28 чи щось таке.
Вибачте, уже багато пропозицій, та й я чимало тут пишу, але чи не можна було б хоча б колись зробити так, щоб доданий переклад не міг бути доданий як частина іншого з кількох? Тобто якщо хтось додає переклад “А”, ніхто не міг додати “А, Б”?
Насамперед щире Спасибі!
Вибачте, мабуть, зовсім набрид, але помітив: якщо, наприклад, додаю, умовно, “клин”, а потім натискаю “редагування” й змінюю на “клин, клинець”, то пише, що “клин” уже додано, неможливо виправити.
До речі, хто що думає про те, щоб замінити “редагування”, якщо можливо, чимось нашішим?
Чомусь задумався. Ось, зокрема, наприклад, знімають (хочу вірити, що зніматимуть, але поки перекладають) стрічки як про минуле, зокрема далеке, так і про майбутнє різної віддаленості.
То ıзнѣмаıѫть кı пєрєкладаıѫть, кı покꙑ нє ıзнѣмаıѫть, алє ıмѫть ıзнѣматı ı ꙋгє пєрєкладаıѫть? Кı, могє, наопакꙑ покꙑ ıзнѣмаıѫть, а потѡмь ıмѫть пєрєкладатı? Нє могьѫ Вас ıзрозꙋмѣтı :( А ıакꙑ самє стрѡкьъкꙑ?
- чи хотів би хтось побачити якийсь фільм про минуле, де (хоча б приблизно, наскільки ми знаємо) було б передано мовні, особливо звуцькі (фонетичні) особливості доби? Наприклад, помітно виражений Ӱ (передній високий огублений з О) за козацької доби, надкороткі Ь, Ъ за Русі?
Тоб’то мовıтє про film ([хвильм], нє [фільм]), къдє бѫдє’ зобразьєно самє ꙋкраııньцєѡв в давьнıнѫ? Нꙋ, тъкдѣ так. Алє крѡмь звѫкьства сѫть ı ıньхьꙑ прѫгꙑ ꙋкраııньскоıꙑ мъввꙑ за рѡзьнꙑх дѡб, ıак-от мъввьнıцьа (grammaticа) ı слѡвьıє. Мьнѣ бꙋло б’ рꙋпıво глянꙋтı стрѡкьъкѫ, къдє мъввять давьнєоıѫ рꙋсьскоıѫ мъввоıѫ, алє мъввьцьꙑ нꙑнѣхьнєоıꙑ рꙋсьскоıꙑ мъввꙑ могьѫть нє вьсєо розꙋмѣтı, кєрєз тє довєло ся бꙑ даватı пѡдпıсꙑ (subtitrꙑ).
По-перше, я вже не раз просив Вас писати кирилицею, щоб усі, зокрема я, могли Вас легко розуміти. По-друге, якщо не зрозуміти якийсь звук у знайомому слові, усе-таки легше зрозуміти слово, ніж якщо почути зовсім незнайоме слово
додайте можливість не бачити діяльність (коментарі, слова тощо) певних користувачів (Мішки Яненка, наприклад)
👀
можна зробити, щоб автор сторінки мав доступ для редагування безстроково? Це дасть змогу виправляти свої недоречності, похибки тощо.
поточні правила такі:
такі правила для того щоб не можна було змінити те за що голосували інші чи пояснення до слова, яке бачили користувачі у той час.
А ще можна десь залишати коментарі для виправлення сторінок інших, щоб упорядники потім змогли внести зміни в сторінках.
Це чудова ідея, і насправді така можливість вже почала розроблятись, але поки на паузі. Можливо хтось має досвід з вікіпедією чи іншими осідками з гуртовим редагуванням і може допомогти з плануванням такої можливості?
Щодо однакових перекладів. Інколи подають слово-іменник, а в варіантах ліплять прикметники, дієслова. То як з цим бути? Треба тоді звідти прибирати.
Пропонови правок до перекладів теж було б чудово, погоджуюсь.
Чомусь задумався. Ось, зокрема, наприклад, знімають (хочу вірити, що зніматимуть, але поки перекладають) стрічки як про минуле, зокрема далеке, так і про майбутнє різної віддаленості.
То ıзнѣмаıѫть кı пєрєкладаıѫть, кı покꙑ нє ıзнѣмаıѫть, алє ıмѫть ıзнѣматı ı ꙋгє пєрєкладаıѫть? Кı, могє, наопакꙑ покꙑ ıзнѣмаıѫть, а потѡмь ıмѫть пєрєкладатı? Нє могьѫ Вас ıзрозꙋмѣтı :( А ıакꙑ самє стрѡкьъкꙑ?
