Usiõdui tam cde standardomy caziõty „izcazati“.
Чому? А “казати” тоді куди?
‹arçi, arçiemo, arçiete›
Цікаво. Десь є засвідчені?
> Хто що думає про слово “ректи” (рікти?), коли воно доречне?
Usiõdui tam cde standardomy caziõty „izcazati“.
(‹рікти›?)
Ni, ino ‹recti›, ale ‹(•)riecati, •riecouati›. U rous. m., ta riecy ‹recti› ymaié nacazovuy tvar ‹arçi, arçiemo, arçiete› ( ← * rykoys, * rykoymus, * rykoytes, sbt. * y u coreni proti * e u coreni tep.).
> Ще одне згадав, колись давно ви написали, що коли висловлюєш думку, краще писати “гадаю”, а не “думаю”. Тоді мабуть і думки, скажімо про переклад чи значення якогось слова, це скоріше “гадки”, чи ні? Що можна про значення цих коренів сказати?
Aino, tó pisax i na tœmy stoiõ cyto do siyou dvou rietchciou. Cyto do iménou ‹gadca› ta ‹doumca›, tó pervche ya unimaiõ he „point of view/standpoint, a stance on or regarding smth; a conjecture“, olni ‹doumca› e prosto „a thought“ u xodie muisleigna, he u „a train of thoughts“, ci „deliberation; meditation; ideation“.
What are you thinking about? = O ceimy doumaiéxi?
You think too much. = Mnoho doumaiéxi.
What do you think about it? = Cyto gadaiéxi o seimy?
He’s full of thoughts. (he u: „thinking a lot about smth“) = E póuen doumoc (o ceimy, o cœmy).
He’s full of thoughts (he u: „ideas, opinions, theories“) = Ou yeoho e póuno gadoc. / E póuen gadoc.
Ta riecy ‹doumati› e, za SISM (V, 154—156), œd tohoge corene he i slova ‹duim›, ‹dõti›, ‹douti›; v. tam pro bœilche. Tamge pac mogete vidieti i ógy ‹doum•› e ci ne naiteaclieye do gr. φράση, φράζει / φράζω.
Видаліть цю нить, будь ласка.
Ярославе, а зайдиголова - це не констатація факту? 😉
У 19 сторіччі ця лайка вже була запозичена просто 😀Я в жодному разі не ганьблюсь. Якщо Вам (і Кароліні) не подобаються матюки, це не значить, що їх не вживають. Їх вживає молодь й усі інші частіше, ніж усі ваші хИмічні елементи разом узяти й будь-коли. І це є проблемою незалежно від того, чи ви її визнаєте, бо це московський лексичний спадок. І згідно даних французького мандрівника Козаччиною 17 століття ніяких руських матюків козаки НЕ вживали. Та й узагалі, ви не відповіли на мої питання: яка ганьба!
Ще раз. Може з десятого разу дійде. Матюки — це наша спадщина, їх вживали тоді, коли ще москвинів на світі не було. Якщо Ви чогось не знаєте, то почитайте, не ганьбіться, не пишіть тут дурниць, відсебеньок.
Матюки були присутні і в українській, і в староукраїнській, і в руській (давньоруській).
У XVII столітті османський мандрівник Евлія Челебі у своїй «Книзі подорожей» зафіксував автентичну лайку русинів (українців), спростувавши міф про відсутність матюків у тогочасній українській мові. Перебуваючи на Поділлі між Уманню та Ладижином, він записав розмовні фрази у латинській транскрипції та переклав їх.
Челебі вибачився перед читачами, зазначивши, що мандрівникові необхідно знати такі слова:
«Yabu twoy mater» / «Yabu twoy ot’sa»
«Uskurvi sobak» / «Iskroysi sobak»
І т.д.
А от частота вживання матюків — однозначно від москалів
Вужівство та народне суспільництво — це нормальні переклади?
Це хто додав? Ніби ж не я. Кажу більше за наверги, скажімо, п. Поруша, п. Ковтуненка, п. Ганича, п. Шевцевойи.
