1
Зробіть, будь ласка, переглянуті слова
‹приток, прито́ку› proti ‹прито́ка› u slœunicou Gelexœuscoho (I, 761)
Znacyéinnha:
‹приток, прито́ку›
“Zufluss”, “Anprall des Wassers”, “Einfluss”, “Einwirkung”, “Beziehung”
‹прито́ка›: 1) “Gelegenheit”, “Vorwand ; Scheingrund”, 2) “Nebenfluss”
Xotcha sesœi znacyéinnha e dano tac, i popri pozœrnõ totogynœsty, poxodeaty œd rœznuix coreneu:
tvari iz znacyéinnhami “•fluss” ta “Anprall des Wassers” sõty œd corene ‘toc•’ “tecti, tociti” ← *tok-, a tvari iz inchimi znacyéinnhami (“Gelegenheit”, “Scheingrund”, “Vorwand”) œd “tuicati, tcati, tcnõti, tòciti” ← *tuk-.
Rouplivœsty tou polẽgaié u ‘nepràvilnosti’ œdcrẽtœu golosnœu corenou, a tó, cyto slab yeur *u postõpaié tou he silen, a *o u oumóuvax peregolosou postõpaié, ni bui, bezony:
‹прито́ка› “Gelegenheit”, “Vorwand ; Scheingrund”:
— *pri•túk•a → ‹pritòca› /prɪˈtɒkɐ, prɪˈtɔkɐ/, a ne → ‹pritca› /ˈprɪtkɐ/ ;
‹прито́ка› “Nebenfluss” e pràvilno:
— *pri•tók•a → /prɪˈtokɐ/ ;
‹приток, прито́ку› “Zufluss”, “Anprall des Wassers”, “Einfluss”:
— *pri•tok•u → /prɪtʷok/, a ne /prɪtyk/. Tout e, prauda, puitainnhe cde nagolos imé bouti u ‹приток›, yac u slœunicou Gelexœuscoho œun na sémy slovie xuibity. E lixye na tvarie ‹прито́ку›, ta yz yeoho conecyno vuipluivaié ci nagolos i u ‹приток› e na corenie, atge u tœmyge slœunicou pœtcnemo yac tvarui iz rœznui nagolosui u imenopadie ta u cœsniex padiex, porœunaite: ‹право́кість, живо́кість› proti ‹правоко́сту, живоко́сту›, ‹при́пір› (xotcha e i ‹припі́р›) proti ‹припо́ру›, ‹при́кір› proti ‹прико́ру›, ‹при́зір› (porõcy ‹призі́р›) proti ‹призо́ру› tc., ta i zo stalomy nagolosomy, na pr.: ‹приві́й — приво́ю›, ‹при́гар — при́гарка›, ‹при́гаток — при́гатка› tc. Malo pomogé i viedomœsty o nagolosie u ‹прито́ка›, atge e, na pr.: g. ‹приви́да› ale m. ‹при́вид›, g. ‹призна́ка› ale m. ‹при́знак› (porõcy ‹призна́к›). Ta se e znacylivo, na cœilco u razie nagolosou ‹при́ток› mogemo iz dostatnioiõ pèunœsttyõ tóucouati ‹o› bóulgariçui he œdcrẽt *o-peregolosou “pœunœcynoho” razou — |u̯͡o] → [ʷo] u beznagolosie. U razie nagolosou ‹прито́к› e tacoe tóucouainnhe imovierno, ta mnieye pèuno, a mogé isviedciti i cyto slovo tó e cerpano yz inchui slovianscui móuvui.
Pri usiex œdcruitax puitainnhax, dieto e cyto u slovax six sõty dva rœzna corenia. Pro se isviedceaty yzocrema znacyéinnha: “•fluß ( ← fließen) — tœuc, tecti, tociti” — coréiny *tok• : *tek•, ta incha œd *tuk- “tcati, tuicati, tcnõti” i “tòciti”.
Mitogœidno, ‹tociti› ← *tok• i ‹tòciti› ← *túk- e zasviedcyeno ouge u pameatcax dauniorousscoyui dobui: ‹точити› *источать, проливать, испускать, расточать, растрачивать, даровать ; истачивать, проедать ; вытачивать ; гнать, ездить” (Iznadobui Sriezneuscoho) ← *tok• “tociti ( : tecti)”, ta ‹точити› “считать, пересчитывать” ← *túk• “tòciti ( : tuicati, tcnõti, tcati)”.
»двері відчинять ся« dvèri sea/sẽ œdcineaty
»Подивися на ньо → подиви на ньо« »Gleany nany« — bez nagolosou na “at him” ale iz nagolosomy na ‘gleany’ ; »gleany na neoho / yeoho« — iz nagolosomy na ‘œun — yeoho’
»ми користаємо “ся” чому нам не користати « — »coristayemo yz(!)« (yz ceoho, i bez ‘mui’)
»чому б не користати« — »ceomou ne coristati yz (ceoho)«
»нові форми мені - мі, собі - сі« — pitomui (ne ‘novui’): ‘mi’ (‹ми›, ne ‹мі›), ‘si’ (‹си›, ne ‹сі›), ‘ti’ (‹ти›, ne ‹ті›)
»Чи є правильна справна/поправна словосполука “предметна область”?
U yacie znacyéinnhie ‘pràvilna’? Ci pitoma e, pac nie: obie slovie — i ‘oblasty’ i ‘prédmét’ esta storonsca, cerpana. A na cœilco veatscoiõ e tó ‘предметная область’, to, yasna riecy, oucrayinscoe ‘предметна область’ e œdtui — inchami móuvami e tó inacye.
»Непитомість слова “предметний” наразі незначна, ідеться саме про вживання слова “область”.«
He bui slovo ‘oblasty’ boulo rœdno.
Добродію Єлисію, а яке саме походження слова “сирвасер”, не підкажете, будь ласка?
Ya tacoho slova ne znaiõ.
https://slovotvir.org.ua/words/morozyvo — неясно що, наше слово
Який змисл із цієї нитки, коли є Чистилище? Додавайте все, що вважаєте за потрібне, а там уже користувачі самі проголосують чи треба перекладати слово.
Ну додав би, скажімо, Володимир слова «кіт», «козак», «гетьман» та «укулеле». Що було б? Усі просто прийшли би поплюватися туди й закинули б до Чистилища. Й чекали би ці слова довго й нудно, коли нарешті прийде добродій Луком і повидаляє їх.
