За промовчаням поле не готове для впровадження тексту. Блимає вертикальна ліня, але для впровадження тексту потрібен попередній проміжний крок — зайве клацання мишкою в цьому полі.
Jurko Zełenyj, ще й разу досконалості не стрів. Лиш світ цілий навколо є таким.
Щодо Ваших закидів скажу так. Ви намагаєтесь засіб перетворити на мету. Звичайно, таке можливе. Лиш якщо людина так чинить то яка їй віра і що вона наробить? Кожному своя доля. До того ж, то легко правиться цінами. Останні осередок має правити від зміни обставин, як у житті.
Вторюся. Моя пропозиція вцілому є така. Працюєш на Словотвір - зараховуєш ліку, користаєшся - списуєш. Свідома людина за свідомих обставин матиме навколооний лік. Тут як у житті, безглуздо заробляти якщо не витрачати. Для уникнення змагання ліком варто його уособити. Одиниця того ліку, за моїм задумом, хоч і має ознаку грошей та призначена до обміну лише всередині Словотвору і лише між учасником та Словотвором. Хоча у майбутньому, як усталиться розуміння діяльності та виникнуть умови монетизації, чом би й ні.
До речі, зверніть увагу. Ваші закиди у дієсловах "plodyty", "nakyduvaty" передбачають нехай яку та ж таки роботу. Отже той лік уже працює ще не відбувшись! Натомість зараз будь який заброда лиш увійшовши може ляпати язиком що заманеться. Нагадати чим займається осередок у цій толоці? І наостанок. Перепрошую, чим на Словотворі різнімося хоч би й ми з Вами? Так так, кількістю зробленого! А як та різниця впливає на наші можливості? Отут, вважаю, і є справжній брак смислу.
Я зовсім не мав на меті Вас образити. Ще раз перепрошую, якщо зробив це мимоволі.
Вітаю! У мене є підозра, що Веселковський і Михас Туро використали ботоферму для накрутки тут перекладів на німецькі слова. Але хотів запропонувати ось що: гадаю, що потрібно заборонити на цьому осідку додавати до перекладу саме слово, яке хочуть перекласти. Аби не вводити людей в оману. Адже я вважаю, що відвідувачі мають право перекладати ВСІ запозичення, які є у нашій мові. А вищезгадані персонажі, на мою думку, це право не тільки забирають, а і роблять нечесну накрутку певним словам, прикриваючись безглуздими фразами про "агентів кремля" і "москвофілів" та "знищенням українськості нашої мови"
Мирон Волостенко,
cikava zagalom proponova!
Ale ne bezdoganna, nażal.
Skażimo, v gonytvi za svojim vyżczym likom
— można plodyty BEZGLUZDI zapyty na poszuk vidpovidnykiw (napryklad, IMPLEMENTACÏA: naszo do nego szukaty szoś ciłkovyto nove, jikszo je daaaawno ustijnenyj vidpovidnyh do cego slova??)
— abo ż svidomo nakyduvaty znow ż taky BEZGLUZDYH perekladiw, jek to każut — «aby bulo».
Vodnoczės:
a jakyj bude smysł meni, jednomu, drugomu komuś stavyty «vpodoby» za proponovu perekladu, navit́ jekszo vona nadzvyczajno vdala — jekszo meni, jednomu, drugomu za ce znimatymut́ lik??
Togdy bude prosto perekis v toj bik, że malo hto komu szoś stavytyme — natomist́ bagato hto może kynuty si plodyty vidverte zasyranė svojimy perekladamy — a take javyżcze vże j bez żodnoji sumisty liku na Slovotvori vże prysutnė!
To szczo ż togdy si tvorytyme, jek bude podibnyj lik??
Спробую розвити свою думку, може стане у нагоді. Власне дійшов, що доцільно було би лічити чинство кожного учасника цеї громади. Додане слово, переклад, отримана вподоба мають додавати ліку. Натомість допис, віддана вподоба, тощо — знімати. Управивши вартість кожної окремої дії, отримали би самочинний стрій що, з одного боку, спонукатиме до задуманої осередком справи. З іншого — випровадить люд що має інакшу мету.
Питання до ведіння.
Чому декотрі користувачі можуть дати слово латинкою, а я ни?