Що таке наверги? Якщо це переклади, то у Поруша — це або тупо калька, або кована лжеукраїнська мова. Там, може, кілька слів можна вживати. Хоча за розумні його пропозиції я голосував (сковорода, трупня тощо).
Щодо інших, треба дивитися. Я у Каролини щось вподобав, навіть забирав у свій словник. У Ковтуненка, Ганича треба дивитися, не пам’ятаю
Хто що думає про слово “ректи” (рікти?), коли воно доречне?
Ну там з першого допису здається, що він щонайменше давно чи активно читає. Але сумніваюся що можна щось з’ясувати, треба забанити і все. Ато ще копирсатися в цьому, добре що ніхто не відповідає йому
А головне, хто же створює ті профилі?
Підозрюєте, що це не просто дурнуваті люди, а боти чи заслані козачки? Чи, може,пропонуєте перевіряти, з яких країн ці користувачі заходять?
Хтось щось скаже?
Отже, французьке •aille передаємо: •аля. Чуже l м’якне тільки в однім ряду з иншими приголосними, инакше¹ твердне: л.
https://slovotvir.org.ua/users/---2
Коли пишемо Sv, а коли Su, зокрема óu/éu проти ov, ev?
Коли пишемо ‹ja, tcha cha, ya›, а коли ‹gie, cie, xie, yie›?
•oyui / •eyui чи •oie / •eie?
А головне, хто же створює ті профилі?
> \> Нащо писати йі? Це ж ± правопис 2019\, тільки невеличкі зміни\.
>
> Та вот гадаю чому не можна взять ‘ї’ замість ‘йи’ по голосні?
https://slovotvir.org.ua/users/carolina-shevtsova
Agy tepervy ino’smi vidieu ysõ Vachõ izmiencõ, to œdpoviemy na yõ.
Yz perédcha, roussca móuva ròzlõciaié meidj /ji/ ta /jɪ/.
Yz toho, /ji/ mogé izteajati:
1) * ē ci *oy, otge → [j]+ |i͡e| → PN. /ji͡e/, PD.-ZX. /jiː/ — ysõduige teaghnõty i |ji͡e| otuicenuix primeiten, zaimén ci cislen u rodovie odinicyna;
2) * e peréd slovomy * y: |je͡i| → PD.-ZX. /ji(ː)/, u beznagolósie tacoge [je(ʲ)], PN. /ji͡e/, u beznagolósie [je], uclioucyno daten odinicyna geonotui otuicenuix primeiten ci zaimén;
3) po ynie golósnie, * /j+oje/ → * /jyje ~ jyji/ → * [jy͡i ~ jɥi] → /•ji/ — otuicena primeitna, imenoualen (padeij) bœilne (cislo).
Pricladui na /ji/ 1):
/ˈjiːstɪ/, /jiːm/ (PD.-ZX.), /ˈji͡estɪ, ˈji͡esti/, /ji͡em/ (PN.) — ‹iesti, iemy›́(dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹їсти; їм›), /ˈjiːzdɪtɪ; ˈjiːxatɪ/ (PD.-ZX.), /ˈji͡ezdɪtɪ ~ ˈji͡ezditi; ˈji͡exatɪ ~ ˈji͡exati/ (PN.) — ‹iezditi, iexati› (dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹їздити, їхати›), a tacoge: /taˈkoji ~ tɑˈkoji/ — ‹tacoie› (dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹такої›).
Pricladui na /ji/ 2):
/jim/ (PD.-ZX.), /jem/ (PN.) „(on, after, by) him/it“ — ‹yeimy› (dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹їм›); /jiˈʒak/ (PD.-ZX.), /jeˈʒɑk/ (PN.) — ‹eijac› (dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹їжак›), a tacoge: /swoˈjij, ˈswojij/ (PD.-ZX.), /swoˈji͡ej, ˈswojej/ (PN.) — ‹svoyeiy› (dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹своїй›).
Pricladui na /ji/ 3):
/swoˈji ~ ˈswoji/ — ‹svoyœi› (dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹свої›).
A /jɪ/ izteajaié, he pràvilo: 1) * y po ynie golósnie + * i, 2) * y- zaimena „them“ + * |•ix/ rod. bœl.; 3) pœd nagolósomy, * i-, * ey-, * y- → |i•| poceatcou yna slova.
Pricladui na /jɪ/ 1):
/stoˈjɪtʲ ~ ˈstojɪtʲ, stoˈjɪmo ~ ˈstojɪmo/ (PD.-ZX.), /stoˈjitʲ ~ ˈstojitʲ, stoˈjimo ~ ˈstojimo/ (PN.) — ‹stoïty, stoïmo› (dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹стоїть, стоїмо›).
Pricladui na /jɪ/ 2):
/jɪm/ (PD.-ZX.), /jim/ (PN.) „them“ — ‹yim› (dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹їм›), /jɪx/ (PD.-ZX.), /jix/ (PN.) — ‹yix› (dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹їх›).
Pricladui na /jɪ/:
/ˈjɪstɪna/ (PD.-ZX.), /ˈistɪna, ˈistina/ (PN.) — ‹istina› (dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹істина›).
He vidimo, mogé bouti i peréxœd yz /jɪ/ u [ji]. Ba, po govoriex, e i peréd yz |ji͡e| → /ji/ u [jɪ], i u [i] bez [j•] (por., na pr., „podœilske“: [ˈi(ː)stɪ] = /ˈjiːstɪ/), ci |ji| → /jɪ/ → /ɪ ~ i/, tacoge bez [j•] (por. ‹Vohiny› /ˈβ̞oɦɪnʲ/ ← ‹Voyiny ~ Voïny› [ˈβ̞o.ɪnʲ] ← /β̞ojɪnʲ/, * Voy-in-y; dielotvœrna pravopisy bóugariçeiõ: ‹Вогинь›). Ale, zveagymeinna rœzniça meidj yimi e, ponevagy tœi peréxodui ne sõty odinacovui.
Iesce yacui pricladui ic rœzniçie meidj /ji/ proti /jɪ/: ‹poïty› /ˈpojɪtʲ/, ‹poïte› /pojɪˈtɛ/ : ‹poiet’› /poˈjit(ʲ)/, ‹poiete› /poˈjitɛ/, ‹doïty, doïte, doïmo› /ˈdojɪtʲ ~ doˈjɪtʲ ; ˈdojɪtɛ ~ dojɪˈtɛ ; ˈdojɪmo ~ dojɪˈmo/ proti ‹doiet’ / doiete› /doˈjit(ʲ), doˈjitɛ/, ‹doiemo› /doˈjimo/ „let’s milk“ a tacoge /ji/ u ‹doiemo› /dojiˈmo/; /jɪ/ u ‹bezcrayuy› /bɛz.ˈkraj.ɪj/ proti /ji/ u ‹bezcrayeiy› /bɛz.ˈkraj.ij/.
Вужівство та народне суспільництво — це нормальні переклади?
Це хто додав? Ніби ж не я. Кажу більше за наверги, скажімо, п. Поруша, п. Ковтуненка, п. Ганича, п. Шевцевойи.
Адміністратори Словотвору, заблокуйте, будь ласка, Мстислава Шандренка, бо це, очевидно, хтось створив сторінку чисто для глузування… Ще й глузування як у людини з хворою уявою.
А ось ще етнографи збирали по Україні:
https://amnesia.in.ua/sorom
Почитаю, дякую.
Ярославе, а зайдиголова - це не констатація факту? 😉
У 19 сторіччі ця лайка вже була запозичена просто 😀
Я в жодному разі не ганьблюсь. Якщо Вам (і Кароліні) не подобаються матюки, це не значить, що їх не вживають. Їх вживає молодь й усі інші частіше, ніж усі ваші хИмічні елементи разом узяти й будь-коли. І це є проблемою незалежно від того, чи ви її визнаєте, бо це московський лексичний спадок. І згідно даних французького мандрівника Козаччиною 17 століття ніяких руських матюків козаки НЕ вживали. Та й узагалі, ви не відповіли на мої питання: яка ганьба!
