Невже?
r2u.org.ua: Терпимість

Ви лиш надали доказ моїи словам, Діонісію, спасибі. Як бачите, окрім словника Уманця та Спілки, який переповнений росіянізмами (в чому можете самі переконатися, дослідивши його порівнявши з текстами корпусу української мови, побачивши, скільки слів знала лиш мова російська і цей словник, але які не вживали ніколи українці), тож окрім цього словника і одного сучасного (2009 рік) є лиш один словник зі цим словом, це радянський словник 1930 року, уже після часів "зближення братніх мов", у 1930 роках уже кожен словник мав у собі ледь не кожне російське слово під виглядом українського.
З повагою до Вас, але довіряти можна лишень Словнику Грінченка (хоч уже в третьму виданні з'являються сумнівні слова) та Корпусам Мови.

Скажіть, а як саме ви, порівнявши, переконалися, що словник Уманця сповнений росіянізмами?

Я порівнював його зі Словником Грінченка та текстами українських письменників, самі перечитайте, і ви побачите як много слів є в словнику Уманця та Спілки, але яких немає в Грінченка та яких не використовували українські письменники Шевченківської чи навіть Франкової доби.

Причина доволі проста: Грінченко писав словник українсько-російський, Уманець та Спілка писали словник російсько-український. Здасться, що різниця, але різниця є, і різниця сильна.

У Грінченка не стояла мета дати переклад усім російським словам, він шукав усі українські слова, які міг лишень знайти. Якщо на російське слово чи якийсь термін міжнародний українського слова не було, то не було.
В Уманця та Спілки був словник не з української мови, а з російської на українську, де на кожне російське слово шукалось українське. Тож перед ними стояла тяжка мета – доказати, що українська мова є мовою інтеліґенції, розумного люду, тому вони намагались дати КОЖНОМУ російську слову український відповідник, і якщо такого не було, часто бралося слово українських тогочасних авторів, які в свою чергу просто калькували мову російську, коли вся Україна цього слова не знала, і укладачі словників це слово давали як українське, хоч загальноукраїнським воно не було, а було лиш калькою окремих авторів мови російської. Мета сталася – словник став користуватися популярністю, багато хто став дивитись на мову українську як на мову, нічим не біднішим за російську, мову розумного люду. Але, на жаль, з цим в мову проникла велика кількість калькованих слів.

Одним з таких прикладів, хоч і не кажу, що так 100%, але ймовірність вкрай висока – слово "вплив". Очевидна калька мови російської (а у ній від французької, звідки з латині) слова "влияние", але українські письменники стали використовувати його в такому значенні, як росіяни своє "влияние" – не про воду, а про думки. Хоч може це й природна еволюція української мови, зараз сказати тяжко, але почали говорити так точно ближче до початку 19 століття.

Ще приклад це слово "очевидний", який первісно означав "видимий", а слово "видимий" первісно означав "очевидний"! Тобто українці в давнину говорили, я читав давні тексти, щоб самому переконатися, "це видимо", що можна перекласти на російську як "это очеви́дно!", тобто "авжеж, що так". Але українці в давнину би не сказали "янгол невидимий", вони би сказали "янгол неочевидний"! "Очевидний" було про те, що можна побачити зором! Але під впливом (ось, знову ж таки, маєте) сильного тиску російської мови, стався семантичний зсув і дві тямі помінялися межи собою місцями. Що дає Словник Уманеця і Спілки? Вірно, калькує російську мову. Може, звісно, він використав діялектні слова, цілком може бути, що ближче до мови російської говорили на Кубані чи на півночі Чернігівщини, сході Харківщини, нехай, але київське значіння слів перемінилося дуже сильно через такі ось словники.

Навіть слово "значення" перше було "значіння", але ніхто з українців не використовував його на російський узір! Але що дає Словник Уманця та Спілки? Він дає цитату "Се слово треба розуміти в полїтико-економичнім значіннї", та це цитата якогось мудренника, хто начитався російської мови і став писати на її шиб, простий люд так не говорив, ніколи би ніхто з українців, хто не читали російських книжок, не сказав би "значіння слова", а почули би, то для них це був би спіл незрозуміло як поєднаних тям.

І таких слів багато, дуже багато. Чи є сенс зараз з ними боротися? Я не знаю, є багато гірших слів, огидних росіянізмів радянської доби, які нав'язали себто нам тоді (різні "уколи", "своєрідності", "підтримки", "совісті, "союзи" то що), і я прагну щоб мова позбулася передусім їх, але так, є і давні росіянізми, 18 та 19 століть, те, що слово є у словнику, ще не означає, що воно дійсно українське (що продемонстрував мені добродія Єлисій, пояснивши, що слово "совітати" є росіянізмом, хоч слово є у Словнику, і не Уманця й Спілки, а у Словнику Грінченка! навіть сумно було бачити його правоту, бо сам це слово чув так часто (у формі "сувітувати"), що вважав українським його і сам використовував). Але час є, все більше текстів переносять у цифровий визір, скоро дізнатися, чи слово було в Україні, чи ні, буде дуже легко, я лиш надіюся дочекатися, дай Бог, до того часу, не пішовши у засвіти раніше, коли можна буде швидко і зручно шукати слова у текстах українців давнини – у зборищах українських текстів, що їх збережуть у всемережжя у вільному досязі.

Але я вдячний Вам за питання, воно – ознак критичного мислення, а не сліпої віри. Маю переконання, Ви добре своїми діяннями вчините для мови української, Діонісіє.

"Новожитній"

То ми "позавчорашню" нову мову творимо?

Я не розумію, навіщо Ви мене про це питаєте. Хіба я можу сказать за когось, крім себе самого?
Я висловив свої завваги щодо цього слова. Коли Ви не погоджуєтесь, то наведіть свої доводи.

r2u.org.ua: *имий