Бо є сумніви щодо його походження 
ліки
Ліки – давня германщина.
Прошу ознайомитись: ліки
https://hrinchenko.com/dictionary/word/19995-zemlianka
goroh.pp.ua: землянка
У пізньоскіфській та сарматській мовах *«xata» означало «викопане житло» або «заглиблене приміщення». Нехай початково це була лише «глиняна викопна оселя», та значення слів можуть розширюватися часом. Жива мова все ж таки
@Данило Блажко
@Римидолов Вертислово
Bo tvar ‹neyma› e u rousscœy móuvie vuinic yz d.-rous. tvara ‹ne ymaty› (bóugariçeiõ: ‹не имать›), iz ‹имать› 3. os. od. tep. — perviesnuimy tvaromy tui riecy ‹ymati, имати› (istoslœuno bui scorieye boulo ‹ьмати› poprauno, tomou latiniçeiõ ‹ymati› a ne ‹imati›) „to have“. To tvar bez ‹•ty (•ть)› → *‹има› e he i u: ‹bereity / бєреть› → ‹beréity ~ bereit / бєрєть ( ~ бєреть)› → ‹beré / бєре›, ‹znaieity / знаіеть› → ‹znaié / знаіе›, ‹zelénieieity / зєлєнѣіеть (istoslœuno popraunieye bui boulo: ‹зь́лєнѣіеть›) → ‹zelénieiéty ~ zelénieiéit / зєлєнѣієть ~ зєлєнѣіеть› → ‹zelénieié / зєлєнѣіе› — use bez ‹•ty / •ть›.
To tvar ‹yma / ьма („ма“)› 3. os. od. tep. („he/she/it has“) e dauniey neigy to tvar ‹ymaié / ьмаіе („має“)›, rœuno he i ‹ymamy / ьмамь› (u pameatcax: ‹мамь›) 1. os. od. tep. („I have“), ci ‹ymamui / ьмамъі› (u pameatcax: ‹мамы, мамъі›) 1. os. bœl. tep. („we have“).
A za Xevelevomy (Phonologia, §17.2, stor. 349) to tvar ‹neyma / нема› lédva ci mœg e bouti cerpan œd lead. ‹niema›, ba, gadaié, ógy u uzx. govoriex Leadscinui, na opacui, mogé bouti ceastcovo upluiv ta tvara ‹yma› yz rousscoï móuvui.
To tvar iz ‹•ié› u ‹neymaié / немаіе („немає“ = „il n’y a pas“) e ocivisto postau he nadpoprauca pœd upluivomy ‹ymaié / ьмаіе („має„), novoho tvara na miestie perviesnoho dauneho (serédnerousscoho) ‹yma / ьма (ма)› (yz d.-rous. ‹ymaty / мать (*ьмать)›.
> > pomanliva
> Яка?
https://slovotvir.org.ua/words/prestyzh, Obgovoreigne.
> > Odina riecy e voliti „temnõ / debelõ“ vuimóuvõ /l/ he pomanlivõ tomou cyto e poxirena, incha riecy e voliti „hostrõ / svietlõ“ vuimóuvõ he pomanlivõ tomou cyto pitima e „pœltauscomo“ govorou
> Темну/дебелу. Зазвичай, як и t̪, d̪ просто позначають t, d у взагальненім описі вимови, так само ɫ позначають ге просто l.
Za pervche, ógy /t, d/ e [t̪, d̪] iesce neminõtche ne dóugyno e znaciti ci /l/ bõdé [l] abo [ɫ]. Pœltauske /l/ si e /l/ darma /t, d/ e móuvleno [t̪, d̪].¹
Za droughe, cyto mi yasouiéte yac „zagailno“ oznaciaiõty? Tó pac ya’smi Vam pisau ógy vidotvœrno znaciti vuimóuvõ /l/ he [ɫ] e zayvo. I tomou’my puitau ci vidite si yacõ pomanlivõ vuimóuvõ /l/.
> > Tó puitagne ne bie yac Vui sam sea ci coho mogete ouciti yaçie vuimóuvie.
> Треба же якось не лише обгрунтувати цю нову вимову, а й протестувати на собі й на йинших, либонь? Та й не буду ж я творити по десять ниток.
