часом пасуватиме
ЕСУМ, I: ‹ву́личниця› "повія"
Про вуличну проститутку
є в словнику https://slovnyk.ua/index.php?swrd=орудар
Продовжуючи скорочувати «досягнення», викинув «до-» з «досяжце/досягце». Наголос природньо буде поставити на останній склад (пивце, сальце, винце, м'ясце).
Спроба утворити розмовне скорочення від «досягнення» того самого роду. Наголос пропоную на другий
gospœddye, panœuye
Запропонував пан אלישע פרוש замість моїх "госпідсек, господийсок".
перший переказ, другий переказ...
Оскільки вживають переважно в цьому значенні -- перший платіж, другий платіж і т. д.
Сце́на = 1. я́ва, сце́на (в драматичній дїї). 2. кін, кон (С. З.). - Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
r2u.org.ua: ява
»Ta i /ɣ̞/ u rous. e neviedomo he [ɣ].«
__
[ɣ] то є слїдне звено до челенкованя [ɦ]. Якщо руська не має нь то єм був не вїв то. Був єм певен С. Николайович дає [ɣ] як головний инозвяг на мїстї *g у Буковинських говорах.
»Ya osœbno ròzlõciaiõ /ɣ̞/ ta /ɦ/, sbt. he zveagymeni.«
__
Могли бисте розкрити се трохи? Мене це рупить.
@אלישע פרוש
»U stara pravopisex bóulgariçeiõ, ‹Гг› ne vuiclioucyno znaci /ɣ̞ ← g/. «
__
У сїм падї(‹Гюрги) ›то є радше рїдке переданя грецького письма(досить поширене в церковних старобовг. письменах, а отже й у ранних давнерус.)
»starobóulgarske pisymo ne dava œddati /rji/ he ‹рьи› ci ‹рии› — obie bui boulo cyteno he /rij/«
__
Нагали вязані з ужитом букви ‹и› биху вочевидь найбільшими в давній кирилици, хоч часто й перебільшені. Вно пак не зволи відбити ту злуку, бо в той час вна вже була неміжна в слов. мовах. Проте, и латиниця, первинна, не дала би значити тоті пуки гідно, бо вна не ма ранїше крімного письмена для [j] ‹rii›(або через лат. довгі/коротка голосні ‹riī› як перебуквленя кирилицї); уже потім віддїли ся й саме ‹j›. Так само й гили мїнну путь кирилиця, тоби крімне письмено для звяга [j]–‹ı›>‹і›, що є видке в двописах, "йотованих голосних". Сей спосіб є й сам ясний при двох буквах про вдин звук–‹и›–‹і~ї›Його єм и перейняв про себе–‹Юрıи›.
»A pozdieye, u ser.-rous., ‹г› pisaxõ i za storónske ‹h›, ta lédve tó znaci /ɣ̞/. Starobóulgarske pisymo miye yno ocremo pisymea za /ɦ/ ci /h/, a tomou ne bie’ho i u d.-rous.«
__
То є правда що розрізненя не бисть, бо руська кирилиця николи не користа з усїх своїх засобів вповнї. Але кирилиця все ж ма поступ розлучити та звука: про [g] вна ма ‹Г г›, а про [h] бисть грецький розлучник ‹῾›. Хоч останний у давн.бовг. и бисть ино за ґраматичний показатель, коли він ма котру чинь, але бовг. й не требува нь про той звяг [ɦ], [h], тому й ту цїну не може перейняти рус.
Та, чи хочете речи вож, мовцї говорів де /g→ɣ̞/, переймаху сторонне [h] через [ɦ], різнячи їх, и не маючи /ɣ̞/ на тій постаї?
Œdcui tam mogé bouti /ɣ̞/? Tó e „roussceigne“ veatscoho tvara iz /g/?
___
U stara pravopisex bóulgariçeiõ, ‹Гг› ne vuiclioucyno znaci /ɣ̞ ← g/. Na pr., u ‹Гюрги› u pameatcax e tó [j], a pisano tac tomou cyto starobóulgarske pisymo ne dava œddati /rji/ he ‹рьи› ci ‹рии› — obie bui boulo cyteno he /rij/ (tacuy tvar — /jurij/ pac, nacœneç, i posta, ta pozdieye, a perviesno bie /jurji/, pravopisno ‹Гюрги›, œddaiõtchi gr. vuimóuvõ /•ɾ.ʝi.os/ u Γεώργιος).
A pozdieye, u ser.-rous., ‹г› pisaxõ i za storónske ‹h›, ta lédve tó znaci /ɣ̞/. Starobóulgarske pisymo miye yno ocremo pisymea za /ɦ/ ci /h/, a tomou ne bie’ho i u d.-rous. (xotcha s-vide „г“ u rousscuix strocax e yauno uzeato yz coptscoho pisymene istnoho vidou cde ono tacui znacity /h/, ta usege ne e viedomo ci yasno na cœilco pisçi u ser.-rous. dobõ suviedomo ròzlõciaxõ meidj „г“ õglatuimy ‹г› za /ɣ̞/ ta s-viduimy „г“ za /ɦ/).
gospœddye
/ɣ̞osˈpʏdʲdʲɐ/
___
V. mœy vuiclad pœd ‹госпі́дсек, господи́йсок› œd p. @Bœgdan Youxyco
___
Tacoge mogé bouti:
panœuye
»Не вім, як правильно утворити«
Neyma noudjie tac tvoriti. Na ‹•iysc•› he pràvilo sõty tvarui œd imén na *-y-ye, por. ‹gitiysc•› œd ‹gittye›. Tout ge e tvoriti œd ‹gospœdy›.
