Останні події

Друга Путь, ви б краще нік змінили: “путь” як раз і є сміття в українській мові 🤣 

Не в образу написано, але се не сміття. <Путь> – споконвічне, вкраїнське.

*іє. *pеnt-~pont- > псл. pǫtь > *др. путь > укр. путь

Гадаю, одмовлятись од свого слова через те, що воно перегукується з московським – прояв нижчості. Московці таксамо мають його з *давньоруської. 

“путь” як раз і є сміття в українській мові

А от “Є” (з речіння) – се вже московсько-польське сміття, невдала *калька пол. jest і моск. является. Краще казати: <“путь” – як раз сміття в українській мові>

Що ж тоді? Як захист, треба самому набрати XXX голосів , щоби з’явилася мога ставити 👎

Або як тоді боротись із дурними перекладами? 

> Що скажете про міжність ставити 👎 за переклади як реякція проти 👍, [Лукоме](https://slovotvir\.org\.ua/users/lukom\)? Наприклад, набрав переклад купу лайків, а воно не годиться. І що ж нам, активним користувачам робить, коли під словом у десять разів білше голосів, ніж нас тут? 

Bõdé zlocoristano.

Його легко почуть у прикмітниках множини, оте тверде і. 

Ось вам ор’єнтир. 

Послухайте записи на Ютубі. 

Я хіба ди, ти, зи, си, ри, ли й ни так вимовлю

То буде не те. Тут і лишається, а приголосний твердий. 

Отож. Тому й кажу, що не розумію

Я хіба ди, ти, зи, си, ри, ли й ни так вимовлю

То буде не те. Тут і лишається, а приголосний твердий. 

Його легко почуть у прикмітниках множини, оте тверде і. 

Теж про це думав, але навіть до кінця не розумію, як саме треба вимовляти це тверде і, тож не згадував.

Як-як? Не помнякшуюючи д,т,з,с,р,л,н

Я хіба ди, ти, зи, си, ри, ли й ни так вимовлю

Теж про це думав, але навіть до кінця не розумію, як саме треба вимовляти це тверде і, тож не згадував.

Як-як? Не помнякшуюючи д,т,з,с,р,л,н

Ви не орієнтуйтесь на нинішній люд, бо то вже геть не те, що було. Це вже після Голодоморів, Рядянських Ізв’язів та всякого, не така мова, як була вона до.

Не знаю щоправда чи писать м’яке і як Желехівський - через ї, або же вернуть писмня їть (ѣ)? Того я й не значу поки цю різницю на письмі. 

Теж про це думав, але навіть до кінця не розумію, як саме треба вимовляти це тверде і, тож не згадував.

Чуже руському вуху. Нам рідніша “церковнослов’янська” адаптація, ніж ця. 

Ну, “етер” люд хутко підхопив. Коли вже в більшості слів тету передаємо як т, то слід це унификувати. Та й як уникаємо ф в инших словах, то чому б і тут того не робити?

Що скажете про міжність ставити 👎 за переклади як реякція проти 👍, Лукоме? Наприклад, набрав переклад купу лайків, а воно не годиться. І що ж нам, активним користувачам робить, коли під словом у десять разів білше голосів, ніж нас тут? 

Не знаю щоправда чи писать м’яке і як Желехівський - через ї, або же вернуть писмня їть (ѣ)? Того я й не значу поки цю різницю на письмі. 

 Грецьку тету унификовано передавати буквою

Чуже руському вуху. Нам рідніша “церковнослов’янська” адаптація, ніж ця. 

До річи, сподарю Другопуте, маєте свій правопис? Було б рупо почитати.

1. ити без наголосу ить
2. итися - итись
3. ить без наголосу е, по аналогії перехід у першу дієвідміну (уть) 
4. сидю, летю, возю, косю, носю, чистю, їздю
5. без дзекання: кукуруза, зеркало, звін, без джекання
6. ель → іль, енник → інник, ення → іння тощо
7. у р. в. імінників с. р. подовжіння зберігаємо
8. збережіння різниці між м’яким і з ятя та твердим і з інших жерел: рік rokъ та р’ік rěkъ
9. середнє л: білший, силний, вілний, спілний
10. чужі h, g тілко через г
11. чуже i через и
12. чуже /y/ через у: пуре, буро, турок
13. уставка голосних там, де виходють неродні вкраїнській мові сполуки приголосних, або випадіння приголосного: алгорифем, комунизем, цілиндер, триюм, неров
14. мнясо, здоровля (уставні приголосні) 

Та це не зовсім правопис, самі розумієте. 

Годжуся з користувачем Друга Путь (імени не знаю) – надто богато подано тут серед правописних змін такого, що сей правопис не має прописувати.