Авжеж, краще додавати “з’їбатися” і “довбайоб”, перетворивши Словотвір на смітник
Принаймні переклади до цих слів вживатимуть. І це гостріше питання, ніж перекладати назви важких первнів; столиць і не-столиць численних країн, з якими в нас не було зв’язку донедавна і, як наслідок, своїх назв для них і їхніх міст; назв річок, гір та іншої географії; назв страв (про що Ви самі писали).
Я розумію, що Ви та інші прагнете системности, але чомусь доволі вибірково. Це заплющування очей на слона в кімнаті. Ми маємо українити українську на всіх рівнях культури, в усіх стилях мовлення.
😂🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Без слів. Якась суцільна маячня, вибачте.
“З’їбатися” — тут нема чого українити, питоме слово.
“Довбайоб” — суржик, питоме — “довбойоб”. От і все.
Які тут можуть бути переклади? 🧐Вам і Кароліні вже Путятин пояснив, що є питома морфологія, а ще - питома (чи не питома) семантика. Та все одно на те, що корні словʼянські чи ще там щось. Така лайка - це в першу чергу риса рос. та пол. мов. Це не питомі українські слова. Ні, ви думаєте росіяни їх у козаків взяли чи як? Чи може вони “випадково” паралельно розвинулися й абсолютно ідентично до того ж? А чувак - українське слово? Це слово в Радянському Союзі народилося, йому ще 100 років немає! Такими словами, на жаль, користуються всі, навіть такі чуваки як Ви і Шевцова, з рос. прізвищами. А не хИмічними елементами, як-от глинець, де це суто науковий термін. І саме тому має смисл перекладати всі ці слова з повсякденної лексики. “Сміття” - це ви в себе вдома приберіть, прибиральниці 2000. 😂
Довбойоб — це не лайка, а констатація факту 😂🤦♂️
Щодо матюків, то їх вживали ще з часів Руси, коли москалів ще не було, а в Польщі існували різні племена.
А навіщо Ви вживаєте московське — чувак? І від цього самі “возмущаєтесь”? 🤦♂️
А ось що знаходимо у робочих альбомах Т. Шевченка:
Єбалися на горі
Аж до самої зорі.
В Переп’яті на валу
Єбалися помалу.
В Переп’яті у ямі
Копали там хуями.
Ой швець коло мене,
Тебе їбуть, їбуть мене.
І в баби душа не з лопуцька,
Того хоче, чого й людська.
Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 5. — С. 257-280, 400-407.
Тобто, якщо Ви чогось не знаєте, то людей спитайте, а не ганьбіться так.
А ось ще етнографи збирали по Україні:
https://amnesia.in.ua/sorom
Я вас не хочу ображати, п. Мудрів, та ви часто комплексуєте щодо цілком підходячих перекладів, усе вам смішне, усе вам надто довге. Звісно, жадна нейзольована мова не може бути без черпання з инших, особливо з міжнароднойи, та ж ми тут намагаємося ще й збільшити деривацийний потенциял нашойи мови (здатність утворювати похідні слова), чи не так? Бо майже не творить наша мова нових слів, а бере й черпає.
Комплексую? 🤔😱
А можна приклади “підходячих перекладів”, де я “комплексую”?
Вужівство та народне суспільництво — це нормальні переклади?
Хотів би обговорити проблематику створення новотворів.
Де проходить межа між словами, які вже давно засвоєні українською мовою, та тими, які досі вважаються запозиченнями й можуть бути замінені новотворами? Хотілося б зрозуміти логіку такого відбору: чи існують усталені критерії, чи враховується час запозичення (наприклад, до певного століття), чи вирішальними є інші чинники?
Буду вдячний за пояснення, посилання на відповідні рекомендації або обґрунтування цього підходу.
