Від шаліти
Порівн.
ша́ла «жарт» сербохорватська
šialit' «тс.» словацька
šáliti se «жартувати» словенська
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору
Шаль –
1) (головн. убор) шаль, -лю (м. р.);
2) (сумасбродство) дур, -ру.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Шаль = 1. дур, дурі́йка і д. Дурь
Не може бути -ччина, бо воно від -кія/-ція.
Порівн. Бурятщина, Хорватщина, але Словаччина, Туреччина, Німеччина
Романе, я стільки Вам казав, що Ви ліпите свої покручі, бо не знаєте мови, маєте куций словниковий запас.
Щоб уникати цих проблем, читайте класиків, різні словники тощо.
Навіщо так збиткуватись з мови, але всім розказувати про якісь засади. Ну, це ж якесь страхіття. Можете мені не відповідати, просто почніть накінець учити мову. Я вірю в Вас
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору
Стабилизатор – стабіліза́тор (-ра), уста́лювач (-ча).
До речі, на користь припущення щодо походження -есеньк- і -ісіньк- з “вищий ступінь порівняння + ę” грає наявність форм в словнику Уманця «гіркісенький, самісенький, хорошісенько, тихісенько», а у Грінченка «кождісенький, можнісенький» (3 редакція «живісенький»), окрім звичних -ісіньк-, -есеньк-, а і відсутність форм -есіньк- (приклад, наявність «гіркіший, заможніший, тихіший», але відсутність «*гіркеший, *заможнеший, *тихеший»), також присутні форми -ішеньк-, але в пізніших словниках: Кримського (горішенько (гірше), дурнішенький, частішенько,прудкішенький, швидшенький), Ніковського (цілішенький) і вже потім Караванського (гарнішенький, дурнішенький, сухішенький, чистішенький), окрім цього, в російській мові наявне -ёшеньк- (рос. мокрёшенький, золодёшенький, здоровёшенько, пустёшенький), рівнобіжно до -ёхоньк- (-о- на місці -е- пояснюється Шевельовим переосмисленням -е- як полонізма; тоді перехід “ш” в “х” зворотня народна етимологія?), але це скоріше викликає невелику суперечку до найвищих прикметників «пустейший, храбрейший, умнейший» тощо через наявність «й», хоча, можливо, спрощення відбулося через додатковий склад.
Єлисію, будь ласка, ще одне питання.
Rœdstvo p.-i.-e. *yésih e lixye zagalno is slovianscuimi tvarui porœunainnha, ta samo -ieych- u bielieychuy, silnieychuy ne mogé sliedouati yz p.-i.-e. *yésih.
Ne viemy, Vui’ste, ymabouty, gadali cyto ‹é› u p.-i.-e. *yésih e = ‹ѣ› d.-rous. cuiriliçui, ci ‹ie› latiniçui moyeyui pravopisi, ci ‹і› u ‹іш› cinnoyui pravopisi. Ale, za perve, cyto davano e he p.-i.-e. *é, e slov. *e is nagolosomy (daunimy), a nasche ie / ѣ e œd p.-i.-e. *ē ci *oy. Za droughe, -іш- e u dieystvnosti *-ійш- — porœunaite ou mene -ieych- (ranieyxe: -ieyx-, iesce daunieyche: -éyx-, -éix-, ta sõty ta sama — ne -iech- ci -iex-, -éx), d.-rous. cuiriliçeiõ -ѣиш-, a ne -ѣш-, céix. ta slvc. -ejš-, -ajš- a ne -eš-, -aš-, veat. -ейш-, -айш- a ne -еш-, -аш-, itd. A za tretie, -ieych- / -ѣиш- e istoslœuno agy tri ocremuix tvairmeun: *ē, *yus, *yu, cyto yz yix lixye droughe — *yus — pitimo slougity znaciti porœunainnhe. Staveç *ē, cyto i dasty ote ie / ѣ / ‹ і ›, sciro, neyasno ceomou tòcyno slougity, ta za pèuno ne sõtiyno pro tvoryéinnhe znacyéinnha porœunalnosti, atge u slovianscuix móuvax dosimo pricladui is *ē i bez *ē œd tohoge imene pricmétui is tuimyge znacyéinnhemy, pro nastoyõ: rous. bielieychuy, céix. bělejší proti slvc. belší (ne ⁺ belejší).Pro yasnœsty cde ote *yus e u ‹-іш-›, to méidj ‹і› ta ‹ш› ; *yus e → /j/, npr., *boyl•ē•yus → biel•ie•y / бѣл•ѣ•и /bi•ˈli•j (PD) ; be•ˈli͡e•j (PN)/ (i se e mõgyscuy nevuituicyenuy tvar) ; /ʃ/ tou néyma tomou cyto ono nastané agy dodauchi *yu, tretie tvairmea, tb. *boyl•ē•yu•s ͡ yu → biel•ie•y•ch- / бѣл•ѣ•и•ш-. Ptounscui (ironically), tó cyto pitimo nesé znacyéinnhe porœunalnosti — *yus, u pravopisi ‹іш› i néyma.
