Спасибі!
To bie ne preamo Vam œdviet a scorieyxe panovi Colomóucencovi, na storœuncie 10 bie bo ou nas corotca ròzmóuva o tœmy ci xylo bui pisati *ѣ he ‹ie› zamiesty ‹é› he dosi ou mea bie boulo. Tõ muisely im daunieyxe ta ne vied yaco rieceviti-yõ, atge dosi bie ‹ie› ou mea znacilo /-ʲɛ-/, he u pisiemo /ˈpɪʃɛmo/, a stauxi pisati ‹ie› za *ѣ, use ‘póuze’. Nuinie ge’my to riexiu, i se e vidco na pricladiex gorie. Yz pisymene ‹é› coristaiõ i dalye, ta œd nuinie yméty slougiti za /e̝ ~ i/ yz *e-y-peregolosou (ne /ʲi ~ i͡e/ ← *ѣ), otge peredye, npr. /znaˈt͡ʃinʲːɐ ~ ˈznat͡ʃenʲɐ/ bie pisano he znacyeinïe, a œd nuinie he znacyénïe. Razomy is tuimy ‹é› nuinie znacity i /ɛ/ tam cde prosto ‹e› bui znacilo cyto inxe négy /ɛ/.
Дозвольте, будь ласка, ще кілька питань. Чому, за яким правилом “жаль” пишеться як якийсь гель (не знайду)?
To e prauda, pisau biex: ‹gély›, a tóuc za tuimy bie tacuy cyto istoslœuno e tam /ʒa/ (u ceasti pœuldenno-zaxœidnuix nariecy /ʒe ~ ʒe̝/) verstyvedéty œd *gē, tb. /a, e ~ e̝/ e œd *ē, a razomy is tuimy tse *ē peretuori *g na /ʒ/. Sege ‹gé› = /ʒa, ʒe ~ ʒe̝/ e i u drugéti /drɘ̞ˈʒatɪ, drɤˈʒatɪ, drɯˈʒatɪ, dɘrˈʒatɪ, drɘ̞ˈʒe̝tɪ, drɤˈʒe̝tɪ, drɯˈʒe̝tɪ, dɘrˈʒe̝tɪ / — œd *drugēti. Nuinie ge œdcoli *ē pisiémo ne ‹é› a ‹ie›, to zamiesty ‹gély, géléti, géloba, gélœiben, gélœibn-, gélouati›, ‹drugéti› , ‹géx, géxati, géxliu, géxliv-›, ‹ycrigén (crigén), ycrigén- (crigén-), ycrigénéti (crigénéti)›, ‹legéti› /lɛˈʒatɪ, lɛˈʒetɪ/, ‹legéu› /lɛˈʒaw, lɛˈʒew/, ‹legél-› /lɛˈʒal-, lɛˈʒel-/, ‹legéuxi› /lɛˈʒawʃɪ, lɛˈʒewʃɪ/, ‹legénïe› /lɛˈʒanʲːɐ, lɛˈʒenʲːɐ/, ‹dougéti› /ˈduʒatɪ, ˈduʒetɪ/, ‹nedougéti›, pisiémo, uzgleadno: giely, gielieti, gieloba, gielœiben, gielœibn-, gielouati, drugieti, giex, giexati, giexliu, giexliv-, ycrigien (cr-), ycrigien- (cr-), ycrigienieti (cr-), legieti, legieu, legiel-, legieuxi, legienïe, dougieti, nedougieti.
Na cœilco ‹ie› ne dougye rèunity vuimóuvõ /a/ pœsylie /t͡ʃ, ʒ, ʃ, j/, to doumax nad tuimy pisati is ‹a›, cytosi na xib ‹gialy ; drugiati› ci ‹‹gealy ; drugiati›, gyaly ; drugyati›, ta poiasniõ ceomou use tacui riexix stati pri ‹ie›:
pervçui, xayi inde neyma rœzniçui u vuimóuvie *gē ta *gen-, obie dauxi /ʒa/ (abo o tacœy rœzniçie ne viemo), use sõty nariecïa cde rœzniça u vuimóuvie médyu yima e, a to, npr. ‹gielco› “pity, sorry, regret (prislovo-adverbium)” is corenemy *gēl- e móuvleno he /ˈʒeɫko ~ ˈʒewko/, ‹gealco›, a ‹gealco› “a little sting” is corenemy *gen-dl- (œd daunieyxeoho *gēl-dl-) he /ˈʒi̯͡eɫko ~ ˈʒi̯͡ewko/;
za drougoe, bayi dougye ci cde e rœzniça u vuimóuvie a cde ni, e tóuc ròzlõciti na pisymie dua rœzna xiba dieyeslœu, a to na *-ēti — dieyeslova stanou ci naboutïa stanou, ta dieyeslova ceasto-truala na *-iati ( *-i-+-a-ti), pitimo sõœdnosima is dieyeslovami na *-iti; ou dieyeslœu na *-ēti nicda ne bouaiéty ceut ( “pair”) is dieyeslovami na *-iti, i na opacui, do dieyeslœu na *-iati sluivéty useucdui mogemo dœbyrati ceut dieyeslova na *-iti; a crœmy seoho, he receno vuisye, pœsylie *k, *g, *x, *j *ē mogéty bouti u pèunax nariecïax móuvleno razomy i he /t͡ʃe, ʒe, ʃe, je/, uzgleadno, a *kia / *tia, *gia / *zia, *xia / *sia, *jia ino he /t͡ʃa, ʒa, ʃa, ja/, uzgleadno; porœunaite:
/t͡ʃa, t͡ʃe/ ← *-k- + -ē-ti:
cricieti /krɪˈt͡ʃatɪ, krɪˈt͡ʃetɪ/
móucieti /mowˈt͡ʃatɪ, mowˈt͡ʃetɪ/
piscieti /pɪˈʃt͡ʃatɪ, pɪˈʃt͡ʃetɪ/
verescieti /β̞ərɛˈʃt͡ʃatɪ, β̞ərɛˈʃt͡ʃetɪ/
turcieti, sturcieti /(s)tɘ̞rˈt͡ʃatɪ, (s)tɯrˈt͡ʃatɪ, (s)tɘ̞rˈt͡ʃetɪ, (s)tɯrˈt͡ʃetɪ/
blyscieti /blɪˈʃt͡ʃatɪ, blɪˈʃt͡ʃetɪ/
zuõcieti /(d͡)zwo̝ˈt͡ʃati, (d͡)zwo̝ˈt͡ʃeti/
muicieti /mɘ̞ˈt͡ʃatɪ, mɯˈt͡ʃatɪ, mɘ̞ˈt͡ʃetɪ, mɯˈt͡ʃetɪ/
déréncieti /dɛrɛnˈt͡ʃatɪ, dɛrɛnˈt͡ʃetɪ/
sicieti /sɪˈt͡ʃatɪ, sɪˈt͡ʃetɪ/
quicieti /kʋɪˈt͡ʃatɪ, kʋɪˈt͡ʃetɪ/
ymcieti /(ɪ)mˈt͡ʃatɪ, (ɪ)mˈt͡ʃetɪ/
ale:
/t͡ʃa/ ← *-k- + -i-a-ti, *-t- + -i-a-ti:
trõtiati /trʊˈt͡ʃatɪ/ : ← trõtiti /trʊˈtɪtɪ/
outratiati /utraˈt͡ʃatɪ, u̯traˈt͡ʃatɪ/ : ← outratiti /uˈtratɪtɪ, u̯ˈtratɪtɪ/
œdznaciati /(w)ʏdznaˈt͡ʃatɪ; ʷodznaˈt͡ʃatɪ ~ o̯dznaˈt͡ʃatɪ/ : ← œdznaciti /(w)ʏdˈznat͡ʃɪtɪ; ʷodˈznat͡ʃɪtɪ ~ o̯dˈznat͡ʃɪtɪ/
vuirõciati /β̞ɘ̞rʊˈt͡ʃatɪ, β̞ɤrʊˈt͡ʃatɪ/ : ← vuirõciti /ˈβ̞ɘ̞rʊt͡ʃɪtɪ, ˈβ̞ɤrʊt͡ʃɪtɪ/;
/ʒa, ʒe/ ← *-g- + -ē-ti:
legieti /lɛˈʒatɪ, lɛˈʒetɪ/
drugieti /drɘ̞ˈʒatɪ, drɯˈʒatɪ, dɨrˈʒatɪ, drɘ̞ˈʒetɪ, drɯˈʒetɪ, dɨrˈʒetɪ/
dougieti /ˈduʒatɪ, ˈduʒetɪ/
ale:
/ʒa/ ← *-g- + -i-a-ti, *-z- + -i-a-ti:
uraziati /wraˈʒatɪ, uraˈʒatɪ/ : ← uraziti /ˈwraˈzɪtɪ, uˈrazɪtɪ/
meregiati /mərɛˈʒatɪ/ : ← meregiti /mərɛˈʒɪtɪ, məˈrɛʒɪtɪ/
nabiziati /nablɪˈʒatɪ/ : ← nabliziti /naˈblɪzɪtɪ/
peremnogiati /ˌpərɛmnoˈʒatɪ/ : ← peremnogiti /ˌpərɛˈmnoʒɪtɪ/
/ʃa, ʃe/ ← *-x- (*ks) + -ē-ti:
gõstieyxieti /ɣ̞ʊstʲi͡eʃːatɪ, ɣ̞ʊstʲi͡eʃːetɪ, ˀɦʊstʲi͡eʃːatɪ, ˀɦʊstʲi͡eʃːetɪ/
bielieyxieti /bi͡eˈli͡eʃːatɪ, bi͡eˈli͡eʃːatɪ/
hostrieyxieti /ɦoˈstri͡͡eʃːatɪ, ɦoˈstri͡͡eʃːetɪ/
ale:
/ʃa/ ← *-x- (*ks) + -i-a-ti, *-s- + -i-a-ti:
ougasiati /uɣ̞aˈʃatɪ, u̯ɣ̞aˈʃatɪ/ : ← ougasiti /uɣ̞aˈsɪtɪ, u̯ɣ̞aˈsɪtɪ
zalixiati /zalɪˈʃatɪ/ : ← zalixiti /zaˈlɪʃɪtɪ/
/ja, je/ ← *-j- + -ē-ti:
stoyieti /stoˈjatɪ, stoˈjetɪ/
ale:
/ja/ ← *-j- + -i-a-ti:
payiati /pajatɪ/ : ← poyiti /poˈjɪtɪ/
crayiati /ˈkrajatɪ/ : ← croyiti /kroˈjɪtɪ/
А в слові “pravopisi” останнє і значить [sɪ] чи [sʲi]?
Bagiena ci pœdguiliéna e vuimóuva [sɪ], ta mogéty bouti i [sʲi].
Чому “siõ” дає /sʲu/ в “usiõdui”, але /ʃu/ в “pisiõ” й “Nagolosiõ”? Чому “sia” – це /sʲ/ в “sesia”, але /ʃ/ в “mésianïa”?
