Останні події

 Якби не значна складність, можна було би подумати про щось таке як “ключі”: тобто не один “помічник”, а 2-3, і один запитує дозволу на зміну шапки слова, і може зробити це тільки після того, як інший/інші дає(/-ють) дозвіл.

Можна було б… Та ось що я помітив у сій нитці: що “автономність” за п. Шевцовою, що Романів (даруйте, прізвища не знаю) “ключ”, що пропонови п. Близнюка впираються в те, що без Лукома годі що зробити, коли хочемо дати деяким користувачам певну самоврядність, не надаючи їм повноти впорядницьких прав.

Мені здається, Ви не зрозуміли задумів. За моїм задумом, точніше, ще й не задумом, а тільки надумом, це могло би бути, наприклад, так: спільнота або трибунал ухвалює, що визначення “визначення1” до слова “слово” треба замінити на “визначення2”. Є, наприклад, 4 “ключники”, тобто такі ось помічники. Будь-хто з них заходить під слово “Слово” й натискає, скажімо, кнопку “запитати дозволу на зміну”. Іншим 3 “ключникам” в обліківку приходить, приміром: “Ключник Ключник1 запитує дозволу на зміну шапки слова “Слово”. Дозволити?”. І кожен із інших 3 натискає “Дозволити” або “Не дозволити”. Якщо з 4 ключників 1 запитує дозволу, отже, він, виходить, уже дозволяє собі. І необхідне схвалення хоча б 2 із інших 3, отже, разом із 1, щонайменше 3 із 4. Так, здається, чиїсь ядерні валізки діють. Тобто ніхто сам не зможе змінювати й ніхто сам не зможе заважати іншим змінити. Отже, якщо це зробити так, то інші впорядники будуть необхідні для цього тільки як “верховні наглядачі”. Так, надто складно. Можна просто призачити відповідальних надійних людей. Чому б не добродія Євгена Шульгу?
Пані Кароліна ж, наскільки я розумію, висуває, щоб кожен, здається, міг виправдяти (не знаю, я ще не розібрався). 

Аа Бб Вв Гг Ґґ¹ Дд
Ее Єє² Жж Зз Ии Іі
Її³ Јј Кк Лл Мм Нн
Оо Пп Рр Сс Тт Уу
Хх Цц Чч Шш Ыы
Ьь О̃о̃⁴ Яя⁵

¹ - Не вїм, чи и треба. Иншомоввне g писшемо ак г, а h - ак х
² - там, де “і” чергујеть ся з “е” (напр. несе - нєс) 
³ - там, де деакі диалекты розрізньајо̃ть “ѣ”
⁴ - там, де деакі диалекты розрізньајо̃ть “ѫ”
⁵ - там, де деакі диалекты розрізньајо̃ть “ѧ”

Шче ни ◌́ ни ◌̀ не можна вживати ак наголос, бо я шче чтось придумаю з ними.

Але се я так, быстро накидав јем те, что спало је на думку

На додачу, як я вже, знову ж, не раз писав (див., наприклад, “лайфхак”, а доти— в тій же нитці про трибунал), на Словотворі накопичилося чимало слів, які або порушують правила, або явно не відповідають значенню. Переклади треба перечистити.

Це вже зовсім інше питання, й з цим я не погоджуюся. Це все є надто суб’єктивно. Коли саме переклад стає надто сильно відхилятися від значення, аби його можна було видаляти, а коли, до прикладу, справа лише в нерозумінні намірів і логіки того, хто додав переклад? Я зустрічав багато випадків, коли комусь зовсім не подобається переклад, коли мені він не так муляє. Я міркую, шо в права цих нових впорядників якраз не повинні входити видалення перекладів, сторінок. Видалення, на мою думку, має бути крайнім заходом у випадках 1) очевидних безглуздих перекладів (нп. цифри замість слів, не та частина мови тощо), і 2) очевидного глузування (нп. матюки, російська, чи інша мова тощо). Усе інше то є надто суб’єктивна справа, на мою думку. Як знати, шо додавач не мав щирих намірів, коли додав переклад, в якому інші вбачають дурню? Словотвір оснований на демократичному підході до вибору слів, коли комусь переклад дійсно видається за повну дурню, яка не відповідає тямі слова, то людина просто не голосує. Так, я й сам часом не погоджуюся з деякими перекладами, які набрали найбільше голосів і думаю, шо вони дурні, ненайкращі, але так діє демократія. Деякі сторінки мають надто багато перекладів і хотілося би, шоби сторінки виглядали чистіше, але знову ж таки - демократія.

