Шевельов у “Історичній фонології” згадує це слово, але крім того що діалектне окремо нічого не пише, деякі з такою ж зміною хоч трохи пояснює.
Ocrema slova e tam (§52.9, str. 850) poiasnyeno ocremo tomou u nix u */i/ → [i] bea i dodatocyni (cõ zagalnomou) ocremi ciniteli ( “factors” ), a zagalnuy cinitély pro */i/ → [i] i u [zima] i u [bratik] i u tuix cde dano e ocrema poiasnyéinnha, e vuicladeno tout:
» Однак головною причиною постання цих форм із і була взаємодія північних і південно-західних говірок під час заселення південно-східних теренів. Мовці з південно-західною артикуляторно-слуховою базою не відрізняли північноукраїнської реалізації у як [у] (tb. /i/ he [ɪ]) або навіть як [і] (без пом’якшення попереднього приголосного) від звичайного і (tb. œd [ʲi(ː) */i͡e/]) й трактували його відповідно. «
» З особливою ясністю це оприявнюється на прикладі топоніма Чернігів. За давньоукраїнських часів назву цього міста звичайно записували як Чьрниговъ (наприклад, Чьрниговѣ лок. — Усп. зб. XII ст., також Іп. літоп.). Форма з ѣ набула поширення в XVII ст. (Чєрнѣговъ — Полт. 1664; чєрнѣговский — Гр. Мазепи 1689; в Чернѣговѣ
— Літоп. Самов. 1702; до Чернѣгова — Сам. Вел. 1720 та ін.) й урешті набула статусу нормативної. Натомість форма топоніма Пѣратин (Літоп. Самов. 1702) не прижилася, й на сьогодні закріпилася назва Пирятин. «
Otge golóunuy cinitély e tam ‘pœulnœicynoe’ œdguibainnhe */i/ he [i] (bez [ʲ] pered sim [i]).
Хоча там і підрозділ про поодинокі слова, якраз пише що в деяких словах перейшло й окремі з них стали літературними (хоча вже він “братіка” таким не вважає), це мабуть все що можна сказати. Але чому тільки воно зі схожих
Може тільки воно поширене, може ще через те, що, як пише Шевельов, воно вживане насамперед у звертанні, може є якесь змішання, як він наводить для вулика. Або просто суміш традицій, де один виняток лишався собі
Ya buimy zastereugl proto peretóucouainnha Xevelyovœu slœu “подекуди навіть у літературних творах” na “й окремі з них стали літературними”, ponevagy “lieteratourni tuori” ne e rœuno “lieteratouren standard”. Ne lixye bratic a ledve ci yaco inxe zagalno(!) slovo is ‘pœulnœicynuimy’ */i/ → [i] e stalo lieteratournomy standardomy, crœmy pitomuix imeun, a tó yzocrema imene Cernigœu iz vuimóuvoiõ */i/ he [i] — [t͡ʃərˈniɣ̞yw], zamiesty océcouanoyui ‘zagalnoyui’ (pœuldenno-zaxœidnoyui) vuimóuvui [t͡ʃərˈnɪɣ̞yw] — is */i/ [ɪ].
Cyto u pisemnax pameatcax yz pœuldennoho uzxodou sõty i tuari iz ‹и› (ci ‹ы›) i iz ‹i›, ‹ѣ› — na miestie *i ( *‹и› ) e tomou cyto tó sõty nova, naimolodxia narieccia — miechana.
Къ рѣчи слꙑшѣл емь давѣ сꙗкѫ вꙑмо҅вѫ на Юутоубѣ:
https://youtu.be/Yw3RoSZd5KA?feature=shared
На семь видивѣ можєтє чоути пани мо҅лвити “братік” а ищє дакотра словєса зъ [i], а прѡк зъ [ɪ]:
“братік” — 1:17
“забірають” — 3:28
“умірало” — 9:20
https://slovotvir.org.ua/words/kloaka#t90373
Можете, будь ласка, звернути увагу на цього користувача?
І на відгук д. Ярослава в обговоренні
> Шевельов у “Історичній фонології” згадує це слово, але крім того що діалектне окремо нічого не пише, деякі з такою ж зміною хоч трохи пояснює. Хоча там і підрозділ про поодинокі слова, якраз пише що в деяких словах перейшло й окремі з них стали літературними (хоча вже він “братіка” таким не вважає), це мабуть все що можна сказати. Але чому тільки воно зі схожих
> Може тільки воно поширене, може ще через те, що, як пише Шевельов, воно вживане насамперед у звертанні, може є якесь змішання, як він наводить для вулика. Або просто суміш традицій, де один виняток лишався собі
Це звичайні форми на, як пише Огієнко, Великій Україні. Ця вимова старого «И» як «І» збереглась у деяких словах («братік», «ґудзік», «(в)улік»). До слова, він писав, що схожа вимова подекуди була й на заході («протів»).
Шевельов у “Історичній фонології” згадує це слово, але крім того що діалектне окремо нічого не пише, деякі з такою ж зміною хоч трохи пояснює. Хоча там і підрозділ про поодинокі слова, якраз пише що в деяких словах перейшло й окремі з них стали літературними (хоча вже він “братіка” таким не вважає), це мабуть все що можна сказати. Але чому тільки воно зі схожих
Може тільки воно поширене, може ще через те, що, як пише Шевельов, воно вживане насамперед у звертанні, може є якесь змішання, як він наводить для вулика. Або просто суміш традицій, де один виняток лишався собі
Чому колись писали “братік”? І в Грінченка, і навіть допогромних словниках тільки так (або вже “братчик”)
Так, це якраз ті голосні які перетікали одна в одну, тому наприклад “зіма” я ще можу зрозуміти, але “братік” чомусь (ніби) єдине зі схожих слів на -ик, мало би всюди бути однаково
Схоже в дев’ятнадцятому столітті писали і братик, трохи важко сказати як часто, та й це очевидно або говірки, або просто варіанти. А ще й може правопис. Але все одно, тоді питання чому в літературній мові було тільки “братік”, хоча інші слова на -ик
Оскільки переклад «жоновикручування» має у собі некоректне трактування початкового слова, а також упереджене ставлення до жінок.
Пане @Луком, прошу розглянути пропозицію щодо видалення перекладу до слова «менсплейнінг», а саме «жоновикручування», що додане учасником словотвору Віталієм Даниляком 26 січня 2019 із наступним підписом-поясненням: «Не маєш доводів проти твердження чоловіка? Звинувать у менсплейнінгу!»,
Ось тут https://goroh.pp.ua/Слововживання/область#38148 прочитав про неправильне вживання слова “область” на позначення галузі, царини, ниви тощо. Маю два запитання:
якщо я вже тут, то запитаю: чи варто додати слово “партія (музика)”, якщо є переклад “голос”?
Як бути з активними дієприкметниками?
Що думаєте про це?
Частково погоджуюсь. Можна створити окремий розділ для активних дієприкметників.
Як бути з активними дієприкметниками?
От наприклад, нове слово на переклад: https://slovotvir.org.ua/words/zihrivaiuchyi. Я вважаю, що його додавати не варто було, бо є простий і доволі поширений переклад “зігрівальний”.
Який переклад вважати за [умовно] “очевидний” у таких випадках? Я вважаю, що якщо можна замінити “-аюч-” або інші активні наростки на “-альн-”, “-ийн-”, “-ійн-” тощо — та й по всьому (“зігрівальний”, “мийний”, “нержавійний”) — то це достатньо “очевидний” переклад, щоб слово можна було не додавати. Не пропоную їх видаляти, але додавати ще подібних не став би.
Натомість заміна на йменник (копаючий — копач), або на слово іншого кореня (результуючий — вислідний, домінуючий — панівний) — це вже неочевидно.
Десь посередині лежать слова з менш очевидною заміною (сподіваюся, скоро вона також стане “очевидною”) — “-учих”, “-уючих”, “-ущих” й “-аючих-” на “-н-” або “-к-”: несучий — сучий несний, летючий — леткий.
Що думаєте про це?
Який контекст для того прикметника? Для мене очевидний прикметник, якого я й уживаю до слова “коло” — коловий. Наприклад, дуга кола — колова дуга. Близьке до слова “кільцевий” (велика кільцева [дорога] в Києві, кільцева піч). Тут уже треба дивитися за контекстом, а охопний розбір тягне на статтю в “Проблемах української термінології” або деінде.
Що ж до іменника “кіл” (або “кілок”), то на них обох буде прикметник “кілковий”.