»Та й не буду ж я творити по десять ниток.«
😯 A drama queen here?? Po deseaty nitoc o ceimy? I ceomou berete use na sebe? I cyto tam xotchete gornouati iz [l]? Sami ge’ste pisali yz Pœltavui bouti. Xuiba ne tac otam i móuvleaty /l/? Ba, o „pœltauscœmy“ /l/ znaiõty i u inchax ceastex Rousi.
Обидва слова мають спільнослов'янське походження, але після розходження прамови різні слов'янські групи обрали різні путі розвитку цього слова.
Для західних і південних слов'ян питомим коренем став *čekati / *čakati, що перетворилося на пол. czekać, чес. čekat, сл. čekat', болг. чакам (1' особа однини). Східні слов'яни ж обрали інший корінь – *žьdati (також стосується української). Саме цей вигляд слова був писемно закріплений у мові пам'яток Київської Русі. У давньоруську добу «чекати» майже не було. Ви могли також помітити, що «ждати» часто зустрічається в народних українських піснях, і не з проста.
«Чекати» ж з'явилося, як основне розмовне, набагато пізніше, зокрема після Любельської Унії 1569 року. Саме тоді польське «czekać» почало витісняти питомо-українське «ждати» через тісне співіснування двух народів у Речі Посполитій та наше прагнення говорити більш „польсько“, наближено до мови польської шляхти.
Хотів би також звернутися до західних українців: саме ви пробули під польським володінням значно довше ніж інші українці, тому серед вас «чекати» сприймається як рідне, чого я не маю права засуджувати. АЛЕ простираю вживати питомий відповідник!
ЖДАТИ
»Так само, як и латинську правопись.«
Neprauda. I cestno, gnievity mea. Za pervche, ‹бꙋл› ne e /buw/, yac u moyeiy pravopisi latiniçeiõ iz ‹boü› e.
Za droughe, ‹u› u ‹ceast u coristaignie› e [u] a ne [w], a ‹в› (чѧст в користаиннꙓ) ne znacity [u]. ‹Оу, ꙋ› iesce mogé bouti tóucovano he [u̯ = w] (na pr., tout: »‹кдє ꙋказати›«), ta ne ‹в› za [u]. Pravopisy »чѧст в користаиннꙓ« dasty tóucouati ino he [t͡ʃastʲ ~ t͡ʃi̯͡estʲ ~ t͡ʃi̯͡æstʲwkorɪstajnnʲi] ta ne he [t͡ʃastʲ ~ t͡ʃi̯͡estʲ ~ t͡ʃi̯͡æstʲukorɪstajnnʲi], he xuibity za pravopissyõ latiniçeiõ iz ‹u›.
Za tréite, ‹ин› u ‹•аиннꙓ› ne znacity [nʲ] — ‹и› bui moglo znaciti [ʲ] ino za yna perédoxyla coristaigna yz ‹и› za [ʲ] u perédaignie pisyma bóugariçeiõ, a tacoho neyma. E viedomo ‹і› za [ʲ] u ‹ꙗ, ѥ, ю, ѭ›.
Za cetverte, ‹дрꙋгꙅє› e het’ dourœsty, atge bóugariçeiõ’ste u Vacheiy perépisi coristali yz ‹ч, ж, ш›, to cyto inche bui moglo znaciti ‹гє› bez ‹ꙅ›? Iesce buimy ròzoumieu ke buiste pisali ‹гивѡі [мо̍лвѣ]›, ‹кіꙋдово›, ‹гєрє́ла›, ‹бєзпєрє̍кьно›, ta iz ‹ч, ж, ш› e ‹гꙅє› zayvo.
lieitna sanna doróga (colieya)
Tó otuiceigne ta slova tou e opaco. Rodelbahn ne znacity ynõ serédiznõ perévozou, ale ynõ dorógõ iezditi na ynou saignou — rœuno te cyto niem. slovo i znacity: „sanna doróga“.
Cyto Oucrayinçi tuimy slovomy cliciõty, niemeçscoiõ e zvano ‹ein Sommerrodelbahn›, ponevagy tó e yn vid dorógui pœd sani iezditi ne po sniegou ci ledou, ale pro sani na cotchelax ci coleisçax. Pitimo, tacœi dorógui sõty colieyie ci torui, ógy tacovie sani na cotchelax ci coleisçax po yix iezdeaty.