- чи хотів би хтось побачити якийсь фільм про минуле, де (хоча б приблизно, наскільки ми знаємо) було б передано мовні, особливо звуцькі (фонетичні) особливості доби? Наприклад, помітно виражений Ӱ (передній високий огублений з О) за козацької доби, надкороткі Ь, Ъ за Русі?
Тоб’то мовıтє про film ([хвильм], нє [фільм]), къдє бѫдє’ зобразьєно самє ꙋкраııньцєѡв в давьнıнѫ? Нꙋ, тъкдѣ так. Алє крѡмь звѫкьства сѫть ı ıньхьꙑ прѫгꙑ ꙋкраııньскоıꙑ мъввꙑ за рѡзьнꙑх дѡб, ıак-от мъввьнıцьа (grammaticа) ı слѡвьıє. Мьнѣ бꙋло б’ рꙋпıво глянꙋтı стрѡкьъкѫ, къдє мъввять давьнєоıѫ рꙋсьскоıѫ мъввоıѫ, алє мъввьцьꙑ нꙑнѣхьнєоıꙑ рꙋсьскоıꙑ мъввꙑ могьѫть нє вьсєо розꙋмѣтı, кєрєз тє довєло ся бꙑ даватı пѡдпıсꙑ (subtitrꙑ).
Чомусь задумався. Ось, зокрема, наприклад, знімають (хочу вірити, що зніматимуть, але поки перекладають) стрічки як про минуле, зокрема далеке, так і про майбутнє різної віддаленості. Маю до честуваного товариства кілька запитань:
Радіоактивний добродію Єлисію, будь ласка, припиніть кусати людей! Уже добродій Макс заразився. Може, Словотвір на карантин зачинити?
та коли люди не склоняють тих слів
Skloniayuty (yak ne sklonialy)
Дурня. “Масштаб”, изгідно з ЕСУМ, є спосуджено з нїмецькойи, де є писано “Maßstab”. То чого ж писати “маштаб”?
1) bo jakshcho to shwydko promowyty, to s widpade, tak samo jak sh u “dyvyshsia”, i 2) bo tak bulo w skrypnykiwci.
повʼязуваного з прийменником kъ «к» або з питальним займенником kъ (пор. псл. kъ-to, укр. хто);
Тож моя підозра обґрунтована
Не розумію. Де Ви обґрунтування побачили?
P. Blizniouc e davé gadau inde neyasnœsty tuaroslœuïa [ʃɲ] u ‹тутешній ~ тутошній›, i ya buimy xtéu tou véniti ocremo puitanïou ròdui’ho.
Samo se puitanïe e dosta sõgoubo i na cœunçé ne naguiliõ gédna odinoznacyna zavertïa, ta puõ rinõti troxui suétla.
[ʃɲ] rétemo i u nizcé inxiuix oconouan imên primêt, he oto: ‹тамошній›, ‹внутрішній›, ‹домашній›, ‹нинішній›, ‹давнішній›, ‹внішній›, ‹теперішній›, ‹завтрашній›, ‹вчорашній› ipr.
Cyto védomo na pèuno e o [ʃɲ] u rousscœy móuvé.
Is pèunœstïõ mogemo stanoviti cyto [ʃɲ] u rousscœy móuvé mogeity bouti œdpread:
œd */-ʃt͡ʃɲ-/ ← */sk-ʲn-j-G/ (G = “gòlôsen”, dalie prosto ‹G›) <= *-sk- + -yn- + -y- + G , napr.: ‹cléscynya› [klʲiʃˈɲɑ, kleʃˈɲɑ] ← */kli͡eʃt͡ʃˈɲɑ/, œd *klēskati “louscati, xlopati”;
œd */-sʲɲ- ~ -ɕɲ-/ ← */s-ʲn-j-G/ <= *-s-yn–y-G, napr.: ‹dnesniuy› /ˈdnɛʃɳɪj/ ← *dynysy- (*dyny sy “this day”) + *-yn-yis/yos, /-ʃɲ-/ iz */-sʲɲ- ~ -ɕɲ-/ ← */s-ʲn-j-G/ <= *-s-yn–y-G u seimy slové potuerdity tuar ‹дьньсьныи› u drous., cde pèrêd /n/ (ne /ɲ/) e /sʲ/, ne /ʃ/; inxiuy priclad e: ‹uisniuy› /ˈwɤʃɲɪj/ *ūs(y)-yn-yis/yos, œd ‹uisy› “uisota, height, Höhe”.
U bélorousscœy móuvé e védomo /ʃɲ/ iz */sʲlʲɲ ~ ɕlʲɲ/ ← *sl-yn-y-G u: ‹апо́шні› /aˈpoʂɲi] “last, final”, *ob-po-sy-l-yn-yis/yos, œd ‹апасля́› *ob-po-sy-loy “about after this” (porœun. rous. ‹opœusylé›).
