> И знову змінѝ:
> А,а Б,б В,в Ў,ў Г,г Ꙅ,ꙅ Д,д
> Е,е Ԑ,ԑ Є,є Ж,ж З,з И,и І,і
> К,к Л,л М,м Н,н О,о Ꙍ,ꙍ
> П,п Р,р С,с Т,т У,у Х,х Ц,ц
> Ч,ч Ш,ш Ь,ь Ъ,ъ Ѧ,ѧ
> ў, ъ - u
> хв - f
> ꙅ - h
> ԑ - eo
> є́ - ei
> є̀ - eu
> ѝ - ui
> е́ - е́
> ѐ - ѐ
> о́ - ó
> о̀ - ò
> ꙍ - œ
> у̀ - õ
> ѧ - ea
Xotcha mene ne roupity jadna bóulgariça, ta ceomou bui ne ‹ѫ› ouge pri ‹ѧ›, zamiesty ‹у̀›?
Tacoge ‹ԑ› za ‹eo›, ya ne lioublõ yac ono zorovo ne œdguibaié zvõc /o/, ni bui liesceatchi œdrõbnœsty rousscoï œd inchix slovianscuix móuv. Inde’my ouge pisau oge /o/ po /t͡ʃ, ʒ, ʃ, j/ peréd izcladomy dalieye iz neperédnyui golósnui seagaié isce prarousscoï dobui (xay i zastõpleno ne usiemi rousscui govorui, atge rousscà móuva sama ne e eidnolita), ba, za vuicladomy Xeveliova, ono ne e prosto yz *e, ale yz zvõca oge œn-y volity znaciti he /ᵉɑ̯/, tóucouiõtchi oge otó u inchix slovianscuix móuvax e /e, ɛ/ po /t͡ʃ, ʒ, ʃ/ yn œdpread prieidnacóuleigna */ɑ̯/ do */ᵉ/ u */ᵉɑ̯/, otge, na pr.: */kᵉɑ̯/ → */t͡ʃeᶛ/ → /t͡ʃɛ(ᵊ)/ => /t͡ʃɛ/, olni u rousscœy móuvie bie /o/ ouge verstyvœdno boulo ulynõtcha ceasty */ᵉɑ̯/ (nabaghnõ, prasl. */ɑ̯/ e dalo */o/ u dòceirniax slovianscax móuvax). Inchami slovami, mogemo recti oge u rous. móuvie, pone u tuix govoriex cyto /t͡ʃo, ʒo, ʃo, jo/ znaiõty, ròzvitoc ne bie preamo *ke, *ge, *xe, *je → /t͡ʃo, ʒo, ʃo, jo/, ale, viedie: */kᵉɑ̯/, */gᵉɑ̯/, */xᵉɑ̯/, */jᵉɑ̯/ → 1) */t͡ʃɛᶛ/, */ʒɛᶛ/, */ʃɛᶛ/, */jɛᶛ/ → /t͡ʃɛ/, /ʒɛ/, /ʃɛ/, /jɛ/, ta 2), cosineno na postay peréd izcladomy iz neperédnimy golósnomy dalieye: */t͡ʃɒ/, */ʒɒ/, */ʃɒ/, */jɒ/ → /t͡ʃo/, /ʒo/, */ʃo/, */jo, o/. Pisati znacomy /ԑ/ e “eazuiccié”, oge vuixodity yz gadcui o “izpœilnœmy” */e/ u rous. ta veat.
Crœmy toho, ‹Ее›, ‹Ԑԑ›, ‹Єє› u odinie ABC e õdielalno (impractical) cosineatchi mœgylivosti ròzmietou litœu (fonts).
Ne liepieye e coristati yz ‹ѵ› za ‹eu› zamiesty ‹є̀›? Pacye e ceasty staroï bóulgariçui. I ci ne liepieye e pisati ‹ъі› zamiesty ‹ѝ› za ‹ui›? Pacye coli i ‹і› i ‹ъ› ouge e u Vachie ABC. Ta i samo ‹ѝ› ne ynacye cazié oge tó e, bõdy simy, /ɪ/ |i|, ale ne ono.