> Добродію Леве, знаючи, яке чудове й бездоганне державне забезпечення, може, слід провести для Вашої роти/батальйону збір на Словотворі (або хоч закріпити посилання, якщо такий уже є)? Може, треба якісь засоби, ліки з-за межі, які в нас тяжко купити? Хтось міг би попросити родичів/друзів передати. Думаю, всі будуть тільки за. Чим ми можемо Вам допомогти взагалі?
Чи треба щось?
Дозвольте поставити в чергу пропозицію зробити так, щоб, якщо є переклад А, було неможливо додати переклад А́, тобто таке ж слово, але з наголосом. Бо десь є, що додають слово, що вже є, але з наголосом
Шановні упорядники, будь ласка, вилучіть: https://slovotvir.org.ua/words/znaty
Щоб не домішувати це до “Зміни розділу” та інших сторінок тут, створю нову нитку. Натрапив на слово https://slovotvir.org.ua/words/diaznoz. Я до цього його не бачив, коли шукав, а випадково натрапив, коли пошукав просто за “діа-” наприкінці додавання саме цього слова. Очевидний хибодрук. Упорядники, будь ласка, виправте на “діагноз”.
Крім того, мене бентежить давне тут слово “функція”, що його виозначили одним способом, а перекладають казна-як, та ще й зовсім невідповідний виознаці переклад дуже високо піднявся.
Гадаю, з часом ще буде що сюди додати.
Яка етимологія суфікса -ечк- у пестливих прислівників «добречко (добренько), багатечко (багатенько), виднечко (видненько), недавнечко (недавненько)» і так далі?
Ми міркували з Денисом над тим, яке правило можна вивести для м’яких закінчень, щоб їх послідовно відродити. Хоча я вважаю, що це непотрібно, правило гадаю буде цікаве всім.
Отже, саме правило:
Досить часто набувають м’якого закінчення слова з коренем, що закінчується на звуки н, т, д, ч, ж, ш, або рідше р, і в прикметнику мають наголос на передостанньому складі:
двостороНній
годиНній
звороТній
прироДній
нароДній
пуТній
куТній
горіШній (СГ)
просвіТній
браТній
блиЖній
посереДній
схіДній
піз(Д)ній
достаТній
буТній
жиТній
опріЧній (говіркове)
долаДній (говіркове)
худоЖній
блиЖній
пороЖній
справЖній
справдеШній
друЖній
дороЖній
муЖній
подовЖній
колиШній
переДній
злигоДній
безхаТній
безуряДній
побереЖній
сусіДній
благодаТній (РУСи)
заДній
безцвіТній (РУСи)
буДній
теперіШній
прийдеШній
тодіШній
століТній
учораШній
завтраШній
могуТній
владиЧній
обіДній
братеРній
громохмаРній
вечіРній
надвіРній
Та очевидно, не в кожному разі:
нісенітний
бездітний
безтурботний
бідолашний
Припускаю, що закінчення по приголосних н, д, т, ж, ш та р м’якшаться в цих словах через їхню м’яку вдачу.
Правило могло б стати в пригоді для того, щоб орієнтуватися, відроджуючи м’які закінчення. По тому можна було б слідувати за народом, у яких словах він творитиме м’яке закінчення, а в яких тверде.
Єлисію, будь ласка, ще одне питання.
pœdpyraiõ
pœdpiraiõ ta pœdopyrõ, rœuno hi:
œdmiraiéty : œdomyréty
zasirati : zasyrati, zasyrau /-sra-/
nabirati, nabirau : nabyrati, nabyrau /-bra-/
perepirau : perepyrau /-pra-/
ròzdirau : ròzdyrau /-zdr-/ (ròzderla) — ushiõdui ‹y : i›
A na cyto e tam y?
Cyto do -enco nacye yasno (iasno?), ta ya buimy, mœgylivo, pisau suoye prœzüisce iz é – pocui iesce ne viemy.
yoho
A ceomou pisiéte yz novou yoho, a ne yeoho? Nacye ge pisaste, oge e liepxe pisati iz eo?
U slovie teagieti vuimóuvõ /tʲi̯͡eˈʒe̝tɪ ~ tʲi̯͡eˈʒitɪ ~ tʲeˈʒe̝tɪ ~ tʲeˈʒitɪ/, zamiesty /tʲaˈʒatɪ, teˈʒatɪ/, e ponimati he cerpanõ
А можна про це більше, будь ласка, якщо Ви ще не писали? Що свідчить про перейнятість і з якої мови?
»… cerpanõ i poxiriénõ YZ PD.-ZX. NARIECY ! «
🤦 Citali ta ne docitali?
rœuno hi vuimóuvõ /xʊt.ˈt͡ʃij/ xõtcieye, /mərʃˈt͡ʃij/ merscieye.
Тобто знову порушення засади однозначності,
правильноvierno?
Tacõ ‘zasadõ’ ’ste vuigadali Vui. Rœznomóuva ci nariecïa u móuvax bea, sõty i bõdõty.
U slovie teagieti vuimóuvõ /tʲi̯͡eˈʒe̝tɪ ~ tʲi̯͡eˈʒitɪ ~ tʲeˈʒe̝tɪ ~ tʲeˈʒitɪ/, zamiesty /tʲaˈʒatɪ, teˈʒatɪ/, e ponimati he cerpanõ
А можна про це більше, будь ласка, якщо Ви ще не писали? Що свідчить про перейнятість і з якої мови?
rœuno hi vuimóuvõ /xʊt.ˈt͡ʃij/ xõtcieye, /mərʃˈt͡ʃij/ merscieye.
Тобто знову порушення засади однозначності, правильно?
Скажіть, будь ласка, а як тоді зрозуміти, де “gé” (як у ‹gély›), чи як воно тепер, може читатися як “ЖА”, а де не може?
Nuinie gie, i zmacity /ʒa/ ushiõdui; u pd.-zx. nariecïax ushiõdui /ʒe/. U slovie teagieti vuimóuvõ /tʲi̯͡eˈʒe̝tɪ ~ tʲi̯͡eˈʒitɪ ~ tʲeˈʒe̝tɪ ~ tʲeˈʒitɪ/, zamiesty /tʲaˈʒatɪ, teˈʒatɪ/, e ponimati he cerpanõ i poxiriénõ yz pd.-zx. nariecy, rœuno hi vuimóuvõ /xʊt.ˈt͡ʃij/ xõtcieye, /mərʃˈt͡ʃij/ merscieye.
Team-
SIRM V, 701: тя́мити
Za SIRM, «переконливої етимології не має; зіставляється з гр. τημελέω “турбуюся, охороняю”, τημελής “турботливий, старанний” (tamge gerela), при цьому я залишається нез’ясованим; непереконлива реконструкція *tępm- і зіставлення з р. тя́пать (tamge gerelo); порівняння з лит. tėmytis “примічати, запам’ятовувати”, лтс. tēmēt “помічати, вказувати” також необгрунтовані, оскільки вони вважаються запозиченими зі слов’янських мов (tamge gerela).»
Crœmy temnosti istoslœuïa grecyscoho τημελέω (pro bœilxe v. https://en.m.wiktionary.org/wiki/τημελέω ), u rousscuix slœu na team- e, popri ròzmayita znaciénïa, cetco vuidieliti znaciénïe *“ròzrœzniati oumomy, vidieti oumomy rœzniçõ” — xotya u SIRM i e touriano znacyeinïa he “pameaty”, “beregti u pameati”, ta cde bœilxe tacuix znaciény he, npr., “bezglouzd” = *“cto ne oumieiéty ròzrœzniti, ne vidity oumomy rœzniçui”.
Nicy ne dasty i porœunanïé is veat. тя́пать — œd *tep- “biti, tepsti, tiepati”.
U izveazcou iz znaciénïemy “ròzrœzniati, vidieti rœzniçõ” coristno e porœunati iz œucioostrœunuimy ci isleadscuimy skilja i “ròzoumieti” i “dieliti” (https://en.m.wiktionary.org/wiki/skilja#Old_Norse), tamge suiedscoiõ i inximi scand. móuvami, a shiõduige teagnéty i eaghelscoe skill, pervœstno znaciuxi “to dis-cern, inter-legere = ròz-oumieti”. Znaciénïé *“ròzdieliti, dieliti => ròzoumieti” mogemo vidieti i u slovian. *orz-oum- *“vidieti oumomy rœzniçõ, ròzrœzniti oumomy”, u lat. intellegere, intellectus ← *inter- “médyu- = ròz-” + *leg- “cèsti, citati”, ci i u tacœy dalecœy móuvie hevrieyscie בינה /bina/ “understanding, discerning”, הבנה /havana/ “understanding”, להבין /lehavin/ “to understand, discern”, is tuimyge corenemy cyto i בין /ben/ “médyu, inter”, tb. is praznaciénïemy “see(ing) between = discern, see difference”.
