»Словом, не хочу я вертати суставу (не)витиченостьи прикмет, ге то зробив ви.«
Tó e Vach zàmeut. Liepchix yasouncœu neigy „ne xotiõ ya“ vuisounõti ne mogete? Iesce raz, ni „yacuy“, ni „in“ ne mojõty praviti za tcholónoc „a“ ci niem. „ein“, ci nzm. ‹een›, ci phran. „un, une“, ci õg. ‹egy›, ci dœn. ‹en, et›, tòcyno — „yac“ ta „in“ znaceaty „some; quelconque; irgendein“. Pro yn tcholónoc ymaié bouti to tvar cyto nai corótoc i nenagolósién.
@Bœgdan Youxyco
Ou mene vidieste?
»Хоч і не ясно, як було б ставити взірцевої мови. Гадаю, за взірець було б створити наддіалектний стандарт, та мені поки не ясно, як це мало б буть.«
Yac moya pravopisy ne riexity tó?
Uglead u viedgiõ rousscoï móuvui cazié oge yz usiex rœzniy rousscoï móuvui, pd.-zaxœdnà e ouge œd ser.-rous. dobui ta móuva perévabou (prestige), a tó ne ino œdpristõtiuxi cnigynõ ta dielotvœrnõ, a i tuimy oge ona nesé œdrõbnieychœi rouscui prõgui u zvõçscie (uclioucyno i ote „oucagne“), porœunano iz tacoge dauneiõ rœzneiõ pœunœcynoiõ. A razomy iz tuimy, ona ubira i prõgui iz pn. ci voluinscoï rœznomóuvui, a tomou e i silnieycha — natómiesty, pœunœcyna rœznomóuva ni ne byra yz pd.-zx. u tacœmy ròzseazie i blizyco, ni ne nesé tac vuiraznui prõgui.
Sama ge moya pravopisy e ròzvinena tac a bui mogla oseagti pitimosti obou toiou dvou rœznovidou. Pri tœmy, cyto do pœunœcynoho [u͡o] yz o-perégolósou, u dieystvnosti e cœilco „pœunœcynuix“ œdguibœu o-perégolósou, seréd yix yzocrema i [we], [wɪ], u ser.- ta zx.-pn. govoriex, yac yix e suviedceno u narieceslœuscuix troudiex, i onui dóugynui sõty znaciti oge drouga ceasty dvogouca e perviesno ne [ ͡o] ale [ ͡ɶ] — œdtui i [ʉ(ː) ~ ʏ(ː)] u pn. govoriex beréstiyscuix, a [we] ta [wɪ] sõty dóugynui bouti */u̯͡ɶ̼/ ta */u̯͡ʏ/, uzgleadno, a tocdie [u̯͡o] e dóugyno bouti */u̯͡ɶ/ → [u̯͡ɵ]. A tacuimy cinomy i pd.-zx. /y(ː) ~ ʏ(ː) ~ ʉ(ː)/ sõty dóugynui bouti œd tohogy tacui *|ʉ͡ɶ|, odcui i pn. /ʉ̯͡ɶ; ʉ̯͡ʏ/, pace, i u pd.-zx. govoriex sõty /y(ː) ~ ʏ(ː) ~ ʉ(ː)/ viedomui tacui i he dvo- ci trigoucui pœd nagolósomy. A tomou pro oba rœznovida — i pd.-zx. i pn. — e tóuc pisati proteagui o-perégolósou he ‹œ›, a ne ‹uo› pro pn., ne tó ‹uo› ne cruitime pn.-zx. ta pn.-ser. /u̯͡ɶ̼/ ta */u̯͡ʏ/, a useoho lixe pn.-uzx. [u̯͡ɵ].
Na izpœilne *|ʉ͡ɶ| pro pn. ta pd.-zx. cazié nepreamo i dodatcovo, i ròzvitoc u /ʲiː/ yz */i͡e/ i *ē, *oy; do rieci, i tout, ‹ie› œdprisõtity i pd.-zx. /ʲiː/ i pn. /(ʲ)i͡e/.
»Чи слід узагалі творити одного станадрту, чи слід розвивати діалекти й творити на основі кажного з їх окромішній стандарт?«
Otge tõ pravopisy pro odinõ nadmóuvõ e riecéuleno u moyeiy pravopisi, a ona dasty piestouati i oustnœi rœznovidui.
oreceneç
pismeinsca
»Це може бути ваше письмо або п. Поруша, або спрощене, або щось посередині.«
P. Cóutounenco ròzvinõ svoyõ pravopisy? Minõx cyto?
»Гадаю, письмо має передавати морфеми й узагальнювати всі варіанти вимов.«
Nie ceoho tou gadati ouge. Sé ouge cinity moya pravopisy, i bœilche toho.
