> Чому вираз “бути на чеку/начеку” подають як російський? Адже перш за все цей вираз походить від західноукраїнського дієслова чекати (ждати), а один із найстаріших російсько-українських словників 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.). Подає саме російське Насторо́жѣ́, як українське “на чеку́”!
Cto cazié? Ose yz SIRM (VI 290 ‹чек-III›):
»<…> похідне від чека́ти; р. начеку́́ є, очевидно, запозиченням з української мови, див., напр., словничок „Неудобопонятные южнорусские слова“ („Основа“, 1861/1, 9), де воно перекладається російським „настороже“.«
Багато хто каже, якщо опустити тік токи від псевдо мовознавців та якісь статті. То наприклад “Мова – не калька: словник української мови” подає вираз “бути на чеку” неправильним, і дає аналог “насторожі” 😳
Не знаю звідки ця “мода” прийшла вважати “начеку” чужим, а не нашим, але дуже багато, хто підхопив це, і біда в тому, що челядь буде покладатися і черпати інформацію з цього, а не етимологічних словників…
Aino, tó e viedro, he dodano p. 
@Carolina Shevtsova, ta ya xotchõ iesce cazati na rœdnorousscœi tvarui he ‹cioubarca›, ‹ciouberca› (v. SIRM VI 348: чуберка) — œd *kyb-yr-, iz *kyb- „visieti“ (v. SISM IV 139: *čьbьrъ, *čьběja; siõduige, na *-a-n- i ‹cyban›). Pripoustiõ oge i ‹чубе́лів› u SIRM (tamge, VI 348) e, xotcha i imovierno tacui yz õgor. (por. inchœi cerpanœi õgor. slova na ‹•œu› œd onuix õgor. tvarœu na ‹•ó, •ő› — ‹coporchœu› ← koporsó „coffin“, ‹temetœu› ← temető „graveyard“), ta same slovo u õgor. e imovierno sloviansco, œd tohoge tacui *kyb- + *-el- ci *-yl- (pacye, same gerélo õgor. ‹csobolyó› e izpœrno).
Tuix rœznotvarœu na *kyb- bui stalo pro receni he: „barilo“, „barrel“, „keg“, „bac“, „coupha“, „balïa“ tc.
Є таке
За Кушницького чув доста давно, і за русинство. Русини-русини…
Еге! До того ж чудово, що суть і блогери з Закарпаття. Наприклад, Мигаль Кушницький. Я саме в його вчив закарпатської говірки. Він не тілько говорить своїм говором, а ще й яснить мовні явища своєї говірки, та говірок своїх околиць (правда він ще й прихильник “русинства”, та то не вадитиме слухати його мови):
https://youtube.com/@myhal-k?si=wEVfv5TvbKIPnglV
https://youtube.com/@myhal-k?si=wEVfv5TvbKIPnglV
Закарпаття не перестає мя дивувати. Берегти треба ті говірки. Звісно, коли вони ще живі.
А от щодо Dativus possessivus, то його точно вживано в руській мові, та здебільшого за Карпатами — в закарпатській говірці. За це пишуть і на Wikipediї:
вираження присвійності за допомогою особових займенників у формі давального відмінка óтиц’ ми («мій батько»), мáти ти («твоя мати»), д’íдик нам, сус’íдÿў нам («нашого сусіда»).
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Закарпатський_говір)
Те саме видно й у Керчиній словниці:
тот хлопець брат ми [Сбд] = это парень мой брат;
сидиме мы из дїдом ти,… попиваєме, ипноє вино у нёго было [Хст] = сидим мы с твоим дедом, попиваем, вино у него было что надо;
тадь Юра брат му [Сбд] = так Юра ведь брат его;
(https://jazyk.rueportal.eu/slovnyk#google_vignette)
Так само в закарпатській смузі вживано звороту Accusativus cum infinitivo. Там жеж на Wikipediї указано:
знах. в. з інфінітивом чуў го с’мійáтис’а («чув, як він сміявся»).
Теоретично: сонце, вже світаючи, ми пішли з дому. Але щось не то.
А от щодо цього не певен. Хоча, може й суть десь такі приклади, та треба дивитися в корпусах 🤔
Якби ще туди особу втулити.
Тож можемо вживати, скажімо, таких абсолютно зворотів:
Вже світаючи, ми пішли з дому.
Нагорожаючи нас, на площі зібралася купа людей.
‹ono› - найдальше? ч. р. œn?
Я чесно не вім, що з тими артиклями. Надто вже вмітно все то є. Особливо з невитиченими тварами прикмет, хай би й була ця споруда лише книжницька.
Та й ваше yn/yna/yno. Y випаде - виникне плутанина.
І ще водне запитаннячко, коли сте настроєн сьогодні відповісти. Чому gnomic aspect виражає доконаний теперішен, а не, наприклад, аорист?
Але й не видно, щоб ці причастя зв’язувались з підметом у давальному падежі, та самі звороти таки самостійні, чи пак абсолютні
З якою? Розберімо ці речення.
Вже смеркаючії через превелику силу, мов рачки, доповзла вона до города Кв.
Невже причасне наріччя ‹смеркаючи› тут зв’язується з підметом (діячкою, що доповзла до города)? Воно зв’язано з чимось іншим, та воно не виступає як підмет у реченні.
Або взяти перше.
Даваючи нам гроші, у канцелярії була суматоха.
Тут ‹даваючи› зв’язується з суматохою (це ж підмет другого речення)? Звісно ж, що ні.
У другому я геть не знаю до з чим зв’язано 🤔
Таки збереглося. Ось Олена Курилиха подає приклади сповна самостійних зворотів. Але мені трохи наясно з чим саме зв’язано причасного наріччя:
Даваючи нам гроші, у канцелярії була суматоха.
Він (бог) об’явить твоє діло через те, на що й не думаєш, та об’явивши це, тут одкриються усі злії діла, об яких уже люде й забули розиськувати.
Вже смеркаючії через превелику силу, мов рачки, доповзла вона до города Кв.
»Цікаво ,жоден полонізм а жадний україзм«
U lead. neyma ‹żoden›, ino ‹żaden›. I u rous. bie use boulo ‹jaden›, ne ‹joden› — ‹joden› e stalo dosta nedauno, pœd upluivomy ‹oden›¹.
Це я додав конструкції, які би можна (хотів бим) було повернути в мову чисто формальну.
goroh.pp.ua: блошниця
Наголос?