Samo yes u p.-i.-e. yésih (géinsca rodou) u Vaschémy zvenie, tvarno, e u rous. -(j/y)e / ѥ indef. nom./acc. neut. sing., he u: bol•ye / бол•ѥ ← *bol•yes, molod•je / молођє ← *mold•yes, ci iz *ē: biel•ie•ye / бѣл•ѣ•ѥ ← *boyl•ē•yes. I lixye tout, inde bo usiõdui e *yus (v. ↑).
Отже, молодший, більший, менший, солодший, тяжчий, нижчий, гірший (псл. “-jьjь), а молодіший, солодкіший, тяжкіший, низькіший, гіркіший, включно з молодійший, тяжкійший (псл. “-ějь)?
Користачі інших правописів можуть віддавати перед подоланню інших завдань, ніж розумінню середнім користачем, чи не так?
Господарю Романе, розумію вашій аргументації щодо того, що альтернативні правописи не устигають в плідности обміну відомощами👍
А в тім, чи не могли б Ви відповісти на питання — чому Ви гадаєте, що обмін відомощами є єдине чи головне завдання правопису? Хто призначив це завдання?
»Ні, ну… це просто сон рябої кобили. Вже вибачте, я ж не винен, що таке пишете: “у кожного свій правопис” 😄«
Вибачте, та »сон рябої кобили« — то не є відповідний довід 🤓
Новотвір: *блук + -я (або) -а. Утворення з праслов'янської основи blǫkъ «вигин», як у слові каблук.
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/-ja#Proto-Slavic:_fem
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/-a
»Я не повинен минати нічиї дописи. Ви розумієте, що Ви кажете? Ви кажете: спочатку я створю проблему, а потім я (героїчно) шукатиму шляхи її подолання. Проблему не створюйте!«
Для мене то не клопіт, то свідомий вибір. Знову наголошу, що осідок не має правил щодо вжитку правописів, то й нема вини таким закидам. Вміння цідити інформацію та минати чужі слова — то основний навик користання з Мережі. Ледве чи хто тут змінить своє становище на користь зручності іншого — рівно, як, смію припустити, й Ви ледве чи стали б на те, щоб одмовити собі в своїх звиках у відповідь на чиєсь прошення 🤷
Ще раз — нема на цьому осідку правил до вжитку правописів. Нема
Підсумовуючи, панове: якщо у кожного будуть свої правила, цей осідок довго корисним не залишатиметься. Зрештою можна й лайкою відповідати, та ще й поіменно, і якщо що - “мені так подобається!”; або: “це мій правопис!”
Тому домовляймось не розводити тут росію, а слідувати дійсним правилам, будь ласка.
За зразком рушника для ікон — набожник.
Проблему не створюйте!
Хто сте, щоб наказував нам?
Нема загальних правил, яким потрібно(!) слідувати. Так, є прописані правила стандартного правопису — вони нормують ужиток чинного стандартного правопису для бюрократів та адміністративних моментів, та в жодному разі не боронять ужиток альтернативных правописів у миру, чи не так?
Не боронять?! Ясна річ, що боронять! А нащо тоді правопис?
Право користати з альтернативних правописів мимо думку інших має кожен, і Ви тож, ба й у правилах цього осідку не прописано противного. Нормотворчі комісії — це ж не укладники новоязу з творчості Орвела. Вони прописують правила вжитку правопису для своїх потреб — веденя документації, затвердження законів, державних ЗМІ абочого, та не прописують як має мовити бабця на селі або люди на форумі.
Ні, ну… це просто сон рябої кобили. Вже вибачте, я ж не винен, що таке пишете: “у кожного свій правопис” 😄
Писати чи не писати чинним стандартом — то скоріше питання доцільности. Коли для людини більше важить засвоєння інформації субесідником, то та напише чинним правописом, коли ж для єї більше важить щось інше, що движе її до ужитку іншого правопису, то Ви чи хтось інший її не побудите писати стандартно. Просто минайте її дописи, аби ті не краяли Вам око — це може дратувати. Але людина свідомо пожертвувала зрозумілістю пересічному користачеві на користь чогось іншого, і ледве чи полівить. Так чи інак, у правилах цього осідку не прописано заказу на вжиток інших правописів 🤫
Я не повинен минати нічиї дописи. Ви розумієте, що Ви кажете? Ви кажете: спочатку я створю проблему, а потім я (героїчно) шукатиму шляхи її подолання. Проблему не створюйте!
