Останні події

Джерело?

goroh.pp.ua: забава

А ще збереження більшостьи падежів дозволяє перемішати слова так, що старіше наздання є завжди ближе до початку речіння, а новіше — до кінця.

Отакі поясніння "чому нема" я найшов у йинтернеті.

Чому ви рішив повернути старизну?

У вас, так. Поправно я зрозумів?

👎

👎

> Cyto sõty tó za puitagna? Ne znaiéte tvarœu ‹eden, eidna, eidno› u rousscœy móuvie??

Ньи, щиро, ньиколи не чув. Можу задавати дурні запитання, звиніть.

Я вас не хочу злити, я щиро не дуже розібрався. Зв'язок такий, ож артикль розвиванули мови, де значливі закінчення слів стерлися під час мовнойи еволюцьийи. Те, що ми зберегли більшість падежів каже, що єрозія закінчінь була в нас значно слабша, значно краще їх збережено. Артикль же повертає втрачене наздання, а ще, наприклад, дозволить розрізнити ймено підстави від имена прикмети (в нас таку роль грають ‹y›, ‹ya›, ‹ye›).

👎
in, ina, ino - "some" (чого мині вистачить)

"Ненаголошені" yn, yna, yno - ото дійсно "a, an"

@אלישע פרוש

> Tó e Vach zàmeut. Liepchix yasouncœu neigy „ne xotiõ ya“ vuisounõti ne mogete?

Звісно то мій заміт. Я вже рішив, що не буду таки з чолонків користати, от і все віджя. Міню вам за кожну вашу відповідь.

> Ya ne ròzoumieiõ cyto ‹ин› znacity. I coli ne e neminõtch, to cyto e tóuc u neimy?

Коли кажете, що in, ina, ine, inœi є точно "some", сам розумієте.

А можна будь ласка для тупих, що значать ту Рс҇, -м҇-, -и҇-, ⸳, ⁚?
__
Покриття, як вид титла, тут є мїсть скорочень з крапкою– «кьрм҇ттр» ,без голосних, рівнить «кримотат./крим.тат.», «Рс҇»–«рус.».

'.' ге ','? Нащо?
__
Ті всї знаки то є, грубо кажучи, грецький сустав(пізний théseis сустав Аристопана Византийсього) пунктвацї відомий у ранних кириличних памятках. Я з него користаю, зокрема, би значити точнїше синтаксу, й види злуки частин речень, не одною йно «,».
Згрубша, відповїдники в сучасній пунктвацї суть:
⟨.⟩, ⟨·⟩, ⟨˙⟩– ⟨,⟩(різна відстань між частинами речення)
⟨⁚⟩– ⟨.⟩
⟨·⟩ – ⟨:⟩ / ⟨;⟩
⟨⁚ ⸳⟩, ⟨⁚ ⁚⟩, ⟨⁚⸳⁚⟩, ⟨⁚⁚⁚⟩ – значать ростаючї за величиною части письмя( ⟨⁚⟩ – речення, ⟨⁚ ⸳⟩ – параґраф...)
⟨;⟩ – ⟨?⟩.

»Відки твари eden, eidna, eidno? Та й нащо в такім разі нам чолонки, зберігши 7 падежів із 8, на відміну від західноївпурських мов?«

@Bœgdan Youxyco

Cyto sõty tó za puitagna? Ne znaiéte tvarœu ‹eden, eidna, eidno› u rousscœy móuvie?? I yacuy e izveazoc meidj zaxovagnemy padejœu ta tcholóncui? I niemeçsca, a tacoge isleadsca, œuceoostrœusca, ci sviedscui govorui sõty zaxovalui padeji, ale i tcholóncui ròzvinõ.

»Из чого? Из ‹ин›. Невобов'язкового маркера невитиченостьи.«

@Bœgdan Youxyco

Ya ne ròzoumieiõ cyto ‹ин› znacity. I coli ne e neminõtch, to cyto e tóuc u neimy?

