Останні події

> мо́лод - моло́дий, моло́дже

molód : molódjiy, molódje, molódjcha

> мень - ме́ний, ме́не

mal : myniy / myniey, mynieye, mèincha

> соло́док - соло́дчий, соло́дче

solódoc : solód|•: solódjiy (solódgiy), solódje (solódge), solódjcha

> тя́жок - тя́жчий, тя́жче

teagyoc: teagy|•: teagiy, teagye, teagycha

> ни́зок - ни́жий, ни́же

Aino.

> гі́рок - гі́рчий, гі́рче

gœroc: gor|•: goriy, gorye, gœrcha

Itd.

> Арсенал (ч. р.), автомобил (ч. р.), ваниль (ж. р.), медаль (ж. р.) 
>
> Ріших так, бо мякість л у черпанах словах вариюється, то нащо тоді вигадувати правила? Хай хто хоче, той мякчить при вимові (л’ампа, айеропл’ан), а хто не хоче, не буде.

Cyto xotiéte recti reucchi: »вариюється«? Ceiny u rousscie, to mynie sõty neviedomui loucieyui coli cto móuviu bui ‹automobil› iz [l ~ ɫ]. Paziete, ya tout ne móuvlõ proti [l ~ ɫ], le ino znamenaiõ cyto do Vachoho “вариюється”, ni bui u rousscœy móuvie dieystvno. 

Cyto do mogebnosti rœzneigna [l ~ ɫ ~ lʲ ~ ʎ] u tacax slovax, si riecy, propisno uvesti onõ mogebnœsty, to xay bui. A prote, gleadchi na istoslœuïe, p. n., lat. ‹automobilis› (bay dougje e ne preamo yz lat. u rous.), to tam, u lat., e ‹•lis›, a tó, bõdy cerpano preamo yz lat., xay bui cnigyno, iz tvarscoiõ pœdstanovoiõ (formal substitution), bui boulo pritòceno iz ‹•ly› u rousscie (lat. ‹•li|s› → rous. ‹•ly›), scorieye neigy → ‹•l›. 

A cyto do ‹medal? ~ medaly?›, to yac zvõcotvar /mɛdalʲ/ iz /lʲ/ e imoviernieye cerpano preamo yz lead. ci veat. neigy yz phran., yac u phran. ‹médaille› e ‹•ille› = /•j/, a samo phran. ‹médaille› e pritòcene ital. ‹medaglia›, izteajaiõtchi (continuing) lat. ‹medalia› — otge iméno geonotui na -a, a tacoge berõtchi u cmiet oge ‹•e› |ə| u iménax geonotui u phran. e yn œdpread (a result) izvodou (reduction) * -a, e tóuc doumati ci ne samobuitnieye (more authentic) bui boulo pritòciti sé slovo he ‹medalya / medalia› /mɛˈdalʲa ~ mɛˈdaʎa/, aboge he ‹medailla› /mɛˈdalʲlʲa ~ mɛˈdaʎʎa/ (he * Ilyya → Illa, * liyati, lïati → illati, zeilyye → zeille tc.) rousscoiõ. Cyto do drougoï mœgylivui rœznõtui (variant), por. pritòceigne ital. ‹tovaglia› he ‹товаллꙗ›, u ser.-rous..

> Звук [h] передаємо буквою х: хандбол, хинди

I otsé e ceomou pisati latiniçeiõ. Pervçui, ‹h› ne znacity odin zvõc pœ usiex móuvax iz pisymomy latiniçeiõ. Za drougoe, i u odinie danie móuvie e ‹h› ne odin stœyoc zvõc, p. n., u eag. e œd ona “zvœnca”, he [ɦ], agy po “sipliau” he [x̠], abo i he [∅], a tó ci i u eag. abo i inde (móuvlõ yzocrema o niem. — ne za phran. ci ital. ci isp.). Aino, mogli buiste zaverégti oge ne clademo si œddati tòcynõ tchoudjõ vuimóuvõ. Otóge, ni, ta tchoudje ‹h› → ‹x› bóulgariçeiõ i e tsciegne œddati odin vidotvœrnuy louciy vuimóuvui. 
Móuveatchi o tchoudjie ‹h›, coli zalõciti viedjje golósoslœuïa rousscoï móuvui, to lixiuchi ostoróny * g /g/ → /ɣ̞/, rousscà móuva znaié diedgenuy ceréz prasl. yz pra.-i.-e. zvõc * h, xay scõpo œdprisõtién (‹he› ta slova iz ‹he›, ta ‹•oho›), a tacui iesce, vuinicchi pozdieiye na tlie rous., he peréddieu, a oba — i toy dauniy i “novuy” — sõty [ɦ] u rous., ne [x].

