псл. *volděti -> "володіти" (мати вплив, мати силу над чимось)
псл. dati, davati (‹іє. *dō-, *dō-u-); -> "дати" (дана кимось)
псл. *volstь‹ *voldtǐ; -> "волст-" (волость)
іє. *grōdos; -> "град"
псл. sila -> "сила"
Задум: 
@Місцевий козак
іє. *dei-/di- -> "день"
псл. dati, davati (‹іє. *dō-, *dō-u-); -> "давати"
описова назва за властивістю: загальна назва щоденного видання
іє. *poi-/pi-/po-/pei-; -> "пити"
псл. rědъkъ (< *rědъ); -> "рідина"
псл. nesti; -> "нести"
описова назва за властивістю: посудина, барило для зберігання води або іншої рідини;.
Значення: покуття (покуть); (для молодих під час весілля)
Джерело: 
r2u.org.ua: посад
goroh.pp.ua: покуть : "У традиційній українській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього".
Хочете сказати, що це було почесне місце на печі? Там же ж діти напевно сиділи, а не пани-господарі.
Стосується провінції / землі:
лат. Valĕntĭa –> «сила», але теж «міць». Тобто Вале́нсія = «земля міцці».
«-чина» вказує на належність до землі, пор.: Київ –> Київщина; Донецьк –> Донеччина
Стосується міста:
лат. Valĕntĭa –> «сила», але теж «міць». Тобто Вале́нсія = «місто міцці».
«-город» = місто, пор.: Ужгород, Миргород
Згідно словника, бендюжник - це водій-вантажник. goroh.pp.ua: биндюжник
Що й як ви хотіли цим словом передати?
Розвиваю ідею @Богдан Лабунський, якщо слово чільний залишити прикметником.
звичайно виводиться з псл. *krǫtъ
іє. *uedh/uodh- «водити»;
описова назва за властивістю: фахівець, який виводить зі скрути
псл. pravъ ‹*prō-vos, утворене, очевидно, від *prō-, наявного в префіксі pra- «пра-»; "право"
описова назва за властивістю: документ, який засвідчує право людини на участь, проїзд, доступ або належність до певної установи чи спільноти
іє. *tel- «плоский; розстилати»; "тло"
описова назва за ознакою та співзвучністю з "талон": невеликий контрольний аркуш
«Не може під наголосом "не проявлятися"»
Може!
при-сто́й-ний –> голосний [о] знаходиться в корені, при зміні слова або творенні спільнокореневих цей склад ніколи не стає закритим. Тому тут немає наявного середовища для появи ікавиці
«Підозрюю, бо українською "самостійний", а не "самостойний"»
Ось тут інший випадок, адже слово утворене від іменника «самості́й» = «сам» + «сті́й» (закритий склад). А далі за допомогою чепеня «-н-» і похідні утворилися, в тому числі Вами наведене
«Наприклад, ми не можемо "скло" читати ге "шкло", бо тоді й "школа" читати можна було би не "скола", а "сказ" читати ге "шказ". Тому тут пишемо різно.»
Це є радше так, знов таки, в чинним письмї. А я вірю ми можемо писати словїнськими письменами ладнїше. Тому, ‹стькло› би могло мати вимову "шкло"(як и ‹сказ›–"шкас"), але ‹школа›, не може мовити ся "скола", бо в руській, либонь, геть нема падежїв /ʃ/>/s/, аффективно. Здаєть ся, makes sense.
«Але 'ф' хтось може читати лише ге [ɸ̞], а хтось лише ге 'хв'.»
Тодї би довело ся писати кожде словїнське "хв" як "ф": фіст, фоя т.д..
Хоча «лаунж-зона» це не завсігди простір для людей, вищих за статусом, як тут.
Сумніваюся тепер