uk.wikipedia.org: Життєві форми рослин#Класифікація X. Раункієра
Гелофіти належать до криптофітів. Почитайте спершу визначення, будь ласка. Гелофіт хамефітом не може бути ніяк. Бо БРУНЬКИ розміщені по-різному

Де Раункієр згадував у назві ваші бруньки? Ніде 🤭🤷‍♂️

Звісно! Якщо Раункієр, обмежений упередженнями щодо -фіти, не передав у назві всю суть утямку, то й ми не маємо!

І тут іще скажу: Ви повторюєте, калькуєте, мавпуєте (називайте як хочете) спосіб утворення назв, який використовував і Раункієр, не замислюючись над тим, наскільки він відповідає наміту, чому він такий, який є, які недоліки має, і, як наслідок, намагаєтеся втягнути всі недоліки в наше неукове слівство. Що ж, я поясню, мені не тяжко, хоч би і всоте.

По-перше, був досить давній звичай давати назви купам розподілу на основі грецької та латини. По-друге (як наслідок "по-перше"), якщо це були рослини, до них додавали -фіти. Дозвольте так сказати, механічно. Іще Теофраст, батько рослинознавства, звісно, не вживаючи це визначення, поділив рослини на дерева, кущі, напівкущі (є різні переклади) й трави, ддля чого вистачило повсякденних слів (і -напів, повсякденного приростка). Три А., тобто Гумбольдт, Кернер і Гризун, тобто Гризебах), розвивали думку життєвих форм до Раункієра, причому перший -- десь за століття до нього. По-третє, не ту мить узлади (системи) розподілу (класифікацій) не були дуже розвиненими: рослини ділили або за простими загальними зовнішніми ознаками (наприклад, перший -- просто за зовнішньою й морфологічною схожістю, наприклад, на ліани, мальви й алое), для яких у кожній мові були власні окремі слова (або ж міжнародні загальні назви), або за місцями існування. Як наслідок простоти ознак поділу, по-четверте: для них цілком вистачало одного кореня, що вказував на ознаку/місце існування+фіт. Раункієр же висунув гарний поділ на основі засадно нового показника (спосіб пережидання несприятливих умов, зокрема розміщення бруньок відновлення, якщо такі є, відносно рівня землі, тобто високо над нею, низько над нею, на ній/на невеликій глибині, а також рослини, які їх не мають). Але він для них не створив нових правил назв, продовжуючи наукові звичаї, зокрема своїх попередників, того ж Гумбольдта.. Тут, якщо подивитися, явно малувато одного кореня. Рослини почали ділити за багатьма ознаками: зовнішніми, зокрема за загальною формою (наприклад, кацап сере-бряков продовжив думку Теофраста, розширивши й додавши (не він перший) водорості.), за подібністю (злаки, це сімейство), за екологічними умовами (хоча це не форми рослин, але за охопленням вони часто перетинаються, на що Ви й піймалися), зокрема ставленням до світла (див. Толоку), до вологи, до тепла середовища, за висотою, за способами запилення, за тривалістю життя (одно-, 2-, багаторічні), за кількістю плодів, цвітінь тощо. Чимало їх виникло вже після виходу роботи Раункієра, тому я наполягаю на тому, що слово саме по собі має вказувати на ознаку розподілу.
Ми не маємо обмежувати себе "звичаєм" ціною точності, простоти й зрозумілості. Наприклад, "-бруньці" теж вказує на те, що це рослини, але також вказує на те, що ознака розподілу -- бруньки, їхнє розміщення. І ми не маємо повторювати неточностей. Як я вже казав, здебільшого "гелофіти" й "гігрофіти" -- одне й ті ж рослини, але ознака розподілу різна, інколи -- засадно різна. І словотвір "степорості" вказує на те, що "росте в степу". У степу ростуть: трави, злакові, однорічні, терофіти, ксерофіти, геліофіти. І як зрозуміти, що "степорості", це не "ті, що ростуть у степу", і не "посухостійкі", а "ті, що не мають бруньок, зимуючи як насіння"?
Хочете сказати, що в степу ростуть терофіти? По-перше, степів, якщо Ви не знаєте, степів є декілька видів. Хоча більшість, мабуть, уявляє степ як посушливу місцевість із висохлими травами, це далеко не завжди так. Там, де зволоженість помірна або вища, горують часто не однорічні, а дво- й багаторічні трави, тобто не терофіти, і від такого степу творити "терофіти" недоречно. Якщо брати "звичайний", тобто посушливий степ, де більшість (однак не завжди переважна!) -- терофіти, іще більша частка (до 100%) -- відповідно, ксерофіти, тобто посухостійкі. І "степорість", тобто рослина такого степу, буде більше ксерофілом, ніж терофілом. Наприклад, та ж ковила, типовий рід наших і не тільки степів багатьох видів, є здебільшого (у нас сливе зважди) багаторічною. Отже, "усереднена" рослина такого степу буде на, наприклад, 95-100% ксерофітом (а інші там як виживуть?) і на, припустімо, 70-80% терофітом (бо є й дво-, і багаторічні, як я вже сказав), отже, повтроюю, така "степорість" -- це більше ксерофіт, ніж терофіт.
Саме тому я наполягаю на точності перекладів і точному розрізненні у визначеннях ознак поділу, зокрема розрізнення місця/умов існування ДЕЯКИХ (які в цих місцях/умовах не єдині) і властивостей самих істот, за якими їх і розділили, розумієте?