Почну з себе. Я з Наддніпрянщини, м. Київ. Не філолог і займаюся цим лише з минулого року, коли почав активно шукати відповідники певним російським перлам у своїй повсякденній мові. Моя мотивація - це надати українській мові найкращу можливу форму, зі збереженням сильних її сторін і налагодженням усіх слабких її сторін. Особливо мене турбує чужа лексика, що жваво використовується в усному мовленні звичайних українців. Я вважаю, що це через малу обізнаність населення та малу роль української в Україні та світі взагалі, на жаль. Я за сучасний, зручний, і питомий імідж української, що його можна було б “продавати” молодому поколінню, коли люди переходять не тому, що так “правильно”, а тому, що так вигідно.
Шановне козацтво, пропоную надати іншим користувачам інформацію про себе, а саме про свою освіту та регіон походження. Мені здається, що багатьох суперечок у коментарях таким чином можна уникнути. Ми всі маємо неоднаковий бекграунд і мотивацію, й інколи вони залишаються незрозумілими для інших. Додаймо прозорості!
І потім, ти подиви: як вони захищають всю цю нецензурну лексику, така ж вона їм до серця дорога, цим чувакам! Неодмінно треба її зберегти, в жодному випадку не додавати інших перекладів, окрім як саботажних, і взагалі у них ганчірки завжди з собою, тому краще до Чистилища сторінку, бо ж Ярослав і Кароліна власним коштом місце на сервері оплачують.
Авжеж, краще додавати “з’їбатися” і “довбайоб”, перетворивши Словотвір на смітник
Принаймні переклади до цих слів вживатимуть. І це гостріше питання, ніж перекладати назви важких первнів; столиць і не-столиць численних країн, з якими в нас не було зв’язку донедавна і, як наслідок, своїх назв для них і їхніх міст; назв річок, гір та іншої географії; назв страв (про що Ви самі писали).
Я розумію, що Ви та інші прагнете системности, але чомусь доволі вибірково. Це заплющування очей на слона в кімнаті. Ми маємо українити українську на всіх рівнях культури, в усіх стилях мовлення.
😂🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Без слів. Якась суцільна маячня, вибачте.
“З’їбатися” — тут нема чого українити, питоме слово.
“Довбайоб” — суржик, питоме — “довбойоб”. От і все.
Які тут можуть бути переклади? 🧐
Вам і Кароліні вже Путятин пояснив, що є питома морфологія, а ще - питома (чи не питома) семантика. Та все одно на те, що корні словʼянські чи ще там щось. Така лайка - це в першу чергу риса рос. та пол. мов. Це не питомі українські слова. Ні, ви думаєте росіяни їх у козаків взяли чи як? Чи може вони “випадково” паралельно розвинулися й абсолютно ідентично до того ж? А чувак - українське слово? Це слово в Радянському Союзі народилося, йому ще 100 років немає! Такими словами, на жаль, користуються всі, навіть такі чуваки як Ви і Шевцова, з рос. прізвищами. А не хИмічними елементами, як-от глинець, де це суто науковий термін. І саме тому має смисл перекладати всі ці слова з повсякденної лексики. “Сміття” - це ви в себе вдома приберіть, прибиральниці 2000. 😂
Ги-/ге-
Подаю наросток як повноцінним
гиле́п «бух»
звуконаслідувальне утворення, можливо, результат контамінації вигуків [геге́п] «бух, ляп» (підсилювальної форми від геп «тс.») і ляп «тс.»;
початкове ги- в гиле́п зам. очікуваного *геле́п є природним наслідком його ненаголошеності;
> “Вкраєнь” (якщо брати як новотвір) або ж “у крайньому разі”
Dourœsty. Vui xotiéte utisnõti „u cray“ u pœdstauneigne (substantivation), ta samo „u cray“ ne dasty znaceigne „(just) in case“ — „u cray“ znacity „extremely, overly, too (much)“.
“Вкраєнь” (якщо брати як новотвір) або ж “у крайньому разі”
Думаю, відрізати всі нутрощі Кривоноса, та зробити з них мішок, в який помістити Мудров, й там щодня заливати йому сірчанку, проте це лише розмисли. Я наразі татарським та балканським дітям відразаю голови, та жидолюба атеїста Олисія теж не забуду.