Yac prosto yna doróga na sniegou ci ledie e yna riecy yzvuicieyna iezditi na saignou u zimcou, to na te roussca móuva ne ymala potrebui u ynie ocrémie slovie — „cóuzati, iezditi na saignou“ ouge ucladaié i dorógõ na sniegou ci ledie u zimcou, i ne e yn yzvuiciey vidotvœrno cazati „yna sanna doróga“, bo rousscœi dieti si prosto cóuzaiõty tam cde tó e mœgylivo u zimcou. Acény tomou cyto Niemçi sõty œdpoviedailnieychi, ou yix e yno ocrémo slovo ‹Rodelbahn›, vidotvœrno za ynõ dorógõ iezditi ci cóuzati na saignou.
Yna „lieitna sanna doróga“ (Sommerrodelbahn) teaghné bezperécyno do novœt cznoslœuya, i, ocivisto, ne vuinicxi na Oucrayinie, tomou tó slovo e cerpano. Obace, imenouauxi tacõ ynõ dorógõ cóuzati po sniegou ci ledie u zimcou „sanna doróga“, tõ sannõ dorógõ iezditi ne po sniegou ci ledie mogemo i mui rousscoiõ zvati „lieitna sanna doróga”. Zamiesty ci poread iz ta slova doróga mogé bouti i tó slovo colieya, ta gadaiõ ógy ynui vidotvœrnui potrébui neyma, atge „sanna“ a iesce i „lieitna“ ouge znacity ynõ vidotvœrna dorógõ.
goroh.pp.ua: пан
Ех, знали б ви всі, хто проголосував за „панів“, про праіранське походження цього слова, то ціни б вам не було
Кисляк – простокваша або самокиш, більше нагадує „кефір“: https://hrinchenko.com/dictionary/word/22854-kisliak
pomanliva
Яка?
tõ pomanlivõ vuimóuvõ volite Vui.
Волю́ я?
Odina riecy e voliti „temnõ / debelõ“ vuimóuvõ /l/ he pomanlivõ tomou cyto e poxirena, incha riecy e voliti „hostrõ / svietlõ“ vuimóuvõ he pomanlivõ tomou cyto pitima e „pœltauscomo“ govorou
Темну/дебелу. Зазвичай, як и t̪, d̪ просто позначають t, d у взагальненім описі вимови, так само ɫ позначають ге просто l.
Tó puitagne ne bie yac Vui sam sea ci coho mogete ouciti yaçie vuimóuvie.
Треба же якось не лише обгрунтувати цю нову вимову, а й протестувати на собі й на йинших, либонь? Та й не буду ж я творити по десять ниток.
ЗД – скорочення від «залізна дорога» / залізниця
Стани́ця – це військовий загін або ‚козацьке‘ поселення, тому тут зовсім інша тяма: https://hrinchenko.com/dictionary/word/56410-stanicia
Похідне від «зілля»: https://hrinchenko.com/dictionary/word/20105-zillia
На відміну від «ліків» – не германщина. Є у Грінченка: https://hrinchenko.com/dictionary/word/20105-zillia
Нꙋ, чꙋдово. То̍ж є вѣдомо в живѡі мо̍лвѣ, и трєба бѣ ѡднєсти до жєрє̍ла. То̍ не є жадєн вꙑраз о̍ж бꙑ бꙋл чѧст в користаиннꙓ нє потрєбꙋѭчи кдє ꙋказати бꙋло заіво бꙑ. И чєстно, звьнить доста творєцскꙑ, томꙋ є рѡзница, чи вꙑниче (appeared) в людови, або то̍ є вꙑгад ьнꙑ особꙑ (of a person), дрꙋгꙅє бо бꙋло бꙑ скѡмно. Всє̍ж, тє питомєнство (idiom, ιδιωματισμός) є доста видотвѡрно, и лє̍двє чи иде ꙅє ьн голо̍вєн вꙑраз, та, ꙗк живо и питимо рꙋсско, бєзпєрє̍чно заслꙋгꙋѥ на мѣсто в слѡвникꙋ Ꙋкраіинца, и ꙗ при нагодѣ и сам користатимѫ ьзонь. А свѡі голо̍с, чєрє̍з недоданє жєрє̍ло, нє дамь.
osœbnotvoreigne ; osœbnodgeigne, osœbnodja
__
Tó iméno œd tui rieci ‹osœbnotvoriti› ci ‹osœbnoditi› za „personalizare“.