Crœumy pèrêd /ɲ/, zuõc [ʃ] e i u rousscœy i u inxiax slovianscax móuvax i pèrêd /n/, a tô mogeity bouti lixie iz /ʃ/ ← */x/ pèrêd */-ʲn-/ = *-yn-, ci iz /t͡ʃ/ ← */k/ pèrêd */-ʲn-/ = *-yn-, napr.: ‹mòlôcynuy› [mɔˈlʷɔʃnɘ̞j] ← /mɔˈlʷɔt͡ʃnɘ̞j/ *molk-yn-u-yos/yis, ‹prostodouxynuy› /prostoˈduʃnɘ̞j/ *prosto-doux-yn-u-yos/yis. Ta sesi tuari — is [ʃ] pèrêd /n/ sõty nepœlygivi tou, nacœulyco pèrêd /n/ zuõc [ʃ] ne mogeity bouti iz */s/ — porœunaite uisie gadanœi ‹dnesniuy› œd ‹dnesy› pèrêd ‹-niuy›, ci ‹uisniuy› œd ‹uisy› pèrêd ‹-niuy›.
U slové ‹домашній› e [-ʃɲ-] dostovérno iz */doˈmɑt͡ʃɲɪj/ ← *domat-y- + -yn- + *yos/yis, œd *domat-yos, porœun. drous. ‹домачьнии› ta dbóulg. ‹домащьтьнь› (ta bez *-yn- u slovén. ‹domač›, ceix., slvc. ‹domáci›, sbx. ‹domaći›. Ôtge ‹домашній› e pisati ‹domatjniuy, domacyniuy›, pri neoconouané tuaré ‹domatjeny, domaceny, domaceniu› /doˈmɑt͡ʃəɲ/.
Œd slœu ‹uné› ta ‹cromé› e u rousscœy móuvé zasvédcyeno ino tuarui imên primêt is ‹-nuy› — ne ‹-niuy›: ‹кромі́шний› (ne ⁺‹кромі́шній›), ‹вні́шний› (ne ⁺‹вні́шній›), xotya u drous. e zasvédcyeno i ‹кромѣшьныи› i ‹кромѣшьнии›), a stsl. (dbóulg.) tuari ‹кромѣщьнь, кромѣщьнъ› (tô bui, i is *-yn-y-yos i is *yn-u-yos), ‹вънѣщьнь, вънѣщьнь› isvédceaty o [ʃ] iz */t͡ʃ/. U ‹domaceniu, domacyniuy› e *t poyasnyeno (v. SISM V, 68: *domatjь(jь)) he cœuneç dauneoho œdcladna padou (“casus ablativus”) — *domat → rous. ‹doma›, a + *-yos dauxi: *domatyos → */doˈmɑt͡ʃ/ + *-yn-yos: /doˈmɑt͡ʃəɲ/. Puitanïe e ci *t i u ‹unétjen/unécen, unétjnuy/unécynuy› ta ‹cromètjen/cromécen, crométjnuy/cromécynuy› e toyuige ròdui hi u ‹domaceniu, domacyniuy›. Slovo ‹croma› ta ‹cromé› (peruœstno mésten pad œd ‹croma›) e sloviansco nanôuleinïe, tomou móuvui o œdcladné padé tou ne mogeity bouti, a slovo ‹von› (œd yacoho e ‹uné› — peruœstno mésten pad), coli tacui e rœudno is dinod. ‹वन› /ʋɐ́.nɐ/ “lés” (is gadanuimy rozvitcomy *“lés” → “outside of village” → “outside” (porœun. rozvitoc u lit. ‹laũkas› “pole” → ‹laũkan› “von, het’, prœucy”, ta ‹laukè› “uné, vonca, naduoré”, ci rous. ‹duœur› “yard” → ‹naduoré (na duoré)› “in a yard = not inside a house → outside”), to œdcladen pad i tam, védé, mogeity bouti teagyco, atge pravilen œdcladen pad bui boul *unat, dalo bui prasl. ⁺unat → drous. ⁺‹въна› ( ⁺ = “nonexistent”), a + *-yos + *-yn- → ⁺‹въначь-нъ/нь›. Mogeity tou bouti uzrocomy pèreneseno *t iz *domat-yos?
U veatscœy móuvé /s/ u ‹здесь› dasty gadati i [ʃ] u ‹зде́шний› e iz toho /s/, xotya çsl. tuar e zasvédcyeno he ‹сьдещьнъ›, cde ‹щ› mogeity bouti ino iz *ty+G.
