Останні події

24 р. З Луганщини.Посилую 
Не закінчив ветеринарщину ,був змушений втікати з окупації .
Планую піти на перекваліфікацію на робототехніку , ціль- інженер. В короткостроковому майбутньму напрямок в бригадири виробничої лінії .
Активно вчу чеську та англійську .Помірі сил, ще німецьку ,італьську та китайську на рівень базового розуміння .

І вкінці завершую тритвір надумок для Рівнопису. Може, колись зроблю цілий спрощений зразок, готовіший до користання, докінченіший і ймовірно легший. Хоча щоб цілком обдумати й доробити треба ще багато думок, знань і часу. І насилу я вільний скоріше дописувати про нові кращі гадки, це ще давній задум. Але Рівнопис це таке, спиток, що в мене раніше могло б вийти.
І тут зовсім різні правила, залишок усього, подаю їх окремо, не прописуючи в прикладах вплив інших звідси ж.

III. Інші правила Рівнопису: ще трохи правопису й слововжитку

III.1. Простираю впровадити новий знак •, щоб краще розмежувати різні зв’язки між частинами слів; а ще на додаток дочислюємо минулину їхнього написання. Без цього знака, звісно, можете гадати, що я уявляю як відміну сусіднє доступне написання замість теперішнього. З ним пишемо:
III.1.а. -ся, -сь у дієсловах: умиваєть•ся, молити•ся;
III.1.б. залишки дієслова йняти в складному майбутньому часі: робити•му, ходити•меш;
III.1.в. складні займенники з аби-, ані-, де-, -сь, складні прислівники, прийменники, сполучники: а•би•хто, що•сь; обі•руч, ма•буть, як•раз, у•літку, бай•дуже; за•мість, по•над, на•при•кінці; за•те, а•дже, як•що.
III.1.г. Сполуки сполучників з частками б, би, ж, же: бо•ж, коли•б. 
III.1.ґ. А також під•час, що•ж•до, тому•що, навряд•чи, ти•ж•день, ма•буть.
III.1.д. Дієслова, префікси яких збігаються з прийменниками: на•писати, про•читати, до•їхати.
III.1.0. Складні іменники, переробивши їх в окремі слова: природи•знавство, правий•пис. Це надто й для мене. Хоча можна кудись всунути як виверт.

III.2. Пишемо Ь між двома пом’якшеними: сьвято, соньця, дьня.
III.3. Замість жц, шц пишемо зьц, сьц: книзьці, перемозьці.
III.4. Замість усіх тварів прийменника у (у, в, ув, уві, вві, ві, во) пишемо уву (ўв꙼ў), вимовляємо як треба у звуковому середовищі: уву.
III.5. Не пропускаємо дієслово є, користаємо з його особових тварів: єсмь, єси, є, єсмо, єсте, суть.
III.6. Замість усіх тварів прийменника з (з, із, зі, зо, ізо, ізі, из, с) пишемо ізі, вимовляємо відповідно до звукового середовища: ізі.

III.7. Пам’ятаємо, що прийменники мають ще такі значення: 
III.7.а. про — “для чого”; “через що, з причини чого” (“про голод здихають”); “як на кого”.
III.7.б. за — при дієсловах говорити, дбати, думати, знати, писати, питати, просити, розповідати, чути та безлічі схожих; також “через що, з причини чого” (“за лихими ворогами дівчини не маю”).
III.7.в. на — вказує на місце не тільки дослівно “зверху” (“закувала зозуленька на гаю”, “служити на кухні”, “на місті купити”, “став на дверях”, “піти на кухню”); “для”.
III.7.г. у — “у порозі, у дверях”.
III.7.ґ. проти, напроти, супроти — “назустріч”; “порівнюючи, як рівняти”; “до, щодо” (“менш було пихи проти слуг”); “перед (днем), під, на” (“проти п’ятниці”, “проти ночі”); “у відповідь, відповідаючи” (“що проти цього сказати”).

III.8. Частіше вживаємо присвійні прикметники, дожні напр. “Маркове купцеве щастя”, “кицьчин хвіст”.

III.9. Іноді вживаємо такі числа:
III.9.а. Півтретя, півчетверта, півп’ята…; півтораста, півтретяста, півчетвртаста…
III.9.б. Двадцять без двох, тридцять без одного…
III.9.в. Одинадцятьсот, дванадцятьсот…
III.9.г. “Лічба на копи”: копа — 50, відповідно пів копи, півтори копи, дві копи…; копа кіп, сто кіп, двісот кіп… (Тут багато чого з нього, але саме тут мабуть буде доречно лишити посилання на “Нариси…” Смеречинського, XI.7).
III.9.ґ. Самодруг, самотріть, самошість (сам з п’ятьма)…; самодруга, самочетвертий…
III.9.д. Двадцять і п’ять, тридцять і шість…

Кілька правил коротко, які насправді треба глибоко пояснювати й укладати словнички (як і деякі повищі), а поки як загальні настанови:

III.10. Уникати іменників на -ння (багато вже про це списано)
III.11. Широкі функції інфінітиву (теж багато, зокрема Смеречинський)
III.12. Правильні прислівники за Смеречинським (без упину, а не безупинно; над міру, не надмірно; щодня, не щоденно; сум було дивитися; згрізна, згорда)
III.13. З однакових форм обирати коротші: цілком досить: цілунок, дарунок, просити (запросити), падок (випадок; чи й пад!), надто (занадто, ще й чуже), поміч (допомога), глядіти (доглядати).
III.14. Ширше вживати “конструкції з віддієслівними іменниками” замість дієслів (Смеречинський): така моя думка, коли твоя охота, віри не йме, журба обіймає, взяти шлюб 
III.15. Використовувати багатозначність слів, переносність: “рука” що в Срезневського, що в Грінченка має значення й “влада”, саме такі цікаві вирази це багатство, на яке можна спиратися чистомовцям
III.16. Ширше дотримуватися чергувань: воріг, слівник, конец
III.17. Ну й ще раз, чистомовство

А точніше я втомився вигадувати правила просто теоретично, для спитку — хотілося поекспериментувати, але це марна трата сил трохи. Далі постараюся розробити такі, які сам захочу й зможу вживати, й менше аби було. І поступово впроваджувати їх для себе, добре дослідивши, розписувати все тут — тепер ця гілка буде така, може ще іноді з окремими короткими випадковими задумами. Може якраз наступний допис буде кілька коротких надумів

Тут є невеликий ризик, що в суперечках люди почнуть оцінювати не суть написаного, а хто написав і чи має він право таке писати. По-моєму, як зараз, досить непогано.