Пропоную нову українську абетку:
А,а Б,б В,в Г,г Д,д
Е,е, Є,є Ж,ж З,з Ґ,ґ
И,и І,і Ї,ї Дж,дж S,s
Й,й К,к Л,л М,м Н,н
О,о П,п Р,р С,с Т,т
У,у Ў,ў Ф,ф Х,х Ц,ц Ч,ч
Ш,ш Щ,щ ь Ю,ю Я,я
А, бе, ве, ге, де,
Е, є, же, зе, ґе,
И, і, ї, дже, дзе,
Йот, ка, ел, ем, ен,
О, пе, ер, ес, те,
У, у коротке, еф, ха, це, ча,
Ша, ща, м'який знак (або єрь), ю, я.
Навіщо потрібні букви є, ї, й, ў, ф, щ, ю, я?
Навіщо потрібні букви є, ї, й, ў, ф, щ, ю, я?
Є, ї, ю, я, й?
А що, краще іе, іі, іу, іа? 🧐
Ф - буква є, тому що слова є на цю букву.
Щ - так історично склалось, що є така буква. Наприклад, в латиниці є буква Х. Щось ніхто її не викинув звідти.
Ў - моя пропозиція ввести цю букву для варіятивних у/в на початку слова перед приголосною, а також для буквосполучень ау, ав в словах черпаних з давньогрецької.
Детальніше пояснення та обговорення тут:
https://www.facebook.com/groups/256111165287160/permalink/703422157222723/
Навіщо потрібні букви є, ї, й, ў, ф, щ, ю, я?
Є, ї, ю, я, й?
А що, краще іе, іі, іу, іа? 🧐
Буква "ї" позначає не гука, а сполуку двох гуків. Тож вистачить сполуки буков, що позначають гуки й + і.
Букви "є", "ю", "я" не мають однакового в усіх словах значіння. Це суперечить фонематичному принципові правопису. А щоб позначити йотовану вимову, ми тепер уживаємо апострофа. Тобто однаково вживаємо двох знаків, щоб позначить два гуки, тільки знаки не одповідають гукам. Це немудро.
Ф - буква є, тому що слова є на цю букву.
Ну то й що?
Щ - так історично склалось, що є така буква. Наприклад, в латиниці є буква Х. Щось ніхто її не викинув звідти.
Ви подали на розгляд одмінну од теперішньої абетку, а тепер висуваєте "довід", що буква "щ" в абетці, "бо так склалось". Ну то хрестика скиньте чи підштанки надягніть.
Ў - моя пропозиція ввести цю букву для варіятивних у/в на початку слова перед приголосною, а також для буквосполучень ау, ав в словах черпаних з давньогрецької.
Детальніше пояснення та обговорення тут:
https://www.facebook.com/groups/256111165287160/permalink/703422157222723/
Ви написали на фейсбуці, де́ Ви хочете вживати тієї букви. Я ж питаю, навіщо.
<Щ - так історично склалось>
Ino dlya bulgarscui móuvui, de /ʃ͡t/ poxodity wd peruésno zlitïa t+y pèrêd gòlósom, rwfno hi inxyui sõzuẽkui wd zlitïa zu y pèrêd gòlósom: *z+y+gòlós = /ʒ/, s+y+gòlós = /ʃ/, n+y+gòlós = /ɲ/, l+y+gòlós = /ʎ/ — usé pisanui odinomy pismẽmy, tẽclo: ж, ш, н̑, л̑, prote t+y+gòlós pac scepé na dua zuõca, ale muislyena he odino célo, i tomou, védé, bé oum pisati tô odinomy pismẽmy, a tô: ш na т. Roussca ge t+y+gòlós ne znaie, u rousscé bo t+y+gòlós da /t͡ʃ/. U rousscé /ʃt͡ʃ/ e ino iz s+k pèrêd pèrêdniomy gòlósom abo wd s+t+y pèrêd gòlósomy, to i ouma pisati tô odinomy pismẽmy ne'ma. E use ge puitanïe, cœmou pri щ ← ш/т, ne'ma u bulgarscé pismene iz ж×д, a-t'-ge /ʒ͡d/ e iz *d+y+gòlós e zfwnca tẽclwsty t+y+gòlós.
"Ino dlya bulgarscui móuvui, de /ʃ͡t/ …"
"/ʃ͡t/" це помилка?
"Ino dlya bulgarscui móuvui, de /ʃ͡t/ …"
"/ʃ͡t/" це помилка?
Ceomou bui tô?