Останні події

+

Ви писали, що письмо може не передавати вимову.

закінчіння ю це родово-місцевий двојини

міню < мѣнѭ < *měnjǫ < **moiniom

Назустріч?

Та наче вже в руському письмі писали ю замість ѭ.

Це просто і + ѫ, шчо вам нејасно? Так само јак і + о(у) = ю, і + є = ѥ

ѭ скоріше бовгарське

Я не певний до кінця, що це слово дає потрібне значення. Хоча є слово "розлучник" од "розлучати", тому дам +.

Як кому до вподоби. Щоправда, я саме так кажу.

+

Најльіпше просто стрьіти (стрьів), стрьічати (стрьічав).

"Зустрічати" – галицьке слово. У центрі України кажуть: "стрічати", "зострічати", "устрічати".

+

мѣнѭ / міню́

–
Почуття не чинять.

–
Почуття не коять.

–
"Жах" – почуття. "Діяти жах" – така сама нісенітниця, як "діяти любов" чи "діяти злість".

+
не розумію, на біса цю ягельщизну взагалі вживають

Ну, вона про те, що голосів тут найбільше, а от як ставитися до цих голосувальників це вже самі думайте

Правда? Бо видів допис у твітері, де з цього посміялись :). «Вчимо українську мову»

—, це про зовнішній вигляд.

Не певен, чи можно з погляду вкраїнського звичаю казати висока чи низька щодо добротности речі

🤝

... !Слово "нестяма" відповідає вятському "беспамятсво", "
Кримський з Охріменком зі Вами не згодні, пане Єлисею

Люд уподобав.

@Ratty More
Не ‹миню› але ‹мѣню›.

@Ratty More
>1) Що ж тоді вважати суржиком, а що серединноукраїнською (центральноукраїнською) говіркою?

Питання Ваше є непоправне. Що значить “серединноукраїнська /центральноукраїнська говірка”?
Суржик є суміш різних мов.
Говірка є найменша водиниця зімсько-розномовного поділу мови.
Це як спитати “Ви лікар чи водій?”, тобто якась маячня виходить.

>Можна було б додати сюди ще кілька слів, але боюсь що Ви їх віднесете до серединноукраїнської говірки.

Не бійтеся, такої говірки нема.

>2) Наступ на українську мову вівся не тільки при більшовиках (особливо при Сталіні). Згадайте, наприклад, Валуєвський циркуляр й Емський указ. Я не здивуюсь, якщо виявиться, що згадані Вами класики (з підросійської України) жили якраз в ті часи (а якщо Ви згадаєте класиків з підавстрійської України, то, можливо, Вони перебували під впливом москвофільства). Здається, наступ на українську мову почався ще з часів Петра І кривавого (а можливо й раніше). Чи Я помиляюсь?

Той наступ почався, коли ще не було ни вкраїнської, ни московської, ни самої Московщини як держави.

Тут є лиш один корінь ględ-.

'е' в "гледіти" є північний рехлекс 'ę'. Це є те саме "глядіти", тілки вимова їнша.
Див. Шевельов Ю. В. Історична фонологія української мови. С. 185

У слові "глянути" той самий корінь "ględ-", але 'д' фонетично випало. Пор. кидати : кинути, блеск : блеснути, двигати : двинути, вертати : вернути, гортати : горнути, глитати : глинути, холод : холонути, свист : свиснути, тиск : стиснути, бризкати : бризнути, тріск : тріснути, лускати : луснути (сюди можна додати срібло : срібний, масло : масний, ремесло : ремісник, горнило : гончар?). Утім це не є родове правило спрощення групи приголосних перед суфиксом "-ну-", пор. худіти : худнути, стукати / стучати : стукнути, мигати : мигнути (пов'язане з минути?), кричати : крикнути, кляк : кликнути.
Див. Шевельов Ю. В. Історична фонологія української мови. С. 431

+

Двадцять, тридцять, чотиридцять

Таки Ваша правда, приберу поки наголос

+

+, риж