U izveazcou is simy e tóuc vidieti u rous. ‹team-› corény *tyn- dieyeslova ‹teati, tynõ, tynexi, tynéty, tynemo, tynete, tynõty› (https://sum.in.ua/s/tjaty), is pocépomy *-m- he u pas-m-o, cos-o-m / cos-m-a, zna-m-ea / zna-m-en-(o), polo-m-ea / polo-m-en- / polo-m-ény, is znsciénïemy nareadïa. Otge rous. team- e œd *tyn-m- “dielyba, dieliénïé, teatïé → ròzdieliénïé, ròzrœzniénïé” → “ròzoumienïé”.
Otge naiblizye rousscomou teama teacnéty eagl. skill.
Добродію Єлисію, вибачте, що питаю дурне: а яке походження “грім” і “гриміти”? Бо “гриміти” – “ псл.grьměti, grimati”. Ну, “грім” же, мабуть, від *gromъ. Це Е в “грЕміти” стало И під впливом наголошеного І?
Який тут узір словомін?
Darouite, dauno’my ne viedouau shiõdui.
Ni, /ɪ/ u /ɣrɪˈmi͡etɪ/ e ne œd /ɛ/ u beznagolosie, a œd */ə/ pœsylie /l/ ci /r/ u beznagolosie. Inacxe caziõtyi, u beznagolosie ushiaco */(P)lə/, */(P)rə/ e u rousscie dalo /(P)lɪ/, /(P)rɪ/, npr.: *brynēti */brəˈni͡eti/ → /brɪˈni͡etɪ/ — ne œd ⁺/brɛˈni͡eti/, *zuynēti */zʋəˈni͡eti/ → /(d)͡zʋɪˈni͡etɪ/ — ne œd ⁺/zʋɛˈni͡eti/, *mynē /məˈni͡e/ → /mɪˈni͡e/ — ne œd ⁺/mɛˈni͡e/, *duyryy /dʋəˈrɪj/ → /dʋɪˈrɪj/ — ne œd ⁺/dʋɛrɪj/, xotya pœd nagolosomy duýri → /ˈdʋəri/ → /ˈdʋærɪ/, sliedoiõ i grymēti /grəˈmi͡eti/ → /ɣ̞rɪˈmi͡eti/ — ne œd ⁺/grɛˈmi͡eti/. Tomou ya za moyeiõ pravopisïõ pisiõ /lɪ/ (/lə/), /rɪ/ (/rə/), /mɪ/ (/mə/), /ʋɪ/ (/ʋə/) u beznagolosie u seshiax slovax he ‹y›: brynieti, grymieti, mynie, strymieti; /ʋɪ/ (/ʋə/) pisiémo abo düyriy, züynieti, abo duìriy, zuìnieti — pocui’my ne riexiu yaco, ta pèuno ne cerez ‹i› i pèuno ne cerez ‹e›. Pisati ne cerez ‹e› e tou znacito cazati yzocrema cyto ròzvitoc bie tout œdmienen œd ròzvitca */lə, rə, mə, ʋə (nə)/ u veatscœy móuvie, cde */ə/ bie œd poceatcou /ɛ [ʲɛ]/ — nezavislo œd nagolosou. A ne cerez ‹i› e tou znacito pisati tomou cyto po nariecïax tou mogéty bouti i /ɪl ~ ɪɫ ~ ɪw, ɪr, ɪm (ɪn)/, xotya */ʋə/ → /ɪw/, viedie, néyma, otge, npr.: /brɪˈni͡etɪ/ ~ /bɪrˈni͡etɪ/, /strɪˈmi͡etɪ/ ~ /stɪrˈmi͡etɪ/, /klɪˈnɛ(tʲ)/ ~ /kɪlʲˈnɛ(tʲ) ~ kɪlˈnɛ(tʲ) ~ kɪɫˈnɛ(tʲ) ~ kɪwˈnɛ(tʲ)/ (*klynety) — na pisymie ‹clynéty›. Rœuno i slovo ‹бревно́› pisiémo vierno ‹bryüno›, ne ‹brèuno› ci ‹breüno›, œd *bryvynó, atge e i vuimóuva /brɪwˈno/ (pràvilno — a ne ⁺/brɛwˈno/ ni bui to iz nenagolosiénuimy /ɛ/ → /ɪ/ hi u veatscie */bʲrʲɛvˈnˠo/ → /bʲrʲɪvˈnˠo/), atge e i /bɪrʋəˈno/.
“To e prauda, pisau biex: ‹gély›, a tóuc za tuimy bie tacuy cyto istoslœuno e tam /ʒa/ (u ceasti pœuldenno-zaxœidnuix nariecy /ʒe ~ ʒe̝/) verstyvedéty œd *gē, tb. /a, e ~ e̝/ e œd *ē, a razomy is tuimy tse *ē peretuori *g na /ʒ/. Sege ‹gé› = /ʒa, ʒe ~ ʒe̝/ e i u drugéti /drɘ̞ˈʒatɪ, drɤˈʒatɪ, drɯˈʒatɪ, dɘrˈʒatɪ, drɘ̞ˈʒe̝tɪ, drɤˈʒe̝tɪ, drɯˈʒe̝tɪ, dɘrˈʒe̝tɪ / — œd *drugēti. Nuinie ge œdcoli *ē pisiémo ne ‹é› a ‹ie›, to zamiesty ‹gély, géléti, géloba, gélœiben, gélœibn-, gélouati›, ‹drugéti› , ‹géx, géxati, géxliu, géxliv-›, ‹ycrigén (crigén), ycrigén- (crigén-), ycrigénéti (crigénéti)›, ‹legéti› /lɛˈʒatɪ, lɛˈʒetɪ/, ‹legéu› /lɛˈʒaw, lɛˈʒew/, ‹legél-› /lɛˈʒal-, lɛˈʒel-/, ‹legéuxi› /lɛˈʒawʃɪ, lɛˈʒewʃɪ/, ‹legénïe› /lɛˈʒanʲːɐ, lɛˈʒenʲːɐ/, ‹dougéti› /ˈduʒatɪ, ˈduʒetɪ/, ‹nedougéti›, pisiémo, uzgleadno: giely, gielieti, gieloba, gielœiben, gielœibn-, gielouati, drugieti, giex, giexati, giexliu, giexliv-, ycrigien (cr-), ycrigien- (cr-), ycrigienieti (cr-), legieti, legieu, legiel-, legieuxi, legienïe, dougieti, nedougieti.
Na cœilco ‹ie› ne dougye rèunity vuimóuvõ /a/ pœsylie /t͡ʃ, ʒ, ʃ, j/, to doumax nad tuimy pisati is ‹a›, cytosi na xib ‹gialy ; drugiati› ci ‹‹gealy ; drugiati›, gyaly ; drugyati›, ta poiasniõ ceomou use tacui riexix stati pri ‹ie›: “
Скажіть, будь ласка, а як тоді зрозуміти, де “gé” (як у ‹gély›), чи як воно тепер, може читатися як “ЖА”, а де не може?
pœdpyraiõ
pœdpiraiõ ta pœdopyrõ, rœuno hi:
œdmiraiéty : œdomyréty
zasirati : zasyrati, zasyrau /-sra-/
nabirati, nabirau : nabyrati, nabyrau /-bra-/
perepirau : perepyrau /-pra-/
ròzdirau : ròzdyrau /-zdr-/ (ròzderla) — ushiõdui ‹y : i›
Ci ne vaditi’méty na vid ‹-ïie›?
A you, vadity. Tomou pisiémo ‹-ïe› ta ‹-ïé› za /-ʲɐ, -jɐ/ ta /-ʲi͡e, -ji͡e/. Obace, ne viemy pocui cotro za cyto, ta gadaiõ tacui ‹-ïé› za /-ʲɐ, -jɐ/, atge ‹-ïe› mogéty bouti tóucovano he *‹-i-ie›. Acy vidite inacxe, arçite.
I yaco’ste tacui riexili pisati: -ién- ci -yen-?