Спробую ще раз пояснити необхідність латинки для писання руської мови. У мові суть фонеми, а є їх фонетична реалізація. Фонема є абстрактне поняття того чи того звука, але за кожною фонемою може бути ряд різної кількости фізичних звуків. Се тягне й до голосних фонем, и приголосних. Напр., у руській мові фонема /s/ на початку слова перед иншим приголосним може бути реалізовано крім звука [s], крім иншого й звуки [ʃ], [t͡s]; напр.: sclo [sklɒ, ʃklɒ~ʂklɒ], smouga [ˈsmuɣ̞a, ˈʃmuɣ̞a~ˈʂmuɣ̞a], snaga [ˈsnɑɣ̞a, ˈt͡snɑɣ̞a], smuc [smɒk, t͡smɒk] тощо. Між голоснима фонема /s/, крім звука [s], може бути й звук [t͡s]: gasati [ɣ̞aˈsɑtɪ, ɣ̞aˈt͡sɑtɪ], cõsuy [ˈkuʷsɘ̞j, ˈkuʷt͡sɘ̞j] тощо. Фонема /z/ на початку слова, й між голоснима, крім звука [z], може бути й звук [d͡z]: zemya [zɛ̝mˈʎæ, d͡zɛ̝mˈʎæ], zuõc [zwuʷk, d͡zwuʷk] тощо. Я тут не буду писати всі можливі рефлекси всіх голосних и приголосних фонем руської мови – на се ту нема простору. Суть є ясна тим, що одина літера кирилиці передає тільки один звук, що для руської мови є не годиться. Літери латинки, з практики їх ужитку в инших мовах (не слов'янських и балтицьких!), дають можливість багатозначної звукової інтерпретації конкретної літери – саме те, що є потрібно як раз і руській мові. Кирилицею писане снага може значити йно вимову [ˈsnɑɣ̞a], й нияк не [ˈt͡snɑɣ̞a], й аби передати другу вимову, треба писати цнага. Й аби фіксувати всі можливі вимови, напр. і [ˈsnɑɣ̞a], і [ˈt͡snɑɣ̞a], кирилицею треба мати по кілька різних написань на те саме слово: снага, цнага – а то суть ино два варіанти в однім слові; при деяких словах їх може бути й більше десяти(!). Рішення вибрати тільки один варіант написання слова, як буцім "літературний", є підхід украй неправильний, він губить мову. Одне має бути написання слова, але таке написання має дати можливість для різних можливих у рамці даної мови різних варіантів вимови. Саме така є практика в багатьох инших мовах. Се забезпечує розмаїття в єдности. Чинний правопис кирилицею – навпаки – грає на руку сепарстизму, нескінченним суперечкам про правопис (бо одині кажуть, що їх вимова є така, а інші, що їх вимова є інша, а в третіх инша, й кожна група вимагає написання за своєю вимовою, й у результаті "виграє" тільки одна частина населення, лишивши багатьох инших незадоволеними).
Тут, даючи слово, часто нема можливости містити в поле всі можливі варіанти вимови. Напр., ище з деякими голосними фонемами, я можу писати літери друс. кирилиці, напр., пишучи один варіант з літерою ѧ, передбачаючи різні варіанти його вимови. Але в инших випадках, зокрема з голосними таке просто не проходить. Як є в одне поле містити кирилицею кілька варіантів трохи довшого слова з кількома варіантами вимови одної приголосної фонеми, а ще коли в слові чергування якої голосної фонеми? Напр.: сколия ~ школия ~ цколия ~ скілля ~ шкілля ~ цкілля, скілл- ~ шкілл- ~ цкілл- – як є все се містити в одне поле??
jo! ;)
@Jurko Zełenyj та гинші вчасники обговору, дякую за висловлення Ваших думок. Думаю, що для початку, слід почекати, щоб команда проєкту "Словотвір" погодилися:
1) Додати знизу інтерфейсу осідку кнопку-сторінку "Кошик" з базою даних, виконавцем, датою та причиною вилучення (доданих запозичень/перекладів);
2) Кнопку "Вилучення" (доданих запозичень/перекладів) в "Останні події".
Вважаю, що недоцільно продовжувати марнувати час на обговори-довгочити поки не буде виконано цих двох невпереджених і поки безперечних пунктів.
Я зовсім не мав на меті Вас образити. Ще раз перепрошую, якщо зробив це мимоволі.
