Останні події

> Переконаний, що чужий [h] треба передаваи саме як Г

>Дуже довго був категорично проти передачі того англійського звука через “г”,

To „tchoudjoho“ abo tacui eaghelscoho?

>оскільки ця гортанність дуже помітна

Cde? U yacœy móuvie ci u yacuix móuvax? Vieste oge u rœznax móuvax pisanuix latiniçeiõ e vuimóuva ‹h› rœzna?

> У вашім письмі суть двописі, та то нічого страшного. Ваше латинсько поміщається в розширене ASCII, а отже сливе будь-які черенки його підтримують. Та й завдяки тим двописам менше розлучнів, що робить текст більш читимим. 

Dvo• ci tripisui u moyeiy pravopisi ne panouiõty.

> Або ще «про всяк випадок». Але як це все простіше сказати не знаю

Otó i bõdé: pro louciey ci pro padoc (pàdoc).

То й кажу, що така »received pronunciation«, як  сподар Юшко пише, коли взяти всі ті символи в такі дужки [], не одповідатиме ні одному діалектові, в всім по трохи. Тому видаватиметься творена 🙂

Ясно, що не буде відповідати.

https://slovotvir.org.ua/users/liesol-n

А я не гадаю. Не певен єм, чи виживе взагалі діалектна мова під таким тиском. То хоча би літературну мову підтягти вище, коли досі вірити, що вкраїнці свою мову не хочуть геть покинути. 

Не певен, що сюди

Гадаю вкрайинству надібно відійти він “Літературна мова” 
Створити гнучку систему, учити спочатку первинне, в потім поступово новіші вити в мові
Сей звук вивився в сей так, ще так 
Говорити можна в будь-якій комбінації, проте якщо писати офіційно, дотримувати певних гілок розвитку, в не все підряд 

Сподарю Порушу, у контексті вашого правопису воно, звісно, ясно. Таж ця гілка називається “нова літературна вимова”, то ж річ про те, як то все вимовляти в живій мові.

Сам сподар Юшко пише “Мета сеї ниті є recieved pronounciation руської мови.”, то, гадаю, річ саме в вимові, а не в “широкій” фонології 🤔

То й кажу, що така »received pronunciation«, як  сподар Юшко пише, коли взяти всі ті символи в такі дужки [], не одповідатиме ні одному діалектові, в всім по трохи. Тому видаватиметься творена 🙂

https://slovotvir.org.ua/users/yevhen-kovtunenko

> Однак жеж на схід, наприклад, не чути такої вимови /ц/ як [ʨ]. Так само й на північ, та на Закарпатті.
>

Ya perépisouiõ ‹ç› he /ʨ/ (! — ne [ʨ]), a ne /t͡sʲ/, tomou cyto zveagoslœuscui tó ne e /t͡s/ + /ʲ/, a, natómiesty, [t͡s] e inchogouc /ʨ/ peréd /ɛ/, /ə/. Gadax, Vam tó ymalo bouti yasno. U dieystvnosti, /ʨ/ e i [ʨ], i [t͡sʲ], ci i [t͡s].

> > Gg - ɣ̞, ʒ
> > Jj - ʒ

> Якщо порівняти з теперішньою Ж, коли що писати?

Pisiemo ‹Gg› za /ʒ/ peréd ‹e, i, y›, uclioucyno: ‹é, è›, ‹ea, ei, eo, eu, ia, ie, ié, iè›. 
Pisiémo ‹Jj› za /ʒ/ peréd /ɔ/ u daunix *gelP- ta *gylP- (na pr.: jolób /ˈʒɔlob/, jóut /ʒowt/), peréd /u/ (na pr., jouc /ʒuk/), peréd /o/ u coreni, coli po govoriex neyma tvara na /ʒɛ•/ (na pr., jola /ʒoˈlɑ/, jolõdy /ˈʒolʊdʲ/).

U frequentativax-iterativax na /•a•tɪ/, peréd /a/, pisiémo za /ʒ/ ‹g› abo ‹z› + ‹•ia•›, zavislo na /ɣ̞/ ci /z/ u coreni, na pr.: nabliziti → nabliziati.

ʤ точно dj, і ті, які пов’язані родом з Г, пишемо g, але хіба не всі вкінці зводяться до [г]? Правда іноді треба глибше копати, наприклад jaden. І чому bajagne?

Crœmy ‹dj›, /ʤ/ mogé bouti pisano i ‹dg› coli peréd ‹e, i›.

> А в vidj(te) я так розумію не вимовляється, ну але ясно, за словородом пишеться

Ba, u carpatorousscœy rœznomóuvie e vuimóuva iz [ʤ] u ‹vidgy / vidj› i u ‹iedgy / iedj›. Otge tout pisiémo ‹d› ne ino za istoslœuièmy, a za dieystvnoiõ vuimóuvoiõ.

> Онов.: мабуть моє питання можна звести до: що взагалі позначає j?

Ne he ‹Gg› oge mogé stati i za /ɣ̞/ i za /ʒ/, ‹Jj› œdznacity ino /ʒ/. 
‹Jj› za /ʒ/ e vuiteaghnõto yz * dj →  /ʤ/ — pravopisno ‹dj›, a yz toho pac: /d.ʒ/ → ‹d› /d/, ‹j› /ʒ/.

> І так, деякі Ж з z: мажу, вижу. Але з g по-різному пишуться

Cyto e ‹вижу› iz |z|?

Мета сеї ниті є recieved pronounciation руської мови.

{схід,захід}-сонця 🧐

Троха лишень, чи така вимова буде схожа до якого одного говору, записавши всі ті знаки в таких дужках [].

Наприклад, на схід-сонця поширена вимова /ɑ/ саме як [ɑ], або аж [ɒ]. А на захід-сонця вже вимова здебільшого [ä] — це видно з робіт Николайова - чи не в усіх говірках, що засвідчив був, засвідчено саме вимову [ä] перед “твердими” приголосними, і різні передніші вимови перед “м’якими”.

Однак жеж на схід, наприклад, не чути такої вимови /ц/ як [ʨ]. Так само й на північ, та на Закарпатті.

І багато ще є таких дрібниць із тим, що в одному говорі є деякий набір гуків із поданого, та нема інших. Тому, гадаю, воно б усе з тих самих уст видавалось творене