Останні події

Ўже писау є́м вишче, шчо иа обрау там діакритику, абѝ хаи и можно було розрꙍзнити хвонемѝ, та полегшити правопис длѧ носіиꙍв наріч, де тꙍ голосмінѝ су̀ть излили сѧ. Знаіу̀, шчо се не ие наиліпша идеіа, та се ие просто експеримент. 

> бо в українській немає слова “локоть”, а є лише “лікоть”.

SIRM III 261: ‹лі́коть›, ‹ло́кіть›, ‹ло́коть›, ‹ло́хот›, ‹ло́хоть›, a Vui pisiéte “neymaié” (poprauno: neyma!). 
Ba, peréxœplivo (surprisingly), perviesen e tvar ni ‹лі́коть›, ni ‹ло́кіть›, ni ‹ло́коть›, a ‹ло́кот› — bez ‹ь› i bez o-perégolósou, tomou cyto te slovo e verstyvœdno (originally) yn peny na sõgolósen: * olkut-s — ne * olkut-y-s (tóge i iz inchami slovami na * -ut-, he, p. n., ‹nœgoty› — ← * nogutys, ale perviesno * nogut-s, ‹lapoty› ← * laputys, ale perviesno * laput-s itd.), perèxœd u oravõ (class) pneu na *-y- e pozdiey. Ne xotiõ simy recti oge dóugynui buismo nuinie móuviti ino ‹lòcot›, ale oge tverditi, bõdy simy, “roussca móuva ne znaié inchiy tvar crœmy ‹лікоть›” — tó prosto ne e prauda.

> И знову змінѝ: 

> А,а Б,б В,в Ў,ў Г,г Ꙅ,ꙅ Д,д
> Е,е Ԑ,ԑ Є,є Ж,ж З,з И,и І,і
> К,к Л,л М,м Н,н О,о Ꙍ,ꙍ
> П,п Р,р С,с Т,т У,у Х,х Ц,ц
> Ч,ч Ш,ш Ь,ь Ъ,ъ Ѧ,ѧ

> ў, ъ - u
> хв - f
> ꙅ - h
> ԑ - eo
> є́ - ei
> є̀ - eu
> ѝ - ui
> е́ - е́
> ѐ - ѐ
> о́ - ó
> о̀ - ò
> ꙍ - œ
> у̀ - õ
> ѧ - ea

Xotcha mene ne roupity jadna bóulgariça, ta ceomou bui ne ‹ѫ› ouge pri ‹ѧ›, zamiesty ‹у̀›?

Tacoge ‹ԑ› za ‹eo›, ya ne lioublõ yac ono zorovo ne œdguibaié zvõc /o/, ni bui liesceatchi œdrõbnœsty rousscoï œd inchix slovianscuix móuv. Inde’my ouge pisau oge /o/ po /t͡ʃ, ʒ, ʃ, j/ peréd izcladomy dalieye iz neperédnyui golósnui seagaié isce prarousscoï dobui (xay i zastõpleno ne usiemi rousscui govorui, atge rousscà móuva sama ne e eidnolita), ba, za vuicladomy Xeveliova, ono ne e prosto yz *e, ale yz zvõca oge œn-y volity znaciti he /ᵉɑ̯/, tóucouiõtchi oge otó u inchix slovianscuix móuvax e /e, ɛ/ po /t͡ʃ, ʒ, ʃ/ yn œdpread prieidnacóuleigna */ɑ̯/ do */ᵉ/ u */ᵉɑ̯/, otge, na pr.: */kᵉɑ̯/ → */t͡ʃeᶛ/ → /t͡ʃɛ(ᵊ)/ => /t͡ʃɛ/, olni u rousscœy móuvie bie /o/ ouge verstyvœdno boulo ulynõtcha ceasty */ᵉɑ̯/ (nabaghnõ, prasl. */ɑ̯/ e dalo */o/ u dòceirniax slovianscax móuvax). Inchami slovami, mogemo recti oge u rous. móuvie, pone u tuix govoriex cyto /t͡ʃo, ʒo, ʃo, jo/ znaiõty, ròzvitoc ne bie preamo *ke, *ge, *xe, *je → /t͡ʃo, ʒo, ʃo, jo/, ale, viedie: */kᵉɑ̯/, */gᵉɑ̯/, */xᵉɑ̯/, */jᵉɑ̯/ → 1) */t͡ʃɛᶛ/, */ʒɛᶛ/, */ʃɛᶛ/, */jɛᶛ/ → /t͡ʃɛ/, /ʒɛ/, /ʃɛ/, /jɛ/, ta 2), cosineno na postay peréd izcladomy iz neperédnimy golósnomy dalieye: */t͡ʃɒ/, */ʒɒ/, */ʃɒ/, */jɒ/ → /t͡ʃo/, /ʒo/, */ʃo/, */jo, o/. Pisati znacomy /ԑ/ e “eazuiccié”, oge vuixodity yz gadcui o “izpœilnœmy” */e/ u rous. ta veat. 
Crœmy toho, ‹Ее›, ‹Ԑԑ›, ‹Єє› u odinie ABC e õdielalno (impractical) cosineatchi mœgylivosti ròzmietou litœu (fonts).

