Коли Ви мені, то так.
Я ще не дуже розібрався з приміткою, наприклад, чому написано, що основне В, а приклади з У й навпаки.
Хай там як, а, як я вже сказав, мова більше тут про прийменники, ніж про приростки. І словник Грінченка — таки не бездоганне джерело, коли йдеться про У/В. І маю добре питання до "лист У Осики".
І, знову ж, засади письма.
Ні, звісно, я не виключаю, що в якихось говірках У може змінюватися на В ЯК ЗВУЧИНА і навпаки в тих словах, де цього немає в переважній більшості інших говірок, та мова не про те.
Перевтямити як питоме слово.
Перевтямити як питоме слово.
Перевтямити як питоме слово.
Перевтямити як питоме слово.
Перевтямити як питоме слово.
Перевтямити як питоме слово.
Значення: Багаторічна ароматична трав'яниста рослина родини зонтичних, корені і листя якої використовують у народній медицині; зарості цієї рослини;…
Приклад вживання: У роменської лагідної бабусі в хаті мирно вистукують час дивовижні старі дзиґарі з зозулею, пахне м'ятою і любистком. (Б.
Значення: Родина рослин порядку аралієцвітих (Apiales).
Приклад вживання: Серед зонтичних багато лікарських рослин. Парасолькові легко впізнати за характерними суцвіттями – простими або складними парасольками…
Значення: Дворічна або багаторічна городня й дикоросла рослина родини зонтикових, м'ясистий коренеплід якої використовують як прянощі в кулінарії та…
Приклад вживання: Лийся, дощику, навкруг – На поля, Баштан і луг .. І на мак, На пастернак. (М. Стельмах).
"Добродію Романе, чому Ви свої аналітичні статті з Толоки досі не публікуєте в научних або науково-популярних журналах? Ваші знання вже давно переросли цей зотлівший Калькокривописотвір..."
І знову приклад того, що Ви мене не розумієте. Мова не про знання (хоча Ви, як часто показуєте, не знаєте важливих речей), бо я, та що там, ми всі, мабуть, надзвичайно мало знаємо порівняно з добродієм Єлисієм, а про мислення, просудне (критичне) мислення, розуміння.
Навіщось наведу один із прикладів. із Толоки (
Словники)
Ось добродій Єлисій подав переклад "(д)звоновина" до слова "бронза". Проти самого слова я нічого не маю. Та гляньмо, що пише добродій Єлисій: "Ta i e isvédcyeno pitomo slovo za "bronzõ" u rousscé móuvé: ‹zuonovina›.". Стисло: слово "дзвоновина" засвідчене в значенні "бронза".
Я переходжу на джерело, яке подав добродій Єлисій. І чомусь мені здається, що я перший, хто це зробив. Інші +-12 учасників, що віддали голос за слово, здогадуюся, просто повірили на слово авторитетові (і це нерідко згубно, див. на Толоці в нитці про Трибунал, та й під самимим перекладами, про "каплитан" і "паплитан" до квазіпортальний дольмен, бо в науці не має бути сліпої довіри до авторитета).
І що ж я там побачив? По-перше, побачив, що я там чогось явно не побачив: прикладів ужитку. І взагалі я ніде прикладів ужитку не знайшов. Отже, слово не "(за)свідчено", а тільки подано. Про різницю й основинну важливість різниці писав на Толоці.
По-друге, там до слова "дзвоновина" подано значення-переклад "Glockenspeise". Бронза по-німецьки буде, неждано, "Bronze". Якби слово "дзвоновина" мало значення "бронза", то чому б укладачі подали "Glockenspeise" і не подали "Bronze"? Питання: на підставі чого добродій Єлисій узяв, що слово "дзвоновина" мало значення "бронза"="Bronze"? Там є тільки "Glockenspeise", що значить "бронза на дзвони" (тобто не будь-яка бронза, докладніше див. Толоку), а то й "матеріал на дзвони", це перше, що спадає на думку до слова з таким складництвом.
Тобто до слова окремо головне питання: якщо припустити, що "(д)звоновина" = "бронза" (= "Bronze"), то чому в словнику до слова "звоновина" не подано значення-переклад "Bronze"?
