Sciro, ya pocui ne viemy. Cyto do ‹•ezn•›, to, na odinie polie, e poveazouano iz ‹•eaz• (•ẽz•)› (*-enz-?) — por., p.n., ‹creméz : cremẽz/cremeaz›, a na drougœmy, ceréz /z/ : /s/, iz pocépomy ‹•sn•› — por., p.n.: ‹piesnia› : ‹couznia›, ‹grèzno (n.), grèzen (m.) (*gry-zn-o, *gry-zn-u, iz *gr- ‘ròssti) : ‹logesno› (bliz•na, glèz•no, ves•na, clious•na, cros•no, gouz•no siõdui ne teagnõty).
Ne viemy ci e in izveazoc iz ‹•eg•› ta *-e(n)g- u ‹•eag• (•ẽg•)› ta ‹•eazy (•ẽzy) (← *-eng-os, iz œdstõpnuimy neibneignemy), por. ‹ròboteaga›, ‹viteazy; izviteaga›.
Iména (pœdstœyna, substantives) iz ‹•sn•, •zn•› pitimo sõty œdvolœcla, decoli zbierna (materizna, œtcizna, bielizna tc). I xotcha priznaceigne ‹•izn•› ta ‹•ezn•› e, pone nuinie, rœzno — pervche u iménax œdvolœclax ci zbiernax, a drougoe u pricmétax debelosti, e meidj yima vierogœden izveazoc ceréz daunieyche izpœilne znaceigne bœilchiegna (← ‘bœilchieti’, inchoative) ci bœilcheigna ( ← ‘bœilchiti’, causative). Tac ci onac, ta izpœilno e usiõdui ‹•s•, •z•›. A iz ogleadomy na znaceigna e dóugyno priineati odino gerélo ‹•s•› ta ‹•z•›, xay iz ‹•e•› ci bez, a tomou to read (the task) bui boul dosliediti perviesne znaceigne’ho. Pèunœsty e oge yzpomeidj /•s•/ ta /•z•/, pervinno e, bezperécyno, *-s-, atge prai.-e. ne znala bie *z. Otge dalieye e tóuc móuviti ino o *-s-.
Cyto do ‹•izn•›, primietno e u ‹materizna›, ‹œtcizna›, ‹bielizna›, cde u usiex mogemo prosliediti bõdy peny na *-y- (*materi-, biely), ci “meaccœsty” cœnça slova, i sé mogé bouti gerélo ‹•i•› u seimy pocépie.
Samo ge *-s- zamietno nagadouié prasl. *-s he u *stol-os tc. Viedomo e, pro nastoyõ, oge te same *s e stalo ceasttiõ tvoreigna yzocrema tvarœu stõpenovagna u pricmétax ta prislœuyax (razomy iz *-yu — *-yu-s-, dalieye, na slov. tlie, + *-y- ta yn golósen, por. *bol-yu-s+y-); e dosta dobrie docazano oge znaceigne porœunalnosti vuinice zpluinomy znaceigna mienui stanou, he otó u réclax na *-ye- (staié, xuitaié tc.) ta izbiernosti-œdvolœclositi u *-s (ni bui, *dal-ye-s *‘mieneatchi stan dalecosti (ceréz dieyõ) + œdvolœclœsty-izbiernœsty’ => ‹dalye› ‘farther’). Na seimy, ya’smi goden pripoustiti znaceigne debelosti ou ‹•ez•n•› ceréz znaceigne stõpenovagna, iz zvœnceignemy *s → /z/. Otge xœd ròzvitcou bui mœgl bouti tac, na pr.: *dal-ye-s ‘dalye’ → + *-n-: **dalyes-n-o → *dalyezno → ‹dalezno› ‘dougye daleco’.