Ну, коли прибрати суперечливі пункти, то виходить щось таке:

1. Усе чуже на -о відмінюємо так само, як і питоме. Наприклад: «Він у Торонті», «Йду з кіна», «Пане маєстре, заждіть!», «Хіба ви знайомі з тим кобальєром?», «Добродію Орланде, маєте хвильку?»
   «Незмінюваність їх руйнує відмінювання питомих українських іменників на -о (наприклад, неправильне „брати Сірко“, а треба „брати Сірки“).» (с)
2. М’які губні приголосні вилучити.
   мавпячий — мавп’ячий (бо то не чисте в, як у слові свято);
   дежавю — дежаву;
   пюпітр — пупитер;
   мюзикл — музикел
   гравюра — ритина;
   бязь — безь;
   пюре — м’ячка, пуре;
   Бєлгород — Білгород;
   Мюнхен — Монахів тощо
3. Грецьку тету унификовано передавати буквою т: ортография, аритметика, мит, митология, катедра, Атени, Демостен, маратон, дитирамб, логаритем, анатема. 
4. Сполуку ia передаємо як ия: генияльний, олимпияда, диялог, медия.
5. Сполуку iu передаємо як ию: премиюм, радиюс.
6. У загальних словах чужомовного походження й місцезвах букви ґ не вживаємо.
7. Букву h передаємо суто через г: гамбургер, готдог.
8. Нескладотворче ў в чужих словах передаємо буквою в. Так само, як пишемо дівчина, вимовляючи діўчина, маємо писати й авдиторія, авдієнція, кловн (блазень), авра (овій), автизм, вимовляючи на місці в гук ў. Те саме стосується й імен: Jon Snow — Джон Снов. Тоді такі назвища можна буде відмінювати й належним чином: не «Джоне Сноу!», а «Джоне Снове!».
9. Німецький двозвук ei передаємо як ай (яй): Альцгаймер, Кляйн, Гайне, райх, капельмайстер, гросмайстер, крайда, крайцер, маркшайдер, штрайкбрехер.
10. Зайвих приголосних в чужизмах позбуваємось: маштаб, бугалтер тощо.
11. Закінчення -ter, -der передаємо так, щоб у називному відмінкові не було збігу приголосних (як у слові майстер): Олександер, магистер, министер, педиятер, цилиндер. Поточне письмо призводить до немилозвучної вимови: мініСТР, циліНДР, моНСТР.
12. У географичних назвах подвоєння не пишемо: Андора, Калькута, Бон, Талин, Кани, Бесарабия, Брусель тощо.
13. Пишемо баласний, контрасний, компосний, аванпосний, протесний, форпосний замість баластний, контрастний, компостний, аванпостний, протестний, форпостний.
14. Чужий гук ɪ передаємо через и
15. Ягельське w перед голосними передаємо через в: Вайлд, Вайт, Велз, Витман, Виклеф, Вестминстер

Але треба розписати й дописати ще чимало чого

До річи, сподарю Другопуте, маєте свій правопис? Було б рупо почитати.

$$widget0 @Луком$$ вітаю! Що Ви думаєте про нові функції, за пунктами?

Дякую, що додаєте побажання, бачимо їх усіх, і можливо якось настане їх черга. Збираюсь підключити до роботи ШІ, може робота прискориться.

Щодо цих пунктів коротко:

• 1. Сповіщення по згадках користувачів — то було б чудово 👍
• 2-9, 12. Толока справді потребує покращень. Щодо правил — вже є набори правил від деяких користувачів на толоці, можна було б об’єднати.
• 10. Додав
• 11. Темна тема — я вже зрозумів що багато людей хочуть 🌚
• 13. Сторінку слова може змінити автор в межах 7 днів, це захист від зловживань і це змінювати поки не планується. Але стане легше, коли я нарешті закину зміни по рівнях залучення користувачів, буде значно більше впорядників, які зможуть змінювати дані.
• 14. Є різні думки щодо того яка має бути формула слави користувача, на толоці були різні пропозиції — загалом було б чудово, але треба ще думати.
• 15. Реакції до дописів/коментарів — цього дійсно дуже бракує.
• 16. Закривати слова — навряд чи, бо мова жива, постійно щось змінюється. Була колись ідея робити періодичні зібрання комітету з відомих людей, які б виставляли для деяких перекладів якусь позначку що дійсно — знайдено гідний переклад, затверджено такими то людьми, хоча це лише б ставило позначку біля перекладу, а не закривало слово.

Таки Ейнштейн, бо він був єврій і таке було його прізвище, а не німецьке Айнштайн

Айнштейн. 😇 Бо אײַנשטיין.

Годжуся з користувачем Друга Путь (імени не знаю) – надто богато подано тут серед правописних змін такого, що сей правопис не має прописувати.

Бо в нас ґ є просто алофон к. 

Бо за те значно ліпше мать місцеві правописи. А державна норма одна, нею мають писать закони, документи й усяке таке. 

А проти g=ґ в іменах що маєте?