St.-phran. ‹domaine› e œd lat. ‹dominium›, œd ‹dominus› ta ‹•ium›.
Istoslœuno, latinscomou ‹•ium› (n. r. do ‹•ius›, ta do g. r. ‹•ia›), teacnõty slovianscœi *-y-ye n., *-y-ya g. / izb. mn., ta *-y-yu m. Otge razomy iz *gos(t)pod-(y-) + *-y-ye tó bõdé rousscoiõ prosto: ‹gospœddye›.
Lat. iména na ‹•ium› sõty pœdstœynena primetalna. Pro tvœr yna teacla slova rousscoiõ pervicyna primetalnœsty lat. imén na ‹•ium› ne e sõttyeva, a u tœmy i slov. *-y-yu, *-y-ya, *-y-ye tacoge sõty, crœmy u pœdstaunax iménax, viedoma i he primetalna (por. ‹coziy, cœzzya, cœzzye›). Simy, ymaiémo tou dosta póunõ œdpoviednœsty.
/ˈβ̞ə̟lʲɣ̞ɛɫm/~/ˈβ̞iʎɦeɫʷm/~/ˈwɪlʲɣ̞e̞ɫmo/~/ˈwɪlʲɦe̞u̯mʊ/~/ˈwɪʎɣ̞e̞ɫem/~/ˈʋi̞lʲɦɛɫəm/~/ˈβ̞i̞̯͡ə̟lɣʲi̯͡e̞m/~/ˈβ̞i̞̯ə̟lɣʲi̞̯͡æɫʷ/;
/ˈβ̞ə̟ɫɣ̞ɛɫm/~/ˈβ̞iɫʷɦeɫʷm/~/we̞ɫɦaɫi̞m/~/ˈwɪɫɣ̞e̞ɫmo/~/ˈwɪu̯ɦe̞u̯mʊ/~/ˈwɪu̯ɦø̞u̯mʊ/~/ˈwə̟wɦœwmɔ/~/ˈwɪɫɣ̞e̞ɫem/~/ˈʋi̞ɫɦɛɫəm/~/ˈβ̞i̞̯͡ə̟lɣʲi̯͡e̞m/~/ˈβ̞i̞̯ə̟lɣʲi̞̯͡æɫʷ/
Вильгєлм, Вильгєлмо; Вилгєлм, Вилгєлмо
Vilhelm
Лїтопис Самійла Величка: Сказаніє о войні козацькой з поляками( часть осмая, роздѣлъ 2, ст. 121) ‹Вѣлгелм›
https://share.google/dVPcp390bpRpQ13D5
Имя є згадане в писані з ‹ѣ›, але я'сми досить тверд та буква ту має саме цїну букви ‹и› у тім лїтописї–[ɪ]. Найперше, там є дуже таких плутань, и в рідних и в чуджих словах(пор. Вѣтємбєркгъ~Витємбєрgъ). По друге, йні ймена мїст усе ще передають ся через давнїшу руську передавщину–чудже [і], [ɪ]– 'и' в письмї:‹Вилно, Висла›
Тяжча є справа з цїною ‹л›. У тім лїтописї перед приголосними [ɫ] и [lʲ] ся не різнять(‹Лвовъ, Хмелницкому› як ‹жолнѣра›). Старшї спосуди напевно бережуть старі свої доби(на пр. ‹Олбрехтъ› з першим складом, насправди [wiɫ-] як старше */'woɫprɑɣd̥/<*/'wo̞ɫ(ʊ̆)prɑɣdʊ̆/ ‹Ол(ъ)прахдъ›, ‹Фридрикъ›), а з таким молодшим именем певности є менше. Паду в жудь припустити, вож и то мя є передано старшим звичаєм– тоби ті ‹л› суть [ɫ]. Є міжно вож, кіль имя молоде, се є пад утореня лядского джерела(‹Wilhelm›), але 'це не є котре лядске мя або ймено мїста, котрі вбичайно суть передані якнайподібнїше до первини(‹Gродкомъ, Шліонску, Gнезно›).
Через то все, даю два твара–єден є переданне перейнятя–*/ˈwɪɫɣ̞ɛɫm/, друге є перейнятя з литовської(/ˈʋʲɪlʲɣʲɛlmɐs/)–*/ˈwɪlʲɣ̞ɛɫm/.
Уставний голосний є в згодї зо звичним рушеням складів зо двома верхівями в руській, зокрема конечних(пор. тюрма:тюрєм, горно~горєн, цєнтр(/t͡sɛnter/; (Буковина)/t͡sɛntrɔ/ ‹цєнтро›).
Рус. Вилгєлм ← (пізне)стар.рус.(~1657) Вѣлгелм ← лит. Vi̇̀lhelmas/ свїй. Vilhelm.
Вилгєлм•(ъ)/о
https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco
👍
A dobro dielo’ste cinili. Mieniõ Vam.
peréxœp
Від перехопити. За п. Порушем.
Значення: Чоловіче особове ім'я.
Приклад вживання: Вільгельм Франц був наймолодшою дитиною з шести в родині Марії Терези і Карла Стефана Габсбург-Лотаринзького.
Із ‹ь› за модель (ж. р.)
Без ‹ь› - ч. р.
gospœdsec, gospodiysoc < gospodь + ьskъ
Коли від лат. dominicus
Робот від Робота походить, обов'язково там ікавізм додавати?