Cyto do /•ɛn•/ u /•ɛnn•/ ya ne viemy. Na odinie polie padé u oco oge peréd simy /•ɛnn•/ mogé lègco bouti i zvõc /k/, he otó u ‹otakennuy›, tacoge iz *-x- + /•ɛn•/: ‹tixhennuy›. Sé, yasna riecy, ne mogé bouti praslovianscuy stan, xotcha rœunoge sõty i tvarui iz *k-e- → /t͡ʃɛ/ (por. ɽdalecenno, velicennuy, vuisocennuy, xirocennuy). A prote, œdsõttié neibneigna peréd *e ne e riecy ne znana i u inchix tvariex u rous., por., p. n.: ‹tixieyche› /tɪxiʃɛ/ ( ← ser.-rous. /tɪˈxiʃʃɛ/ ← */tɪˈxijʃɛ/) proti daunieychomou /tɪˈʃajʃɛ/ — sèsy priclad cazié na “pœdnóuleigne” yna pervinna zvõca corene, zaxovauxi, pri tœmy, yno perviesno tvaroslœuye (tóge e i iz réclami na *-gti, *-kti iz vuimóuvoiõ /•ɣ̞tɪ/ porõcy /•(ɣ̞)t͡ʃɪ/, ta /•ktɪ/ porõcy /•t͡ʃɪ/). Otge samo za sea /•kɛn•/ u ‹otakennuy› mogé xuiba suviedciti o “ponóuleignie” zvõca /k/ u coreni */tak•/, a ne o tœmy oge, bõdy simy, za pocépomy /•ɛn•n•/ neyma daunioho coreigna; tœmy, ya pocui ne viemy yaco.
Acéi gœdno e œdmietiti read (rhyme) /•ɛnn•/ ou tvarœu he ‹znaménno›, ‹iménno› iz onuimi ‹merzénno›, ‹xirocénno›. Pervçui, znacylivo znatiti nepràvilnœsty /ɛ/ u ‹znaménno›, ‹iménno›, yzcieyatchi perviesnui tvarui iz e-y-perégolósomy — *‹imeinno›, *‹znameinno›, œd pneu ‹imen•› ‘imea, imen•; iméno’, ‹znamen•› ‘znamea, znamen•; znameno’. A ouge, i tout mogemo ymati do diela nastoyõ rœunagna za pnemy iz /•ɛn•/, otge tó bui boului golósovui “novotvarui”, xay iz daunimy tvaroslœuièmy. Na jaly, tsœi “novotvarui” ne roneaty svietlo na gerélo /•ɛnn•/ u pricmetax ci prislœuyax debelosti, he otó: ‹xirocénn•›, ‹merzénn•›, ni na nagœdnuy izveazoc iz *-en- u ‹znaménn•› ← ‹znamea, znamen•›, ‹iménno› ← ‹imea, imen•›. Bœilche pocui ne mojõ recti o /•ɛnn•/.
Aha! Cyto do /•ɛn.n•/, onui tvarui pricmét ci prisloviy pitimo sõuzteaghnõty iz iménami na ‹•einy›, por., p. n.: ‹vuisoceiny› : ‹vuisocénn•›, ‹xiroceiny› : ‹xirocénn•›, ‹daleceiny› : ‹dalecénn•›, ‹gluiboceiny› : ‹gluibicénn•›. Ne viemy ci goden eimy docazati izveazoc meidj yimi, ta e dosta vierogœden izveazoc ceréz znac œdvolœclosti, por. ‹•einy› u usiex imenovanuix slovax nesé sõznacõ znacynosti, velicosti — porõcy ‹daleceiny› e i ‹daly›, porõcy ‹vuisoceiny› e ‹vuisy›, porõcy ‹xiroceiny› e ‹xir(y)›, porõcy ‹gluiboceiny› e ‹gluib›; tvarui na ‹•einy› cioutno nesõty znac bœilchoï émcosti ta bœilchoho ròzmierou neigy bez ‹•einy›. Cyto do znaceigna *-en- vidjte Sławskoho (Język Prasłowiański) 127—128:
»3. Na uwagę zasługuje nowsza grupa wyrazów, paralelnie przekształconych
w poszczególnych językach slow. z pierwotnych tematów na -en-, np. selmeno«, 'ślemię' < selmę selmene; semena 'nasienie' < semę semene; stremeno ' strzemię' < stremę stremene. Por. też ukr. ramenó 'ramię' : ormę ormene; znamenó 'znak, znamię' < znamę znamene; hrebenó 'grzebień' : grebenb grebene : kasz. gfeb'ón -ona
•grzebień', kvofón -ona 'korzeń', jelón -ona 'jeleń' .