Ne liepieye e coristati yz ‹ѵ› za ‹eu› zamiesty ‹є̀›? Pacye e ceasty staroï bóulgariçui. I ci ne liepieye e pisati ‹ъі› zamiesty ‹ѝ› za ‹ui›? Pacye coli i ‹і› i ‹ъ› ouge e u Vachie ABC. Ta i samo ‹ѝ› ne ynacye cazié oge tó e, bõdy simy, /ɪ/ |i|, ale ne ono.

Ось тут: https://glavred.net/culture/slova-pidlokitnik-ne-sushchestvuet-kak-pravilno-skazat-na-ukrainskom-yazyke-10744271.html — написали, нібито “підлокітник” — калька, бо в українській немає слова “локоть”, а є лише “лікоть”. Пропонують замінити на “бильце” й “поруччя” (вочевидь, маючи на увазі частини крісел, стільців і такого іншого).

Я поліз дивитися, і сумніваюся в тому, що це справді так. “Локіть” наводить Грінченко, СУМ-20 дає його, а також “локоть”, як діялектизми. В ЕСУМі наведене походження від *olkъtь, що ближче до “локіть”. У “фонетичних та словотвірних” відмінах усе те є: локіть, локоть, лохот…

Скидається на те, що тут правомовці трохи не того направомовили. Чи правильно я кажу?

Рупно/Цікаво також було те, що “підлокітник” дають як сутямок до… підвіконня. Не знав, відкриття для мене. Ну й, звісна річ, це слово також має відміни: “підлікотник” (з наголосом на другу “і”, https://goroh.pp.ua/Тлумачення/підлікотник), “підлікітник” (з наголосом на третю “і”, https://r2u.org.ua/s?w=підлікітник&scope=all&dicts=all&highlight=on):

З часів розвалу радянського союзу від кириличного письма відмовилися Молдова, Азербайджан, Казахстан, Туркменістан, Узбекистан. Натомість кириличним правописом офіційно користуються: в Україні**, росії, Білорусі, Болгарії, Киргизстані, Монголії, Північній Македонії, Сербії, Таджикистані.

Історія, як відомо, почалася з того, що ленін придумав ці всі країни

> З часів розвалу радянського союзу від кириличного письма відмовилися Молдова, Азербайджан, Казахстан, Туркменістан, Узбекистан. Натомість кириличним правописом офіційно користуються: в Україні**, росії, Білорусі, Болгарії, Киргизстані, Монголії, Північній Македонії, Сербії, Таджикистані.

Gadaiõ cògen oumieié googliti tou. A cyto xotieste recti tuimy?

З часів розвалу радянського союзу від кириличного письма відмовилися Молдова, Азербайджан, Казахстан, Туркменістан, Узбекистан. Натомість кириличним правописом офіційно користуються: в Україні**, росії, Білорусі, Болгарії, Киргизстані, Монголії, Північній Македонії, Сербії, Таджикистані.

