Останні події

mnogiteil

/ˈmnoʒɪte͡ilʲ/ [ˈmnoʒɪtilʲ, ˈmnoʒɪtelʲ, ˈmnoʒɪte̝lʲ, ˈmnoʒɪtʲɪlʲ]

___
Darma e tou ouge dodano bóugariçeiõ ‹множитель›, i ya biex dau pervche svœy golós, gadauxi, stané prosto dodati ynõ popraunõ pravopisy latiniçeiõ, ta pac ròzmuisliex, atge ta pravopisy bóulgariçeiõ iz ‹•тель› vuiclicaié ynõ milnõ vidiely (an erroneous idea) o *-tel-y(os) u rousscœy moúvie. Pisiõtchi bóugariçeiõ prosto ‹•тель›, daié urazieigne ógy tó e zveagoslœuscui isten pocép veatscomou ‹•тель›. U dieystvnosti ge, u rous. ‹•teil› e e-y-perégolós, neznanuy veatscœy móuvie.

Руська — це одна окрема самостійна мова не тому, що вона є повною частиною людей, а просто через те, що її повна частина людей так називає, і не силою громадянської (політичної) думки, а тому, що її окремішність є доведеною об’єктивно, мовознавчо: а те, головне, її відвічний розвиток загалом і в цілому відмінний від польського. Розвиток загальноруських карпатських говорів і той же, що й розвиток руських говорів.
Різна вимова в карпатських говорах від руських говорів — інша? Авжеж, тому-то й кличуть «говір». І по інших краях вимова різна. Та земля, кінець кінцем, не є мала. То що пак, що село із своєю питомою вимовою, то оголосити окремою мовою?
Так звана «русинська» не є оголошена іншою окремою мовою ніби через громадянську [політичну]… Карпатська Русь більш як сім століть під Угорщиною (та то були й більша частина Словаччини, а інші частини Русі також безпосередньо під тією чи іншою верховністю), і пізніше від інших частин стала частиною незалежної держави, а то вже по добі книголюбства «української» мови на тих говорах Ужгорода. Виною є та громадянська Україна: накладати те, що стало стандартом, на пізні говори Ужгорода на усю ту державу, та письмо болгаричею. Не диво пак, на Карпатті, та й інде, було давно вироблено своє книголюбне передання, старіше за нову русько-угорську мішанку Ужгорода, звану «українською» мовою. І письмо болгаричею, щонайменше прихильне (фаворизуюче) у правописі «української» мішанці і лексиконі без довгого відкидання питомостей карпатських чи інших говорів Заходу чи Півночі, очевидно, не могло стріти підтримку мовців Заходу разом із Карпаттям. Через той правопис і саме болгарське письмо без визнання кінця опинилися не тільки карпатські, а й більшість інших руських говорів.
З іншого боку, і те книжне значення так званої «русинської» мови є лицемірним. Ті творці «русинської мови», замість дійсно даних питомостей карпатських говорів, де близькість була небагато завелика (про них) із «українською» мовою, ремстворно нанесли сотні слів із угорської, і, аби того не було мало, на дуже на Словаччині, де як тварь була надто близька із словацькими, зібрали сотні по інший формі… (!) із «українського стандарту

»нема розумного приводу подавати на переклад говіркові слова«
@Безіменний
A yz ceoho sõty tvorena stoiela móuv?

»Московці так само колись казали про "малорусский язык", пригнічуючи нашу мову, називаючи її "великорусским диалектом". Чим тоді ми кращі, якщо не визнаємо русинів?«
@Богдан Лабунський
Roussca e yna ocrema samostœyna móuva ne tomou cyto yna pèuna ceasty lioudou si prosto riexi tó, i ne siloiõ goródjanscui (of politics), a tomou cyto yeie œdrõbnœsty e protimeitno (objectively) docazano móusciçscui (linguistically): a tó, golóune, yeie viedgeyscuy ròzvitoc zveagoslœuya e boü yacœstno i cœilcœstno œdmienen œd veatscoho. Ròzvitoc zveagoslœya carpatorousscuix govorœu e toyge he i procou rousscuix govorœu.
Rœzna vuimóuva u carpatscuix govoriex œd rousscuix govorœu inde? Aino, tomou tó i cliciõty "govorui". I po inchix crayiex e vuimóuva rœzna. Ta zemla, cœneç cœnçemy, ne e mala. Tó cyto pac, cyto selo iz svoyeiõ pitimoiõ vuimóuvoiõ, tó ogolósiti ocremoiõ móuvoiõ?
T. z. "rousinscõ" ne e ogolósiéno ynoiõ ocremoiõ móuvoiõ neigy pro goródjanscõ. Carpatscà Rousy boüxi sutolieittya pœd Õgorscinoiõ (ta tó bie i bœilcha ceasty Slovaçscinui, a inchi ceasti Rousi tacoge bea sutolieittya pœd toiõ ci inchoiõ verxnœisttyõ), i pozdieye œd inchix ceastey sta ceasttyõ nezavisloie derjavui, a tó ouge po dobie cnigóuneigna "oucrayinscoie" móuvui na tiex govoriex Uzxodou. Vinoiõ e ta goródjansca Oucrayinui nacladati tó stoielo (the standard) na pœzdnix govoriex Uzxodou na usiõ tõ derjavõ, ta pisymo bóugariçeiõ. Ne divo pac, na Carpattie, ta i inde na Zaxodie bie dauno vuiròbleno svoye cnigóune perédaigne, starieyche za novõ roussco-veatscõ miechancõ Uzxodou zvanõ "oucrayinsca" móuva. I pisymo bóugariçeiõ, cineatchi prïazeny (favoritizing) u pravopisi "oucrayinscœy" miechançie i lixiuxi bez dóugynoho œdguibaigna pitimostey carpatscuix ci inchix govorœu Zaxodou ci Pœunoci, ociecouano, ne moglo e strietiti pœdpœr ou móuvçœu Zaxodou razomy iz Carpaittièmy. Ceréz tõ pravopisy i samo bóugairscue pisymo bez vuiznaigne cœncea (outside of recognition ended up, found themselves) ne ino carpatscœi a i bœilcheist inchix rousscuix govorœu.
Yz incheoho bocou, i tégy tacui cnigóuneigne t. z. "rousinscoie" móuvui e liçemierno. Ti tvœrçi "rousinscoie móuvui", zamiesty dieystvno daunix pitomostey carpatscuix govorœu, cde blizycœist bie nebagiano zavelica (pro yix) iz "oucrayinscoiõ" móuvoiõ, remitvœrno nanesli sõty coupõ slœu yz veatscoie, i, a bui toho ne boulo malo, na ouge na Slovaçscinie, cde yac tvar bie nadto blizoc iz slovaçscuimy, seagli sõty po ynie tvarie ... (!) yz "oucrayinscoho stoiela".