Останні події

Що скажете?

Нема такого приростка -ся 🤷‍♂️🤦‍♂️

Залишилось добити 90 до 7000 слів у своєму словнику

То це порушує правило : “як пишетьця так і мовитьця”

Ні. Бо ніякого такого правила нема й ніколи не було: це просто поширена закономірність. Наше письмо має щонайменше 5 основин: 

1. Звуцька(фонетична): “як пишетьця так і мовитьця”.
2. Звучинна(фонематична): звучини(фонеми) пишуться однаково (наприклад, передаються на письмі однією буквою) незалежно від вимови (одзвінчення/оглушення й напівпом’якшення для приголосних, наближення в ненаголошеному складі для голосних).
3. Складнична(морфологічна): складниці(морфеми) пишуться однаково.
4. Звичаїнна(традиційна).
5. Походженнєва.

Тобто “як четаїцця так і пишицця” – тільки одна з них.

не на часі

🤣

Цілком переходити на фонетичний принцип це мабуть дурня. А то буде і висна, і бородьба, і дурізьці, і винішши

То це порушує правило : “як пишетьця так і мовитьця”
Це так зване державне “не на часі”

Ну ви он взагалі -тьця пишете замість -цця

> То це порушує правило : “як пишетьця так і мовитьця”
> Це так зване державне “не на часі”

Я не знаю хто його придумав, але воно шкодить, бо люди неправильно вимовляють слова

То це порушує правило : “як пишетьця так і мовитьця”
Це так зване державне “не на часі”

Зараз добродій Єлисій розкаже, що “І з О” – це МФА [y~ʏ~іʷ], а “І з ятя” – це [i͡e], і це зовсім різні звуки з різних планет, що не змішуються, немов ртуть і жир. А ще є “і з Е”, “І з Ь”, “І з Ъ”, “І з У”, а ще “І з И”. 
А ще є “И з І”, “И з ЬІ”, “И з Ь”, “И з Ъ”, тому нам усім треба вивчити напам’ять ЕСУМ. 
У багатьох місцевостях “І з О” злилося з іншими І і звуцьки (фонетично), і звучинно (фонематично). Є й такі, в яких не звуцьки, але звучинно (тобто вимовляються по-різному, але сприймаються як одне). 
“У південноукраїнських говірках звук u2 (рефлекс о у складах, що за ними в наступному складі первісно йшов слабкий єр) зазнав просунення вперед і знеогублення в XVII ст.” – Шевельов, с. 768. Я не розумію, чому добродій Єлисій аж так заперечує знеогублення І з О, засвідчене, за словами Шевельова, на Полтавщині й не тільки в 17 ст. 
До речі, виявляється, я наче не настільки здурів! “За своїм характером ця зміна була асимілятивна: голосний приподібнювався до попереднього j за місцем артикуляції.” (с. 845) (про И після Й).

Simy peresmuicagnémy glouzouyete ne yz mene, a pered usiemy yz rousscoï móuvui. 
“що не змішуються” — ya’smi tacoho nicda nicde ne pisau ni reucl! Plauleigna sõty u bõdy yacie móuvie, i u rousscie. E plauleigne i u proteaziex *ē / *oy ta *o-peregolosou. U brytscœy eaghelscie e po govoriex plauleigne, o iztocy, /ð/ : /v/ u /v/. Niemeçscà móuva na Niemeçscinui ta Ousterscinie nuinie bœlcheisttiõ (coli i tó) ne ròzrœzniaié /æ/ ‹ä› ta /ɛ/, /eː/ ‹e›, ‹eh›, ale na Svidscinie taca rœzniça e dosi, a pravopisno e ròzrœzniano usiõdui. U sviedscœy móuvie, inui govorui ne ròzrœzniaiõty meidj /ʃ/ ta /ɧ/, olni inui ròzrœzniaiõty. U portougalscœy móuvie e perveisnõ rœzniçõ /ʃ/ : /t͡ʃ/ zaxovano nuinie lixye na Pœunoci — usiõdui inde e plauleigne u odin zvõc /ʃ/, ale u pravopisi rœzniça e. 
»Єлисій аж так заперечує знеогублення І з О« 
Ya ne cazjõ cyto toho neyma. Ya cazjõ cyto nevœilno e néxtouati tuimi govorui cde rœzniça e. Pacye, i cde crõglenœsty e slabcha, rœzniçõ e ceasto proyauleno inacye.