Ось перепис письмом, ближчим до звийчаного:

Руська й так страждає від теперішнього фонематичного правопису. Такий же простіший правопис, тільки з новими буквами, цього питання не рішить, а може, й навпаки — ускладнить. А втім, і теперішній правопис неспрожний, бо він і до фонематичного не дотягує. Того й зовсім не ясно, нащо потрібні такі поправки? Яке питання вони рішать? Та й як це бачать прихильники таких змін? Хоча це й так ясно

И знову змінѝ: 

А,а Б,б В,в Ў,ў Г,г Ꙅ,ꙅ Д,д
Е,е Є,є Ж,ж З,з И,и І,і К,к
Л,л М,м Н,н О,о Ӧ,ӧ Ꙍ,ꙍ
П,п Р,р С,с Т,т У,у Х,х Ц,ц
Ч,ч Ш,ш Ь,ь Ъ,ъ Ѧ,ѧ

ў, ъ - u
хв - f
ꙅ - h
ӧ - eo
є́ - ei
є̀ - eu
ѝ - ui
е́ - е́
ѐ - ѐ
о́ - ó
о̀ - ò
ꙍ - œ
у̀ - õ
ѧ - ea

Руська и так ту̀жить наіавноіу̀ звѧжмє́нноіу̀ правописьу̀. Простіша така, новѝми письменами ино, не ро̀звѧже то пѝтанье, а може пак иԑꙅо гꙍршити. А ўсе же, и чинне письмо ие так нечинебне (dysfunctional) ꙍж оно и не тѧгне и на звѧжмє́нне. Тому то ие неіасно зо̀ўсім чԑꙅо можу̀ть досѧгти такꙍ є́иі поправѝ, або шчо мѝслѧть иеіи прихѝльникѝ, хоча ти и праві ие иасно.

Пропоную нову українську абетку:
А,а Б,б В,в Г,г Д,д Е,е, Є,є Ж,ж З,з Ґ,ґ И,и І,і Ї,ї Дж,дж S,s Й,й К,к Л,л М,м Н,н О,о П,п Р,р С,с Т,т У,у Ў,ў Ф,ф Х,х Ц,ц Ч,ч Ш,ш Щ,щ ь Ю,ю Я,я
А, бе, ве, ге, де, Е, є, же, зе, ґе, И, і, ї, дже, дзе, Йот, ка, ел, ем, ен, О, пе, ер, ес, те, У, у коротке, еф, ха, це, ча, Ша, ща, м’який знак (або єрь), ю, я.

Це не фонематична абетка. Значить, вона занадто складна. Навіщо така? 

Roussca i tac’ tõgity naiaunoõ zveagymeinnoõ pravopisïõ. Prostiecha taca, novuimi pisymenami ino, ne rózveazje to puitanïe, a mogeity pac ieoho gœrychiti. A use ge, i cinne pisymo e tac’ necinebne(dysfunctional) œg ono i ne teagneity i na zveagymeinne. Tomou to e neiasno sòusiem ceoho mojõty doseatchi tacœi eie popravui, abo cyto muisleaty eie prіxuilnicui, xotcha, to i pravie e iasno.
__
“єрь” ne mœgl bui tac zveatchi–u nas e ‘ерь, eiry’, i naddnieprjansca vuimóuva boula bui(ou bœlchosti, iac’ ou stavilnœmy govorie) /jir/.

Мені важко добрать, що ви пишете. Перейдіть, будь ласка, на щось ближче до звичайного письма.

Пропоную нову українську абетку:
А,а Б,б В,в Г,г Д,д Е,е, Є,є Ж,ж З,з Ґ,ґ И,и І,і Ї,ї Дж,дж S,s Й,й К,к Л,л М,м Н,н О,о П,п Р,р С,с Т,т У,у Ў,ў Ф,ф Х,х Ц,ц Ч,ч Ш,ш Щ,щ ь Ю,ю Я,я
А, бе, ве, ге, де, Е, є, же, зе, ґе, И, і, ї, дже, дзе, Йот, ка, ел, ем, ен, О, пе, ер, ес, те, У, у коротке, еф, ха, це, ча, Ша, ща, м’який знак (або єрь), ю, я.

Це не фонематична абетка. Значить, вона занадто складна. Навіщо така? 

Нічого складного тут нема. Не вигадуйте

Тобто одповісти на моє питання до діла ви не можете. Тоді годі про це й розмовлять.