Моя думка, що треба розрізняти те, що міцно прижилося в говорах, а занепало в останні роки, і те, що зникло за тяжкістю як зайвий баласт ще за середньовіччя. Двоїна і нині збереглася по Україні, тому її повертати необхідно. А різне "буду спав", "робитиму бісьмо", ну може для поезії, літератури, чом би й ні. А яка Ваша думка?
Я про різні перфекти, контініуси та инші часи, що їх українська мова одкинула ще за середньовіччя. А ще за відмінювання на взір "у мечіх" та таке всяке. Наскільки доречно повертати і для яких стилів мовлення?
То Ви вважаєте скарб полонізмом?
Я ще не казав ни того, чи вважаю, ни чи не вважаю. Тільки те, що сам факт наявності слова в "д.-рус." памятках ище сам за себе про нич не говорить.
Деякі міркування ми кажуть на можебність питомости того слова, але вони потребують більше доказів. Поки над тим думаю.
То Ви вважаєте скарб полонізмом?
Які шанси, що слово "скарб" дійсно полонізм та германізм? Адже слово знане і давньоруською мовою.
"Давньоруська мова" є тяма дуже широка.
Які шанси, що слово "скарб" дійсно полонізм та германізм? Адже слово знане і давньоруською мовою.
А, он воно як. Я боявся, що воно багато де є, і через наплив російської мови занепало.
Та якщо воно хіба в окремих крайніх говірках, то очевидно, що такі форми занепали ще задовго до приходу росіян а мабуть і до приходу поляків. Не здивуюся, якщо ще за Руси. А напевне тому й занепали, що утрудняли мову, робили зайві винятки для чоловічого роду.
І в багатьох діялектах давнє відмінювання збереглося? Багато де? Чи тілько в окремих говірках?
Напр, у наддністрянськім говорі, гуцульськім.
І в багатьох діялектах давнє відмінювання збереглося? Багато де? Чи тілько в окремих говірках?
Зрозуміло, спасибі за ясніння, отже Ви за відновлення давнього відмінювання для роду чоловічого.
Тобто, від чоловічого роду rob "раб, слуга" буде: na robéx "на рабах (чоловіках), на слугах (чоловіках)", robwm "рабам (чоловікам), слугам (чоловікам), z robui "з рабами (чоловіками), слугами (чоловіками), але від жіночого роду roba "раба, служниця" буде: na robax "на рабах (жінках), служницях", robam "рабиням, служницям", robami "рабинями, служницями".
uoron "ворон"
кому? множина – uoronwm "воронам"
ким? множина – uoronui "воронами"
кім? множина – uoronéx "воронах"
uorona "ворона"
кому? множина – uoronam "воронам"
ким? множина – uoronami "воронами"
кім? множина – uoronax "воронах"
Я не розумію, то Ви пропонуєте повернути як було і казати "на котіх" (а не "на котах"), "на хмаріх", "на козіх", "на зубіх", "людім", "сковородім", "лікарствім", "утцім" і так далі?
В именах жіночого роду такого не має бути, там є закінчення множини давального: -am, множини орудного: -ami, множини місцевого: -ax: xmara, xmaram, xmarami, xmarax, coza, cozam, cozami, cozax.
Я не розумію, то Ви пропонуєте повернути як було і казати "на котіх" (а не "на котах"), "на хмаріх", "на козіх", "на зубіх", "людім", "сковородім", "лікарствім", "утцім" і так далі?
Звісно у Францію, Голландію "щина" пхати не будемо, та чому не дати наше "щина" назвам слов'янських країн, нам близьким культурно й ментально?
Чому не будемо? Будемо: https://slovotvir.org.ua/words/frantsiia.
Переходу *е в /о/ після [j] на початку слова підлягали в друс. ті твари, в яких у дальшім складі шов голосний непередній – у *ed-in- же є голосний *і передній, тому відсутність переходу *е в /о/ є тут и чекана.
Бачиться, що Ви помиляєтесь, бо слова "олень", "Олена" свідчать, що "є" й там любісінько одмінилось на "о".
И того, трохи менше ніж від половини XVII віку бі та часть Руси лежала під вятською кормигою. Кажучи прямо, тривав бі хлин тий вятський відтоди по вік XX. Тут и там нетривалі часи свободи рядної ("офіційної незалежності") проти жалкого стану стрійного ("систематичного") вятщення дуже не могли.