Усе ж варто сюди щось додавати, щоб почути думки про слова й не засмічувати зайве Словотвір. Ну й певна річ, що хороше чистомовство не в тому, щоби перекладати геть усе. Треба виробити хороший смак до мови, щоб, змішавши його зі здоровим глуздом, перш за все в самого себе питати, чи варто перекладати те чи те слово. І якщо варто, то які його похідні очевидним чином дібраний переклад «успадкують», а для яких потрібна інша сторінка. Якщо не певні в «очевидності» чогось, хоч і припускаєте таку — чом би й не запитати тут? Біда лише, що [майже] ніхто сюди не заходить.
Щойно в Мережі найшов веб-версію слівника Желехівського/Недільського: https://slavistik-portal.de/dicthub/dict-zelech.html. Може то стане кому в пригоді. :)
Який змисл із цієї нитки, коли є Чистилище? Додавайте все, що вважаєте за потрібне, а там уже користачі самі проголосують чи треба перекладати слово.
Якраз для того що не вважають за потрібне
Який змисл із цієї нитки, коли є Чистилище? Додавайте все, що вважаєте за потрібне, а там уже користачі самі проголосують чи треба перекладати слово.
Як вважаєте, чи треба додати слова
Я гадаю ні, попри те, що вони чужі
А ще: “всує” це церковнослов’янщина чи ні? Оце слово можна, якщо не наше
https://slovotvir.org.ua/words/homeopatiia
Переклад “марноліцтво”, 2 голоси.
“Марноліцтв” існує-бо безліч. Це слово ніяк не передає значення саме гомеопатії
Будь ласка, добродії. https://slovotvir.org.ua/words/barometr
Слово “барометр”. 5 голосів за “повітромір” (що міряють? Повітря? ) і 3 – за “погодомір”. Треба пояснювати, чому це явно невідповідні переклади?
Добродії, учіться, будь ласка, користуватися словниками! Так, у словнику спроб(!) П. Штепи і “дросель”, і “котушка” — це “навитка”. Виходить, для нього будь-яка (гроз.) котушка — це дросель. Будь ласка, порівнюйте, шукайте!
Pisali’ste, cyto ne mogete coristati yz -nnye zamiesty -nïe, e bo -nnye u deyacuix pricméitnikiex? A ceomou b’ Vam u tacœmy razie ne pisati natomiesty -nnié? Tacoe napisanïe iméty œdpoviedati i Vaseomou -rié, -vié, -mié tocyto. Pro mene, ono e ouge znacyno crasxe, négy Vasye -innhe. Coli e tout potreba u œdmedyouannie oucrayinscoyui œd inxyuix sloveanscuix móuv, œzymõ yeoho za duo do -nïe. Tac samo i usiõdui, cde e ï, ocrœmy sõgolosen, cyto ne podóugiouiõty sea. Pisati hi Vui -rié, -vié, -mié tocyto ne stanõ, se bo teagnéty za soboiõ coupõ inxyuix izmien¹, cotruix émy proti. Pœizdnieyxe iesce podieliõ sea cœilcoma inxyuimi izmienami u moyéy œdmienie Vaseoyui pravopisi.
Coupõ yacuix yzmien imé teagti za soboiõ pisannhe ‹-bié, -mié, -pié, -rié, -vié›?
‹Vaseoyui›?
Pœizdnieyxe iesce podieliõ sea cœilcoma inxyuimi izmienami u moyéy œdmienie Vaseoyui pravopisi.
Rad bõdõ cèu yea.
A cyto gadaïete o moyémy naverzie poyeati /ʎ/ ← *y pœsylie gõbnuix sõgolosnœu pered ynomy golosnomy he ‹l› na pisymie za proxuiboiõ znaciti /ʎ/, tb. na pr. ‹bla› = /bʎa/, ‹mla› = /mʎa/, ‹pla› = /pʎa/, ‹ula› = /wʎa/, ta yac imemo i prosto /l/, uclioucyno /bla, mla, pla, wla/, to dodauchi ‹h›, otge: ‹blha› /bʎa/ proti ‹bla› /bla/, ‹mlha› /mʎa/ proti ‹mla› /mla/, ‹plha› /pʎa/ proti ‹pla› /pla/, ta ‹ulha› /wʎa/ proti ‹ula› /wla/? Pacye, pered /ɛ/ e te /ʎ/ stalo /l/. Pitimo, ‹n+h› e gadcovano istovo hi ‹l+h›. Mynie e se na vid privablivo daiõtchi izvesti ceastotõ ‹i› ci ‹y› na pisymie, pacye u tie samie slovie ; porœunaite: polioubyaiõty proti polioublhaiõty, vuigeolobiouiõty proti vuijoloblhouiõty², ‹prizemiaiõty› proti ‹prizemlhaiõty /prɪzɛˈmʎajʊtʲ/, ‹pricriepiaiõty› proti ‹pricrieplhaiõty› /prɪkriˈpʎajʊtʲ/ (xotcha zagalomy e prosto ‹criepeaty› /ˈkripʎatʲ/, ‹criepiti› /kriˈpɪtɪ (PD), ˈkrepɪtɪ (PN., B.), ‹vuiyauiaiõty (vuiyaviaiõty)› proti ‹vuiyaulhaiõty› /ʋɘ̞jɑ̝wʎajʊtʲ/.
Sõty i inchi tóucui pro ‹lh›. Yzocrema izcladodiel ci tvari iz udietuimy /ə/, na pr.: ‹goloblha› /ɣ̞o•ˈlob•ʎa/ : ‹golobelh› /ɣ̞o•lo•ˈbæʎ/, ‹zemlha› /zɛm•ˈʎa/ : ‹zemelh› /zɛ•ˈmæʎ/, rœuno hi ‹jouravelh (joravelh)› /(d͡)ʒu•rɑ•ˈʋæʎ/ : ‹jouraulha› /(d͡)ʒu•rɑ̝w•ˈʎa/, ‹corabelh› /ko•rɑ•bæʎ/ : ‹corablha› /ko•rɐb•ˈʎa/, ‹craplha› /ˈkrɑp•ʎa/ : ‹crapelh› /ˈkrɑ•pɛʎ/, ‹conoplhui› /ko•ˈnop•ʎɪ/ : ‹conopelh› /ko•ˈno•pəʎ/ tc.
