Останні події

Додавшися до м’яких оснів суфік *-ovati ставав *-evati. Порівняймо у Срезнівського: розмежевати, цѣсаревати, воевати тощо. 

Потім в українській мові /ɛ/ дало /ʲɔ/ в цій позиції по м’якім приголоснім перед голосним непереднего ряду /ɑ/ 🤓

В праслов’янській мові наявний наросток *-ovati (-увати; балувати, годувати, сумувати), але чи є з пом’якшенням *-jovati? Адже ж є уярмлювати, висловлювати, заваблювати, дотерплювати тощо.

Термінографічні словники серії СловоСвіт, початку 2000-х років:
http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK\_vocab.htm#Sect1 (всього 17 галузевих видань)

Підкажіть, якщо хтось знає.

мо́лод - моло́дий, моло́дже
†біл - бо́лий, бо́ле
мень - ме́ний, ме́не
соло́док - соло́дчий, соло́дче
тя́жок - тя́жчий, тя́жче
ни́зок - ни́жий, ни́же
гі́рок - гі́рчий, гі́рче

молодый - моло́дшый, моло́дше
†болый - білшый, білше
ме́ный - ме́ншый, ме́нше
соло́дкый - соло́дшый, соло́дше
тяжкый - тя́жшый, тя́жше
низкый - ни́жшый, ни́жше
гіркый - гі́ршый, гі́рше

не устигають в плідности 

Ви наумисно провокуєте добродія Романа?)

А в тім, чи не могли б Ви відповісти на питання — чому Ви гадаєте, що обмін відомощами є єдине чи головне завдання правопису? Хто призначив це завдання? 

Добродій Роман плутається в тямах “письмо”, “засади письма”, “правопис” і вживає їх не до речі. Ба він із піною ту доводив своє нерозуміння тями “теорема”, тобто вже з цього ясно є, що такі добродії, як Роман чи Мудров, не щуть правди, вони передусім намагаються виправдати себе в будь-який спосіб.

До речі, на користь припущення щодо походження -есеньк- і -ісіньк- з “вищий ступінь порівняння + ę” грає наявність форм в словнику Уманця «гіркісенький, самісенький, хорошісенько, тихісенько», а у Грінченка «кождісенький, можнісенький» (3 редакція «живісенький»), окрім звичних -ісіньк-, -есеньк-, а і відсутність форм -есіньк- (приклад, наявність «гіркіший, заможніший, тихіший», але відсутність «*гіркеший, *заможнеший, *тихеший»), також присутні форми -ішеньк-, але в пізніших словниках: Кримського (горішенько (гірше), дурнішенький, частішенько,прудкішенький, швидшенький), Ніковського (цілішенький) і вже потім Караванського (гарнішенький, дурнішенький, сухішенький, чистішенький), окрім цього, в російській мові наявне -ёшеньк- (рос. мокрё‌шенький, золодё‌шенький, здоровё‌шенько, пустё‌шенький), рівнобіжно до -ёхоньк- (-о- на місці -е- пояснюється Шевельовим переосмисленням -е- як полонізма; тоді перехід “ш” в “х” зворотня народна етимологія?), але це скоріше викликає невелику суперечку до найвищих прикметників «пустейший, храбрейший, умнейший» тощо через наявність «й», хоча, можливо, спрощення відбулося через додатковий склад.

Єлисію, будь ласка, ще одне питання.