Slouxyno puitanïe. Znamanscui (“normally”) ci za proxuiboiõ (“by default”) e ‹i› médyu sõgolosnomy ta golosnomy zasteregeno (“is reserved”) znaciti cyto sõgolosen pered simy ‹i› e zueagoslœuno(!) meacoc, tb.:
*k, *t → /t͡ʃ/ — prn.: vuirõciati, prõtiati, xotya /xoˈt͡ʃa/, corotye /kɔˈrʷɔt͡ʃɛ/, dievotya /dʲi͡eβ̞ot͡ʃa/, Óurõtyu /oˈwrʊt͡ʃ, o̯ˈwrʊt͡ʃ, wrʊt͡ʃ/, neminõtye /nɛmɪˈno̝ʷt͡ʃɛ/, xotiéte /ˈxʷɔt͡ʃɛtɛ/, zaznaciéno /zaˈznat͡ʃɛno/, œdznaciõ /wʏdˈznat͡ʃʊ/, œdznaciati /wʏdznaˈt͡ʃatɪ/, matieoxa /ˈmat͡ʃoxa, ˈmat͡ʃɛxa/, vertiõ /β̞ərˈt͡ʃo̝ʷ/, crõtiõ /krʊˈt͡ʃo̝ʷ/, crõtiénic /krʊˈt͡ʃɛnɪk/, datya /ˈdat͡ʃa/, datyeoiõ /ˈdat͡ʃɛjʊ, ˈdat͡ʃojʊ/, datyami /ˈdat͡ʃamɪ/, datyu /dat͡ʃ/ (rod. mn. œd datya)
*g, *z → /ʒ/ — prn.: gruizya /ˈɣ̞rɘ̞ʒa, ˈɣ̞rɯʒa/, meregya /mərɛˈʒa/, nœzyu /nyʒ/, nozya /noˈʒa/, nizye /ˈnɪʒɛ/, blizye /ˈblɪʒɛ/, maziõ /ˈmaʒʊ/, laziõ /ˈlaʒʊ/, niegiõ /ˈnʲi͡eʒʊ/, niegiénca /ˈnʲi͡eʒɛnka/, niziõ /ˈnɪʒʊ/ (niziti)
*x (*ks), *s → /ʃ/ — prn.: prosiõ /proˈʃo̝ʷ, ˈprʷɔʃʊ/, lixiõ /lɪˈʃo̝ʷ/, miesiati /mi͡eˈʃatɪ/ ( : miesiti /mi͡eˈsɪtɪ/), viesiati /ʋi͡eʃatɪ/ ( : viesiti /ˈʋi͡esɪtɪ/), colixiõ /koˈlɪʃʊ/ ( : colixati /kolɪˈxatɪ/), nosiõ /noˈʃo̝ʷ, ˈnʷɔʃʊ/ ( : nositi /noˈsɪtɪ/), nagolosiõ /naɣ̞ɔloˈʃo̝ʷ/ (nagolositi /naɣ̞ɔloˈsɪtɪ/)
*l → /lʲ ~ ʎ/ — npr.: coliõ /koˈlʲo̝ʷ, ˈkʷɔlʲʊ/, volya /ˈβ̞ʷɔlʲa/, dolya, dieliõ /dʲi͡eˈlʲo̝ʷ/, seliõ /sɛˈlʲo̝ʷ/, stelya /ˈstɛlʲa/
*n → /nʲ ~ ɲ/ — prn.: canya /ˈkanʲa/, piniõ /pɪnʲo̝ʷ/ ( : piniti /pɪˈnɪtɪ/), zamaniouati /zaˈmanʲuwatɪ/
*r → /rʲ ~ r/ — prn.: bourya /ˈburʲa, ˈbura/, dovieriati /doʋi͡eˈrʲatɪ, doʋi͡eˈratɪ/, vieriõ /ˈʋi͡erʲʊ, ˈʋi͡erʊ/
*b → /bʎ/ — prn.: goubiõ /ɣ̞ʷuˈbʎo̝ʷ, ˀɦʷuˈbʎo̝ʷ/ (goubiti /ɣ̞ʷuˈbɪtɪ, ˀɦʷuˈbɪtɪ/), grebya /ˈɣ̞rɛbʎa/
*m → /mʎ/ — prn.: zemya /(d)͡zɛˈmʎa/, tomiõ /toˈmʎoʷ/ (tomiti /toˈmɪtɪ/)
*p → /pʎ/ — prn.: liepiõ /li͡epʎo̝ʷ/, crapya /ˈkrapʎa/
*w → /wʎ/ — prn.: trauya/travya /ˈtrɑwʎa, ˈtrɑ̝wʎa/, bauiõ/baviõ /ˈbɑwʎʊ, ˈbɑ̝wʎʊ, ˈbɒwʎʊ/ (baviti /ˈbaʋɪtɪ/)
*d → /d͡ʒ/ — prn.: sadya /ˈsad͡ʒa/, sõdiõ /sʊˈd͡ʒo̝ʷ/, sidiõ /sɪˈd͡ʒo̝ʷ, ˈsɪd͡ʒʊ/, vuisidiouati /β̞ɘ̞ˈsɪd͡ʒuwatɪ, wɤˈsɪd͡ʒuwatɪ/
U usiõdui ta sesia e /sʲ ~ ɕ/, i tocynieyxe bui boulo pisati: ushiõdui ta seshia, cde ‹h› slougity scripiti (“to block”) ci niyaciti (“neutralize”) preamõ dieyõ ‹i› na ‹s› → /ʃ/, a inde tacui pisax i ushiõdui, seshia ci ushyõdui, seshya. Ne he (“unlike”) vuisye tourianœi pricladui na ‹siG› / ‹syG› (G = golosen), u six slovax e */sʲ/ + */j/ pozdieyxe, a tomou gadax cyto mogiõ pisati-yea ‘prostieyxe’ (bez ‹h›) i cyto /sʲ ~ ɕ/ a ne /ʃ/ u nix bõdéty yasno yz samoyui rodui (“nature”) yix. Ta coli naguilite cyto radxe buimy pisau is ‹sh›, bõdõ.
Як читається “ourociuxi”?
po sõgolosnie: /uˈrʷɔt͡ʃɪwʃɪ/
po golosnie: /u̯ˈrʷɔt͡ʃɪwʃɪ, wˈrʷɔt͡ʃɪwʃɪ/
Ѣѣ — IE, Ie, ie:
/ˈji͡em/ — iemy “I eat”
/jem ~ je̝m/ — émy “(I) am”
/jɪm ~ jim/ — yim “(to) them”
Єє/Ее — /ɛ/:
‹e› — pered SG:
/t͡ʃɛˈsati/ — cesati
‹é› — /ɛ/
a) u reapie, ta poperedialno
/ˈpʏdmɛt/ — pœdmét (pœdméta)
b) po ‹i›:
v. nizye pœd ‘Dieyeslovami’.
Ьь /ə (æ)/:
‹e› — u reapie:
/pæs/ — pes
‹è› — /ə (æ)/ pered SG, ta poperedialno
/pæˈsæt͡ɕ/ — pèseç (pèsç-)
/oˈzɛrət͡ɕ/ — ozéreç (ozérçe)
/β̞ɛˈt͡ʃe͡irəɲ/ — vecéreny (vecérnia)
/ʋi͡etəˈræt͡ɕ/ — vietèreç (vieterç-, vieter, vietr-)
/ˈpærət͡ɕ/ — pèreç (perç-, perc-)
/dəˈrɛn/ — deren
/ˈdærən/ — dèren (dern-)
/ˈʒɛrɛx/ — géréx
/ˈʒɛlɛx/ — géléx
/ʒɛlɛˈxywsʲk(ʲ)ɘj/ — Gélexœuscuy
/ʒɛlɛˈxoβ̞ɪt͡ʃ/ — Gélexovityu
/ʒɛˈlɛʃ.ko/ — Gélexyco
/ʒɛlɛˈʃɛnko/ — Gélexenco
/ˈpɛlɛx/ — péléx
/pɛlɛˈxat/ — pélexat
/β̞əˈræwka/ — vèrèuca
/β̞əˈræβ̞ɔk/ — vèrèvoc
/(o)səˈlædət͡ɕ/ — osèlèdeç (osèledç-)
/ˈzærən/ — zèren (zern-)
/zəˈrænt͡sɛ/ — zèrènçe
/zərəˈnæt͡ɕ ~ zəˈrænət͡ɕ/ — zèrèneç
Dieyeslova:
/s — ʃ/, /x —ʃ/
pisati: pisiéty, pisiéte
brexati: brexiéty, brexiéte
‹-siti : -sieun/-sién(-), -xiti : -xieun/-xién(-)›
viesiti: viesién
viexiti: viexién
/t — t͡ʃ/, /k — t͡ʃ/
xotieti: xotiéty, xotiéte
clicati: cliciéty, cliciéte
‹-titi : -tieun/-tién(-)›, ‹-citi : -cieun/-cién(-)›
mõtiti: mõtieun, mõtiéna
mõciti: mõcién
‹-cti : -ceun/-cén, -cena›
pecti: peceun/pecén, pecena
/z — ʒ/, /ɣ — ʒ/
‹-zati : -zié-›
riezati: rieziéty, rieziéte
‹-gti : -géty, -ge-›
mogti: mogéty, mogete
‹-ziti : -zién-, -giti : -gién-›
ialoziti: ialoziéno
logiti: logiéno
‹-gti : -geun/-gén, -gen-
preagti: preageun/preagén, preagena
Na ‹-gati : -giéty, -giéte› neyma.
/d — d͡ʒ/
‹-diti : -dieun/-dién(-)›
sõditi: sõdieun, sõdiéna
/b — bl, bʎ/
‹-biti : -bleun/-blén, -blen-›
ròbiti: ròbleun/ròblén, ròblena
/m — ml, mʎ/
Na ‹-mati : -mléty, -mlete› neyma.
‹-miti : -mleun/-mlén, -mlen-›
duimiti: duimleun/duimlén, duimlena
/p — pl, pʎ/
suipati: suipléty, suiplete
‹-piti : -pleun/-plén, -plen-›
criepiti: criepleun/crieplén, criepleno
/w — wl, wʎ/
Na ‹-vati : -uléty, -ulete› neyma.
‹-viti : -uleun/-ulén, -ulen-›
cepiti: cepleun/ceplén, cepleno
/l — l, lʲ/
slati: sliéty, sliéte
‹-liti : -lieun/-lién(-)›
steliti: stelieun/stelién, steliéno
/n — n, nʲ/
Na ‹-nati : -niéty, -niéte› neyma.
‹-niti : -nieun/-nién(-)›
boroniti: boronieun/boronién, boroniéno
/r — r, rʲ/
orati: oriéty, oriéte
‹-riti : -rieun/-rién(-)›
variti: varieun/varién, variéna
Спасибі! Дозвольте, будь ласка, ще кілька питань. Чому, за яким правилом “жаль” пишеться як якийсь гель (не знайду)?
А в слові “pravopisi” останнє і значить [sɪ] чи [sʲi]?
Чому “siõ” дає /sʲu/ в “usiõdui”, але /ʃu/ в “pisiõ” й “Nagolosiõ”? Чому “sia” – це /sʲ/ в “sesia”, але /ʃ/ в “mésianïa”?
Як читається “ourociuxi”?
Спасибі
Ѣѣ — IE, Ie, ie:
/ˈji͡em/ — iemy “I eat”
/jem ~ je̝m/ — émy “(I) am”
/jɪm ~ jim/ — yim “(to) them”
Єє/Ее — /ɛ/:
‹e› — pered SG:
/t͡ʃɛˈsati/ — cesati
‹é› — /ɛ/
a) u reapie, ta poperedialno
/ˈpʏdmɛt/ — pœdmét (pœdméta)
b) po ‹i›:
v. nizye pœd ‘Dieyeslovami’.
