Здало яснено!
Хтїв бим ино додати що, що є ми вїдомо. О ⟨˙⟩: єсми рїв жерела, де ⟨˙⟩ є речено бути кладеною на кінцї 'clauses', тобто між частинами сурядних и підрядних речень, а от ⟨·⟩–по других частинах складних безсполучникових речень. Про визвализацю:
Мꙑ нє свѧтѡі ˙ в нас бѫли грѣхꙑ · алє бороли с’ мꙑ за правдѫ смѣло : (Д. Луценко)
Де перша крапка є незлучений, сурядний звязок, а друга є злучений сурядний, перед третею частиною реч.. (Якби там було, скажімо, означальне зложеня, то ставили бисмо ⟨.⟩, у моїм розумїннї.)
Пріч, хоч єм не сто пі сто певен, але є міжно ож нижня крапка, значачи коротку павзу, вимагала би ладженя наступного голосного при попереднім звязї, тоби: ...ѥѣ . и..., – мовлено /jiji j/, коли при середнїй крапцї з довшою павзою, приладженя є необовязкове/відсуте: ...ѥѣ · и..., – мовлено /jiji i/.
»Зв'язок такий, ож артикль розвиванули мови, де значливі закінчення слів стерлися під час мовнойи еволюцьийи.«
Tac i ya mojõ.
»Те, що ми зберегли більшість падежів каже, що єрозія закінчінь була в нас значно слабша, значно краще їх збережено.«
Sé e yasouagne ad hoc.
»Артикль же повертає втрачене наздання«
Na priclad?
»а ще, наприклад, дозволить розрізнити ймено підстави від имена прикмети (в нас таку роль грають ‹y›, ‹ya›, ‹ye›).«
Tó miesto u receignie cinity tõ ròzlõcõ, ne *-y-. Xotcha tvarui primeiten iz *-y- panouiõty u rousscœy nuinie, ta ocremui rousscui govorui iz niyacami primeitnami na ‹•o›, a dosta velike cislo tvarœu m. r. bez ‹•uy› u slœuniçiex iesce cœnça XIX. stl., a dalieye, pràvilne coristagne yz tacuix tvarœu (bez *-y-) u ceix. ta veat. u prisõdcou, a pace iesce xirche coristagne yz yix u pœudennuix slovianscuix móuvax, a tacoge oge u d.-rous. agy do ser.-rous. bea tvarui bez *-y- poread iz tvarui iz *-y- u gitcou, ne potverdity Vache tverdgeigne. U pd.-sl. móuvax i nuinie tvarui iz *-y- proti tvarœm bezony znaceaty vuituicynœsty proti nevuituicynosti — ne rœzniçõ meidj iménami pœdstœynami ta iménami primeitnami.
»Я вас не хочу злити«
Cestno, tacui dratouié oge, tòcmo, nuinie znaiéte yacui troudui O. Courilo i Vas ouge vieié u inchiy bœc. Ya’smi yeï troudui znau das’ ouge nad deseaty rocœu tomou i decotrœi perécitau cœilco razœu. E pro mene odina yz naivelicynieychix znaucuiny rousscoï móuvui.
»я щиро не дуже розібрався.«
наголос "трикутний рОзбив", і так, це наслідок трикутного розбиття. Маю на увазі геометрію, де можна розбити поверхню на трикутники, точніше, приблизно подати її як гранну поверхню
Існі ймена тих буков суть бовгарськи, а Ви чомусь спираєтесь на московські назвиська, що впровадили на Московщині в обхід тяги до німчизни-пряжчизни й узагалом узорування на Ївропу. Точніше мабуть за часів освітніх перетварів Єкатєріни 2. І це по суті є напин назв латинських літер на кириличні букви.
Див. дачу 
@Володимир В. Вертислово
Писати (виписувати) мисліте, але з сучасною назвою М (ем)
https://e2u.org.ua/s?w=Мисліте&dicts=all&highlight=on&filter_lines=on
Хитатися
Усе те ж, що розрізник, але краще. І як первень за строєм, і в цілому по суті саме те
Уживайте нижньої крапки — ⟨.⟩, - коли павза між частинами речіння коротка — між однорідними членами, вставними словами та для видіління залежних підрядних конструкцій.
Уживайте середньої крапки — ⟨·⟩, - коли павза помірна, а смисловий зв'язок між частинами речіння ще тісен — перед розлогими логічними переходами, переліками, для оддіління пояснювальних частин чи слів автора.
Уживайте вишньої крапки — ⟨˙⟩, - коли павза найдовша, а думку скінчено — у кінці розповідних та спонукальних речінь чи завершених періодів.
Уживайте крапки з комою — ⟨;⟩, - в кінці окрімного запитального речіння.
Як пише Данило:
⟨⁚ ⸳⟩, ⟨⁚ ⁚⟩, ⟨⁚⸳⁚⟩, ⟨⁚⁚⁚⟩ – значать ростучі за величиною частини тексту ⟨⁚⟩ – речіння, ⟨⁚ ⸳⟩ – параграф.
—
Вертіти
goroh.pp.ua: Салака
Ви йдете далеко поперед свого часу, много видій ваших просто не приймуть. Та й чого би я що доводив тому, хто за мене знає в икс разів більше? То я розповів, що мені є відомо. Я тож хотів дізнатися хід ваших думок, а щоб перечитувати старі ваші мінки це треба якийсь особливий ськач, гугл не дуже поможе.