Tuari is /ʃ/ u rous. ‹вчорашній/вчерашній› ta veat. ‹вчерашний›, rous. ‹завтрашній› ta veat. ‹завтрашний›, rous. ‹сьогоднішній› ta veat. ‹сегоднешний› —
iz ôdnoho bocou zasvédcyeni u veatscœy móuvé tuari ‹завтрась›, ‹вчерась›, ‹сегоднясь› (i u bélorousscé, napr.: ‹у꙼чорась›) bui mogli teacti na [ʃ] u [ʃɲ ~ ʂɲ] iz */s/, ta iz drougoho bocou, u rousscœy móuvé tacuix tuarœu is ‹-s’› ne e zasvédcyeno. Natomésty, u rousscé e popri ‹теперішній› zasvédcyeno i ‹тепе́речний› a tacoge ‹тепе́рка, тепе́рки, тепе́ркива›, a vémo cyto *k-yn- → /t͡ʃn/ u rousscé mogeity bouti [ʃn], ôtge i *k-yn-y-G → /t͡ʃɲ/ mogeity bouti [ʃɲ].
U bóulgarscœy ta makedounscœy móuvou sõty tuari ‹сегашен› “current, present”, ‹тогивашен› “former, previous”, œd ‹сега› “now, currently, presently”, ‹тогава› “then, afterwards”, ale tam e ne /ɲ/ ale /n/, cyto teacneity proti *s, xotya ne uilõcyena e imovérnœsty i pozdéixeoho pèrestroyyeinïa.
Зміни до правопису:
- Відмінюємо всі слова з закінченням -о, зокрема власні назви: бюро, кіно, кімоно, ембарго, Палермо;
У чиннім мовнім стандартї в тих слів нема закінчення -о, вона суть незмїнна. Звїсно, йих можно є віднести до Ⅱ-ойи мїни, та коли люди не склоняють тих слів, то правопис тут не дасть наводу. Мовниця (граматика), слововжиток не можуть бути правлена нияким правописом. Коли хочете подати змїни в чомусь ис того, то творїте сторінку на ймйа “Новий мовний стандарт”, а не “Правопис”.
- Географічні назви: Овдіївка;
+
- Пишемо маштаб та похідні;
Дурня. “Масштаб”, изгідно з ЕСУМ, є спосуджено з нїмецькойи, де є писано “Maßstab”. То чого ж писати “маштаб”?
- Пишемо авра;
+
- Пишемо буквосполуку гт як хт: ніхті, стихти, берехти, ляхти, мохти;
Ні. По-перше, те /г/ можна вимовити дзвінко,
Yak?
- Пишемо -оввати замість -овувати;
Чому?
Sproshchennia
повʼязуваного з прийменником kъ «к» або з питальним займенником kъ (пор. псл. kъ-to, укр. хто);
Тож моя підозра обґрунтована
КАБЛУ́К «дуга, вигин; дугоподібний предмет; лука в сідлі»
вважається утвореним з основи blǫkъ «вигин» (пор. п. błąk «вигин річки»), яка виникла в результаті перерозподілу префіксальної форми ob-lǫkъ (пор. укр. облу́к «лука сідла») ›o-blǫkъ, за допомогою гіпотетичного словотворчого елемента ka- (ko-), виділюваного також у словах ка́діб, [ка́ворот, коверза́], ка́верза і повʼязуваного з прийменником kъ «к» або з питальним займенником kъ (пор. псл. kъ-to, укр. хто);
Намітка 5. Премія Голохвастова. Упродовж року ми могли би збирати приклади найбільш кричущого засмічення української мови у ЗМІ, рекламі, піснях, виступах тощо, і раз на рік відзначати “Премією Голохвастова” найгірших з найгірших.
Ось приклад реклами, яку сміливо можна було би висунути на цю премію: https://www.facebook.com/Jevhen.Shulha/posts/pfbid0nKp9bX7uJdH52xYXaoNh9t2sTMe6cGmJFTqQZNgQCy8L1y1JFwi1muTHUWL4TVrel.
Подальше поширення цієї новини у ЗМІ привертатиме увагу до потреби очищення української мови від англіцизмів та інших запозичень.
якщо хтось додає переклад “А”, ніхто не міг додати “А, Б”?
Виправлено, тепер не можна буде додати однакових перекладів, враховуючи варіанти перекладів
А можна зробити, щоб автор сторінки мав доступ для редагування безстроково? Це дасть змогу виправляти свої недоречності, похибки тощо.
А ще можна десь залишати коментарі для виправлення сторінок інших, щоб упорядники потім змогли внести зміни в сторінках.
Наприклад, відсутність походження чи некоректного походження. Чи замість походження щось інше написано.