Зрозуміло, дякую

Та нехтуючи все те, таки справді дуже добре він пропрацював свій проєхт. 

Бо за те значно ліпше мать місцеві правописи. А державна норма одна, нею мають писать закони, документи й усяке таке. 

Ви так і не відповіли: чому ви проти говіркової вариятивности в правописі?

За стандарт він хоче взять закарпатську вимову, де подекуди збережено різницю ѧ - а, ѫ - у, ъ - о, ь - е, і - о_ъ/о_ь - е_ь - е_ъ, и - ꙑ. Його правопис, наскілко я розумію, не єтимологичний, а відбива цю різницю на письмі. Ще він хоче вернуть двоїну повністю, з усіми відмінками. Також простий минулий час, невизначені прикмітники / дієприкмітники, спорудити артиклі визначеності й невизначеності. 

Зрозуміло, дякую

За стандарт він хоче взять закарпатську вимову, де подекуди збережено різницю ѧ - а, ѫ - у, ъ - о, ь - е, і - о_ъ/о_ь - е_ь - е_ъ, и - ꙑ. Його правопис, наскілко я розумію, не єтимологичний, а відбива цю різницю на письмі. Ще він хоче вернуть двоїну повністю, з усіми відмінками. Також простий минулий час, невизначені прикмітники / дієприкмітники, спорудити артиклі визначеності й невизначеності. 

То до сподаря https://slovotvir.org.ua/users/---2. Я не дуже-то поділяю його радикализем, але латинку свою він дійсно пропрацював. 

Радикализем щодо чого?

 викинути. Але коли вже вживають, то варто їм дати кличного

Ні, таки їх викинуть та й годі. 

👍

 викинути. Але коли вже вживають, то варто їм дати кличного

Ні, таки їх викинуть та й годі. 

 А я й не проти. Тілько то має бути перехід поміркований, який щось поліпшить. А не просто перейти аби перейти, як пропонує більшість.

То до сподаря https://slovotvir.org.ua/users/---2. Я не дуже-то поділяю його радикализем, але латинку свою він дійсно пропрацював. 

 Тоді чого його зразу на латиницю не перейти, коли немила вона вам?

А я й не проти. Тілько то має бути перехід поміркований, який щось поліпшить. А не просто перейти аби перейти, як пропонує більшість.

 Чого-то? 

Не виджу подібности межи японським h і нашим г.

 Що сіре? Хто, простіть, сере?

Було б добре ті слова викинути. Але коли вже вживають, то варто їм дати кличного, а йнакше й далі чутимемо щось на взір “Сер поліціянте”

 Після голосоної від.

Це буде штучне правило. Десь ідкають, а десь одкають по Вкраїні. 

Ваша правда.

 Після голосоної від.

Це буде штучне правило. Десь ідкають, а десь одкають по Вкраїні. 

Я не прихильник церковнослов’янщини.

Тоді чого його зразу на латиницю не перейти, коли немила вона вам? 

 Але товку застосовувати “правило” h=г до азійських мов я не виджу.

Чого-то? 

Бо g одповіда наше г, адже й раніше воно було проривне. 

Сіре, сере

Що сіре? Хто, простіть, сере? 

Думаю, ліпше все ж Кинг. Кина буде легко переплутати з Kin

Ну не знаю, якось тяжко вимолять нг у кінці слова

І од, і від. Після голосоної від.

А яка проблема в говірковій вариятивності? Чого забороняти люду казати “Шо ся робе?”, приміром?

Щодо народів:
«В нашій правописи принято здавна, що всі імена власні, до яких належать назви частей світа, країв, островів, гір, морей, рік, озер, міст, сіл, народів і осіб, пишуться великими початковими буквами, щоби відріжнити їх від инших імеників. Москалі, в яких правописи є багато неконсеквенцій, пишуть імена власні також великими буквами, з виїмкою імен народів, як: турки, поляки, русскіе… За ними йдуть деякі придніпрянські письменники. Та ми не маємо причини наслідувати Москалів і повинні писати: Німець, Мадяр, Швед, Москаль, Українець і т. д.» — Володимир Гнатюк

З того, що є така тяга серед говорів. Але тоді, певно, слід би всюди р твердою робить.

 Навпаки: орфография, арифметика, миф, мифология, кафедра, Афини, Демосфен, марафон, дифирамб, логарифем, анафема. 

Я не прихильник церковнослов’янської традиції. Слід би вже уніфікувати передачу тієї букви до чогось одного.

 Ніде не розрізняємо. Всюди г.

Чому?

 Сіре, сере.

Звісно, це й мав на увазі.

 Гокайдо згідно з вашим же правилом. Ще Талин, Бесарабия, Брусель.

Так, слід було уточнити. Але товку застосовувати “правило” h=г до азійських мов я не виджу.

 Може Кин, Кинг-? 

Думаю, ліпше все ж Кинг. Кина буде легко переплутати з Kin