Господарю Порушу, я казав про трохи іншу річ. От Ваша латинка добре рішає завдання наддіалектного запису фонем та морфем (хоча я б радніще вживав кирилиці через передання, та не чинної, звісно 😉), а я от думаю щодо лексичного, синтаксично, морфологічного стандарту та под.
Наприклад, яких слів, синтакси, та подібного мали б уживать у діловодстві, армії, ЗМІ? Наприклад, крайові ЗМІ, звісно, могли б уживати своїх стандартів, заснованих на говірах околиць.
А що зі структурами, де можуть спіткатись люде з різних країв, мовці різних говірок. Як їм порозумітись? Якийсь стандарт у знадобі, либонь. А як утворити такий стандарт, щоб не поглинув живих крайових говірок, та не витісняв їх?
Я вже думаю чи не мала б бути мовою діловодства, армії та под. церковнослов'янська, як мовою ЗМІ та крайових структур - говірки околиць 😅
А можемо й загалом пропускати цих (квазі?)артиклів:
Тюрма… наче мара, стояла… над горою.
Було, як глянеш на ту дорогу, то неначе куншт…
Ізлізу на яке-небудь дерево, щоб (усяка) звірюка не напала на мене.
Венера поїхала в своїм ридвані, мов сотникова пані.
Я бачив дівку..
Дехто мені сказав...
Так, схоже на те. Наприклад:
Тюрма… наче мара яка, стояла… над горою.
(не якась конкретно мара, а взагалі тюрма схожа на ночь, як мара)
Було, як глянеш на ту дорогу, то неначе куншт який…
(мовець не каже про конкретний куншт - дорога просто неначе написане полотно)
Ізлізу на яке-небудь дерево, щоб звірюка яка не напала на мене.
(усяка звірюка, і самому мовцю не знати яка точно)
Венера поїхала в своїм ридвані, мов сотника якого пані.
(скидається на дружину якогось сотника, та не ясно якого саме)
Чудова подоба, та таки, —
Як відомо, назва Мелітополь прийшла з імперською державою через так званий "Грецький проєкт" (
en.wikipedia.org: Greek Project).
Через це багато давніших назвищ містечок та городів, і Мелітопольске осібно, замістили псевдодавньогрецькими назвищами.
»»Cyto sõty tó za puitagna? Ne znaiéte tvarœu ‹eden, eidna, eidno› u rousscœy móuvie??«
»Ньи, щиро, ньиколи не чув. Можу задавати дурні запитання, звиніть.««
То сподар Поруш каже про західноукраїнські подоби чисельного ймення ⟨один⟩.
Ось що пише С. Бевзенко в своїй "Діалектології":
»Найбільшу кількість фонетичних варіантів в україн-ських діалектах має числівник один. У південно-східних та в переважній більшості поліських діалектів цей числівник виступає переважно у формі оди́н, одна́, одно́ (одне́), а в волинсько-поліських — оди́н, од’о́н, хоч у поліських акаючих говірках початковий ненаголошений [o] звичайно переходить в [а] (ади́н, адна́jа, адно́jе та ін.). У південно-західних же діалектах числівник один виступає в багатьох варіантах; напр. у подільсько-волинських говорах: jіде́м, jidnа́, jідно́, jidnе́ (у західній частині волинських: jidа́n), хоч у ряді подільських та східноволинських говірок зустрічаються також форми: одён (годе́н), оди́н; у східнокарпатських: оде́н, оди́н, jедён, jіден; у наддністрянських:
удён, одён, jе́ден, jе́дин, и́ден; у карпатських говорах: jeде́н, jеиде́н, одён (зрідка), у західнокарпатських: jе́дем, jе́дна, jе́дно та ін.«
Сподарю Порушу, спасибі за приклади!
Згоден, у тих прикладах, що був подав ⟨який⟩ усюди, видно, одповідає саме до ⟨some⟩.