Щодо однакових перекладів. Інколи подають слово-іменник, а в варіантах ліплять прикметники, дієслова. То як з цим бути? Треба тоді звідти прибирати.
якщо хтось додає переклад “А”, ніхто не міг додати “А, Б”?
Виправлено, тепер не можна буде додати однакових перекладів, враховуючи варіанти перекладів
Pacie, teagyco si vidiõ eaglian citati ‹ew› he /ɛw/ ci ‹aw› he /ɑw/.
He nairòzoumnéixiõ vidiõ suoyõ rousscõ pravopisy latiniçeiõ ne dbaiõtyi na tô yac dan pisymotuar bõdõty citali eagliane, némçi, prançi, italçi ci bõdy isce cto.
Osobisto myné ne vadilo bui coli némçi bui na cœunçé imên mést Ylvœu, Cuyœu, Xarcœu móuvili [-f] — tô e pitimœsty yix uimóuvui.
Otomou ceomou uisxie pisau eimy. Potreibno e suoye pisymo latiniçeiõ, ne pèrepisymenyeinïe.
Добродѣıє Eliséyє, а ıако сı вıдѣтє ѧгльѣнъ кı ıскєо ıакъıхос’ ıнозємѡвъ кıтатı Васьє ‹Ylvœu (хъıба нє ‹Lyvœu›?), Cuyœu, Xarcœu›? Добрѣ, ‘гє хотьа б’, напрıкладъ, нє ‹Cuiywf›, бо страхьно бъı бꙋло на ıєоӷо дıвıтı сѧ.
Eagliane, napr., imea Amsterdam móuveaty [ˌæmstəˈdæm] ci [ˈæmstəɹˌdæm] — na suœy lad, ne [ˌɑm.stərˈdɑm] yaco nizozeimçi móuveaty.
Нꙋ, то то є прıсвоıьєнє въ ѧгльскʻѣ мъԯвѣ слово. Ꙋкраııньскʻє “Ꙋкраııна”, напрıкладъ, въ ѧгльскʻѣ є “Ukraine” ıзъ въıмъԯвоıѫ /juːˈkreɪn/, а нє пєрєпıсьнє “Ukrayina / Ukrayyna” /ukɹaˈjɪnɑ/. Та нє къгьдьнє г’ слово прıсвоıꙋватı’мѫть, кєрєзъ то потрєıбьнъ є пєрєпıсъ, кьтьо пєрєдаватı’мє’ звѫкıнъı ꙋкраııньскоıъı мъԯвъı.
Не стосується прямо до нашого правопису, та все ж напишу:
Пропоную передавати наші двоголоски ів, ив, ав, ов, ев, ув
в англійській як iw, yw, aw, ow, ew та uw,
а в німецькій як iw, yw, au, ou, ew та uw для того, щоб передавати правильну вимову наших назов. В англійській наше в узагалі можна було б усюди передавати як w.Отже:
англ. Kyrylo Budanow, Awdiiwka, Kostiw, Matwiiw, Khoryw, Skopintsew
нім. Kyrylo Budanou, Audijiwka, Kostiw, Matwijiw, Choryw, SkopinzewХтось міг би сказати, що в англійській їх не правильно читатимуть, вимовлятимуть ow як ав, а aw як о. Але ми передаємо наше у англійським u і нічого, читають як у.
Щодо німецької, вони могли б читати eu як ой, і тут зарадити можна тільки виправленнями.
У німецькій не всі двоголоски передав через у, затим що деякі назви виглядали б надто дивно.
Як думаєте, чи можна було б таке запровадити?
Ну, ясно, же в ягельській украйинське /w/ надобї є передавати буквою “w”. Не передаси ж його буквою “v”, вона-бо в ягельській є за /v/. И буква “u” на передачу /w/ не годить ся, нехай она вже буде йно за /u/ А нашчо передавати вкрайинське /ɪ/ буквою “y”, коли є ““i?
місц. у Скоп’ї
Там “у” є потрібно для втворення мїсцевого паду?
Частка ка- у словах кадіб, каверза, калюжа, каблук може походити від др. къ, псл. *kȃkъ, Ⰽ, *jako, *jakъ?
Се потверджує й корпус текстів ГРАК-17, де форму наз. відмінка одн. “вітець” найраніше засвідчено в романі Р. Федорова “Отчий (sic!) світильник” 1972 року.
Мабуть, таки надпоправна, пізніша подоба. Але й слова, які виникли через надправлення також слід вважати правильними.
Є в СУМ-і ( https://sum20ua.com/?page=484&searchWord=%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C&wordid=169702 ).