¹ — yzmien, œd *yz-moyn-a bo, a ne *su-moyna
² — Obace, ya sam coristaiõ yz uzorou *-iti : *-i-ati, a ne *-iti : -i-ou-ati, tb. ‘zagoubiti - zagoublhati (zagoubiati)’, otge ‹zagoublhaiõty› /zɑɣ̞uˈbʎajʊtʲ/, (vuijoloblhati) ‹vuijoloblhaiõty› /ʋɘ̞ʒɔloˈbʎajʊtʲ/ tc.
Воно одразу мало значення зібрання людей, це не має нічого спільного з «лик» (лице)
очевидно, запозичене в давньоруську мову з старослов’янської;
стсл. ликъ «хор; зібрання», як і болг. лик «хор», схв. лȗк, виводиться з псл. likъ «тс.», яке вважається запозиченням з готської мови;
гот. laiks (пізньоготське liks) «танок», laikan «скакати, стрибати» споріднене з дісл. leikr «гра», двн. leih (leich) «гра, спів», лит. láigyti «носитись, бігати», давньолит. laigo «танцює», дінд. rejate «скаче, трясеться», перс. ālēxtan «стрибати, брикатись», курд. be-lezium «танцюю», līzim «граю», гр. λιγαίνω «голосно проголошую, співаю»;
менш обґрунтоване припущення про первісну спорідненість слов’янських і германських слів (Uhlenbeck 252; Stender-Petersen 38) та про первісну тотожність з лик «лице» (Stender-Petersen ZfSlPh 13, 249);
р. лик, ликова́ть, бр. лік (церк.) «сонм», лікава́ць, др. ликъ «зібрання; хор»;
Добродію Єлисію, а яке саме походження слова “сирвасер”, не підкажете, будь ласка?
> До речі, хотів запитати вас, Єлисію, які словники поможуть оволодіти вашим письмом? Де можна знайти правильну руську вимову, а не примітивну літературну?
Я, звісно, не добродій Єлисій, але
https://www.academia.edu/5056703/С_Л_Николаев_Вокализм_карпатоукраинских_говоров_1995_I_Покутско_буковинский_ареал
https://www.academia.edu/5057172/С_Л_Николаев_1995_Вокализм_карпатоукраинских_говоров_I_Покутско_буковинский_ареал_продолжение
До речі, хотів запитати вас, Єлисію, які словники поможуть оволодіти вашим письмом? Де можна знайти правильну руську вимову, а не примітивну літературну?
> Але ж це двоїна “витіснила” множину і стала “новою” множиною, хіба ні?
>
Наче ж ні. Ми ж кажемо “дві руки”, а не “дві руці”
За останні роки 2 помітив усе частіше вимовно та письмово “усих” та “всим” при відмінюванні слів “весь/все/всі”. Раніше не чув такого взагалі. І говірковою таку рису назвати складно, не знаю навіть як би вона постала, оскільки там *ě, а перед /s/ якихось звукових обмежень не мало би бути. Як я розумію, таке чути в тих, хто раніше говорив московською, але й в московській такої вимови нема, бо там “е” під наголосом, не “и”, тому навіть надпоправленням таке не назвеш.
Cyto mienite cazjõtchi ‘yac ròzoumieyete, tó e pitimo móuvçœum iz pervchoiõ rœdnoiõ veatscoiõ’?
Menche iz tuimy, ya’smi toho ne pœtcau nicda, ta se, na dielie, mogé bouti lyjaye négy buiste gadali.
Lédve yaca iesce móuvoceasty e tvaro- i zveagoslœuno boula taca mienliva hi zaimea. Uzymiemo i: ‘siy, sey, sesy, tsesy, tsiy, tsey, sesey, sesiy, sesesy, tsesey, osey, otsey, otsiy’, ‘tuy, toy, tey, tot, totot, totuy, totoy, hentuy, héutuy/héotuy’, ‘moya, svoya, tvoya - moa, svoa, tvoa - ma, sva, tva’, ‘moyeï, svoyeï, tvoyeï - moyui, svoyui, tvoyui - meyui/meï, sveyui/svï, tveyui/tveï’, ‘yéy, néy - yeuy / yœy, neuy / nyœy’, ‘yeoho, neoho’ — /ˈjoɦo/, /ˈɲoɦo/, /ˈjɛɦo/, /ˈnɛɦo/, ‘cõdui, cõda, cõdoiõ, cõday, cõduy’, ‘œdsi, œdsily, œdsilya, yz-œdsi, yz-œdsily, yz-œdsilya, œdsi-ca / œdsica, œdsidy, œdsidyca / œdsidy-ca’, ‘cto: /xto, kto, ɸto, tko, ko/’.
Taca pèstrœsty e truala ouge œd nairanieychix dœub, na pr., na miesto pervœstnuix uzorœu ‘œun - cto?, óna - coho?, ónou - comou?…’ ta ‘y - cto?, yeoho - coho?, yeomou - comou? …’ → ‘œun - cto?, yeoho - coho? …’, pozdod.-rous. ta ranoser.-rous. ‘(mõg.) to /tɔ ~ tɒ/ ( ← d.-rous. tu) - cto?, ta - coho?, tou - comou?’ → ser.-rous. ‘to - cto?, toho - coho?, tomou - comou?, tiemy - cuimy, tiex - coho? (mn.), tiem - comou, tiemi - cuimy (mn.) …’ → pozdoser.-rous. ‘tuy - cto/yacuy?, toho, tomou, tuimy, tuix, tuim, tuimi’ tc.
Za seoho useoho e diunieye cyto uzœur ‘usie-’ e iesce dosi truau — porœunaite, yznovou, vuisje recene ‘tiemy, tiemy, tiex, tiem’ → ‘tœmy, tuimy, tuix, tuim’ za ‘tuy, tui-’. Vierogœidno i ‘usix, usim, usimi’ e moglo postati za ‘usi’ → ‘usi- + -x, -m, -mi’.
Недавно я постеріг, що в мовознавстві панує думка, що прийменник “від (од)” слід записувати як “від” з протезою, а що кажемо не “он”, а “він” (І. Огієнко). Одначе мовознавці не розглядають прийменника “об” та слів на взір “однак”, у яких теж мала б з’явитись протеза, та чомусь не з’явилася…
Ciyi sõty se ròzdoumi? Pvõ Vaschi a ne Oghieyencovi, ne tó, tó bui boul ne tacuy sorom.
1..
