Останні події

> А проте, чи не розвязав би ту сутугу богатий инвентар кириличних письмен, що не користають из розлучників?

Отжє, можємо розрѡзніати ѡ : ѣ : е : ѵ іак окремѡ письмєна. ‹іа́› жє можє бути за ‹ea›.

Моіє ‹е› або ‹є̌› іє за ‹ei›.

>Ро̀зумѣієтє, ўсє ўпѝраіється ў то, шчо будє забагато диакритикѝ.

Се є зрозумїло. Хоч от, снїжної письмо(исляндске) має досить розлучників, а все же є глибоко-єтимольоґичне. А проте, чи не розвязав би ту сутугу богатий инвентар кириличних письмен, що не користають из розлучників?

>ѵ - Олисѣієвє ‹eu›
👍
Я пишу на тім мїстї, за гублене е, ‹ε›, та то є древня відмїна ‹є› з грецького вуницияльного письма, тому Вам либонь, не згодить.

Ро̀зумѣієтє, ўсє ўпѝраіється ў то, шчо будє забагато диакритикѝ. Я бѝм мѡг писати шчє, наприклад, є̌ за ei та є̂ за eu. Алє тодѣ вѝиде є, є̈, є́, є̀, є̌, є̂!

Вашому бажаню простоти та відтвореню вимови я тоже розумїю. Учора сам їм рїшив не писати ‹ь› після губних на кінци слів та між приголосними крім ‹ı›(го́родὀм, але, сѣмьıа́).

ѵ - Олисѣієвє ‹eu›. З іа : я, е : ѵ нє можу̀ вѝгадати систєму. Хѝба̀ шчо іа : іа́, е : ѐ, алє оно нѣбѝ іє іакось нєинтуіитивно.

> Сходже до того ваша реформована правопись дала б могу на воднім земи писати ‹є́, є̀, о́, о̀, ѝ, у̀› а на другім у той же час ‹є, о, и, у›, що хоч нї ще двойиням, ручно готовить для його персть.

Ў слѡвниках писати будє обовязково 100%

З ѡ хочу̀ чинити іак из ‹œ›, тобто писати морфологично, чи іак там пан Поруш пишє. Бо з ‹о/і› ў литаратурнѣ іє трохѝ плутанина. А шчодо ‹я› покѝ думаіу̀.

Ще водне, що є 'ѵ' у Вас? Ранїше, здаєть ся, єсте писали то письмено за звяжмена [w~u̯~ʊ̯], у Волисїйивци ‹u› у ня ‹у›.

Є досить ясно вож одна з мет истослівного письма є 'леґитимизация' говірних вимов на різних земах тим же снованям(being based upon ) на йистослівї, що приносить їднаня йих на самім же розумїньи(conception) водної мови. Возьмемо на примїр изоґлосу ствердїлого *с, що проходить по всїм Полїсьи й більшій части Південно-Західних говорів; у Південно-Східнім нарїчи, на мїстї того [t͡s] є [t͡sʲ], відки й писаня 'ць', перша вимова є нехтована, й єдиним розвязаням того питаня є крімне написаня 'ц'(нинї, 'поза законом').
Сходже до того ваша реформована правопись дала б могу на воднім земи писати ‹є́, є̀, о́, о̀, ѝ, у̀› а на другім у той же час ‹є, о, и, у›, що хоч нї ще двойиням, ручно готовить для його персть. Таким чином уже блиско стояли б у вашім письмї писаня як ‹ѣ› на мїсто ‹ѡ›, ‹іа› намїсть ‹я› та сходжі. Сим я рупїю.

Могли бѝстє дєтальнѣшє? Бо тут нє суттієво, дє идє изоглоса. Тут головнѝі +, шчо можєтє нє ро̀зрѡзніати и на письмѣ отѡ є : ь, о : ъ, оу : ѫ, и : ꙑ, іак нє розрѡзніаєтє на вѝмовѣ. Шчо ж до е : ѵ, іа : я нє знаіу̀.

@Bœgdan Youxyco

Чи не привело б таке розрізненя до двойиня письма, на Захід–Схід, чому прияє в сей час чинне письмо? Все таки ряд изоґлос що є поширен на півночи, є відсутен на півдни, а ряд йих що є ширен на півночи, є відсутен на сходї.

З оком на ѡдгукѝ, іа рѣшиу поєкспєрємєнтувати і трохѝ ўсє ж спростити своіє письмо. Суть є в тѡм, шчо над є́, є̀, о́, о̀, ѝ (ꙑ), у̀ (ѫ) можємо просто нє писати акутѡв / грависѡв, бо, наприклад, на Ўсході Украіинѝ сѣ фонємѝ цѣлком злилися. Одначє ро̀зрѡзненіє ѡ : е : ѵ; іа : я лишиу поки іем.

Помітив іще вживаєте 'у́' та 'у' за /ѫ/ та /оу/ 🤓

>сѝієм
?
‹ѝ› є в Вас за давнеруске(давневкрайинське) *y з *ŭ перед *j?

Нерупно

—

😱🤷‍♂️🤦‍♂️

—
За письмо
—
За слово

—
🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️

—
Дурня

сѝієм

Здається п. Поруш досить давно то писа. З того що я'сми читав, лексема *sъjьmъ є вїдома вкрайинській, дарма що діб ‹сὀим› є неправильний з погляду вихопленя(рефлексациї) редукованих, а той чаяний є +съим›, а то й, +съıє҆м (чинно писано 'сийм, сиєм, сийом'–+/sɯɪ̯m, /ˈsɯɪ̯em/), з редукованим на мїстї *у– ‹сıє҆м›, твар ‹сıє҆м›(писано в памятци 'съıємъ'–ъ суть глухі) є пак засвїдчен, та, наскільки ми вїдомо, не вижив. Щодо лексеми з уставним *-n- вона здається взагалї не знана в украйинській 🤔
Поки, +

Хоча я тільки-но прочитав, що це чіпає саме традиційної східної медитації 🤔

Так ☝️

—
Не відповідна семантика кореня

—
Не відповідна семантика кореня

Нє мѝслить. Або зосєрє́джуіє своіє "іа", або вѝмѝкаіє.

Про що ж мислить людина медитуючи?

сам-о-с-по-стереж-е-ння