Там “вітець” є хіба в цитаті з роману Д. Міщенка “Синьоока Тивер” 1983 року. Так собі гадаю, що така надпоправна форма є дуже пізня. Се потверджує й корпус текстів ГРАК-17, де форму наз. відмінка одн. “вітець” найраніше засвідчено в романі Р. Федорова “Отчий (sic!) світильник” 1972 року.
“Отче” рідне, “отець” і в інших відмінках може не мати приставного в- і переголосу о.
Гм…
Є в СУМ-і ( https://sum20ua.com/?page=484&searchWord=%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C&wordid=169702 ).
“Отче” рідне, “отець” і в інших відмінках може не мати приставного в- і переголосу о. Хоча вплив церковної також може бути. Але то тоді рідна можлива подоба підперта церковнослов’янською.
Рідна, з *otьcь. Також кажуть “вотець/готець”, “вітець” (звідси й “Вітчизна”).
Не чув і не видів форми “вітець”… Ні, така форма могла постати за подобою до форм непрямих відмінків сего слова (вітця, вітцю/вітцеви, вітцем тощо), як то маємо в словах на взір “кінець” чи “лікоть”. Та в називнім відмінку первісно таки “отець” буде, так само ж кажемо “овес” замість надпоправного “вівес”. А в словах “вітчизна” (від давнього отьчизна) та “вітчим” (отьчимъ), гадаю, годі було б і чекати на “о-”.
Що мене дужче непокоїть, так то форма кличного відмінку — “отче”. Думаю, тут таки можемо припустити вплив цсл. мови, питомо було би “вітче”.
Рідна, з *otьcь. Також кажуть “вотець/готець”, “вітець” (звідси й “Вітчизна”).
“Tô Ui ne teamite cyto pisiete. Prosteagi *o-pèregòlôsou sõty i: /u͡o/ [u̯͡o], [ʷo], /u͡œ ~ u͡e/ [u̯͡œ̼], [ʷœ̼], [u̯͡e], [ʷe], i /ʉ/, i /ʊ/, i /ʏ/ [ʏ̼] — tô use e *o-pèregòlôs, ale nicy iz toho ne e blizco {i}.Napr., na Pœulnoci e ‹radœsty› [ˈrɑdʷostʲ] a ne [ˈrɑdystʲ], cde [ʷo] iz peruœstnoho */u͡o/ bez nagòlôsou, i tô e pèregòlôs. U sèrêdniopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [u̯͡e ~ u͡œ̼], napr. ‹stœul› [stweɫ ~ stwœ̼ɫ]. U zaxœudnopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [ʏ], napr.: ‹vœul› [β̞ʏɫ]. U uzxœudnopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [u͡o], napr. ‹vœul› [β̞u͡oɫ]. Cde e tam zuõc blizoc {i}?”
Добродію Єлисію. Я чудово розумію, що кажу. Я розумію, що О ЗДЕБІЛЬШОГО не став [і] за МФА (хоча вже й буває, оскільки огублення занепадало). Коли я кажу І, я маю на увазі звучину І. Як я вже казав, у моїй зокрема вимові ці різні І можуть розрізнятися. Але, наприклад, якщо я буду слухати хоч би й свій голос у записі, я їх не розрізню, думаю, якщо й буду дуже прислухатися. Для мене це одна звучина. Так само й нібито “різні И”: це можуть бути різні звуки, про що кажете Ви, але одна звучина, про що кажу я. Коли я кажу “ікавізм”, я маю на увазі ті перебіги, унаслідок яких звуки перейшли зокрема в те, що є (у літ. мові й багатьох місцевостях, зокрема моїй) однією звучиною І. Розумієте?
Як я вже казав, якщо І з Е/ятя – це [i], а з О – “приогублене” [i], це різні звуки, але через слабкість огублення цілком можуть сприйматися як та сама звучина
Тю, та в Шевельова ж і читав! Вибачте, будь ласка, що незрозуміло пояснив.
“З географічного погляду, слід розрізнювати принаймні три зони. У південно-західному наріччі (тепер приблизно на південний захід від лінії Рава- Руська — Великі Мости — Золочів — Тернопіль — Кам’янецьПодільський, але за винятком більшої частини Закарпаття) звук е в цій
22.2 Наслідки занепаду єрів: потрактування е … перед слабким ь
413
позиції послідовно зазнав округлення та звуження, перетворюючися на звук типу й : тесіь > *ту6й > т’і «/; пезіь > *п’д$1 > п’йз(1)\ сьогодні цей звук виступає здебільшого як і: мід , ніс. У решті південноукраїнських го¬ вірок цей процес дав у цілому ті самі наслідки, але тільки тоді, коли на е припадав відтягнений з наступного ь наголос; в інших випадках е зали¬ шався незміненим: мед (пор. меду, медом , що суґерує тесіь) проти ніс (пор. несла , несло , що суґерує пе$1ь). Таке подвійне потрактування защепилося в сучасній українській літературній мові.”
