Зображило — пристрій для виготовлення поодиноких або черги зображень.
Приклад вживання
Прибульці випадково потрапили до зору зображила. Нещодавно я встановив у свій кмітлофон перетворювач зображила "Закоханий". Мушу негайно піти купити мережеве зображило до свого обчислювала.
Походження
зображення: те, чим працюють за слов'янським звичаєм називають із закінченням на -ло - зубило, точило, кадило, кайло, мило, чорнило
ЗОБРАЖИЛО
(йдеться про пристрій для отримання зображення зі справжнього життя. НЕ приміщення, НЕ обмежений пристір.)
від "зображення". Те, чим працюють, за слов'янським звичаєм називають із закінченням на -ло - зубило, точило, кадило, кайло, мило, чорнило
"Зображення" є цілком ймовірно калькою російського "изображение", якби в українській мові "зображення" було не росіянізмом, то це мало би бути процесом, а результат зображення – "(в)образ".
У инших слов'ян: чеське "obrázek", словацьке "obraz", польське "obraz".
Дивує і схожим до російського "изо-" суфікс "зо-", який було би недивно знайти в церковнослов'янській мові, але в мові українській є "зі-".
Вже маємо штучно «впорядковану» мову, в якій, на примір, рівнозначним приросткам у– і в– приписують ріжницю у значінях.
Цїкаво, жабник, травник, зільник, соняшник, чагарник, іменник, дїльник теж особи? За морфемним слівником –ник може позначати і збірність, і знарядє, і особу. Те, чим ви займаєтесь, виссавши з пальця правило, що обмежує вжиток наростка до одного значіня — збідненє мови, а не впорядкуванє.
То ви вважаєте за краще роблено убезладнити мову ?
Чи ви вважаєте, що вжиток усюди, для всього (речей, осіб, явищ) закінчення "-ник" збагачує мову? Порахуйте слова із закінченнями "-ник" і "-ло". Тобто додати до тисяч "-ників" ще один то є збагачення мови ?
Зображило — пристрій для виготовлення поодиноких або черги зображень.
Прибульці випадково потрапили до зору зображила. Нещодавно я встановив у свій кмітлофон перетворювач зображила "Закоханий". Мушу негайно піти купити мережеве зображило до свого обчислювала.
зображення: те, чим працюють за слов'янським звичаєм називають із закінченням на -ло - зубило, точило, кадило, кайло, мило, чорнило
Перекладаємо слово зображило
ЗОБРАЖИЛО
(йдеться про пристрій для отримання зображення зі справжнього життя. НЕ приміщення, НЕ обмежений пристір.)
від "зображення". Те, чим працюють, за слов'янським звичаєм називають із закінченням на -ло - зубило, точило, кадило, кайло, мило, чорнило
"Зображення" є цілком ймовірно калькою російського "изображение", якби в українській мові "зображення" було не росіянізмом, то це мало би бути процесом, а результат зображення – "(в)образ".
У инших слов'ян: чеське "obrázek", словацьке "obraz", польське "obraz".
Дивує і схожим до російського "изо-" суфікс "зо-", який було би недивно знайти в церковнослов'янській мові, але в мові українській є "зі-".
Пристрій для створеня образів, сьвітлин.
"-ник" - то є особа. Речі мають закінчення -ло.
Мають на "-ло" , мають и на "-ик".
Також мають на "-ач", "-ка", "-ст", "-ер/-ор" і в наслідок маємо безлад. Я закликаю до впорядкованого відновлення мови.
Вже маємо штучно «впорядковану» мову, в якій, на примір, рівнозначним приросткам у– і в– приписують ріжницю у значінях.
Цїкаво, жабник, травник, зільник, соняшник, чагарник, іменник, дїльник теж особи? За морфемним слівником –ник може позначати і збірність, і знарядє, і особу. Те, чим ви займаєтесь, виссавши з пальця правило, що обмежує вжиток наростка до одного значіня — збідненє мови, а не впорядкуванє.
Вже й не кажу про те, що мова жива, а не штучна.
То ви вважаєте за краще роблено убезладнити мову ?
Чи ви вважаєте, що вжиток усюди, для всього (речей, осіб, явищ) закінчення "-ник" збагачує мову? Порахуйте слова із закінченнями "-ник" і "-ло". Тобто додати до тисяч "-ників" ще один то є збагачення мови ?
Відновлення... То зробімо гесперанто з мови, аби "лад був".
Невже через це варто одразу, із самого початку вносити безлад в мову ? Гадаю, його і без нас утворили, та й ще утворять, дуже багато.