Передивився Курилишині приклади, й бачиться таки, що:
⟨який⟩ уживано, коли ні мовець, ні слухач не знає про який конкретной предмет річ (тому здебільшого одповідає саме ⟨some⟩);
(specific reference)
А ⟨один⟩ уживано, коли мовець знає про що річ, а слухач іще не знає. Ближче до ⟨a(n)⟩.
(non-specific reference)
Річ тілько в деяких розбіжностях.
Наприклад, у Вашому прикладі: »I've just met some guy who said he knew you«,
⟨some⟩ уже не одповідає руському ⟨який⟩. Не кажемо ж: »Стрів (-єм) якого(сь) парубка, що (/ож) сказав, що (/ож) знає тебе (/тя)«. Тут мало б бути »одного парубка«.
Так само, наприклад, де ягельською скажуть »Some day...«, то руською це »Одного дня...«.
Видається, що в (квазі?)артикля ⟨який⟩ просто вжиток та значіння вужчі, як ягельскі.
У мене склався свій різновид Олисіївки
(Œ не можу відмовитись поки від сеї літери, проте
Cœn ta cœny – conœu, тут дещо незрозуміло )
E, ë, ẽ, é, ea, eu
A
O, ö, õ, ó, oa, ou
U
I, ui, yi
Íe
Q, g, c, x
Qy/dh, gy/zh, cy/th, xy/sh
Dz, z, ts, s
R, l, m, n
P, b, v
Qymëly – qymelia
Cuyëu – Cuyeva
Vosëny – vosenyi
IʼLyuöu – IʼLyuova
Víetér – víetyrou
Lõg – na lõgíe
Rõca – u rõcíe
Novíennie
Rëu
Léu / Lëu – i’lyua / leva
Xotíeu
Víetérrie
Sõzörrëu
Citati
Giti
Ruiti
Bogui
Guiliti
Yẽgólysyca
Lẽgati
Líethõ
Cazhõ
Suíetha
Місце, де бавиться час — на календарі.
dobiexynuy
Хотів би я ще спростити, так мова наша надто складна.
A,a À,à B,b V,v U,u Ww G,g Cg,cg H,h D,d E,e Êê Eo,eo Gy,gy Z,z I,i Ūū Uy,uy Ěě Ï, ï Yy C,c Ç,ç K,k Qu,qu L,l M,m N,n Oo Óu, óu Œœ Œi,œi Pp Rr Ss T,t Ou,ou F,f X,x Ts,ts Cy,cy Xy,xy Scy,scy Ea,ea
ulětcou, ucitêil (i перед приголосним пом’якшує)
vóuc, uzeau, Weils
cgava, cgoud
dgymêil
zvœn
rūba, sūn, Cuyêu
inocdě, zima, narodnœi (narodnœï, oboye reaboye)
xœd, vœilnuy
sêmy, osêny
dělo, běluy
êgiac, meacy
zemlia, sinie
gay, mœy, naïasněxiūy
idti, ino
leon, poliovuy
znannie, vittie, Einstein (ги в оригіналі)
transformatsïa, dedlayn
Hamburg, Neuler
orati, poobědati
stclo, sumerty
remêslnic
vzxoditi, uzxœd
izrobiti, yz Lyvova
rozbiti
pasti, pàsti
Десь так я почав спрощувати.
Жду коли п. Мудров стане президентом і запровадить ємоджи ге офіційне письмо (не калька з греків, а своє рідне)
Із ꙮчесами крута вигадка 🤣
I.1. Ў — замість У і В, які чергуються: ўлѣтку, ўчитель. Не треба гадати, що писати на розмай звуків та де шукати в словниках.
Краще вже просто викинути букву ‘В’.
I.2. В꙼ — замість В, яке вимовляється [w], й не підлягає правилу I.1, також у чужих словах за W: вов꙼к, ўзьав꙼, В꙼ельс. Краще передає вимову, нагадує прикметну вимову української.
А як Ви вимовляєте ‘В’?
I.3. Пишемо не Ґ, а КГ: кгава, кгуꚉ. За звичаєм, менше окремих писмен.