___
»Різниця між пд-зх, пн та пд-сх помітна, як не крути. Про мене, слід окремо приділити ввагу кожній частині, особливо першим двом.«
I sé ouge cinity moya pravopisy dauno.
Pd.-uzx. govorui sõty miechanui ta pœzdni. Yac moya pravopisy (latiniçeiõ) e ròzvinena tac yac boü bui yéï ròzvitoc na latiniçie œd samoho poceatcou pisemnoho perédagna rousscoï móuvui, to boula bui, bez ocremuix drœbniç, he gotova pro dobiexyniõ móuvõ ouge pœd serédniõ rousscõ dobõ, otge za dóugo do postagna miechanuix pd.-uzx. govorœu. Tomou sesœi sliedjni ne mogõ eati ceasty u ròzvitcou rousscoï pravopisi, ne tó, tó bui znacili liesceigne useho viedgia rousscoï móuvui dotui.
Cyto do pd.-zx. ta pn. govorœu, sliedjnà e œd serédneï rousscoï dobui viedgiyscuimi obstavinami (po yztertie Litóusco-Leadscoï graniçie) geléla (yielded to) pd.-zx. rœznomóuvie, olni pd.-zx.:à bie ouge ne dóugo po pœzdchœmy tataro-mœngœlscœmy naxesttié stala panouiõtchoiõ cnigynoiõ ta dielotvœrnoiõ. Pœunœcynà rœznomóuva e truala i dalieye, ta ouge u menchie ròzseazie — gadaiõ, prirœunano bui tou boulo porœunagne iz pn. ta pd. rœznomóuvou eaghelscoï móuvui, u tœmy yac pd.:à e liepcha.
»Може бути теоретично инъ, ина, инє? (Ге один, одна, однє). Бо ж *jь• → ь• або i•«
Ne mogé, bo ne „*jь• → ь•“, a *y (abo, coli tac cortity: *ь•) → *[j]y ( = *[j]ь)•) => |i•| (ino!, a ne „‹i› abo ‹y•›“) — ne na opacui.
I ne „he odin...“, u ‹odin› bo e *ed- + *-in- ( ← *-eyn- || *-oyn- → lat. ‹un•›), ne *-yn-.
___
»Im. in, ina, ine
Rod. ynoho, ynoyui...
Може бути? Я розумію, шчо тодьи б розумно було й цілком вернути суставу витиченостьи/невитиченостьи, та я все водно гадаю не користати з цього як из граматичного чолонка, скоріше просто ге з маркера.«
Ne coristati yz ceoho „yz tseoho“? Yz vuituicynuix tvarœu he otó na ‹•oho, •omou•, •œy, •uimy...› ci zagalomy samoho ‹yn, ya, yno› ci ‹in, ina, ino›? Ouge’smi pisau oge prostertœi tvarui na ‹yn•› ne sõty = inuim na ‹in•›. I cyto znacity „prosto markera“? U pisymeinscie, marker e te oge mogé znaciti i vuituicynœsty i nevuituicynœsty, togy neyasno e cyto tuimy slovomy recti xotchete tout.
Ouge’my pisau p. Cóutounencovi, oge tó e „some“, ne „a“ — obie znaceaty nevuituicynœsty, ta nieste te same. Œn mi na te œdpovie (v. Obgovoreige), oge u tuix yeoho pricladiex e cde „some“ a cde „a“, ta ya tam vidiõ cògen priclad na „some“.
Ose eidno yz znaceign „some“ he oreceinça (determiner) u eaghelscie iz pricladui:
» „(stressed form) a certain, an unspecified or unknown“:
I've just met some guy who said he knew you.
The sequence S converges to zero for some initial value v.
1921, Ben Travers, chapter 4, in A Cuckoo in the Nest, Garden City, N.Y.: Doubleday, Page & Company, published 1925, →OCLC:
By some paradoxical evolution rancour and intolerance have been established in the vanguard of primitive Christianity. Mrs. Spoker, in common with many of the stricter disciples of righteousness, was as inclement in demeanour as she was cadaverous in aspect.
2013 June 14, Jonathan Freedland, “Obama's once hip brand is now tainted”, in The Guardian Weekly, volume 189, number 1, page 18:
Where we once sent love letters in a sealed envelope, or stuck photographs of our children in a family album, now such private material is despatched to servers and clouds operated by people we don't know and will never meet. Perhaps we assume that our name, address and search preferences will be viewed by some unseen pair of corporate eyes, probably not human, and don't mind that much. «
(https://en.wiktionary.org/wiki/some)
Tacõge nevuituicynœsty mogé znaciti i ‹odin, odina, odino› ci ‹eden, eidna, eidno›, ta i tó ne sõty tcholóncui.