Pocui’my ne riexiu conecyno, ta na cœilco meta e izvesti ( *su-vesti “reduce”, https://sum.in.ua/s/zvodyty, 16.) ceastotõ ‹y› unõtrie slova, to iz vidomy na tuarui na ‹-ény› /-e̝nʲ, -enʲ, -inʲ/, e tóuc, ymabouty, ounxe pisati ‹-ién-› négy ‹-yen-›, porœunaite: znaciény (znaciénïé), a uzgleadno i znacién, znaciéna, znaciéno.
gòlova, stòrona, vòrota, dòroga, bèregti, stèregti, u deyacuix podobax cotruix e peregolos (gòlœu, stòrœun, vòrœut, dòrœug, bèreug(l), stèreug(l))
Ay, izgoden eimy, u tacuix slovax cde drougoe ‹o› u *PelP, *PolP, *PorP pœdlegity peregolosou, tam e tóuc pisati pervuy golosen he ‹ò› za /ɔ ~ ɒ/, inacxe nie yaco znati cyto to e /ɔ ~ ɒ/. Ale tam cde peregolosou néyma, gadaiõ staneity prosto ‹-olo-› otge: ‹voron : vorona›, ta ‹vòrona : vòrœun›. Ne pisau buimy buimy ‹vòrón›, atge tocy bie izvesti ceastotõ ròzlõcynœu cde moga. Rœuno i u *PerP, he u bèregti, bèregla : bèreugl, hi caziéte.
Colomóucênco / Colomóucènco / Colomóucenco / Colomóucénco
Yac ‹ê› ouge néyma to bez yoho na pèuno. A cyto inxyui pravopisi, to viedyiiscui /-ɛnko/ e yz duou pocépou: /-ɛn-/, vuiteagnõt yz -ent(-) /-e̯͡a(t-)/, he u ‹telea(t-)› /tɛˈlʲa(t-), tɛˈlʲi̯͡e(t-)/, ta, utorinno, -en²t(-), he u ‹voronenea(t-)› /βɔronɛˈnʲa, βɔronɛˈnʲi̯͡e/ (porõcy ‹voronea, voroneat-›), a pac ‹-en|ea(t-)› → ‹-en-›, a ic seomou ‹-en-› dodauxi inxiy pocép drœibnosti: ‹-co› ( *-uk- + -o), a na cœilco, samostœino ‹-en-› /-ɛn-/ bie iesce u seredniorousscõ dobõ, a tó yzocrema u prœzüisciax: Ivancenea : Ivanceneate, Socolenea : Socoleneate (pro bœilxe v. ou Xeveliova Phonologiõ, §16.8, str. 331), cde /-ɛn-/, u razie pisanïa shiacoiõ pravopisïõ, boulo bui pisano prosto ‹-en-›, a tomou vierogœidno, cyto i pœsylie peretuara ‹-en-ea(t-)› na ‹-en-co›, bui ‹-en-› boulo lixiéno na pisymie he za proxuiboiõ znaceatye /-ɛn-/. A ouge, e i inxia mœgylivœsty — gadati, cyto is novuimy pocépomy /-ɛnko/ bui boulo uneseno i mienõ u pravopisy, œd ‹-en-› na ‹-én-›. Po móuvax mogemo vidieti oba pœdxoda. Ya buimy tacui stau pri ‹-en-co› is ‹en› po ‹-en-ea(t-)›.
/ˈʒɛrɛx/ — géréx
/ˈʒɛlɛx/ — géléx
/ˈpɛlɛx/ — péléx
Ceomou -éré-, -élé-, a ne prosto -eré- ta -elé-?
/ʒɛlɛˈʃɛnko/ — Gélexenco
Ay, na vid mogéty bouti he bui ‹é› u obou iscladou boulo zaivo. Pèuno e cyto u drougœmy iscladie e ‹é› za /ɛ/ pisati neminõtye, ciniti iasno cyto tam e /-ɛx/ : /-ɛxa, -ɛxu, -ɛɕi͡e, -ɛxɔm/, a ne /-əx/ : /-∅xa, -∅xu, -∅ɕi͡e, -∅xɔm/. Cyto pervuy isclad, to dienete mea doumati, a ci ne stanéty pisati prosto ‹e›: peléx, geléx, geréx, a tocdie i Geléxenco, Geléxovityu, Geléxœuscuy.
Mieniõ Vam za dobrœi puitanïa.
Будь ласка, вилучіть це непорозуміння з “неясною етимологією”: https://slovotvir.org.ua/words/yus
У Львові люди, і я також, кажуть “харити” в значенні “дратувати, бісити, докучати”. Але в ЕСУМ-і, Грінченка та Желехівського схожого значення в того слова не знайшов, там дається “чистити”. Також кажуть “харитися” як “дратуватися”, “вихарити” - “роздратувати”, “захарити” та їнші.
Ось тут ( https://slovnyk.me/dict/slang/харити ) в словнику жаргонної лексики дається значення “здійснювати статевий акт з кимсь”. А нижче в “Словнику сучасного українського сленгу” на тій сторінці таки дається таке значення - “стан небажання чимось займатись”, “погане самопочуття” та “набридати”.
На “slangzone.net” є “харитись” ( https://www.slangzone.net/word/Харитись ) та “вихарити” ( https://www.slangzone.net/word/вихарити ) з такими значеннями.
На Вікісловнику дано “харитися” в тямі “здійснювати статевий акт з кимось” із поміткою, шо воно застаріле. Посилається на книжку “Українська мова без табу”. Там же й дано походження, ніби від ромського (циганського) “xar” - “прутень”. Коли дійсно так, то, видно, так воно від того значення й розвинулося, схоже до “їб*ти”, “заїб*ти” в значенні “дратувати, докучати”.
https://imgur.com/a/PVyXbX9
Створив взагалі цю сторінку, бо мав питання про походження та згадки в словниках, але поки робив цей допис, то сам знайшов відповіді. Але хочу спитати тоді, чи чули ви це слово десь в Україні й де саме. Мені самому значення “здійснювати статевий акт” зустрічається вперше, а саме слово “харити” у Львові не сприймається геть непристойно, його можна почути навіть від дітей. І як до цього слова ставитеся, як воно вам звучить. Особисто це слово дуже люблю, хай навіть має чужий корінь, про мене ромських слів у нас досить мало, а значення таке особливе для нашої мови.
Очевидна нісенітниця:
https://slovotvir.org.ua/words/chlen-korespondent#t89042
Тут само подам, щоб не розпорошуватися:
Переклад “пристосовний” (https://slovotvir.org.ua/words/adaptyvnyi#t89040), вочевидь, нічим не відрізняється від раніше доданого перекладу “пристосОвний” (https://slovotvir.org.ua/words/adaptyvnyi#t76044 ) (крім того, що не має наголосу).
Калькування — одне з давніх гострих питань словотворення. На Словотворі й зараз з’являється багато недоречних калькувань. Я вважаю, що загалом такий спосіб може(!) бути доречний тільки якщо виконуються 2 умови:
Пам’ятка для охочих калькувати чужі слова.
Загалом такий спосіб підходить тільки якщо виконуються 2 умови:
Yz poceatcou biex proti six izmien, nad mierō coli poceaste pisati gia- zamiesty gé-, e bo dieystvno treba œdrœzniati -ieti œd -iati (-i- + -a- + -ti). Ta tepervy ódnoznacyno pœdpyraiõ yea. Ódnac(y?)e ymaiõ cœilca puitany. Yac cyto do napisanïa -ï- + ie? Ci ne vaditi’méty na vid -ïie? I yaco’ste tacui riexili pisati: -ién- ci -yen- u dieyepricmétniciex ta bezosobovax dieyeslovax?
Iesce mynie bui xotielo sea coristati yz pisymene ë na ròzlōcyénïe i + e u deyacuix dieyeslovax, na priclad, pisiëte, ta coli idéty coristati yz ouge ugivanoho é, to, gadaiõ, u tœmy ne’ma potrebui.
Ocremo cyto do -olo-, -oro-, -ele-, -ere-. Izdaiéty sea, este mi tac i ne œdpovieli cyto do napisanïa slœu na uzœur gòlova, stòrona, vòrota, dòroga, bèregti, stèregti, u deyacuix podobax cotruix e peregolos (gòlœu, stòrœun, vòrœut, dòrœug, bèreug(l), stèreug(l)). Ta ya gadaiõ, oge idéty pisati yea iz -òlo-, -òro-, -ère-.
Tacoge, to pisaste Colomóucênco, to Colomóucènco, tepervy Colomóucenco, ta gadaiõ, oge use ge nuinie iméty bouti pisano Colomóucénco.
/ˈʒɛrɛx/ — géréx
/ˈʒɛlɛx/ — géléx
/ˈpɛlɛx/ — péléx
Ceomou -éré-, -élé-, a ne prosto -eré- ta -elé-?
/ʒɛlɛˈʃɛnko/ — Gélexenco
I ceomou tacui pisiéte -enco? Xuiba b’ tó ne ymalo dati /-ænko/ na vuimóuvie?