То, я згідний, що треба збільшити термін перебування в "Чистилищі" до одного місяця, але не довше, бо процес затягнеться до збайдужіння та й "усі одного не чекають".
No, jiden misäć — to jikraz «zolota seredynka».
++
Щодо старшин (слова "старійшина" немає на r2u), то вважаю, що їх має бути від 5 до 12.
++
lipsze 12 abo i 13 ;)))
Tak bude vyvażenisze ocinüvanė.
Даю ідеї щодо різних способів/критеріїв їх вибору:
1) Користувачі, які мають найбільше коментарів чи не менше 100, а останній з них не давніше одного місяця.
2) Мають не менше 10 перекладів, які набрали 1 місце;
3) Мають не менше 10 перекладів, які мають щонайменше 5 голосів;
4) Додали не менше 10 запозичень і 100 перекладів;
5) Прямий демократичний вибір старшин (делегатів), які подали свої кандидатури шляхом голосування на сторінці проєкту в fb (там неодноразово швидко та ефективно проводили подібні голосування).
toczky 1-4 — dovoli dobri, bo je, tak by movyty, suto «mechanistycznymy».
razom z tym, nam zara vażko ocinyty, jek tota «mechanika» pracüvatyme…
tomu probuvaty — możemo, ale tra buty gotovymy, że sami pokaznymy v oglidovim majbutnim tra bude pidpravlėty.
a oś toczka 5 — maje vże VEEEELYCZĖZNU SUBJEKTYWNU skladovu… :(
Bo htoś z dopìsuvacziv A ne lübe dumky, jaki ozvuczuje dopìsuvacz B, ale razom vony si smijut z dopìsuvacza C, jikyj spilno z D czavyt́ wsö, szo proponuje dopìsuvacz A, bo vvażajut go neviglasom. I tak po kolu… ;)
PS
http://sum.in.ua/s/starijshyna
Ale jekszo si ne sluhaty SUMu, to można i STAROSTA vżyty ;)
Гадаю замість вилучати слова краще учинити ціну за право подобати чи дописувати. За ту ціну може правити, наприклад, кількість вподобань за переклади або що. Інакше кажучи, хочеш говорити то перш попрацюй.
І оцінка є бідною, лиш вподобати можна. Як би казати ще й "не вподобав", то і для вилучення підстава явиться. Тоді й блуднів поменшає.
Cikavu proponovu pidkazuje pan Myron! ;)
"На таку думку мене тільки наштовхнули деякі з Ваших дописів"
Майку, це афронт і пряма образа, яка аж ніяк не гармонує з "Образами на адресу інакодумців навряд чи щось вдасться змінити"
Я цього не можу стверджувати. На таку думку мене тільки наштовхнули деякі з Ваших дописів. Перепрошую, якщо чимось уразив Вас.
В будь-якому випадку, українська мова, не має чого боятись впливу російської. Ба більше, я думаю з часом, для заміни запозичень в російській активно використовуватимуть новотвори з української. Адже там (в російській мові) проблема з запозиченнями не менша, ніж в нас.
Мушу саме тут зауважити, що я не згодний із закидами, що якщо я проти викорінення питомо українських слів заради зближення з російською, то це є доказом того, що я підсвідомо вважаю українську неповноцінною.
До Vadik Veselovsky
Відповім одразу на два питання:
Перше:
"Так Майку, ти не там додивляєшся, хіба був створений словотвір, щоб знищувати цеглу та цибулю?"
А хто сказав, що якщо сьогодні на Словотворі хтось запропонує до перекладу цеглу чи цибулю, то завтра вони зникнуть з української мови?
Якщо хтось запропонував до перекладу цеглу та цибулю, то чому я маю видалити їх, і в той час не видаляти наприклад "дедлайн"? Хто той суддя, який скаже, що он це слово міцно вкоренилося і його треба видалити, а он це інше ще не вкоренилося, і його треба перекласти?
Різні люди мають різний поріг толерантності. Для одних цибуля і цегла — це слова, які не варто перекладати, а інші протестують, якщо перекладати дедлайн і руфер.
Всім неможливо догодити і тому на Словотворі ми відкриті до всіх запозичень. Це якщо відповідати на Ваше питання концептуально.
