вѡльнѡı ворота
vœlynœi voróta
Итал. porto+franco.
Рус. ворота+вѡльнѡı.
Значення: «По́рто-фра́нко», вільний порт — порт, що користується правом безмитного ввезення і вивозу товарів, або має сприятливі митні правила.
Приклад вживання: Наприкінці 18 – у 1-й пол. 19 ст. купцями та чиновниками пропонувалися проекти створення порто-франко в Одесі, Херсоні, Феодосії, Керчі та…
Порівняй назви в різних мовах:
давн.-грец. ‹πλανήτης› "скиталець, бродяга; планета" (від ‹πλανάω› "скитатися, блудити, блукати");
давн.-рус. ‹заблꙋдьница/заблѫдьница› (зі знадіб Срезнівського);
угор. ‹bolygó› (того ж кореня, що й слово ‹bolyong› "блукати, скитатися");
тощо.
Така семантика мотивована тим, що на небі розміщення звичайних зір не змінюється з часом, а планети, через обертання навколо сонця, як би "скитаються/блудять/блукають" по небі
Як смішинка.
Від вторити, повторювати.
Мем — те, що щоразу повторюють
Зі знадіб Срезнівського: ЗАБЛꙊДЬНИЦА — планета;
Tó ne e tó perédagne imenouati planitui. Tó perédagne e œd ‘blõcati, scuitati, luidcati, luindati’). Tac i niemeçscoiõ, na pr., tó imea, nuinie zastarielo, bie ‹Wandelstern›, staroceixscoiõ ‹běhohvězda› ci ‹hvězdoplaz›, isleadscoiõ ‹reikistjarna› (reika ‘blõcati, scuitati’), œuceostrœuscoiõ ‹gongustjørna› (gonga ‘gouliagne’), lat. ‹stella errans, stella vaga› (erro ‘blõdiõ, muilaiõ, vagus ‘scuitau, xiriau, muilau, luidcau, luindau, blõden’), héurieyscoiõ כוכב לכת /koˈχav ˈlɛħɛt/ (*“zorya xodou, xodiegna”).
Моя.
@Bœgdan Youxyco
Ся засада є ми вїдома, вбаче, я'сми зрїк ся її.
1) Первинно препозиция, вкупї з на:
Seven minus two is five.–Сїм имне на два, є пять./Сїм имне двома, є пять./ Сїм имне дво'х, є пять.Або же:
Два мне семи, є пять.
2)Имено:
А) Minus sign is written as '-'.–Знак имне є писан (як) '-'.
Б) There is only one minus in that idea.–Є лише 'дне мне в тій мисли.
Those are not the minuses that matter.– Рїч є не во мнях(мних).
3) Може й бути прислівник: ‹мньи, мнıа, мнє›:
А)A minus number.–Имне число./Ине мне число.
Minus seven degree.– Сїм имне ступенів.
Б) Two times minus ten.– Два на десять имне.
4) Рїч/рекло/дієслово:
Try to minus all the 'if'.– Питай имнити вси 'якщо'.
болє
bole
Лят. ‹plus›–пор. ступінь ‹multus›
Рус. ‹болѥ›(>+болє)–пор. ступінь ‹мъногъ›(>много)(/‹богато)›.
Підстійнено(ймено): мяхка -о- вснова, сер. роду.
Одн. Двой. Множ.
им. болє боли болıа
род. болıа болıоу бѡль
двл. болıоу болєма болεм(болıам)
вин. болє боли болıа
ор. болє҆м болєма боли(болıами)
мїст. боли болıоу болих(болıах)
клч. болє боли болıа
‹to plus›–‹болити, болєвати/болıати›
‹Plūs ultra›–‹Болє унѣ›
‹plus minus›–‹болє мнє›
__
У полїских та котрих південно-західних говорах є можен прикмїтів твар: ‹болєıє›.
По приголосних: /mnɛ/~/mːɛ/~/nːɛ/~/β̞nɛ/~/emne̞/~/menɛ/~/ɪmnɛ/~/imːɛ/~/ə̟mnɛ/~/o̞mnɛ/~/ɑmnɛ/; по голосних: /mnɛ/~/mːɛ/~/i̯emnɛ/~/i̞̯ə̟mni̯͡e̞/~/ɪ̯e̞mnɪ/~/jemne̞/~/jimnɛ/~/i̯emnæ/~/i̯emna/~/ɦe̞mnɛ/~/ɦo̞mnɛ/~/jamnɛ/;
мнє
myne
Лят. ‹minus›–им., нах., клич. сер. роду ‹minor›
Рус. ‹мьнѥ›(→+мнє)–им., нах., клич. сер. роду ‹мьн҄ьи›.
Підстійнено(имено): мяхка -о- вснова, сер. роду.
Одн. Двой. Множ.