"Тобто впередження, ніби на Закарпатті переважає угро-румуно-німецько-лядський суржик не відповідає дійсности?"
Який жах.
Пані Кароліно, я визнаю, що Ви, як вільна людина, маєте право ганьбитися, та робіть це деінде, не ганьбіть Вашим неуцтвом весь Словотвір із учасниками.
"Упередження" правильно, а "Впередження" -- неправильно. Годі обрубувати мою Мову під роблені московські за суттю вибрехані "правила"!
"не відповідає дійсности"
Те, про що я весь час кажу, та Ви неспроможні зрозуміти.
"Упередження [...] не відповідає (кому? чому?) дійсності". Слово "дійсність" тут -- у давальному відмінку, а не в родовому.
Я не хочу, щоб "сторонні" думали, що ми тут усі Вашого рівня знання, точніше, незнання й повного нерозуміння.
Поводитеся гірше за школярика якого, вибачте: викаблучуєтеся аби викаблучуватися, бо #Нетакаякусі, та через Ваше незнання й неспроможність розуміти не розумієте це-таки Ваше незнання, неспроможність розуміти й помилки.
Українська форма
Господарю Романе, можете розповісти що то за призначення й хто його призначив? Я щиро не бачив Ваших дописів щодо того 🤷
Див. хоч би й тут вище, 7 грудня.
Писемна мова – теж мова, її прояв, якщо можна так сказати. Отже, її загальне призначення таке ж, як і в мови загалом: обмін відомостями (інформацією). Мова – це засіб порозуміння.
Якщо почитаєте уважно, можете помітити, що спільнота називається “Словотвір”. Головне призначення її – добирання питомих перекладів/одповідників до чужих слів. І писемна мова тут – це насамперед засіб, засіб, що має слугувати цьому призначенню, не заважати. А різні кривописи, що, на додачу, постійно змінюються, явно цьому заважають.
Я вже не раз пояснював: ми читаємо не по буквах, а розпізнаємо знайомі “обриси” слів, і що поширеніше слово, то краще це діє (пригадайте-но, мабуть, і Ви бачили в Мережі тексти з переставленими буквами в словах). Якщо ж, наприклад, просто замінити І на ять, “образи” слів змінюються, уповільнюючи читання: око “спотикається”.
Також використання різних кривописів явно заважає:
а) внутрішньому повнотекстовому пошуку (якщо такий колись прикрутять), а також “ззовнішньому” пошуку;
б) “ззовнішньому” знаходженню, наприклад, цінних відомостей, зокрема розборів, які добродій Єлисій оприлюднював тут своїм жахливим письмом (простіше кажучи, якщо я не учасник Словотвору, я, мабуть, нізащо не нагуглю те, що він писав латинкою);
в) залученню нових учасників, як я вважаю;
г) розумінню й поширенню надумів і здобутків Словотвору.
Глибше пояснення вимагає більш докладного розбору суті та значущості літературної мови, та на це треба окрема нитка, яку все ніяк не створю.
Українська форма.
Проголосую за ходостець, але дам це з Етимологічно-семантичний словник української мови (Т. 1–4):
Холостйй, холостяк — неодружений, в укр. мові дуже рідке, в рос. мові часте. В Словн. Б. Гр. IV 409 цих слів нема, а в Рос. укр. Словн. 1962 р. ст. 760 подаються як українські: холостий, холостяцький, холостяк. В укр. мові панує парубок, парубоцький. Див. стародавнє, ст. сл. хластии, хлачьба, хлакьіи. Слова холостий, холостець відомі у Срезн. III, 1386 з XVI віку.
"Ґута тя била та не забіла ,Ґазда тя здріла ,єсме же руру везму та як шигану по тей , та як ніц не уделаш ,та я тебе ... "
Звиняюся якщо не точно написав , наче так кричали вони ,коли лаялися 🙂
@Carolina Shevtsova
Чеський, не лядський ,лядська - галичина ,закарпаття модярсько-чеське.
Християнство, Юдинство, Буддинство, … , Засадинство
Жителі Ираку
Є ще іракці, іракець, ірачка, ще знайшов іракиня.
Тобто краще додати сторінку з ірачкою, щоб знайти нормальний хвеминатив