> > Пане Єлисію, як ви бачите, чи не бачите, графічно виокремлене використання приголосних /ч, ж, ш, дз, дж/ в українській латинці? Бо я бачив ви користали для звуку /ч/ літеру “c” натомість “č” чи іншої.
>
> Саме тому я рішуче стверджую, що прийнятна латинка Української неможлива. Для передачі шелесних (“шиплячих”) і Х треба або двописи(“Диграфи”), або дурниці. Дурницями я називаю діакритику, що значно змінюють, у т.ч. при створенні, звукове значення букви.
Nou i cde e u moyeiy pravopisi diacritica za /t͡ʃ/?
> > прийменник
пєрє́дълѡ́гъ (“πρόθεσις; praepositio”) v. vuisje ou p. https://slovotvir.org.ua/users/ye-kovtunenko
@Bœgdan Youxyco
»Я стою на тій позиції, що невобхідно ретельно довести питимість/непитимість слова, га не просто воголошувати його рідним/чужим.«
👍
Tó e tacui bezperécyno rœdno slovo u rousscie. Ba, e i u ceixscœy ta slovaçscœy, ale ne cisto ale he ceasty inchix tvarœu i ne znacity „yes“, na pr.: slvç. ‹azda› „acéi, acén’, gadaiõ, ne ouge, ymabouty, xuiba, ci, ci ne“ (œd *a si da), ceix. ‹zda› „wether“ (œd *si da). Ba i u rous. e tó yzocr. i ceasty slœu he ‹da•cde, da•coli, da•cto, da•cyto›, ‹da•cõs›, ‹da•s› „about, approximately“ (viedie *da si „and be [it]“). Otge samo tó slovo e rœdno i u rous., ta rœdno iesce ne znacity oge u znaceignie „yes“ he ocreme ‹da› rœdno e u rousscœy móuvie. Razomy iz tuimy ne vœilno e vuicliouciti u póunie oge ne mogé bouti rœdno — ci e abo ni, na tó xuibity bœilche docazœu.
прийменник
інфінітив
ітератив
фреквентатив
дуратив
мультиплікатив
інгресив
»І Ви самі’ste писали, що 'о' на письмі ще не значить, що там нема переголосу.«
A ouge, u beznagolósie ta u pœunœcynœy rœznomóuvie. Na pr., i tout, œd *bor- u *bor-yk-os, u tvariex: ‹bœrça, bœrçou, bœrçemy, bœrçi, bœrçeu, ...› nagolós usiõdui na cœnçie, otge ‹œ› bui u pn. rœznomóuvie u deyacuix govoriex moglo bouti móuvleno tac oge bui moglo bouti pisano bóulgariçeiõ he ‹борця́, борцю́, борце́м, борці́в ...›. Ta tout e ‹•бо́рство› — tout, pœd nagolósomy bui vuimóuva ‹œ› ne mogla bouti blizyca do {o} ni u pd.-zx. ni u pn. rœznomóuvie. Nou, xuiba [u̯͡o], ta iz tacoiõ vuimóuvoiõ i u slœuniçiex govorœu (tout bui móuva boula ino o govoriex Polissia) i bóulgariçeiõ e tó yzvuicieyno pisano he ‹у͡о›.
Puitaié coli ‹golós•mein› e φώνη•μα, to yac γράφη•μα bõdé. Slouxyno.
U gr. γρᾰ́φω „pisiõ“ + -μᾰ e pràvilno dalo (το) γράμμα, a γράφημα e novotvar œd tohoge γράφω + -μα. Greçscomou γράμμα tòcyno teacné rous. ‹pisymea› „a letter“. Tomou treba e gleadati yacõ dvœyçõ (doublet). Na pr., ‹pichmea, pichmein› œd /pɪʃ•/ tep. c. œd „pisati“?
»Чи вірно є перекладати "омир" словом "князь"? Бо це є ледве не ге "султан" перекласти як "гетьман".«
причаха́ти «гаснути, в’янути»
ча́хлий «хирлявий, змарнілий»
Звідти й 
goroh.pp.ua: Чахнути
Втрачати сили, здоров'я, ставати чахлим (у 1 знач.).
Він і діло робить, і нікому важкого слова не скаже, і Богу молиться, тільки знай мовчить та сумує, та чахне, мов свічка тане. (П. Куліш)
– Занедужала Хведорова жінка, чахла-чахла та і вмерла. (О. Стороженко)
бару́ля «яр, провалля»
‹dnieychuy› /ˈdnʲiːjʃɪj ~ ˈdnʲiːʃʃɪj ~ ˈdnʲiːʃt͡ʃɪj ~ ˈdnʲiːʃɪj/
Obace, nuinie gadaiõ ci ne boulo bui liepche yac peredati lat. „•(t)imus“ tout — he u ‹blizjniy›, ‹dailniy›, atge za SISM tó’ste perviesno tvarui nadcladna stõpene. Idõ cèsti...
Aha. Otge mœg bui bouti i tvar ‹donniy› |ˈdɔɲnʲɪj|, [ˈdɔɲ.ɲɪj, ˈdɔnʲ.nʲɪj, ˈdɔn.nɪj], œd *dun-y-es, *dun-y-us → d.-rous. ⁺‹dunye, dunyu (dugny, dugnu)› ( = ⁺‹дънѥ, дън̑ь›) → → **dun-yus-n-os → **dunyuxnu → **dunynu (*‹дън̑ьнъ) → *dúnynu› → *‹dònen› → */ˈdɔɲənˠ/ → /ˈdɔɲəɲ/
Aha, vidiõ. Otge ‹blizjniy› ta ‹dailniy› este œd *bliz-y-es → *bliz-y-us + *-n-, *dal-y-es → *dal-y-us + *-n-, → *blizyusn- → *blizyuxn-, *dalyuxn- → |bliʒᵊn•|, |daʎᵊn•|, pac |ʒ•n•| → /ʒ•nʲ•/, |ʎ•n•| → /ʎ•nʲ•/ (progressive assimilation palatalization).