Якщо хочете почути мою особисту думку, то я думаю, що хвіртку, цеглу і цибулю перекладати не варто. Вони вже занадто міцно вкорінені. Але якщо хтось хоче спробувати знайти для них відповідник, то хто я такий щоб йому забороняти?
Друге:
"Хіба це якось допоможе українській мові, якщо дахи та хвіртки перетворяться на крьіши та каліткі? Хіба це не асимілює її далі через суржик до російського діалекту?"
Словотвір — це не про те щоб бути ближче до одної іноземної мови (наприклад німецької) чи далі від іншої іноземної мови (наприклад російської). Мета Словотвору — це розвиток української мови, без оглядання на інші мови.
Страх того, що українська мова асимілюється до російського діалекту, як на мене, витікає з підсвідомого відчуття неповноцінності української мови. В мене такого відчуття і, відповідно, такого страху нема. Я не думаю, що "криши" і "каліткі" приживуться. А навіть, якщо деякі з цих слів приживуться, не думаю, що це "асимілює українську мову через суржик до російського діалекту".
Я сподіваюсь що відповів на Ваші запитання. В будь-якому випадку пропоную закрити цю світоглядну дискусію у цій гілці і перенести її на толоку: https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/nimetskyi-substrat
до Vadik Veselovsky Михас Туро
Дякую за коментарі. Я розумію ваше занепокоєння, але думаю, що ви суттєво перебільшуєте і загрозу від заміни запозичень, і "руйнівні можливості" Словотвору.
У будь-якому випадку, пропоную в коментарях до запозичень чи варіантів перекладу обмежитись тільки предметними зауваженнями, а світоглядні дискусії перенести на толоку.
Запевняю вас, що ніхто тут не ставить собі за мету нищити українську мову. Вся річ в тому, що різні користувачі дивляться на розвиток мови з різних сторін. Думаю саме звідси і випливають всі непорозуміння. Образами на адресу інакодумців навряд чи щось вдасться змінити, тому запрошую до дискусії: https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/nimetskyi-substrat
Відповів користувачам Vadik Veselovsky та Михас Туро у коментарях на оцій сторінці (https://slovotvir.org.ua/words/khvirtka#t32392). Щоб продовжити дискусію тут, копіюю обидва дописи сюди.
На цьому осідку latynka.tak який просуває латинку є 20 варіантів латинки — який з них використовувати? Думаю якби латинкарі могли домовитись і визначити правильний варіант латинки, і зробити осідок навколо цієї «правильної» латинки, тоді можливо діло пішло б вперед.
Забрали само-голоси із сторінки «Найкращі користувачі» та з числа «Отримано голосів» на обліковці.
Теж задаюсь таким питанням. Адже тут на Словотворі вже сформувалось пронімецьке лоббі, котре захищає німецький субстрат в українській мові, аргументуючи ніби тим, що такі слова функціонують в українській мові вже достатньо часу, тому їх нібито можна вважати за рідні. Таким чином почекаймо 200/300 років і сьогоднішні запозичення з англійської стануть такими ж «рідними».
Те лобі заледве має 2 активні людини: Vadik Veselovskyi та Михас Туро. Вони жваво відстоюють німецькі запозичення і заперечують українські відповідники для них, арґументовуючи це тим, шо нібито знахід таких відповідників зблизить нашу мову із московитською
В пошуках відповідників для запозичених слів часто натрапляю на захисників німецького субстрату в українській мові, буцімто слова німецького походження вже настільки довго функціонують а нашій мові, що пошуки відповідників для них є безпідставними. Згідно з таким розумуваннями - сьогоднішні англійські слова через років 200/300 будуть «невід’ємною частиною» нашої мови. Що ви думаєте з цього приводу?
Вчора вперше із цим стикнувся. Запропонував до перекладу прийшле із німецької «рахувати». Так туди прийшов такий собі Вадим Веселовський і почав мені доказувати, шо німецькі слова віддаляють українську від московської, а я ворог, шо намагається зблизити українську з московською)). І що німецькі слова роблять нашу мову українською. Потім прийшов ше хтось і почалася сварка) але то таке. Проблема у тому, шо чимало із німецьких слів витіснили питомо українські(строїти, цеп, бистрий), які зараз чомусь вважаються москвизмами. Це нічим сі не відрізняє від того, як зара «івент» може витіснити захід і т д. Запозичення не має строку давности.
