Держимість — держи́мість — онтологічно-діяльнісна категорія, що позначає іманентну здатність елементів буття, систем чи суб'єктів зберігати структурну когерентність, утримувати власну форму, підпорядковуватися питомим принципам взаємодії та реалізовувати власну сутність посеред динамічного, ентропійного середовища.
Термін поєднує праіндоєвропейський корінь *dʰer- (тримати, підтримувати, утворювати опертя) із продуктивним суфіксом властивості -ість, перетворюючи дію утримання на фундаментальну рису самого буття.
Приклад вживання
У площині загальної онтології та теорії систем держимість відповідає на фундаментальне питання: чому суще не розпадається в однорідний хаос щомиті?
Походження
Праіндоєвропейський корінь *dʰer
Повний відповідник індуїстського та буддистського терміну Дхарма