Саме тому я висуваю таке (про що писав не раз): наводити докази й протидокази слів можуть усі, а голосують тільки учасники трибуналу, тобто верхні Н учасників/учасники, що набрали не менше М голосів. Із поясненням свого голосу. Бо деякі користувачі, наприклад, із 20 найкращих, довели нерозуміння (й неготовність, неспроможність розуміти) деяких сповна можливих способів словотворення. Знову: докази, якщо треба, можу дати.

Або так. Думка добра. Лише не “трибунал”, то якесь надто страшне слово.

До того ж “лайфхак”: “лехкик”, “деманівець”, “ідея”, “успіхміт Варіант синоніму, “зустріч успіху”: поєднання українського та англійського слова”. Я наводив приклади й значно безглуздіших перекладів.

 Було би добре мати можливість завантажити сховище даних зі сторінками, перекладами та Толокою (окрім, звісно, особистих даних користувачів), як є на Вікіпедії. Я не розробник, тому не знаю наскільки це складно й чи, можливо, небезпечно, але тут усе є в тексті, без світлин і інших великих файлів, тому, гадаю, весь Словотвір влізе в менше ніж 1 гб.

Дещо є на web.archive.org. Не знаю, хто саме там зберігає й архівує сторінки, та хотів би переказати тій людині безмежну дяку. Можу бути спокійний бодай за вже наявний доробок кожного з нас. Але самі розумієте, що не лише написаними донині сторінками Словотвір є цінний.

@Роман Роман2

Погоджуюся з думкою про 2-3 особи для підтверджень змін.

@Мирослав Боднар

Що, як пан Лукомський надовго щезне зі Словотвору… 

Ше є Михайло Свистун, засновник, але не знаю наскільки багато доступу він має сьогодні. Може, вони про це вже якось подумали й мають плани Б, В. Але було би добре про це знати. Це дуже особливий проєкт, його втратити дуже шкода.

Було би добре мати можливість завантажити сховище даних зі сторінками, перекладами та Толокою (окрім, звісно, особистих даних користувачів), як є на Вікіпедії. Я не розробник, тому не знаю наскільки це складно й чи, можливо, небезпечно, але тут усе є в тексті, без світлин і інших великих файлів, тому, гадаю, весь Словотвір влізе в менше ніж 1 гб.

 Якби не значна складність, можна було би подумати про щось таке як “ключі”: тобто не один “помічник”, а 2-3, і один запитує дозволу на зміну шапки слова, і може зробити це тільки після того, як інший/інші дає(/-ють) дозвіл.

Можна було б… Та ось що я помітив у сій нитці: що “автономність” за п. Шевцовою, що Романів (даруйте, прізвища не знаю) “ключ”, що пропонови п. Близнюка впираються в те, що без Лукома годі що зробити, коли хочемо дати деяким користувачам певну самоврядність, не надаючи їм повноти впорядницьких прав.

А то є страшенна вузина (a bottleneck). Що, як пан Лукомський надовго щезне зі Словотвору, коли, не дай Боже, не навсе? Хто буде тоді підтримувати весь осідок, розробляти, розвивати його як із технічого боку, так і з боку впорядкованости його наповнення? Я був свого часу свідком того, як декілька знаних у вузьких колах українських осідків зникли, коли єдиний адміністратор і розробник знагла помер (про що довідались учасники тих осідків далеко не зразу). Сайти пару місяців сяк-так провисіли без модерації та й пропали назовсім. Резервні копії коли й були, то лише в того цілого адміна. Я б дуже не хотів, аби така сама доля (навіть теоретично) спіткала Словотвір.

Пристаю до ваших усіх думок про надання певних прав і доступів учасникам, гідним довіри, щоби ті впорядкували сторінки. Я стою лише за. Та в усякім разі маєм подбати й за верхівку Словотвору, бо як буде й далі все триматися на волі самого п. Лукомського, то чи не буде то все, про що говоримо тут і не тільки, надто хистке та нетривке?

На додачу, як я вже, знову ж, не раз писав (див., наприклад, “лайфхак”, а доти— в тій же нитці про трибунал), на Словотворі накопичилося чимало слів, які або порушують правила, або явно не відповідають значенню. Переклади треба перечистити.

