Під RP я розумію зразкову вимову. Таку, якойи би навчали в школі, якою би говорили по ТБ тощо. Я тоді не розумів (сам точно не помню, чому), що це є міжзв’яжмінна перепись, та я залишу її ге стовпець, а наступний стовпець буде точна вимова. Ви казав, п. Поруше, що за таку вимову може послужити йина из пд-зх ареалу.
👍
И во цім напишу в туториялі.
Yna novina u tie pravopisi:
Yn sõgolósen + [ʲ] u pœdcépiex œd * -yb-, * -en- + *-yk-, *-un- + -yk-, ta u cisloviex na * -dysymty („11, 12 …“) e pisano iz ‹i› peréd ynomy danomy sõgolósnomy.
Na pr.:
bezxytainco [bɛʃˈtanʲko, bɛʃˈtaj̃ko], cyvainco [t͡ʃβ̞anʲˈko, t͡ʃβ̞aj̃ˈko], cóubainca [kowˈbanʲkɑ, kowˈbaj̃kɑ];
lèghéinco [læˈɣ̞ɛnʲko, læˈɣ̞ɛj̃ko], tixhéinco [tɪˈxɛnʲko, tɪˈxɛj̃ko], blizéinco [blɪˈzɛnʲko, blɪˈzɛj̃ko], maléinco [maˈlɛnʲko ~ maˈlenʲko, maˈlɛj̃ko ~ maˈlej̃ko];
bielieseinco [biˈlʲisinʲko ~ biˈlʲisenʲko, biˈlʲisij̃ko ~ biˈlʲisej̃ko], xõtnieseinco [xʊtˈnʲisinʲko ~ xʊtˈnʲisenʲko, xʊtˈnʲisij̃ko ~ xʊtˈnʲisej̃ko];
baboinca [ˈbɑbonʲkɑ ~ ˈbɑboj̃kɑ], viestoinca [ˈʋistonʲkɑ ~ ˈʋistoj̃kɑ];
yablouinca [ˈjablunʲka, ˈjabluj̃ka], crasouinca [krɑˈsunʲkɑ, krɑˈsuj̃kɑ];
/-atʲb-/ [-adʲb-, -aɟb-, -aʝb-]:
suvaitba [ˈsβ̞adʲbɑ, ˈsβ̞aɟbɑ, ˈsβ̞aʝbɑ];
/-dse̯͡atʲ/ [-d̻ɕatʲ, -d̻ɕe̝tʲ, -ʝt͡ɕatʲ, -ʝt͡ɕe̝tʲ ~ ʝ
jt͡ɕatʲ, -jt͡ɕe̝tʲ]:
odinnaidseaty [odɪˈnad̻ɕatʲ, odɪˈnad̻ɕe̝tʲ, odɪˈnaʝt͡ɕatʲ, odɪˈnaʝɕe̝tʲ ~ odɪˈnajt͡ɕatʲ, odɪˈnajɕe̝tʲ], tc.
Taca uzslœuna pravopisy bóugariçeiõ iz ‹-ойк-, -ейк-, -айк-, -айб-, -айц- / -айдц-› bie pitima ser.-rous. moúvie, i œdguibai| vuimóuvõ u ciselniex govoriex i pd.-zx. a tacoge u pd.-uzx., a tomou gadaiõ ymaié bouti œdguibana u pravopisi.
Crœmy toho, ona yzocrema pluiné yz gospodareigna pravopisi u -e͡inʲk-, -e͡ij̃k- ta inde iz /e͡i/, yac ‹ei› ouge znacity i /e͡i/ a razomy iz tuimy i [ʲ] po sliednie sõgolósçie — inacche, pravopisy iz ‹y› dodatcovo za [ʲ] e zayva; otge, zamiesty: ‹ouciteily› e ‹ouciteil›, zamiesty ‹coreiny› e ‹corein›, a ‹y› za [ʲ] e zasterégeno pro, na pr.: [-ɛʎ, -ɛɳ], he u: ‹zemely› /zɛˈmɛʎ/, ‹poustély› /puˈstɛʎ/, cuixény /kɘ̞ˈʃɛɲ/, vixeny /ʋɪˈʃɛɲ/.
> Сподарю Порушу, у контексті вашого правопису воно, звісно, ясно. Таж ця гілка називається “нова літературна вимова”, то ж річ про те, як то все вимовляти в живій мові.
>
> Сам сподар Юшко пише “Мета сеї ниті є recieved pronounciation руської мови.”, то, гадаю, річ саме в вимові, а не в “широкій” фонології 🤔
>
> То й кажу, що така »received pronunciation«, як сподар Юшко пише, коли взяти всі ті символи в такі дужки [], не одповідатиме ні одному діалектові, в всім по трохи. Тому видаватиметься творена 🙂
Inose, puitagne e cyto p. https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco ròzoumieié pœd „received“. Za perve, xay tó znacity cyto, /ʨ/ e zveagymeinna perépisy, a ne yna vuimóuva sama. Za droughe, coli b’ i [ʨ], ròzoumieiéte oge tvarui he [ˈʝasnɑ] (*dentsna), tacoge [ˈʝatɛl, ˈʝatəl] (*dymtyl-, *demtel-) sẽ ròzvinõ u oumóuvax [t͡ɕ] ← /t͡ɕ/, [c] ← /tʲ/, [ɟ] ← [dʲ], [ɕ] ← /sʲ/, [ʑ] ← /zʲ/ tc.
> можемо собі дозволити вернути аорист [?]
