Від таїти (від нього тайна, таємниця, потай тощо)
r2u.org.ua: Раком особливо див. Грінченка й Желехівського, в них є
Пам'ятаю ще вчора переклад без наголосу висвітлювався вище. Тобто 
@Місцевий козак таки первий додав був. Не гоже красти чужі слова, Друга Путе!
Русь = країна-пращур східних слов'ян;
Східні слов'яни + "-щина"
Це прекрасно, добряче насміявся. Поясніть лише, будь ласка, що означають синя й червона барви? Це щось подібне до “лівих” і “правих”, “центристів” і “крайніх”? Дивлюся на користувачів, і приблизно можу уявити це як “бажана для користувача глибина змін української мови”. Але тоді я й сам Козак мали би бути найбільш “консервативними”, найменш охочими до докорінних змін, де б це місце на шкалі не було.
Значення: Прислівник до моцний. Дуже сильно, твердо.
Приклад вживання: «У мене запитання до них: що вам, хлопці, заважає, коли ви такі моцні й дуже розумні, виконувати статтю про Збройні сили України?».
Не розумію, з яких джерел Ви, пане Русине, берете твердження за ніби галицький рід слова "зустрічати". Галицькі говори його слабо знають, що потверджують як говорознавчі відомості (див. напр. АУМ, том 2, карта №379 – там видко, що те "зустрічати" знають більше на Волині, Поділлі та західному Поліссі), так і мій особистий досвід життя серед мовців галицькими говорами.
Ба, стане й джерел від негаличан, де те слово засвідчено. Наприклад:
1) А. Свидницький, "Люборацькі": 11 разів можем найти буквосполуку "зустр" у виданні 1885 р.
2) Г. Барвінок, "Не було змалку – не буде й до'станку"): 5 разів (за першодруком в "Основі" за червень 1861 р.)
3) Дума "Про вдову та синів" із часопису "Кіевская старина" за 1884 р. (ст. 32): "Пішла бідна вдова подовжъ улонькою, да зустрілася ізъ сусідонькою"...
4) Дума "Про смерть кобзаря-бандурника" із збірки "Народныя южнорусскія пѣсни" А. Метлинського (ст. 444): "Будуть мене вовкы-сироманци зустриваты", записано межи Прилуками та Пирятином.
5) У "Приказках" М. Номиса, №11468. Прощай, розуме, як з горілкою зустрівся. (Шишацька волость)
Можете й інші джерела, приклади з котрих узяв Грінченко, проглянути самі: r2u.org.ua: *зустр*
Від оригінального "glove box" - ящик для рукавичок/пальчаток.
Якщо мова про людину = московська калька
Мовня - Багатослівність, велемовність
СУМ 16-17 ст.
https://web.archive.org/web/20260829172053/https://16-17.isum.org.ua/words/19
Ще один приклад гомословотворіуса. Посилається на горох, хоча горох вказує це слово питомим…. З гороху: « ШЕ́РЕХ «шерехтіння»
зіставлення з гр. ϰρήνη, дор. ϰράνᾱ «джерело» (Petersson Vgl. sl. Wortst. 36–37) безпідставне;
звуконаслідувальне утворення;
р. шо́рох, бр. шо́рах;
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ
шере́хну́ти
шерехті́ти
ше́рхіт
шерхота́ти
шерхоті́ти
шо́рох «шерех»»
Янєнко, чому я тоді не можу оголосити те, що москва має українське походження, га? Наприклад, від слова «мокрий»
Нісенітниця? Ти блядська тварина маєш право ганити та вчиняти таку наругу над українською мовою, брехливу, антинаукову? Й у тебе є тварини нахабство говорити що таке нісенітниця?
