До Олисія Поруша (користувача з іменем, написаним івритом):
-ізм (ідеології)
Слово запропоноване Карлом-Францем Янем Йосифом. Спільнота його забракувала. Але гіршим за Вас Карл-Франц Ян Йосиф не став. Може, тепер Вас попустить?
До Кароліни Шевцової:
===
Навчіться користати зі слівниць.
===
Якщо це була спроба Мене присоромити, то це невдала спроба. Я словниками, можливо, не користуватимусь при творені слів, а покладатимусь на Своє чуття мови та те, що пропонує Мені навколишній світ. Ваше посилання Мною проглянуте.
До Kuľturn'ого aborihen'а:
Дякую. Мною зроблено відкриття стосовно цього слова. :-)
Як синонім, але потрібно більше, адже уцілілий не до всього підходить, особливо тематики апокаліпсису.
Значення: Уцілілий в якійсь аварії, катастрофі чи апокаліпсису.
Приклад вживання: Він останній виживший у зомбі апокаліпсису.
criti (yz coho)
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/24468-kpyty.html#show_point
Крім того, прикол - кпи́н
strycavuy
кілер-фіча = убивча властивість (важлива функція або властивість продукту, яка робить його незамінним, вирізняє серед конкурентів і є головним доводом для користувача).
Слово кобель (самець собаки) походить від праслов’янського кореня, який означає «кошик» або «сумка» (порівняйте із застарілим «кобе́ля» — кошик для риби).За основною лінгвістичною версією, ця назва закріпилася через зовнішню схожість вигнутого тіла згорнутої калачиком тварини зі сплетеним кошиком. Інші теорії припускають зв'язок зі старовинним словом «кобь» (ворожіння, чаклунство) або запозичення з тюркських мов (пор. пратюрк. *köpek — собака).
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
кобе́ля «корзина, кошик; рибальське знаряддя, схоже на сак»
запозичення з німецької мови;
свн. kobel «халупа; курник, саж; коробка воза» утворене від kobe «саж, клітка», спорідненого з гр;
п. kobiel «кошик», ч. слц. kabela «сумка», вл. kobjeļ «кошик; зморшка», нл. kobjela «кошик; грозова хмара»;
»Ни, то я невважний, та в яких самі прикметах?«
Ne ròzoumieiõ Vache puitagne. Nou, u six: ‹sinïy›, ‹lietnïy›, ‹zimnïy›, ‹oseinnïy›, ‹rannïy› tc.
Ale paziete: ‹ï› tou ne znacity [ʲɪ] yz perédcha. He pisié Xeveleu, *-yu-yu u tacuix primeitnax e pràvilno dalo /ɪ/, otge, u poconie, pervinna e vuimóuva: /sɪnɪj, zɪmnɪj, lʲitnɪj/ tc., a vuimóuva iz [ʲ] e utorinna pœd upluivomy tvarœu inchix padejœu ta tvarœu geonotui, cde [ʲ] e pràvilno, por.: [sɪnʲa, litnʲa, zɪmnʲa] tc.
U seiy pravopisi ‹ï› znacity ne [ʲɪ], ale he bui znac ógy tam (u tacuix tvariex) mogé bouti i /ɪ/ i /ʲɪ/.
Inose, u cotrœmy yz pricladœu cnigynosti tout: https://www.cnrtl.fr/definition/incriminer e ‹incriminer› rœuno ‹vinouatiti›? Osé, tam e priclad yz Julesa Verna iz oboma riecyma — i ‹accuser› i ‹incriminer› — u odinie receignie: »Il s'incriminait, il s'accusait, il se traitait comme s'il eût été le directeur de la police métropolitaine, admonestant un agent pris en flagrant délit de naïveté.« (Verne, Tour monde,1873, p. 179).
Coli Vui ròzoumieiéte phraneçscõ, to osé cyto œdpoviedy na puitagne:
»quelle la difference entre les expressions Il s'incriminer et il s'accusait« u Googlie cazié:
»Bien que proches, les expressions « s'incriminer » et « s'accuser » ont une nuance importante : « s'accuser » désigne le fait d'avouer explicitement une faute, tandis que « s'incriminer » renvoie plutôt au fait de fournir des éléments qui prouvent ou suggèrent sa propre culpabilité.