Це вже зовсім інше питання, й з цим я не погоджуюся. Це все є надто суб’єктивно. Коли саме переклад стає надто сильно відхилятися від значення, аби його можна було видаляти, а коли, до прикладу, справа лише в нерозумінні намірів і логіки того, хто додав переклад? Я зустрічав багато випадків, коли комусь зовсім не подобається переклад, коли мені він не так муляє. Я міркую, шо в права цих нових впорядників якраз не повинні входити видалення перекладів, сторінок. Видалення, на мою думку, має бути крайнім заходом у випадках 1) очевидних безглуздих перекладів (нп. цифри замість слів, не та частина мови тощо), і 2) очевидного глузування (нп. матюки, російська, чи інша мова тощо). Усе інше то є надто суб’єктивна справа, на мою думку. Як знати, шо додавач не мав щирих намірів, коли додав переклад, в якому інші вбачають дурню? Словотвір оснований на демократичному підході до вибору слів, коли комусь переклад дійсно видається за повну дурню, яка не відповідає тямі слова, то людина просто не голосує. Так, я й сам часом не погоджуюся з деякими перекладами, які набрали найбільше голосів і думаю, шо вони дурні, ненайкращі, але так діє демократія. Деякі сторінки мають надто багато перекладів і хотілося би, шоби сторінки виглядали чистіше, але знову ж таки - демократія.

Саме тому я висуваю таке (про що писав не раз): наводити докази й протидокази слів можуть усі, а голосують тільки учасники трибуналу, тобто верхні Н учасників/учасники, що набрали не менше М голосів. Із поясненням свого голосу. Бо деякі користувачі, наприклад, із 20 найкращих, довели нерозуміння (й неготовність, неспроможність розуміти) деяких сповна можливих способів словотворення. Знову: докази, якщо треба, можу дати.

Або так. Думка добра. Лише не “трибунал”, то якесь надто страшне слово.

Ceomou ni. Bõdete i pro tvarui na ‹•oõ› [•ow], [•om], ‹•eõ› [•ɛw], [•ɛm] orõdna jœnotui? He otó: ‹golovoõ› /ɣ̞ɔloˈβ̞ow, ɣ̞ɔloˈβ̞om/ pri ‹golovoiõ› /ɣ̞ɔloˈβ̞ojʊ/, ‹rõcoõ› /rʊˈkow, rʊˈkom/ pri ‹rõcoiõ› /rʊˈkojʊ/, ‹zemleõ› /zɛˈmlɛw/ pri ‹zemleiõ› /zɛˈmlɛjʊ/?

+

На перший погляд ся гадка видалася мені незлою, та коли подумати, то чи не будуть оті “надсловотворці” зловживати часом своїми правами? А коли, як Ви пишете, “їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники” — а хто ж буде серед отих упорядників? Бо коли воно так тижнями висітиме, то самі розумієте, що то є ні до чого.

Зловживання правами, або гірше - навмисне нищення Словотвору (“rogue user”, як кажуть; на знаю, як перекласти вдало) - то дійсно можливість, на яку потрібно звертати. Моє чуття каже, шо якоюсь мірою все одно доведеться покладатися на довіру до чесності вибраних людей, як би не було. Ми ж покладаємо надію на справедливість зарашніх упорядників. Може, то навіть добре, шо ці люди не є явні вчасники, шо дозволяє їм бути більш об’єктивними та дивитися більше згори на речі, які тута відбуваються. Але не про це.

На Словотворі є кілька почесних мовознавців, які б були дуже хорошими впорядниками. Юрій Шевчук, на приклад, він має досвід писання словників. Та він, схоже, не заходить сюди часто. Й інші є, та не заходять часто. Для того, шоби речі змінилися, потрібно, аби ці нові впорядники/виправники були дієвими вчасниками осідку. Ба більше, люди сюди приходять, залишаються, з часом ідуть, можливо, повертаються, приходять нові й по колу, тому ці особи мають оновлюватися в залежності потреб осідку. Чи вручну, чи самоплинно. Інакше змісту в цьому нема.