О, о, о! Дякую, що підтримали. Не зрозумів чому мій варіант множини вам не зайшов і ви пропонуєте свій, він трох дивний (ольгом у давальному, ольгъі у орудному, ользіх у місцевому?), але дякую вам вельми, пора міняти власні назви, понад всім – ІМЕНА УКРАЇНСЬКІ .
Я не підтримав Вас, а переписав усе наново. У давальнім множини за чинним правописом не ольгом, а вільгім; /ѡ/ не є /о/.
Daniel Daught,
не пишіть, коли п'єте.
Зупинимо тисячолітній церковний гніт разом!
Зупинимо тисячолітній церковний гніт разом!
Сайт сторонників лятиниці.
Ще поясню. Речення "Ще не вмерла ненька моя" фонемами як записати, то воно буде "Шче не вмерла неЊка мойа". Письмо треба лаштувати під ось аке фонемне написання і то не я придумав. А взагалі читайте сайт про перехід на латинку то чи не там є різні версії і описано різні принципи.
Перейдемо на латинку - зупинемо вірянську навалу!
І пам'ятайте - борітеся, поборете!
Та бачу що швидше України не стане з такою політикою ніж ви реалізуєте хоч жменю ваших намірів
А як не триндіти, то принцип ОДНА ФОНЕМА - ОДНА БУКВА це не просто чиясь думка, а рекомендації якоїсь міжнародної академії чи щось типу того, десь читав. Довго спорили який алфавіт кращ і вирішили що одна буква для однієї фонеми це найкраще. Це став головний принцип International Phonetic Alphabet (воно ІРА, а не Іра Степанівна).
Короче, ІРА каже що не має бути що одна буква на дві фонеми, одна фонема на дві букви, що не має бути букв які читаютсья як інша фонема від того де та буква і перед якою. Все тупо і просто. Розбиваєш слово на фонеми. Пишеш користуючись алфавітом де кожній фонемі є символ. Афігенно. Нащо ще придумувати?
Про перехід на ІРА звісно жарт (думаю неаутисти зроузміли) але придумати алфавіт де кожна фонема української мови (в тому числі маловідомі ті які не у всіх говорах збереглися як оцей ваш ять) мають мати свою літеру свій символ. І все!
А. Міняти алфавіт мусимо! Бо щ це шч, і взагалі Драгоманивка ах%єнна.
Б. Кіт та міч (меч), сік та піч, дрів та сіл, тут всюди нем'яке і, їх не треба розрізняти. Тобто і від старішого е воно є то само, що і від старішого о. Тверде і. А і від ятя є м'яке. Тому маємо писати "ніс" на лиці "нїс" чоловік. Інакше русинська мова зможе остаточно воліти за свою окрему країну (не знаю, на краще воно чи на гірше, та що певно то поки є війна на сході, то нам не до незалежної русинської держави)
В. О Василю Чебанику було цікаво, міг би дати вподобайку, тицьнув бі
Г. Гулува ніхто не говорить.
Д. О і ô, ê і е то лиш різні версії одної фонеми, тупо давати їм окремі літери.
Е. Вимова вовк як воўк вже вимерла, ніхто так не говорить, що перва в, що втора, їх уже читають однаково, тому повертати до життя пізно.
є. Буде драгоманивка то і йо дати окрему літеру непотрібно. А драгоманивку не візьмемо, то краще таки взяти літеру для йо.
Ж.Хвазан? Архва? Рілі? Серйозно?
З. Нафіг не потрібне нам ваше ъ
І.Џ ніби й цікаве але заплутає письмо то краще зробити літеру яка схожа буде і на д і на ж, щось посереднє.
Ї. Украйина, Кийив? Воно ж бридко звучит. Напевно то у якісь говірці так казали а не по всій україні.
К. Іосип, іак, іаблуня, іон, іенот насмішили
Л. Украіна писати. А ще матеріа, Англіа, субект, карер. Птьхув.
М. Ігорь давно стверділо тут і не потрібно ніяких рь.
Н, Ґ залишмо хоч для чуЏжих імен.
О. Робить ся? З окремим написанням. Як у поляків, бб.
П. сонъ, гідъ писатиме лиш повний критин.