»Словом, не хочу я вертати суставу (не)витиченостьи прикмет, ге то зробив ви.«

@Bœgdan Youxyco

Tó e Vach zàmeut. Liepchix yasouncœu neigy „ne xotiõ ya“ vuisounõti ne mogete? Iesce raz, ni „yacuy“, ni „in“ ne mojõty praviti za tcholónoc „a“ ci niem. „ein“, ci nzm. ‹een›, ci phran. „un, une“, ci õg. ‹egy›, ci dœn. ‹en, et›, tòcyno — „yac“ ta „in“ znaceaty „some; quelconque; irgendein“. Pro yn tcholónoc ymaié bouti to tvar cyto nai corótoc i nenagolósién.

»odin ceoloviec - one man, in ceoloviec - a man.«

@Bœgdan Youxyco

Ni, ‹in ceoloviec› e „some man“.

»Може бути in, ina, ine за "some"?«

@Bœgdan Youxyco

Ne mogé — ono i e „some“ — ya’smi o tœmy pisau perédge. Ale za „a“ bui boulo ‹yn, yna, yno›, coli xotchete — nenagolósienœi tvarui, liepchi pro yn tcholónoc, bo, u istotie, u vuimóuvie, e to lixe [n•].

@Bœgdan Youxyco
Ou mene vidieste?

@Євген Ковтуненко

»Хоч і не ясно, як було б ставити взірцевої мови. Гадаю, за взірець було б створити наддіалектний стандарт, та мені поки не ясно, як це мало б буть.«

Yac moya pravopisy ne riexity tó?

Uglead u viedgiõ rousscoï móuvui cazié oge yz usiex rœzniy rousscoï móuvui, pd.-zaxœdnà e ouge œd ser.-rous. dobui ta móuva perévabou (prestige), a tó ne ino œdpristõtiuxi cnigynõ ta dielotvœrnõ, a i tuimy oge ona nesé œdrõbnieychœi rouscui prõgui u zvõçscie (uclioucyno i ote „oucagne“), porœunano iz tacoge dauneiõ rœzneiõ pœunœcynoiõ. A razomy iz tuimy, ona ubira i prõgui iz pn. ci voluinscoï rœznomóuvui, a tomou e i silnieycha — natómiesty, pœunœcyna rœznomóuva ni ne byra yz pd.-zx. u tacœmy ròzseazie i blizyco, ni ne nesé tac vuiraznui prõgui.
Sama ge moya pravopisy e ròzvinena tac a bui mogla oseagti pitimosti obou toiou dvou rœznovidou. Pri tœmy, cyto do pœunœcynoho [u͡o] yz o-perégolósou, u dieystvnosti e cœilco „pœunœcynuix“ œdguibœu o-perégolósou, seréd yix yzocrema i [we], [wɪ], u ser.- ta zx.-pn. govoriex, yac yix e suviedceno u narieceslœuscuix troudiex, i onui dóugynui sõty znaciti oge drouga ceasty dvogouca e perviesno ne [ ͡o] ale [ ͡ɶ] — œdtui i [ʉ(ː) ~ ʏ(ː)] u pn. govoriex beréstiyscuix, a [we] ta [wɪ] sõty dóugynui bouti */u̯͡ɶ̼/ ta */u̯͡ʏ/, uzgleadno, a tocdie [u̯͡o] e dóugyno bouti */u̯͡ɶ/ → [u̯͡ɵ]. A tacuimy cinomy i pd.-zx. /y(ː) ~ ʏ(ː) ~ ʉ(ː)/ sõty dóugynui bouti œd tohogy tacui *|ʉ͡ɶ|, odcui i pn. /ʉ̯͡ɶ; ʉ̯͡ʏ/, pace, i u pd.-zx. govoriex sõty /y(ː) ~ ʏ(ː) ~ ʉ(ː)/ viedomui tacui i he dvo- ci trigoucui pœd nagolósomy. A tomou pro oba rœznovida — i pd.-zx. i pn. — e tóuc pisati proteagui o-perégolósou he ‹œ›, a ne ‹uo› pro pn., ne tó ‹uo› ne cruitime pn.-zx. ta pn.-ser. /u̯͡ɶ̼/ ta */u̯͡ʏ/, a useoho lixe pn.-uzx. [u̯͡ɵ].
Na izpœilne *|ʉ͡ɶ| pro pn. ta pd.-zx. cazié nepreamo i dodatcovo, i ròzvitoc u /ʲiː/ yz */i͡e/ i *ē, *oy; do rieci, i tout, ‹ie› œdprisõtity i pd.-zx. /ʲiː/ i pn. /(ʲ)i͡e/.

