Останні події

Так, певно не *Вісеччина.

> Так само й з усіма іншими кальками. Коли безвихідь, то нехай будуть, а коли свого досить, то й чужого не треба 🤔

Погоджуюсь.

Я, ги завжди, не зазначив, що саме проти кальок типу президент - передсіда, кальки структурні - то вже геть инша тема. Звісно, найліпше за переклад брати питоме слово, що є або було в ужитку. Та коли ньи, нащо його вигадувати? Скалькуйте та й годі.

У слові "помада" не ховається значіння форми.

»Проти кальок борються гидийоти.«

Не зовсім.
Кальки — це ті ж таки черпанки, але семантично-синтактичні. Тобто, це така сама чужина в мові, що й прямі перейнятки.
Тому слід уживати кальок обережно й тільки тоді, як нема своїх одповідників. Так само, як і вживати прямих черпанків.
А коли змога зробить і вживати свого одповідника, то слід би так і вчинити (завдання ж цього проєкту в тім, щоб перекласти всі таки перейняті мовні явища).

Наприклад, маємо таку сполуку як ⟨брати участь⟩ , часто вживану в теперішній урядовій та оповісницькій мові. Етимологи здебільшого правлять, що це перейняток з мови німецької та французької бюрократії (prendre part, teilnehmen). Та й давні словниці її, видно, знають зле .
(у Грінченковій словниці нема й ⟨участи⟩, а Желехівський засвідчує слово ⟨участь⟩, але не засвідчує сполуки ⟨брати/мати участь⟩, тільки язичне ⟨участвувати⟩).

І корпус засвідчує її вжиток здебільшого в мові західноруської інтелігенції та австро-угорських руських газет.
(https://sketch.uacorpus.org/#concordance?corpname=grac19a&tab=advanced&queryselector=phrase&keyword=брати участь&attrs=word,confidence,disambig_method&viewmode=kwic&attr_allpos=kw&refs_up=0&shorten_refs=0&glue=1&gdexcnt=300&show_gdex_scores=0&itemsPerPage=500&structs=s,doc,doc.title,doc.author,g&refs==doc.author,=doc.publication,=doc.region&default_attr=lemma&showresults=1&tts={"doc.date":["1816","1819","1818","1847","1848","1846","1854","1855","1856","1857","1862","1873","1875","1861","1878","1887","1888","1889","1890","1891","1892","1893","1894","1896","1895","1899","1900","1897","1901"]}&showTBL=0&tbl_template=&gdexconf=&f_tab=advanced&f_showrelfrq=1&f_showperc=1&f_showreldens=0&f_showreltt=0&c_itemsPerPage=500&c_customrange=0&t_attr=&t_absfrq=0&t_trimempty=1&t_threshold=5&operations=[{"name":"phrase","arg":"брати участь","query":{"queryselector":"phraserow","phrase":"брати участь","qmcase":false,"sca_doc.date":["1816","1819","1818","1847","1848","1846","1854","1855","1856","1857","1862","1873","1875","1861","1878","1887","1888","1889","1890","1891","1892","1893","1894","1896","1895","1899","1900","1897","1901"]},"id":3125}])

Тобто, народньої вжиткової основи нема, либонь. Тому, мавши свої одповідники, нема приводу вживати тієї кальки.

Так само й з усіма іншими кальками. Коли безвихідь, то нехай будуть, а коли свого досить, то й чужого не треба 🤔

Це геть не є варгумент проти.

+ сп҃си бг҃ъ за пѡдъпорѫ +

+

—
як може людина здогадатися ,що це роль?

+
За "Осеччина, Восеччина, Госеччина"–⟨Осєтшчина⟩. Але зведення не може бути.

»Не може бути -ччина, бо воно від -кія/-ція.«

И що з того? Чинне письмо за слова з -к- на кінцї кореня, проти -т- є тільки йстослівне. Тим оно, мїж иним, тож є погане, ож пхає вкупу "пиши як мовиш" з истослівям, а в слїдї маємо ож мовцям помагають розвити неправильну вимову, котра ще й лучить бути вятскою, ге от /spadʃt͡ʃɪna/ мїсть дїйсного /spad͡ʒt͡ʃɪna/. Отже, -тщина, -ччина, оба ся читають /t͡ʃːɪna/.

+

Це калька, а не черпання

Проти кальок борються гидийоти.

Дійсно від ‹уложити›, а що?

Так

Голосуйте за ‹бичак›

😂😂😂🤦‍♂️🙈

😂😂😂🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️

Дурня.
А як буде французький бульдог?

Бездоганний приклад вятчизни.

+

До Carolina Shevtsova:
Серед тих засобів, за допомогою яких створюється логічна і особливо емоційно-образна структура усного мовлення, фразеології належить виняткове місце.

Кращого придумати не вдалось.

Положити. :-D
Не в образу написано. :-)

+++

Напудив собі в штани дід з Коломий
+

cioura

ciouriti

Його правопис об'єднує різні вимови, різні розвитки воднієйи мови по місцевостях.