> що'сьте мислили питанням <А без „ха”?>?; Чому би там не було -ха?
Бо додавати -ха в такому контексті — переважно москоівський звичай: кроха, милаха ітп ітд. Українська, так, має -ха, але має переважно гинший вжиток.
> що значить <а тут від "хь" чи "ч">?
Те і значе: сонячник → соняшник, гріх+ьн → грішний, бездух+ьн → бездушний, вух+ьн → вушний. Це не просто наросток -шник, а ник і + змінений попередньий приголосний, переважно: ч, х, с.
А ще смішніше, коли подібне слово мають гинші словянські мови, наприклад польська pojęcie і далека хорвацька pojam. Сам ЕСУМ також згадує: по́єм «поняття», понима́ти «осягати (розумом), розуміти, схоплювати», понимли́вий «тямущий, тямкий», поня́тний «зрозумілий; ясний, чіткий», я́тва «розуміння». Доречи, словник Кримського теж має.
Еге, наприкалд анґлійське «got it». А до «вловити» теж є відповідне «catch on».