»Чи слід узагалі творити одного станадрту, чи слід розвивати діалекти й творити на основі кажного з їх окромішній стандарт?«

Otge tõ pravopisy pro odinõ nadmóuvõ e riecéuleno u moyeiy pravopisi, a ona dasty piestouati i oustnœi rœznovidui.

Може бути in, ina, ine за "some"?

»Це може бути ваше письмо або п. Поруша, або спрощене, або щось посередині.«

P. Cóutounenco ròzvinõ svoyõ pravopisy? Minõx cyto?

»Гадаю, письмо має передавати морфеми й узагальнювати всі варіанти вимов.«

Nie ceoho tou gadati ouge. Sé ouge cinity moya pravopisy, i bœilche toho.

___
»Різниця між пд-зх, пн та пд-сх помітна, як не крути. Про мене, слід окремо приділити ввагу кожній частині, особливо першим двом.«

I sé ouge cinity moya pravopisy dauno.

Pd.-uzx. govorui sõty miechanui ta pœzdni. Yac moya pravopisy (latiniçeiõ) e ròzvinena tac yac boü bui yéï ròzvitoc na latiniçie œd samoho poceatcou pisemnoho perédagna rousscoï móuvui, to boula bui, bez ocremuix drœbniç, he gotova pro dobiexyniõ móuvõ ouge pœd serédniõ rousscõ dobõ, otge za dóugo do postagna miechanuix pd.-uzx. govorœu. Tomou sesœi sliedjni ne mogõ eati ceasty u ròzvitcou rousscoï pravopisi, ne tó, tó bui znacili liesceigne useho viedgia rousscoï móuvui dotui.

Cyto do pd.-zx. ta pn. govorœu, sliedjnà e œd serédneï rousscoï dobui viedgiyscuimi obstavinami (po yztertie Litóusco-Leadscoï graniçie) geléla (yielded to) pd.-zx. rœznomóuvie, olni pd.-zx.:à bie ouge ne dóugo po pœzdchœmy tataro-mœngœlscœmy naxesttié stala panouiõtchoiõ cnigynoiõ ta dielotvœrnoiõ. Pœunœcynà rœznomóuva e truala i dalieye, ta ouge u menchie ròzseazie — gadaiõ, prirœunano bui tou boulo porœunagne iz pn. ta pd. rœznomóuvou eaghelscoï móuvui, u tœmy yac pd.:à e liepcha.

Словом, не хочу я вертати суставу (не)витиченостьи прикмет, ге то зробив ви.

Из чого? Из ‹ин›. Невобов'язкового маркера невитиченостьи.

»Може бути теоретично инъ, ина, инє? (Ге один, одна, однє). Бо ж *jь• → ь• або i•«

@Bœgdan Youxyco

Ne mogé, bo ne „*jь• → ь•“, a *y (abo, coli tac cortity: *ь•) → *[j]y ( = *[j]ь)•) => |i•| (ino!, a ne „‹i› abo ‹y•›“) — ne na opacui.

I ne „he odin...“, u ‹odin› bo e *ed- + *-in- ( ← *-eyn- || *-oyn- → lat. ‹un•›), ne *-yn-.

___
»Im. in, ina, ine
Rod. ynoho, ynoyui...

Може бути? Я розумію, шчо тодьи б розумно було й цілком вернути суставу витиченостьи/невитиченостьи, та я все водно гадаю не користати з цього як из граматичного чолонка, скоріше просто ге з маркера.«

Ne coristati yz ceoho „yz tseoho“? Yz vuituicynuix tvarœu he otó na ‹•oho, •omou•, •œy, •uimy...› ci zagalomy samoho ‹yn, ya, yno› ci ‹in, ina, ino›? Ouge’smi pisau oge prostertœi tvarui na ‹yn•› ne sõty = inuim na ‹in•›. I cyto znacity „prosto markera“? U pisymeinscie, marker e te oge mogé znaciti i vuituicynœsty i nevuituicynœsty, togy neyasno e cyto tuimy slovomy recti xotchete tout.

