Те, чим обкурюють, курять (див. кури́ти1 2); речовина, що дає при горінні ароматичний дим. Приклади

– Ченцям не можна вживать курива, – сказав отець Тарасій. (І. Нечуй-Левицький)
Ілько сів на ступі близько біля Зіньчиної терниці, витяг з кишені куриво й почав цигарку крутити. (А. Головко)
Місцеві гуцульські діти з раннього дитинства традиційно добре почувалися на гірських лижах, іноді заробляючи своїми трюками на жигулівське [пиво] і куриво в усіляких приїжджих роззяв. (Ю. Андрухович)
Протерла [Луїза] нутро файки коньяком, набила її запашним куривом, неспiшно розпалила, затягнулася i з задоволенням випустила дим. (Г. Вдовиченко)

І?
Ви на прикладах показали, що одне зі значень слова "куриво" -- те, що курять, для цигарок. Яким чином це доводить, що воно не має значення "пахуча речовина, якою обкурюють", "ладан"?