таки за Вами правда.
Oleksa Rusyn,
але він пише про "контекстуальний зсув", не морфологічну зміну.
Його немає. А в теперішній руській мові немає слів, що закінчуються на -и в називному одмінку однини.
То мені пишете? Та я же'м не на те казав. Ви про морфологію пишете, а КФЯЙ про "контекстуальний зсув" (тому в лапках бо ще би вісти, що то значить).
Від праслов'янського *buky, забрав болгарське церковнослов'янське посередництво, яке дало нам [к].
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/buky
Саме так чехи називають "букви/літери": 
cs.wikipedia.org: Písmeno. Думаю, що слід використовувати в українській мові варіянт, який вже є знайомим для слов'янських мов, хіба що його дещо змінити на нашу традицію.
"Азбука" (церковнослов'янське від "азъ" та "букы", перших букв церковнослов'янської абетки) українською буде "абетка" (від "а" та "бе", перших букв української абетки), тобто "букы" замінили на "бе".
Пропозиція змінити за аналогією [бук]ва на [бе]ва.
В слові буква є "в" за походженням скорочений звук *ъі, що продовжує праслов'янський *ū – довгий *"u", що перед дальшим голосним є скорочено в короткий *"u", рівний загалом перед приголосним та між приголоснима *ъ в давньоруській, а перед голосним "в": *boukū (→ боукъі → чинне сучасне письмо: буки), *boukū+a → *boukua (→ боук(ъ)ва → суч.чин. письмо: буква). Тобо, "в" в "буква" не є якийсь видїлимий (словотвірний) чепінь (suffix).
Письмо є низкою писів, що складаються слова та речення. Написи є рисунками, що скоріше за все мають зміст. І все інше похідне. Пропис, письменник, допис, підпис, писемність, опис...
а давайте просто всі українські слова замінимо російськими!
"Буква" це українське слово. А "літера" запозичення. Подивіться походження слів
Дмитре, насправді і Буква запозичене, прийшло до нас із німецької, де Buch означає Книга.
Олексію, на які джерела можете послатись? Я переглянув багато словників иншомовних слів — у жодному з них не знайшов цього слова. Прочитав про походження — виводять зі старослов'янської.
Етимологічний словник української мови у 7 томах.
В старовину наші букви називали різами
"Буква" родом звідти, звідки ж і "Азбука". Це наше коріння. Якщо росіяни сказали, що то їхній спадок, - не варто їм сліпо вірити. Вони і так вже багато накрали.)
У нас абетка, не приплітайте нам московитську азбуку
Пхах, це ви так росіянам давньоруську віддали? Справді дуже дарма. Абетка наше головне, але азбука точно не тільки російська
Vadik Veselovsky, слова «рука» та «нога» теж русизми?
Українською не Азбука, а Абетка, Азбука від кириличних літер "Аз" і "Буки", кирилиця до нас прийшла з-за кордону, тож Азбука це не українське слово
Якби ще отут це врахували
алфа́ві́т
Так і "новина" тоді, можна сказати, не українське слово, а латинське. Головне вчасно зупинитися. В слові "буква" від німецької чи англійської хіба що "бу".
Не забувайте, що багато слів сама німецька запозичила від слов'янських мов
Ми не забуваємо, забувають панслов'яністи, які кожне українське слово, що на їхню думку походить з німецької намагаються перекласти.
@Микола Зін, варто зазначити, що "ПАНслов'янізм" і "ПРАслов'янська мова" - це різні речі, які зовсім не перетинаються.
Якщо [бук] у "буква" то ґерманське запозичення, то як слов'яни звали букові дерева?
То слово "буква" від дерева пішло?
@Микола Зін, так, слово "буква" пов'язане з назвою дерева "бук". Насправді це давнє запозичення з прагерманської мови в праслов'янську мову. https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/buky
Не знаю ніякої «букви». Жодного разу ні від вчительки української в Києві, ні від тата, ні від бабусі, ні від прабабусі з Харківщини не чула ні про яку «букву» - літера і крапка.
Не чув ні про яке найменування «Kateryna Petrenko» — Невідь Хто і крапка.
Серйозно? А першу книгу, яку ви чи ваші родичі прочитали — Літерар чи Буквар? 🧐🤦♂️
Буквар!!! "Українська мова. Буквар" підручник для 1 класу закладів загальної середньої освіти (у 2-х частинах). Супер!!! кор. Бук - ва
Я теж не часто чую, але ну це прямо явне запозичення, а тут на Словотворі таке викидаємо
Словотвір на те й словотвір, аби нові слова вигадувати. А не згадувати слова, на кшталт, «буква», «путь», «спасати», «бистрий». Ми або словотворимо нове, або взагалі не чіпаємо слово, якщо слово праслов'янське чи власне українське. Або пропонуйте цікавий варіянт, або не треба взагалі згадувати ці слова, бо вони є у словниках, цього досить. Ми ж не збираємося повертати староукраїнську чи праслов'янську. Ми розмовляємо сучасною українською, та краще, що ми можемо зробити – це словотворити для збагачення нашої мови.
Тільки не на кшталт, а на зразок, на взір, на взірець 🤷♂️
Не знаю, я якраз за згадати, якщо є можливість. Тим більше якщо воно наше й поширене. А словотворити тоді коли справді нема зовсім
Словотворити можна навіть якщо слова вже є. Наприклад, українською можна сказати вертоліт, гелікоптер та ґвинтокрил. Проте ці слова не заважають одне одному співіснувати
Так, я не зовсім досвідчений у тому, щоб використовувати власне українські слова, але дякую за виправлення
Хах, справді запозичення з германських. Це кінець