Маємо ж багато вчасників, котрі тута роками сидять. Так, не всі завжди об’єктивні та “змістовні” - я й сам багато дурні за роки понаписував і пододавав, й ми всі доволі часто не погоджуємося одне з одним: чи про переклади, чи про значення, чи про письмо, - але то людське. Можемо розмовляти.

Можна зробити спільне голосування за нових впорядників/виправників серед учасників, так буде чесніше; якось до спільності можемо дійти. І про їхні повноваження: з новою роллю їх можна зробити малими й такими, які не дають великої загрози. Виправляти чи додавати до сторінок, поправляти переклади. Нічого не видаляти. Ну й завжди можна просто вилучити когось, хто поводиться неправильно.

Є й інші ідеї, як можливо застерегтися від лиха. Не хотів давати такі ідеї, бо все це доведеться писати пану Леву. Але можна, на приклад, створити історію змін сторінок, як на Вікі; так можна буде відкочуватися назад за потреби. Можна додати окремий розділ, де будуть показуватися всі нещодавні зміни, шоби перевіряти одне одного, й шоб ніхто тишком-нишком під носом інших нічого не змінював нечесно. Можна створити спосіб спільного “затвердження” змін замість упорядників. На приклад, один-двоє-троє інших “виправників” мають погодити зміни, шоб вони стали чинними.

Див. вище, щойно писав про ключ

На перший погляд ся гадка видалася мені незлою, та коли подумати, то чи не будуть оті “надсловотворці” зловживати часом своїми правами? А коли, як Ви пишете, “їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники” — а хто ж буде серед отих упорядників? Бо коли воно так тижнями висітиме, то самі розумієте, що то є ні до чого.

Зловживання правами, або гірше - навмисне нищення Словотвору (“rogue user”, як кажуть; на знаю, як перекласти вдало) - то дійсно можливість, на яку потрібно звертати. Моє чуття каже, шо якоюсь мірою все одно доведеться покладатися на довіру до чесності вибраних людей, як би не було. Ми ж покладаємо надію на справедливість зарашніх упорядників. Може, то навіть добре, шо ці люди не є явні вчасники, шо дозволяє їм бути більш об’єктивними та дивитися більше згори на речі, які тута відбуваються. Але не про це.

На Словотворі є кілька почесних мовознавців, які б були дуже хорошими впорядниками. Юрій Шевчук, на приклад, він має досвід писання словників. Та він, схоже, не заходить сюди часто. Й інші є, та не заходять часто. Для того, шоби речі змінилися, потрібно, аби ці нові впорядники/виправники були дієвими вчасниками осідку. Ба більше, люди сюди приходять, залишаються, з часом ідуть, можливо, повертаються, приходять нові й по колу, тому ці особи мають оновлюватися в залежності потреб осідку. Чи вручну, чи самоплинно. Інакше змісту в цьому нема.

Маємо ж багато вчасників, котрі тута роками сидять. Так, не всі завжди об’єктивні та “змістовні” - я й сам багато дурні за роки понаписував і пододавав, й ми всі доволі часто не погоджуємося одне з одним: чи про переклади, чи про значення, чи про письмо, - але то людське. Можемо розмовляти.

Можна зробити спільне голосування за нових впорядників/виправників серед учасників, так буде чесніше; якось до спільності можемо дійти. І про їхні повноваження: з новою роллю їх можна зробити малими й такими, які не дають великої загрози. Виправляти чи додавати до сторінок, поправляти переклади. Нічого не видаляти. Ну й завжди можна просто вилучити когось, хто поводиться неправильно.

Є й інші ідеї, як можливо застерегтися від лиха. Не хотів давати такі ідеї, бо все це доведеться писати пану Леву. Але можна, на приклад, створити історію змін сторінок, як на Вікі; так можна буде відкочуватися назад за потреби. Можна додати окремий розділ, де будуть показуватися всі нещодавні зміни, шоби перевіряти одне одного, й шоб ніхто тишком-нишком під носом інших нічого не змінював нечесно. Можна створити спосіб спільного “затвердження” змін замість упорядників. На приклад, один-двоє-троє інших “виправників” мають погодити зміни, шоб вони стали чинними.

Дуже прошу зробити деяких учасників Словотвору новими впорядниками. Як воно видається, впорядників тута дуже обмаль, а є шо виправляти, змінювати, додавати. Змінити визначення, додати походження, “варіанти написання”, змінити запис слова з латинки на кирилицю (за чинними правилами Словотвору), чи поправити невдало переведені переклади. Інакше доводиться довго чекати на якісь малі зміни, а то їх зовсім не бачити.

