Коли вже в Вас одсутнє мовне чуття (перехід *о в *і в новозакритому складі є вчевидно сутня часть української мови) та з якоїсь причини Ви не можете самі перевірити твар слова на його питомість у вкраїнській мові (що можна здійснити чином порівняння з иншими словами), то вот Вам джерело, де прямо сказано, що слово "повто́рний" є черпане з московської мови, прошу:
Шевельов Ю. В. Історична фонологія української мови / ред. Л. В. Ушкалов ; пер.: С. В. Вакуленко, А. І. Даниленко ; Канадський інститут українських студій, Східний інститут українознавства ім. Ковальських, Харківське історико-філологічне товариство. Харків : Акта, 2002. XII, 1054 с. + дод. 1-4. (Класика української науки). ISBN 966‐7021‐62‐9. ISBN 966‐7021‐34‐3 (серія). С. 921.
Може за стільки років на Словотворі хоч якісь знання здобудете.
goroh.pp.ua: ікавиця
Тут про особливу вимову сербо-хорватської, але ж ми добре розуміємо, що і́кавицею можна називати перехід [„ять“] –> [ і ] в будь-якій слов'янській мові (в тому числі в українській)
Від слова "пусть", бо він позначає нуль предметів. Я також не проти слова "оник". Воно звучить легковажно, та й, мені подобається.
Коник та кмоскаль без першої літери к — одне й те саме
Як на мене: ікавИ́ця – похідне від іка́ти = гикати, зі зміщенням наголосу на один склад. Та щоб зберегти значіння слова як мовно-звукового явища, а не гикоти, залишу наголос на А́ (або І́). Тереба ж якось розрізняти :) І́ка́виця <– –> і́кати.
Ось ще дам посилання вище, послухайте вимову двух слів, там в першому слові (що зверху) наголос не стоїть, але він явно чутний на першому складі
Навдаку
Отже, такий пробіг був радше незначний, острівлений на всьому мовному тлі. Але вот я собі гадаю, що конець-кінцем українська на Наддніпрянщині могла би почать позбуваться біглих голосних, а ще пізніше й чергувань о, е з і.
Узявши південно-західне єден і додавши ий. Тут нема приводу до збережіння того е, як у слові "єден"
До поп-ідолів, і взагалі до відомих почесних осіб кажуть "кумир". Це слово так само, як і слово "ідол" первісно значило язичницького ідола. Правда, цього слова нема в Грінченка, та є в Желехівського є із згадкою Шевченкових творів у значінні "Götzenbild, Abgott", і ⟨куми́рня⟩ "Götzentempel, Pagode".
Що таке «ге спит»?
Крім того, «ино-» означає ще й «іншо-» (Ви самі давали, до прикладу, 
іногородній). «Чужорідний» більше нагадує, ніж «єдиний у своєму роді».
псл. zьrěti;
дозирати — наглядати
виробництво передбачає розробку двох складових виробу: першим є конструкція, чи то будова, другим - технологія, чи то порядок.
Якось краще за сімейний
Це не є питома назва, тож приклад із памперсами не до ладу. Наявність колес і їхня кількість не є чимось визначним для речі "велосипед", бо колесо вигадали куди раніше, ба два колеса має віз, що з нього користали до того, як слово "vélocipède" узагалі хтось уперше вжив. А суть і чотириколісні вози теж. Колесо є снасна часть чи не для більшости видів наземного транспорту.
Ба ти ба', velocipede є й у ягельській мові! 
en.wikipedia.org: Velocipede
От тепер ясно є чому в нього така назва, бо колись то була лише рама з двома колама.
Дітня (первита, дальша)
Навчальня (мальша, межева, старша)
Освітня (,межева, верша)
Гадаю тут можна придумати гарну систему
Те й значить, що не виджу добрих доводів голосувати за це слово. Бо вно не розкриває суті.