Сприса - давня українська дитяча іграшка для прискання водою. Назву і устрій якої запозичено німцями та пристосовано для медичних цілей. М. Грушевський "Дитина у звичаях і віруваннях українського народу" Київ 2011 р.
То візьміть і подивіться роботу Марка Грушевського. У вас тут на словотворі у переважної більшості комплекс меншовартості, німці, шведи, поляки, англійці для вас вища каста, вони не можуть запозичувати українських слів, тільки ми юродиві, неграмотні у всіх беремо та беремо, що не слово, то не наше. А ви найдіть хоч один німецький, польський або чеський етимологічний словник, де було б написано: слово запозич. з укр., запевняю не знайдете. Хоча наша мова є найстарішою, найрозвинішою, повноголосною, найбільш логічнішою з усіх слов'янських і багатьох не слов'янських мов.
1) Уклінно прошу Вас дати покликання на цю роботу;
2) "У вас тут на словотворі у переважної більшості комплекс меншовартості, німці, шведи, поляки, англійці для вас вища каста, вони не можуть запозичувати українських слів, тільки ми юродиві, неграмотні у всіх беремо та беремо, що не слово, то не наше", - є така навука - етимологія, раджу ознайомитися. А слова запозичені переважно саме з німецької, польської тощо в українську, а не навпаки, бо не Україна загарбувала їхні землі, а навпаки. До того ж справді є запозичення з української, але ясно, що їх сюди не додаватимуть, тому не кажіть дурниць, що ми тут питомі слова перекладаємо;
3)"А ви найдіть хоч один польський або чеський етимологічний словник, де було б написано: слово запозич. з укр., запевняю не знайдете", - запевняйте далі;
4) Наша мова дивовижна, прекрасна, але це не значить, що вона не може стати ще гарнішою. Тому на Словотворі її й очищують від спосуд.
Смог - це шо не питоме укр. слово: смуг(лий), засмаг(лий).
Прискати, не питоме укр. слово, від якого вийшло спотворене - Spritze.
1) Спробуйте знайти цю книжку в мережі стор. 156. Те, що така іграшка і з такою назвою була це правда, решта - моя особиста думка, яка може мати право на існування.
2)По перше українські слова цілком могли бути запозичені ще за часів могутности Русі, коли ця найбільша в Европі держава торгувала мало не з усім цивілізованим світом, родичалася з европейськими королівськими династіями укладаючи спільні міждержавні союзи, коли наші вчені ставали магістрами та ректорами европейських інститутів. Зрештою, не варто забувать про заселення германських земель т. зв. полабськими племенами слов'ян, мова яких має найбільші схожості з українською, і тому це спірні питання.
3) запевняю далі.
4) Зайдіть на вашу статтю "шапка".
1) Подивився. Називається "сцикавка-сприса" (у Грінченка ще називається "сікавкою" http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/54107-sikavka.html#show_point). "Сцикавка" від слова "сцяти", "сприса" відповідно від "сприскувати" http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56223-spryskuvaty.html#show_point, а воно вже утворено від "пирскати" http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/38494-pyrskaty.html#show_point, що має праслов'янське походження. А слово "шприц" праґерманського походження 
goroh.pp.ua: шприц, отже це схожі за звучанням, але зовсім різні за здрієм слова. Ваша думка має на існування, звісно. Але коли у слова "шприц" є вивчене походження, а Ви пишете свою версію, бо Вам слова схожі за звучанням, Ваша думка є помилковою;
2) Могли й запозичувалися, але шприц слово запозичене (як і шапка);
3) То Ви мене запевняєте, а я Вам докази маю надавати? Якийсь оксюморон, чесне слово;
4) Зайшов и відповів);
5) Насправді слово справді цікаве, дякую за поширення роботи М. Грушевський "Дитина у звичаях і віруваннях українського народу", тому вподобайка Вам)
Вибачте, але слова не лише схожі за звучанням, але й за значенням.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Шпринцо́вка, шприцъ = при́скавка, бри́зкавка, си́кавка, ци́кавка
Шприц 💉 – прискавка, бо він не просто штрикає, а вприскує рідину
Від слова "штрикати"!
Шприцом уводять рідини, а не тільки вколюють чи впорскують.
—
В старих словниках, в медичних також, є втямок "прискавка".
Це найбільш влучне, зрозуміле слово.
Увідник не зовсім ясно — що чи кого вводять.