ЖОЛА «земляний горіх, Arachis hypogaea L.» (псл. *[žela] ‹ *gela;
споріднене з дінд. golaḥ «куля»);
ҐУЛЯ «ґудз, наріст; [вид зачіски у вигляді закрученої коси Па]»
псл. *gulja ‹ *goul-, споріднене з дінд. gōlā «гулька, круглий глек», gōla «куля, кулька», дісл. kūla «гудз», двн. kūle «кулька»;
КУЛАК «кисть руки з зігнутими пальцями»;
КУЛЬ «обмолочений сніп жита або пшениці, що використовується для покрівлі; [в’язка комишу; вид джгута, скрученого з свитки (у дитячій грі); середня частина невода Л]» псл. (сх.) [kuljb] з іє. *keu- «кривити, згинати, робити опуклим»;
КУЛЬГАТИ псл. *kulьgati, утворене за допомогою експресивного суфікса -ga- від kuljati (укр. [куляти]), пов’язаного з kuliti «згинати» чи з kulь «сніп, мішок» (‹ *«щось зігнуте»), або з гр. κυλλός «скручений, спотворений»;
первісно мало значення «бути кривим, зігнутим»; мабуть звідси КУЛЯ «милиця»;
ҐИЛА «грижа, кила; penis (Me)»
результат діалектної видозміни первісного кила (‹псл. *kyla) (назва хвороби);
форма [ґила], що не зберегла свого основного первісного значення, стала підставою до виникнення дальшої форми [гила] внаслідок природного для української мови переходу ґ›г;
зіставляється також з ґуля (Куркина Этимология 1971, 67 – 68) ← КИЛА «грижа; хвороба деяких рослин у вигляді наростів на корінні» псл. kyla «пухлина, наріст»
Тому припускаю, що слово може бути питомо руським.
Гало і опука — це більше сфера, бо має порожнечу в серцевині. Ґуля — цільне тіло.
Етимологічний Словник Української Мови:
Банька — куля.
goroh.pp.ua: баня
Я не виступаю проти слова "куля", а просто хочу звернути увагу на инші відповідники.
+
Дякую, Єлисію !
+ +
Дякую, Цісарю !
А хіба гало не грецького походження?
Цілком доречна заувага, пане Володимире. Грецьке походження має инше слово:
гало́
Тому я проти чужомовних "запозичень", які спричиняють плутанину в українській мові та загальмовують словотвір із власних питомих коренів.
Це від праслов'янського *galъ:
goroh.pp.ua: гало
Цісарю, спасибіг за допис !
Гоже!
Дякую, Андрію !
Наче ж чуже?