A cyto sé znacity?
___
Він бі підписав. - He had signed.
Він є підписав. - He has signed.
Він підписа. - He signed.
Sam ge caziéte.
Все є дуже просто, на мою думку: як суть вїдомі котрі говори де сї розряди суть бережені ще з тої доби, чи є то роздїлення уречених/невречених прикмїт, чи препозицї("займенники") про та доба ймен, то я вїтаю такі змагання; як же нема таких, то таке відновлення є нерідне й не може бути. Так само й мислю й о вжитї, скажїмо, первісних показний склоніння їмен, и о йнім. Тому, є нам показати то розрізнення, про що руська є добрї здатна, йними засобами: ⟨хвидкꙑи бѣгун котрꙑи/котрꙑис’/котро̀н хвидкꙑи бѣгун⟩ де є бережений имінний твір(або де вони суть часто бережені в иних прикмїтах)⟨хвидок бѣгун, котрꙑис’ хвидок бѣгун⟩, уречений/витичений твір ⟨со̀и/сє̀и/сє̀сь/’тсє̀и/’тсє̀сь/сєсь/то̀и/’но̀н хвидкꙑи/хвидок бѣгун⟩ або же, як лексема ‹то›("dasselbe das «той»") у Жел. и Нед. є справди захований щадок давнерус. тъ(>+то̀)«der, er; the(masc.) he», а не відкид авслявтного [i̯] від препозицї ⟨то̀и⟩, – таки ⟨то̀ хвидкꙑи/хвидок бѣгун⟩.
А яко ж Ви гадаєте?
—
Значення: Допоміжна історико-філологічна дисципліна, що вивчає зовнішній вигляд і письмо стародавніх рукописів для їх правильного прочитання та…
Приклад вживання: Археографія тісно пов'язана з іншими спеціальними галузями історичної науки – джерелознавством, історіографією, палеографією. До зовнішніх…
buicypes, buiceps•
/ˈbɘ̞t͡ʃ.pæs/, /bɘ̞ˈt͡ʃæps• ~ bɘ̞ˈt͡ʃɛps•/
___
Œd ‹buicy› (*buk-yos) „(primeitno) bull, bull• (bull-), of or pertaining to bulls“ ta ‹pes› „dog“.
Tó imea tou xovou psa bie dano tomou cyto viedgiyscui bie tacui psui xovano xvatati i trimati buicui u cruavuix igrax. Otge ‹bulldog› e *„the bull dog“.
»А який у цього слова рід? Рвати кров?«
Pisau eimy ge u izmiençie pœd slovomy.
___
»Чи то навпаки, якщо брати те, що зараз поширеніше
Але чи справді так?«
»■ - y, e, i, ei, eu, eo, ie
ж: j, g■, zj
ч: c■, tch
ш: x■, ch, sch«
@Bœgdan Youxyco, cyto e tuy ceornuy cytuirein?
від кик
поле кику
> це лише архаїка
Не архайика, бо позначають фонеми вкрайинськойи: Ѧ - ea, ѣ - ie , ѫ - õ, ѡ - œ, є - e, кириличне е - ei, ѵ - eu.
Ось як можете читати це латинське письмо: Нова "літературна" (стандартна) вимова
Ем... Латинка, як на мене, нуднюща. В латиниці нема літер без діакритиків для ш, ж, щ, я, ю тощо. Так, в українській мові є літери з діакритиками: й та ї, але це не означає, що буде добре, якщо таких літер буде більше. Та й, як на мене, кирилиці діакритики більше пасують.
І також, якщо в українській мові з'являться нові звуки, відповідно, для письма треба міняти алфавіт, то в кирилиці повно ще літер: Ѧ, ѣ, ѫ, ѡ, ꙟ тощо! І це лише архаїка! І щодо транслітерації... Не так і важко запам'ятати, що ж — це zh, ш — sh, а и — y.
Та й попри те, що кирилиця для нас "не рідна", вона гарно прижилася, і ідеально підходить під нашу фонетику! Так, латиницю теж можна якось пристосувати зручно, але... Серйозно, латиниця нудна. І те, що латиниця — це стандарт. Як на мене, це антиаргумент, бо латиниця всюди стандарт саме через західних імперіалістів. Так, москалі втюхали повсюду кирилицю, прям як британці чи французи колись, але... Кирилиця рідна (особливо, коли є йотовані та ь), а латиниця відчувається холодно!
Кирилицю створили саме про бовгарів из йих фонетикою, а не про слов'ян узагалі. Як и християнство, кирилиця нам не є жадним боком рідна, прийшли на наші територийи з политичних причин. Коли вже нам радикально змінювати письмо, то нащо нам держатися за старе, коли латиниця є всюди стандарт, її найліпше підтримують шрифти + не треба буде мудохатися з транслитерацьиєю, а вона є неминуче потрібна, використовуючи нелатинське письмо.
Скажіть мені будь ласка, а чому ви вибрали саме латиницю, замість кирилиці? Бо, якби-то, кирилиця створювалася для СЛОВ'ЯН, українці — СЛОВ'ЯНИ, а 96% від населення — слов'яни, і 92% — українці.
Так, багато слов'ян пише латинкою, зате у кирилиці є ш, ч, ж, а адекватних замін цих літер в латинці (тобто, без костилів) НЕМА (або є, але виглядатиме жахливо). Щоб ніхто не зрозумів, що це значить?
Тоді я писатиму глаголицею, при тому ж всі літери попереплутую.
Ви сама дали відповідь😄