Xotcha viedomœi u rous. ‹dnie, dnou› „inside“ = lat. ‹intus› „inside“ — use prislœuya (adverbia), œd ‹dnie, dnou› e teagye tvoriti he u ‹blizjeny, blizjniy›, ‹daleny, dailniy›, bo ‹•ie, •ou› yac raz tvorite znaceigne prislœuya „intus, inside“ — ne prosto *dun-. Ta xay bui i bez ‹•ie, •ou› (por. i lat. ‹intimus› e bez ‹•us› u ‹intus›, xotcha i tam yac raz ‹•tus› tvority prislœuye), to tvar u rous. bui boü ⁺‹dònniy› ci ⁺‹dènniy› (*dun-yus-n- / *dyn-yus-n- → *dun-/dyn-yux-n- → → /dɔɲɲ-, dɔnʲnʲ-, dɔnn-/, /dæɲɲ-, dænʲnʲ-, dænn-/) — douge blizyco do ‹dennuy› ta ‹dònnuy›.
Coli grybati ‹•ie, •ou›, berõtchi prosto *dun-/*dyn-, to i tac ne viemy cyto za tvar pràvilno bui boü œd ne *dunyus-n- / *dynyus-n- ale œd *dunēyus-n- / *dynēyus-n-. Coli i tout bui boulo *yusn- → */•jn/, tó boulo bui ⁺‹dnieyniy, dnieynuy› (*dunēyusn- / dynēyusn- → *dun-/dyn-ēyuxn- → dun-/dynēyun-). Ne inacye, sesy sliedgjnuy tvar ne nagadouié jadno inche slovo, togy mœg bui i bouti.
Iesce, gœdno e gleanõti na: a) usœi znaceigna lat. ‹intimus›, ta b) incha lat. slova tacoho razou.
Lat. ‹intimus› e:
1. innermost, inmost (closest to the inside)
tunica intima ― undershirt (literally, “closest to the body”)
(of feelings) deepest;
2. (denoting a part from a bigger whole) the inmost, central or deepest part of
ex intimō ventre ― from the deepest part of the belly;
3. most or very secret, intimate, private;
4. (of knowledge) most or very recondite, abstruse, profound.
Inchœi tacœi slova u lat. sõty, na pr.:
- extimus „outermost, furthest“, œd exter „on the outside, outward, external, outer, far, remote“, „of another country; foreign, strange“;
- citimus ← citer „on this side, near“ (otge ‹citimus› e ≈ rous. ‹blizjniy› - ?, „toutieyniy“ - ?);
- postumus „last, especially of children born following death of the father“ œd ‹posterus› „following, next, coming after“;
- dextimus „on the extreme right; the rightmost“ œd ‹dexter› „right (side), prau“;
- sinistimus „on the extreme left; the leftmost“ œd ‹sinister› „left (side), lieu“;
-ultimus 1. „(spatial) the furthest or farthest, most distant, most remote, the utmost or uttermost, extreme, last“, 2. „(temporal) last, final, ultimate, end“, 3. „(spatial) (denoting a part from a bigger whole) the farthest or most distant part of, the end, edge or tip of something“ — œd ‹ulter› „that is beyond“.
Nou, tó ne sõty iména crahin ta ouge sõty œd imén miest: ‹Francœusc, Xmielniçsc, Cuyeu, Cernigœu. Otge pervchœi dvie imeni yz seoho pricladou sõty na +‹•ina›, ne na +‹•scina›, i ne diuno, atge ymaiémo iesce: ‹Boucovina›, ‹Verxovina›, a tacoge, poread ‹Bóucœuscina›, ‹Lémcœuscina›, i tvarui ‹Bóycovina›, ‹Lémcovina›.
cereutca
canna + ula → cerét + ca
Див. обговорення
черетни, черетні, черетну, черетною, черетні, черетно.
"coli ‹cerét› za „canna“... „canalis“ bui boulo ‹cereitna, cerétna›".
Творено від прикметника "ракуський" з доданням наростка "-ина":
https://www.i-franko.name/uk/Studies/RareWords/R.html
В мову Франка взято з лядської та чеської мов. Співставте лядськ. старе Rakusy - Австрия ( у множині на взір Niemcy, Kujawy, Prusy, Czechy, Włochy тощо), rakuski - австрияцький, rakuszanin - австрияк, rakuszanka - австриячка. Або чеськ. Rakousko - Австрия.
Оскільки в українській мові лядській множині в назвах країв і чеському наростку "-s(c)ko" відповідає "-ина", то власне і отримуємо Ракущину
Наголос на перший склад.
r2u.org.ua: начальник
У словнику Кримського та Єфремова як переклад моск. "власть имущий"
uk.wikipedia.org: Лубок
д.
@אלישע פרוש, яка ваша думка: чи «да» у значенні «так» (як стверджувальна частка) питоме в українській мові? Наприклад, в словнику Грінченка «да» не має значення «так». Ви працювали з широким спектром джерел, можливо могли бачити приклади, які підтверджують/спростовують питоме вживання «да» саме в такому значенні.