Ьь /ə (æ)/:
‹e› — u reapie:
/pæs/ — pes
‹è› — /ə (æ)/ pered SG, ta poperedialno
/pæˈsæt͡ɕ/ — pèseç (pèsç-)
/oˈzɛrət͡ɕ/ — ozéreç (ozérçe)
/β̞ɛˈt͡ʃe͡irəɲ/ — vecéreny (vecérnia)
/ʋi͡etəˈræt͡ɕ/ — vietèreç (vieterç-, vieter, vietr-)
/ˈpærət͡ɕ/ — pèreç (perç-, perc-)
/dəˈrɛn/ — deren
/ˈdærən/ — dèren (dern-)
/ˈʒɛrɛx/ — géréx
/ˈʒɛlɛx/ — géléx
/ʒɛlɛˈxywsʲk(ʲ)ɘj/ — Gélexœuscuy
/ʒɛlɛˈxoβ̞ɪt͡ʃ/ — Gélexovityu
/ʒɛˈlɛʃ.ko/ — Gélexyco
/ʒɛlɛˈʃɛnko/ — Gélexenco
/ˈpɛlɛx/ — péléx
/pɛlɛˈxat/ — pélexat
/β̞əˈræwka/ — vèrèuca
/β̞əˈræβ̞ɔk/ — vèrèvoc
/(o)səˈlædət͡ɕ/ — osèlèdeç (osèledç-)
/ˈzærən/ — zèren (zern-)
/zəˈrænt͡sɛ/ — zèrènçe
/zərəˈnæt͡ɕ ~ zəˈrænət͡ɕ/ — zèrèneç
Dieyeslova:
/s — ʃ/, /x —ʃ/
pisati: pisiéty, pisiéte
brexati: brexiéty, brexiéte
‹-siti : -sieun/-sién(-), -xiti : -xieun/-xién(-)›
viesiti: viesién
viexiti: viexién
/t — t͡ʃ/, /k — t͡ʃ/
xotieti: xotiéty, xotiéte
clicati: cliciéty, cliciéte
‹-titi : -tieun/-tién(-)›, ‹-citi : -cieun/-cién(-)›
mõtiti: mõtieun, mõtiéna
mõciti: mõcién
‹-cti : -ceun/-cén, -cena›
pecti: peceun/pecén, pecena
/z — ʒ/, /ɣ — ʒ/
‹-zati : -zié-›
riezati: rieziéty, rieziéte
‹-gti : -géty, -ge-›
mogti: mogéty, mogete
‹-ziti : -zién-, -giti : -gién-›
ialoziti: ialoziéno
logiti: logiéno
‹-gti : -geun/-gén, -gen-
preagti: preageun/preagén, preagena
Na ‹-gati : -giéty, -giéte› neyma.
/d — d͡ʒ/
‹-diti : -dieun/-dién(-)›
sõditi: sõdieun, sõdiéna
/b — bl, bʎ/
‹-biti : -bleun/-blén, -blen-›
ròbiti: ròbleun/ròblén, ròblena
/m — ml, mʎ/
Na ‹-mati : -mléty, -mlete› neyma.
‹-miti : -mleun/-mlén, -mlen-›
duimiti: duimleun/duimlén, duimlena
/p — pl, pʎ/
suipati: suipléty, suiplete
‹-piti : -pleun/-plén, -plen-›
criepiti: criepleun/crieplén, criepleno
/w — wl, wʎ/
Na ‹-vati : -uléty, -ulete› neyma.
‹-viti : -uleun/-ulén, -ulen-›
cepiti: cepleun/ceplén, cepleno
/l — l, lʲ/
slati: sliéty, sliéte
‹-liti : -lieun/-lién(-)›
steliti: stelieun/stelién, steliéno
/n — n, nʲ/
Na ‹-nati : -niéty, -niéte› neyma.
‹-niti : -nieun/-nién(-)›
boroniti: boronieun/boronién, boroniéno
/r — r, rʲ/
orati: oriéty, oriéte
‹-riti : -rieun/-rién(-)›
variti: varieun/varién, variéna
Не менш важливо: для створення трибуналу не треба писати нічого нового, додавати голоси проти, не треба щось змінювати, перевіряти потім, виправляти. Упорядники можуть видаляти слова, трибунал може збиратися, обговорювати й голосувати. Ви ж розумієте, що впорядникам зараз не до того, щоб писати щось нове, і це надового? А трибунал можемо хоч зараз створити з того, що вже давно є й перевірене
Ви натрибуналите 🤣🤦♂️
Не менш важливо: для створення трибуналу не треба писати нічого нового, додавати голоси проти, не треба щось змінювати, перевіряти потім, виправляти. Упорядники можуть видаляти слова, трибунал може збиратися, обговорювати й голосувати. Ви ж розумієте, що впорядникам зараз не до того, щоб писати щось нове, і це надового? А трибунал можемо хоч зараз створити з того, що вже давно є й перевірене
Ні, не хочу. Вище чітко було написано, що можливість голосувати проти перекладу повинна з’являтися в користувачів, що набрали певну кількість голосів на свої переклади, як і в разі голосування за перенесення слова до чистилища. Кароліна пропонує 500 голосів (це щоб Ви змогли текстовим пошуком скористатися). І такого роду обмеження я цілком схвалюю. Тож тут ми всі (Кароліна, Ярослав, Ви, Я) одностайні.
Воно-то добре, але я не тільки про це.
…кожен голос має бути пояснений. Тобто просто кинути “+” не вийде, точніше, він не матиме ваги. Ви ж розумієте, що за задумом “погреба” кожен зможе поставити протиголос слову, бо “просто так захотілося”, “такий настрій”, “так здалося” чи з особистої неприязні, і людину не присилуєш пояснити? При поясненні ж кожен учасник “трибуналу” має довести своє розуміння втямка, значення перекладу, засадної різниці між ними (якщо така є) та доказів, висунутих проти нього.
Я до того, що кожен явно невідповідний переклад – наслідок нерозуміння втямка, значення свого слова, рідше – правил словотворення. І протиставити йому можемо тільки розуміння, і кожен голос має бути пояснений. Наприклад: “Я вважаю, що переклад “твердження” до слова “теорема” явно невідповідний, бо це надзначник (гіперонім) до слова “теорема”: і “теорема”, і “аксіома”, і “лема”, і “догма” – це все твердження, але теорема – таке твердження, правильність якого встановлюється доведенням (на основі аксіом і доведених раніше теорем)”. Тут учасник трибуналу доводить, що розуміє, що таке теорема; усвідомлює, що таке твердження; знає, що теорема – один із різновидів твердження, тому слово “твердження”, як значно ширше, не може бути перекладом.
Річ у тім, що немало користувачів і 500+, і 1000+ голосів показували, що недостатньо щось зрозуміли, розібралися в чомусь, або ж просто поспішили, не звернули на щось увагу (добродій Цісар, “кіш” до “бункер”; добродій Єлисій, “каплитан” до “квазіпортальний дольмен”; пані Кароліна, “накисенність” (неможливий словотвір) до “сатурація”; добродій Ярослав, “мерхівці” чи “мерхлівці” до “агеліофіли” (цілковите нерозуміння ним і тими, хто проголосував “за”, значення втямка)). За мною, звісно, теж такі гріхи водяться.
Саме тому я наполягаю, що для виключення таких помилок через утому, настрій, незнання, нерозуміння, а також впливу особистого ставлення, кожен голос має бути пояснений
> \> З погребом хороший задум\, хотілося б таке побачити\. Маю запитання: голоси «за» та «проти»\, на Вашу думку\, мають впливати на один лічильник чи на різні? Один — це як із чистилищем\, різні — ну то як итуб абощо\.
>
> Маю й до Вас запитання: Ви хочете дати голосувати проти перекладів тим-таки користувачам...
Ні, не хочу. Вище чітко було написано, що можливість голосувати проти перекладу повинна з’являтися в користувачів, що набрали певну кількість голосів на свої переклади, як і в разі голосування за перенесення слова до чистилища. Кароліна пропонує 500 голосів (це щоб Ви змогли текстовим пошуком скористатися). І такого роду обмеження я цілком схвалюю. Тож тут ми всі (Кароліна, Ярослав, Ви, Я) одностайні.
https://slovotvir.org.ua/words/infuzoriia-tufelka
“Інфузорія-туфелька” – “лаптик волохатий”.
Чому “лаптик”? Чому “волохатий”? Хіба це схоже на науковий стиль?
“Щербачок” не краще.
> З погребом хороший задум, хотілося б таке побачити. Маю запитання: голоси «за» та «проти», на Вашу думку, мають впливати на один лічильник чи на різні? Один — це як із чистилищем, різні — ну то як итуб абощо.
Маю й до Вас запитання: Ви хочете дати голосувати проти перекладів тим-таки користувачам, що дали 3 голоси за переклад “частинка” до https://slovotvir.org.ua/words/adron (коли адрон – один із багатьох різновидів частинок), 2 голоси за “твердження” до https://slovotvir.org.ua/words/teorema (коли теорема – один із багатьох видів тверджень), 5 голосів за “каплитан” до https://slovotvir.org.ua/words/kvaziportalnyi-dolmen (якщо ка=квазі, а “плитан” – дольмен, то “каплитан”=”квазідольмен”, але не “квазіпортальний дольмен”), 5 (на піку) голосів за “укосець” до https://slovotvir.org.ua/words/infuzoriia (коли “укосець” – тільки один рід інфузорій, який указаний у словнику, але ніхто не спромігся, перейшовши, перевірити, що то за “Loxodes”? Більше прикладів тут: https://slovotvir.org.ua/toloka/rozrobka-slovotvoru/trybunal-lzhevidpovidnykh-sliv. Зверніть, будь ласка, увагу на переклад “кіш” до “бункер”, поданий як “репресоване слово”, хоча воно є тільки в одному словнику лишень як спроба перекладу слова “бункер” не у військовому значенні (це словник технічної термінології)
Із цих прикладів видно (і це приклади тільки тих явно невідповідних слів, які набрали найбльше голосів), що часто корисувачі голосують, не розібравшись як слід (а то й зовсім), що значить чуже слово та чи відповідний переклад.
Ці ж користувачі, що віддали голоси за явно невідповідні слова (чи то не вміючи перевіряти відомості, зокрема джерела, чи то не бажаючи), віддаватимуть голоси проти цілком відповідних слів.
Саме тому я наполягаю на “осмисленій становій демократії”, а не загальній, тобто на створенні “трибуналу” з такими особливостями:
З погребом хороший задум, хотілося б таке побачити. Маю запитання: голоси «за» та «проти», на Вашу думку, мають впливати на один лічильник чи на різні? Один — це як із чистилищем, різні — ну то як итуб абощо.
Pro *-es- vidyite bœilxe SIRM II, 63-64: *bělesъjь:
»[…] допустимо видеть в суфф. -es- древний формант сравнит. степени прилаг-ных -jes- ← ие. -ies- […] а в самом *běl-es- — старый компаратив. Об этом как будто говорят и значения слав. слов. Осмысление суфф. -es- как конца основы соответствущего производящего имени [gerelo] маловероятно в данно случае.«
Ще одне питання виникло. Цей же суфікс є спорідненим із індоєвропейським суфіксом *-yōs (його жіночий рід *-yésih), який у нас зараз йде -іш- (біліший, сильніший)? Чи це різне?
https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Indo-European/-yōs
Спасибі. Дуже допомогли!
Prosiõ.
Pro *-es- vidyite bœilxe SIRM II, 63-64: *bělesъjь:
»[…] допустимо видеть в суфф. -es- древний формант сравнит. степени прилаг-ных -jes- ← ие. -ies- […] а в самом *běl-es- — старый компаратив. Об этом как будто говорят и значения слав. слов. Осмысление суфф. -es- как конца основы соответствущего производящего имени [gerelo] маловероятно в данно случае.«Pro *-en- + -*yk- vidyite bœilxe Phonologia Xeveliova §16.8, str. 331:
» З походження це складений суфікс:
значення здрібнілості як таке передається компонентом -еп’-, уживаним на позначення невеликих істот (суч. укр. лис: lys-en’-a; nop. у середньо- українській мові прізвища на кшталт Iwanczenie, Sokolenie, Hubarenie тобто син Іванка, син. Сокола, син Губаря; дослівно ‘маленький Іванко’ тощо — Люстр. Хмельник 1565; з місцевим переходом ’а > ‘є20). За допомогою -k- (< -ьк-) доконувано ад’єктивізації.«
Спасибі. Дуже допомогли!
https://slovotvir.org.ua/words/diaznoz у цьому слові в заголовку помилка, має бути “діаГноз”
Єлисію, дайте відповідь, будь ласка.