Давно пора, бо й правда нема кому то все робити на Словотворі, на жаль. До пана Лукомського не маю питань, та маю до решти впорядників. Не знаю, скільки тут їх є, та все ж вони є: не раз я видів -10 впорядницьких голосів, а не -5 звичних, і хтось же обирає слово тижня (з неділі на понеділок опівночі його часто нема, отже, хтось руками вибирає), та й сторінку на Фейсбуці певно, що не Луком веде. Проте на самому Словотворі їх не видко та й не чутно, а дарма.

 Або ж додати нову роль - шось середнє між упорядниками та звичайними словотворцями й прив’язати це до статистики вчасників. На приклад, учасники з такою-то кількістю набраних голосів, чи доданих слів стають цими “редакторами” (“виправниками”?). Вони можуть змінювати сторінки та переклади, але не мають права шось видаляти, чи голосувати голосом п’ятьох під сторінкою, як упорядники. Може, навіть їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники.

На перший погляд ся гадка видалася мені незлою, та коли подумати, то чи не будуть оті “надсловотворці” зловживати часом своїми правами? А коли, як Ви пишете, “їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники” — а хто ж буде серед отих упорядників? Бо коли воно так тижнями висітиме, як нині, то самі розумієте, що то є ні до чого.

“…чи не будуть оті “надсловотворці” зловживати часом своїми правами?”
Звісно, треба відповідальна людина (або ж люди). 
Знову висуваю: такий “підупорядник” утілює рішення Трибуналу. Тобто спершу Трибунал ухвалює рішення, наприклад, на яке визначення деякого слова замінити наявне, і тільки тоді такий учасник замінює старе визначення на ухвалене. 
Якби не значна складність, можна було би подумати про щось таке як “ключі”: тобто не один “помічник”, а 2-3, і один запитує дозволу на зміну шапки слова, і може зробити це тільки після того, як інший/інші дає(/-ють) дозвіл. 
А якщо призначити досить відповідальну людину, усе буде добре, а за потреби можна було би просто повідомляти впорядників (добродія Лева).

Дуже прошу зробити деяких учасників Словотвору новими впорядниками. Як воно видається, впорядників тута дуже обмаль, а є шо виправляти, змінювати, додавати. Змінити визначення, додати походження, “варіанти написання”, змінити запис слова з латинки на кирилицю (за чинними правилами Словотвору), чи поправити невдало переведені переклади. Інакше доводиться довго чекати на якісь малі зміни, а то їх зовсім не бачити.

Давно пора, бо й правда нема кому то все робити на Словотворі, на жаль. До пана Лукомського не маю питань, та маю до решти впорядників. Не знаю, скільки тут їх є, та все ж вони є: не раз я видів -10 впорядницьких голосів, а не -5 звичних, і хтось же обирає слово тижня (з неділі на понеділок опівночі його часто нема, отже, хтось руками вибирає), та й сторінку на Фейсбуці певно, що не Луком веде. Проте на самому Словотворі їх не видко та й не чутно, а дарма.

 Або ж додати нову роль - шось середнє між упорядниками та звичайними словотворцями й прив’язати це до статистики вчасників. На приклад, учасники з такою-то кількістю набраних голосів, чи доданих слів стають цими “редакторами” (“виправниками”?). Вони можуть змінювати сторінки та переклади, але не мають права шось видаляти, чи голосувати голосом п’ятьох під сторінкою, як упорядники. Може, навіть їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники.

На перший погляд ся гадка видалася мені незлою, та коли подумати, то чи не будуть оті “надсловотворці” зловживати часом своїми правами? А коли, як Ви пишете, “їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники” — а хто ж буде серед отих упорядників? Бо коли воно так тижнями висітиме, як нині, то самі розумієте, що то є ні до чого.

Дуже прошу зробити деяких учасників Словотвору новими впорядниками. Як воно видається, впорядників тута дуже обмаль, а є шо виправляти, змінювати, додавати. Змінити визначення, додати походження, “варіанти написання”, змінити запис слова з латинки на кирилицю (за чинними правилами Словотвору), чи поправити невдало переведені переклади. Інакше доводиться довго чекати на якісь малі зміни, а то їх зовсім не бачити.

