негативний-позитивний, просто як добрий-поганий, коли не можна вжити додатній-від'ємний
Зроблено на прохання Василя. :-)
Ствердна відповідь (слово має кілька значень, тому потребує кількох перекладів).
Позитивний персонаж? Чому не благотворний персонаж чи протагоніст?
Схвальний персонаж.
Добрий ..
Доброчинний
Гожий ..
Чуйний ..
Славний .
ЦЕ ДОБРЕ коли НАША МОВА БАГАТА й урізноманітнює все щоб не зациклюватися на словах іноземного походження, такого ніколи не буде, щоб одним питомим словом казали про всі відповідності., як і у всіх інших мовах світу, окрім мов виключень якими не мовлять (та есперанто)
Порядний персонаж... А що сказати про його протилежність: "непорядний персонаж"? Невже немає гарного українського відповідника?
Доброчинний ~ злочинний
Чуйний ~ нечуйний
Славний ~ безславний
\
Шкідливий персонаж
Відповідь -ствердна, число - додатнє, людина - хороша. Українська мова просто для кожного відтінку сенсу має свій одповідник
Додатня особа. Хіба не звучить?
Василю, навіщо виправляти? М'які прикментикові закінчення - це автентична особливість української мови. У ХХ ст. її намагалися видалити й замінити на тверді
Почитайте С. Караванського. Він пише про те, що м'які прикметникові закінчення поступово вилучали з мови,замінюючи їх на ближчі до російської мови тверді: народній-народный-народний
Вимова: {ˈtβ̞ærd}, {ˈtβ̞ærd-}.
Давніше: tfyrdu/твьрдъ
Серед товків друс. твьрдъ суть "вірний ( = що відповідає дійсності), ствердний, який має силу/значення", як і в дієслова твьрдити, крім иншого, "підтверджувати/підтвердити"; див. більше http://oldrusdict.ru/dict.html#: твьрдыи; Желехівський ІІ, 362: твердительний "bejahend, positiv"; твердий → ~-а наука "Positivismus".
В українській мові:
Ло́вко — Хорошо; красиво,
Ло́вкий — Хорошій; красивый; вкусный.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/26722-lovko.html#show_point
До життя я ставлюсь дуже прийнятно. Тому і наслідки моєї діяльності прийнятні.
До життя я ставлюсь дуже приятно. Тому і наслідки моєї діяльності приятні.
негативний
Слів "позитивний-негативний", як "покладний-одкидний" уживав Нечуй-Левицький
Тадеуше, чи можете ви від свого імені написати цей варіант ( одкидний) на сторінці до слова негативний, я гадаю воно має бути запропоноване
Відкидний тоді вже.
Написав "одкидний" для "негативний". "Покладний" бо покладаємо на цьому (т.т. ставимось позитивно)
Вибачте, не дуже розумію ваше пояснення слову «покладний», що узагалі означає «бо покладаємо на цьому»? Почитав у СУМі, «покладний» тлумачить як «Запасливий; ретельний; дбайливий», і я не дуже розумію як це стосується до запозичення «позитивний».
Василю, "від-" і "од-" однаково є в українській мові). Можна й "відкидний" звісно, якщо ви більше "від-" уживаєте
Безумовно, «од» у нас є, але «від» більше відповідає нашій мові. Наприклад, «він» утворилося від «он» за таким самим законом, як і «від» з «од». Тому я собі не уявляю, як можна вживати в українській «он» замість «він». Он — це вказування на щось віддалене. Це особливість української мови, тому від цього не можна відмовлятися. Не можна казати, що тут ми виконуватимемо правило, а отут зробимо виняток. Якщо виконувати, то всюди.
"Од" - протилежне "до". Це ж надочевидно. Тому цілком логічно вживати "од-" .
Олександре, значення «од» мені відоме, воно вживається в деяких українських говірках, але цього недостатньо для заміни «від», оскільки всім говіркам української мови притаманне тяжіння до прикритого складу.
Василю, ви цілком маєте рацію: тут варто ще й керуватись милозвучністю (відсів од мене, хоровод від малечі)... А ще з від- гарно творити нові слова.
"Од" уживається не "по деяких говірках". Воно є основним, переважним у центральній Україні. Усі Наддніпрянські письменники, починаючи з Шевченка, послідовно вживали "од"
Од панувало в українській літературі аж до правопису Огієнка (поч.ХХст.)
Тадеуше, «од» уживають у північних говірках (чергується з «д»), а «від» у південно-західних. Щодо південно-східних говірок, то в них уживають обидва різновиди (схід Полтавщини, Харківщина).
Олександре, згоден, ці слова не є цілком узаємозамінними. Наприклад, «одкровення» та «відповідь» не звучатимуть, якщо в них змінити приростки.
слово "одповідь" цілком природнє
Часточка "од" природня і я вважаю, що її слід використовувати в офіційній стилістиці паралельно з "від", але в словнику основне слово краще починати на "від".
За Нечуя-Левицького завжди + і моя щира вдячність.
Щодо проблеми від\од... Погоджуюсь з попереднім коментарем. "Від-" властивіше українській мові, але й від "од-" відмовлятися не варто.
Йнакше будуть траплятися всякі немилозвучні випадки на узір "відштовхуємось від_відповіді" чи "залежні од_одкровення".
+++
Чому «покладний»? На що кладуть?
<Чому «покладний»? На що кладуть?>
Про логику передачі поняття "positive" (и, відповїдно, трїбу передати'го руською від дїєслова "clasti, clad-") читайте ту:
https://www.etymonline.com/word/positive#etymonline_v_18518
И грецькою є поняттє "positive" передано словом θετικός, од дїєслова τίθημι "кладу".
Префикс ‹po-› ту може бути й заєв — чеською та словацькою є просто ‹kladný›, не +‹pokladný›.
Я там прочитав що «позитивний» набув свого сучасного значення через його довгу історію з оригінальної тями «офіційно встановлений, затверджений або законодавчо закріплений владою». Історія цього слова звісно чимала, але для чого нам її переймати, якщо можна створити відповідніший переклад? Придумувати його не потрібно, бо як я вважаю тут уже є гожий аналог: «ствердний». Він непогано пасує для ряду значень: ствердна оцінка, ствердне число, ствердне мислення, ствердний заряд. Однак не дуже до характеру людини: ствердна людина. Та попри це я усе одно вважаю, що він є найкращим відповідником, який не калькує латинське «positivus».
доброчинний
~
злочинний