Pro *-es- vidyite bœilxe SIRM II, 63-64: *bělesъjь:
»[…] допустимо видеть в суфф. -es- древний формант сравнит. степени прилаг-ных -jes- ← ие. -ies- […] а в самом *běl-es- — старый компаратив. Об этом как будто говорят и значения слав. слов. Осмысление суфф. -es- как конца основы соответствущего производящего имени [gerelo] маловероятно в данно случае.«
Pro *-en- + -*yk- vidyite bœilxe Phonologia Xeveliova §16.8, str. 331:
» З походження це складений суфікс:
значення здрібнілості як таке передається компонентом -еп’-, уживаним на позначення невеликих істот (суч. укр. лис: lys-en’-a; nop. у середньо- українській мові прізвища на кшталт Iwanczenie, Sokolenie, Hubarenie тобто син Іванка, син. Сокола, син Губаря; дослівно ‘маленький Іванко’ тощо — Люстр. Хмельник 1565; з місцевим переходом ’а > ‘є20). За допомогою -k- (< -ьк-) доконувано ад’єктивізації.«
Єлисію, дайте відповідь, будь ласка.
https://slovotvir.org.ua/words/anahrama#t88520
Онов. переробили чи що
Ic puitanïou o pitomax imenax buimy ésce xtéu dodati, cyto pro yea yzbagaiõ e dobré vidovito zaxovati mœgylivœsty ci, t.b.m., “lixyepravïe” (“privilegium”) pisati toge imea rœzno …
Xoty’, na gély, ne vòlodéiõ (volodéiõ) bœilxeistïõ yz tuix móuv, ta roupno pocitati. Ta coli caziete, cyto u nizozeimscé tlo tuix rœznopisany e yz ocrema u rœznax pravopisex u rœznui dobui, tu na cyto e nam nuiné bezpricinno use tac poscladniouati u oucrayinscé?
Yac pitomo imea e ceasty inui nedélegui ta zagalomy nedéleigynosti, to lioud mogeity xtéti, i pravomy, pisati suoya imena za osobistomy bagianïemy. I tout e dóugyna bouti peüna bœilxya suoboda neigy pri prostax slovax. Crœmy toho, ci malo prœzüiscy e u ‘nepràvilné’ tuaré yz pogleadou védyiyscoho ròzvitca zueagoslœuïa, bõdy tomou cyto veatscyena ci leacscyena a pac nedorousscyena, ci prosto leadsca, roussca ci yaca, abo yz rœznuix narécy i dœub. Bluxé bõdeity odino ci clicatimemo-yõ “blòxa” a ci “bluxa”, ta pereconati Colomoyscuix ci Colomœyçœu cyto pràvilno bui dóugyno bouti Colomuyscuy ta Colomuyeç bui boulo nelegco.
prœzüisc(y/i)-… prœzuísc(y/i)-
Tu yac e isprauno: prœzüisce ci prœzuísce?
prœzüisc-
rœzn-
Ceomou pisiete prosto œ, a ne œi? Nacye ge yasouaste inacxe?
Cazati cyto /y/ e tou utorinno, atge coreiny e *orz-yn-, ne *roz-yn-.
pisiõci… caziõtyi
Hm, réxili’ste pisati zuõcoslœuno -ci, ci usege istoslœuno -tyi
To bé yzrét vidéti yac bõdeity na vid i ci mogeity slougouati.
Tu yac bouti iz /-ɔlo-/, /-ɔro-/, /-əlɛ-/, /-ərɛ-/? Coli ouge este réxili pisati -olo-, -oro-, -ele-, -ere- ,tu iscazyit’ ouge xotya b’, yac e, na priclad, napisati moye prœzüisce. I yac bouti, na pr., is gòlovoiõ (ròd. gòlœu) i podœibnami slovami, cde /o/ abo /ɛ/ ne e u célœmy tuaré?
U slédéx /-ɛrɛ-/, /-ɛrə-/, /-ərə-/ e ròzouméti cyto read za proxuiboiõ bui he ‘rouxyeno’, a tomou e ròzlõciti-yea na pisymé, a to mogemo tac: u iné cruité iscladé e ‹e› /ə/, a u iné polé /∅/, tb. e proteag *y — se e za proxuiboiõ, tomou coli to e drougoe ‹e›, s.r. po /r/, to pervoe ‹e› bõdeity za proxuiboiõ /ɛ/, y.r. (“e.g.”) /β̞ɛˈt͡ʃɛrəɲ/, is /-ˈɛrə-/, rod. mn. œd /β̞ɛˈt͡ʃe͡irɲa/, /oˈzɛrət͡ɕ/, is /-ˈɛrə-/, rod. mn. œd /oˈze͡irˈt͡sɛ, oˈzɛrt͡sɛ/, to coli pervoe ‹e› œddamo he ‹è›, se ymeity méniti cyto ouge ne mogeity bouti /-ərɛ-/, a tocdé i drougoe ‹e› i bez ina ròzlõcyna bõdeity /ə/ he u iné inxié ocœlïé crœmy ‹-ere-›, inacxe caziõtyi, u /ɛrə/ e ròzlõciti /ɛ/, a /ə/ opœsylé ymeity pluinõti samo slédoiõ, otge pisiõtyi-yea: ‹vecèreny›, ‹ozèreç›. Inxi pricladi bui bouli /ʋi͡eˈdærət͡ɕ/, /rɛˈbærət͡ɕ/, rod. mn. œd /rɛˈbært͡sɛ/, /ʋi͡eˈdært͡sɛ/, uzgleadno, u obou */ərə/ — na cœilco ‹è›‘my ouge zaneau za /ɛ/ u /ɛrə/ (v. vuisye, ‹vecèreny, ozèreç›, to ni buimy vuicerpau cimy ròzlõciti, ta réxyeinïe e, a legity u œdnosyeinïé meidyu oceicouanui pràvilnui u xodé ròzvitcou zueagoslœuïa tuarui ta onui utorinno pereladyenui za tuaroslœuïemy. Oge sami tuari /β̞ɛˈt͡ʃɛrəɲ/ ~ /β̞ɛˈt͡ʃe͡irəɲ/, /oˈzɛrət͡ɕ ( ~ oˈze͡irət͡ɕ)/ sõty nepràvilni, tocynéixe nepràvilen e tuar /β̞ɛˈt͡ʃe͡irəɲ/ — pràvilno bui boulo /β̞ɛˈt͡ʃɛrəɲ/, ta olico u /β̞ɛˈt͡ʃe͡irɲa/ ta u pràvilno oceicouanœmy ⁺/oˈze͡irˈt͡sɛ/ (u ATSSOuM /oˈzɛrt͡sɛ/ is /zɛr/ za /ˈozɛro/), to pisiemo-tea is ‹ei› (*e-y-peregolos): ‹veceirnia (veceirnya)›, ‹ozeirçe›, a tac i u rod. mn. mogemo lixiti ‹i› ta zamésty ‹e› pisati ‹è›, s.r. ‹èi›, otge: ‹ozèireç› is ‹ozèir|-› u ‹ozeirçe›, a mimoxodomy i zamésty ‹ozeirçe› mogemo pisati ‹ozèirçe›, œdguibati déystvnõõ, xay nepràvilnõ, vuimóuvõ /oˈzɛrt͡sɛ/, tb. tout ymemo do cinou (“we’re dealing with”) is cœilcomy skébleu zueagoslœunoho ròzvitca: *ezer-yk-o → */oˈzɛrʲt͡sɛ/ → */oˈze͡irt͡sɛ/ — na pisymé *‹ozeirçe›, × /ˈozɛro/ (tb. upluiv tuara /ˈozɛro/) → /oˈzɛrt͡sɛ/ — na pisymé ‹ozèirçe›, lixiuxi ‹i› ta ròzlõciuxi ‹è›, a œdtui ouge i ‹ozèireç› za /oˈzɛrət͡ɕ/. Tuar /β̞ɛˈt͡ʃe͡irəɲ/ mogemo pisati ‹veceireny›, bez ‹è›, yaco sese e zasvédcyenuy tuar, xotya pràvilno i boulo bui /β̞ɛˈt͡ʃɛrəɲ/. Ésce, /ʋi͡etəˈræt͡ɕ/ (pràvilno bui boulo ⁺/ʋi͡eˈtræt͡ɕ/) — pisiemo ‹vétèreç›; tout e prosto ‹è› a ne ‹èi›, a tomou vémo cyto to e /ə/ a ne /ɛ/ ( : */e͡i/), a samo ‹è› a ne ‹e› tomou cyto /ə/ yz *y e cde pràvilno neoceicouano; u padéx is /ʋi͡etərˈt͡ɕ-, ʋi͡etərˈt͡s-/ pisiemo prosto ‹e› a ne ‹è›: ‹vétèreç› /-əˈræ-/, ale ‹véterça, véterçou, véterçé, véterçemy›. Pisiemo ‹pèreç› is /-ˈærə-/ œd *p(y)pýryku, ta ‹perç-› u ‹perça, perçou, perçé, perçemy›.
Tuarui /dəˈrɛn/ œd *dernos ta /ˈdærən/ œd *dyrnos pisiemo ‹deren› ta ‹dèren›, uzgleadno, pro sõdyeinïa/oumanïa goré (“for the above reasons”); yasouiõ ésce: œd *dern- e /ərɛ/ oceicouano za proxuiboiõ, tomou pisiemo prosto ‹-ere-› — ‹deren›, œd *dyrn- pervœstno pràvilno bui boulo (a tacui boulo u ranéixiõ dobõ) */dərn ~ dærn/, pac */-rn/ → /-rən/, otge /dərn/ → /dərᵊn/ → /ˈdærən/, a tocdé pervœstnoe /ə (æ)/ e ne na suoyé mésté, tb. ne tam cde pràvilno e dougye *y (*ý), tomou znacimo-ye ròzlõcyno ‹è›: ‹dèren›.
Slova is pocepomy *-ek-s-, he /ˈʒɛrɛx/, /ˈʒɛlɛx/ (œdsi i prœzüiscia /ʒɛlɛˈxywsʲk(ʲ)ɘj/, /ʒɛlɛˈxoβ̞ɪt͡ʃ/, /ʒɛˈlɛʃ.ko/, /ʒɛlɛˈʃɛnko/), /ˈpɛlɛx/ (œdsi i /pɛlɛˈxat/ pisiemo: ‹gèrèx›, ‹Gèlèx›, ‹pèlèx› — use is /ɛlɛ/; a zagalomy, hi’my ouge pisau, *PelP- e pràvilno dalo /PɔloP-/ u rousscé, tomou u razé /ɛlɛ/ bui moglo stati i prosto ‹ele› (odin ino vuineatoc e ‹Veles›, ta, he pisax, to mogeity bouti cerpanuy tuar proti pitomo rousscoho i ouceicouanoho i zasvédcyenoho ‹Volos›), ta mogemo pisati /ɛlɛ/ he ‹èlè›, coli cyto, pacye pri /r/ ymemo pisati ‹èrè› za /ɛrɛ/, he u ‹gèrèx›.
U dobéxyneiy (“modern”, novœy) rousscé ne’ma, ta u drous. sõty slova is ‹-бєрьць› + = “-emeç, (-)holder (of), collector tc.”, to cé xtéli buismo giviti-ye, pisali buismo ‹-bèireç› za ‹-bèirç-› ( ← “‹-beirç-› × /-bɛrət͡ɕ/).
Tuar /β̞əˈræwka/, pràvilen zamésty /ʋiˈrʲowka/, cyto œdverto e cerpanuy veatscuy tuar /vʲɪˈrʲɵfkə/ (v. ésce Xevel. Phonologia §18.3, 371, ‹вірьовка⁵›), œd *wyrw-uk-a — tout ne’ma tuaroslœuna upluivou œd inxix rousscuix tuarœu he u razé /β̞ɛˈt͡ʃe͡irɲa/ → /β̞ɛˈt͡ʃe͡irəɲ/ zamésty /β̞ɛˈt͡ʃɛrəɲ/, ci /oˈzɛrt͡sɛ/ zamésty /oˈze͡irt͡sɛ/, a tomou çi xotiemo ymati suoye pitomo slovo œd *wyrw-uk-a, to se imeity bouti /β̞əˈræwka/, i pisiemo-y: ‹vèreüca›, is ‹è› za /ə/ (dougye *y) bo e u polé iscladé, tb. u pervœstno ‘nepràvilné’ pologyeinïé, a drougoe /ə (ˈæ)/ prosto ‹e›, a za tuimy ‹ü› pro /æw/ zamésty /i͡ʉ/. Teagye e u rod. mn. /β̞əˈræβ̞ɔk/ e dué /ə/ u polé iscladé, tb. u nepràvilné pologyeinïé, otge ròzlõciti bui treba boulo obé /ə/, a nicy crœmy ‹vèrèvoc› mi na oum ne ideity — ne’ma yaco ròzlõciti /ərə (əræ)/ u seimy tuaré œd /ɛlɛ, ɛrɛ/ u ‹Gèlèx(-)›, ‹gèrèx›, ‹pèlèx(-)›. Éscé is duoma poloma /ə-ə/ e, védé, /(o)səˈlædət͡ɕ/ (coli */səˈlədət͡ɕ/ ← */səˈlʲᵊd-/ — ?), a ésce /zəˈrænt͡sɛ/, ba, /zərəˈnæt͡ɕ ~ ˈzærənət͡ɕ/; ésce v. Xevel. 371, obace tam ‹ополоник› siõdui ne teagneity, ne e ispœilno is ‹póuen› ale e œd *pol-n- “véyati, séyati; cerpati”, œd ie. *(s)pal- (œdcui i rous. spœul “ladle, dipper”).
