»Чому PorouCH, а не PorouSH?«
Ne ‹sh› bo ne pisiémo „gostranslitomy“.
‹ch› za /ʃ/ e stõplayeno na slovianscuix ta rousscœy móuvie, vuivolócoiõ yz *kty → */t͡ʃ/ ‹tch› → */t.ʃ/ ‹t.ch› → /t+ʃ/ ‹t+ch›: /t/, /ʃ/ ‹t›, ‹ch›.
U bóulgairscœy móuvie, *kty e dalo /ʃt/, yz */t͡ʃ/ → /t.ʃ/ → /ʃt/. I ke bui bóulgairsca pravopisy boula latiniçeiõ, za zx.-perédanscoiõ euroupscoiõ miercoiõ pravopisi, tó za pèuno bui pisali ‹ch› za /ʃ/.
»ch є ш. Як charlemagne.«
Aino, ta tó e pripadoc. ‹ch› za /ʃ/ e ou mene vuivedeno na slovianscœmy tlie — ne peréneseno yz phran.
»Усе ж не розумію чому "dau" і "boul". Чому не "dau, bou" або "dal, boul"?«
Iesce raz, pisau eimy vuisje (↑):
»Ta, zaxovauxi ‹•u› mogemo pisati ‹boü (BOÜ)›. Olni ‹óu› znacity /ow/, ‹oü› mogé znaciti ‹ou+u›, otge /u+w/.«
___
»Тоді писати "dal", "boul", "guil", "puil".«
Значення: Спроба навмисного зриву парламентського засідання, зборів і т. ін. шумом, виголошуванням довгих, непотрібних промов на знак протесту; дія…
Приклад вживання: Ці школярі можуть мені таку обструкцію влаштувати! (О. Довженко) До засобів парламентської обструкції вдавалися українські депутати…
або ушитися
Хоча мені «у-» й відчувається неприроднім, та поки про всяк
Новотвір від кадити, кадило.
Чому podau, але boul?
He vuineatoc u pravopisi, ya biex tacui pisau ‹boul›, yac ‹bouu› bui boulo prosto crivo vidomy, he pisiéte 
@Bœgdan Youxyco ta @Є. Ковтуненко.
Ta, zaxovauxi ‹•u› mogemo pisati ‹boü›. Olni ‹óu› znacity /ow/, ‹oü› mogé znaciti ‹ou+u›, otge /u+w/.
Prote, perédminõluy cies imé bouti poprauno: ‹biex dodau›, por. eag. ‹I had added›, phran. ‹j’avais ajouté›, niem. ‹ich hatte hinzugefügt›, bóulg. ‹бях добавил›.
goroh.pp.ua: Кадило#23882
»Од "ковток"?«
Ne „œd“, a yn sõznat (a cognate).
»Тоді чому не "cóultiça"?«
Ceomou bui? *ulP → /owP/ = ‹óuP›; ‹óulP› pisiémo vuineatcovo, na pr. u prœzvisciax ci pitomax imenax (na pr. Bóulgarin?). I tó... (ci xuibity??)
Ta i /kowˈtɔk, ˈkowtkɑ/ pisiémo: ‹cóutoc›, ‹cóutca›, ne ‹cóultoc / coltoc›, ‹cóultca / coltca›.
Ono, mogli buismo pisati i ‹óul› za /ow/, ta tó e, gadaiõ, zayvo.
»Чому *-ica передаєте з 'ç'? У яких випадках пишете 'ç'?«
U tuix cde |t͡ɕ| e. Dauno biex |t͡ɕ| perédavau ceréz ‹i› / ‹ẽ› / ‹y› + ‹c›, olni ‹i› / ‹ẽ› / ‹y› + /k/ bie pisano ‹k› — ‹sõnica› (nuinie: ‹sõniça›) proti ‹ogika› (nuinie: ‹ogica›). Ta pœslie toho yac riexiu eimy pisati ‹•ça› ← *-yka, zamiesty ‹•yca›, por. daunieyche ‹trẽsyca› — nuinie ‹treasça›, tó ‹ç› e stalo za |t͡ɕ|. Pacye, u rousscie sõty slova iz nerouxynenomy (unmotivated) |t͡ɕ|, por., na pr.: ‹çapiti› — istoslœuno yna vuirazialna ròznõta (expressive variant) do *k(s)ap-/*gab- „grab, fetch“ ( → xapati, → gabati), ‹çoupiti›, tc. Tomou, nuinie, ‹•ica› znacity |•ika| = /•ɪkɑ/, pn.-rous. /•ika/, a ‹•iça› znacity |•it͡ɕa| = /•ɪt͡ɕa/, por.: ‹ròbœtnica› /rɔbytnɪˈkɑ/ (coho?, œd ‹ròbœtnic› /rɔbytˈnɪk/, m.r. „worker“) proti ‹ròbœtniça› /rɔbytˈnɪt͡ɕa/ (g.r. „worker“).
‹Çç› u slovax:
‹çap› /t͡sɑp/ (drèunia carpatoslovianscina);
‹çoura› /t͡surɑ/ „paliça, colóda“ (vuirazialna zvõcova rœznõta /t͡ʃur/ œd *keur-);
‹çapati, çapiti› /t͡sɑpɑtɪ/, /t͡sɑpɪtɪ/ (vuirazialna zvõcova rœznõta do *k(s)ap- / *gab- : *kep- tc. u: ‹gabati›, ‹xapati, xopiti, xapati›); ale pisiémo: ‹çsair›, ne ‹çair›, bo *cysary ← *çiesary, ta ‹tsé, tsey / tsiy, tsia›, ne ‹çé, çey, çia›, bo *t’+sé, t’+sey, t’+sia;
‹çoupiti› /t͡supɪtɪ/ (tacoge rœznõta do *kap- ...);
‹•iça› |•it͡ɕa| = /•ɪt͡ɕa; •it͡sa/, pn. /•it͡ɕa, •it͡sa/, na pr.: ‹ceorniça (tchorniça)›, ‹cryniça›, ‹dieviça›, ‹polóniça›, ‹sõniça›;
‹•eç› |•ət͡ɕ| /•ət͡ɕ, •æt͡ɕ/ u: ‹caneç›, ‹cœneç›, ‹rõbeç›, ‹raleç›, ‹sineç› tc.;
‹•ça› |•t͡ɕa| /•t͡ɕa, •t͡sa, •t͡ɕe, •t͡ɕɐ/ u: ‹trẽsça›, ‹trœyça›, ‹yayça›;
‹•çe› |•t͡ɕɛ| /•t͡sɛ/ u: ‹sóunçe›, ‹yayçe›, ‹cœilçe›, ‹silçe›.