4. Suf. -eno, -eno kontynuują ie. -eno- 2
31• Jak widać z podanych przykładów,
najczęściej mamy tu do czynienia albo z rozszerzeniem na -o- pierwotnego te-
matu na -en- (asem, = łac. ornus < osenos), albo też z substantywizacją pierwot-
nego przymiotnika czy imiesłowu biernego na -eno.«, ta (128):
»3. Dokładnym odpowiednikiem jest lit. -ena derywujące od czasowników,
rzeczowników i przymiotników. Tworzy np. nazwy czynności, służące dość
często do pejoratywnego określenia osób, np. lit. dial. mUśena 'bicie' : musti
'bić' , gaisena 'zdechlak; padlina' : gaisti 'zdychać' ; paistena 'kto bzdury plecie' :
paistyti 'pleść, bredzić'«.
znaymœuno
___
Œd récla ‹znaymouati› (SIRM II 269 ‘свідчити, констатувати’). Ya sõdiõ tverdgeigne u SIRM o cerpanosti œd staroleadscoho ‹znajmować› za nepèuno, a co bui i tac, to goden eimy ne zyrieti na tó, yac nicy u tvarie’ho neyma nerousscoho ni zveago• ni tvaroslœuno. Œdrieyna corene ‹zna•› e u rous. zastõpleno çieloiõ nizcoiõ tvarœu iz rœznui pocépui. Tvaroslœuno e ‹znaym•›, viedie, œd orõdna padeja iz ‹•m•›, stauxi ceasto tvoriti prislœuya na ‹•mo›, ‹•ma›, ‹•mi›, ‹•om›. Tvar ‹•œuno› u ‹znaymœuno› imé slougiti za ‹•ivum› u ‹narrativum›, znaceatchi ‘teaclo znaymouati ( = pro znaymovagne)’, a ne plõtati iz ‘narration’ — ‹znaymovagne›.
Pisymena ‹Àà›, ‹Éé›, ‹Èè›, ‹Ïï›, ‹Óó›, ‹Òò›, ‹Üü› ne znaceaty ocrema zveagymena. Na pr., ‹é› mogé vuistõpiti za /ɛ/ he i ‹e›, a ‹è› za /æ/ he i ‹e›, ‹ó› za /o/ he i ‹o›, a ‹ò› za /ɔ/ he i ‹o›.
Розуміиу̀.
> Aa Àà Bb Cc Çç Dd Ee Éé Èè Ff Gg Hh
> Ii Ïï Jj Kk Ll Mm Nn Oo Óó Òò Õõ Œœ
> Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Ww Xx Yy Zz
Ya ne lieciõ ‹Àà›, ‹Éé›, ‹Èè›, ‹Ïï›, ‹Óó›, ‹Òò›, ‹Üü› u ocrema pisymena ABC, ino sèsœi:
Aa /a/, Bb /bɛ/, Cc /t͡ʃɛ/, Dd /dɛ/, Ee /jɛ/, Ff /xʋɛ/,
Gg /ʒɛ/, Hh /ɦa/, Ii /ɪ, jɪ/, Jj /ʒa/, Kk /ka/, Ll /lɛ/,
Mm /mɛ/, Nn /nɛ/, Oo /o/, Pp /pɛ/, Qq /kʋɪ/, Rr /rɛ/,
Ss /sɛ/, Tt /tɛ/, Uu /jʏr, jʉ͡ɵr/, Vv /ʋɛ/, Ww /ˈdwyjʋɛ/,
Xx /xa, ʃɛ/, Yy /jir(ʲ), jɛr/, Zz /zɛ/,
Œœ /wʏn/, Õõ /wʊs/, Çç /t͡sɛ/.