ДАР
псл. darъ, пов’язане з dati, як žirъ з žiti, ріrъ з piti;
56. подару́нок
ЦІЛУВА́ТИ
походить від давнішого cělovati «вітати, здоровити» (пор. стсл. цѣловати «тс.»), похідного від сělъ «здоровий»;
3. поцілу́нок
ЛАД «порядок; розташування, розміщення; спосіб, зразок, манера; система суспільного, державного укладу; поперечні поділки на грифі щипкових інструментів; клавіші; [розпорядження]»
псл. (пн.) [ladъ, lada] «порядок; згода ; заручини»;
32. обладу́нок «спорядження»
ГРА́БАТИ «обробляти землю граблями Ж; гребти; розгрібати»
псл. grabiti (*grabjǫ), первісний ітератив до grebǫ (greti) «гребти»;
23. грабу́нок
Жодне з твоїх брудних тверджень нічим не підпирається, худоба. Горох, твій улюблений словник який ти так обожнюєш та вихваляєш – жодним словом НЕ згадує іноземного походження закінчення «унок» в питомо словʼянських словах. Що це за лицемірство? чому коли хтось заперечу чужість слова надаючи наукові джерела – ти без перестанку кидаєш статті з гороху, проте коли ажень і горох підтримує питомість того чи іншого мовного явища – то скільки би тобі цей горох не писав, ти ніколи не визнаєш питомість нічого. Чому? чому коли горох указує питомість слова чи явища, ти заперечуєш це джерело, але коли горох заперечує питомість, то вже тоді ти готовий до останнього подиху верещати про горох? Ти дослівно заявляєш «будь яке джерело праве коли воно заявляє про чужість слова, проте неправе коли воно заявляє про питомість слова», їбаний сука українофоб. Скільки джерел я не читав, та дарма, не знайшов жодних підтверджень іноземного походження «унок»:
дар-ув-а-ти
дар-у-н-ок
граб-ув-а-ти
граб-у-нок
ціл-ув-а-ти
ціл-у-н-ок
Жодних інших тверджень наукових я не знайшов. Зніми свою їбану шапочку з фольги, бо якщо ти без жодних посилань кричиш про свої умозаключєнія, то я теж можу ствердити наступне без жодних джерел, лише умозаключєнія:
Німецьке wind походить від українського вітер.
Німецьке wiese (луг, галявина) походить від українського вільха, себто «вільховісся, луг вкритий вільхою»
Німецьке wissen (знати) - від українського «вість»
Й німецьке «witz» (дотеп) то українське «віт», корінь слів «вітати» «вітувати» «віче», себто говорити, промовляти (в цьому випадку - говорити щось дотепне).
Моя маячня немає джерел? Як і твоя маячня. Зате що не маячня - це наступні припущення, що в науковій спільноті цілком прийнятні:
« Історик А.Г. Кузьмін стверджує, що назви руги, роги, рузи, руси, русини, руяни (rujanen, rani) відносяться до одного й того ж народу, що пояснюється варіативністью позиційних аллофонів g / j, j/z і прочитанням букв j/i (зрівн. ruth, ruz, rud (кельт. «червоний»), roux, rousse — (суч.франц. «рудий, руда»), rouge — (суч.франц."червоний"), серб. «руйан» — «темно-червоний»), також чергування звуків «г», «ж», «з» може відбуватися при відмінюванні, як, наприклад, у словах «друг, дружба, друзі», Наприклад руг (число однини), Ружана (острів) і рузи (число множини) або руг, ружанин, і рузи.» Проте про ругів у Німеччині, записаних чи то в західних словʼян, чи то взагалі в германців (попри наголошення ряду істориків про їх приналежність до русів, включно з німецькими істориками). Не згадаєш ти й про Острогард чи Гунігард, німецьку назву з Русі, чия столиця була розміщена в «Хуе» або-ж «Кієнуборзі», тобто Києві, й ці землі відразу ж починались біля околиць Данії, теж саме повідомляли Гельмонд, Олай Варелій, Лудольф Стефані, тощо. Так ти й не згадаєш про лісовчиків, набраних з України козаків, що неодноразово ходили на Німеччину, та захоплювали багаторазово німецькі міста та городища. Як і те, що чимало вчених людей в Німеччині були з України, як от русин Святополк Фіоль. Тільки здатна тварина применшувати українців, приписуючи в черпане те, що ніхто в черпане не записує, навіть горохові українофоби.
Кипіти
Етимологія?