Потрібен розділ “меблі”.
Навіщо? Скільки слів ви на них назбираєте?
Достатньо побут.
Люди, істоти — замість “істоти”
Я, та й не лише я, тут із Вами не погоджуюсь.
Дозвілля — замість “Відпочинок та розваги”
Геологія, копалини — додати
Кольори — додати
Тут підпираю.
Потрібен розділ “меблі”.
Значення: Верхня частина східчастого цоколю будинку, постаменту, скульптури і т. ін.
Приклад вживання: П'єдестал [пам'ятника С. Гулаку-Артемовському] встановлено на стилобаті з полірованого граніту.
Значення: Декоративний рельєф у вигляді обличчя людини або голови тварини.
Приклад вживання: Оптимістична й добра людська рука виліплювала то тут то там .. усміхнених сфінксів, маскаронів із спотвореними від реготу обличчями. (Р.
За tape.
Бо з аквалангом -- це водолазання.
подібно до новотвору "нарисник" і вживаного "записник"
розчинення [тіла] [в лузі], або розчинювання, або розчиняння
Поза контекстом --- розчинення тіла. Якщо комусь дуже хочеться уточнити, то "в лугах". Хоча мені видається, що в кислотах розчиняти людину аж надто тяжко, щоб уточнення про луги було важливим.
У контексті ж можна казати просто "розчинення", як і спалювання/спалення --- на "кремацію"
Про видива. Сам так кажу.
не бачу перепон замінити це слово тими словами, якими його тут пояснено
як "асоціювати" (у виознаці/означенні), тоді й "пов'язувати" (асоціяція = пов'язь)
Із іншого боку, мені переклад "пов'язуватися" (що, здавалося б, відповідає сполуці "пов'язувати себе") відчувається більш двозначним. Порівняйте "з ким із відомих людей ти пов'язуєш/асоціюєш себе" та "з ким із відомих людей ти пов'язуєшся"
»У зразковій мові на основі говірок Центральної України ніколи не наголошують корінь у дієсловах первої особи однини теперішнього часу«
Чи так? Бо ж дієслова першої наголосової парадигми завжди мають наголос на корені в усіх говірках. Порівняй:
ва́дити → ва́джу
ві́рити → ві́рю
ви́ти → ви́ю
в'я́нути → в'я́ну
дви́гати → дви́гаю/дви́жу
ди́бати → ди́блю/ди́баю
ди́хати → ди́хаю/ди́шу
ї́здити → ї́жджу
ї́хати → ї́ду
ка́пати → ка́паю/ка́плю
ки́дати → ки́даю
ки́нути → ки́ну
кли́кати → кли́чу
кри́ти → кри́ю
ла́дити → ла́джу
ма́зати → ма́жу
ми́ти → ми́ю
ни́ти → ни́ю
пла́кати → пла́чу
рі́зати → рі́жу
ри́нути → ри́ну
ри́ти → ри́ю
си́пати → си́плю
си́тити → си́чу
ча́яти → ча́ю
чи́стити → чи́щу
чу́ти → чу́ю
Людина, що змалку розмовляє українською, такого не напише. Ось вам: 
goroh.pp.ua: прошу.
кляр
»Я казав про дієслова, що не мають наголосу на корені в інфінитиві. Ви й самі це зрозуміли. То навіщо вдаєте дурня з отим простиралом?«
Я зрозумів, та Ви про »не мають наголос у на корені в інфінітиві« нічого не вказали, але »у дієсловах первої особи однини теперішнього часу«. Останнє ваше речення я знехтую.