Годі вже. Добродію Єлисію, я наполягаю: дайте, будь ласка, повний список звучин(фонем), які має передавати Ваше письмо. Причому бажано не тільки голосних (яких, судячи з усього, більше, ніж 11), а й приголосних (скільки там /ш/? 2? 3?)

Ну, Вікіпедія так і пише, що тепер в наших говірках він тільки замість звичайного майбутнього

1. /ɪ/ - звук “и”
2. /i/ - звук “і”, що не пом’якшує переднішого приголосного
3. /ʲi/ - звук “і”, що пом’якшує передніший приголосний

Звук і м’який, один, що має свою крому букву на відміну від  ьо ьу ье ьа 
Як м’який голосний звук може не пом’якшувати попередній приголосний?

Bzdourõ pischete.

То поясніте, я баяже вимовити того не можу 

Поясню я, коли ви не проти.
Якщо добре володієте англійською: вимовте англійське “steel”. Десь так вимовляється українське “стіл”.
А тепер вимовте англійське “still”. Приблизно так вимовляється укр. “стил”. Ось і вся різниця.

 і в українській часто чути шось між [xʲ] та [ç] в вимові /хі/. То так, просто цікаво.

Гадаю, таки ваша правда. Мабуть вимова /xi/ як [xʲi⁓çi] й робить такі сполуки немилозвучними.

Opeaty sveata baga (vœu pieux). P. Blizniouc cazjé na vuimóuvõ [xʲ ~ ç] he pitimõ rousscie, a Vui: »Ymabouty Vascha prauda, ‘nemilozvõcynui’«. ?? I, pitimo, u ceimy e tou ‘nemilozvõccié’? 

Невже це так? Мені здалося Антон має на увазі сьогочасну вимову в більшості українців, не питому, бо ж написав “часто чути”. Та й чого б то /x/ пом’якшувалось перед /i/?

Але же це просто “и”: кіт и пес, од искри, безименний…

Щоби вимовити “і” не пом’якшивши передній приголосний, треба зробити перерву або змичку (ʔ)

Та ні ж бо! Це саме І!

Я не можу в’явити як це

Чи це щось середнє між “і” й “и”

Ні, це саме І. Я спробую знайти приклади. 

Я знаю, що передово /і/ в закритих був проміжний /y/ 

Тобто десь він став /ʏ/??, але тоді дурно звати цей звук “і” що не пом’якшує передній приголосний

Ні ж! Багато де це саме І, що дуже мало відрізняється або не відрізняється од І з ятя.

Жаль, що ви не згадали того, що передачі в тих мовах прийшли від народу, що так вимовляв слова, на відміну від нас, де правило дев’ятки прийшло від підавстрійських мовознавців. Гадаю, що заміни цьому правилу варто шукати а) в живій мові й б) у старіших записах, у мові класиків, зокрема в Нечуя-Левицького. 

Ne jaly, nie bo ceomou. Iesce raz, zvõcove yauleigne tvarcene u ‘pràvilie 9’ xirie i yz leadscoï móuvui na Zaxodie i yz veatscoï móuvui na Uzxodie. Obace panouagnémy leadscoï na Zaxodie, ta Zaxœd e, xay nepreamo, ta zemlepisno i blizjiy do Niemeçscinui ci Ousterscinui, pri mèinchie iztuic iz givoiõ niemeçscoiõ móuvoiõ bie na Pœudnie-Zaxodie Rousi i cerez niemeçsca seleigna tam i u sõsiedniax crayinax, to coli liecyna niemeçsca slova, a iz nimi i inchix móuv u niemeçscie, i bie cerpano cerez leadscõ iz leadscoiõ zvõcyneiõ u rousscõ, ne malo bie cerpano rousscoiõ i prosto yz niemeçscui preamui iztuicui. I u slœunicou Gelexœuscoho, popri  cerpagn iz ‘pravilomy 9’, sõty i ona iz ‹и› po zõbniex ci gõbniex — u slœunicou Grincenca e, coli yaca, ta mnieye, i tó, viedie, yz Zaxodou. Tomou ne vidjõ yac Neciouy-Leviçscuy eam e tou.