Відки твари eden, eidna, eidno? Та й нащо в такім разі нам чолонки, зберігши 7 падежів із 8, на відміну від західноївпурських мов?

Ouge’my pisau p. Cóutounencovi, oge tó e „some“, ne „a“ — obie znaceaty nevuituicynœsty, ta nieste te same. Œn mi na te œdpovie (v. Obgovoreige), oge u tuix yeoho pricladiex e cde „some“ a cde „a“, ta ya tam vidiõ cògen priclad na „some“.
Ose eidno yz znaceign „some“ he oreceinça (determiner) u eaghelscie iz pricladui:

» „(stressed form) a certain, an unspecified or unknown“:
I've just met some guy who said he knew you.
The sequence S converges to zero for some initial value v.
1921, Ben Travers, chapter 4, in A Cuckoo in the Nest, Garden City, N.Y.: Doubleday, Page & Company, published 1925, →OCLC:
By some paradoxical evolution rancour and intolerance have been established in the vanguard of primitive Christianity. Mrs. Spoker, in common with many of the stricter disciples of righteousness, was as inclement in demeanour as she was cadaverous in aspect.
2013 June 14, Jonathan Freedland, “Obama's once hip brand is now tainted”, in The Guardian Weekly, volume 189, number 1, page 18:
Where we once sent love letters in a sealed envelope, or stuck photographs of our children in a family album, now such private material is despatched to servers and clouds operated by people we don't know and will never meet. Perhaps we assume that our name, address and search preferences will be viewed by some unseen pair of corporate eyes, probably not human, and don't mind that much. «
(https://en.wiktionary.org/wiki/some)

Tacõge nevuituicynœsty mogé znaciti i ‹odin, odina, odino› ci ‹eden, eidna, eidno›, ta i tó ne sõty tcholóncui.

Різниця між пд-зх, пн та пд-сх помітна, як не крути. Про мене, слід окремо приділити ввагу кожній частині, особливо першим двом.

Гадаю, письмо має передавати морфеми й узагальнювати всі варіанти вимов. Це може бути ваше письмо або п. Поруша, або спрощене, або щось посередині.

І я особисто так гадаю. Як доконечне граматичне явище додавати такі речі, що артиклі або аорист та імперфект не слід.

Артиклів, звісно, можемо вживати факультативно, та тілько в визначених містах, бо, що видно з народнього вжитку (хоч би в "Увагах" Олени Курилихи) — його вжиток засвідчено не всюди, де він є в англійській, грецькій або бовгарській мові.

У руській просто не стало, щонайменше, ще не стало, граматикалізації цього явища в доконечний артикль.

А щодо подіб аориста та імперфекта — не знаю. Як доконечного граматичного правила його ніяк не додати до стандарту. Його в живому мовленні нема, щонайменше, вже століття 4-5.
Хіба в нас мовою уряду була б церковнослов'янська.
Його, мабуть, уживати тілько в писемстві, як чинив сподар Шевченко, або може ще де.

А щодо Курилишиних "Уваг" — згоден. Там засвідчено багато прикмет руської мови, що їх вилучили з чинного стандарту. Причасні (з причасними прислівниками — дієприкметниками) звороти, двоїнні подоби, до тепер лічильні павкальні. Та багато ще.

Це кажучи за граматику, не кажучи вже за письмо.

Хоч і не ясно, як було б ставити взірцевої мови. Гадаю, за взірець було б створити наддіалектний стандарт, та мені поки не ясно, як це мало б буть. Чи слід узагалі творити одного станадрту, чи слід розвивати діалекти й творити на основі кажного з їх окромішній стандарт? 🤔

Я пропоную н компромис (у ваш бік): узяти письмо п. Поруша й значно (та не до рівня літературної мови) спростити. Що скажете? Про настою, ou, õ → ou; e, è → e; o, ò → o. Дам приклади.

douxeily / douxeli!
douxy, douxxiõ?

Міню вам. Не помните, під котрим словом була дискусія во вашім правописі й порівнянні з латинським письмом п. Поруша?

Русине, згоден щодо порожнього, та в Грінченка видно й такі слова: Прийди, прийди, божевільний, тепер мені вечір вільний. Грин. ІІІ. 652.

Тут казали за порожність од роботи, либонь