Можете, будь ласка, звернути увагу на діяльність добродія https://slovotvir.org.ua/words/chlen-korespondent#t89042?
Знову помітив зникле слово. Колись точно було слово «паломник, паломництво», а зараз ні одного, ні другого нема…
Я здається на Твоїй Підпільній Гуманітарці почув це. І Остап Українець (а, це відео теж ніби з ним) там теж казав, що суржик зараз частіше під час переходу з російської на українську, не можу судити чи правда і не знаю, чи варто цей суржик так називати й дуже порівнювати з першим. І на сприймання відмін і говорів мабуть багато чого їхнього вплинуло, хоча іноді перебирають міру, особливо з погляду чистомовства
А про звичайний суржик вже сказав, здається він слабшає зі зміцненням державності й культури, але не знаю чи він уже точно вимре. І здорове ставлення до мови все більше поширюють, це ще одна важлива частина, щоб не викинути забагато й не сприймати геть усе в мові як правильно-неправильно. Бо загалом боротьба правильна, але доволі часто цькують якраз говори чи просто відміни (і знову, з погляду Словотвора ще й часто чужіші замість своїх, як ми не раз бачимо)
Згоден із тим, що суржик — не хвороба, а ознака, симптом. Здається, в цьому видиві телебачення Торонто: https://www.youtube.com/watch?v=ZEaUFqP_7kE — десь прозвучав вислів, що за совка суржик був ознакою хвороби суспільства, яке змосковщували, а тепер суржик — ознака видужування.
Не лише із ЗСУ таке трапляється. Зразу пригадую ЗНО, яке повсюдно вимовляли “зе-не-о” (ба й справді, “з” — не “о”). Туди саме — ГМО, що його вимовляють як “ге-ме-о”, НЛО (“ен-ле-о”), ПМС (“пе-ме-ес”), ТРО (“те-ре-о”). Також скорочені назви якихось там підприємств, про які майже ніхто не знає — “ЦФК” і “ДФК” — чув, як часто називали, звиняйте, “це-фе-ка” й “де-фе-ка”.
Тож так, це поширено, і я завжди це сприймав за помилку (знайти матеріяли про це дуже легко). Гадаю, що мовцям “підсвідомо не подобається” збіг двох звуків “е”, тож вони часто-густо переставляють один із них місцями з наступним приголосним.
Водночас тоді, коли після такої перестановки звук “е” мав би опинитися в кінці слова, такої заміни не чув. З того, що можу подумати: ВМС (можуть вимовляти “ве-ме-ес”, але не “ве-ме-се”), ДВС (лише “де-ве-ес”), БТР (лише “бе-те-ер”), той таки ПМС.
Щоправда, є джерела, що спростовують можливе припущення, що таких перестановок нема:
(На жаль, москвинський осідок, куди чомусь свого часу українці напхали просто гору літератури: https://studfile.net/preview/5589076/page:56/)
А ось іще, де наводять загальну закономірність переставляння звуків за вимови “за назвами літер”, хоча прикладів із потраплянням звуку “е” в кінець тут нема: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine10-10.pdf
Спасибі!
To bie ne preamo Vam œdviet a scorieyxe panovi Colomóucencovi, na storœuncie 10 bie bo ou nas corotca ròzmóuva o tœmy ci xylo bui pisati *ѣ he ‹ie› zamiesty ‹é› he dosi ou mea bie boulo. Tõ muisely im daunieyxe ta ne vied yaco rieceviti-yõ, atge dosi bie ‹ie› ou mea znacilo /-ʲɛ-/, he u pisiemo /ˈpɪʃɛmo/, a stauxi pisati ‹ie› za *ѣ, use ‘póuze’. Nuinie ge’my to riexiu, i se e vidco na pricladiex gorie. Yz pisymene ‹é› coristaiõ i dalye, ta œd nuinie yméty slougiti za /e̝ ~ i/ yz *e-y-peregolosou (ne /ʲi ~ i͡e/ ← *ѣ), otge peredye, npr. /znaˈt͡ʃinʲːɐ ~ ˈznat͡ʃenʲɐ/ bie pisano he znacyeinïe, a œd nuinie he znacyénïe. Razomy is tuimy ‹é› nuinie znacity i /ɛ/ tam cde prosto ‹e› bui znacilo cyto inxe négy /ɛ/.
Дозвольте, будь ласка, ще кілька питань. Чому, за яким правилом “жаль” пишеться як якийсь гель (не знайду)?
To e prauda, pisau biex: ‹gély›, a tóuc za tuimy bie tacuy cyto istoslœuno e tam /ʒa/ (u ceasti pœuldenno-zaxœidnuix nariecy /ʒe ~ ʒe̝/) verstyvedéty œd *gē, tb. /a, e ~ e̝/ e œd *ē, a razomy is tuimy tse *ē peretuori *g na /ʒ/. Sege ‹gé› = /ʒa, ʒe ~ ʒe̝/ e i u drugéti /drɘ̞ˈʒatɪ, drɤˈʒatɪ, drɯˈʒatɪ, dɘrˈʒatɪ, drɘ̞ˈʒe̝tɪ, drɤˈʒe̝tɪ, drɯˈʒe̝tɪ, dɘrˈʒe̝tɪ / — œd *drugēti. Nuinie ge œdcoli *ē pisiémo ne ‹é› a ‹ie›, to zamiesty ‹gély, géléti, géloba, gélœiben, gélœibn-, gélouati›, ‹drugéti› , ‹géx, géxati, géxliu, géxliv-›, ‹ycrigén (crigén), ycrigén- (crigén-), ycrigénéti (crigénéti)›, ‹legéti› /lɛˈʒatɪ, lɛˈʒetɪ/, ‹legéu› /lɛˈʒaw, lɛˈʒew/, ‹legél-› /lɛˈʒal-, lɛˈʒel-/, ‹legéuxi› /lɛˈʒawʃɪ, lɛˈʒewʃɪ/, ‹legénïe› /lɛˈʒanʲːɐ, lɛˈʒenʲːɐ/, ‹dougéti› /ˈduʒatɪ, ˈduʒetɪ/, ‹nedougéti›, pisiémo, uzgleadno: giely, gielieti, gieloba, gielœiben, gielœibn-, gielouati, drugieti, giex, giexati, giexliu, giexliv-, ycrigien (cr-), ycrigien- (cr-), ycrigienieti (cr-), legieti, legieu, legiel-, legieuxi, legienïe, dougieti, nedougieti.