Нахіба? Тоді вже ‘ТШ’ за ‘Ч’, ‘ШТШ’ за ‘Щ’, ‘ТС’ за ‘Ц’, ‘ХВ’ за ‘Ф’.
I.0. Відповідно до словороду пишемо: замість ж – ҙ або ӷ, замість ч – қ або ҭ, замість ш – ҳ або ҫ, замість щ – як замість ш+ч: ӷаба, відпоқити, ҫқука. Усі зі що пишемо қҭо.
Складне користати, та й мабуть ще нема повного розуміння, тому дожні й подавати з числом не буду. А ще краще замінити на жⷢ тощо.
Незле, та це вже буде спит латину п. Поруша перекласти кирилицею.
I.4.а. Ԫ — позначає d͡ʒ замість ДЖ: ԫміль.
I.4.б. Ꚉ — позначає d͡z замість ДЗ: ꚉвіⷪн.
Фалю 👍
Але тик [I.3.] якось слабо з цим узгоԫується.
I.5. Ы — відповідно до звукороду пишемо замість деяких И: рыба, сын. Показує звукорід та говіркові вимови.
Мабуть Ви теж сидите в цій пасці нерозуміння. Вимови з яких говірок?
I.6. Ѵ — пишемо в суперечливих місцях замість И чи І: ƕѵноді, зѵма, народнѵ꙼. Поєднує різні написання, закінчує дурні суперечки.
Абищо, може це щоб ізвернути ввагу на проблему згодиться.
I.7.а. Іⷪ — позначає І, яке чергується з О: хіⷪд, віⷪльнй.
👍
I.7.б. Іⷷ — позначає І, яке чергується з Е: сіⷷм, ƕосіⷷнь.
👍
I.8. Ѣ — замість деяких І відповідно до словороду, коли не підпадає під I.7: дѣло, бѣлй. За звичаєм, показує звукорід.
Тоді можна й єри вернути (може там далі є, ще не дочитала 👀)
I.9.а. Замість Я, Ю, Є, Ї, які позначають два звуки, пишемо JА, JУ, JЕ, JІ, паєрик не пишемо: jіжак, мjач.
I.9.б. Замість Я, Ю, Є, які позначають один звук, пишемо ЬА, ЬУ, ЬЕ: земльа, синье.
Менше окремих писмен, ліпша передача вимови.
Нащо?
I.10. Замість АЙ, ОЙ, УЙ, ЕЙ, ИЙ, ІЙ, ЯЙ, ЮЙ, ЄЙ, ЇЙ, зокрема тих, що утворилися через правило I.9, пишемо А꙼, О꙼, У̑, Е꙼, Й, І꙼, Ѵ꙼, Іⷪ꙼: га꙼, міⷪ꙼, на꙼jаснішй. Викидає непотрібне писм’я, наголошує на двозвуках з Й (ще є з Ў), відроджує рупну надумку Гатцука.
Ізбочення якесь.
I.11. Ӏ — на місці І та Й, які чергуються: ӏти, ӏно. Не треба гадати, що писати на розмай звуків та де шукати в словниках.
Тоді в инших падах так само.
I.12. Ӧ — замість ЬО, ЙО: лӧн, полӧвй. Зладно.
👍
I.13. ꙩ, ꙭ, ꙮ — пишемо у словах з коренем “око” відповідно до тями: ƕꙩко, багатоƕꙮкй. За звичаєм
👁️👁️👁️👁️
I.14. Ӕ — у -ння, -ття, також у чужих назвах: знаннӕ, виттӕ, Ƕӕ꙼нштӕ꙼н. Поєднання звичаїв, показує звукорід, у чужих назвах теж поєднує звичаї й зупиняє суперечки.
І в наголошених?
I.15. Цей правопис уживаємо для своїх слів, а за потреби (пояснити чи й просто) чужі загальні слова (не власні назви) записуємо чинною латинкою: transformatsiia, dedlain.
Жах.