І я особисто так гадаю. Як доконечне граматичне явище додавати такі речі, що артиклі або аорист та імперфект не слід.
Артиклів, звісно, можемо вживати факультативно, та тілько в визначених містах, бо, що видно з народнього вжитку (хоч би в "Увагах" Олени Курилихи) — його вжиток засвідчено не всюди, де він є в англійській, грецькій або бовгарській мові.
У руській просто не стало, щонайменше, ще не стало, граматикалізації цього явища в доконечний артикль.
А щодо подіб аориста та імперфекта — не знаю. Як доконечного граматичного правила його ніяк не додати до стандарту. Його в живому мовленні нема, щонайменше, вже століття 4-5.
Хіба в нас мовою уряду була б церковнослов'янська.
Його, мабуть, уживати тілько в писемстві, як чинив сподар Шевченко, або може ще де.
А щодо Курилишиних "Уваг" — згоден. Там засвідчено багато прикмет руської мови, що їх вилучили з чинного стандарту. Причасні (з причасними прислівниками — дієприкметниками) звороти, двоїнні подоби, до тепер лічильні павкальні. Та багато ще.
Це кажучи за граматику, не кажучи вже за письмо.
Хоч і не ясно, як було б ставити взірцевої мови. Гадаю, за взірець було б створити наддіалектний стандарт, та мені поки не ясно, як це мало б буть. Чи слід узагалі творити одного станадрту, чи слід розвивати діалекти й творити на основі кажного з їх окромішній стандарт? 🤔
Прочитаю вважно, коли буде більше часу. Рупливо. Та скажу вам, що таки ліпше перейти на латинське письмо, подібне на (та все ж простіше за) письмо п. Поруша.
Це коли 1:1, а я ж собі гадаю, можемо, чи не можемо вернути аорист? Та чи й надоба?
Він бі підписав. - He had signed.
Він є підписав. - He has signed.
Він підписа. - He signed.
President signed - передсіда був підписав
President has signed - передсіда підписав
Хіба не навпаки?
Чи, схоже, had signed — був підписав
Добридень, любителі українського слова!
Сьогодні тут я розпочинаю гілку своїх надумок про впорядкування нашої мови, які об’єднаю загальною назвою Дивомова. Утім я вже намітив, що це не буде єдиний зразок. Перше я розробляв один правопис, Рівнопис, дещо з якого я оприлюдню нижче, але у ході цього я зрозумів — одне, що мені треба ще багато читати про розвиток мови, друге, що до мене йде багато різних потоків надихів. Тому гадаю буде рупно й корисно подавати тут різні думки-правила, що окремо чи купками, то й, може, зібрані в кілька взірців абощо; крім того, не конче на всі погоджуватися, я й сам не буду зі всіх користувати, окремі, мабуть, взагалі будуть скоріше забавами.
Отже, перший допис:
I. Писмена Рівнопису
Простир нових писмен з короткими поясненнями. Раніше було частиною Рівнопису (інші частини ще колись).
I.1. Ў — замість У і В, які чергуються: ўлѣтку, ўчитель. Не треба гадати, що писати на розмай звуків та де шукати в словниках.
I.2. В꙼ — замість В, яке вимовляється [w], й не підлягає правилу I.1, також у чужих словах за W: вов꙼к, ўзьав꙼, В꙼ельс. Краще передає вимову, нагадує прикметну вимову української.
I.3. Пишемо не Ґ, а КГ: кгава, кгуꚉ. За звичаєм, менше окремих писмен.
I.0. Відповідно до словороду пишемо: замість ж – ҙ або ӷ, замість ч – қ або ҭ, замість ш – ҳ або ҫ, замість щ – як замість ш+ч: ӷаба, відпоқити, ҫқука. Усі зі що пишемо қҭо.
Складне користати, та й мабуть ще нема повного розуміння, тому дожні й подавати з числом не буду. А ще краще замінити на жⷢ тощо.
I.4.а. Ԫ — позначає d͡ʒ замість ДЖ: ԫміль.
I.4.б. Ꚉ — позначає d͡z замість ДЗ: ꚉвіⷪн.
Ці окремі прикметні звуки годиться позначати одним писм’ям, зокрема й щоб показати правильну вимову.
I.5. Ы — відповідно до звукороду пишемо замість деяких И: рыба, сын. Показує звукорід та говіркові вимови.
I.6. Ѵ — пишемо в суперечливих місцях замість И чи І: ƕѵноді, зѵма, народнѵ꙼. Поєднує різні написання, закінчує дурні суперечки.
I.7.а. Іⷪ — позначає І, яке чергується з О: хіⷪд, віⷪльнй.
I.7.б. Іⷷ — позначає І, яке чергується з Е: сіⷷм, ƕосіⷷнь.
Насилу словорідний правопис, який головнопоказує вимову, а не навпаки давнє написання.
