Тут є невеликий ризик, що в суперечках люди почнуть оцінювати не суть написаного, а хто написав і чи має він право таке писати. По-моєму, як зараз, досить непогано.
Коли Ви кажете: «miechanca yz rousscoie ta bielorousscoie» (суміш із руської та білоруської) ЗАМІСТЬ: «руський діалектний континуум з подальшим розвитком української та білоруської»; а також инші писемні мови Європи звете "мішанкою", то про що мені ще з Вами говорити?
«sobie gabaié Veatscina»
Не "забирає", а наслідує від спільного східнослов'янського (давньоруського) пращура. В'ятщина/Московщина так само як і Україна й Білорусь має право називати себе нащадком Русі.
Не обов'язково звати себе й усе наше навколо від Русі. Достатньо, що ми пов'язані з нею за походженням та мовою.
Україна = край, країна, земля на межі осілих та кочових народів. Нічого злого не виджу в цьому назвищі!
Найсампе́ред
r2u.org.ua: Найсамперед
@Denys Karpiak яких постанов щодо "двоїни"?
псл. sъsati «ссати, смоктати»;
Дуже пишаюся Вашим прагненням вдосконалювати руські словотвірні твари, та Ви мабуть забули, що ми тут українську мову розвиваємо, НЕ руську.
Також рупно би знати: чому словотвар «наса́мперед» серед усіх слов'ян знають лише польська та українська (після пол. впливу) мови?
Ось наведу найближчі до українсько-польського «наса́мперед» в инших слов'янських мовах (заради Вас ськав):
Південнослов'янські (~-перед):
бовг. най-напред
м. најнапред
слов. najprej
серб.-хор. najprije / најпре
Західнослов'янські (-всім – «передусім»):
ч. především
слц. predovšetkým
І ще:
моск. прежде всего
біл. насамперш
Доречі, білоруська також перебувала під мічним польським впливом, ба й вона не знає цього слова. Тому не виджу здорового глузду переймати застаріле та виключно польське "nasamprzód", коли є від спільнослов'янського джерела: «передусім/передовсім»
»‹Наса́мперед› видалив«
A marno.
»Бо «наса́мперед» галицьке, та й розвиватися воно моглo під впливом польського: nasamprzód«
Dourœsty. I cyto coli galiçsco e? Pisiéte ne ynace bui tó cyto zlo boulo. Cyto do lead. ‹nasamprzód›, tó mogé bouti prosto yn izpad (coincidence), atge to tvar ‹nasamperéd› u póunie teacné tou cinou slovotvorou rousscoie moúvui. I sam vuiraz „na sam peréd“ e pervicen pro znaceigne „pervche neigy inche/drougue“.
<Я кажу, як заведено в зразкові мові. "Ношу", бо так кажуть земляки моїх прабатьків. "Ходжу" з дзвінким "дж" <= "д+й" аналогічно до "плачу" з глухим "ч" <= "т+й", хоч люди в їхньому краї кажуть "хожу". Та це мій вибір, а не мовна конечність>
У нас так само. Мої земляки (укупі зо мною) ще кажуть "заведяно" замісць "заведено" - чи ви й собі вживаєте (вживали) цих форм?
»мовна одність, яка розпалася вже приблизно понад ~ 400-500 років тому«
Roussca ne bie nicda odina móuva iz bielorousscoiõ, ni 500 liet perédje, ni daunieye.
Dobõ Rousi (ceasti yie) ta Bielorousi pœd Velicuimy Cneazstvomy Litóuscuimy e ceasto pridrougeno iz recenemy „móuva litóusco-roussca“, ógy, prauda, bie roussco-bieloroussca móuva, ta ne u tchouittie ròdgeinscie, ni bui poperédniça dvou ocremuix móuv rousscoie ta bielorousscoie, ale yna pisemna slougebna ci dielotvœrna miechanca yz rousscoie ta bielorousscoie (iz podecoli bœilcheoiõ mieroiõ sliedjnoie). Tacui miechancui u minõlie mogemo vidieti i na pricladiex dono-nourveijscoie móuvui za dobui Dono-Nourveijscoie Eidni 1536–1814 (
en.wikipedia.org: Dano-Norwegian), ci eaglo-nourmanscoie móuvui na Eaguelscinie œd 1066 po XVᵉ stl.
He i u razie roussco-bielorousscoie („litóusco-rousscoie) Velicoho Cneazstva Litóuscoho, i dono-nourveijsca, i eaglo-nourmansca, usie bea móuvui pisemnui slougebnui ta dielotvœrnui.
Viedgiyscui, tui receni „Oucrayina“, „oucrayinsca (móuva)“, „oucrayineç“ oznaciaxõ ne usiõ Rousy ale ino zemetchcya Uzxodou yie, inace caziõtchi Lievoberégyna Oucrayina ci Slobodjanscina — Pravoberéjgye bie viedomo he Rousy pitoma. Sliedno, to recein „oucrayinsca móuva“ nesé sõznamenagne (connotation) tui móuvui pœzdneie dobui, vuinicloie na osnovie novuix molóduix govorœu Uzxodou, ne he to recein „roussca móuva“ preamo izteajaiõtchi dauniõ rousscõ móuvõ.
Ta rœzniça meidj receni „Rousy“ ta „Oucrayina“ e porœunalna do tui rœzniçie tou recenou „Nederland“ ta „Holland“, cde to recein „Holland“ ceasto slougity he yno necinovo (informal) imea pars pro toto zamiesty Nederland, rœuno he Oucrayina yno imea pars pro toto zamiesty Rousy.
Tó imea móuvui „roussca“ liepche opisié i izveazoc iz imeamy Rousy he u Rousy Cuyeüsca, Rousy Galiçsco-Voluinsca, Rousy Carpatsca, a tacoge sloveisnieye pri „ta mati goródœu Rousi“ o Cuyevie, ógy ye crœzy svoye imea „rousscuy eazuic“ sobie gabaié Veatscina.
@Oleksa Rusyn
<Якби до взорової мови не були запровадили "завдань", "оповідань" тощо, то й воно б вам певно дивно бриніло б.>
Вони однаково чудні, дарма що "питань", "весіль" і т. ин. випадає тепер чути частіше.
<Щодо двоїни – так.>
Утямки. Прикро, та я свідомий вашої думки.
<Що саме про мнякі прикметникові закінчення ви маєте на думці?>
Давніше ви були казали, що пішли б дорогою галичан і пристали на форми "природний", "народний", "східний" замісць "природній", "народній", "східній".
Або що-найперше
《Оперативна пам'ять — спритна пам'ять?
Оперативний успіх — спритний успіх?》
Тут не подано такого значіння.