 To yac ymé tó póuniti namier toho “peréxodou”?

Хтозна, просто я думаю, які зміни може бути внесено без сили суперечок, а де вже почнуть ся. 

Арсенал (ч. р.), автомобил (ч. р.), ваниль (ж. р.), медаль (ж. р.) 

Ріших так, бо мякість л у черпанах словах вариюється, то нащо тоді вигадувати правила? Хай хто хоче, той мякчить при вимові (л’ампа, айеропл’ан), а хто не хоче, не буде.

> Звук [l] у словах іншомовного походження на письмі відбиваємо твердим, окрім як на кінці слів третьої відміни: арсенал, автомобил, ваниль, медаль
>

Ne ròzoumieiõ. To: ‹арсенал, автомобил, ванил, медал›, abo: ‹арсеналь, автомобиль, ваниль, медаль›?

> > Ne ino ròzoumieiõ, a pro tó i cliciõ, pisiõtchi i pro Pœunœcynõ i pro Pœudenno-Zaxœdnõ rœznomóuvie: ‹bœg›, ‹mœgylivo›. Puitagne e yac tó bóulgariçeiõ pisati xotiéte.
>
> Поки через ‹і›. А вже далі, коли зайде мова о доданні нових буков чи й изміні письма цілком, можно буде яти одино писмя: œ чи ѡ чи ө абощо. 

To yac ymé tó póuniti namier toho “peréxodou”? Atge odin yz namierœu pisati latiniçeiõ e “ouciti” móuviti ne [i] uzcrœzy. 

> »Викинути букву ґ, зміни в написанні чужів слів«
>
> А от щодо цього не знаю. Так, чуже /g/ ліпше адаптувати як наше /ɣ/, та іноді може й буже треба відбити саме звук [g] — на то може стати буква ‘ґ’ або диграф ‘кг’

A cde? Usiõdui cde ya mojõ gadati e [g] bõdy /k/ u rœdnax slovax, ci, cde riedje, [g ~ ɣ̞] za /ɣ̞/ ← /g/, *g, u rœdnax slovax iz “vuiraznomy” [g], abo u nepritòcenax slovax iz [g] u cerpagnax. I otoy tacui znamenituy golósotvar [ˈgɑβ̞ɑ] e porõcy [ˈɣ̞ɑβ̞ɑ] u rous., iz pratvaromy na *ga-; oba zvõcotvara znaceaty odino, bez rœzniçui u znaceignie. Mogemo tacui pisati ‹кг›, ta i latiniçeiõ ‹cg› pisati nicy ne vadity, ta niesmi pèuen ci e tóuc.

> »Викинути правило девятки«
>
> Мені от видається так, що коли б ми писали ‘ѣ, ѡ, ѵ, е’ за ‘і’ сучасного правопису, а буква ‘і’ стала б просто позначати йотацію, то правила дев’ятки й не було. Не запишеш же чуже /i/, наприклад, як у слові ‘ἀμφιθέατρον’ як ‘ѣ’ — ‘амфѣѳєатръ’, так жеж?

A ougegy ni (»ἀμφι… амфѣ…«). Ta ‹ἀμφι› → ‹амфѣ› i e ote “pràvilo 9”, ino staroiõ pravopissiõ iz ‹ѣ›. Tó e yac i pisaxõ cerpana ceréz leadscõ niemeçsca, latinsca, italsca tc. slova u rous. u XV—XVII stl:x. 

 Ne ino ròzoumieiõ, a pro tó i cliciõ, pisiõtchi i pro Pœunœcynõ i pro Pœudenno-Zaxœdnõ rœznomóuvie: ‹bœg›, ‹mœgylivo›. Puitagne e yac tó bóulgariçeiõ pisati xotiéte.