им. мнє. мни мнıа
род. мнıа мнıоу мє҆нь
двл. мнıоу мнєма мнεм(мнıам)
вин. мнє мни мнıа
ор. мнє҆м мнєма мни(мнıами)
мїст. мни мнıоу мних(мнıах)
клч. мнє мни мнıа
‹to minus›–‹мнити, мнєвати(/mnʲuʋatɪ~i̯imnʲuʋatɪ/)/мнıати›
__
У полїских та котрих південно-західних говорах є можен прикмїтів твар: ‹мнєıє›.
*min•j•os
мобільна вогнева ґрупа - пересувна вогнева одиниця
/bʲiɫоˈɣɔwe̞ʃt͡ʃe̞/~/bʲiɫe'sxɔβ̞ə̟ʃt͡ʃe̞ʲ/~/bʲiɫi̞'xːɔweʃt͡ʃe/~/bʲiɫ'ɣɔweʃːeʲ/...;
/bʲiɫ'xɔβ̞e̞ʃt͡ʃɐ/~/bʲiɫ'xɔβ̞e̞ʃt͡ʃʲe/~/bʲiɫ'ɣɔβ̞e̞ʃt͡ʃʲe/~/bʲiɫxɔβ̞e̞ɕt͡ɕe/~/bʲiɫ'xɔβ̞e̞ɕːi̞ʲ/;
Бѣлосховишчє→Бѣлєсховишчє→Бѣл[є]сховишчє,Бѣлѡıсховишча→Бѣл[ѡı]сховишча;
Biel'sxovisce, Biel'sxovistcha
Из усїх зібраних записань даних тут: https://tednick.livejournal.com/3826.html , дещо стає ясно напевно.
1) Написаня 'Бил-, Бїл-, Bil-' тучно гибаючи звяжмено /і/, проти водного 'Bel-' вчевидно показують кор. слова 'бїлий'.
2) Перве написаня 'Било-' стрїте єдиний раз у кінци 17 ст., уже в 18 ст. вставно замїнене на раз 'Bil-e~i-', тобто ймовїрно відбиває замїну кінченя ‹-о(ıє)› на нове ‹-є› у прикмїтах сер. роду.
3) Кінченя писане лятиницею '-scie~-sce~scey~ſce' певно відбивають морфему ‹-(и)шчє›. Написаня через 's~z' суть відбитя хуткої/невбережної вимови, замулені йнозімним ухом. Кириличні написаня прямо кажуть на 'щ'.
4) Написаня другого корене '-schow-~-ſhow-~-chou-› свїдчать о начепї ‹съ-›, не мовленім и/або чутім писцем як [s], за написами 'ch~h~c'.
__
Загалом, дуже рупно, як писцї без питимих руских обмеджень у правописи, користають лише з вїдомих письмен, але позначають вільно(цїлком и повністю) звяжні черти йинформантів. Лят. ба й кириличні записи відбивають півголосний твірник луна ненаголошеного ‹є›–/eʲ/. Також, згадаю 'тріщину' в викладеній видїли товкуваня тих записів, а саме то, вже луна першого голосного ‹ѣ› та третого, ‹и›, суть уставно писані як ‹і, і› кир. ‹и, и; ї, ї›, себто цїло йисто. Попри то що ся трудність є переджена лєксикольоґічними й, перве, морфольоґічними чинниками, в инім падї її була би льга яснити саме чуджістю переписувача, передовсїм из звяством, и тоже морфемикою рускої, та його рідною мовою. Се, вкупї з правописною "волею", дало би змогу йому, писати різні луна тих голосних одним письменом, через йих сходжу(йому пак) гартикуляцию, тобто передний/блископередний ряд певного піднятя. Ся ж легкість да змогу відтворювати різно луна ‹є› в тих записах, голошеня /x/(принаймнї в декотрих ‹г; h›), веляризацию /s/ и синкопу голосних.
__
Щодо встанего, пор. йстослівя мїстоймена, Новгород: ‹Новогород›→‹Нов'город(Нов[о]город)›
__
*bēl•o•su•xov•isc•j•os→+Бѣл•є•с•хов•ишч•є
Мерчант: TransferGO (це справжнє повідомлення від Монобанку про підтвердження платежа) = Продавець: TransferGO
Лѫкомѡрьıє
Lõcomœrre
Якщо се мїстоймено таки годить ся.
Щось таке може?
слоужити
slougiti
‹serve someone something›–‹слоужити кого чим/комоу что›
‹барон›–се слово таки тякне тому ж ‹боıарин›, пор. їще давн.ягл. ‹þegn› за 'baron' из сслівним тому слову семантиков, та лише крайовов різницев(þegn у Шотляндиї)(лят. barō←зах. праґерм. barō–"муж; войин"). Проте се правда вже точне розрізненя тих чинів є розвило ся, й так сей знак крімно бї спосуджений у руску, де різниця є цїла. Один сусул би міг бути переклад нїмецкого тяма, руска бо пак є найкраще знайома з західноїврупскими речене в лицї нїмецкої: нїм. ‹Freiherr›–рус.‹вѡльнъи(волє҆н) госпѡдь(Herr, sir, lord)(гпан(якщо гадка п. Поруша є вїрна)›. Також, є льга повязати титул ‹макгнат› и, правї, барон, а для розрізненя взяти старший твар из коренем 'бол-' себи ‹болıарин›. Міг би й може заступити то значеня ‹витѧз›. Пріч сего, я не маю конечної відповїди поки.