Кого та як саме вибирати в нові впорядники не знаю, але ці люди мають ставитися відповідально та намагатися бути об’єктивними, як справжні словникарі, а не кидати кожне слово, яке їм не подобається в Чистилище.

Або ж додати нову роль - шось середнє між упорядниками та звичайними словотворцями й прив’язати це до статистики вчасників. На приклад, учасники з такою-то кількістю набраних голосів, чи доданих слів стають цими “редакторами” (“виправниками”?). Вони можуть змінювати сторінки та переклади, але не мають права шось видаляти, чи голосувати голосом п’ятьох під сторінкою, як упорядники. Може, навіть їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники.

Думки?

Упорядники не можуть виправити чи видалити все. Тому проєкт має бути автономним, тобто щоб користувачі самі могли подавати виправлення та голосувати за них, а також самі могли голосувати за ховання перекладів.

Знову питаю: які користувачі? Ті, які за оддали 17 голосів за “бахот”, що не відповідає ні значенню, ні наміру? 
Я вже безліч разів пояснював: такі питання не можна вирішувати простою більшістю. І, зазвичай, що складніший утямок (або ж питання), то менша частка користувачів розуміє суть. І часто ці корисиувачі показують небажання, неготовність, неспроможність розбиратися, розуміти, змінювати свою думку. Прикладів я вже навів безліч і можу навести ще, якщо хочете (*). Я вже досить багато написав про це в нитці про трибунал: треба “усвідомлена більшість”. 
Я більш-менш докладно розібрав один приклад в нитці про “інфляцію”. Серед іншого звідти: якщо пропустити, що інфляція — обов’язковий наслідок зростання грошової маси, а зростання грошової маси — єдина причина інфляції (хоча це не так! І  в обговоренні цього слова я пояснив, не раз, що це не так, та мої докази просто знехтували. І не хотілося б, щоб долю слів, перекладів тощо визначали ті, хто просто нехтує докази), то інфляція — це був би таки наслідок зростання грошової маси, а не саме це зростання. Тобто явно видно порушення простої логіки. 
На додачу, як я вже, знову ж, не раз писав (див., наприклад, “лайфхак”, а доти— в тій же нитці про трибунал), на Словотворі накопичилося чимало слів, які або порушують правила, або явно не відповідають значенню. Переклади треба перечистити. Саме тому я висуваю таке (про що писав не раз): наводити докази й протидокази слів можуть усі, а голосують тільки учасники трибуналу, тобто верхні Н учасників/учасники, що набрали не менше М голосів. Із поясненням свого голосу. Бо деякі користувачі, наприклад, із 20 найкращих, довели нерозуміння (й неготовність, неспроможність розуміти) деяких сповна можливих способів словотворення. Знову: докази, якщо треба, можу дати. 
Словом: треба щось робити, але не простою більшістю. Знову наполягаю на “трибуналі”. 
Так, можна комусь дати можливість змінювати “шапки” слів, із меншими, ніж у впорядників, правами, чудова думка. 

Дуже прошу зробити деяких учасників Словотвору новими впорядниками. Як воно видається, впорядників тута дуже обмаль, а є шо виправляти, змінювати, додавати. Змінити визначення, додати походження, “варіанти написання”, змінити запис слова з латинки на кирилицю (за чинними правилами Словотвору), чи поправити невдало переведені переклади. Інакше доводиться довго чекати на якісь малі зміни, а то їх зовсім не бачити.

Кого та як саме вибирати в нові впорядники не знаю, але ці люди мають ставитися відповідально та намагатися бути об’єктивними, як справжні словникарі, а не кидати кожне слово, яке їм не подобається в Чистилище.

Або ж додати нову роль - шось середнє між упорядниками та звичайними словотворцями й прив’язати це до статистики вчасників. На приклад, учасники з такою-то кількістю набраних голосів, чи доданих слів стають цими “редакторами” (“виправниками”?). Вони можуть змінювати сторінки та переклади, але не мають права шось видаляти, чи голосувати голосом п’ятьох під сторінкою, як упорядники. Може, навіть їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники.

Думки?

Упорядники не можуть виправити чи видалити все. Тому проєкт має бути автономним, тобто щоб користувачі самі могли подавати виправлення та голосувати за них, а також самі могли голосувати за ховання перекладів.