Сміх та й годі, це ж як щиро є ненавидіти людей, бути таким дикуном-невіголосом, щоб таке писати через особисту незгоду. Або душевна хвороба, маріння. Або тролинг. Тільки таке враження, ніби гадминистратори сплять.
Бути н. в. = постійний стан
Бути р. в. = тимчасовий стан
Я вас не хочу ображати, п. Мудрів, та ви часто комплексуєте щодо цілком підходячих перекладів, усе вам смішне, усе вам надто довге. Звісно, жадна нейзольована мова не може бути без черпання з инших, особливо з міжнароднойи, та ж ми тут намагаємося ще й збільшити деривацийний потенциял нашойи мови (здатність утворювати похідні слова), чи не так? Бо майже не творить наша мова нових слів, а бере й черпає.
Не українофоб, а малорософоб 🤪
Оце хворе писання — це якраз безграмотне письмо малороса польсько-москвинським суржиком 🤦♂️
Знущатися з кого, а не над ким.
Є найбільшим — є найбільший.
Ну, про оте дурне наразя хто тільки не писав. Тому я якраз шандренкофоб, точніше ненависник, бо такі наразі-шандренки гидять нашу мову.
Якось так 🤷♂️
Таких шандренків треба блокувати, бо це якраз в чистому вигляді, як тут перекладали на Словотворі, “вужівство” та “народне суспільництво”. А от цю сторінку залишив би 😂😂😂🤦♂️
tœilcui < tolico
ЕСУМ пише що так
Думаючи про ле ли лі, де ще вони заховані
Чи складається “тільки” із то + ли +ькъ?
Або ‹pro mene›, або ‹ya mniõ› (mniti)
Ще одне згадав, колись давно ви написали, що коли висловлюєш думку, краще писати “гадаю”, а не “думаю”. Тоді мабуть і думки, скажімо про переклад чи значення якогось слова, це скоріше “гадки”, чи ні? Що можна про значення цих коренів сказати?
3.
Про передчепи не раз говорилося, що простіше, то краще, але що про самі корені? А втім “удар” без передчепа не вживають, то й справді
Sami ge’ste pisali yz Pœltavui bouti.Xuiba ne tac otam i móuvleaty /l/?
До чого це? Не мовимо, навіть пра-бабусі-дідусі ніби не мовили, та все ж, чому не дебеле л у литературній вимові? Я не вім и доси, котру вимову всіх фонем взяти за головну, тобто ту, якойи в школі навчають, якою по тб/радийо мовлять тощо. Північну чи південно-західну чи котру? Чи ви мині не розумієте?
Ba, o „pœltauscœmy“ /l/ znaiõty i u inchax ceastex Rousi.
Вім, що знають.
😯 A drama queen here?? Po deseaty nitoc o ceimy? I ceomou berete use na sebe? I cyto tam xotchete gornouati iz [l]? Sami ge’ste pisali yz Pœltavui bouti. Xuiba ne tac otam i móuvleaty /l/? Ba, o „pœltauscœmy“ /l/ znaiõty i u inchax ceastex Rousi.
Ниякойи драми, тільки щира цікавість. Нема чого піднімати драму, спокійно. Я просто розгубився, що й як, а воно виглядає, ніби я драматизую.
> 4. А, і ще колись те, що тут в назві: чому “вісти”, а не “знати”? Чи коли саме?
Aha. Gadax tó e ouge dauno yasno boulo. Viesti znacity volódieti pèunomy nazdaignemy/natvoromy (information), oumieti cyto, volódieti ynomy oumieignemy, olni znati e bouti blizyoc iz cuimy/cimy, bouti znacœm/znayœm iz cuimy cimy. Na pr., ya znaiõ tõ lioudinõ/osobõ, ya znaiõ tõ cnigõ ( = ona e mi znayoma, = bo ya’smi yõ citau ci, pone, cioü o yeiy œd coho), ale: ya viemy yac ciniti cyto, viemy yac laditi cyto na izcitalie (how to fix smth on the computer), viemy yac variti yacõ iedjõ tc.
