У остовпенінні
"в зацепі"
миттю, раптом, [враз]
Застаріла форма питомий: 
goroh.pp.ua: питимий
Там нем звідки взятися звуженню *o, через те, що нема передумови — слабкого відповідно до правила Гавлика надкороткого голосного в наступньому складі в пратварі.
В усіх наведении від Вас товарах передумови була, порівняймо їх пратвари: *ok•Ъ•no, *osm•Ь•, *os•Ь•, *ot•Ь•čizna, *os•Ь•ljukъ, *ob•Ь•tjьjь, *obv•Ь•lъjь, *ov•Ь•ca.
А пратвар же слова ‹окремий› є *obkremъjь — тут нема слабкого редукованого в наступньому складі після *o, отже і передумов для його звуження нема 🤷♂️
Почерпнуто з книги В. Шкляра "Кров кажана".
По-перше, прочитайте-таки Шевельова!
По-третє, "вісім" -- див. Шевельова, "вікно" -- з *okъno, вісь -- osь, вітчизна -- од otьcь, віслюк -- osьlъ, "вібчий"(дуже говіркове!) -- *obьtjo, "віблий"(говіркове!) -- *obьІъ. Бачите оці надкороткі Ь й Ъ після приголосних по О? Вони свого часу занепали. Звуцькі (фонетичні) підстави переходу О в І були тільки в новозакритих складах, тобто таких які були одкриті до того, як занепали надкороткі, і це Ви, може, знали б, якби читали Шевельова. Є й винятки, та мова не про них. Тут же -- з o kremě, немає ніякого надкороткого.
По-друге, як я вже багато разів писав (Ви й цього разу знехтуєте, я знаю), що в живій мові не можна механічно переносити якесь звуцьке (фонетичне)/звучинне (фонематичне), та й не тільки, явище бездумно, як Ви, на всі схожі випадки, що Ви знали б, може, якби Мова була Вам хоч трохи рідна або Ви одержали хоча б якесь її чуття, учачи. Це як чергування за совіцькими зразками, про яке я, знову ж, писав не раз. Тому найправильніша відповідь, опріч правил чергування (див. про новозакритий склад вище), мабуть, і найпростіша в таких виадках загалом: немає такого, не виникло (в)і замість О -- і все. Така Мова.
"Що то таке ккк?"
ККК (початково -- "клуб кривого калькування") -- трійця (добродій Ярослав, пані Кароліна, добродій Єлисій), що прославилася щонайпотворнішим калькуванням чужих слів, без розуміння сучасного значення слів у нашій Мові, а також не тільки незнанням, а й нерозумінням і неспроможністю розуміти не тільки прості мовознавчі речі, а й прості, загальні речі, простої логіки, доказів чого безліч. Досить як приклад навести тільки те, що д. Ярослав не розуміє, що таке процес і що точно не належить до процесів (!), а пані Кароліна не розуміє, що слова можуть мати і мають різні значення й одтінки значень. Серед інших проявів -- зловживання смайликами, спотворення Мови (пані Кароліна, про що, знову ж, писав багато. Останнє: "вікрема" ("окрема"), "їстота", "втворене", "годжишім" (якщо не проста помилка), "воба твара бивша в друс. мові", "Нумо, вдин голос до вилучення!" ("Вдин"!), "вкремо", що чудово свідчить як про незнання засад письма, так і про повну відсутність чуття Мови), неспроможність дати витвердні (позитивні) докази, невміння вести належну розмову з порушенням правил такої (див про це більше 
Правила Словотвору).
Твори Ліни Костенко всобливлені ....
Про людей. У словнику маємо таке значення: «Зображувати, змальовувати кого-, що-небудь засобами мови (на письмі або в розмові).»
Наприклад: «Такі дії характеризують його як людину недалекоглядну» = «Такі дії виставляють його людиною недалекоглядною.».
Можливо, «виставляти» і звичніше казати про чиїсь слова стосовно когось, та чом не спробувати розширити трохи значення цього слова. А якщо це людина характеризує іншу людину, то й «розширювати» нічого не треба
Риса характеризує когось/щось = риса властива комусь/чомусь
Не "краще". Вона тут ні до чого.
Знову кажу. Якби Ви знали хоч трохи засади письма, не писали б такої дурні