ПРОСТИ́БІ, ПРОСТИ́БІГ, присл., заст.
1. у знач. вставн. сл. Вибачай[те], вибач[те]. [Килина (дивиться на ниву, де стоїть Мавка):] А хто ж то женцем у вас? [Мати:] Та там одна сирітка... (Нишком). Таке воно, простибіг, ні до чого… (Леся Українка, III, 1952, 234); — Не буде з нього людей… — говорив, бувало, старий Кухта. — І в кого воно отаке, простибіг.., неприкаяне вдалося (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 9).
♦ За простибі (простибіг) — даром; Спасибі і простибі (простибіг) — велике спасибі. — Спасибі і простибі тобі за твою добрість! — промовила бідна Маруся ще й поклонилась Климові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 333).
2. у знач. ім., невідм., діал. Милостиня. — На простибіг завше є.., дитина забіжить чужа, — своїх дасть бог — то вже не вийде без яблучка (Гнат Хоткевич, II, 1966, 183).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 295.
З чого ви взяли?!
Див. на семантику. слова.
укр. дарувати
Передавати що-небудь у власність як подарунок.
Наділяти, обдаровувати.
В англійській така же семантика. Первинно forgive — давати, наділяти; дозволяти; пробачати. Слово споріднене з "give" — давати. Те саме з іспанським "perdonar", котре від латинських per- (дуже, повністю, цілісно) + donare (жертувувати, дарувати). Тому такий розвиток значення здається розповсюдженим.
https://www.etymonline.com/word/forgive#etymonline_v_11804
https://en.wiktionary.org/wiki/perdonar#Spanish
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Звиня́ти, -ня́ю, -єш, гл. = Вибачати. На те просили, що в ріт носили, — звиняйте. Ном. № 12085.
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору
Звиня́ти, -ня́ю, -єш, гл.*3вині́ть за сло́во, на сло́ві. Извините за выражение. Хот. у. Нік
****
Звиніть, будь ласка, мені вже цей раз (Марко Кропивницький, I, 1958, 67)
Дехто звиняв мене тим, що важкі обставини життя, конечність заробітку спонукувала мене кидатися на різні поля (Іван Франко, I, 1955, 31).
Цуцик:] Дурний Бровко! Не розумієш, — Звиняй, що так кажу, — Я те роблю, чого ти не зумієш (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 116)
+++
+
+