I.16. Крім вже згаданих, у чужих назвах також користаємо з: Ԍ, Һ, Ҥ, Œ: Һамбурԍ, Ƕœйлер. Розв’язує суперечки, як точно передати ці звуки
В українській мові звуки слід передавати згідно з вкраїнською звучнею (phonetic). А яке нам діло, як иноземці свої слова вимовляють?
I.17. Абзаци починаємо з ჻.
🤔
I.18. Ƕ — пишемо перед коренем, який починається голосним, якщо цей корінь починає слово або стоїть в ньому після голосного: ƕорати, доƕобідати. Показує змогу приставити звук.
Зайва милиця для немічних. Наче це якась іспрощена вкраїнська (ге прощена чинська) для йноземців.
доƕобідати
Корінь -ěd-.
І ‘о’ може чередуватись із ‘в’ так само ге ‘у’, Ви про це чомусь узагалі забуваєте.
yn, yna, yno
А оце би було a/an. Разом из невитиченими тварами прикмет. Сам артикль ньиколи не наголошувати.
Я вас не хочу злити, я щиро не дуже розібрався. Зв'язок такий, ож артикль розвиванули мови, де значливі закінчення слів стерлися під час мовнойи еволюцьийи. Те, що ми зберегли більшість падежів каже, що єрозія закінчінь була в нас значно слабша, значно краще їх збережено. Артикль же повертає втрачене наздання, а ще, наприклад, дозволить розрізнити ймено підстави від имена прикмети (в нас таку роль грають ‹y›, ‹ya›, ‹ye›).
> Tó e Vach zàmeut. Liepchix yasouncœu neigy „ne xotiõ ya“ vuisounõti ne mogete?
Звісно то мій заміт. Я вже рішив, що не буду таки з чолонків користати, от і все віджя. Міню вам за кожну вашу відповідь.
> Ya ne ròzoumieiõ cyto ‹ин› znacity. I coli ne e neminõtch, to cyto e tóuc u neimy?
Коли кажете, що in, ina, ine, inœi є точно "some", сам розумієте.
А можна будь ласка для тупих, що значать ту Рс҇, -м҇-, -и҇-, ⸳, ⁚?
__
Покриття, як вид титла, тут є мїсть скорочень з крапкою– «кьрм҇ттр» ,без голосних, рівнить «кримотат./крим.тат.», «Рс҇»–«рус.».
'.' ге ','? Нащо?
__
Ті всї знаки то є, грубо кажучи, грецький сустав(пізний théseis сустав Аристопана Византийсього) пунктвацї відомий у ранних кириличних памятках. Я з него користаю, зокрема, би значити точнїше синтаксу, й види злуки частин речень, не одною йно «,».
Згрубша, відповїдники в сучасній пунктвацї суть:
⟨.⟩, ⟨·⟩, ⟨˙⟩– ⟨,⟩(різна відстань між частинами речення)
⟨⁚⟩– ⟨.⟩
⟨·⟩ – ⟨:⟩ / ⟨;⟩
⟨⁚ ⸳⟩, ⟨⁚ ⁚⟩, ⟨⁚⸳⁚⟩, ⟨⁚⁚⁚⟩ – значать ростаючї за величиною части письмя( ⟨⁚⟩ – речення, ⟨⁚ ⸳⟩ – параґраф...)
⟨;⟩ – ⟨?⟩.
»Відки твари eden, eidna, eidno? Та й нащо в такім разі нам чолонки, зберігши 7 падежів із 8, на відміну від західноївпурських мов?«
Cyto sõty tó za puitagna? Ne znaiéte tvarœu ‹eden, eidna, eidno› u rousscœy móuvie?? I yacuy e izveazoc meidj zaxovagnemy padejœu ta tcholóncui? I niemeçsca, a tacoge isleadsca, œuceoostrœusca, ci sviedscui govorui sõty zaxovalui padeji, ale i tcholóncui ròzvinõ.
@אלישע פרוש
goroh.pp.ua: забава
і прочуханка