Неправда Ваша. Царські врядники, на одміну од сталінських, не мішались до руської мови. Книжки й часописи забороняли друкувать, щоправда, та то вже инша річ. Ну ще Ви якось зручно забули про чималий шмат Русі, що опинився під московською рукою аж наприкінці 18 століття. А серед їх була й частина теперішніх Київщини, Черкащини, уся Кіровоградщина - тобто частина серця руських земель.
Ну а землі, що найдовше були під Польщею, добряче й спольщились, що з того й досі маємо мороку.
Або я чогось узагалі не розумію. Пробую пригадати слова, які в орудному одмінку множини мають "-зіх", і ніяке на ум не стає.
Не Ви’сте згадували більшість життя вятською мовити? То відки було Вам чути такі твари? Збережено їх є тільки в окремих говірках, літературний стандарт їх, ясно, не знає; та вони суть первісни: на коніх (на конѣхъ) "на конях", конім (конемъ) "коням", коні~кони / кіньми (кони) "конями", на століх (на столѣхъ) "на столах", столім (столѡмъ) "столам", столи (столъі) "столами" тощо.
Добродію, моя вам напоруда, їдьте в Чехію і вчіть чехів, що вони глупі люди, і мають казати не počítač, а комп'ютер, а після того їдьте до румунів, і перевчайте їх казати комп'ютер, а не calculator, а після того якщо не стане нудно, станьте доводити сербам, що їхнє рачунар бридке слово, від якого аж верне, а має бути комп'ютер, тоді завітайте в Францію і навчіть нерозумних французів казати комп'ютер замість ordinateur, після цього не забудьте поїхати в Ісляндію і поясніть ісляндцям, що tölva гидке слово, а треба говорити комп'ютер, і тоді після всього цього повертайтеся в Україну, ми всі будемо дуже раді Вас бачити.
Грузинське "Са-" це є те ж, що українське "-щина", нарід називає себе картвелами, називати їх сакартвельцями це як громадян Туреччини звати туреччинці. Якщо Вас верне від українського "-щина", цікаво чому ж Вас не верне від "Туреччина" та "Словаччина"?
А якщо саме поняття, для позначення якого запровадили це слово, у вигляді оформленого явища існує приблизно стільки ж часу чи макс. на років 10 довше, то що у цьому принизливого?
Добродію, прочитайте хоть це:
https://www.radiosvoboda.org/a/gruziya-chy-sakartvelo-ukrayina-dosi-vykorystovuye–rosiyski-nazvy-inshyh-derzhav/31045660.html
Ну от хіба щодо Грузії можу погодитися. І то лише частково. Бо якщо вже так прагнете проявити повагу до грузинів, то робіть це повністю на їхній лад, тобто називайте їхню країну так само, як вони – «Сакартвело», а не пропонуйте оцей неоковирний покруч «КартвельЩИНА», від якого аж з душі верне.
До речі, а як тоді у цьому контексті пропонуєте називати представників титульної нації чи просто громадян цієї країни – сакартвели/картвели чи картвельці/сакартвельці? ;)
Або я чогось узагалі не розумію. Пробую пригадати слова, які в орудному одмінку множини мають "-зіх", і ніяке на ум не стає.
«давальний множини: Ѡльгѡм, орудний множини: Ѡльгъі, місцевий множини: Ѡльзѣх.»
Ну це якась инша українська. Якщо й замінити "е" на "ь" (якщо говорити на "хлопський розум"), то давальний буде Ольгам, орудний Ольгами, місцевий Ольгах. Бо отцям, отцями, на отцях, а не отцім, отцьі, на отціх.
Юрію, казати про слова, які існують аж "півстоліття" це принизливо, якщо пригадати, за які "півстоліття" ці слова існували, прочитайте про Білодіда, а ще:
https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Linguistics/rejestr.html
Відки взяли "Вільгім"?
Можете висловитися ясніше? У якім розумінні "відки взяли"?
То значить, що це правильно й це є нерушима істина?
Саме так!
Ні.
Дуже цікаво було дізнатися про французьке j'aime.
A cyto e z nim?
То значить, що це правильно й це є нерушима істина?
Саме так!