__
И 'marquis' и 'Markgraf' идуть від праґерм. *markō, що йстослівно та семантично тякне рус. ‹мєчжа›, аще ‹рѫбеж›, ‹граница›, прямих похідних, як пряска габо нїмецка, руска не йме. Тому вихід може бути дослівний переклад: ‹Мечжнъи/мєчжєвъи/рѫбежнъи/граничнъи боıарин(/кнѧз)›. Було би же краще, найти тям рідний котрий тякне тому нїмецкому/пряскому, та як ми вїдомо, такого нема' в нас.
__
‹viscount› є по сути ‹vice•comte›, тоби, 'на місто боярина, його намїсник'. На всновї вїди з слівників можемо вотже творити похідні саме на корені 'мѣст-'–‹(на)мѣстнъи боıарин/боıарин (на)мѣстник›. Крім того, маємо й тям ‹волостель› як управний и луччедерский, він би й міг стати на позначеня чина вище вільного господа(барона) але ниже воєводи й боярина, бо сам, судячи з дан, значить титул ниже вдїльних князів та бояр. Обаче, як переклад ‹viscount› ягельсков Викцивнар дає взагалї слво ‹sheriff›.
__
‹гєрцѡкг›–‹воıєвода›, дано п. Порушем ранїше, пор. давн.ягл. heretoga, here-–'війско, рать', -toga–той хто веде, вода.
__
‹prince›–‹кнѧз, володарь, правитель, король, госпѡдь, господарь›, як наслїдник стола вкремо–‹кнѧжич, королєвич, цсарєвич›.
» Лят. ‹minus›–им., нах., клич. сер. роду ‹minor› «
Aino, isto iz nicotromy rodomy, ta tout e ‹minus›, peréd usiemy, prislœuye.
» Підстійнено(имено): мяхка -о- вснова, сер. роду. «
Ne *-yo- ale *-es- : *-es-y-. Tomou ne mogé bouti sé:
» мнє. мни, мнıа, мнıоу, мє҆нь « tc.
Natómiesty, poprauno bui u nepreamiex padejiex iz /•ʃ•/. Ya gadaiõ oge radno /mæn/ u bœilcheosti padœu, riecevieye bui boulo cecati /æ/ i u *mynyes, otge. Cyto do /ɲɛ/ abo /nɛ/, to, za Xevelevomy, na pr., i u tvariex he ‹siniy, sinya, sinye› rousscõ móuvõ dieleaty govorui iz /ɲɛ/ ta /nɛ/, otge: /sɪɲɪj, sɪɲa, sɪɲɛ/ ta /sɪnɪj, sɪna, sɪnɛ/, a iesce miechano: /sɪnɪj, sɪɲa, sɪnɛ/, i tóge e i iz ‘tretiy’: /trɛtʲɪj, trɛtʲa, trɛtʲɛ/ ta /trɛtɪj, trɛ(j)ta, trɛ(j)tɛ/. Pro pisagne siou dvou protixœdnou vuimóuvou e ou mene zasterégeno pravopisy: ‹siniy› za /sɪnɪj/ ta /sɪɲɪj/, ‹sinya› ci ‹sïna› za /sɪɲa ~ sɪna/, ‹sinye› (ci ‹sïne›) za /sɪɲɛ/ ta /sɪnɛ/, a ‹tretiy› za /trɛtɪj ~ trɛtʲɪj/, ‹tréita› za /trɛtʲa ~ trɛ(j)ta/, ta ‹tréite› za /trɛtʲɛ ~ trɛ(j)tɛ/.
Uzgleadno, berõtchi oglead na *myn- → /mæn•/, buimy naguiliu tvar /ˈmæɲɛ ~ ˈmænɛ/ œd *mýnyes, otge pravopisno: ‹mènye›.
Ale u nepreamiex padejiex imé bouti tvar ‹mèinch•›, s.r.: ceoho? — mèincha, ceomou? — mèinchou, ceimy? — mèinchi, cimy? — mèinchemy, mn.: cyto? — mèincha, ceoho? — mèinchiy (por. poliy œd pole), ceomou? — mèincham, itd.
__
У полїских та котрих південно-західних говорах є можен прикмїтів твар: ‹мнєıє›.
Grõstoco? Atge sloveisniey bui boul tvar *‹мьнѣѥ›.