Межирічна – тобто «між річками», «сполучник Південного Бугу та Дніпра»
річка Межирічна / р. Межирічна
Без згадування всевишнього, адже за праслов'янської доби люди вірували не в одного Бога (язичництво). Тому ця назва відповідає вкраїнській ‚слов'янськості‘ :
Да́ргород
goroh.pp.ua: юшка#27907
Через «У» це перейняток з російської
Тюрськість процвітає
goroh.pp.ua: захаращувати
Індоєвропейська: *kēu- / *skēu- («колючка», «пагоноподібний паросток», «шпиль»). Праслов'янська *xujь. Після розходження слов'ян це слово не змінилося до нинішніх днів. Чепінь «на-» – звичайна річ.
Можна й висновки робити – дана лайка властива всім слов'янським мовам. Вид, який ми розглядаємо, закріпився серед східних слов'ян (у тому числі українців)
Переклад із грецької.
Тоді не володіла відомостями щодо широти й давности [xw] ге питома давня вимова родово по середньонаддніпрянських говорах. Але таки не виджу смислу писати 'хв' замість 'ф', як і писати 'штш' замість 'щ'.
'ф' слід читати ге [ɸ̞], [xw], [kw] (чи [x] перед приголосним та [u]), тут нема суперечностей, про їнші гуки, що ними віддавали черпані слова з 'ф' на коні, вже пишемо 'п' чи 'т', тут на жаль буде звичайна для гражданки мінливість письма про вдне й те саме слово.
@Євген Ковтуненко
@Bœgdan Youxyco
Може й так! Хоча знаєте, сама тяма «різні мови» дуже плавуча. Говірки ж руського мовного суцілля різнилися лише на рівні цілісної мови – давньоруської. Не з проста, Євгене, Ви їх ГОВІРКАМИ щойно назвали. Бо так само можна стверджувати й про сучасну українську, мов „єдної мови немає“, Галичина, Полісся, Подніпров'я говорять трішки інакше. Українська ж є? То й давньоруська була!
Зміна: тож словникові відмінності між давньоруськими говірками – незначні, багато спільних слів, зокрема обговорюване нами «нахуй»
Там де не видно обрію ,краю .
Слово-новотвір: «сто́їть» («варте», не російщина: https://hrinchenko.com/dictionary/word/56759-stoyiti), «мать» – наявність чого-небудь, «посідати», «мати». Подвійний наголос: обирайте один в залежності від того, на чому більше хочете наголосити – «повинності» чи «наявності»
Одної цілої мови не було, та й не могло буть. Були ряди говірок, що переходили одна в одну — їх і кличуть ⟨давньоруська мова⟩. Але річ у тім, що між найоддаленішими була така прірва, що й тепер між різними мовами. Наприклад, говірки Новгорода чи Пескова не мали спільного з мовою Києва та Галича, і ті новгородські та плесківскі говірки ніяк не подіяли на постання теперішньої українщини/рущини
«За 'хв'. Ніхто так не каже. Вже по всій Вкраїні навчилися вимовляти галицький Ф,...»
Було би добрї, якби ота вимова о котрій Ви кажете була галицькою, але вна не є така. Пі всїй Українї, викнута є вимова вятська–[f], а не "руського ф"–[ɸ~ɸ̞], надсян. [f̞]. У більшости говорах, вимова ‹хв›(де той середнеруський двопис може стояти за: [ʍ],[xβ̞],[x]) є пак рідна тим русинам де нема розвитого звяга [ɸ̞]. Те що більшість русинів так не мовить, то є бїда. Але, на щастя, на многих землях ище тако мовлять.
«...а не П і не Т? »
Таке передання є старше, и в грецьких именах певно питомїша, та є уже є не дїєве.
3.
Про передчепи не раз говорилося, що простіше, то краще, але що про самі корені? А втім “удар” без передчепа не вживають, то й справді
лопатка
lopatca
ЕСУМ(Т.3, ст.287) лопа́та–[лопатка]–«маленька лопата; плоска частина гребних і повітряних гвинтів, коліс, весел; [широкий крайній щабель у драбині; щабель у бороні; мантачка Ж; (стол.) шип О]»(гляд. ині рідні слов. там).
пряз. palette(pale•ette) ← сер.пряз. pale «blade (of a propeller etc), vane (of a windmill etc)» ← лат. pāle «shovel, spade».
Зараз вже думаю, що може. Хоча все ще от гадаю — чи можуть з одного кореня з одним почепом постати слова з різним наголосом? Є ж якась логіка процесу, чи наголос дуже гнучка штука?
Ну і десь те ж питання про поділ за значенням за наголосом. Нема ж причини одній вимові відповідати тільки одному значенню (ще й коли вони такі близькі, що утворені однаково), це вже якийсь пізніший свідомий поділ хіба
+