Се той сам суфікс, що й у словах на '-я' (< -ьj-є), саме '-ьj-', як ото: дрюччя, сміття і подібні.
Господар Поруш утворив сі приліжні імена 'zémciyscuy' та 'zémciynuy од слова з сим таки суфіксом — ‹земеччя› (як кальку, бо в латинськім слові вжито суфікса '-ium' того ж індоюрупського походження).
І коли в слові ‹земеччя› їр у суфіксі '-ьj-', занепадаючи довжить передній приголосний, то в сильній позиції (перед складом із" слабим"/занепалим йором або єрем), як у сих приліжниках перед суфіксами '-ьск-' та '-ьн-' (із "слабим" єрем) коло сонорних приголосних та глайдів, наприклад /j/, як у сім разі, їр проясняється.
У західних українських говорах даючи /ɪ/.
Так само, наприклад, як у формах 'люди́й, звіри́й, тіни́й'
Господар Поруш дає перед саме їм, тож у своїх письмах одбиває їх питомі рефлекси, пишучи як '-iy-'.
У східних говірках, часто, в сім жеж становищі виступає рефлекс, спільний з рефлексом простого "сильного" єря. Порівняй: люде́й, звіре́й, тіне́й.
мъıслителство
Од ‹мисли́тель› "любомудр, філософ", значачи "діло/ремество мислителя"
Словник Желівського: за́міт (zàmeut) „Einwurf, Vorwurf“.
Це точний переклад, а дані тут більш контекстуальні, підійдуть не завжди.
πρόβλημα „hindrance, obstacle; bulwark, barrier; accusation → task, problem, difficulty“ ← *„a cast forward“.
Творено 
@אלישע פרוש
Так буде ясно, котрий голосен з котрим чергувати, тямите? А латинське письмо пана Поруша можно ще якось із нашими 'мовознавцями' домовитися давати в слівниках і використовувати його як міждіалектний (надфонемний) запис, та й морфологію руської мови воно добре ховає. Проте замінити сучасне письмо в повсякденні, хай би як я цього не хотів, воно навряд чи коли зможе.
terri+tor - зем+ець (сл. Желехівського)
terri+tor+ium - земеччя
territorialis - земчийний, земчийський
В обговоренні територіальні во́ди
релевантний досвід = дотичний досвід
Поки не вім чи тякле є.
лінгвіст - мовознай
лінгвістика - мовознайська