Na cœilco ‹ie› ne dougye rèunity vuimóuvõ /a/ pœsylie /t͡ʃ, ʒ, ʃ, j/, to doumax nad tuimy pisati is ‹a›, cytosi na xib ‹gialy ; drugiati› ci ‹‹gealy ; drugiati›, gyaly ; drugyati›, ta poiasniõ ceomou use tacui riexix stati pri ‹ie›:
pervçui, xayi inde neyma rœzniçui u vuimóuvie *gē ta *gen-, obie dauxi /ʒa/ (abo o tacœy rœzniçie ne viemo), use sõty nariecïa cde rœzniça u vuimóuvie médyu yima e, a to, npr. ‹gielco› “pity, sorry, regret (prislovo-adverbium)” is corenemy *gēl- e móuvleno he /ˈʒeɫko ~ ˈʒewko/, ‹gealco›, a ‹gealco› “a little sting” is corenemy *gen-dl- (œd daunieyxeoho *gēl-dl-) he /ˈʒi̯͡eɫko ~ ˈʒi̯͡ewko/;
za drougoe, bayi dougye ci cde e rœzniça u vuimóuvie a cde ni, e tóuc ròzlõciti na pisymie dua rœzna xiba dieyeslœu, a to na *-ēti — dieyeslova stanou ci naboutïa stanou, ta dieyeslova ceasto-truala na *-iati ( *-i-+-a-ti), pitimo sõœdnosima is dieyeslovami na *-iti; ou dieyeslœu na *-ēti nicda ne bouaiéty ceut ( “pair”) is dieyeslovami na *-iti, i na opacui, do dieyeslœu na *-iati sluivéty useucdui mogemo dœbyrati ceut dieyeslova na *-iti; a crœmy seoho, he receno vuisye, pœsylie *k, *g, *x, *j *ē mogéty bouti u pèunax nariecïax móuvleno razomy i he /t͡ʃe, ʒe, ʃe, je/, uzgleadno, a *kia / *tia, *gia / *zia, *xia / *sia, *jia ino he /t͡ʃa, ʒa, ʃa, ja/, uzgleadno; porœunaite:
/t͡ʃa, t͡ʃe/ ← *-k- + -ē-ti:
cricieti /krɪˈt͡ʃatɪ, krɪˈt͡ʃetɪ/
móucieti /mowˈt͡ʃatɪ, mowˈt͡ʃetɪ/
piscieti /pɪˈʃt͡ʃatɪ, pɪˈʃt͡ʃetɪ/
verescieti /β̞ərɛˈʃt͡ʃatɪ, β̞ərɛˈʃt͡ʃetɪ/
turcieti, sturcieti /(s)tɘ̞rˈt͡ʃatɪ, (s)tɯrˈt͡ʃatɪ, (s)tɘ̞rˈt͡ʃetɪ, (s)tɯrˈt͡ʃetɪ/
blyscieti /blɪˈʃt͡ʃatɪ, blɪˈʃt͡ʃetɪ/
zuõcieti /(d͡)zwo̝ˈt͡ʃati, (d͡)zwo̝ˈt͡ʃeti/
muicieti /mɘ̞ˈt͡ʃatɪ, mɯˈt͡ʃatɪ, mɘ̞ˈt͡ʃetɪ, mɯˈt͡ʃetɪ/
déréncieti /dɛrɛnˈt͡ʃatɪ, dɛrɛnˈt͡ʃetɪ/
sicieti /sɪˈt͡ʃatɪ, sɪˈt͡ʃetɪ/
quicieti /kʋɪˈt͡ʃatɪ, kʋɪˈt͡ʃetɪ/
ymcieti /(ɪ)mˈt͡ʃatɪ, (ɪ)mˈt͡ʃetɪ/
ale:
/t͡ʃa/ ← *-k- + -i-a-ti, *-t- + -i-a-ti:
trõtiati /trʊˈt͡ʃatɪ/ : ← trõtiti /trʊˈtɪtɪ/
outratiati /utraˈt͡ʃatɪ, u̯traˈt͡ʃatɪ/ : ← outratiti /uˈtratɪtɪ, u̯ˈtratɪtɪ/
œdznaciati /(w)ʏdznaˈt͡ʃatɪ; ʷodznaˈt͡ʃatɪ ~ o̯dznaˈt͡ʃatɪ/ : ← œdznaciti /(w)ʏdˈznat͡ʃɪtɪ; ʷodˈznat͡ʃɪtɪ ~ o̯dˈznat͡ʃɪtɪ/
vuirõciati /β̞ɘ̞rʊˈt͡ʃatɪ, β̞ɤrʊˈt͡ʃatɪ/ : ← vuirõciti /ˈβ̞ɘ̞rʊt͡ʃɪtɪ, ˈβ̞ɤrʊt͡ʃɪtɪ/;
/ʒa, ʒe/ ← *-g- + -ē-ti:
legieti /lɛˈʒatɪ, lɛˈʒetɪ/
drugieti /drɘ̞ˈʒatɪ, drɯˈʒatɪ, dɨrˈʒatɪ, drɘ̞ˈʒetɪ, drɯˈʒetɪ, dɨrˈʒetɪ/
dougieti /ˈduʒatɪ, ˈduʒetɪ/
ale:
/ʒa/ ← *-g- + -i-a-ti, *-z- + -i-a-ti:
uraziati /wraˈʒatɪ, uraˈʒatɪ/ : ← uraziti /ˈwraˈzɪtɪ, uˈrazɪtɪ/
meregiati /mərɛˈʒatɪ/ : ← meregiti /mərɛˈʒɪtɪ, məˈrɛʒɪtɪ/
nabiziati /nablɪˈʒatɪ/ : ← nabliziti /naˈblɪzɪtɪ/
peremnogiati /ˌpərɛmnoˈʒatɪ/ : ← peremnogiti /ˌpərɛˈmnoʒɪtɪ/
/ʃa, ʃe/ ← *-x- (*ks) + -ē-ti:
gõstieyxieti /ɣ̞ʊstʲi͡eʃːatɪ, ɣ̞ʊstʲi͡eʃːetɪ, ˀɦʊstʲi͡eʃːatɪ, ˀɦʊstʲi͡eʃːetɪ/
bielieyxieti /bi͡eˈli͡eʃːatɪ, bi͡eˈli͡eʃːatɪ/
hostrieyxieti /ɦoˈstri͡͡eʃːatɪ, ɦoˈstri͡͡eʃːetɪ/
ale:
/ʃa/ ← *-x- (*ks) + -i-a-ti, *-s- + -i-a-ti:
ougasiati /uɣ̞aˈʃatɪ, u̯ɣ̞aˈʃatɪ/ : ← ougasiti /uɣ̞aˈsɪtɪ, u̯ɣ̞aˈsɪtɪ
zalixiati /zalɪˈʃatɪ/ : ← zalixiti /zaˈlɪʃɪtɪ/
/ja, je/ ← *-j- + -ē-ti:
stoyieti /stoˈjatɪ, stoˈjetɪ/
ale:
/ja/ ← *-j- + -i-a-ti:
payiati /pajatɪ/ : ← poyiti /poˈjɪtɪ/
crayiati /ˈkrajatɪ/ : ← croyiti /kroˈjɪtɪ/
А в слові “pravopisi” останнє і значить [sɪ] чи [sʲi]?
Bagiena ci pœdguiliéna e vuimóuva [sɪ], ta mogéty bouti i [sʲi].
Чому “siõ” дає /sʲu/ в “usiõdui”, але /ʃu/ в “pisiõ” й “Nagolosiõ”? Чому “sia” – це /sʲ/ в “sesia”, але /ʃ/ в “mésianïa”?
Slouxyno puitanïe. Znamanscui (“normally”) ci za proxuiboiõ (“by default”) e ‹i› médyu sõgolosnomy ta golosnomy zasteregeno (“is reserved”) znaciti cyto sõgolosen pered simy ‹i› e zueagoslœuno(!) meacoc, tb.:
*k, *t → /t͡ʃ/ — prn.: vuirõciati, prõtiati, xotya /xoˈt͡ʃa/, corotye /kɔˈrʷɔt͡ʃɛ/, dievotya /dʲi͡eβ̞ot͡ʃa/, Óurõtyu /oˈwrʊt͡ʃ, o̯ˈwrʊt͡ʃ, wrʊt͡ʃ/, neminõtye /nɛmɪˈno̝ʷt͡ʃɛ/, xotiéte /ˈxʷɔt͡ʃɛtɛ/, zaznaciéno /zaˈznat͡ʃɛno/, œdznaciõ /wʏdˈznat͡ʃʊ/, œdznaciati /wʏdznaˈt͡ʃatɪ/, matieoxa /ˈmat͡ʃoxa, ˈmat͡ʃɛxa/, vertiõ /β̞ərˈt͡ʃo̝ʷ/, crõtiõ /krʊˈt͡ʃo̝ʷ/, crõtiénic /krʊˈt͡ʃɛnɪk/, datya /ˈdat͡ʃa/, datyeoiõ /ˈdat͡ʃɛjʊ, ˈdat͡ʃojʊ/, datyami /ˈdat͡ʃamɪ/, datyu /dat͡ʃ/ (rod. mn. œd datya)
*g, *z → /ʒ/ — prn.: gruizya /ˈɣ̞rɘ̞ʒa, ˈɣ̞rɯʒa/, meregya /mərɛˈʒa/, nœzyu /nyʒ/, nozya /noˈʒa/, nizye /ˈnɪʒɛ/, blizye /ˈblɪʒɛ/, maziõ /ˈmaʒʊ/, laziõ /ˈlaʒʊ/, niegiõ /ˈnʲi͡eʒʊ/, niegiénca /ˈnʲi͡eʒɛnka/, niziõ /ˈnɪʒʊ/ (niziti)
*x (*ks), *s → /ʃ/ — prn.: prosiõ /proˈʃo̝ʷ, ˈprʷɔʃʊ/, lixiõ /lɪˈʃo̝ʷ/, miesiati /mi͡eˈʃatɪ/ ( : miesiti /mi͡eˈsɪtɪ/), viesiati /ʋi͡eʃatɪ/ ( : viesiti /ˈʋi͡esɪtɪ/), colixiõ /koˈlɪʃʊ/ ( : colixati /kolɪˈxatɪ/), nosiõ /noˈʃo̝ʷ, ˈnʷɔʃʊ/ ( : nositi /noˈsɪtɪ/), nagolosiõ /naɣ̞ɔloˈʃo̝ʷ/ (nagolositi /naɣ̞ɔloˈsɪtɪ/)