“u six slovax e potreibno ròzlõciti pervoe ‹e› he /ɛ/, si récy cyto to ne e /ə/, tb., mœgylivo, pisiõtyi”
Добродію Єлисію, а чому SI читається як /си/ в “six”, але як /ш/ у “pisiõtyi”? Яке тут правило, якщо воно взагалі є?
“mœgylivo” – а це як читається, “можливо” чи “міжливо”? А “міжливо” (або інший переголос О) десь засвідчено?
«Заходять якось до корчми Карл, Франц, Ян і Йосиф…»
Ic puitanïou o pitomax imenax buimy ésce xtéu dodati, cyto pro yea izbagaiõ e dobré vidovito zaxovati mœgylivœsty ci, t.b.m., “lixyepravo” (“privilegium”) pisati toge imea rœzno …
Xoty’, na gély, ne vòlodéiõ (volodéiõ) bœilxeistïõ yz tuix móuv, ta roupno pocitati. Ta coli caziete, cyto u nizozeimscé tlo tuix rœznopisany e yz ocrema u rœznax pravopisex u rœznui dobui, tu na cyto e nam nuiné bezpricinno use tac poscladniouati u oucrayinscé?
prœzüisc(y/i)-… prœzuísc(y/i)-
Tu yac e isprauno: prœzüisce ci prœzuísce?
rœzn-
Ceomou pisiete prosto œ, a ne œi? Nacye ge yasouaste inacxe?
pisiõci… caziõtyi
Hm, réxili’ste pisati zuõcoslœuno -ci, ci usege istoslœuno -tyi
Tu yac bouti iz /-ɔlo-/, /-ɔro-/, /-əlɛ-/, /-ərɛ-/? Coli ouge este réxili pisati -olo-, -oro-, -ele-, -ere- ,tu iscazyit’ ouge xotya b’, yac e, na priclad, napisati moye prœzüisce. I yac bouti, na pr., is gòlovoiõ (ròd. gòlœu) i podœibnami slovami, cde /o/ abo /ɛ/ ne e u célœmy tuaré?
Ésce’my vidéu Vas pisati ‹Eliséiu› iz¹ ‹-iu›. Ci ne mogli buiste i se poyasniti?
‹-iu› he npr. u ‹Oliséiu›, hi ‹Andreiu (/andrij/ : ‹Andreia› /anˈdrɛja/, Œndreiu (Œndreia), Vartholoméiu, e sõto tomou cyto tac e mi na vid lépxe, inacxe bui moglo bouti i ‹Oliséy / Oliséi› (‹Andreiy / Andrei›, ‹Œndreiy / Œndrei›, ‹Vartholoméy / Vartholoméi›) — rœzniçui ne’ma.
Ic puitanïou o pitomax imenax buimy ésce xtéu dodati, cyto pro yea izbagaiõ e dobré vidovito zaxovati mœgylivœsty ci, t.b.m., “lixyepravo” (“privilegium”) pisati toge imea rœzno. A sõdya pro to e cyto to sõty pitoma imena za sea (“per se”); to mogeity dati, yz ocrema, œdrœzniti osobui is tuimyge imeamy ci prœzüiscemy, tacuimy cinomy, nadauxi inou pitomou imeni i dodatocynui nedéleigynosti na pisymé. Taca ocremœsty e poxiryena po rœznax móuvax Euroupui, npr.:
u nizozeimscé, prœzuísce Hendriks bouvaieity i u rœznopisanïax: ‹Hendrix, Hendrikx, Hendricks, Hendrickx, Peters i he ‹Peeters›, Dekker i he ‹Decker›, Smits i he ‹Smids, Smitz, Schmids, Schmits›, de Graaf i he ‹De Graaff, De Graeff, De Graef›, ‹De Ruiter / De Ruijter / De Ruyter›, ‹De Vos / de Vos / Devos / DeVos›, ‹Kuijpers / Kuypers› tc.; vuimóuva six rœznopisany e totogyna (aceiny xuiba u razé narécïa), a tlo tuix rœznopisany e yz ocrema u rœznax pravopisex u rœznui dobui, npr. dóugotõ golosnœu bé ranéixe znacyeno pisymeamy ‹e›: ‹ae, ee, ie, oe, ue› — nuiné ge yz toho e ‹e› lixyeno u ‹oe› /u/ (‹oo› bo znacity /oː/), ‹ee› ta ‹ie›, /aː/ e nuiné u prostax slovax ‹aa› u iné cruité iscladé ta ‹a› u polé, a /yː/ ‹uu› u cruité ta ‹u› u polé, ta, npr., prœzüisce sòcinitelya Adriana Willaerta e lixyeno is ‹ae›, u védiyscœy pravopisi;
u suédscé, npr., ‹Aaberg / Åberg› — ranéixe bo /o/ (verstyveidno (“originally”), yz */ɑː/) bé pisano ‹aa›, crõgyoc na ‹å› novoyui pravopisi e malo “a”, ‹h› he u ‹Ahlgren›, ‹Ahlm› porõcy ‹Alm›, ‹Ahlqvist›, ‹Åhlund› porõcy ‹Ålund›, ‹Ahnfelt›, ‹Ahnlund›, ‹Ahrén›, yohoge ne’ma u prostax slovax u meidyu golosnomy ta prigolosnomy, e imovérno upluiv néme’scoho pisyma, a ci i prosto némeçscyeinïe, ‹q› ranéixe bouvxi pisano i u prostax slovax pered ‹v (u)› e nuiné zaxovano u prœzüisciax, znamenito ona is ‹-qvist›, npr.: ‹Ahlqvist›, ‹Almqvist›, ‹Appelqvist› ta porõcy ‹Apelqvist, Appelkvist, Appelquist, Apelkvist, Apelquist›, ‹Bergqvist / Bergquist / Berquist› i porõcy ‹Bergkvist›, ‹Bjellqvist›, ‹Blomqvist / Blomquist› tc,, ‹z› u ‹Afzelius›, ‹Berzelius›, ‹Bruzelius›, ‹Hazelius›, xotya to e use /s/ (u suédscé ne’ma /z/), ‹c› u ‹Celsius›, na ‹Ceder›, he pitomo ‹Ceder›, ta ‹Cederblom, Cedergren, Cederqvist›, xotya to e prosto /s/, imena œd imene Karl ceasto is ‹C›, npr.: ‹Carlen, Carlgren, Carlsdotter, Carling, Carlsson›, ci i ‹Casparsson›, ‹Collberg› — usé is /k/, xotya ‹c› e ceasto i u prostax slovax u ‹ck› za /kː/, a u ‹ch› ( = /ok/ ci prosto /o/) u odiné ino slové ‹och› *i, ta”, u prœzüisciax e ‹ch› ( = /k/) zaxovano, npr.:, he: ‹Bucht› (istoslœuno œd slova ‹bukt› is ‹k› “gouba, zatoca”, i prœzüisce i slovo sõty is /k/), ‹af Jochnick›, ‹sch› u ‹Cederschiöld›, xotya prosto slovo e ‹sköld› (œdcui samo prœzüisce), ‹ae› u ‹Andrae› porõcy ‹Andrä› (ta ‹Andræ› dœinscoho verstyvodou), ‹oo› u ‹Djoos›, xotya ‹oo› znamanscui u suédscœy pravopisi ne bouvaieity;
u némeçscé, ‹ue› u Krueger porõcy Krüger, Maier / Meier / Meyer / Mayer, pri znamanscœmy ‹ei› nuiné u bœilxeosti prostuix slœu, popri ‹Fuchs› i ‹Fux / Fuhs / Fuchß›, ‹Weiss / Weiß / Weis / Weisz›, is ‹th› u ‹Günther / Guenther› porõcy ‹Günter› (‹th› bé pisano ranéixe ceasto i u prostax slovax, znamenito u onax na ‹-thum›, nuiné prosto ‹-tum›, ci ‹That, thätig, thaetig›, nuiné ‹Tat, tätig›, ‹Thür, Thuer›, nuiné ‹Tür›), ‹ey› u Leyen, Torney, Weyher, Freytag (pri Freitag “peatniça”), ‹yh› u ‹Dyhrn›, a i u pitomax méstoimenax he Rothenfels, ‹c› za /k/ u Crailsheim, a ésce prœzüisce Castell.
u õgorscé, xotya nuiné e /t͡ʃ/ pisano ‹cs›, u prœzüisciax e zaxovano védiyscõ pravopisy: Forgách, Széchenyi, Zichy, xotya /t͡s/ e nuiné pisano ‹c›, zastaroiõ pravopisïõ e u prœzüisciax zaxovano ‹cz›: Aczél, Boldóczki, Czakó, Cziffra tc. (a ranéixe i ‹Debrecen› bé pisano ‹Debreczen›, u pléucé Van Helsing na mapé e vidéti), ‹th› u Apáthy, Asboth, Asbóth, Bánáthy (za crayemy Banatscina), Batthyány, Guth, Góth, Horváth, ba i Husthy — œd carpato-rousscuimy méstomy Xoust, tb. “Xoustscuy”, ‹-y› za /ɪ/, xotya znamanscui nuiné to znacity /ʲ/, npr.: Apáthy, Balzary, Banffy, Peterffy (xotya istoslœuno e ‹-ffy› œd ‹fiú› “suin”), Pázmándy, ‹eö, eő› u Beöthy, Eötvös, Geőcze, xotya to e prosto /ɶ/;
u ispanscé, duorianscoe prœzüisce Khevenhüller e lixyeno is ‹kh›, ta Entença is ‹ç›, xotya znamanscui ‹ç› u ispanscœy pravopisi ne’ma.