Ось тут: https://glavred.net/culture/slova-pidlokitnik-ne-sushchestvuet-kak-pravilno-skazat-na-ukrainskom-yazyke-10744271.html — написали, нібито “підлокітник” — калька, бо в українській немає слова “локоть”, а є лише “лікоть”. Пропонують замінити на “бильце” й “поруччя” (вочевидь, маючи на увазі частини крісел, стільців і такого іншого).
Я поліз дивитися, і сумніваюся в тому, що це справді так. “Локіть” наводить Грінченко, СУМ-20 дає його, а також “локоть”, як діялектизми. В ЕСУМі наведене походження від *olkъtь, що ближче до “локіть”. У “фонетичних та словотвірних” відмінах усе те є: локіть, локоть, лохот…
Скидається на те, що тут правомовці трохи не того направомовили. Чи правильно я кажу?
Рупно/Цікаво також було те, що “підлокітник” дають як сутямок до… підвіконня. Не знав, відкриття для мене. Ну й, звісна річ, це слово також має відміни: “підлікотник” (з наголосом на другу “і”, https://goroh.pp.ua/Тлумачення/підлікотник), “підлікітник” (з наголосом на третю “і”, https://r2u.org.ua/s?w=підлікітник&scope=all&dicts=all&highlight=on):
Та таки слід пам'ятати, що чимало слів на -ізм взагалі не відповідають грецькому розвитку значень цього суфікса, а були створені носіями інших мов (напр. ангельщини чи греччини), для своїх потреб, без уваги до оригінальної грецької семантики та її історичного розвитку.
Узяти хоча б слова: ботулізм, алкоголізм (і, за аналогією шопоголізм та под.), сексизм, тощо
З часів розвалу радянського союзу від кириличного письма відмовилися Молдова, Азербайджан, Казахстан, Туркменістан, Узбекистан. Натомість кириличним правописом офіційно користуються: в Україні**, росії, Білорусі, Болгарії, Киргизстані, Монголії, Північній Македонії, Сербії, Таджикистані.
Історія, як відомо, почалася з того, що ленін придумав ці всі країни
> З часів розвалу радянського союзу від кириличного письма відмовилися Молдова, Азербайджан, Казахстан, Туркменістан, Узбекистан. Натомість кириличним правописом офіційно користуються: в Україні**, росії, Білорусі, Болгарії, Киргизстані, Монголії, Північній Македонії, Сербії, Таджикистані.
Gadaiõ cògen oumieié googliti tou. A cyto xotieste recti tuimy?
Sé e phonosemantic match, s. r. coli yno slovo e couto yz tacuix rœdnuix slœu u móuvie oge zvyniela bõ cyto blizje do ta slova u ynie inchie móuvie. Tó e ceasto u cinscœy móuvie, na pr.. I xotcha i rousscà móuva znaié cœilco tacuix pricladœu (por., p. n. ‹barvinoc›), u rodovie, pro rousscõ móuvõ tó medjouié iz ounovitœsttiõ.
Pacye, rousscoe ‹•izna› znaceignemy i ne teacné greçscomou ‹•ισμός›, darma zvynity eidnacovo. Ouge’my pisau oge ou ta gr. pocépa cliouceova e œdreiclnœsty’ho (deverbativity), œd réckel iz eidnacœunomy (similative) znaceignemy. Inchami slovami, pro nastoyõ, ‹marxizm› e ne œd imene Marx bezposerédnio, a œd promeidjnoho *‘marxouati’. Rous. ‹•izna› ne nesé tacovo yno znaceigne, por. pricladui na *-izna tout : https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/-ina .
З часів розвалу радянського союзу від кириличного письма відмовилися Молдова, Азербайджан, Казахстан, Туркменістан, Узбекистан. Натомість кириличним правописом офіційно користуються: в Україні**, росії, Білорусі, Болгарії, Киргизстані, Монголії, Північній Македонії, Сербії, Таджикистані.