Ремст свій спрямуйте на вкраїнців, що стали називати Deutschland Німеччиною.
Предки українців з давніх давен, ще до заснування Руси називали усіх тодішніх германців німцями, тож від цього вже нікуди не подітися. А Словенія, як незалежна країна, з'явилася лише у 90-х р. р., тоді ж її назва була прийнята міжнародною спільнотою і офіційно затверджена українськими дипломатичними установами. Тож не бачу жодного сенсу винаходити ровера (або «ногокрут», як його б тут назвали).
Ну затверджено й що далі? То значить, що це правильно й це є нерушима істина?
Ваша правда, за маленьку літеру це дійсно негарно по відношенню до народів, які заселяють ті країни. Було б ото добре модераторам дозволити подавати слова і з великої літери.
Та просто подивіться перелік «Схожі слова» праворуч від цієї чи будь-якої іншої власної назви. Там їх вже катма, та ще й усі з маленької літери. :((
Які саме Ви маєте на увазі?
Я тут про власні назви загалом, а не лише про цю. Їх у тутешніх запропонованих вже ціла купа.
Звісно у Францію, Голландію "щина" пхати не будемо, та чому не дати наше "щина" назвам слов'янських країн, нам близьким культурно й ментально?
Моя мисель проста - якщо маємо Словаччину, а не Словакію, то й Словенію можна називати з українським "щина", як Туреччина, Німеччина, Болгарщина (у дорепресивних словниках ніякого Болгарія і не було, а російське Болгария перекладало вкраїнським Болгарщина http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/2813-bolgharshhyna.html#show_point), Угорщина, Московщина.
Ремст свій спрямуйте на вкраїнців, що стали називати Deutschland Німеччиною.
Предки українців з давніх давен, ще до заснування Руси називали усіх тодішніх германців німцями, тож від цього вже нікуди не подітися. А Словенія, як незалежна країна, з'явилася лише у 90-х р. р., тоді ж її назва була прийнята міжнародною спільнотою і офіційно затверджена українськими дипломатичними установами. Тож не бачу жодного сенсу винаходити ровера (або «ногокрут», як його б тут назвали).
Люди добрі, на цьому майданчику є притомні модератори, які здатні вгамувати і спрямувати у більш конструктивне річище неадекватний запал деяких непомірно завзятих учасників, які настільки захопилися словотворенням, що вже маяться відвертою дурнею?!
Коли тут українізували давно усталені технічні терміни на кшталт «комп'ютера», які існують у мові, щонайменше, півстоліття і сприймаються цілком органічно, то це ще викликало саркастичну посмішку. Коли нещодавно намагалися українізувати споконвічне «дякую», пояснюючи це тим, що воно, бачте, польського походження (то й що з того?!), то це вже був маразм, проте тоді я змовчав. Але перекладати/адаптувати власні назви!.. Це вже повнісінька маячня, яку далі просто несила терпіти, бо вона в жодні ворота не лізе!
Зокрема: https://slovotvir.org.ua/words/sloveniia
Тому наполегливо прошу/пропоную негайно вилучити вже запропоновані на ресурсі (і надалі, не зволікаючи, вилучати нові) пропозиції «перекладу» міжнародно прийнятих і затверджених ВЛАСНИХ назв. Хіба що, окрім тих, на зміні яких на міжнародному рівні масово і офіційно наполягають самі місцеві мешканці тих чи інших країн або регіонів та їхні офіційно визнані дипломатичні представники у міжнародних організаціях (наприклад, застаріле «Пекін» на офіційне «Бейцзін»).
Ремст свій спрямуйте на вкраїнців, що стали називати Deutschland Німеччиною.
Люди добрі, на цьому майданчику є притомні і рішучі модератори, які здатні вгамувати і спрямувати у більш конструктивне річище неадекватний запал деяких непомірно завзятих учасників, які настільки захопилися словотворенням, що вже маяться відвертою дурнею?!
Коли тут українізували давно усталені технічні терміни на кшталт «комп'ютера», які існують у мові, щонайменше, півстоліття і сприймаються цілком органічно, то це ще викликало саркастичну посмішку. Коли нещодавно намагалися українізувати споконвічне «дякую», пояснюючи це тим, що воно, бачте, польського походження (то й що з того?!), то це вже був маразм, проте тоді я змовчав. Але перекладати/адаптувати власні назви!.. Це вже повнісінька маячня, яку далі просто несила терпіти, бо вона в жодні ворота не лізе!