U rousscœy móuvé bui pri rœznopisanïé pitomuix imeun use tacui treba bouli derzyati pràvil, xay xirxix za znamanscõ pravopisy prostuix slœu, ta tacuix cyto ne vuixodeaty za medyui toho cyto mogeity bouti u rousscœy pravopisi, a to npr.: mogemo pisati ‹cz› he ménõ ‹ç›, atge védiyscui ‹ç› e œd ‹cz›, ale ne ‹tz› — /t͡ɕ ~ t͡s/ bo ne poxodity yz */t/ u rousscé, obace pitomo imea is /t͡s/ œd */t/ mogeity bouti, hi /d͡z/ œd /d/, npr. ‹dzeoubati, dzeobati› œd *‹deoubati / dhioubati›, i bay dougye ci sõty leadsca ci roumianaca verstyvodou ci pitoma, ta tocdé ymemo pisati radxe is ‹ts› ta ‹dz›, a ‹tz› u crayné razé ta nebagiano, u /-kɛβ̞ɪt͡ʃ/ mogeity bouti ‹-kevityu›, ‹-chevityu›, ‹-kevicy›, ‹-chevicy›, ‹-kewityu›, ‹-kevitcy›, ‹-chevicty›, ‹-kevitç› (na tlé toho cyto védiyscui, u dauniax pameatcax e i ‹-иць› Plyscœusco-Nœugorodsca prœzüiscia), a tacoge ‹-tçouc, -tsouc, -çouc›, ci i is ‹-k› na cœinçé, za /-t͡suk/, yz ocrema colo sõty duoriansca), ‹ie› zamésty ‹é› (yz ocrema coli docazano poxodeaty védiyscui “cuyevo-polésscoyui” smougui), ‹ki› zamésty ‹cui› coli docazano poxodeaty yz Voluini, /-tʲuk/ mogeity bouti pisano ‹-tiouc, -teouc, -thiouc, -thyouc, -theouc›, darma ‹tiou› bui u prostax slovax znamanscui znacilo /t͡ʃu/, mogeity bouti pisano ‹Xèucènco, Xèucenco, Syèucènco, Sièucenco, Sièucènco, -nko›, ‹Xèuciouc, Sièuciouc, -eouc›, mogeity bouti pisano is ‹Gn-› ci ‹Ygn-› xotya samo imea e pisati ‹Ignat› (ci ‹Ygnat›, coli vuixoditi yz *Ьгнатъ / *Ьгнатьи) u Gnatiouc, Gnathiouc, Gnateouc, Gnathiouc, Ygnathiouc, Ygnateouc, Ygnathyouc, mogeity bouti ‹ph› u Osiphenco, Osiphènco pri Osipenco, Osipènco, porõcy is ‹-scuy› mogeity bouti i ‹-schuy›, ‹-skuy›, ‹-skiy›, ‹-scui, -scúi, -scuï, -skui› (yz ocrema coli docazano sõty “Poléssca” ci colo toho craya, uclioucyno Voluini), prœzüiscia na /-ɛj/ mogeity bouti pisano he ‹-ey, -èy, -èi, -ej, -èj, -eyu, -èyu, -èiu, -eïu›, ona na /-ɛnko/ mogiõty bouti pisana e ‹-enco, -ènco, -enko, -ènko› (u crayné razé is ‹-cho, -cko›), /-tʲko/, /-dʲko/ mogeity bouti pisano he ‹-tyco, -thyco, -tyko, -thyko, -dyco, -dhyco, -dyko, -dhyko, -tko, -dko› — ‹th›, ‹dh› na tlé toho cyto, npr., prœzüisce /krʊtʲˈko/ mogeity bouti œd züisca /krʊtʲ/ a ono bui boulo pisano imovérno is ‹th› za /t/ u uzcœisnéx padéx: ‹Crõthya / Krõthya› = /ˈkrʊʷtʲa/, tomou ‹Crõtyco, Crõthyco, Crõtyko, Crõthyko, Krõ-›, i zagalomy zamésty ‹c› za /k/ u prœzüisciax ci pitomax imenax mogeity bouti pisano i ‹k›, a to i ‹ch› yz ocrema pered perednyui golosnui (a coli volya dana noséya to i inde).
__
¹ — ‹iz› “with”, xotya peredye béx poprauiau Vas coli pisaste ‹iz› “with” na ‹is› abo coli pisaste ‹iz› “from, out” na ‹yz›, nuiné gadaiõ cyto, na cœilco /z/ u “with” e stœyco pered /l, m, n, r, w/, a pered simi sõgolosnui e [z] godé yasouati “zuœncyeinïemy” pered zuœncui sõgolosnui, he boulo bui u razé /d/ proti /t/, /b/ proti /p/, tc. to mogli buismo pisati ‹iz› za “with” pered simi sõgolosnui, tb. ‹izl-, izm-, izn-, izr-, izv-, -izü-›, a tacoge cde *su- e [z] pered golosnui, npr. ‹iza-, izé-, izi-, izo-, izou-, izõ-, izui-› tc., ale pered zuœncui sõgolosnui /b, d, ɣ̞, z, ʒ, d͡ʒ/ buimy use tacui pisau ‹s›; xotya i pisiõci ‹z› tout œdrœzniti œd ‹yz, yz-› “from, out” tou dasty ‹i-› pri ‹y-› u ‹yz, yz-› “from, out”.
> > дайте хоча б вичерпний список того\, що де коли як читається [...] відповідно до звуцтва літературної мови\.
> > \> Наприклад:
> > \> GY=Ж
> > \> Œ=і \(закритий склад\)
> > \> Œ=o \(відкритий склад\)
> >
>
> Ni.
То можете дати, будь ласка, хоча б відповідно до МФА? Наприклад, і=/ɪ/, Œ=/ʏ/, gy=/ʒ/ тощо?
дайте хоча б вичерпний список того, що де коли як читається […] відповідно до звуцтва літературної мови.
> Наприклад:
> GY=Ж
> Œ=і (закритий склад)
> Œ=o (відкритий склад)
Ni.
Pisiemo zœryu - zorya he bourya - bouryu …
Tu pisiete tocdé i ‹-aryu›, do picladou, u ‹cobzaryu› ci ‹bouquaryu›? A mogli buiste u zagalé poyasniti, cde pisiete ‹-yu› za *-y-o-s, a cde prosto ‹-y›? Na priclad, ‹-cyu› ci ‹-cy›? Ésce vidéx Vas pisato cyto he ‹Eliséiu› iz ‹-iu›. Ci ne mogli buiste i se poyasniti?
He pisax peredye, ‹-yu› u ‹-aryu› pisiõ, u istoté, ino tomou cyto pisiõ ‹-d-yu› za /-d͡ʒ/, a tacoge ‹-syu› /-ʃ/, ‹-tyu› /-t͡ʃ/, ‹-zyu› /-ʒ/, a tomou i ‹-lyu, -nyu›, darma ne’ma rœzniçui u vuimóuvé œd ‹-ly, -ny› ta ‹-cy, -gy, -xy›. Inacxe buimy pisau ‹-ary›. Ésce e derzyati u oumé cyto u védiyscé “cuyevo-polésscœy” smougé e * /rʲ/ e ésce dougye rano stalo /r/, tb. pluinõlo is * /r/, * /rj/ → /rʲ/ bõdõci isberegeno u pd.-zx. smougé, tb. vérno bui boulo znaciti na pisymé /rʲ/ u pd.-zx. rœznovidé — ‹-ry, -ryu›, a /r/ — ‹-r› pro narécïa cyto legeaty u medyax védiyscoyui “cuyevo-polésscoyui” smougui. Sia medya e dosta znacyna, hi medya, pro nastoyõ (“for instance”), * ke̯a̯-, * ge̯a̯-, * kse̯a̯- pered neperednyui golosnui → /t͡ʃɛ, ʒɛ, ʃɛ/ u pd.-zx., xotya i tam sõty → /t͡ʃo, ʒo, ʃo/, ta → /t͡ʃo, ʒo, ʃo/ u “cuyevo-polésscœy” smougé, ci * /o-ˈa/ → /a-ˈa/ u peredye pœd-litóuscé ceasti proti * /o-ˈa/ → /o-ˈa/ u peredye pœdleadscé, ta ponevagy uséx tuix rœzniç, xay znacynuix, e zamalo ocremiti yea na dué rœzné samostœyné “móuvé”, to odinyeinïa yix pœd odinõ “zagalno-rousscõ” móuvõ radi, ymemo coristati yz nadnarécynui pravopisi, pisiõci ‹-ryu (-ry?)› i za /rʲ/ i za /r/, i primrougiuxi oco na nagœidnõ “cuyevo-polésscõ” vuimóuvõ /-ra/, pisiõci ‹morya (moria?)›, ‹ceolo, geona, xeopœut› i za /t͡ʃoˈlo, ʒoˈna, ˈʃopyt/ i za /t͡ʃɛˈlo, ʒɛˈna, ˈʃɛpyt/, ‹-dya› i za /-d͡ʒa/ i za /-ʒa/ (*-d-y-∅). Nagolosiõ cyto otse i e pravopisy t.z. inui “sòbœirnui” móuvui.
Hi is phraneçscoiõ móuvoiõ, cde pravopisy pro “zagalno-phraneçscõ” e nadnarécyna, ta sõty i ocremui pravopisi pro “malomóuvui”, to i pro rousscui “malomóuvui” mogemo, u razé potrebui, pisati ocremami pravopisymi, npr. ‹gena, celo› sõto za /ʒɛna, t͡ʃɛlo/, ‹bodnara, mora, lécara› sõto pro /-ra/, ‹bagato› sõto pro /baˈɣ̞ato/ — xotya zagalno ‹bogato› i za /boɣ̟ato/ i za /baˈɣ̞ato/ tc.
‹-iu› he npr. u ‹Oliséiu›, hi ‹Andreiu (/andrij/ : ‹Andreia› /anˈdrɛja/, Œndreiu (Œndreia), Vartholoméiu, e sõto tomou cyto tac e mi na vid lépxe, inacxe bui moglo bouti i ‹Oliséy / Oliséi› (‹Andreiy / Andrei›, ‹Œndreiy / Œndrei›, ‹Vartholoméy / Vartholoméi›) — rœzniçui ne’ma.
https://slovotvir.org.ua/words/filippiny#c114628
“Чоуꙃии почѵп”
Стонадцять правописів вам на голову… добродії словотворці! Особисто мені це вже набридло.
Укотре пояснюю: ми читаємо слова не по буквах, розпізнаючи кожну окремо, а сприймаємо слово як ціле, за загальним виглядом, яким ми бачили кожне десятки/сотні/тисячі разів. Тому досить замінити/додати одну незвичну букву (наприклад, просто ѣ замѣсть і) – око “спотикається”, читання стає довшим і складнішим.
Іще раз: письмо – запис мови, передача знаками. Мова – засіб обміну відомостями, думками тощо. Існує загальнообов’язковий загальнозрозумілий правопис. Будь ласка, пишіть звичним (і, як наслідок, найпростішим для читання) письмом, не перетворюйте спільноту на звалище кривописів
> Добродію Єлисію, якщо ж Ви знову знехтуєте спільне прохання тут https://slovotvir.org.ua/words/artyst#c114567 , будь ласка, дайте хоча б вичерпний список того, що де коли як читається. Дуже бажано відповідно до звуцтва літературної мови.
> Наприклад:
> GY=Ж
> Œ=і (закритий склад)
> Œ=o (відкритий склад)
> Якщо я напишу перебуквлювача (транслітератора), хоч би й кривого, це збереже мені й не тільки купу часу й сил
Колись Ви, здається, писали, що маєте щось таке, хіба ні?
Pisiemo zœryu - zorya he bourya - bouryu …
Tu pisiete tocdé i ‹-aryu›, do picladou, u ‹cobzaryu› ci ‹bouquaryu›? A mogli buiste uzagalé poyasniti, cde pisiete ‹-yu› za *-y-o-s, a cde prosto ‹-y›? Na priclad, ‹-cyu› ci ‹-cy›? Ésce’my vidéu ou Vas napisanïe na podobõ ‹Eliséiu› iz ‹-iu›. Ci ne mogli buiste i se poyasniti?
Ic *PelP-, *PolP-, *PerP-, *PorP- …
Nou, ne vémy… Po pervxe, myné tout ròzlõcyni ne tac vadeaty, a napisanïa na uzœur ‹cèrez› ‹sèred› ‹pèred› iz ‹è› vuidaiõty sea na opacui izladnéixiami. Po drougoe, ci ne ispricinity se plõtaninõ cèrez (cerez) neposlédôunœsty? Po trètïoe, ne ròzyasnili’ste yaco bouti iz ‹-olo-›, na priclad, u ‹colo(-)›. Coli ‹-olo-› za proxuiboiõ znaciti’meity /-ɔlo-/, tu yac e pisati, na pr., moye prœzüisce iz /-olo-/? Ésce ne teamiõ yac bouti iz tuarami na uzœur ‹gòlova› : ‹gòlœu›, ‹bèregti› : ‹bèreug(l)›.
Добродію Єлисію, якщо ж Ви знову знехтуєте спільне прохання тут https://slovotvir.org.ua/words/artyst#c114567 , будь ласка, дайте хоча б вичерпний список того, що де коли як читається. Дуже бажано відповідно до звуцтва літературної мови.