*l → /lʲ ~ ʎ/ — npr.: coliõ /koˈlʲo̝ʷ, ˈkʷɔlʲʊ/, volya /ˈβ̞ʷɔlʲa/, dolya, dieliõ /dʲi͡eˈlʲo̝ʷ/, seliõ /sɛˈlʲo̝ʷ/, stelya /ˈstɛlʲa/
*n → /nʲ ~ ɲ/ — prn.: canya /ˈkanʲa/, piniõ /pɪnʲo̝ʷ/ ( : piniti /pɪˈnɪtɪ/), zamaniouati /zaˈmanʲuwatɪ/
*r → /rʲ ~ r/ — prn.: bourya /ˈburʲa, ˈbura/, dovieriati /doʋi͡eˈrʲatɪ, doʋi͡eˈratɪ/, vieriõ /ˈʋi͡erʲʊ, ˈʋi͡erʊ/
*b → /bʎ/ — prn.: goubiõ /ɣ̞ʷuˈbʎo̝ʷ, ˀɦʷuˈbʎo̝ʷ/ (goubiti /ɣ̞ʷuˈbɪtɪ, ˀɦʷuˈbɪtɪ/), grebya /ˈɣ̞rɛbʎa/
*m → /mʎ/ — prn.: zemya /(d)͡zɛˈmʎa/, tomiõ /toˈmʎoʷ/ (tomiti /toˈmɪtɪ/)
*p → /pʎ/ — prn.: liepiõ /li͡epʎo̝ʷ/, crapya /ˈkrapʎa/
*w → /wʎ/ — prn.: trauya/travya /ˈtrɑwʎa, ˈtrɑ̝wʎa/, bauiõ/baviõ /ˈbɑwʎʊ, ˈbɑ̝wʎʊ, ˈbɒwʎʊ/ (baviti /ˈbaʋɪtɪ/)
*d → /d͡ʒ/ — prn.: sadya /ˈsad͡ʒa/, sõdiõ /sʊˈd͡ʒo̝ʷ/, sidiõ /sɪˈd͡ʒo̝ʷ, ˈsɪd͡ʒʊ/, vuisidiouati /β̞ɘ̞ˈsɪd͡ʒuwatɪ, wɤˈsɪd͡ʒuwatɪ/
U usiõdui ta sesia e /sʲ ~ ɕ/, i tocynieyxe bui boulo pisati: ushiõdui ta seshia, cde ‹h› slougity scripiti (“to block”) ci niyaciti (“neutralize”) preamõ dieyõ ‹i› na ‹s› → /ʃ/, a inde tacui pisax i ushiõdui, seshia ci ushyõdui, seshya. Ne he (“unlike”) vuisye tourianœi pricladui na ‹siG› / ‹syG› (G = golosen), u six slovax e */sʲ/ + */j/ pozdieyxe, a tomou gadax cyto mogiõ pisati-yea ‘prostieyxe’ (bez ‹h›) i cyto /sʲ ~ ɕ/ a ne /ʃ/ u nix bõdéty yasno yz samoyui rodui (“nature”) yix. Ta coli naguilite cyto radxe buimy pisau is ‹sh›, bõdõ.
Як читається “ourociuxi”?
po sõgolosnie: /uˈrʷɔt͡ʃɪwʃɪ/
po golosnie: /u̯ˈrʷɔt͡ʃɪwʃɪ, wˈrʷɔt͡ʃɪwʃɪ/
Ѣѣ — IE, Ie, ie:
/ˈji͡em/ — iemy “I eat”
/jem ~ je̝m/ — émy “(I) am”
/jɪm ~ jim/ — yim “(to) them”
Єє/Ее — /ɛ/:
‹e› — pered SG:
/t͡ʃɛˈsati/ — cesati
‹é› — /ɛ/
a) u reapie, ta poperedialno
/ˈpʏdmɛt/ — pœdmét (pœdméta)
b) po ‹i›:
v. nizye pœd ‘Dieyeslovami’.
Ьь /ə (æ)/:
‹e› — u reapie:
/pæs/ — pes
‹è› — /ə (æ)/ pered SG, ta poperedialno
/pæˈsæt͡ɕ/ — pèseç (pèsç-)
/oˈzɛrət͡ɕ/ — ozéreç (ozérçe)
/β̞ɛˈt͡ʃe͡irəɲ/ — vecéreny (vecérnia)
/ʋi͡etəˈræt͡ɕ/ — vietèreç (vieterç-, vieter, vietr-)
/ˈpærət͡ɕ/ — pèreç (perç-, perc-)
/dəˈrɛn/ — deren
/ˈdærən/ — dèren (dern-)
/ˈʒɛrɛx/ — géréx
/ˈʒɛlɛx/ — géléx
/ʒɛlɛˈxywsʲk(ʲ)ɘj/ — Gélexœuscuy
/ʒɛlɛˈxoβ̞ɪt͡ʃ/ — Gélexovityu
/ʒɛˈlɛʃ.ko/ — Gélexyco
/ʒɛlɛˈʃɛnko/ — Gélexenco
/ˈpɛlɛx/ — péléx
/pɛlɛˈxat/ — pélexat
/β̞əˈræwka/ — vèrèuca
/β̞əˈræβ̞ɔk/ — vèrèvoc
/(o)səˈlædət͡ɕ/ — osèlèdeç (osèledç-)
/ˈzærən/ — zèren (zern-)
/zəˈrænt͡sɛ/ — zèrènçe
/zərəˈnæt͡ɕ ~ zəˈrænət͡ɕ/ — zèrèneç
Dieyeslova:
/s — ʃ/, /x —ʃ/
pisati: pisiéty, pisiéte
brexati: brexiéty, brexiéte
‹-siti : -sieun/-sién(-), -xiti : -xieun/-xién(-)›
viesiti: viesién
viexiti: viexién
/t — t͡ʃ/, /k — t͡ʃ/
xotieti: xotiéty, xotiéte
clicati: cliciéty, cliciéte
‹-titi : -tieun/-tién(-)›, ‹-citi : -cieun/-cién(-)›
mõtiti: mõtieun, mõtiéna
mõciti: mõcién
‹-cti : -ceun/-cén, -cena›
pecti: peceun/pecén, pecena
/z — ʒ/, /ɣ — ʒ/
‹-zati : -zié-›
riezati: rieziéty, rieziéte
‹-gti : -géty, -ge-›
mogti: mogéty, mogete
‹-ziti : -zién-, -giti : -gién-›
ialoziti: ialoziéno
logiti: logiéno
‹-gti : -geun/-gén, -gen-
preagti: preageun/preagén, preagena
Na ‹-gati : -giéty, -giéte› neyma.
/d — d͡ʒ/
‹-diti : -dieun/-dién(-)›
sõditi: sõdieun, sõdiéna
/b — bl, bʎ/
‹-biti : -bleun/-blén, -blen-›
ròbiti: ròbleun/ròblén, ròblena
/m — ml, mʎ/
Na ‹-mati : -mléty, -mlete› neyma.
‹-miti : -mleun/-mlén, -mlen-›
duimiti: duimleun/duimlén, duimlena
/p — pl, pʎ/
suipati: suipléty, suiplete
‹-piti : -pleun/-plén, -plen-›
criepiti: criepleun/crieplén, criepleno
/w — wl, wʎ/
Na ‹-vati : -uléty, -ulete› neyma.
‹-viti : -uleun/-ulén, -ulen-›
cepiti: cepleun/ceplén, cepleno
/l — l, lʲ/
slati: sliéty, sliéte
‹-liti : -lieun/-lién(-)›
steliti: stelieun/stelién, steliéno
/n — n, nʲ/
Na ‹-nati : -niéty, -niéte› neyma.
‹-niti : -nieun/-nién(-)›
boroniti: boronieun/boronién, boroniéno
/r — r, rʲ/
orati: oriéty, oriéte
‹-riti : -rieun/-rién(-)›
variti: varieun/varién, variéna
Спасибі! Дозвольте, будь ласка, ще кілька питань. Чому, за яким правилом “жаль” пишеться як якийсь гель (не знайду)?
А в слові “pravopisi” останнє і значить [sɪ] чи [sʲi]?
Чому “siõ” дає /sʲu/ в “usiõdui”, але /ʃu/ в “pisiõ” й “Nagolosiõ”? Чому “sia” – це /sʲ/ в “sesia”, але /ʃ/ в “mésianïa”?
Як читається “ourociuxi”?
Спасибі
Ѣѣ — IE, Ie, ie:
/ˈji͡em/ — iemy “I eat”
/jem ~ je̝m/ — émy “(I) am”
/jɪm ~ jim/ — yim “(to) them”
Єє/Ее — /ɛ/:
‹e› — pered SG:
/t͡ʃɛˈsati/ — cesati
‹é› — /ɛ/
a) u reapie, ta poperedialno
/ˈpʏdmɛt/ — pœdmét (pœdméta)
b) po ‹i›:
v. nizye pœd ‘Dieyeslovami’.