Oumóuva recenoho yaviscya e ne cruitœsty izcladou, ale œdgolosnyéinnhe (‘devocalization’) slabou *u, *y (‘yora’ ta ‘yéirha’). Se e znacyna rœzniça, na cœilco, na priclad, u slovie ‘osnova’ yz viecou nicda ne bie boulo *u ci *y méidj /s/ ta /n/. Ba, u slovie ‘osnova’ sõty usi izcladi œdcruiti: o•sno•va, a ne os•no•va. Ta yznovou tacui, bay dougje yac’ho dieliti na izcladui, tam néyma *u ci *y, a tomou godie e i yztchaiati *o-peregolosou.
2.
Tvarœu ‘odn-’, pitimo ‘odyn-’ ne bie znala ni daunioroussca, ni serednioroussca. Pri menchie, seredniorousscui pameatcui iesce 15oho stoliettya miesteaty tvarui iz */i/, tb. ‘odin-’: ne ino u mõg. ‘odin’, a i géin. ‘odina (одина)’ — ne ‘одьна’, niyac. ‘odino (одино)’ — ne ‘одьно’, i proci, he: ‘odinoe (одиное)’, ‘odinoï (одинои)’, ‘odinoiõ (одиноѭ)’ — ne ‘одьноѭ’, ‘odiniemy (одинѣмь)’, ‘odinoho (одиного)’ — ne ‘одьного’, ‘odinacœvu (одинакѡвъ)’ — ne ‘одьнакѡвъ’, ‘odinaco (одинако)’ — ne ‘одьнако’, ‘odinacje (одиначѥ)’ — ne ‘одьначѥ’ tc. Slovomy, tvari bez */i/ — ‘odn- / odyn- (одн-, одьн-)’ sõty œdneslo dosta pœzdni. A yac ni *u ni *y u nix ne bie yzconi, to nie œdcui i yztchaiati tam o-peregolosou.
Pro bœilche vidjte Xeveliova Phonologiõ (§10.4, stor. 218—219).
3.
U naidauniechœmy plastie móuvui /b/ u *ob- bie zaxovano ino pered golosnui a pered sõgolosnui ino simi: /l/, /r/: *ob-leyati → ‘oblïati (облиꙗти)’, *ob-lizati → ‘oblizati (облизати)’, *ob-rēzati → ‘obriezati (обрѣзати)’, *ob-ruwati → ‘obruivati (обръівати)’. Pered procomy sõgolosnœu *b u *ob abo pœdlege yzterttyou: *ob-kopati → ‘ocopati (окопати)’, *ob-dēti → ‘odieti (одѣти)’, *ob-pletti → ‘oplesti (оплєсти)’, *ob-minonti → ‘ominõti (оминѫти)’, *ob-nouiti → ‘onoviti (оновити)’, *ob-golsiti → ‘ogolositi (оголосити)’, *ob-tēkati → ‘otiecati (отѣкати)’, *ob-douriti → ‘odouriti (одоурити)’, *ob-zembati → ‘ozẽbati (озѧбати)’, *ob-sonditi → ‘osõditi (осѫдити)’ tc., abo, u razie corene na */w/, yzterto bie */w/ a lixyeno *b u *ob-: *ob-witi → ‘obiti (обити)’, *ob-woypsiti → ‘obiesiti (обѣсити)’, *ob-wariti → ‘obariti (обарити)’, *ob-welkti → ‘obolocti (оболочи)’. Xotcha, he pisau émy vuisje, pered /l/, /r/ bie *b zaxovano, bea i tout tvari iz yztertomy *b, na pr.: *ob-ronda → ‘orõda (орѫда)’, *ob-lizati → ‘olizati (олизати)’.
Tacuy bie pervœsnuy stan rieciy. I yac nicde tou néyma *u ci *y méidj */b/ ta ynomy sõgolosnomy corene, nie œdcui bouti i oumóuvie pro *o-peregolos.
Xotcha pratvar *oby ( = ‹обь-›) i e pitœm, œn e ino rœznovid porõcy iz tvarui *ob- ta *obi-. Xyto do *obi-, to Xeveliœu pisché (Phonologia), cyto œn e rousscœy móuvie, ne ynacye, nepitœm.
Na cœilco, u slied yzterttya *b u *ob- pered bœilchœsttyõ sõgolosnœu, mnogo tvarœu œd rœzen corenœu stanõ samozvõcyni, porœunaimo, na priclad: *ob-viti : *ob-biti — oba → ‘obiti, obivati’, to, pozdieye, sea stanõ yaulhati tvari iz ’onóuléinnhemy istoslœunoho */b/ u *ob-, œdtac, na pr., pri daunieychémy ‘onesti (онєсти)’ ← *ob-nesti, iz godomy, i → ‘ob(u/y)nesti, об(ъ/ь)нєсти’, pri daunieychémy pervœstnœmy ‘omedjiti, омєжити’, pac i ‘ob(u/y)medjiti, об(ъ/ь)мєжити’, pri pervœstnœmy ‘oplietati, оплѣтати’ pac i ‘ob(u/y)plietati, об(ъ/ь)плѣтати’ tc.Se e yzocrema dalo i dvoyiçui (‘doublets’) slœu iz rœznami znacyéinnhami. Ta riecy e ta sama: u pervœstnuix tvariex iz *ob-, méidj *b ta sõgolosnomy corene ne bie boulo *u ci *y, pri menchie, ne u dauniorousscœy móuvie, a œdtac ne bie i oumóuvui pro *o-peregolos.
4.
Nagadaiõ cyto *o- (rœuno hi *e-) peregolos e yavisce iesce prarousscoe (tac pravity Xeveliœu u “Phonologiie”), sb. ‘doviedgiyscoe’ (‘prehistoric’) ci ‘dopisemno’, za praudjõ ceomou pravity yzocrema te cyto *o-peregolosou néyma u corenex iz *o yz póulnogolosou, sb. *SoloS, *SoroS, crœmy tam cde œn utorinno e slied zamiestchéinnha daunioho nagolosou na *u, porœunaite: *golvú(n) → ‘golœvu (голѡ́въ)’ → ‘golœu’, *wornú(n) → ‘vorœun (ворѡ́нъ)’ → ‘vorœun’ tc., ale inacche: *pormu → ‘poromu (поромъ)’ — ne ‘porœmu’, *kolo-wortu → ‘colovorot’ — ne ‘colovorœut’ tc.
5.