I.8. Ѣ — замість деяких І відповідно до словороду, коли не підпадає під I.7: дѣло, бѣлй. За звичаєм, показує звукорід.
I.9.а. Замість Я, Ю, Є, Ї, які позначають два звуки, пишемо JА, JУ, JЕ, JІ, паєрик не пишемо: jіжак, мjач.
I.9.б. Замість Я, Ю, Є, які позначають один звук, пишемо ЬА, ЬУ, ЬЕ: земльа, синье.
Менше окремих писмен, ліпша передача вимови.
I.10. Замість АЙ, ОЙ, УЙ, ЕЙ, ИЙ, ІЙ, ЯЙ, ЮЙ, ЄЙ, ЇЙ, зокрема тих, що утворилися через правило I.9, пишемо А꙼, О꙼, У̑, Е꙼, Й, І꙼, Ѵ꙼, Іⷪ꙼: га꙼, міⷪ꙼, на꙼jаснішй. Викидає непотрібне писм’я, наголошує на двозвуках з Й (ще є з Ў), відроджує рупну надумку Гатцука.
I.11. Ӏ — на місці І та Й, які чергуються: ӏти, ӏно. Не треба гадати, що писати на розмай звуків та де шукати в словниках.
I.12. Ӧ — замість ЬО, ЙО: лӧн, полӧвй. Зладно.
I.13. ꙩ, ꙭ, ꙮ — пишемо у словах з коренем “око” відповідно до тями: ƕꙩко, багатоƕꙮкй. За звичаєм.
I.14. Ӕ — у -ння, -ття, також у чужих назвах: знаннӕ, виттӕ, Ƕӕ꙼нштӕ꙼н. Поєднання звичаїв, показує звукорід, у чужих назвах теж поєднує звичаї й зупиняє суперечки.
I.15. Цей правопис уживаємо для своїх слів, а за потреби (пояснити чи й просто) чужі загальні слова (не власні назви) записуємо чинною латинкою: transformatsiia, dedlain.
I.16. Крім вже згаданих, у чужих назвах також користаємо з: Ԍ, Һ, Ҥ, Œ: Һамбурԍ, Ƕœйлер. Розв’язує суперечки, як точно передати ці звуки.
I.17. Абзаци починаємо з ჻.
I.18. Ƕ — пишемо перед коренем, який починається голосним, якщо цей корінь починає слово або стоїть в ньому після голосного: ƕорати, доƕобідати. Показує змогу приставити звук.
На цьому все, судіть, до нових дописів.
Душити
Douxiti
Душь/ душьѭ, душѡль/ душелы
Douxy/ douxxiõ, douxœly/ douxeli
До Олисія Поруша (користувача з іменем, написаним івритом):
Там і без пояснення все зрозуміло. Тому Голос від Мене ще й за зрозумілість без пояснень.
П. Н. Для Тих, Хто не розуміє латинки Олисія Поруша (користувача з іменем, написаним івритом). Відкриваєте ChatGPT (https://chatgpt.com/). Вводите письмо (текст), написане Олисіївською латинкою. Пишете "Перекладіть це з Олисіївської латинки українською літературною мовою.". Отримуєте гарний переклад. Або зверніться до Богдана Юшка (Bœgdan Youxyco), чи Данила Ганича (якщо Хтось із Них засвітиться в цій гілці). Вони Вам перекладуть. Богдан Юшко - українською літературною мовою, а Данило Ганич - олисіївською говіркою (це якщо Я правильно розумію Людей). :-)
> Дякую за відповідь! Буде час, то почитаю й відповім.
President signed - передсіда був підписав
President has signed - передсіда підписав
Надзвершен може позначити непільживість події й не конче має бути все ги в ягельсьці. Бо я думію, чи таки ми можемо собі дозволити вернути аорист.
@Євген Ковтуненко що скажете? З одного боку, ви нагилив постпозитивне який/яка/яке. А з іншого, ... От я роздумую, може таки не варто вживляти в мову чужі споруди ге чолонок, аньи повертати мертві конструкцьийи як-от аорист/суставу витиченостьи, натомість почати з того, що маємо й сьогодні (ті ж "Уваги" п. Курило)
»Відки твари eden, eidna, eidno? Та й нащо в такім разі нам чолонки, зберігши 7 падежів із 8, на відміну від західноївпурських мов?«
Cyto sõty tó za puitagna? Ne znaiéte tvarœu ‹eden, eidna, eidno› u rousscœy móuvie?? I yacuy e izveazoc meidj zaxovagnemy padejœu ta tcholóncui? I niemeçsca, a tacoge isleadsca, œuceoostrœusca, ci sviedscui govorui sõty zaxovalui padeji, ale i tcholóncui ròzvinõ.