Даруйте, я не дуже розумію, що хочете сказати.

Поки я б уклав таке правило:

1 ) Чужий звук /ɪ/ (коротке “і” в англійській, німецькій) слід передавати через “и”:
бизіборд (busyboard)
Тим (Tim)

Inosoe, ‹Tim›, ta iz ‹busy› ne mogoste seagti po pricladie iz mèinchoiõ pràvilnœsttiõ eaghelscoï pravopisi, uzgleadomy na zveagymẽ /ɪ/. 

Я не зважав на так звану “правильність” правопису, просто подав як приклад. Чому ви до мене присікаєтесь?

2 ) Чужий звук /i/ слід передавати як “і”:
стріт-фуд (street-food)
Вол-стріт (Wall Street)
стрім (stream)
хілси (heеls)

Yac ya’smi proti pisyma bóulgariçeiõ, ne mojõ dieliti cyto tout iz Vami u seimy. U cerpagnax meidj móuvami po Euroupie e, he pràvilo, zaxovano pravopisy ynui móuvui gerela, a zvõcove pritòceigne riecéuleno oustno, iz prostoromy nagœdnou xuitagnou, œd vuimóuvui blizjchoï móuvie gerela agy po onõ pitimieychõ rœdnie móuvie yna dana móuvça.

На мою думку, якби ми вимовляли чужі слова на український лад, то вимовляли б десь так, як я оце описав у своєму правилі. Ви хочете сказати, що природній українець би вимовив ці слова через /и/?

U rousscœy móuvie i u rœdnax slovax moge yzocrema po /r/ ci gõbniex po govoriex mogé |i͡e| /ʲiː/ bouti riecéuleno i he [ɪ̝] ci [ɪ̯͡i, ɪ͡i̯], tomou pravopisy bóulgariçeiõ iz ‹і›, mieneatchi [ʲi], u tsciagnie pritòciti eaghel. ‹ee›, ‹ea›, ci niem., nzm. ‹ie›, unosity zayvui zàmetui.

Але ж ми говоримо про зразкову мову, не про говірки.

2.2 ) Чужий звук /і/ в українських іменах слід передавати через “и”:
Редрих
Ричард

Ne ròzoumieiõ ceomou ‘tchoudgiy zvõc /i/’ tout, coli u móuvax gerela e tó /ɪ/ . 

Дякую, що вказали на неточність. У правилі мав на увазі, що називаючи дитину перейнятим іменем, яке по моєму правилу передане через “і”, слід ці “і” міняти на “и”, отже уявного чужинця Редріха слід називати Редріхом, зате українця - Редрихом (без образ до Путятина). Мотувую це тим, що згадуючи імена чужинців, ми жадаємо передати їх вимову (деколи коротке германське “і” вимовляється як [i:], що ви Єлисію самі й написали), коли імена українців ми зукраїнщуємо. 

Так саме правильно [ми́йе(и)с`:а], не -шся, хоча тут вже сильніше уподібнення 

Це не сучасний перехід, завжди так вимовляли ([бйец’:а]), а раніше часто й писали. В сучасному правописі так пишемо, мабуть, для ясності, що -ть ще дієслово, а -ся окреме (так наприклад і з “багатством”). Та й по суті Ц це і так Т+С

> Я не можу в’явити як це
> Чи це щось середнє між “і” й “и”

Аа
Я знаю, що передово /і/ в закритих був проміжний /y/ 
Тобто десь він став /ʏ/??, але тоді дурно звати цей звук “і” що не пом’якшує передній приголосний