То було би слово од іншого, сузвучного кореня 'лук-/луч-', що в слові ⟨сполучати⟩ (< лѫк-).
А це слово ⟨луч⟩, що за його мова, з індояврупського кореня *lewk-/*lowk- зі значінням "світло", що потім в різних слов'янських мовах дало слова зі значінням "світила" або "пороменя сонця".
Желехівський подає саме значіння "Strahl, Lichtstrahl", тобто "поромень"
А, стоп! Точно, ʲ є. А от інше я не знаю, хіба що знаю, що іноді в звучить як [w]. І ти не обзивай черкаські говори (черкаські, полтавські та київські говори є основою літературної мови) нещастям! Гарні говори (Хоча там нема скороченої форми до "мене" — ня, це сумнувато. Бо тоді б... А що тоді б? У нас було слово ня, не як запозичення з японської.)
Що може значити луч на вашу думку, 
@Євген Ковтуненко? Link?
Таки —
Це невдатна калька латини. У латині слово ⟨radius⟩ мало кілько значіннів, що меж їх і "поромень", і "спиця колеса".
Землемірницьке значіння слова ⟨radius⟩ розвилось ув очевидьки зі значіння "спиця колеса", бо той сполучає центер із колом, як спиця сполучає маточину з ободом, а не зі значіння "поромень".
Але через те, що значіння "спиця" у слова ⟨radius⟩ у книжній латині було не дуже відоме, тогочасні ковалі термінології, видно, поклали, що значіння "радіус колеса" пішло од значіння "поромень", хоч це й не так, та й переклали, як ⟨луч⟩.
Тому, —
⟨спиця⟩ та ⟨рамено⟩— вдатніші переклади, бо мають ґрунт до розвитку потрібного значіння
Вони ж люблять казати "Чо сємкі єсть?".
Від розмовного "дідько, що, а збоку бантик", а точніше, від "чорті шо, а збоку бантік".
>А українською кирилицею як?
[byːɣ̞̻ ~ bʷiᵝɣ̞̻] і [b(ʲ)iːɣ̞̻ ~ bi͡i̯ɣ̞̻] є запис МФА. Прослухати можете на деяких сайтах як оно звучить ціло, а вкремі фонеми можна послухати на Википедиї
uk.wikipedia.org: Міжнародний фонетичний алфавіт
uk.wikipedia.org: Фонема
З проміжним наголосом на другий склад, гадаю, буде найліпше (а не на третій). Порівняйте: рукОпис, перЕпис, скорОпис, краснОпис. А основний, звісно, на «-знАвство».
Сама ж частина «-знавство» потрібна, бо це ж усе-таки не просто самі письмена, не самі твори, а наука, що їх досліджує. Об'єкт дослідження можна називати «давнопис» або «давньопис».
Те, що має бути саме твердий «с» у кінці, випливає з інших подібних назв: напис, підпис, розпис, припис, запис. А також дивіться раніші приклади до наголосу.
Межиросток/інтерфікс вибрав «-о-» (пов'язане з самим словом «давно́»), а також «-ьо-», якщо брати «давній». Не «-е-», не «-є-». Не певен, як це найточніше пояснити, та відчуття підказують. Порівняйте з непрямими відмінками: давнього, давньому.
»щоб не обтяжувати обтяжений тяг«
A tacui vierno e ‹teag›. Tõ perévœznõ serédiznõ e tac zvano (phran., eag. ‹train›, niem. ‹Zug› œd ‹ziehen› „teagti“, dœn. ‹tog› [ˈtˢɔˀw, ˈtˢɔw]) ne tomou cyto „teaghné (za soboiõ)“, ale tomou cyto tó e „teag = vereniça“ izceplenuix vozœu, oge teaghnõty/volóceaty (u neperéxœdnœmy znaceignie, tbt. ≈ „idõty“) za soboiõ, odin za drougomy — ne tomou cyto miestorouxen teaghné/volócé tui vozui, he bui tó moglo mrieti.
> Ще тут є в обговоренні https://slovotvir\.org\.ua/words/chekaty\-na\-koho\-shcho
Mieniõ Vam oge’ste cyli ta za vuiznagne. Vidgyte tam i moyõ œdpoviedy na dailche Vache puitagne o ‹oceicouati›.
»Олисіє, а що думаєте про "очікувати"?«
Cyto tòcyno Vas roupity? Samuy tvar ‹oceicouati› mogé bouti i pœzdeny, ba, œn ne mœg bie postati ranieye neigy poceatoc serédnerousscoï dobui, atge „nove“ dóugeigne /ɛ/ → : /e͡i/ bie, he pitimœsty pocazney (of paradigms) riecey iz protistauleignemy za trualœstyõ ci ceastilnœstyõ-tacchilnœstyõ (frequentivity-iterativity), e postoiela ino œdtogdui. Tó ne mogé bouti prasl. ci d.-rous. tvar iz perviesnuimy *ē, ne tó, *kē bui dalo /t͡ʃɑ/. Ale ysé ne znacity oge ‹cecati› same e nerœdno. Xotcha novuy (serédnerousscuy, tocynieye, pd.-zx.-ser.-rous.), tvar ‹oceicouati› e rœuno rœden he i utorinnœi serédnerousscœi tvarui he: ‹ròzmaulati› /rɔzmɑwˈʎatɪ/, ‹domaulati›, ‹œdmaulati›, ‹primaulati› — ceastilno-tacchilnuy tvar œd ‹móuviti›, rœdnoho, xotcha iz neperviesnoiõ („novoiõ“) dóugotoiõ, ‹dorablati› /dorabˈʎatɪ/, ‹œdrablati›, ‹prirablati›, ‹zarablati› œd ‹ròbiti›, tacoge iz „novoiõ dóugotoiõ“ (bo *o u *orb- e ne he u *tok- ci *vod- ci *nos-, ale he *u, i tomou prasl. dóugota bui ne boula *ō → /ɑ/, ale *ū; na opacui, u ‹xadiati, do•, pri•, za•› œd ‹xoditi›, ci ‹pro•vadiati, pri•, na•› œd ‹voditi : vesti›, ci ‹pri•, do•, vui•... •nasiati› œd ‹nositi : nesti› e dóugota *ō → /a/ prasloviansca), ‹ròzceisouati, za•, pri•, na•› œd ‹ròzcesati, cesati, za•, pri•, na•› tc.
r2u.org.ua: Біг
Це слівце схоже на евфімістичне перекривлене московське ⟨нафига⟩, або ⟨нахуя⟩