I use tacui, xotcha, he pisau émy vuisje, tvari iz ‘u / y’ méidj /b/ *ob- ta sõgolosnomy corene u rœznax slovax i pozdieychi négy oni bez ‘u / y’ (tb. ‘ъ / ь’), slied ceomou *b bie yzterto, ne mogemo néxtouati dosta rannioiõ doboiõ tvarœu iz ’obu- / oby- + sõgolosen. Xay utorinni, ta vuinicli sõty iesce bezperecyno u dobõ dieyui *o-peregolosou. A tomou, xotcha pisane vuisje platity, puitainnhe *o-peregolosou u *ob(u/y)- ostaié œdcruito.
I tomou mogé bouti dvie poyasnyéinnha.
Odine e cyto *o-peregolos u *ob- pered *u / *y tacui e. E slied nagolositi (u cotre), cyto *o-peregolos ne e rœuen ‘i’-cannhe, he muilno gadaiõty mnozi, upadaiõtchi tuimy u xuibna zaverttya. *O-peregolos e u rousscie yauleno rœznui œdcreatui po nariecciax, i strocatœsty ta ci ròzmay e bezperecyno dauniy stan. Yzpoméidj useï strocatosti œdcreatœu e treba œdmietiti dva goloünuix: ‘pœudenno-zaxœdnuy’ xibou {ʉː}, ta ‘pœunœcyno-bœselscuy’ (‘central’) {ʉ͡ɶ}. Nemoga e iz pèunœsttyõ vuituiciti mierõ perednyenosti (‘frontedness’) pœunœcyno-bœselscoho œdcreata, tb. ci tó bie {ʉ͡ɶ} abo {u͡o} abo {ʉ͡ɵ}, atge po pœunœcynuix nariecciax nuinie dosimo i perednyenieychi (‘more fronted’) œdcreatui, he /ʉ̯͡ɨ/, /ʏ̯͡ɪ/, /ɥ͡i/, /ʉ̯͡ɜ/, /ʉ̯͡e/, /ʉ̯͡ɶ/, ci /ʉ͡ɪ̯, ʏ͡i̯/, /ʉ͡ɘ̯/, tac i zadni he /ʉ̯͡o/, /ʉ͡o̯, ʉ͡ɵ̯/, /u̯͡o, u̯͡ɵ/, /u͡o̯, u͡ɵ̯/. Dnesy perednyenieychœi œdcreati sõty pitimi goloüno pœunœcyno-zaxœdnuim nariecciam, oli serednyenœi ci zadnyenœi serednio- i uzxœdno-pœunœcynuim, ta bœselscuim (Cuyéuscina, Puoltauscina), xotcha u nix usiex mogemo dositi i peremedjanœi iz nimi perednyenœi.
Na cœilco do mongolo-tatarscoho naxesttya dieyvui bea i pœunœcynœi ta bœselscui zemeçstva (Cernigœuscoe Cnẽzstvo, Cuyéuscoe tc), tó, pripoustiuchi dieystvœsty *o-peregolosou u *ob-u/y- + sõgolosen, œdcreat’ho dóugen bui boul bouti nicy inche he {ʉ͡ɶ ~ u͡o}.
Viedomo cyto cde pozdieye, agy pœd drougõ polovinõ 19oho stoliettya, u beznagolosie dvogouc {ʉ͡ɶ ~ u͡o} slabie u [ʷo, ʷɵ, ʷɶ] ← {ʉ̯͡ɵ ~ u̯͡o}, ci [u͡ɵ̯, uᵊ] ← {ʉ͡ɵ̯}, posliedstvomy ceoho oto yz tuix crayœu nuinie imemo tvarui he ‘Полта́ва’, ‘Черні́гов’ (dodatcovo œdmietiuchi toutge i pœunœcynuy œdcreat /i/ ← */i/ pri pœudenno-zaxœdnœmy /ɪ/), ‘Остро́г’, cyto bezperecyno yaulheaty u dieystvnosti tvarui: [pʷolˈtɑβ̞ɑ] ← */pu̯͡olˈtɑβ̞ɑ/ ( ← *[gorodu] Po Lutavie), [t͡ʃərˈniɣ̞ʷow] ← */t͡ʃərˈniɣ̞u̯͡ow/, ta /oˈstru̯͡oɣ̞/, xotcha, viedie pœdtrimanuy nagolosomy, u pœudenno-zaxœdnuix nariecciax posta i rœunobiegynuy tvar /oˈstrʉɣ̞ ~ oˈstrʏɣ̞ ~ oˈstryɣ̞/.
Xotcha, he vuisje’my pisau, odinogoucynyéinnhe (‘monophthongization’) pervœstnoho pœunœcynoho (ci pœunœcyno-bœselscoho) dvogouca {ʉ͡ɶ ~ u͡o} u beznagolosie e ouge dougje pœzdnye, se ne rouxity œdsõttya yna ocrema pisymene pro yeoho œdcreatannhe u bóulgariçie — pisymie, privolyenœmy pisati rousscõ móuvõ. Ne zna tacoho zveagymene {ʉ͡ɶ ~ u͡o} ne ino starobóulgarsca móuva, a i pœudenno-zaxœdnœi narieccia rousscoï móuvui, a dodauchi siõdui iesce izberiegalstvo (‘conservatism’) pisyma zagalomy — uzorouiõtchi ye na starobóulgarscõ pravopisy, i tuimy pacye, godie bie yztchaiati zavedéinnha ocremoho pisymene za tacoe zveagymea.
E slied dodati cyto pœudenno-zaxœdnuy rœznovid rousscoï móuvui dieli u rœzniex pogleadiex ci malo izpœilnoho iz nariecciami sõsiednix zaxœdnuix slovianscuix móuv, uzgadati yzocrema i podóujéinnhe golosna u corenex trualno-opacoualnuix tvarœu dieyeslœu, na pr., ne ino u ‘izberiegati’ ← ‘izberegti’, ‘outiecati’ ← ‘outecti’, a i ‘nabierati’ ← ‘nabyrati’, ‘zapierati’ ← ‘zapereti, zapyrõ’, ‘oumierati’ ← ‘oumereti, oumyréty’ tc. Sered tacuix izpœilnostiy, vierogœdno (tó iesce dodatcovo provieirhõ za pameatcami) bie i bœilche zaxovannhe tvarœu iz iztertomy *b u *ob pered sõgolosnui, tb., na pr.: ‘olizati’ ← *oblizati, bezperecyno ‘omedjiti’ ← *ob-medyiti tc., porœunaite i nuinie u slvc. ‘olízať’, ‘omedziť’, céix. ‘olízat’, ‘omezit’ tc.