Зокрема: https://slovotvir.org.ua/words/sloveniia
Тому наполегливо прошу/пропоную негайно вилучити вже запропоновані на ресурсі (і надалі, не зволікаючи, вилучати нові) пропозиції «перекладу» міжнародно прийнятих і затверджених ВЛАСНИХ назв. Хіба що, окрім тих, на зміні яких на міжнародному рівні масово і офіційно наполягають самі місцеві мешканці тих чи інших країн або регіонів та їхні офіційно визнані дипломатичні представники у міжнародних організаціях (наприклад, застаріле «Пекін» на офіційне «Бейцзін»).
Люди добрі, на цьому майданчику є притомні модератори, які здатні вгамувати і спрямувати у більш конструктивне річище неадекватний запал деяких непомірно завзятих учасників, які настільки захопилися словотворенням, що вже маяться відвертою дурнею?!
Коли тут українізували давно усталені технічні терміни на кшталт «комп'ютера», які існують у мові, щонайменше, півстоліття і сприймаються цілком органічно, то це ще викликало саркастичну посмішку. Коли нещодавно намагалися українізувати споконвічне «дякую», пояснюючи це тим, що воно, бачте, польського походження (то й що з того?!), то це вже був маразм, проте тоді я змовчав. Але перекладати/адаптувати власні назви!.. Це вже повнісінька маячня, яку далі просто несила терпіти, бо вона в жодні ворота не лізе!
Зокрема: https://slovotvir.org.ua/words/sloveniia
Тому наполегливо прошу/пропоную негайно вилучити вже запропоновані на ресурсі (і надалі, не зволікаючи, вилучати нові) пропозиції «перекладу» міжнародно прийнятих і затверджених ВЛАСНИХ назв. Хіба що, окрім тих, на зміні яких на міжнародному рівні масово і офіційно наполягають самі місцеві мешканці тих чи інших країн або регіонів та їхні офіційно визнані дипломатичні представники у міжнародних організаціях (наприклад, застаріле «Пекін» на офіційне «Бейцзін»).
Шевелів десь в Історичній фонології укр. м. пише про те, що топоніми питимо фігурують у відмінках непрямих, тож /ʃʎ/ – без епентетичного голосного в форму називного відмінка могло бути за аналогією перенесено з інших відмінків.
ЕСУМ: ПЕРЕМИ́ШЛЬ «промисел»
очевидно, калька п. przemysł «тс.», утвореного за допомогою префікса prze- «пере-» від основи mysł- «думка, мисль», пов’язаного з myśl «тс.»;
Суто вкраїнське "пере" уже явить його вкраїнське коріння. Гадаю, українською таки Переми"шель", але можу і помилятися.
Назва вкраїнського міста "Перемишль". Чи є воно черпаним чи питомим и який тоді його зрій?
Кузька.
Це слово часто чув молодим. Російське воно, чи наше рідне? У вас вживають?
По́чвар та почва́ра це чудовисько чи страшна людина?
Чи трапляється в Східній Україні? ЕСУМ пише, що полонізм.
Шпортатися дуже дивне слово.
Досі не впевнений, що правильно розумію значіння. У вас так говорять? Питиме слово чи непитиме?
ЕСУМ каже, що слово сволоч перейнято від російської мови.
Але нічого не каже про слово наволоч.
У вас вживають це слово? У словарі Грінчековім є. Перекручене російське сволоч, чи рідне наше слово?
Ви, добродію, замість дотепу краще б поглянули на "е" в критім складі. Непідлеглість, але ліжко. Чи не маркер чужости слова?
Чи перейняті слова "незале́жність" та "непідле́глість"? Криті склади, а "ікавізму" нема (бачив, що пан Ялисій на те пише "гармонізація"). Чи не черпані ті слова з лядської від "niezależność" и "niepodległość"?
"Незале́жність" точно має неруський твар. "Непідлеглість" фонологично вписується в рамки руської фонологиї; тяжко казати, чи є все таки прямий переклад із лядської або ні, бо все таки "лежати під ким/чим" в розумінні "залежати від кого/чого" є не менше руське ніж лядське.