А взагалі ж головне (і прикро) те, що, незалежно од відповіді на це питання, а в тому, що, схоже, ніхто до мене над ним не замислювався. І Ви, до речі, серед них. Ніхто, я впевнений, із тих 12 не шукав у словнику. Що гірше, і шукати, переходити н етреба було, бодобродій Єлисій сам указав: "Gelexwfscuy I, 290: звонови́на "Glockenspeise"." І ніхто, схоже, не перевірив, що значить те слово. І, відповідно, нікого, включаючи самого добродія Єлисія, не занепокоївся через те, що "Glockenspeise" -- це не "бронза"="Bronze". а перекладу "Bronze" в словнику немає.
Отже, слово "дзвоновина" не засвідчено, а подано, і не в значенні "бронза", а в значенні "бронза на дзвони", а то й "матеріал на дзвони (взагалі)". 2 помилки в одному судженні!
Чи може після цього слово "дзвоновина" бути найкращим до "бронзи"? Так, і про це я теж писав на Толоці-таки. Та мова тут про самі засади, про логіку, мислення.
Як бачите (якщо бачите), ніяких виняткових знань я не показав тут. Просто, користуючись простим правильним логічним мисленням, перевірив, порівняв, зіставив -- і поставив запитання.
Іще один приклад коротко (навіщо??): "плетінка"/"плетянка"/"плетениця" в значенні "гірлянда". Крім того, що до самого словника багато значних питань, моя логіка в питаннях. 0: чи є приклади вжитку в такому значенні? 0А: на які джерела посилається словник? 1: чи були в мовному середовищі гірлянди? (Я припустив -- тільки припустив! -- що ні, бо не чув про якісь українські гірлянди саме як опрічний вид прикрас) 2: якщо ні, то, одповідно, не було що називати словом зі значенням "гірлянда", і тоді питання: як слово могло би мати значення "гірлянда", якби -- якби! -- не було гірлянд, тобто не було того, що називати словом зі значенням "гірлянда"?
Схоже, я чи не перший на Словотворі, хто так жваво допитується про джерела, перевіряє їх, сумнівається, наполягає на важливості засвідчення "поданості" й "засвідченості" слів. Сумно.
"...нащо Ви марнуєте свій час тут?"
А це я й сам хотів би знати. Я-бо й сам знаю, що й це, що я тільки-но написав, марно, бо нічого не змінить. Хто, прочитавши, почне дбайливіше перевіряти джерела, задумуватися, ставити питання?
Додам ще цю примітку, хоч тутечки годі про щось балакать: 
r2u.org.ua: ув
Здоров'я вію вам
https://slovotvir.org.ua/words/fortuna#t107118 під “удача, вдача”
Цитую свою відповідь звідти частково.
“По-перше, схоже, це єдиний засвідчений приклад на всі ті “старі” словники. Якби Ви читали Шевельова, і читали як треба, то знали б, що на єдиний приклад покладатися не слід. По-друге, те когнітивне спотворення підтвердження, про яке я сказав: Ви хапаєтеся за [єдине] підтвердження Вашого погляду, геть нехтуючи (не бажаючи та/чи не вміючи помічати) усі [численніші] докази, які цей Ваш погляд спростовують. По-третє, я точно знаю, що Ви й не думали досліджувати джерело, приклад із якого вміщено в словнику. Безліч разів усім пояснював, як правильно обходитися зі словниками, зокрема звертати увагу на джерела, та, звісно, марно. А тут на джерело звернути увагу таки слід. Я почав його читати із самого початку. Серед прикладів (яких, я б сказав, безліч):
с. 13: “служив […] на майдані майданЧ(=Щ?)иком”
“на ві-що” і “на віщо”
с. 14: “з соломи зроблЕННий, смолою засмолИННий” — і, нижче, “з соломи зроблЕНий, смолою засмолИНий”
“до-дому” і “до дому” (в одному реченні).
“з темнОго лісу” і “з темнАго”
“ВовтузАЕцця”
С. 15: “Зайчик” і “зайчикЪ”, с. 16: “зайчІк”
“Не ріж” і “неріж” “тіэйі”
“Гаскав” (ласкав), “на толо” (на того) – ?