С. Ѳ можна лишити для грецької фтіти, щоб писали як тисячу років тому і не сперечалися як писати нині. Та нє, я жартую
Р. Њ, Љ.. Бляха, а це цікава думка. Треба роздумати.
Т. Життє, буттє, знаннє. Безперечно. А якщо повернемо (хоч я проти) літеру Ѧ що в нас читають як ье, а в центрі як ьа (десєть, десіть, десять, десьить, всюди ріжно), то мож писати життѦ, буттѦ, знаннѦ і ніхто не обідиться всі знати муть як писати.
У. Чергування і - й, в - у то питання вимови, ви її не поміняєте.
Ф. Ні вдин ніхто не говорить, Елисію. Але кажуть "ні 'дин", так вчив ще чи то Караванській чи ще якийсь пурист. То нормальний факт тим хто цікавиться мовою, в селах так і розмовляють.
Х. Писати "навпаки" – з одного боку, та "наодинці" є гвалтування над мовою. За
Погодджуюся з вами на усі 1000%% (хоч не є аж таким то противником проти звукозбігу голосних як ви
ц. Пробач, за Ѷ ніхера не зрозумів. Якась буква-призрак. Не зрозуміло де вна має бить, не зрозуміло для чого і як єї читат.
Ч. є ряд говірок у рус.м., де є різниця вимови "сильного" /ъ/ від /о/, І як вони ъ вимовляють? Бо скілько я читав про фонеми української мови ніде не писало що є якесь окреме звучання фонеми що єї через ъ ниньчі пишемо
Ш. Пробач, Елисій, ти норм мужик по тобі видно але твоя латинка не найвдаліший варіант
Шч. Поясню разіназавжди в українській мові є звук ф навіть губногубний просто в центральній україні його замінюють на хв, то най пишемо ф, а в Києві хочуть то хай говорять хв їм ніхто не боронить
Ь. Хіба "жінка" не ближча до "ніс" від давнього "носъ", ніж до "ніс" від давнього "нес"? Питання ваше ну ващє абсоютно незрозуміле можете написати чіткіше?
Ю. О та ви ще й святий сторонник кирилиці, вірите що в ній містичний дух який хочуть відібрати злі поляки? Не здивуюсь якщо ви ще й православний.
Я. И та й не є алофонами однієї фонеми! тому що є ще чергування І з Й: імати-\й\мати, іти-йти. Тобто виходить то що? Й та І є варіаціями однієї фонеми. А тепер щей Й та И є варіаціями однієї фонеми. То виходить що й І та И є варіаціями однієї фонеми??? Ні. Просто І та И деколи чергується Й, але фонеми суть ріжні.
У та В вважати однією фонемою це одибільнення української, зменшення кількості її багацтва! Уже купа пар як уроки - вроки, уникнути - вникнути що різні поняття відображають. Ви хочете зробити українську мову примітивнішою, простішою, менш витривалою порівняно з російською мовою
Я2. Далі про то що мова має бути складнішою аби її імідж був ліпший пішла уже софістика, простота суб'єктивна, мова має відображати все найважливіше а проста чи непроста, з іміджом чи без іміджу то х&я.
Я3. Дві крапки треба викинути нахер. Так само крапкакома. А тире лишити.
Я4. Ми пишемо щодня, щоночі, щороку разом але що два дня, що тири ночі окремо. Ну не рагулізм?
Я5. t͡s t͡ʃ писати вже не українська мова буде а якась казахська.
Я6. Учити вимову руського "/ц/" як [t+s] є хиба. Основний алофон сеї фонеми є [t͡ɕ]. А в школах мене і всіх вчили що ц читається як тс. Тупі школи.
Я7. Про т'сього хрінь написали, ніхто не каже Т-Сього, тут чітке ясне "ц", звук чути як як чути лемент дитини. Але я за се, як на заході мовлять.
Я8. Взагалі чому не перейти на написання як у ІРА? Тупо переписати всі букви, знаки, і стати писати як каже ІРА аби її мать
Грушевський то не просто не мовознавець. Грушевський - Хлоп!! :))
О, о, о! Дякую, що підтримали. Не зрозумів чому мій варіант множини вам не зайшов і ви пропонуєте свій, він трох дивний (ольгом у давальному, ольгъі у орудному, ользіх у місцевому?), але дякую вам вельми, пора міняти власні назви, понад всім – ІМЕНА УКРАЇНСЬКІ .