> 1. Чому ви кажете “айно”, а не “так”? Чи коли саме кажете?
Coristaiõ yz ‹aino› tomou cyto tó e scéglo rousscuy tvar za „yes“. E zvõçscui blizyoc slovaçscomou ‹áno› ci ceixscomou ‹ano›, ta istoslœuno ne e sõrœden: slvç. ta ceix. slovie’ste yz * a ono, olni carp.-rous. ‹aino› e yz *a ino, perviesno * „a lixye, a tœilcui“, iz ròzvitcomy yz znaceigna cosinilna (limitative) u iztverdno. Dóuguy golósen u slvç. ‹áno› mogé, vidygeadscui, izteajati i pratvar * a ono i pratvar * a ino. Obace, bay douje œd cotroho e slovaçscuy tvar, tó izteaghneigne (contraction) e u móuvax ceixscœy, slovaçscœy, leadscœy ci lougiçscœy douje daunye, i upluivou na rousscœi govorui Carpat prosto ne moge bouti. Otge to tvar ‹aino› u rousscuix govoriex Carpat dóugen bie vuinicti samostœyno (xotcha tó i mogé bouti i izpœilno pro zx.-slov. ta carp.-rous. ta balc.-slov. (i sb-xv. govorui znaiõty ‹ano› za „yes“)). Ya, incoli tacui coristaiõ i yz ‹tac› za „yes“, ta troxui he u znaceignie „yes = that(!), this(!)“. Ale ya ne caziõ ógy ‹tac› za „yes“ ne e pitomo u rousscœy móuvie. Prosto ‹aino› e dóugyno bouti dosta daunye i tomou gadaiõ zaslougity bouti viedomo xire.
> 2. Чому гадаєте що “много-” краще за “багато-” щонайменше для “полі-”? Вони різняться значенням?
>
Bo ya ‹bogato› use tacui pridrougiõ (associate) radieye iz „abundantly, richly“, ci „a lot“. Ale „a lot“ ne e tòcyno rœuno „many“. „A lot“ e scorieye o osœbnie unimie (about personal perception), he u „tacui diestvno mnogo“, olni (while) „many“ mogé bouti i nicotro znaceignevo — mogé znaciti, ne he ‹bogato›, i prosto „bœilche neigy tri“.
> 3. А ще “уразити” й “ударити”. Яка між ними різниця? Чому за “strike” даєте “раз” (там, чому за “hit” розумію), та й навіть в “контрудар” подали “протираз”, не “-удар”?
Tomou cyto ya voliõ yn tvar bez yna perédcépa peréd ynomy tvaromy iz perédcépomy cde u bœilchosti inchix móuv e tvar iz tuimyge znaceignemy bez yna perédcépa a tó slovo e pervicyno u slœunicou lioudinui.
> > pomanliva
> Яка?
https://slovotvir.org.ua/words/prestyzh, Obgovoreigne.
> > Odina riecy e voliti „temnõ / debelõ“ vuimóuvõ /l/ he pomanlivõ tomou cyto e poxirena, incha riecy e voliti „hostrõ / svietlõ“ vuimóuvõ he pomanlivõ tomou cyto pitima e „pœltauscomo“ govorou
> Темну/дебелу. Зазвичай, як и t̪, d̪ просто позначають t, d у взагальненім описі вимови, так само ɫ позначають ге просто l.
Za pervche, ógy /t, d/ e [t̪, d̪] iesce neminõtche ne dóugyno e znaciti ci /l/ bõdé [l] abo [ɫ]. Pœltauske /l/ si e /l/ darma /t, d/ e móuvleno [t̪, d̪].¹
Za droughe, cyto mi yasouiéte yac „zagailno“ oznaciaiõty? Tó pac ya’smi Vam pisau ógy vidotvœrno znaciti vuimóuvõ /l/ he [ɫ] e zayvo. I tomou’my puitau ci vidite si yacõ pomanlivõ vuimóuvõ /l/.
> > Tó puitagne ne bie yac Vui sam sea ci coho mogete ouciti yaçie vuimóuvie.