Pisymena ‹Œœ› ta ‹Õõ›, lieceatchi ABC, mogé bouti zvano slovami ‹œn› (he ‹ꙍнъ› u dauneuy bóulgariçe), ta ‹õs› (za ‹ѭсъ› d. bóug.), uzgleadno. Imena pisymenama ‹Uu› ta ‹Yy› este ‹eur› /jʉr/ ta ‹eir› /jir(ʲ)/ (ci /jɛr/ pro móuvçœu pœunœcyno-bœslnoï rœznomóuvui), uzgleadno.
Pisymena ‹Àà›, ‹Éé›, ‹Èè›, ‹Ïï›, ‹Óó›, ‹Òò›, ‹Üü› ne znaceaty ocrema zveagymena. Na pr., ‹é› mogé vuistõpiti za /ɛ/ he i ‹e›, a ‹è› za /æ/ he i ‹e›, ‹ó› za /o/ he i ‹o›, a ‹ò› za /ɔ/ he i ‹o›.
> До речи. Коли хочу̀ шчось дꙍзнатисьа̀ про вимоуву̀ пꙍуденно-захꙍдну̀ аба пꙍунꙍчну̀, то звертаіу̀сьа̀ до досліджєнь п. Николаіова. А иак шчодо, наприклад, Наддніпрьа̀ншчини? Бо нібѝсте давали и тутешньу̀ вѝмоуву̀ ў МХвА
Cuyeuscina, Pœltauscina, Cernigœuscina ta Soumscina (acéi i Cercasscina) viedgjyscui teaghnõty do pœunœcyno-bœslnuix govorœu rousscuix.
ТСУМ: уго́втувати – умовляти, переконуючи, схиляючи до чогось; уговаривать;
r2u.org.ua: уговтувати*
До речи. Коли хочу̀ шчось дꙍзнатисьа̀ про вимоуву̀ пꙍуденно-захꙍдну̀ аба пꙍунꙍчну̀, то звертаіу̀сьа̀ до досліджєнь п. Николаіова. А иак шчодо, наприклад, Наддніпрьа̀ншчини? Бо нібѝсте давали и тутешньу̀ вѝмоуву̀ ў МХвА
Не є фактом, що слово це з польської: ПОСПОЛИТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ - спіл «спілка; [половинщина]» (заст.)
псл. sъ polu «споловини, разом», що складалося з прийменника sъ «з» та іменника polъ «половина, пів»
Фонетичні та словотвірні варіанти - за́спіл «спільно, разом; завжди» .../.../... посполи́тий «звичайний; (іст.) селянський, міщанський» (заст.)(з п.?) 
goroh.pp.ua: посполитий
це усталене слово https://archive.org/details/rm1793/Часть 2-1/page/97/mode/1up
Від Узрівати
Пропоную нову українську абетку:
А,а Б,б В,в Г,г Д,д Е,е, Є,є Ж,ж З,з Ґ,ґ И,и І,і Ї,ї Дж,дж S,s Й,й К,к Л,л М,м Н,н О,о П,п Р,р С,с Т,т У,у Ў,ў Ф,ф Х,х Ц,ц Ч,ч Ш,ш Щ,щ ь Ю,ю Я,я
А, бе, ве, ге, де, Е, є, же, зе, ґе, И, і, ї, дже, дзе, Йот, ка, ел, ем, ен, О, пе, ер, ес, те, У, у коротке, еф, ха, це, ча, Ша, ща, м’який знак (або єрь), ю, я.Це не фонематична абетка. Значить, вона занадто складна. Навіщо така?
