Зкуштувати
Стрібити
Поетичний слем.
На вікіпедії про поетичний слем пропонують відповідник до «slam» як дієслова (в контексті цього літературного заходу) — «ляскати язиком» (
uk.wikipedia.org: Поетичний слем). «Ляскотіння» зізвучне також і з «лясами» (тими, які точать).
Пор. письмо
povirœuca / povirœucui (povireancui)
___
Mœy tréb podati Vau-de-Vire („dolina Virui¹“) na cin zemlepisnuix imenovagn rousscoiõ² he ‹Povira, Povirye› (por. ‹Pœltava› ← *po [rieçie] Lutavie), a pac he imea piesnem na cin ‹gayœuca, gayœucui› œd ‹gay›. Acéi bui moglo bouti i ‹povireancui›.
___
¹ — Imea riecui e iméno rodou geinsca. Phran. ‹•e› |•ə| e tou = */•a/, otge rousscoiõ: ‹Vira›.
² — A ci zagalomy slovianscuix ta baltscuix, por. i lit. Panevėžys (rous. Poneveizy) — „po [rieçie] Nevezi“.
наголос на 2ому складї
С.М.
Звісно, не було нічого однорідного. Але начебто поки не вважають, що слов'яни позичили в німців/англійців слова "мати", "син", "дочка", "сонце", "ніс", "рот".... То ж може, "тин" десь з цього розряду?
Дзімбур 𝆹𝅥𝅯
Точно пояснити, чому хтось позичив якесь слово при наявності синонімів пояснити тяжко. Стікло могли б називати "болона"(типу пліва, пелена), як в деяких польских діалектах -- "bɫona".
Про "онімечення" цікаве питаньє. У нас було слово "крух", "лепіха" і, можливо, яка-небудь "дана" як відповідник литовському dúona. Але ми все одно позичили слово "хліб" у ґотів.
Чому? Уже нікого не спитаєш. Можливо, ми хотіли конкретики, бо це був хліб саме на пивних дріжджах, а не якихось інших. Ми цього точно знати не можемо. Але ми можемо судити по фонетичних законах і робити припущення про походженьє слов
крух «перга; руда; мідь, бронза»
Або Ròdy, rœdy
Див. химорідний
Так казали українці раніше. Похідне від ляд. Sedmiogród, від нім. Siebenbürgen
химерний
Гаразд, хай буде від "кусити", та які суть ще слова складені таким чином?