Поки через ‹і›. А вже далі, коли зайде мова о доданні нових буков чи й изміні письма цілком, можно буде яти одино писмя: œ чи ѡ чи ө абощо. 

> Та вім я о тім u̯͡o, та все же було би добре всюди одинаково передати ‹œ›, ба й у безнаголосі, розумієте?

Ne ino ròzoumieiõ, a pro tó i cliciõ, pisiõtchi i pro Pœunœcynõ i pro Pœudenno-Zaxœdnõ rœznomóuvie: ‹bœg›, ‹mœgylivo›. Puitagne e yac tó bóulgariçeiõ pisati xotiéte.

Та вім я о тім u̯͡o, та все же було би добре всюди одинаково передати ‹œ›, ба й у безнаголосі, розумієте? 

> Дажбіг

A cyto Pœunœcyna rœznomóuva iz [bʉɣ̞], [bu̯͡ɞɣ̞], [bʉ͡eɣ̞], [bu͡ɵɣ̞], [bu̯͡oɣ̞], ci Lémc. [bʊʷɣ̞], ci pd.-zx. [bʏɣ̞], [byɣ̞], [bɥ͡iɣ̞, bʷi(ᵝ)ɣ̞, bʷy̼ɣ̞]. Neviedomo e na pèuno ci za pravopissiõ ‹бог› ne e Pœunœcynuy rœznovid [bu̯͡oɣ̞].
Tóge ceipaié i ‹mœgylivo›, iz ‹œ› u beznagolósie.

> > Ceomou »imé«?
>
> Єсмо руси, не словяни, не прасловяни, не спільнословяни. 
>

Gadaiéte p. Cóutounenco puita mea ceomou bez ‹•ty›? Niesmi pèuen cyto tòcyno puita.

> > \> Писати ж < дж як ж
> > >
> >
> > Na dielie xotieste pisati sese?
>
> Ой, тобто яко дж (dj, dg) 

👍🙂

> > Neyma tam nadpopraunosti

> блоха - бліх, слиза - сліз не є надпоправність?

Aha, tóye. Inose, aino. Gadax xotieste recti ‹blox, блох› e nadpoprauno.

> »Istoslœuna pravopisy imé bouti istoslœuna roussca, ne “staro-” ci “pra-” ci “izpœilnosloviansca”.«
>
> Ceomou »imé«?

Œd ‹eati› e tvar 3. os. eid. tep. ‹imé›, œd d.-rous. ‹iméty›, bez ‹•ty›, ta iz sliedomy e-y-perégolósou u pravopisi. Sé e toyge tvar he u bõdõtchie ciesie, he otó: ‹pisati imé / imé pisati›. Ne viemy ci ne loucye e pisati’ho tacui: ‹ymé›.
Aceiny puitaiéte gadaiõtchi ‹ymaié› œd ‹ymati›, to, aino, œd ‹ymati› e ‹ymaié›. U d.-rous. bie i ‹imati› ci ‹ymati› iz tvaromy 3. os. eid. tep. ‹imaty / ymaty›, oge’ho izteajaié (continues; preserves) u n.-rous. tvar ‹yma› ino u ‹neyma› (i, mœgylivo, carpatorous. ‹ymaty›). Ya pisiõ ‹ymati, ymaiõ, ymaiéxi, ymaié, ymaiémo, ymaiéte, ymaiõty› iz ‹ym•› ròzrœzniti œd ‹imati› ‘loviti, xvatati›. Iz ‹im•› pisiémo i tvar na ‹•i•ti›: ‹imiti (imlõ, imlexi/imixi, imlé/imity, imlemo/imimo, imlete/imite, imleaty)›. Dotruauxi do n.-rous. e vidœm i, nuinie zastarieluy, tvar ‹ymieti (ymieiõ, ymieiéxi, ymieié, ymieiémo, ymieiéte, ymieiõty)›. 
To tvar ‹eati : imé/ymé› teaghné ic tvarovi ‹ymati : ymaié› he tvar ‹geati : gymé› ic tvarovi ‹gimati : gimaié›. 

Се вже потім настане другий етап, де можно буде мовити о більш значнах змінах. 

 ne vuiriexity tvarui, na pr

Турайте, прошу, оже зміни хотів бим уводити поступово. Спершу нияких нових буков чи переходу на алфавит замість азбуки.