Roussca i tac’ tõgity naiaunoõ zveagymeinnoõ pravopisïõ. Prostiecha taca, novuimi pisymenami ino, ne rózveazje to puitanïe, a mogeity pac ieoho gœrychiti. A use ge, i cinne pisymo e tac’ necinebne(dysfunctional) œg ono i ne teagneity i na zveagymeinne. Tomou to e neiasno sòusiem ceoho mojõty doseatchi tacœi eie popravui, abo cyto muisleaty eie prіxuilnicui, xotcha, to i pravie e iasno.
__
“єрь” ne mœgl bui tac zveatchi–u nas e ‘ерь, eiry’, i naddnieprjansca vuimóuva boula bui(ou bœlchosti, iac’ ou stavilnœmy govorie) /jir/.
Пропоную нову українську абетку:
А,а Б,б В,в Г,г Д,д Е,е, Є,є Ж,ж З,з Ґ,ґ И,и І,і Ї,ї Дж,дж S,s Й,й К,к Л,л М,м Н,н О,о П,п Р,р С,с Т,т У,у Ў,ў Ф,ф Х,х Ц,ц Ч,ч Ш,ш Щ,щ ь Ю,ю Я,я
А, бе, ве, ге, де, Е, є, же, зе, ґе, И, і, ї, дже, дзе, Йот, ка, ел, ем, ен, О, пе, ер, ес, те, У, у коротке, еф, ха, це, ча, Ша, ща, м’який знак (або єрь), ю, я.Це не фонематична абетка. Значить, вона занадто складна. Навіщо така?
Нічого складного тут нема. Не вигадуйте
Значення: Трансактиноїдний хімічний елемент. Уперше синтезований 2002 року командою американських і російських науковців в Об'єднаному інституті…
Приклад вживання: Оганесон — найважчий відомий хімічний елемент у періодичній системі, який був створений в лабораторних умовах.
Авторський наратив = авторська точка зору
Авторський наратив = авторський погляд.
слухацька чи якась инша спільнота
Пропоную нову українську абетку:
А,а Б,б В,в Г,г Д,д Е,е, Є,є Ж,ж З,з Ґ,ґ И,и І,і Ї,ї Дж,дж S,s Й,й К,к Л,л М,м Н,н О,о П,п Р,р С,с Т,т У,у Ў,ў Ф,ф Х,х Ц,ц Ч,ч Ш,ш Щ,щ ь Ю,ю Я,я
А, бе, ве, ге, де, Е, є, же, зе, ґе, И, і, ї, дже, дзе, Йот, ка, ел, ем, ен, О, пе, ер, ес, те, У, у коротке, еф, ха, це, ча, Ша, ща, м’який знак (або єрь), ю, я.
Це не фонематична абетка. Значить, вона занадто складна. Навіщо така?
Пропоную нову українську абетку:
А,а Б,б В,в Г,г Д,д Е,е, Є,є Ж,ж З,з Ґ,ґ И,и І,і Ї,ї Дж,дж S,s Й,й К,к Л,л М,м Н,н О,о П,п Р,р С,с Т,т У,у Ў,ў Ф,ф Х,х Ц,ц Ч,ч Ш,ш Щ,щ ь Ю,ю Я,я
А, бе, ве, ге, де, Е, є, же, зе, ґе, И, і, ї, дже, дзе, Йот, ка, ел, ем, ен, О, пе, ер, ес, те, У, у коротке, еф, ха, це, ча, Ша, ща, м’який знак (або єрь), ю, я.
помічний засіб
29 буков + діакритика
Додау є́м ішче змінѝ.
@Є. Ковтуненко
Xotcha yz inchoyie storónui pogleanymo na toe, yac Grincénco u svoyeimy slœunicie tóumacity deyacœi slova na '-stvo':
Византі́йство, -ва, с. Образъ мыслей и поступковъ, подобный византійскому (
= βυζαντινισμός)