Подяка
Тю
Зацитую Пішту, але з чого взяли що мова має бути тонка струнка дівка кобітанська ось гишпанська мова неструнка, але кожне речення як пісня, коли дівчина в серіалі свариться аж за душу приємно. усе їх De generación en generación las generaciones se degeneran con mayor degeneración воно бляха ах*єнне!
До біса стислість, довгі речення зробили іспанську мову впізнаваною і крутою
Треба теме перейменувати у Бідність Словотворчих Механізмів СУМ, тобто афіксів замало. І взагалі в українській мові важко не задумуючись продукувати нові слова, як це наприклад можливо у англійській та німецькій.
Тому треба і афіксів більше і методів створювати багатокореневі слова, без зв'язуючого баласту будь ласка.
На засоби словотвору є руська (українська) мова дуже богата. Питання є не в "задумуючись / не задумуючись" – глузд ище ник не рушив, либонь. И ягельські чи німецькі слова не в пустих головах яглянських чи німецьких, либонь, виникли.
Проблема надлишку чепенів у руській мові є в тім, що за їх зайвого громадження в слові, зокрема коли такий чепінь не мінить истоту того, що значить сам корінь слова, а йно вторить чи тінить товк корене, тоді чепінь губить раз (силу, виразність) свойого товку. Напр., у тварі нагромаджувати чепінь на- нич истоті товку слова не дає, сам бо корінь громад- уже несе товк "копи, купи", а тема *-и- інфінітива значить кавзативність (чинити/творити що/кого яким), тому ціло стане твару громадити. У тварі зменшуватися є зайвий передчеп з-, суть бо товку творить сам пень *менш- => "чинити/творити/діти меншим", "стати/ставати меншим", та займя "ся" є зайве, дію бо стану чи міни стану творить тема *-ѣ- (по /ч, ж, ш/ в чиннім письмі: "а"): мьншѣти "меншати" й значить "зменшуватися", ино меншати є де стрункіше, стрійніше, творить бо його рівно тілько частий (частей) слова, кілько є передати суть слова, ни більше, ни менше.
Є мінити (Слід/Треба мати на увазі), що говоримо ми [цілими] реченнями – не кремими словами – й одино слово впливає на товк иншого слова в реченні. То є полісемія (многотовк). На пр., дієслово стати може значити "вистачити/вистачати, бути достатнім" з додатком у родовім паді (кого/чого?) чи з інфінітивом ("хліба не стане", "стало наймати плуга", "ледве снаги стане/стає", "Я не знаю, чи багато його напікати? — Щоб стало, — одказав він (Панас Мирний), "Їздячи по чужих краях, Мільтон бачив багато такого, що стало йому на весь вік згадувати" (Леся Українка)), зо словами в підметі, що значать подію, стати/ставати може значити "відбуватися/відбутися, трапитися/траплятися" (ражене для лядського odbywać się): "Що там за сильний ярмарок став у тому Довгопіллі! Куди нашому! І в слід не вступить" (Нечуй-Левицький), "Щочетверга там ярмарок ставав" (Максим Рильський), "Є ще десь у степу шмат «панської» землі (як революція стала — з комітету дали), і на ній зараз хвилюється жито й пшениці ярої смужечка" (Андрій Головко), з "на/в (у)" та словами тям "роботи, служби й по д." стати/ставати значить "влаштуватися/влаштовуватися/найнятися/найматися (на роботу, куди)": "Він став у службу, заробив грошей, купив хату" (Панас Мирний), з "за (кого)" значить "захищати, виступати на захист кого, за кого": "При спорах про Ваші книжки та ідеї молоді наші українці ставали за Вас проти старих, і то часом досить гостро" (Леся Українка), "Він наш. Покинув службу лиш через мене, він став за мене, тоді як другі…" (Михайло Коцюбинський), з "на (чім)" стати значить "стверджувати, висловлювати, відстоювати (думку, позицію тощо), з тяги з товком ціни (кілько чого) стати значить "коштувати": "Сімдесят карбованців весілля стало", "Труда великого се діло стало", тощо.
Треба теме перейменувати у Бідність Словотворчих Механізмів СУМ, тобто афіксів замало. І взагалі в українській мові важко не задумуючись продукувати нові слова, як це наприклад можливо у англійській та німецькій.
