Останні події

риса (зовнішність)

Це інше

»Також нагадаю, що в українській мові 'з' глухне перед 'п', отже поправно є небеспечний/небеспічний«

Ni. Xeveleu pisié o tœmy.

@Євген Шульга

»ГРАК показує, що слово "розвалини" вживалося в українській мові«

Tam cyto sea ne ougivalo? Pocazouié i otacue:

»Кому час і СРЕДСТВА ПОЗВОЛЯТЬ, може поїхати ще до Неаполя, оглянути там музей бурбоньскій<...>«
(===NONE=== ● 1893 ● ===NONE===)

»...ще до більшовизму:«

Cyto ymé bœilchoviçstvo ciniti iz tuimy? Veatscue panouaigne bie na Oucrayinie ouge œd poceatcou XVIIᵒʰᵒ stl. Iesce, mosquomilstvo u XIXᵒᵐᵒᵘ stl. na Zaxodie.

Про мене, всі ці [l], [l̠], [l̪], [ʎ], [ɫ], [ɭ] звучать однаково 😂😭

Також нагадаю, що в українській мові 'з' глухне перед 'п', отже поправно є небеспечний/небеспічний.

Ізвідки 'е'?

Міню Вам.

Ізвичай не можна постановити, на те він і звичай, тобто треба звикнути до чогось, щоб оно стало звичним. Неможна просто видати постанову, що вось одтепер у нас такий ізвичай, що питна вода має містити стілки промилів єлектролитів, бо це не є звичай, це скоріше є вимога.

Слівники загально дають такі визначення:
Звичай — поведінка чи вумоглядний патерн, що був устален протягом тривалого часу.
Стандарт — ізразок чи модель, що з нею ровнять щось, або ж набір критериїв і мірил, що ними судять і мірять щось.

Розниця тут явно є, але Ви же наче хочете всі сходжі слова зібрати, та й перекласти водним загальним ізвичним словом і стерти всі семантичні відмінності.

Ось тепер гадаю, чи не є сполука -Sр складновимовна? Чи не треба там уставний 'е'?
S = приголосний

+++
Тілко в українські мові прикметники передують іменникам.

Ви кажете про звичайне для мене та порівнюєте його зо стандартом, не вточнюючи, чий він. Спробуйте додать до "звичай" чи "стандарт" присвійного прикметника, займенника чи словосполуку й подивіться, чи буде одмінність, як ви заміните "звичай" на "стандарт" і навпаки.

Нинішні значення цього слова залишити іншим: хащі та нетрі. Якраз після цього яр і каньйон отримає українські відповідники.

Чому?

Чому?

Чому?

До діла. Ось є литературна норма чи то стандарт. Она/він визначає, які слова суть нормативні, стандартні, а які — ні. От суть слова слей, кайнда, далбайобіна тощо, Ви можете їх видіти на Словотворі щодня. Они суть звичайні для когось, але не стандартні, не нормативні. Так само звичайні для Вас видіти, ждати, держати, труд суть поза теперішнім стандартом. Ви вот принесете дипломну роботу своєму керівнику, а він Вам одкаже “нононо, ніякого суржику, давай перероблюй”, і скілки би Ви йому не наводили прикладів од українських класиків, он іздобуде томик “стандартних слів”, який чхати хтів що там у класиків, звичай звичаєм, але стандарт є стандарт.

А що значить "середнє л"? Чи вірно я розумію, що тверде 'л' слід вимовляти лише торкаючи язиком верхній ряд зубів (а не змикаючи нижній ряд із верхнім без утручання язика, як нас учили)?

+ за "обі́йстя"

《Тоді як перекласте нормалний, нормативний, традицийний?》
Подайте їх на переклад, як хочете, а тут це робить не до діла.

《Дайте, будь ласка, джерело про це 'л'.》
r2u.org.ua: тілко.
Перед "к" середнє "л" не конечне. Одначе таку вимову можна почуть у всіх куточках України.
А от перед деякими иншими приголосними воно конечне: https://uk.wikisource.org/wiki/Норми_української_літературної_мови/9. І в Нечуя-Левицького про це теж знаходимо в "Сьогочасні часописні мові на Украіні".

Дві розні слові :)

Тоді як перекласте нормалний, нормативний, традицийний?

Дуже схоже на вплив. Тому від Мене маєте Голос. :-)

Два різні слова. Тому –.

До Carolina Shevtsova:
Ооо. Саме це Мені й хотілось дізнатись стосовно "дякую". Тому Я теж використовуватиму "миню" замість "дякую". Миню Вам.

До Богдана Лабунського:
Зрозуміло. Дуже миню Вам.

Часто, та геть не завсіди. "Простий" – антонім слова "складний", а не "незвичайний".
Ви поназивали силу стандартів не води, а її одмін, а потім підмінили це стандартом для води взагалі. Це маніпуляція. Те саме з кавунами. Для кожної одміни води чи кавунів стандарт – звичай. Стандартизувати = узвичаювати.

Стандарт є певний узірець, що по нім ровнять щось. Стандартний — такий, що відповідає певному стандарту. Наприклад, лист B2 є стандартний лист, згідно зі стандартом ISO 216, але він не є звичайним у побутовому смислі, бо звикли всі до листів А4. Згідно з чинним стандартом ДСТУ 3805-98 кубичний кавун є стандартний кавун, але для пересічного вкраїнця це геть не звичайний кавун (насправді, цей ДСТУ визначає також плодотвар, але суть ясна). Чи вода газована, негазована, минерална, дистильована — це все стандартні води суть, але коли кажуть "звичайна вода", то минять саме негазовану воду, але не конечно питну за стандартами, що визначають якість питної води, себто звичайна вода з колодязя може не бути стандартна.

⟨Стандарт ISO — це офіційний документ Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), який визначає правила, вимоги та найкращі практики для створення безпечних і якісних товарів, послуг або систем управління.⟩
Не звичай ISO.

Коли вже все спрощувати, тобто біднити семантику вкраїнської мови, то можна згрести до купи стандартний, еталонний, регуларний, ординарний, типовий, традицийний, нормалний, нормативний, каноничний, конвенцийний, базовий, дефолтний та й перекласти все водним словом — простий (бо звичайний часто значить те саме, що простий).