Viedomo cyto u posliedstvo mongolo-tatarscoho naxesttya, yz ròzoryenuix ta yzpoustoxyenuix bœselscuix zemely (yzocrema Cuyéuscinui) lioudstvo tieca na pœudenno-zaxœdna zemeçstva, prineuschi iz soboiõ i svoiõ pœunœcyno-bœselscõ rœznomóuvõ. Pripoustiuchi cyto o-peregolos u *ob- pered (tac ci onac utorinnuimi!) tvarui yz utorinnuimi *u / *y pered sõgolosnui tacui ea miesto u pœunœcyno-bœselscuix nariecciax, œdcreatomy ceoho dóugen bie bouti dvogouc {ʉ͡ɶ ~ u͡o}, na pœudenno-zaxœdnuix zemeçstvax œn bie storonsc miestnomou lioudstvou, i yeoho bie ‘peretrauleno’ he /o/. Nagadaiõ cyto za narieceslœunami datami nuinie zvõcove rieceüléinnhe (‘realization’) zveagymene /o/ neperegoloscheno u pœudenno-zaxœdnuix nariecciax e samo o sobie [ʷo] — se e dóugen bouti stan pervœstnuy, na cœilco sesy œdcreat e rœzen œd /ɔ ~ ɒ/ yz *u silnoho, a œdtac prinesenuy pœunœcyno-bœselscuy œdcreat o-peregolosou {ʉ͡ɶ ~ u͡o} bie lègco pœdstaviti pœd pœudenno-zaxœdnuy œdcreat neperegoloscheno *o = [ʷo].
Yac lédva ci u yacie dieyeslovie e nagolos na *ob-, to i sese dodatcovo moge slabiti uzprineattye prinesenoho na pœudenno-zaxœdnœi zemeçstva pœunœcyno-bœselscoho {ʉ͡ɶ ~ u͡o} he yna ocrema zveagymene.
He drougoe poyasnyéinnhe bui moglo bouti cyto cerez utorinnœsty tvarœu iz *u / *y méidj *ob- ta sõgolosnomy yna corene *o-peregolosou po prostou ne bie nicda i ne boulo. Xotcha pervcha gadca e mi vierogœdnieycha.
6.
Cazjotchi o pervœstnœmy œdsõttyie *u / *y méidj *ob- ta corenemy, uclioucyno corenœu na sõgolosen, znacylivo e zamietiti cyto i *ot- bie pervœstno bez *u. I *otu i *otu-, a dalye *odu, *odu- sõty pozdieychi. Zalixyoc *ot- bez *u e nuinie zaxovano u slovie ‘oliec’ (олїк), ← d.-rous. ‘oliecu (олѣкъ)’, cde *t e yzterto (porœunaite iz lit. ‘atlaikas’).
A cyto u rousscie postanõ tvari iz *o-peregolosomy na miestie *otu, iz utorinnuimy *u, a iz *obu- / *oby-, tacoge iz utorinnuima *u / *y ni, e legco poyasniti tuimy cyto tvari iz *ot- → *otu → *odu postanõ, xay drougoreadno, ta u usiex nariecciax, znacyco, ne ino u pœunœcyno-bœselscuix, a i pœudenno-zaxœdnuix, oli tvari iz utorinnuima *u / y pœsylie *ob- pered sõgolosnomy yna corene, goloüno ci vuiclioucyno (pri menchie, scorieye/ranieye) na Pœunoci ta Boslie, a na Pœudennœmy Zaxodie cde pozdieye, coli heto. Se bui poyasnilo i tvarui yac na ‘від-’ tac i na ‘од-’, cyto zemeçscuimy ròzpodielomy yix teacnõty yztchaianomou œdcreatou pœudenno-zaxœdnomou — /wʉd-, wʏd-, wyd-/, ta pœunœcyno-bœselscomou /ʷod-/. I tou e uznovou znacylivo œdznaciti cyto ‘од-’ na pisymie het’ conecyno ne praudjaié œdsõttya *o-peregolosou. Yznovou tacui, derjeatchi u oumie {u̯͡o} he odin yz pitimuix œdcreatœu o-peregolosou u pœunœcyno-bœselscuix nariecciax, ta pràvilnuy (‘regular’) beznagolos *ob- ta *od- u dieyeslovax, dodauchi siõdui i xuibannhe yna ocrema pisymene pro tacoe zveagymea u bóulgariçie, e œdriexyno (‘absolutely’) rodjayno (‘natural’) gadati cyto, popri pravopisy — ‘од-’, *o-peregolos tacui e i tout, otge za pravopisnuimy ‘од-’ e slied vidieti [ʷod-] ← */u̯͡od-/ u oumóuvie beznagolosou.
Ніколи я не чув, щоб українська мала стільки фонем, поясніть, будь ласка, нетямущому, що тут і до чого!
Пояснюю. Наприклад, у кількох селах, здається, Чернівецької області, У з *u й У з юса (носового; õ), це, можливо, різні фонеми.
У якихось місцевостях звук И з *і й И з *у (ЪІ) — різні звучини(фонеми). У деяких місцевостях розрізняють звук І з *о й І з інших (отже, різні звучини); десь розрізняють І з ятя(ѣ) й І з *Е?, а ще десь — І з *ь та І з *ъ, а ще десь — ще й І з *u (дуб → дІброва). Ще десь розрізняють О з *о й О з *ъ. Письмо добродія Єлисія засноване на походженні (надміру етимологічне), розрізненні в “кількох селах” і ще хтозна на чому. Я покинув спроби розібратися в цьому
Ніколи я не чув, щоб українська мала стільки фонем, поясніть, будь ласка, нетямущому, що тут і до чого!
Перейдімо до дійсно важливих питань людства. Добродії, чи є у вашій місцевості розрізнення значень слова “нудити” залежно від значення? Тільки зараз задумався, що “нуди́ти” для мене — це насамперед “викликати нудьгу”, а “ну́дити” — спричиняти нудоту, хворобливий стан/відчувати його. Словники ж, наскільки бачу, для обох значень подають обидва наголоси як можливі без розрізнення. Хто що скаже?
Добродію Єлисію, можете, будь ласка, щось сказати про “побИт”/“побУт”, чому “бУти”, але “бИлина”, якщо воно наше? Як перехід ЪІ в И/У залежить від місцевості, наскільки позначилися чужомовні впливи, чи є якісь інші чинники/закономірності?