Ьь /ə (æ)/:
‹e› — u reapie:
/pæs/ — pes
‹è› — /ə (æ)/ pered SG, ta poperedialno
/pæˈsæt͡ɕ/ — pèseç (pèsç-)
/oˈzɛrət͡ɕ/ — ozéreç (ozérçe)
/β̞ɛˈt͡ʃe͡irəɲ/ — vecéreny (vecérnia)
/ʋi͡etəˈræt͡ɕ/ — vietèreç (vieterç-, vieter, vietr-)
/ˈpærət͡ɕ/ — pèreç (perç-, perc-)
/dəˈrɛn/ — deren
/ˈdærən/ — dèren (dern-)
/ˈʒɛrɛx/ — géréx
/ˈʒɛlɛx/ — géléx
/ʒɛlɛˈxywsʲk(ʲ)ɘj/ — Gélexœuscuy
/ʒɛlɛˈxoβ̞ɪt͡ʃ/ — Gélexovityu
/ʒɛˈlɛʃ.ko/ — Gélexyco
/ʒɛlɛˈʃɛnko/ — Gélexenco
/ˈpɛlɛx/ — péléx
/pɛlɛˈxat/ — pélexat
/β̞əˈræwka/ — vèrèuca
/β̞əˈræβ̞ɔk/ — vèrèvoc
/(o)səˈlædət͡ɕ/ — osèlèdeç (osèledç-)
/ˈzærən/ — zèren (zern-)
/zəˈrænt͡sɛ/ — zèrènçe
/zərəˈnæt͡ɕ ~ zəˈrænət͡ɕ/ — zèrèneç
Dieyeslova:
/s — ʃ/, /x —ʃ/
pisati: pisiéty, pisiéte
brexati: brexiéty, brexiéte
‹-siti : -sieun/-sién(-), -xiti : -xieun/-xién(-)›
viesiti: viesién
viexiti: viexién
/t — t͡ʃ/, /k — t͡ʃ/
xotieti: xotiéty, xotiéte
clicati: cliciéty, cliciéte
‹-titi : -tieun/-tién(-)›, ‹-citi : -cieun/-cién(-)›
mõtiti: mõtieun, mõtiéna
mõciti: mõcién
‹-cti : -ceun/-cén, -cena›
pecti: peceun/pecén, pecena
/z — ʒ/, /ɣ — ʒ/
‹-zati : -zié-›
riezati: rieziéty, rieziéte
‹-gti : -géty, -ge-›
mogti: mogéty, mogete
‹-ziti : -zién-, -giti : -gién-›
ialoziti: ialoziéno
logiti: logiéno
‹-gti : -geun/-gén, -gen-
preagti: preageun/preagén, preagena
Na ‹-gati : -giéty, -giéte› neyma.
/d — d͡ʒ/
‹-diti : -dieun/-dién(-)›
sõditi: sõdieun, sõdiéna
/b — bl, bʎ/
‹-biti : -bleun/-blén, -blen-›
ròbiti: ròbleun/ròblén, ròblena
/m — ml, mʎ/
Na ‹-mati : -mléty, -mlete› neyma.
‹-miti : -mleun/-mlén, -mlen-›
duimiti: duimleun/duimlén, duimlena
/p — pl, pʎ/
suipati: suipléty, suiplete
‹-piti : -pleun/-plén, -plen-›
criepiti: criepleun/crieplén, criepleno
/w — wl, wʎ/
Na ‹-vati : -uléty, -ulete› neyma.
‹-viti : -uleun/-ulén, -ulen-›
cepiti: cepleun/ceplén, cepleno
/l — l, lʲ/
slati: sliéty, sliéte
‹-liti : -lieun/-lién(-)›
steliti: stelieun/stelién, steliéno
/n — n, nʲ/
Na ‹-nati : -niéty, -niéte› neyma.
‹-niti : -nieun/-nién(-)›
boroniti: boronieun/boronién, boroniéno
/r — r, rʲ/
orati: oriéty, oriéte
‹-riti : -rieun/-rién(-)›
variti: varieun/varién, variéna
Не менш важливо: для створення трибуналу не треба писати нічого нового, додавати голоси проти, не треба щось змінювати, перевіряти потім, виправляти. Упорядники можуть видаляти слова, трибунал може збиратися, обговорювати й голосувати. Ви ж розумієте, що впорядникам зараз не до того, щоб писати щось нове, і це надового? А трибунал можемо хоч зараз створити з того, що вже давно є й перевірене
Ви натрибуналите 🤣🤦♂️
Не менш важливо: для створення трибуналу не треба писати нічого нового, додавати голоси проти, не треба щось змінювати, перевіряти потім, виправляти. Упорядники можуть видаляти слова, трибунал може збиратися, обговорювати й голосувати. Ви ж розумієте, що впорядникам зараз не до того, щоб писати щось нове, і це надового? А трибунал можемо хоч зараз створити з того, що вже давно є й перевірене
Ні, не хочу. Вище чітко було написано, що можливість голосувати проти перекладу повинна з’являтися в користувачів, що набрали певну кількість голосів на свої переклади, як і в разі голосування за перенесення слова до чистилища. Кароліна пропонує 500 голосів (це щоб Ви змогли текстовим пошуком скористатися). І такого роду обмеження я цілком схвалюю. Тож тут ми всі (Кароліна, Ярослав, Ви, Я) одностайні.
Воно-то добре, але я не тільки про це.
…кожен голос має бути пояснений. Тобто просто кинути “+” не вийде, точніше, він не матиме ваги. Ви ж розумієте, що за задумом “погреба” кожен зможе поставити протиголос слову, бо “просто так захотілося”, “такий настрій”, “так здалося” чи з особистої неприязні, і людину не присилуєш пояснити? При поясненні ж кожен учасник “трибуналу” має довести своє розуміння втямка, значення перекладу, засадної різниці між ними (якщо така є) та доказів, висунутих проти нього.
Я до того, що кожен явно невідповідний переклад – наслідок нерозуміння втямка, значення свого слова, рідше – правил словотворення. І протиставити йому можемо тільки розуміння, і кожен голос має бути пояснений. Наприклад: “Я вважаю, що переклад “твердження” до слова “теорема” явно невідповідний, бо це надзначник (гіперонім) до слова “теорема”: і “теорема”, і “аксіома”, і “лема”, і “догма” – це все твердження, але теорема – таке твердження, правильність якого встановлюється доведенням (на основі аксіом і доведених раніше теорем)”. Тут учасник трибуналу доводить, що розуміє, що таке теорема; усвідомлює, що таке твердження; знає, що теорема – один із різновидів твердження, тому слово “твердження”, як значно ширше, не може бути перекладом.
Річ у тім, що немало користувачів і 500+, і 1000+ голосів показували, що недостатньо щось зрозуміли, розібралися в чомусь, або ж просто поспішили, не звернули на щось увагу (добродій Цісар, “кіш” до “бункер”; добродій Єлисій, “каплитан” до “квазіпортальний дольмен”; пані Кароліна, “накисенність” (неможливий словотвір) до “сатурація”; добродій Ярослав, “мерхівці” чи “мерхлівці” до “агеліофіли” (цілковите нерозуміння ним і тими, хто проголосував “за”, значення втямка)). За мною, звісно, теж такі гріхи водяться.
Саме тому я наполягаю, що для виключення таких помилок через утому, настрій, незнання, нерозуміння, а також впливу особистого ставлення, кожен голос має бути пояснений
> \> З погребом хороший задум\, хотілося б таке побачити\. Маю запитання: голоси «за» та «проти»\, на Вашу думку\, мають впливати на один лічильник чи на різні? Один — це як із чистилищем\, різні — ну то як итуб абощо\.
>
> Маю й до Вас запитання: Ви хочете дати голосувати проти перекладів тим-таки користувачам...
Ні, не хочу. Вище чітко було написано, що можливість голосувати проти перекладу повинна з’являтися в користувачів, що набрали певну кількість голосів на свої переклади, як і в разі голосування за перенесення слова до чистилища. Кароліна пропонує 500 голосів (це щоб Ви змогли текстовим пошуком скористатися). І такого роду обмеження я цілком схвалюю. Тож тут ми всі (Кароліна, Ярослав, Ви, Я) одностайні.
https://slovotvir.org.ua/words/infuzoriia-tufelka
“Інфузорія-туфелька” – “лаптик волохатий”.
Чому “лаптик”? Чому “волохатий”? Хіба це схоже на науковий стиль?
“Щербачок” не краще.