КРИВОСВІ́ДОК, дка, ч. Людина, яка дає неправдиві свідчення - СУМ-20 https://sum20ua.com/?wordid=188725
Па + решето
Ось перепис письмом, ближчим до звийчаного:
Руська й так страждає від теперішнього фонематичного правопису. Такий же простіший правопис, тільки з новими буквами, цього питання не рішить, а може, й навпаки — ускладнить. А втім, і теперішній правопис неспрожний, бо він і до фонематичного не дотягує. Того й зовсім не ясно, нащо потрібні такі поправки? Яке питання вони рішать? Та й як це бачать прихильники таких змін? Хоча це й так ясно
> Mogete dati docaz za slovo ‹naniwiec / naniwec› u leadscœy móuvie? Ya znaiõ ino ‹niwecz, wniwecz›, cde ‹cz› bui teaclo rousscomou [t͡ʃ ~ t͡ʂ], otge /t͡ʃ/ — niyaco ne /t͡ɕ/.
Але ж є мазурення в малопольських та мазовецьких говорах, і з тих говірок могло прийти це "niwec" до нас. Так само з мазурених говірок маємо, наприклад, "цебер" (з "ceber", а прасл. *čьbьrъ без мазурення дало б "czeber") та "зичити" (від "zyczyć" проти великопольського та літературного "życzyć"),
Значення: 1) Водостічна канава для відведення поверхневих вод від автомобільної дороги або залізничного полотна 2) іст. Заповнений водою рів біля…
Приклад вживання: 1) Автомобіль, наче живий, здригався і під натиском величезної сили поволі сунувся в кювет. 2) Замок складався із чотирьох бастіонів та…
Гра стрибаючи як на конях граючи в поло ( клюшкою по м'ячу ).
надважливі запаси
И знову змінѝ:
А,а Б,б В,в Ў,ў Г,г Ꙅ,ꙅ Д,д
Е,е Ԑ,ԑ Є,є Ж,ж З,з И,и І,і
К,к Л,л М,м Н,н О,о Ꙍ,ꙍ
П,п Р,р С,с Т,т У,у Х,х Ц,ц
Ч,ч Ш,ш Ь,ь Ъ,ъ Ѧ,ѧ
ў, ъ - u
хв - f
ꙅ - h
ԑ - eo
є́ - ei
є̀ - eu
ѝ - ui
е́ - е́
ѐ - ѐ
о́ - ó
о̀ - ò
ꙍ - œ
у̀ - õ
ѧ - ea
Руська и так ту̀жить наіавноіу̀ звѧжмє́нноіу̀ правописьу̀. Простіша така, новѝми письменами ино, не ро̀звѧже то пѝтанье, а може пак иԑꙅо гꙍршити. А ўсе же, и чинне письмо ие так нечинебне (dysfunctional) ꙍж оно и не тѧгне и на звѧжмє́нне. Тому то ие неіасно зо̀ўсім чԑꙅо можу̀ть досѧгти такꙍ є́иі поправѝ, або шчо мѝслѧть иеіи прихѝльникѝ, хоча ти и праві ие иасно.
Пропоную нову українську абетку:
А,а Б,б В,в Г,г Д,д Е,е, Є,є Ж,ж З,з Ґ,ґ И,и І,і Ї,ї Дж,дж S,s Й,й К,к Л,л М,м Н,н О,о П,п Р,р С,с Т,т У,у Ў,ў Ф,ф Х,х Ц,ц Ч,ч Ш,ш Щ,щ ь Ю,ю Я,я
А, бе, ве, ге, де, Е, є, же, зе, ґе, И, і, ї, дже, дзе, Йот, ка, ел, ем, ен, О, пе, ер, ес, те, У, у коротке, еф, ха, це, ча, Ша, ща, м’який знак (або єрь), ю, я.Це не фонематична абетка. Значить, вона занадто складна. Навіщо така?