Наприклад:
GY=Ж
Œ=і (закритий склад)
Œ=o (відкритий склад)
Якщо я напишу перебуквлювача (транслітератора), хоч би й кривого, це збереже мені й не тільки купу часу й сил
слово без розділу (вочевидь, кулінарія):
https://slovotvir.org.ua/words/paniruvaty
https://slovotvir.org.ua/words/zoofiliia
Я дуже, кхе-кхе, подивувався з розділів “відпочинок та розваги”, “стосунки” та “побут”. Якщо дивитись у словник, то друге значення (те саме) позначене як “мед.”, себто “медичне”. Гадаю, що в “медицину” це й потрібно перенести, бо це ж, вочевидь, нездоровий нахил.
Cyto do ‹œu› : ‹œi› : ‹œ›.
Bòlógo za poyasnyeinïe. Gadaiõ, e mi tepervy yasno, cyto yz toho e pisati u bœilxeosti izlõcéyeu. Izvéstno, cdes’ tac i gadax, ta yz pisanoho Vami e teagyco vuiznaciti, Vui bo napisiete tu tac, tu siac. Gadaiõ, napisiete ‹кінь› yac ‹cœnyu›, ta yac pisati’mete, na pr., ‹зір› (ròd. mn. œd ‹zorya›)? ‹Zœry› ci ‹zœryu›? Se e bœilxe o napisanïé ‹-yu› : ‹y› za *-yos, ta usege.
Pisiemo zœryu - zorya he bourya - bouryu, bo crõtya - crõtyu, bo sadya - sadyu, a tacoge canya - canyu, ta u mõgyscax imenax: nœzyu - nozya, vertyu (“volumen”) - vertya, vœdyu - vodya, cœsyu - cosya.
P.P.:
Ic *PelP-, *PolP-, *PerP-, *PorP-, dnesy eimy yzbagnõu cyto, na cœilco slœu is siacuimi sõcetanïami e cde bœilxe u rousscé, to mogemo pisati yea prosto ‹-ele-, -olo-, -ere-, -oro-›, prineauxi cyto za proxuiboiõ znaceaty /-əlɛ-/, /-ɔlo-/, /-ərɛ-/, /-ɔro-/. A na cœilco imeun is /-ɛlɛ-/, /-ɛlə-/, /-ələ-/, /-ɛrɛ-/, /-ɛrə-/, /-ərə-/ e znacovito mnéye, to ròzlõciti na pisymé bui boul tóuc radxe yix. Se usege mrity ne ousounõti znacœu ròzlõcui nad ‹e, o› (u razé ‹o› bui to moglo bouti ‹ó› za /o/, cde inacxe bui, za proxuiboiõ, boulo /ɔ/, ta pro /ɛ/, cde za proxuiboiõ bui boulo /ə/, ne mogemo coristati yz ‹é›, a nicy inxe neigy ‹ê› ya ne vémy).
Coreni is /-ɛlɛ-/, /-ɛlə-/, /-ələ-/, /-ɛrɛ-/, /-ɛrə-/, /-ərə-/ sõty yz ocrema:
/-ɛlɛ-, -ɛrɛ-/ — ona is *-ex-, he *gel-ex- u dauné osœibné imeni Gelex (Gelexu, cuiriliçeiõ Жєлєхъ), œd corene *gel- u geléti, gelati (†geolati, cuiriliçeiõ жєлѣти, †жолати, жєлати), védé œd *Gelislau ci *Gelimér porn. *-ex- u Bolex ( ← Boleslau), u pelex ( *pel- + *-ek-s-, ne *pel-k-s-, is *pel- “muicati, to pluck”; *pelks- e cray sõmnéuno tomou cyto incxe bui to dalo pràvilno ⁺polox, porn. *uelk- → voloc-), ta ne u selex /ˈsɛlɛx/ œd selezeny (selezenyu, selezeiny?), gerex (is corenemy *ger- “gerti” + *-ek-s-) — u six slovax e potreibno ròzlõciti pervoe ‹e› he /ɛ/, si récy cyto to ne e /ə/, tb., mœgylivo, pisiõtyi ‹ê› ci to za pervoe ‹e› abo za drougoe Gêlex, pêlex, sêlex ci Gelêx, pelêx, selêx. Siõduige teagnõty zuõcotuõrni coreni he derenc-, telen-, zelen- (zeny-zeleny, zelencéti), a u razé /olo/ i torox- (toroxtéti), otge: dêrenc- / derênc-, têlen- / telên-, zêlenc- / zelênc-.
Inacxe mi pocui ne ideity na oum.
/-ələ-/ — npr., u *dyrnu ( ← *dyr-n-os); tout mogemo pisati ‹dèren›, vidotuoreatyi cyto pervoe ‹e› e déystvno /ə/ (he boulo bui i pri prosto ‹-ele-›¹), a po cœilcou pervoe ‹e› e ouge métyeno he ‹è›, to i drougoe ‹e› ouge ne znacilo bui /ɛ/ he, za proxuiboiõ, u ‹-ele-›, ale /ə/, a tocdé ouge i drougoe ‹e› ne moglo bui znaciti /ɛ/ he u ‹-ele-›, ale /ə/ he za proxuiboiõ inde slaboe *y.
Cyto do ‹œu› : ‹œi› : ‹œ›.
Bòlógo za poyasnyeinïe. Gadaiõ, e mi tepervy yasno, cyto yz toho e pisati u bœilxeosti izlõcéyeu. Izvéstno, cdes’ tac i gadax, ta yz pisanoho Vami e teagyco vuiznaciti, Vui bo napisiete tu tac, tu siac. Gadaiõ, napisiete ‹кінь› yac ‹cœnyu›, ta yac pisati’mete, na pr., ‹зір› (ròd. mn. œd ‹zorya›)? ‹Zœry› ci ‹zœryu›? Se e bœilxe o napisanïé ‹-yu› : ‹y› za *-yos, ta usege.
Do réci, mogli buiste ésce ròzyasniti, cde coristaiete iz ‹œu›, cde iz ‹œi›, a cde prosto iz ‹œ› i u ceimy e rœzniça?
Pèredye béx pisau yz cde bœilxya œu crœmy xuiba u slougebnax tuarmenex ci slovax, he oto: dœ-, dœ (dœ obédou), pœ-, pœ (pœruati, pœcruxiti), pœd-, pœd “under” (ale pœud he mésto, prostœur), œd-, œd /wʏd-, (ʷ)ʉd-, ʷod-/), -œsty (xotya incoli bé i -œusty, ta pozdéixye ino -œsty). Pèred /j/ ‹y, i› ta /w/ ‹u› bé ta i e pisano prosto ‹œ›, npr.: mœy, tuœy, rœy, vœysco, slœuçe.
Davé ge pèregleau mœgylivosti oucinnéixeoho coristanïa yz ‹œ› ocremo ta u sõcetanïé is ‹i, u, y› i ourociuxi sesia pràvila:
pèredcepui dœ-, œd-, pœ-, pœd- ta yim uzteaglœi pristaucui dœ, œd, pœ, pœd pisati is ‹œ› samomy; ale, ésce doumaiõ ci ne dodati ‹u› po ‹dœ-›, ‹pœ-› (a ceiny i po pristaucax ‹dœ›, ‹pœ›) cde coreiny pœcyneity sõgòlosen is istoslœunuimy slabomy *u, ta dodati ‹i / y› cde coreiny pœcyneity sõgòlosen is istoslœunuimy slabomy *y, npr.: pœucrxiti ← *po-krux-i-ti (zamésty pœcruxiti — u seimy slové e neminõtye pisati ‹u›, ci ouge pèred corenemy he ceasty ‹pœ-›, tb. ‹pœu-›, ci unõtré corene, tb. ‹crux-›; obé pologyeinïé ‹u› tout, sõmeigyné is /r/ imõty oucazati cœilcoracuy uixœud *ru a tacoge *lu, *ly, *ry is slaboma *u, *y u beznagòlosé, a to: a) is /ɘ ~ ɘ̞/ pœsylé /l, r/ (/krɘˈʃɪtɪ/, /ɣ̞lɘˈtatɪ/) œd *lu, *ru, /ɪ/ pœsylé /l, r/ (/blɪˈʃt͡ʃatɪ, blɪˈstʲi͡etɪ/, /ɣ̞rɪˈmi͡etɪ/), b) /ɘ/ pèred /l, r/ yz *lu, *ly, *ru, *ry, npr.: /ɣ̞ɘwˈtatɪ/ (porõcy is /ɣ̞lɘˈtatɪ/), /stɘrˈmi͡etɪ/ (porõcy is /strɪˈmi͡etɪ/), /kɘrˈnɪt͡ɕa/ (porõcy is /krɪˈnɪt͡ɕa/), c) is /∅/ gòlôsna, inocdé, sõslédno, i is istertïemy /l, r/ ci sõgòlósna pèred /l, r/, npr.: /t(ᵊ)rˈβ̞atɪ/ (porõcy is /trɘˈβ̞atɪ/ ta /tɘrˈβ̞atɪ/), /ˈkʃɪtɪ/ (porõcy /krɘˈʃɪtɪ/), /ɪrˈstɪtɪ/, /ˈkstɪtɪ/ (porõcy /xrɪˈstɪtɪ/; cmétyte, zuõcotuar /xrɛˈstɪtɪ/ e u rousscé oudituœren (“artificial”), uinicxi pœd upluivomy veat. ‹крестить›; xotya u rous. tuaré ‹xrest› e /æ (*ə)/, i ou seoho slova pri isclonyeinïé e pràvilno ne /æ/ a /ɪ/: /xrɪˈsta, xɘrˈsta, ɘrˈsta, ksta/ — ‹xrysta (crysta)›, rœuno hi ‹xrystomy (crystomy), xrysté (cr-), xrysti (cr-), xrystui (cr-), xrystœu (cr-), xrystœum (cr-)›, otge godé e gadati tou upluiv rousscoho zuõcotuara /xræst, xrɛst/ na /xrɛˈstɪtɪ/, ni bui na pitomé tlé), otge isveudxi usi si zuõcotuarui pœd odinõ pravopisy, vérno yea pèredamo he: blystéti, blyscéti, cryniça, stryméti, cruxiti, truati, cruau, gryméti, glutati, ale, he gadau eimy vuisye, dodauxi *do-, *po- bui moglo bouti pisano: dœu-, dœi-, pœu-, pœi-, o istocy: pœucrxiti /pʉkˈʃɪtɪ/ ( *po-krux-i-ti), dœugnati /dʏɣ̞ˈnatɪ/ ( *do-gun-a-ti), pœimstiti, pœimsta /pʏmˈstɪtɪ/, /ˈpymsta/ ( *po-myst-), pœuslati /pʏsˈlatɪ/ ( *po-sul-a-ti). Ale pœznati, dœstati, bez ‹i› ci ‹u›, tam bo ne’ma *u ci *y istoslœuno. Ale, pri slovax cde *u u *lu, *ru znacity i /β̞/, e radxe lixiti ‹u› na pervœstné mésté, tb.: ruati /ɘrˈβ̞atɪ/ (po gòlôsné, /ˈrβ̞atɪ/), *po-+ → pœruati /pʏrˈβ̞atɪ/, a ne pœuruati, zuati — *po-+ → pœzuati, a ne pœuzuati, ponevagy boulo bui zaivo dué ‹u›; e, prauda, i inxe réxyeinïe: pisati rvati, zvati, a tocdé mogli buismo, ymabouty, pisati: pœurvati, pœuzvati, ta nésmi gotœu pisati ‹v› tou.
Coreni, cde *o-pèregòlós e œd istoslœunoho *u, buimy pisau is ‹œu›, yz ocrema pœd nagòlósomy, incoli i prosto ‹œ› — pocui ne réxiu eimy otuicyno.
