Останні події

Так, бо мова має нахил спрощувать. Колись в українській мові йменникових одмін було більше, як чотирі, і закінченнів було білше, а тепер вони у множині чи не всюди однакові. Зосталось воднаковить форму родового одмінка множини. І до того воно й ішло, доки в граматиці не затвердили галицькі форми на взір "питань", "завдань". І. Нечуй-Левицький згадує в "Сьогочасні часописні мові на Украіні" такі галицькі форми, як "зібрань", "убрань", оповідань". Добре, що хоч "полів" зоставили, а не замінили на галицьке "піль".

Звиніть, десь не там я, мабуть, був ськав. Отже, ви кажете, що тренд був таки на повну вніфікацію відмінювання множини?

《Буквів — чисто західновкраїнський твар. На Наддніпрянщині в родовому одмінку чітко протиставлено чоловічий рід із -ів та жіночий/середній із нульовим закінчінням. Тому ніяких не буквів/конів/почуттів, а тілки буков/коней/почуть. Родовий відмінок тут опирається вніфікації в множині.》
Неправда ваша. Нечуй-Левицький пише, що таки навпаки.

Ага, болого вам, та це з того, що я сам найшов в інтернеті, я не вигадую.

До того ж слова чоловічого роду не скрізь мають подобу з '-ів' у родовому одмінку множині: год, день

Не доконечно. На Надніпрянщині в декотрих говірках кажуть ⟨баб⟩, а в декотрих ⟨бабів⟩.

⟨почуть, жить, бажань⟩ — це західноруські одміни, порівняй з польскими: poczuć, żyć, znań. На Надніпрянщині тут '-ів':— почуттів, життів знаннів.

Буквів — чисто західновкраїнський твар. На Наддніпрянщині в родовому одмінку чітко протиставлено чоловічий рід із -ів та жіночий/середній із нульовим закінчінням. Тому ніяких не буквів/конів/почуттів, а тілки буков/коней/почуть. Родовий відмінок тут опирається вніфікації в множині.

Це суто Ваш особистий досвід. "Цейво" теж раніше лише в Карпатах була чула, тепер усюди вживають.

Це не суміш слів, просто творив
Тѧгъ + ьнъ + еча

Ба, для перен. тями це краще ніж «відступа́ти», тому тут +

《-》
Ми тут не голосуємо в парламенті. Непояснений мінус – неначе муха насрала.

цікавий утвір. Я вбачаю тут натяк на суміш слів "тяжіння" і "порожнеча". Та все ж сумніваюся, що це слово може передати потрібне тут значення. Я за сполуку "обрій подій" поки що.

Так, тілко про иншу трудновимовну сполуку приголосних – проривної з плавною.

Не відхилились, про збіг приголосних на кінці слова мова)

+++

+++

+++

А проте я знайшов через Google Books правопис "буков" у журналах "Наша культура" од 1936 року, "Учительський голос" од того самого року, "Радянська освіта" од 1925 року, у двох книжках мовознавця І. Огієнка. А в инших джерелах у тих самих Google Books знайшов і "буквів". Мені ця форма подобається ще білше, бо одображає природний нахил пооднаковить усі форми йменників у множині.
Примічу одначе, що ви одхилились од справи.

Знаєте, а що я не почув "ге" ні од одного з тисячів, як не більше, людей, що я з ними колись розмовляв та в класиків з колишньої підмосковської України такого не знайшов, то це таки мовознавчий довід.

“не чув” не є мовознавчий довід)

Ми трудні суть слова з "-кв" на кінці: моркв, букв. Я туди ставлю 'о' між приголосними, але це таки проти литнорми чиню.

+

🤝

Так дурно сполутати ѣ з ѡ

《Вірніше було б "удобреного печива" чи щось таке》
Так, ваша правда. Я збагнув, що подавав був синоніми не до того значіння.

《"На дієті радять не їсти добриво"》
Я вже бачу, що подавав слова не на те значіння слова "здоба". Це передусім те, чим удобрюють тісто, а далі вже й саме таке тісто и вироби з його. Треба подумать.