Roussca i tac’ tõgity naiaunoõ zveagymeinnoõ pravopisïõ. Prostiecha taca, novuimi pisymenami ino, ne rózveazje to puitanïe, a mogeity pac ieoho gœrychiti. A use ge, i cinne pisymo e tac’ necinebne(dysfunctional) œg ono i ne teagneity i na zveagymeinne. Tomou to e neiasno sòusiem ceoho mojõty doseatchi tacœi eie popravui, abo cyto muisleaty eie prіxuilnicui, xotcha, to i pravie e iasno.
__
“єрь” ne mœgl bui tac zveatchi–u nas e ‘ерь, eiry’, i naddnieprjansca vuimóuva boula bui(ou bœlchosti, iac’ ou stavilnœmy govorie) /jir/.
Мені важко добрать, що ви пишете. Перейдіть, будь ласка, на щось ближче до звичайного письма.
Пропоную нову українську абетку:
А,а Б,б В,в Г,г Д,д Е,е, Є,є Ж,ж З,з Ґ,ґ И,и І,і Ї,ї Дж,дж S,s Й,й К,к Л,л М,м Н,н О,о П,п Р,р С,с Т,т У,у Ў,ў Ф,ф Х,х Ц,ц Ч,ч Ш,ш Щ,щ ь Ю,ю Я,я
А, бе, ве, ге, де, Е, є, же, зе, ґе, И, і, ї, дже, дзе, Йот, ка, ел, ем, ен, О, пе, ер, ес, те, У, у коротке, еф, ха, це, ча, Ша, ща, м’який знак (або єрь), ю, я.Це не фонематична абетка. Значить, вона занадто складна. Навіщо така?
Нічого складного тут нема. Не вигадуйте
Тобто одповісти на моє питання до діла ви не можете. Тоді годі про це й розмовлять.
Sciro, ya pocui ne viemy. Cyto do ‹•ezn•›, to, na odinie polie, e poveazouano iz ‹•eaz• (•ẽz•)› (*-enz-?) — por., p.n., ‹creméz : cremẽz/cremeaz›, a na drougœmy, ceréz /z/ : /s/, iz pocépomy ‹•sn•› — por., p.n.: ‹piesnia› : ‹couznia›, ‹grèzno (n.), grèzen (m.) (*gry-zn-o, *gry-zn-u, iz *gr- ‘ròssti) : ‹logesno› (bliz•na, glèz•no, ves•na, clious•na, cros•no, gouz•no siõdui ne teagnõty).
Ne viemy ci e in izveazoc iz ‹•eg•› ta *-e(n)g- u ‹•eag• (•ẽg•)› ta ‹•eazy (•ẽzy) (← *-eng-os, iz œdstõpnuimy neibneignemy), por. ‹ròboteaga›, ‹viteazy; izviteaga›.
Iména (pœdstœyna, substantives) iz ‹•sn•, •zn•› pitimo sõty œdvolœcla, decoli zbierna (materizna, œtcizna, bielizna tc). I xotcha priznaceigne ‹•izn•› ta ‹•ezn•› e, pone nuinie, rœzno — pervche u iménax œdvolœclax ci zbiernax, a drougoe u pricmétax debelosti, e meidj yima vierogœden izveazoc ceréz daunieyche izpœilne znaceigne bœilchiegna (← ‘bœilchieti’, inchoative) ci bœilcheigna ( ← ‘bœilchiti’, causative). Tac ci onac, ta izpœilno e usiõdui ‹•s•, •z•›. A iz ogleadomy na znaceigna e dóugyno priineati odino gerélo ‹•s•› ta ‹•z•›, xay iz ‹•e•› ci bez, a tomou to read (the task) bui boul dosliediti perviesne znaceigne’ho. Pèunœsty e oge yzpomeidj /•s•/ ta /•z•/, pervinno e, bezperécyno, *-s-, atge prai.-e. ne znala bie *z. Otge dalieye e tóuc móuviti ino o *-s-.
Cyto do ‹•izn•›, primietno e u ‹materizna›, ‹œtcizna›, ‹bielizna›, cde u usiex mogemo prosliediti bõdy peny na *-y- (*materi-, biely), ci “meaccœsty” cœnça slova, i sé mogé bouti gerélo ‹•i•› u seimy pocépie.