Тому треба і афіксів більше і методів створювати багатокореневі слова, без зв'язуючого баласту будь ласка.
І яким буде ""руський твар"" волхв якщо його за всіма правилами руської мови зробити?
За чинним правописом: вовхов.
Надумана проблема взагалі
Не надумана.
Дуже вас прошу, напишіть будь-ласка як відмінюється слово червлений, бо я хочу використати в поезії про осінь в архаїчному стилі і положити на яр, поможите?
Ги будь який прикметник на <-ий> же.
До речі за написання мИне замість мЕне, тИбе замість тЕбе марно смієтесь, ще у найвизначнішого українського історика Грушевського таке написання!
Бі Грушівський мовознавець?? Він собі може бути не вісти який визначний історик, а мовознавець не бі. Чей мемо ще до математика чи агронома якого слати що до мовознавства, йно бо визначний він є/бі?
Короче от що дивує. Тут понаписували всякого. У мене на батьківщині казали десєть, телє, запрєгати. Себто ę дало ье.
Ви ось утверджаєте, стоїте за вимову як є, а не літературну.Але "ся" воно є давнім "sę", точно знаю. Але ніхто не каже в нас робитьсє, малюєтьсє, всі кажуть робитьсі, малюєтьсі. То виходить що ę дає всюди ье, але в кінці слів після с дає і?
Десєть але робитисі, життє але живетьсі, дєга але робитьсі.З мя так само, ніхто не каже мє.
Короче, якийсь хаос.
Кому то речете?
Не хаос, а алофонія. А є тут до чого? Там же нема /ѧ/. На фонетичну реалізацію фонеми може впливати цілий ряд різних чинників: наголос, морфологія, аналогія, контекст (сусідність) інших фонем, темп мовлення (в т.ч. окремих морфем – як правило, те, що є в мові/реченні/слові само собою ясне, тяжіє до швидшої вимови, тобо, відповідно редукції – кількісної чи якісної), фонотактика тощо. Все се на письмі відбито бути не має; писати є фонеми, а чи {сі~сьи, мньи~мньа~мйа...}, чи {сє ...} тощо то все є одину фонема /ѧ/, й писати є її, вимовляючи різно.життя>
Олег є від давнього Ольгъ, тому форми Олегові, Олега то є русифіковані, має бути:
називний Оле́г Ольги́
родовий Ольга́ Ольгі́в
давальний Ольгу́, Ольо́ві Ольга́м
знахідний Ольга́ Ольгі́в
орудний Ольго́м Ольга́ми
місцевий Ольго́ві, Ольгу́ Ольга́х
кличний Ольгу́ Ольги́
Взагалі, правильно є: Ольг, Ѡльгá, Ѡльгý/Ѡльгови, Ѡльгъм (наголос на /ъ/), Ѡльже; давальний множини: Ѡльгѡм, орудний множини: Ѡльгъі, місцевий множини: Ѡльзѣх.
Олег є від давнього Ольгъ, тому форми Олегові, Олега то є русифіковані, має бути:
називний Оле́г Ольги́
родовий Ольга́ Ольгі́в
давальний Ольгу́, Ольо́ві Ольга́м
знахідний Ольга́ Ольгі́в
орудний Ольго́м Ольга́ми
місцевий Ольго́ві, Ольгу́ Ольга́х
кличний Ольгу́ Ольги́
До речі за написання мИне замість мЕне, тИбе замість тЕбе марно смієтесь, ще у найвизначнішого українського історика Грушевського таке написання!
Ну або скажете що то полонізм і має бути не сі а си (але ж довести треба!
Короче от що дивує. Тут понаписували всякого. У мене на батьківщині казали десєть, телє, запрєгати. Себто ę дало ье.
Ви ось утверджаєте, стоїте за вимову як є, а не літературну.
Але "ся" воно є давнім "sę", точно знаю. Але ніхто не каже в нас робитьсє, малюєтьсє, всі кажуть робитьсі, малюєтьсі. То виходить що ę дає всюди ье, але в кінці слів після с дає і?
Десєть але робитисі, життє але живетьсі, дєга але робитьсі.
З мя так само, ніхто не каже мє.
Короче, якийсь хаос.
Ляпота