> Треба же якось не лише обгрунтувати цю нову вимову, а й протестувати на собі й на йинших, либонь? Та й не буду ж я творити по десять ниток.
»Та й не буду ж я творити по десять ниток.«
😯 A drama queen here?? Po deseaty nitoc o ceimy? I ceomou berete use na sebe? I cyto tam xotchete gornouati iz [l]? Sami ge’ste pisali yz Pœltavui bouti. Xuiba ne tac otam i móuvleaty /l/? Ba, o „pœltauscœmy“ /l/ znaiõty i u inchax ceastex Rousi.
pomanliva
Яка?
tõ pomanlivõ vuimóuvõ volite Vui.
Волю́ я?
Odina riecy e voliti „temnõ / debelõ“ vuimóuvõ /l/ he pomanlivõ tomou cyto e poxirena, incha riecy e voliti „hostrõ / svietlõ“ vuimóuvõ he pomanlivõ tomou cyto pitima e „pœltauscomo“ govorou
Темну/дебелу. Зазвичай, як и t̪, d̪ просто позначають t, d у взагальненім описі вимови, так само ɫ позначають ге просто l.
Tó puitagne ne bie yac Vui sam sea ci coho mogete ouciti yaçie vuimóuvie.
Треба же якось не лише обгрунтувати цю нову вимову, а й протестувати на собі й на йинших, либонь? Та й не буду ж я творити по десять ниток.
Чому ви кажете “айно”, а не “так”? Чи коли саме кажете?
Чому гадаєте що “много-” краще за “багато-” щонайменше для “полі-”? Вони різняться значенням?
А ще “уразити” й “ударити”. Яка між ними різниця? Чому за “strike” даєте “раз” (там, чому за “hit” розумію), та й навіть в “контрудар” подали “протираз”, не “-удар”?
> אלישע פרוש, якщо буде час і бажання, поясніть ваші думки про:
> 1. Айно і так
> 2. Много- і багато-
>
> Десь вже питав, знайду й полишаю посилання
https://slovotvir.org.ua/users/rymydolov-vertyslovo
Cyto tòcyno roupity Vas o tuix slovax?
אלישע פרוש, якщо буде час і бажання, поясніть ваші думки про:
Десь вже питав, знайду й полишаю посилання
> > ci „tòcynoiõ vuimóuvoiõ“ mienite ynõ pomanlivõ
> Як я сам можу навчитися й людей навчити, коли не буде досить точної звукозаписи?
Gadaiõ’ste mea ne ròzoumieli. Tógy iesce raz. Vui’ste imenouali sèysõ riecy »Нова “літературна” (стандартна) вимова«, a cdesi tou, mrity, bie mienceno i to recein „received pronunciation“, ógy dóugyno e bouti inche imea tomou samomou vuirazou „nова “літературна” (стандартна) вимовa“. Oba ysœi vuiraza ucladaiõty poem o ynie pomanlivie vuimóuvie (ucladaiõtchi, u svœy read, pèunõ pœdmeitnœsty). Ta ya receignemy: »Yac Vui tou xotchete xiriti „received pronunciation“, to puitagne bõdé ci „tòcynoiõ vuimóuvoiõ“ mienite ynõ pomanlivõ.« xtiex puitati Vas ci tacui pœd „nова “літературна” (стандартна) вимовa“ mienite = „a received pronunciation“, otge = „ynõ pomanlivõ vuimóuvõ“, cyto, razomy iz tuimy, ucladaié i ynõ tòcynõ vuimóuvõ. Bo coli tac, to moye puitagne e cyto za tõ pomanlivõ vuimóuvõ volite Vui. Odina riecy e voliti „temnõ / debelõ“ vuimóuvõ /l/ he pomanlivõ tomou cyto e poxirena, incha riecy e voliti „hostrõ / svietlõ“ vuimóuvõ he pomanlivõ tomou cyto pitima e „pœltauscomo“ govorou.
Tó puitagne ne bie yac Vui sam sea ci coho mogete ouciti yaçie vuimóuvie.