Samo ge *-s- zamietno nagadouié prasl. *-s he u *stol-os tc. Viedomo e, pro nastoyõ, oge te same *s e stalo ceasttiõ tvoreigna yzocrema tvarœu stõpenovagna u pricmétax ta prislœuyax (razomy iz *-yu — *-yu-s-, dalieye, na slov. tlie, + *-y- ta yn golósen, por. *bol-yu-s+y-); e dosta dobrie docazano oge znaceigne porœunalnosti vuinice zpluinomy znaceigna mienui stanou, he otó u réclax na *-ye- (staié, xuitaié tc.) ta izbiernosti-œdvolœclositi u *-s (ni bui, *dal-ye-s *‘mieneatchi stan dalecosti (ceréz dieyõ) + œdvolœclœsty-izbiernœsty’ => ‹dalye› ‘farther’). Na seimy, ya’smi goden pripoustiti znaceigne debelosti ou ‹•ez•n•› ceréz znaceigne stõpenovagna, iz zvœnceignemy *s → /z/. Otge xœd ròzvitcou bui mœgl bouti tac, na pr.: *dal-ye-s ‘dalye’ → + *-n-: **dalyes-n-o → *dalyezno → ‹dalezno› ‘dougye daleco’.
Cyto do /•ɛn•/ u /•ɛnn•/ ya ne viemy. Na odinie polie padé u oco oge peréd simy /•ɛnn•/ mogé lègco bouti i zvõc /k/, he otó u ‹otakennuy›, tacoge iz *-x- + /•ɛn•/: ‹tixhennuy›. Sé, yasna riecy, ne mogé bouti praslovianscuy stan, xotcha rœunoge sõty i tvarui iz *k-e- → /t͡ʃɛ/ (por. ɽdalecenno, velicennuy, vuisocennuy, xirocennuy). A prote, œdsõttié neibneigna peréd *e ne e riecy ne znana i u inchix tvariex u rous., por., p. n.: ‹tixieyche› /tɪxiʃɛ/ ( ← ser.-rous. /tɪˈxiʃʃɛ/ ← */tɪˈxijʃɛ/) proti daunieychomou /tɪˈʃajʃɛ/ — sèsy priclad cazié na “pœdnóuleigne” yna pervinna zvõca corene, zaxovauxi, pri tœmy, yno perviesno tvaroslœuye (tóge e i iz réclami na *-gti, *-kti iz vuimóuvoiõ /•ɣ̞tɪ/ porõcy /•(ɣ̞)t͡ʃɪ/, ta /•ktɪ/ porõcy /•t͡ʃɪ/). Otge samo za sea /•kɛn•/ u ‹otakennuy› mogé xuiba suviedciti o “ponóuleignie” zvõca /k/ u coreni */tak•/, a ne o tœmy oge, bõdy simy, za pocépomy /•ɛn•n•/ neyma daunioho coreigna; tœmy, ya pocui ne viemy yaco.
Acéi gœdno e œdmietiti read (rhyme) /•ɛnn•/ ou tvarœu he ‹znaménno›, ‹iménno› iz onuimi ‹merzénno›, ‹xirocénno›. Pervçui, znacylivo znatiti nepràvilnœsty /ɛ/ u ‹znaménno›, ‹iménno›, yzcieyatchi perviesnui tvarui iz e-y-perégolósomy — *‹imeinno›, *‹znameinno›, œd pneu ‹imen•› ‘imea, imen•; iméno’, ‹znamen•› ‘znamea, znamen•; znameno’. A ouge, i tout mogemo ymati do diela nastoyõ rœunagna za pnemy iz /•ɛn•/, otge tó bui boului golósovui “novotvarui”, xay iz daunimy tvaroslœuièmy. Na jaly, tsœi “novotvarui” ne roneaty svietlo na gerélo /•ɛnn•/ u pricmetax ci prislœuyax debelosti, he otó: ‹xirocénn•›, ‹merzénn•›, ni na nagœdnuy izveazoc iz *-en- u ‹znaménn•› ← ‹znamea, znamen•›, ‹iménno› ← ‹imea, imen•›. Bœilche pocui ne mojõ recti o /•ɛnn•/.