Вставлю я й свої п’ять копійок. Гадаю, “братік” писалося з “і” через м’якість попереднього “т”, пор. братній (тут “т” перенесло свою м’якість на наступний склад).
😄
Vuisoco neimovierno cyto ty œddalyenieyche poxœdnoho tvara bratyniy upluinõlo bui na zvõcyniõ poxœdno blizjchoho cõ brat tvara bratic.
Puitainnhe ‘meaccosti’ prigolosnœu u rousscœy móuvie e u podrobiçax ròzgleanõto Xeveliovomy u Phonologii’ho u §11.
Pisali’ste, cyto ne mogete coristati yz -nnye zamiesty -nïe, e bo -nnye u deyacuix pricméitnikiex? A ceomou b’ Vam u tacœmy razie ne pisati natomiesty -nnié? Tacoe napisanïe iméty œdpoviedati i Vaseomou -rié, -vié, -mié tocyto. Pro mene, ono e ouge znacyno crasxe, négy Vasye -innhe. Coli e tout potreba u œdmedyouannie oucrayinscoyui œd inxyuix sloveanscuix móuv, œzymõ yeoho za duo do -nïe. Tac samo i usiõdui, cde e ï, ocrœmy sõgolosen, cyto ne podóugiouiõty sea. Pisati hi Vui -rié, -vié, -mié tocyto ne stanõ, se bo teagnéty za soboiõ coupõ inxyuix izmien, cotruix émy proti. Pœizdnieyxe iesce podieliõ sea cœilcoma inxyuimi izmienami u moyéy œdmienie Vaseoyui pravopisi.
sole — плесно? (не плутати з foot 🦶)
half-sole — підметка?
insole — устілка?
midsole — ?
outsole — ?
undersole — підошва?
https://slovotvir.org.ua/words/khandra#t92721
https://slovotvir.org.ua/words/lubrykant#t91523
https://slovotvir.org.ua/words/knaipa#t92699
https://slovotvir.org.ua/words/hendelyk#t92698
https://slovotvir.org.ua/words/bar#t92695
http://slovotvir.org.ua/words/traktyr#t92693
Якби мав бажання вишукувати ці “парасольки”, міг би додати ще десятки зо два, а то й більше. Це вже настільки не смішно, що прошу видалити хоча б цю дещицю.
<Tacoge doumau émy o napisanyyie slova пір’їна. Roupivo, yac buiste pisali yeoho Vui peredye i nuinie.>
Ya ye nuinie pischõ he périina.
Cyto do pravopisi *-ie, Xeveliœu (Phonologia) yavity cyto u seredniorousscie, yzocrema u pd.-zx. pameatcax bie zõbnui ta néibnui sõgolosnui pered *-ie dvoyeno na pisymie. Roupno, u d.-greçscie bie istuy ròzvitoc, porœunaite, na pr., -ζω u dieyeslovax e œd *-ddyō ( *-djdjō) œd *-diō ci *-giō ci *-gwiō (zamietno, i vuimóuva bie pervœstno /-izdō/, /-izō/ sta pozdieyche, nagadouiõtchi *djG → ‹жд› u bóulgarscie), -σσω (/-ssō/) œd *-ttyō ( *-tjtjō) œd *-tiō, *-kiō, *-qiō, *-khiō, *-qhiō, -ννω (/-nnō/) ← *-nnyō ( *-njnjō) œd *-niō, -λλω (/-llō/) ← *-llyō ( *-ljljō) œd *-liō. Pri tœmy, i u d.-gr. i u rous. e ròzvitoc rœznuix sõgolosen pered *y + golosen rœzen: vuisje liecyenœi sõgolosni u greçscie e dvoyeno, ale *-riō → *-ryō ( *-rjrjō) → -ιρω (/-irō/), *-piō → *-pyō ( *-pjō) → -πτω (/-ptō/), *-yiō → *-yyō → -εω (/-eo/), i u rousscie e dvoyeno lixje zõbnui ta néibnui, ale gõbnui ta /r/ ni. Hi peredje i nuinie ya cazati ymõ cyto istoslœuvié ci tvaroslœuvié sõty znacyna u pravopisi, ta, he mogemo vidieti u greçscie, ròzvitoc pri rœznuix sõgolosniex e tam i pisano rœzno, a sege mogemo vidieti i u phraneçscie iz sõgolosnui pered */j/ + golosen, ci u italscie ci portougalscie ci ispanscie, na pr., *rj → */jr/, *pj, *bj, *vj → /(ʷ)ʝ, wʝ/ → /ʒ/, *nj → /jn/ abo /ɲ/, *tj → */t͡sʲ/ → */jt͡s/ → */js/. Dvoyéinnhe zõbnuix ta néibnuix sõgolosen pered *-ie e pitimœsty lixye rousscui ta bielorousscui móuvou, i pravopisy blizjcha do vuimóuvui tou dasty œdmedjouati yea œd inchix slovianscuix móuv. A rœznopisainnhe rœznuix sõgolosen, tb. iz dvoyéinnhemy i bez, imé œdcreatati vierne tchasoslœuvié ròzvitcou: dvoyéinnha néyma ou /r/ ta gõben cerez te cyto peredje négy dvoyéinnhe moglo bie stati ou zõbnuix ta néibnuix, gõbnœi ta /r/ sõty bouli ouge ‘tverdi’. Crœmy toho, yz toho cyto ya cit ou Xeveliova, dvoyéinnhe bie tacui tóucovano he odin sõgolosen (meacoc zõben ci meacoc neben) + droug istuy sõgolosen, a ne he odin dóug meacoc sõgolosen, tb. dieleatchi slovo na izcladui e to, na pr., /-d(ʲ)•dʲ-/ a ne /-dʲː-/, cyto xylo e u rousscie agy do postainnha zvõcotvarœu hi /sʊd.ˈdɛjʊ/, cde i /ʲ/ néyma (i /sʋɪˈnɛjʊ/ e œd daunieychoho /sʋɪˈn.nɛjʊ/, pri /sʋɪˈɲa/ œd /sʋɪˈɲ.ɲa/ ← */swinia/).
Cyto do pravopisi samui, pri */l/ ta */n/ émy riexiu pisati ‹h› cerez te cyto sõty i tvarui iz /-n.ɲɛ/ u imenax pricmét, pro nastoyõ, ‹rannye›, nadto, po nariecciax, se mogé bouti i /-n.ɲɛ/ i /-n.nɛ/, oli ‹-nnhe› *-nie e ino iz /ɲ/ uzcrœzy.
