Останні події

>Як теперь через московську переймають чужі слова (ангельщину та інше): William → рос. Вильям → укр. Вільям, хоча ангельскою /ˈwɪl.i.əm/, /ˈwɪl.jəm/

Ніколас, Діксон... Але найгірше суть Свєта, Пєтя, Міша, Альона бл*** 🥴🤢🤮

Євген правий: запозичення йшли комплєксно (і на слух, і ґрафічно) через мови-посередники. Раніше це була польська, сьогодні — часом анґлійська чи рузька (московитська). Це жива гістория формування нашої правописної традиції, яку марно заперечувати пуризмом.

Більше графічно, та може й на слух, але з польської. Як теперь через московську переймають чужі слова (ангельщину та інше): William → рос. Вильям → укр. Вільям, хоча ангельскою /ˈwɪl.i.əm/, /ˈwɪl.jəm/, то було б більше Ви́лиєм/Ви́лєм, коли б переймали на слух. Так само і давніше переймали через польську — писали, переписавши польські букви кирилицею, та послухавши польської вимови

Вилучити

Ваше суб'єктивне «не звучить» не скасовує фізику звука. Европейське альвеолярне [l] акустично вище за наше ультратверде веляризоване [л]. Саме цей акустичний ефект змусив українських мовознавців Желехівки, Скрипниківки і подібних правописів адаптувати його як [л'].

Воно не звучить м'якше.

Польське l — це альвеолярний звук [l] (clear L). Для українського вуха він звучить м'якше за наше тверде [л]. Слова Нового часу запозичувалися на слух, а не «графічно». Руська мова логічно адаптувала це світле L як [л'] у Желехівці, Скрипниківці та інших.

Знову за своє. Вилучити.

> напівм'яким L

Вам же сказано, що польська черпала графично, а не за звучанням. Польське l читають як [l], але воно не є нияке "півм'яке"

Ви читати не вмієте, @UkrCrow? »на Надніпрянщині так само [l̪ ~ l]« - ось вам середнє л.

Саме так! Середнього [l] в руській мові не було, тому европейські запозичення адаптували двома шляхами: огрубленням у тверде [л] або пом'якшенням у [л'] (плян, кляса). Желехівка, Скрипниківка та інші подібні просто зафіксували другий, абсолютно законний шлях.

У греччині, видно, ніколи не було твердого [ɫ]. Воно було "середнє" [l] що давніше, що теперь. Що ж до латини — то там нема певності.
До речі, на Надніпрянщині так само [l̪ ~ l] та в декоторих инших руських-українських говірках

> Ни, традиция йде від часів християнщіння Руси

У часи Руси запозичували з ґрецької, де L був твердим. А европейські слова Нового часу йшли через мови з напівм'яким L, тому руська мова льоґічно адаптувала їх через [л'] (плян, кляса). Це закони фонетики, а не чийсь вплив. Вчіть хронольоґію мови.

Так ми гадаптуємо лядські слова чи грецькі, латинські? Адже такий спосіб передачи сторонських слів є логичний для польської, та не для руської.

Звісно, цього способу прилажувати чужі слова вживали й у руському-українському правописному звичаї. Річ тільки в тім, що він потрапив туди з польської, а замість того передніше чужі слова прилажували инакше

Ни, традиция йде від часів християнщіння Руси, а не від якоїсь правописи XIX ст. Допетрівська кирилиця, а не "гражданка".

> Отже, замість руської традицийи - лядська.

Желехівка, Скрипниківка й інші — це і є питома руська (українська) правописна традиція, створена нашими мовознавцями. Клеймити її «лядською» через власну відсутність арґументів — дешева маніпуляція. На цьому все, лінґвістичний лікнеп закрито.

Отже, замість руської традицийи - лядська.

»Та чи доводить те, що вкладачі правописей рішили передавати l через ль, g через ґ рідність такої передачи вкрайинській мові?«

Це певно через те, що галицька інтелігенція (напр. Смаль-Стоцький) вживала польської традиції прилаження перейнятків, а згодом ця польська традиція перейшла і до харьківського, а потім і до теперішнього стандарта

> що навукова дискусія з вами неможлива.

Ани ви, пане, не маєте мовної освіти. Ми не можемо мати відську (scientific) дискусию, коли жаден из нас не має відповідних знань.

Видьте, будь ласка, мінку п. Ковтуненка вище:

»Направду ж, /lʲ/ у черпаних словах (перед /o/, /a/, /u/) — це нове явище, що певно постало через перейняття слів не просто з мови-донора, а через польську (польська переймає слова з інших мов графічно, а не на слух, і через те, що буква 'l', що нею пишуть просте /l/ у європським мовах у польській значить "м'яке" /lʲ/, у польській усі чужі слова достають фонеми /lʲ/, а не /ɫ ~ w̜/. Тобто, річ у традиції графічного переймання...«

> Ви знущаєтеся й из мене, и з руської мови. Це просто знущання, та й годі…

Ґрафіка не доводить питомість звуків, а фіксує її. Питомість [ґ] та м'якого [л'] у запозиченнях доведена Желехівкою, Скрипниківкою та іншими. Ваші образи про «робиню» замість мовознавчих арґументів лише підтверджують, що навукова дискусія з вами неможлива.

> Графика та фонетика николи не були чимось одним, нихто николи не писав точно так, як читав, крім хиба фонетичних алфавитів.

Слов'янські латинки якраз і створували ся за фонематичним принципом (одна фонема — один знак через діякритику). Спільна фонетика диктує схожу графіку. Ваша банальна фраза про відірваність букв від звуків ніяк не виправдовує «гальофони».

Та чи доводить те, що вкладачі правописей рішили передавати l через ль, g через ґ рідність такої передачи вкрайинській мові?

Вилучити. Ще всіх чужих гір тут не стачає

На вилучіння