Aha! Cyto do /•ɛn.n•/, onui tvarui pricmét ci prisloviy pitimo sõuzteaghnõty iz iménami na ‹•einy›, por., p. n.: ‹vuisoceiny› : ‹vuisocénn•›, ‹xiroceiny› : ‹xirocénn•›, ‹daleceiny› : ‹dalecénn•›, ‹gluiboceiny› : ‹gluibicénn•›. Ne viemy ci goden eimy docazati izveazoc meidj yimi, ta e dosta vierogœden izveazoc ceréz znac œdvolœclosti, por. ‹•einy› u usiex imenovanuix slovax nesé sõznacõ znacynosti, velicosti — porõcy ‹daleceiny› e i ‹daly›, porõcy ‹vuisoceiny› e ‹vuisy›, porõcy ‹xiroceiny› e ‹xir(y)›, porõcy ‹gluiboceiny› e ‹gluib›; tvarui na ‹•einy› cioutno nesõty znac bœilchoï émcosti ta bœilchoho ròzmierou neigy bez ‹•einy›. Cyto do znaceigna *-en- vidjte Sławskoho (Język Prasłowiański) 127—128:
»3. Na uwagę zasługuje nowsza grupa wyrazów, paralelnie przekształconych
w poszczególnych językach slow. z pierwotnych tematów na -en-, np. selmeno«, 'ślemię' < selmę selmene; semena 'nasienie' < semę semene; stremeno ' strzemię' < stremę stremene. Por. też ukr. ramenó 'ramię' : ormę ormene; znamenó 'znak, znamię' < znamę znamene; hrebenó 'grzebień' : grebenb grebene : kasz. gfeb'ón -ona
•grzebień', kvofón -ona 'korzeń', jelón -ona 'jeleń' .
4. Suf. -eno, -eno kontynuują ie. -eno- 2
31• Jak widać z podanych przykładów,
najczęściej mamy tu do czynienia albo z rozszerzeniem na -o- pierwotnego te-
matu na -en- (asem, = łac. ornus < osenos), albo też z substantywizacją pierwot-
nego przymiotnika czy imiesłowu biernego na -eno.«, ta (128):
»3. Dokładnym odpowiednikiem jest lit. -ena derywujące od czasowników,
rzeczowników i przymiotników. Tworzy np. nazwy czynności, służące dość
często do pejoratywnego określenia osób, np. lit. dial. mUśena 'bicie' : musti
'bić' , gaisena 'zdechlak; padlina' : gaisti 'zdychać' ; paistena 'kto bzdury plecie' :
paistyti 'pleść, bredzić'«.
znaymœuno
___
Œd récla ‹znaymouati› (SIRM II 269 ‘свідчити, констатувати’). Ya sõdiõ tverdgeigne u SIRM o cerpanosti œd staroleadscoho ‹znajmować› za nepèuno, a co bui i tac, to goden eimy ne zyrieti na tó, yac nicy u tvarie’ho neyma nerousscoho ni zveago• ni tvaroslœuno. Œdrieyna corene ‹zna•› e u rous. zastõpleno çieloiõ nizcoiõ tvarœu iz rœznui pocépui. Tvaroslœuno e ‹znaym•›, viedie, œd orõdna padeja iz ‹•m•›, stauxi ceasto tvoriti prislœuya na ‹•mo›, ‹•ma›, ‹•mi›, ‹•om›. Tvar ‹•œuno› u ‹znaymœuno› imé slougiti za ‹•ivum› u ‹narrativum›, znaceatchi ‘teaclo znaymouati ( = pro znaymovagne)’, a ne plõtati iz ‘narration’ — ‹znaymovagne›.
@Безіменний
r2u.org.ua: обкі́п
+