S'accuser
Signification : Se déclarer coupable ou responsable d'une infraction, d'une faute ou d'un crime.Contexte : C'est un acte direct et volontaire. On le fait généralement par des aveux explicites, par exemple lors d'un interrogatoire ou de la Confession religieuse.
Exemple : « Face aux preuves irréfutables, le suspect a fini par s'accuser du vol.
»S'incriminer
Signification : Fournir des éléments, des preuves ou des aveux qui mettent en cause sa propre responsabilité.
Contexte : C'est souvent plus indirect ou juridique. L'action peut être involontaire (se trahir par inadvertance) ou concerner l'auto-incrimination. On parle couramment en droit du « droit de ne pas s'auto-incriminer » (le droit de garder le silence).
Exemple : « En voulant expliquer la situation, il a maladroitement s'incriminé en avouant qu'il était présent sur les lieux.
En résumé: S'accuser = Se reconnaître coupable de façon directe.
S'incriminer = Donner des arguments ou des preuves qui accusent.«
A osé e œdpoviedy u Googlie na puitagne:
»quelle est la différence entre les verbes accuser et incriminer«:
»Bien qu'ils soient souvent synonymes, ces deux verbes se distinguent par leur degré de formalité et leur champ d'application.
Accuser : Vise une personne directement. C'est l'acte de désigner quelqu'un comme responsable d'une faute ou d'un crime. Cela peut se faire formellement devant la justice ou de manière informelle dans la vie courante.
Incriminer : Vise autant les personnes que les choses ou les situations. Cela consiste à mettre en cause, à désigner un élément comme étant la cause d'une situation dommageable.
1. Accuser : L'imputation d'une fauteLe verbe accuser implique généralement de pointer du doigt une personne. Il s'emploie principalement dans deux contextes:
Juridique : Déférer officiellement quelqu'un devant la justice pour un crime ou un délit (ex: L'accusé comparaît devant la cour d'assises).
Courant : Reprocher une faute, un mensonge ou une attitude blâmable.Exemple : On l'accuse d'avoir volé les documents.
2. Incriminer : La mise en cause d'une responsabilitéLe verbe incriminer est plus large et plus formel. S'il peut s'utiliser pour accuser une personne de crime ou de délit, il s'emploie aussi beaucoup pour pointer du doigt des actes, des objets, ou des circonstances.
• Personnes : Mettre en cause.
• Choses et concepts : Rendre responsable d'un problème (ex: la mauvaise foi, le mauvais temps, un outil).
Exemple : L'enquête incrimine le système de freinage dans l'accident.
En résumé
On accuse (généralement) une personne en particulier.
On incrimine une personne, mais aussi un comportement, un objet ou une circonstance.«
Утворив від прасл. *košь «плетена, корзина»
біл. кашалёк
рос. кошелёк
Знайшов у СУМ-11:
КОШЕ́ЛИК, а, ч. Зменш. до ко́ші́ль. Стежкою до будиночка прямував.. Іван Іванович. В руках він мав невеликого кошелика (М. Ол., Леся, 1960, 183).
НЕзменьшувально-пестливе: кошіль
Nou, cioudovo. Tógy e viedomo u givœy móuvie, i treba bie œdnesti do geréla. Tó ne e jaden vuiraz ógy bui boü ceast u coristagnie ne potrebouiõtchi cde oucazati boulo zayvo bui. I cestno, zvynity dosta tvoreçscui, tomou e rœzniça, ci vuinice u lioudovi, abo tó e vuigad ynui osobui, droughe bo boulo bui scœmno.
Uségy, te pitomenstvo (idiom, ιδιωματισμός) e dosta vidotvœrno, i lédve ci idé he yn golóuen vuiraz, ta, yac givo i pitimo roussco, bezperécyno zaslougouié na miesto u slœunicou Oucrayinça, i ya pri nagodie i sam coristatimou yzony. A svœy golós, ceréz nedodane gerélo, ne damy.
r2u.org.ua: Выживший
+