С. 23: “оддав” і “отдасть”
с. 16: на одній сторінці є “дозімував” і “до зімував”
“БлаговІщення” і “БлаговИщення”
“ЛугЪ” (с. 16) і “луг” (с. 17)
С. 18: “бІжить” і “бИжить”
С. 36: “не хочу” і “нехочу”
с. 41 “одчИнила” й “одчЕнила”
! С. 32: “…гнИздечко, а в гнІздечку…” Через 2 слова!
До чого це я? 1) Вам і так слід би знати, що з кінця 18 ст. було чимало (кількадесят) різних право- і кривописів. В одних переважали одні засади, в в інших — інші. Не всяке написання тими правописами одповідає засадам сучасного. Простіше кажучи, якщо хтось колись писав, наприклад, “хочецця”, це ще не значить, що ми можемо писати так сьогодні, бо це буде порушення сучасних засад: тоді переважала одна, а тепер — інша. 2) Які ж були засади письма в цій книзі? А лихо його знає! Тільки наведених мною прикладів досить, щоб легко зробити висновок, що книгу набирали без явних засад письма, украй непослідовно. Якщо буть одвертим — просто безладно. Я нізащо не знецінюю роботи впорядників, але безладність написаного суттєво знижує вагу книги як джерела для дослідження звуцьких і звучинних явищ.
Отже, поки маємо один засвідчений приклад, і той — у книзі з украй безладним письмом.
“Цей приклад, до речі, ще й викриває Ваш блуд про “писак радянської й порадянської доби”.” Знову логічна помилка од Вас, аякже. Хіба ж я сказав, що ТІЛЬКИ “писарі” радянської й порадянської доби “механічно” по-мертвому тулили “правила” до живої Мови? Хіба тільки вони могли запоширювати чергування, переносити його на слова, яким воно загалом не притаманне? Ні ж, ясне діло! Але саме в 2 (грубо) половині совка й після його розпаду кількість таких прикладів, зокрема в письменстві, значно зростає. Звісно, я не лічив, та, як мені здається, в десятки, а то й у спині разів (коли йдеться про частку, ясна річ).
На додачу, в мене ще є невеликі сумніви в значенні слова “вдача” тут, та поки лишу їх при собі. Головне, знову ж: Ви не знаєте засад правопису. Учіть їх. І не знаєте живої Мови. Я вже раніше писав докладно про те, що Ви розтягуєте “правила” на всі слова безладно, без чуття й сорому, нехтуючи її “винятки”. Учіть живу Мову, читайте класиків, учіть засади письма. “
Висновок.
1) Треба досліджувати джерело, якщо таке є. Не просто слово, наприклад, висмикувати з нього, а й прочитати хоча б сторіночку-другу, щоб зрозуміти, що воно і з чим його їдять, які засади письма (і чи є вони взагалі), які, може, особливості. Якщо засади письма в джерелі одрізняються од сучасних, якщо письмо в джерелі непослідовне, до таких прикладів треба ставитися ще обережніше.
2) Знову ж: це, наскільки бачу, єдиний засвідчений приклад. Один засвідчений приклад, і той – у джерелі з безладним записом. Хіба ж на нього слід покладатися?
Прикро те, що ті, кому те, що я тут пишу, не треба, і так розуміють, а ті, кого я маю на увазі, і так не зрозуміють, так все ж: до всього, треба все осмислювати. Якщо знаєш Мову (а ті, кому я хотів би пояснити, як обходитися з джерелами, її загалом, знають, якщо знають, не дуже, точніше, дуже не. Та годі мені), треба порівнювати знайдені відомості, приклади тощо з уже відомим. Звісно, не міряти все своїми нинішніми знаннями, але якщо нові відомості явно суперечать тому, що знаєш, вчасно зупинятися, замислюватися, ставити питання, незважаючи на те, що на це тут мают право не всі. Якщо є сумніви, запитувати себе, а якщо треба, то й не тільки: як слово з таким коренем може мати таке значення? Як воно могло розвинутися? Чи одповідає складництво (морфеміка) слова значенню? Чи одповідає подане значення добі й мовному середовищу (див. про “пружити” й гірлянду вище).
Уважними треба бути до джерел.
До Чистилища. Ще вдне зайво вторене слово. Уже єсте синхронний і паралельний
"... мови ги річ мореплавства в петрівську добу"
"...первісен твар моск. зо́нтик ( ‹*зонедек) був сприйнят"
Що це за "ги"? Негайно виправте опис на прийнятний!