Coreni, cde o-pèregòlós e œd istoslœunoho *y, pisiõ nuiné is ‹œi›, he u: cœilco ( *kol-yk-o), bœilxe ( *bol-yux-ye), vœilno ( *vol-yn-o), gœidno ( *god-yn-o) — se sõkésno oucazieity cyto sõgòlósen opœsylé e is /ʲ/ (ay, po narécïax mogeity bouti i bez /ʲ/, a /lʲ/ i toho mogeity bouti i [w], npr., bœilxe i /ˈbylʲʃɛ, ˈbʏlʲʃɛ, ˈbʉlʲʃɛ, ˈbʊlʲʃɛ, ˈbu͡ɵlʲʃɛ/ ale i /ˈbyʎʃɛ, ˈbyjʃɛ, ˈbyːʃɛ, -ʊ-/, /ˈbʏʃːɛ/, ta i /ˈbʏwʃɛ, ˈbʉwʃɛ/, ta ‹i› e za istoslœuïemy. Cde o-pèregòlós e cèrez *y na cœinçé slova, cyto *y e razomy i /ʲ/ po gòlósné po tacœmy *o, tam pisiemo na cœinçé ‹y› (po sõgòlósné), a tocdé *o-pèregòlós pisiemo prosto ‹œ›, ne ‹œi›, npr.: sœly, a ne sœily, ale sœilniça (ne sœlyniça).
U corenex is *ou (ow) cde *o-pèregòlós vuinicneity œd *y — u pocêpéx is *y, npr., *-yn-, *-ysk-, xotya tam i e *y istoslœuno, pisiemo ‹œu› /ʏw, yw, u͡ɵw, ʉ͡ɶw, ʉ͡ɞw/, tb. bez gédna slédou *y, ponevagy u slédé gòlósen + /w + ʲ/ (gòlósen + ‹в + *ь› cuiriliçeiõ) */ʲ/ yzceze dougye rano ésce u drous. dobõ, otge, popri pratuarui *orw-yn-o, *gou-yn-o, *ow-yk-a — is *y, pisiemo: rœuno (ne rœiuno ci rœvyno), gœuno, œuça (rœuno hi pri inxiéx gòlósnéx: prauda — ne pravyda, pèuno — ne pevyno, séuba — ne sévyba, criuda — ne crivyda). Rœuno ne pisiemo ‹i› po ‹œ› coli sõgòlósen opœsylé e /t͡ʃ, ʒ, ʃ/, atge tam po ‹c, g, x› ouge bõdeity ‹y›: mœgyno (ne mœigyno, i ne mœugyno), rœcyniça (ne rœicyniça, ale rœuc), sœxyca “mala, drœibna soxa” (ne sœixyca, ale ròd.mn. sœux).
Слов’янські особові імена українців: Павло Чучка; 2011. Більшість імен у цій книзі нашого слов’янського походження.
Ic réci, pisiemo ó u póuen, póuno, cóuzati, dóubati, tóucti ipr. ( *ul) a ne pòuen, pòun-, còuz-, dòub-, tòuc-
O seimy Vas puitax, bo baciu béx, oge pisaste ‹póuen› i iz ‹ò› (Преісповнятися - Як перекладається слово Преісповнятися українською - Словотвір).
Ay, pisouax ‹ò› u ‹pòuen›, ta to béx nevérno vuixodiu yz toho cyto to e *u ( *‹ъ›) cyto inde u pèunax otocyeinïax tacui pisiõ ye he ‹ò› za /ɔ/ (v. pricladui isméncoiõ vuisye), ta vidovito u *ulT e proteag *u ne /ɔ/ ale /o/ [ʷo ~ ʷɔ], a tomou e ‹òu› pisati nevérno — sléd e pisati ‹óu›. To bé moya xuiba.
«réu
Ne teamiõ seoho slova.»Дѣєпримѣта на -л- ѡд ‹рѣсти›
Tac tòcyno. V. Gelexœuscoho II, 808: ‹рї́сти›.
Coli buimy tuoriu suoyõ pravopisy latiniçeiõ na inxiax zasadax, tu coristau buimy yz duopisi ‹ie› za /i͡e/, a tacoge, na pr., yz ‹y› za /y/. Ale ne gadaiõ (doumati e “to ponder, deliberate, think deeply”), cyto se e mœgylivo (ne ‹e se›) ci potreibno (œd ‹potreba› ne ‹potréba›) u Vasyeiy pravopisi.
Ya buimy rado dobrodõgau Vas prisõtiti naguil Vasyoyui pravopisi. Ta dóugyna e bouti bez ròzlõcynœu na pisymenax za sõgòlôsnui.
Recete ‹y› za /y/? Hm. Sciro, i ya doumax o tœmy. Ta ne vémy… Cimy buiste pac œddali */ʲ/?
До речі, щодо переголосу. Чому в слові “безводдя” не може бути не Оʷ чи щось таке, а просто О, свідомо/напівсвідомо повернене для уникнення сплутання з такими ж о’ (похідних від О) в коренях “від” і “водити”, а також близького “відати”?
“U ‹pœ uséx› e ‹pœ› tomou cyto *po e pèred *y u *vyx- “uséx”, tam e o-pèregòlos”
Ви хочете сказати, десь кажуть/казали “пІ всіх” чи щось у цьому дусі?
«réu
Ne teamiõ seoho slova.»
Дѣєпримѣта на -л- ѡд <рѣсти>
Xotéx o tœmy gadati pèredye ouge. Myné sõto zœrno vadeaty ê, ô nadméromy ròzlõcynœu.
Xuibity (“Il faut”) pisati rœzno, porœunaite i /ˈdærən/ (*dyrnu) proti /ˈdærɛn, dəˈrɛn/ (*dernu), ta vadity mi dèrên za /ˈdærɛn, dəˈrɛn/ a rad buimy réu lépxe réxyeinïe yaco pisati to. Pro /o/, cde inacxe bui pràvilno boulo /ɔ/, stalo bui pisati ó, npr.: gòród zamésty gòrôd, ta ne é cyto ouge slougity za /i͡e/. Doumax i pisati ie za /i͡e/, ta pocui mi to ne vuixodity. Pravé, pisati ie za /i͡e/ bui boulo i vidyiyscui isprauno, atge i pdzx. /i(ː)/ e yz /i͡e/ i ‘polésscuy’ (pervœstno, ‘cuyeusco-polésscuy’) proteag /i͡e/ e [i͡e, i̯͡e, i̯͡ɛʲ, i͡e̯], ta i samo pisymea curiliçui ѣ e, védé, *i legeatye na *e. Ta pisati /i͡e/ he ie teagneity za soboiõ méniti dougye mnogo u célœy pravopisi. Imete-li cyto prosterti, ne douméite védomiti mea.
Ne vémy. Coli ideity coristati iz ‹ó› zamésty ‹ô›, tu xay, ale cyto do ‹é›’smi ne pèuen. Coli buimy tuoriu suoyõ pravopisy latiniçeiõ na inxiax zasadax, tu coristau buimy iz duopisi ‹ie› za /i͡e/, a tacoge, na pr., iz ‹y› za /y/. Ale ne doumaiõ, cyto e se mœgylivo ci potrébno u Vasyeiy pravopisi.
réu
Ne teamiõ seoho slova.
coli mœug e Praeteritum 1. os. od. — “I could, ich könnte”
Tac.
Cyto do ‹o› : ‹ò› ta ‹e› : ‹è› yasno.
Ic réci, pisiemo ó u póuen, póuno, cóuzati, dóubati, tóucti ipr. ( *ul) a ne pòuen, pòun-, còuz-, dòub-, tòuc-
O seimy Vas puitax, bo baciu béx, oge pisaste ‹póuen› i iz ‹ò› (Преісповнятися - Як перекладається слово Преісповнятися українською - Словотвір).
Do réci, mogli buiste ésce ròzyasniti, cde coristaiete iz ‹œu›, cde iz ‹œi›, a cde prosto iz ‹œ› i u ceimy e rœzniça?
Ну я про це і кажу, мало би бути високим, а часто не є. Про множину й спільний рід згоден, але воїн чом би й ні
Я би не сказав, шо в нашій сучасній мові слово “воїн” має геть високий стиль. Хоч раніше джерело є. Я все одно не бачу потреби жонини до “воїн”. На тій же сторінці в тому словнику до “ро́керка” є приклад “Ксена-воїн”. Хоча з 2001-го, може, тоді люди не були такі “свідомі”.
Не згоден з вами, шо жонина потрібна для всього. Наша мова, як багато європейських мов, котрі мають граматичні роди, деколи розрізняють граматичний рід та природний рід (чи лексико-граматичний розряд за статтю?). Слова, які морфологічно мають жіночий рід й позначають людей уживаються для обох статей і мають спільний рід (“голова”, “колега”, “староста”, “воєвода”, “няня”, “нероба”, “людина”, “суддя”, “сирота”, “рибалка”, “п’яниця” тощо), і навпаки, слова, котрі мають граматично чоловічий рід, але вживаються для обидвох (“сторож”, слова на -ько, -ало тощо). В іспанській слова на -а мають жіночий рід, але суфікс -ista (“lingüista”) вживається для обох родів. На мою думку, жонину потрібно, але не завжди обов’язково творити для слів-назв людей, коли вони мають чоловічий агентичний суфікс явний для мовців. І бажано не навмання, а за словотвірною паралеллю/моделлю зі словами, які вже є в мові. На прикалад, якшо слово має суфікси -ник, -ик, -ець, -(ув)ач, -ар, -тель, -ій, -ун, -ук, -чик, -ин (у назвах народів), -(а/я)нин тощо, чи чужі -ер (чи -р), -ор, -адор, -ист, -ант, -олог тощо. Інша важлива річ - множина. Слова чоловічого роду в множині часто мають загальний рід, лише слова жіночого роду в множині мозначать суто свій рід - жіночий. Дарма “День захисників” перейменивали на “День захисників та захисниць”. Ми кажемо “друзі”, не “друзі та подруги” (і, до речі, слово “друг” уживають і для жінок). Та “дякуємо лікарям”, не “дякуємо лікарям та лікаркам”. То невелика біда, може, й варто окремо відзначити заслуги двох статей у назві такого свята, нехай, але про мене, словотвір жонини надмірний і пхається до слів, котрі його не потребують. Як “воїн”. Воно веде до хибної думки, шо граматичний рід кожного слова-назви людини має взгоджуватися зі статею цієї людини, але наша граматика не має такої вимоги. Або веде до “кривого” словотвору, як із суфіксом -киня, котрий створили зі слова “членкиня”. Хоча, можливо, таке переосмислення морфології не зовсім “неправильне” з описової точки зору, таке в мовах трапляється, а згодом стає нормою.
Просто саме слово “воїн” має бути рідко вживаним піднесеним, а не як буває. Отут “воїнка” недарма поетичне https://r2u.org.ua/s?w=Воїн&scope=all&dicts=20&highlight=on
А так фемінітиви треба для всього. І завжди треба починати з -ка, інші вже в особливих ситуаціях, тут теж з іншими гірше
Виявляється, є новотвір “воїнка” для жінок-воїнів. Ніколи раніше на таке слово не натрапляв, навіть у живій мові. Мені одному здається непотрібність такого слова? Я розумію про важливість відповідних жіночих іменників, але має бути притомна межа, ні? Не кожне слово, шо позначає людину потребує дві подоби, й для чоловіка, й для жінки. У слові вой-ин навіть нема чоловічого агентивного суфіксу, там є присвійний, первісно прикметниковий суфікс -ин. Навіть не можу придумати схожих паралелей з -ин : -ин-ка в інших словах.
Щодо «швидкий, швидко» і припущення про питоме походження від «свидина» (рослина) та індоєвропейського кореня «sweydʰ-» (світити, нагрівати)
Першим доводом проти цього припущення є відсутність похідних із початковим «с» у всіх слов’янських мовах, де це слово присутнє (р. (пд., зах.) [швы́дкий], бр. [швы́дкій], п. [szwytki] «спритний, меткий, хвацький», [świtki] «тс.»). Другим доводом є те, що у нас і загалом у слов’ян відсутні слова у значенні «відблиск, жар» з цим коренем, тобто слово дуже давно, якщо не в праслов’янську добу, набуло значення рослини, а первісного позначення позбулося. Третій довід, це відсутність його вживання або маловживаність у руську добу, тобто виникнення вже пізніше, коли зникло розуміння походження «свидина» (рослина). Це припущення не заслуговує і на розгляд через купу прогалин у ході дослідження.
https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/svidъ
