Вірш — невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків. / Одиниця ритмізованої, поетичної мови, що складається з певної кількості стоп, з чергуванням наголошених і ненаголошених складів; рядок.
Приклад вживання
І довелося знов мені На старість з віршами ховатись (Тарас Шевченко, II, 1953, 45); Не все ще той поет великий, чільний, Хто вірші пише і слова римує (Іван Франко, XIII, 1954, 126); Я іду в Лисиче і з тремтінням перший вірш в редакцію несу (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 99).
Походження
<= ляд. wiersz <= лат. versus "пруг, черть; ряд, => ряд вірша", від verto "верчу, вертаю, ворочу, верну", від піє. *wer- в тих же руських словах
goron, gorony, gorono
Від прасл. *gor-n- "піте", від *gor- "піти", саме дієслово в слов'янських мовах не збережено; більше див. в ЭССЯ: *gorniti-І, д. 7, стор. 47, *gornъ/*gorno, д. 7, стор. 49), у: стсл. гранъ (чол.р.; Срзн., 585) "вірш", грань (ж.р.) "тс.", влуж. hrono "фраза, вираз; пауза; пульс", нлуж. grono "розповідь, мова, повість, чутка, приповідка"; рідно днод.: grnati "закликає, хвалить", авест. gar- "хвала".
У давньоруській твар +горонъ, що мав би бути з прасл. *gor-n- пам'ятки не свідчать; сей твар є виведено мною зворотньо на підставі стсл. гранъ.
Тямі "вірш" є тяжко найти гідне тякле слово – іти від *ba- ги в чеській básň, слвц. báseň я не хочу, сий бо корінь є рачій беречи в руській про йинші тями – тому я рішив брати слово, знане в инших слов'янських, але не в руській; паче, в стсл. уже було готове питома слов'янське слово на сю тяму.
r2u.org.ua: стих
строфа
goron, gorony, gorono
Від прасл. *gor-n- "піте", від *gor- "піти", саме дієслово в слов'янських мовах не збережено; більше див. в ЭССЯ: *gorniti-І, д. 7, стор. 47, *gornъ/*gorno, д. 7, стор. 49), у: стсл. гранъ (чол.р.; Срзн., 585) "вірш", грань (ж.р.) "тс.", влуж. hrono "фраза, вираз; пауза; пульс", нлуж. grono "розповідь, мова, повість, чутка, приповідка"; рідно днод.: grnati "закликає, хвалить", авест. gar- "хвала".
У давньоруській твар +горонъ, що мав би бути з прасл. *gor-n- пам'ятки не свідчать; сей твар є виведено мною зворотньо на підставі стсл. гранъ.
Тямі "вірш" є тяжко найти гідне тякле слово – іти від *ba- ги в чеській básň, слвц. báseň я не хочу, сий бо корінь є рачій беречи в руській про йинші тями – тому я рішив брати слово, знане в инших слов'янських, але не в руській; паче, в стсл. уже було готове питома слов'янське слово на сю тяму.
Мене завжди цікавило, чим є "старослов'янська" мова - матір всіх слов'янських мов?
Моя аргументація для впровадження сього слова в руській мові не була закладена на такій тезі.
старослов'янська - це староболгарська мова.
Термінологічно, та в практиці меджі між д.-рус. та ст.-слов. суть не всюди чітки.
А що думаєте про форму "гороно"? Бо в давньоруській є не тільки гранъ, але і грано.
Яким чином середній рід у <грано> доводить повноголос у <гороно>?
Мені здається, що раніше Ви не подали форму gorono, тому я попросив дати і її. Схоже, що Ви погодилися й дали іще давніше. Я вдячний.
А чи доречно буде скоротити це слово до одноголосного "грон" за прикладом "волод" - "влада"?
<влада> e tioudye slovo.
Хоча тоді навіть не так, не "грон", а радше "грін"