Наведіть, будь ласка, приклади, де наголос на щось впливає. От прямо інше слово вийде, якщо переставити наголос.
Уявімо, що навели. Тепер: скільки таких слів поміж того, що Ви понаголошували? Саме серед «слів», не «перекладів».
Пророкую висновок, який я зроблю з Вашої відповіді: завелика ціна за мізерну користь. («Користь», як я бачу з усього наголошеного переліку доданих Вами слів — це правильне, словникове наголошування слів, яких ми намагаємося позбавитись або зменшити їх ужиток.)
Можливо, поприбирати наголоси в словах, які подала на перекладання https://slovotvir.org.ua/users/carolina-shevtsova як тимчасовий вихід зі становища. Знайти ці сторінки з-поза Словотвору практично неможливо, і все заради примарної точности передання слова там, де або всі наголошують однаково, або наголос не впливає ніяк. На іншій сторінці толоки — https://slovotvir.org.ua/toloka/rozrobka-slovotvoru/vidshukuvanist — а також під словом https://slovotvir.org.ua/words/urna ми це вже обговорювали.
Додам, що тепер проблема не лише з перекладами, але й із перекладАними словами, бо їх теж узялися (поки бачив лише в добродійки Кароліни) додавати з наголосами. Проблема та сама: їх неможливо знайти. В обговоренні під «у́рна» (так-так, саме з «у́») згоди не дійшли. Та Кароліна пропонує таки переписати тил (бекенд).
Я запропонував би думку майже протилежну: переписати тил так, щоб наголосів у поданих на перекладання словах не було (так саме як немає великих букв). Бо більшість того, що сюди додають, є в словниках (а хтось узагалі, здається, йде за тематичними словниками, додаючи слова), а що є у словниках, у того переважно є й наголос, якщо дуже треба його перевірити.
Але! Розумна причина додавати наголос — омоніми, де від наголос залежить значення (Образи-обрАзи-образИ). Можливо, це і є те заперечення. Прикладів, де це мало би значення саме з доданими на Словотвір словами, не пригадаю. Можливо, хтось підкаже.
Переписування — це загалом можливість додати можливості пошуку на Словотворі (розумне розпізнавання відмін із ґ і г, и та і, з прочерком і без тощо) до пошуку сторінок Словотвору з-поза його меж. Якщо це, звісно, можна втілити так, щоб не треба було зберігати факторіяльно зростну кількість можливих поєднань.
Де́ржа?
Подав אלישע פרוש в обговоренні
Маю одразу кілька питань на цю тему.
Чи треба нам за це держатись?
Знаю, що Шевельов свого часу казав, що цю накинуту зміну 1933 року можна назвати виправданою, бо вона відповідає загальній тенденції розвитку української мови, цебто наближення слів на м’яких приголосний до слів типу земля. Та відаю, що є тут ті, які з цим не погоджуються.
Якщо відповідь на перше питання є так, то як найліпше сформулювати правило?
У нинішнім правописі воно здається кастрованим:
Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гід́ности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си.
Чи ґрунтовна заборона писати “пам’яти”? Чому не можемо писати Піч-печи, як кров-крови, коли нашій ч притаманно бути твердою, приміром?
Згідно з “Найголовнішими правилами українського правопису” редакції 1925 року треба було б писати так:
У словах чоловічого роду, що кінчаться на -ж, -ч, -ш, -щ, у називному та знахідному відмінкові множини треба писати -і: ножі, паничі, товариші, гроші, кущі. Так само — в словах жіночого роду типу: радощі, труднощі, молодощі і т. ин. (що ніби являються множиною для слів на -ість: радість).
У словах жіночого роду, що кінчаться на -жа, -ча, -ша, -ща, в родовому, давальному та місцевому відмінкові однини та в називному і знахідному відмінкові множини треба писати -і: великої калюжі, чистій душі, на високій кручі, солодкі груші, лев’ячі пащі.
У словах жіночого роду, що кінчаться на приголосний звук, треба писати в родовому відмінкові однини -и, а в давальному й місцевому однини та називному й знахідному множини треба писати -і; напр. род. відм. — з ночи, коло печи, з подорожи, цієї соли, нічної тіни, без сповіди, без відповіди, з радости, до смерти; дав. відм. та місцев. — дрібній солі, в тіні, у-ночі, в печі; множ. — прийшли вісті, про бюрократичні формальності.
Виняток — в-осени.
Що думаєте?
@Путятін Редріх
@Євген Ковтуненко
Ya’smi pisau ne o tœmy. Nicy este ne ròzoumieli (ne ceréz pisymo). Vidgyte Obgovoreigne.
Похідне від «пе́рвий», яке безпосередньо виводиться від псл. *pьr̥vъ, без зайвого польського шипіння [ш]
Значення: Прислівник, який вживається для позначення першого пункту в переліку.
Приклад вживання: По-перше, ми повинні зібрати всі необхідні документи, а по-друге — вчасно їх подати.
Просто «час»
Наприклад: [пора] вставати > [час] вставати; мені вже [пора] йти > мені вже [час] йти
»лат. imitor, що йде з піє. *h₂ey-, що лежить у семантичному гнізді «~брати, ~дати, ~яти», пор. гр. αἶσᾰ «удача», тобто вдавати значить передавати, вдавати чийсь вид і подобу, чи спосіб дії.«
Ceya e ysé postoróga? Ya bo ne gadaiõ vierna e. Olni to corein ‹im•› u ‹imitor›, ‹imago› e *h₂éym-h₂ ~ *h₂im- (siõduige: ‹aemul•›), pro slova ge he lat. ‹emo› "buy, purchase, acquire", rous. ‹eati, im•› e toceno to corein *h₁em-.
To slovoread corene *h₂éym-h₂ ~ *h₂im- e colo znaceign "rœuno". Primietno, tó znaceigne lat. ‹aemulus› (*h₂eym-elós), yz praital. *aimos "imitation" + *-ulus, tohoge corene he ‹imitor› ci ‹imago›, znacity "cto pragné bouti rœuen comou (ci perévuisiti coho); rèuen", ta "rèuniu; zavidliu", i razoslœuscui dosta tòcyno teacné znaceignam slœu ‹rœuen (ròuen); ròvein; ròueny; ròvesn•› "even; equal" ta ‹rèun•› "jealous; zealous; imitate"; u d.-rous., ‹ryvyn•› ( → ‹rèun•›) znaci ne ino "competetive, contending; devotee, zealot; eager" ale i "imitator, emulator". Sõbiegynœsty znaceign i blizycœsty coreneu — ‹im• : aem•› u lat, ta ‹ròu•n•/rœu•n• : rèu•n•› u rous., nagodity mityma istoslœuye i latinscuim slovam i rousscuim, yzocrema izveazoc d.-rous. ‹ryvyn•› (œdcui rous. ‹rèun•›) iz d.-rous. ‹ròvyn•› (œdcui rous. ‹rœu(e)n•, ròu(e)n•›).
Від "тінити" за "to shade": 
r2u.org.ua: тінити
търкъ