Xotcha e prauda cyto ‹lh› ta ‹nh› e hi u portougalscie, ta ya’smi voliu yea tóucouiõtchi, u razie */n/, cyto ‹h› ‘pinity’ zavislœsty yacosti /n/ œd golosna za yimy, i za proxuiboiõ znacity /ɲ/. Pervœstno mœy zadoum bie cyto /ɲ/ tou boulo bui pisano cerez ‹i› pered ‹n› (i /ʎ/ he ‹il›), a ‹h› po ‹n› bui slougilo hi ‘pinilo’ meaccosti /ɲ/ bez ogleadou na golosen opœsylie, tb. coli bez ‹h› ‹inia / inya› bui boulo /-ɪɲa/ a ‹ina› bõdé /ɪna/, to iz ‹h› ‹inh-› pered usiacomy golosnomy bõdé /-(ɪ)ɲ-/. Xotcha pocui’my tac ne riexiu pisati, ta doumau cyto coli */j/ po /b, p, m, w/ e /ʎ/, to zamiesty pisati /bʎ, pʎ, mʎ, wʎ/ he ‹by-/bi-, py-/bi-, my-/mi-, wy-/wi-›, pisati /ʎ/ he ‹l› ta iz ‹h› ; otge ‹l› e po ‹b, p, v/u›, to znacilo bui /ʎ/, a dodatno ‘zatrimati’ siy zvõc pered yacomysi golosnomy dodati ‹h› po ‹l› (i po ‹n› za /ɲ/). Na pr., *zmeya ’smi doumau pisati he ‹zemlha›, *grebya he ‹greblha› itd.
Нотар навіть є, наприклад в r2u тільки він, та й акварій ніби рідко буває. Ще оазис-оаза і генезис-генеза мабуть теж до цього. Здається так, в українській частіше без них. Хоча це гадаю не таке важливе завдання — щось таке зрівнювати, якщо є поширені слова тільки з цими кінцями
Музей, але акваріум; геній, але нотаріус…
Чи стоїть позбуватися цих закінчень? Якщо так, які перетворення над словами слід зробити?
Той же “лишень”. “Лущень”. Просто, незважаючи на “видовиЩНий”, “селиЩНий” і под., якось виникли сумніви щодо ЩН.
А до чого тут “камінь”, “корінь”, якщо в них уже І?
Daste pricladœu? Cyto otuy/ota ‹трощень› imé znaciti? Sõty slova i na ‹-ény : -en-› (camény - camenia, stroumény - stroumenia, poloumény - poloumenia, corény - corenia, osény - oseni, hõsény - hõseni, olény - olenia) a sõty na ‹-eny : -n-› (serpeny - serpnia, doureny - dournia, loupeny - loupnia). A sõty i dvotvari (perstény - perstenia || persteny - perstnia) ; xotcha ya pripoustchõ cyto decotra slova mogõ bouti dvotvara i u praslovianscõ dobõ, ta yz tuix cyto ya yea mojõ schvidco uzgadati, uclioucyno perstény : persteny, sõty scorieye œd pozdieychoho miechainnha, a tó i heto veatscuy upluiv, atge, porœunaite: u usiex inchix slovianscuix móuvax e ‘perstÉny - perstEnia’ — lead. pierściEnia a ne ⁺pierśćnia, slvc. prsteňa a ne ⁺prstňa, sbx. perstena a ne ⁺prsna, i ino u veatscie перстня, céix. kořene a ne ⁺kořne, slvc. koreňa a ne ⁺korňa, lead. korzenia a ne ⁺korznia, d.-loug. kórjenja, sln. korena, i rous. corEnia, i ino veatscoiõ корня. Slovo ‘xerxény’ e ou Gelexœuscoho dano he tvar na ‹-én- : -en-›, tb. xerxény - xerxenia, xotcha ATSSOuM he xerxeny - xerxynia (hi u veatscie), obace i oba tvara ou seoho slova sõty i u inchuix slovianscuix móuvax, porœunaite, leadscoiõ szerszenia a ne szersznia, slovienscoiõ sršena a ne sršna, ale céixscoiõ sršně, slovaçscoiõ sršne (ne sršene), to acei tó bie dvotvar ouge u praslovianscõ dobõ.
Méidj sima pocepoma e pervœstna rœzniça i znacéinna. Tvari na ‹-eny : -n-› sõty, he pràvilo, pœdstaunyena pricméitna (substantivized adjectives), porœunaite: lipeny ← *’lipn•uy miesẽç’, grõdeny ← *’grõdn•uy miesẽç’ (tb. ‘miesẽç grõd zemlhui ci ceohosi na zemlie’), berezeny ← *’berezn•uy miesẽç’ tc.
Ou tvarœu na ‹-én- : -en-› siy pocép e œd prasl. *-ū u imenœunie padie odn. ta *-en- usiõdui inde, œd daunieychoho peasl. *-ons, œd p.-i.-e. *-ō (pro bœilche vidjte https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Indo-European/-ō).
Tomou, yznovou, treba e znati znacyéinnhe.
Добродію Єлисію, не скажете часом?
Ось додали тут слова на -щень (добре-добре, більшість додав я). А як вони мають відмінюватися? Нехай буде “трощень”. Як у Р.в.? “Трощня”? Чи “трощеня”? Чи взагалі -шня?
Хоча слів на “щень” не засвідчено, здається, я не бачу ні одної причини, чому таких не може бути.
Як щодо створення “Великого словника мовного баласту” в мережі? Сюди заносити небажані впливи инших мов, поради щодо того, на що замінити. Важливо зазначити, які є підстави вважати це впливом иншої мови.
Також слід створити список слів і виразів, що схожі на московські, однак не є такими.
Ще непогано було б зробити осідок, де можна, потицнявши на землевид або ввівши запит у пошуковий рядок, обрати наріччя і розпочати його вивчення.
Є охочі спробувати?
Звісно, наші екрани можуть передавати все зовсім по-різному. Та спробуйте (це перший приклад) вгадати, де тут червоний, а де пурпуровий. Це просто дослід для наочності
https://slovotvir.org.ua/words/zalotnyi#t92344
https://slovotvir.org.ua/words/platskart#t92336
https://slovotvir.org.ua/words/z-lehkym-parom#t92331 (і всі від одного користувача, то може ще з ним щось)