“Іменники жін. та сер. родів у ґен. мн. з нульовим закінченням зазвичай мають е під первісним наголосом та і під відтягненим: озеро : озер, плесо : плес, веретено : веретен (пор. болг. вретено),лезо : лез, тенето : тенет , лелека : лелек , потреба : потреб проти село : сіл; щодо колесо : коліс пор. рос. колесо ; щодо ім ’я : імен пор. імена ном. мн., щодо стремено : стремен пор. стремена ном. мн. Дійсних відхилень (як правило, на користь е) є об¬ маль: перо : пер, помело : помел "(с. 413).
До речі. Коли я кажу “ікавізм”, я маю на увазі перехід у ЗВУЧИНУ І й О, й Е, й У, й А (до речі, можете щось про це сказати?), й Ь, й Ъ.
“A cde’ste cyli tô?”
На жаль, не пам’ятаю. Чи то в якійсь статті, чи то хтось відпавідав, що він залежав від того, куди був наголос. Мовляв, приблизно, якщо наголос не переходив із занепалого надкороткого, ікавізм (якщо кортить, О-переголос та Е-переголос чи як там) міг не відбуватися. Здається, як приклад наводили слово “ясен” або якесь інше.
Дякую щиро! А як щодо -menta, -mentum? Укр. відповідники -мо, -но?
??
Uisye e pisano.
Дякую щиро! А як щодо -menta, -mentum? Укр. відповідники -мо, -но?
Dobrodéye Oliséye, mogli buiste, coli Vasya lasca e, poyasniti rôle nagòlôsou u *o-pèregòlôsé? Iz toho cyto cèu eimy, “pravilen” e toy *o-pèregòlôs, cde zanicõ peruœstno nagòlosyena *u, *y, libo-n’?
Peruœstno, “o-pèregòlôs ne zalegé œd nagòlôsou *u, *y. Tô bui, pèregòlôs *o pèrêd slaboma *u, *y bé œd poceatcou usiõdui i u uséx narécïax, xotya i is rœuznui prosteagui. I lixie na Pœulnoci — pozdéixie — peruœstnuy prosteag /u͡o ~ ʉ͡œ/ *o-pèregòlôsou e, slabxi, stau [ʷo] ci [u ~ ʉ], napr. ‹drœuzd› [dru̯͡ozd] ci [drʉ̯͡ezd ~ dru̯͡ezd ~ drʉ̯͡œ̼zd] proti ‹radœsty› [ˈrɑdʷostʲ], [ˈrɑdʉstʲ] (iz daunéixeoho [ˈrɑdu͡ostʲ ~ ˈrɑdʉ͡œstʲ]. Ta use tô e *o-pèregòlôs. Tôgy isce raz, ni, u rousscœy móuvé ne zalegé *o-pèregòlôs œd nagòlôsou na slabou *u, *y nicda.
A cde’ste cyli tô?
Mogete, bõdy lasca, pisati latiniçeiõ: ‹у/в/ув/уві/во/ві/вві›, ta ‹лід›?
A ouge:
‹у/в/ув› — ‹u›
‹во› — ‹uo› ci ‹vo›
‹ві/вві› — ‹uœ›
Poyasnyeinïe ceomou i ‹у› i ‹в› i ‹ув› e use ‹u›:
‹у› znacity [u] = ‹u› ino meidyu prigòlôsnoma, napr.: ‹xodity u platïé› [ˌxʷɔdɪtʲuˈplatʲːi], i ne [ˌxʷɔdɪtʲwˈplatʲːi];
‹в› znacity [u̯ ~ w] = ‹u› po gòlôsné ta pèrêd prigòlôsnomy, napr.: ‹xodila u platïé› [xoˌdɪlɑu̯ˈplatʲːi ~ xoˌdɪlɑwˈplatʲːi], i ne [xoˌdɪlɑuˈplatʲːi];
‹ув› znacity, u déystvnosti, [u] pristaucui ‹u› “in” ta [w-] he pèrêddéu nagòlosyenuix /o/ ci /u/ ci /ʊ/ dalxeoho slova, tô bui, napr., cuiriliçeiõ ‹лежить ув огнї› e u déystvnosti: *‹лежить у вогнї›, a tomou latiniçeiõ tô bõdeity: ‹legity u ognyé› = [lɛ̝ˌʒɪtʲuwoɣ(ʲ)ˈnʲi = lɛ̝ˌʒɪtʲ u woɣʲˈnʲi]; ‹ув› tacui mogeity bouti poyasnyeno i he [uw] u oumóvax, coli pèrêd tuimy na cœunçé slova e [-w] (napr., ‹xodiu› /xoˈdɪw/, ‹sidéu› /sɪˈdʲiw/ ipr.), a dalxie slovo e na gòlôsen (napr., ‹odin›, ‹oco› ipr.), i [uw] e tou ceòlôncoualnoyui ròdui (“of the articulational nature”) rozpodœubnyeinïa /ww/ radi: */ˌlut͡ʃɪwwˈʷɔkʷo/ → /wwG/ (G = gòlôsen) → [uwG]: [ˌlut͡ʃɪw u ˈwɔkʷo ~ ˌlut͡ʃɪw uwˈɔkʷo], a tomou pisiemo tô he: ‹louciu u oco›.