Rœdstvo p.-i.-e. *yésih e lixye zagalno is slovianscuimi tvarui porœunainnha, ta samo -ieych- u bielieychuy, silnieychuy ne mogé sliedouati yz p.-i.-e. *yésih. 
Ne viemy, Vui’ste, ymabouty, gadali cyto ‹é› u p.-i.-e. *yésih e = ‹ѣ› d.-rous. cuiriliçui, ci ‹ie› latiniçui moyeyui pravopisi, ci ‹і› u ‹іш› cinnoyui pravopisi. Ale, za perve, cyto davano e he p.-i.-e. *é, e slov. *e is nagolosomy (daunimy), a nasche ie / ѣ e œd p.-i.-e. *ē ci *oy. Za droughe, -іш- e u dieystvnosti *-ійш- — porœunaite ou mene -ieych- (ranieyxe: -ieyx-, iesce daunieyche: -éyx-, -éix-, ta sõty ta sama — ne -iech- ci -iex-, -éx), d.-rous. cuiriliçeiõ -ѣиш-, a ne -ѣш-, céix. ta slvc. -ejš-, -ajš- a ne -eš-, -aš-, veat. -ейш-, -айш- a ne -еш-, -аш-, itd. A za tretie, -ieych- / -ѣиш- e istoslœuno agy tri ocremuix tvairmeun: *ē, *yus, *yu, cyto yz yix lixye droughe — *yus — pitimo slougity znaciti porœunainnhe. Staveç *ē, cyto i dasty ote ie  /  ѣ  /  ‹ і ›, sciro, neyasno ceomou tòcyno slougity, ta za pèuno ne sõtiyno pro tvoryéinnhe znacyéinnha porœunalnosti, atge u slovianscuix móuvax dosimo pricladui is *ē i bez *ē œd tohoge imene pricmétui is tuimyge znacyéinnhemy, pro nastoyõ: rous. bielieychuy, céix. bělejší proti slvc. belší (ne ⁺ belejší).

Pro yasnœsty cde ote *yus e u ‹-іш-›, to méidj ‹і› ta ‹ш› ; *yus e → /j/, npr., *boyl•ē•yus → biel•ie•y / бѣл•ѣ•и /bi•ˈli•j (PD) ; be•ˈli͡e•j (PN)/ (i se e mõgyscuy nevuituicyenuy tvar) ; /ʃ/ tou néyma tomou cyto ono nastané agy dodauchi *yu, tretie tvairmea, tb. *boyl•ē•yu•s ͡ yu → biel•ie•y•ch- / бѣл•ѣ•и•ш-. Ptounscui (ironically), tó cyto pitimo nesé znacyéinnhe porœunalnosti — *yus, u pravopisi ‹іш› i néyma.
Samo yes u p.-i.-e. yésih (géinsca rodou) u Vaschémy zvenie, tvarno, e u rous. -(j/y)e / ѥ indef. nom./acc. neut. sing., he u: bol•ye / бол•ѥ ← *bol•yes, molod•je / молођє ← *mold•yes, ci iz *ē: biel•ie•ye / бѣл•ѣ•ѥ ← *boyl•ē•yes. I lixye tout, inde bo usiõdui e *yus (v. ↑).

Отже, молодший, більший, менший, солодший, тяжчий, нижчий, гірший (псл. “-jьjь), а молодіший, солодкіший, тяжкіший, низькіший, гіркіший, включно з молодійший, тяжкійший (псл. “-ějь)?

Користачі інших правописів можуть віддавати перед подоланню інших завдань, ніж розумінню середнім користачем, чи не так?

Господарю Романе, розумію вашій аргументації щодо того, що альтернативні правописи не устигають в плідности обміну відомощами👍
А в тім, чи не могли б Ви відповісти на питання — чому Ви гадаєте, що обмін відомощами є єдине чи головне завдання правопису? Хто призначив це завдання? 

»Ні, ну… це просто сон рябої кобили. Вже вибачте, я ж не винен, що таке пишете: “у кожного свій правопис” 😄«

Вибачте, та »сон рябої кобили« — то не є відповідний довід 🤓

»Я не повинен минати нічиї дописи. Ви розумієте, що Ви кажете? Ви кажете: спочатку я створю проблему, а потім я (героїчно) шукатиму шляхи її подолання. Проблему не створюйте!«

Для мене то не клопіт, то свідомий вибір. Знову наголошу, що осідок не має правил щодо вжитку правописів, то й нема вини таким закидам. Вміння цідити інформацію та минати чужі слова — то основний навик користання з Мережі. Ледве чи хто тут змінить своє становище на користь зручності іншого — рівно, як, смію припустити, й Ви ледве чи стали б на те, щоб одмовити собі в своїх звиках у відповідь на чиєсь прошення 🤷