»лат. imitor, що йде з піє. *h₂ey-, що лежить у семантичному гнізді «~брати, ~дати, ~яти», пор. гр. αἶσᾰ «удача», тобто вдавати значить передавати, вдавати чийсь вид і подобу, чи спосіб дії.«
Ceya e ysé postoróga? Ya bo ne gadaiõ vierna e. Olni to corein ‹im•› u ‹imitor›, ‹imago› e *h₂éym-h₂ ~ *h₂im- (siõduige: ‹aemul•›), pro slova ge he lat. ‹emo› "buy, purchase, acquire", rous. ‹eati, im•› e toceno to corein *h₁em-.
To slovoread corene *h₂éym-h₂ ~ *h₂im- e colo znaceign "rœuno". Primietno, tó znaceigne lat. ‹aemulus› (*h₂eym-elós), yz praital. *aimos "imitation" + *-ulus, tohoge corene he ‹imitor› ci ‹imago›, znacity "cto pragné bouti rœuen comou (ci perévuisiti coho); rèuen", ta "rèuniu; zavidliu", i razoslœuscui dosta tòcyno teacné znaceignam slœu ‹rœuen (ròuen); ròvein; ròueny; ròvesn•› "even; equal" ta ‹rèun•› "jealous; zealous; imitate"; u d.-rous., ‹ryvyn•› ( → ‹rèun•›) znaci ne ino "competetive, contending; devotee, zealot; eager" ale i "imitator, emulator". Sõbiegynœsty znaceign i blizycœsty coreneu — ‹im• : aem•› u lat, ta ‹ròu•n•/rœu•n• : rèu•n•› u rous., nagodity mityma istoslœuye i latinscuim slovam i rousscuim, yzocrema izveazoc d.-rous. ‹ryvyn•› (œdcui rous. ‹rèun•›) iz d.-rous. ‹ròvyn•› (œdcui rous. ‹rœu(e)n•, ròu(e)n•›).
Від "тінити" за "to shade": 
r2u.org.ua: тінити
Инче значіння: r2u.org.ua: прикидли́вий
Але з такими відповідниками росте ймовірність помилки в перекладі, бо тут суто через людський чинник перекладач може хибно зрозуміти чи взагалі пропустити перевірку контексту та втулити перше-“ліпше” (за кілкістю голосів, наприклад) слово. Нащо таке лишнє вобтяження? Та й замість іськання відповідників тоді міжна просто дати задачу для ремотвореного розуму “перескажи текст своїми словами” й так роджати нескінченну кілкість “одповідників”.
Дослівно - "той хто визнає новітні знання"
> Дайте вгадаю, Грінченко був посередником, який закріплював москвинські (російські) слова в новожитній українській мові? 🧐
А хто каже, що "раб" – питомо-московське? Б. Грінченко має безліч бовгарських/церковнослов'янських слів (на рівні з питомими відповідниками), що таксамо були перейняті до нас, як і до московської
З Грінченкового "Словаря" (https://hrinchenko.com/dictionary/word/32975-neshhirii):
Нещи́рий, -а, -е. 2) Не настоящій. Нещире то золото, хоть і світиться.
А так і мало б буть. Слова завсіди слід перекладати не самі, а в околиці. Коли перекладати самі слова, не дбавши про контекст та будову речіння, то чужина з мови нікуди не дінеться. Вона зостанеться, тілки з инчою подобою — як калка з синтаксичнього, семантичнього або ще якого чужого(!) мовного ладу
Ино в цих прикладах, що годже є ге вільний переклад худіжнього твору, але не для документів, де треба водностайність і цілісність, там уже так механично ставити такий переклад не вийде. І коли ми замість перекладу слова щемо контекст, де вобі слові можуть бути взаємозамінні, то це вже не переклад слова, а переклад речіння. А перебудова речіння таким чином, щоб у ньому не було черпаного слова є клопітка й часто ризикова справа, і це вже надто далеко від задачи ськати відповідник.
@Carolina Shevtsova
stienyba