‹лід› — ‹leud›
- Пишемо чихвахва і відповідно відміняємо; //може чивава?
Іспанською то є /t͡ʃiˈwawa/, то краще “чівава”. З /і/, на мою думку. Але й /уа/ в “чіхуахуа” можна вимовити по-рідному.
- Пишемо буквосполуку гт як хт: ніхті, стихти, берехти, ляхти, мохти;
Ні. По-перше, те /г/ можна вимовити дзвінко, по-друге, [х] там просто глухий алофон. Алофони окремо писати не потрібно. Ми ж не пишемо “дішка” (“діжка”), чи “ріский” (“різкий”), хоча багато людей так вимовляє.
- Пишемо -оввати замість -овувати;
Чому?
Рукі –> руці
Полякі –> Поляци (Polacy)
Ходю –> ходжу
Косю –> кошу
Просю –> прошу
Прі (*pri) –> пши (пол. przy)
Пропоную такі зміни до правопису:
Інші зміни я хотів би ще обговорити:
Вовчу й Путивель вичитав ув Ідіотизмах сталінської ярижки.
https://chtyvo.org.ua/authors/Karavanskyy_Sviatoslav/Idiotyzmy_stalinskoi_iaryzhky_u_derzhavnii_movi_Ukrainy/
Зміни до правопису:
Будь ласка, шановні панове добродії, додайте можливість не бачити діяльність (коментарі, слова тощо) певних користувачів (Мішки Яненка, наприклад)
Об’єднати. Нема потреби мати окремі дві сторінки:
https://slovotvir.org.ua/words/rosiianyn-meshkanets-rf
https://slovotvir.org.ua/words/rosiianyn-natsionalnist
Наскільки я читав, “правильним” є той ікавізм
“ікавізм” — Cyto e tô?
Ви ж чудово розумієте, що я маю на увазі О-переголос
Tô Ui ne teamite cyto pisiete. Prosteagi *o-pèregòlôsou sõty i: /u͡o/ [u̯͡o], [ʷo], /u͡œ ~ u͡e/ [u̯͡œ̼], [ʷœ̼], [u̯͡e], [ʷe], i /ʉ/, i /ʊ/, i /ʏ/ [ʏ̼] — tô use e *o-pèregòlôs, ale nicy iz toho ne e blizco {i}.
Napr., na Pœulnoci e ‹radœsty› [ˈrɑdʷostʲ] a ne [ˈrɑdystʲ], cde [ʷo] iz peruœstnoho */u͡o/ bez nagòlôsou, i tô e pèregòlôs. U sèrêdniopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [u̯͡e ~ u͡œ̼], napr. ‹stœul› [stweɫ ~ stwœ̼ɫ]. U zaxœudnopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [ʏ], napr.: ‹vœul› [β̞ʏɫ]. U uzxœudnopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [u͡o], napr. ‹vœul› [β̞u͡oɫ]. Cde e tam zuõc blizoc {i}?
“Добродію Єлисію, я тут задумався: а чи не могло бути таке, що в слові “сом” не відбувся жоден переголос (крім пізніших, можливо, за подібністю) через те, що наголос там початково на О, а не “перетягнувся” із Ъ?
І, до речі, переголос “робіт”, ураховуючи наголос, теж неправильний (нерегулярний)?”
Тут я записав так, як Ви любите
Наскільки я читав, “правильним” є той ікавізм
“ікавізм” — Cyto e tô?
Ви ж чудово розумієте, що я маю на увазі О-переголос
Наскільки я читав, “правильним” є той ікавізм
“ікавізм” — Cyto e tô?
Це мабуть цукерпупер знову щось вигадав.
А з телефону теж ніяк?
Спробуйте поставити на аву свою світлину або чиюсь. Тоді, гадаю, проблем не буде
Добродію Ярославе. тільки в мене немає доступу на “фб” до природничого слівства?
А можете, будь ласка, сказати, чому система на фб відхиляє мою відповідь? Які там правила? У відповіді все цілком із повагою, дивно
