куньчоло | Kuľturnyj aborihen | 18 листопада 2925
стійчач | Роман Роман2 | 16 листопада 2025
їбна́ не́ня | Невідь Хто | 2 травня 2023
кисир | Софія Бойченко | 1 жовтня 2018
морфограма тоді — тварознак
пор. числознак «numer»
Пане Олисію, як *e-u-переголос є відбито по різних говорах? Гугол не дуже помагає найти ваші старі мінки.
Добродію Богдане, може, Ви йому це поясните?
Читаючи трохи за різні терміни в царині писемності доходжу до висновку, шо в залежності від письма, про яке йде мова, межі між цими термінами можуть ставати нечіткими (на приклад, сучасне китайське письмо має логограми/морфограми, деякі ідеограми, фонограми та часом піктограми, хоча суперечливо, оскільки їхнє піктографічне походження маловиразне сьогодні). Думаю переклав би так:
Нитка для обговорення перекладу цих слів.
А для нормісів треба словники складати. Та й не вчитимуть вони нічого. Не вчитимуть. Будуть повертатися до рідної їм російської, уже активно це роблять. Українська мова проживе ще кілька століть і загнеться, а рюзкій і далі житиме.
Біда є в тім, що сама система голосів усе перечеркує. Хіба ви не бачили, скільки непитомих слів опинилися на перших місцях? А коли слово й питоме, так купа афіксів!
Скільки ж уже про це написано тут, а вам усе невтямки.
2) Пошук.
а) Добродій Єлисій дав тут дуже багато цікавих і цінних відомостей. Але через те, що вони записані тією страшною кирилицею, їх, що б там не казав добродій Єлисій, неможливо знайти, гуглячи кирилицею (якщо, звісно, нема кирилиці в написаному добродієм Єлисієм). Отже, знання “заховані” од людей.
б) Я висував добродієві Левові зробити тут повнотекстовий пошук, і від сказав, що це було б добре й це можливо, отже, ймовірно, таке колись, за кращих часів, звісно, все ж буде. Але користь із нього падає, якщо кожен писатиме по-своєму. Саме тому, до речі (а також для а) ) я наполягаю на вжитку звичної абетки, а також, найкраще, якнайзвичнішої мови (бажано якнайближчої до літературної), зі щонайменшою кількістю говіркових слів. Написане ж страхописами набагато тяжче, а то й неможливо знайти як ззовні (не учасникам спільноти), так і всередині, якщо повнотекстовий пошук усе ж буде. І щоб, якщо я, наприклад, знаю, як деякі користувачі пишуть деяке слово, щоб це був 1 пошуковий запит, а не 5.
Будь ласка, не забуваймо, що ми тут підбираємо відповідники перш за все для “зовнішніх” (хоча б у мріях), пересічних мовців. Не ускладнюймо їм розуміння й не одбиваймо охоту!
Аа Бб Вв Гг Дд
Ее Єє¹ Жж Зз Ии
Ээ² Іі Її³ Јј Кк Лл
Мм Нн Оо Пп Рр
Сс Тт Уу Хх Цц Чч
Шш Ыы Ьь Ъъ⁴
[О̃о̃⁵] Яя⁶
¹ - е-ь переголо́с
² - е-ъ переголос
³ - ѣ
⁴ - напр. кръницьа, мудръј
⁵ - ѫ
⁶ - ѧ
Что ж до наголо́сів, то́ див. мїнку під https://slovotvir.org.ua/words/povitria#t85749
E œd *ne-sõ-razyn-, œd *ne ‘un-, not ta *sõ-razyn- *‘(well-)fit(ting), compatible, well-shaped’ ← *‘conform ← struck together’’ ( ← ‹raziti› ‘strike’), iz /s/ → [t͡s] u rous. govoriex, por. ‹snaga› /ˈsnɑɣ̞ɑ/ → [ˈt͡snɑɣ̞ɑ].
> ¹ - несе - нєс
Crivo, atge e-u-peregolós e |i͡ʉ|, ne |e͡i| ; e-u-peregolós ≠ e-y-peregolós. Bóulgariçeiõ, e-u-peregolós e loucye pisati he ‹ѵ› — tac bie e-u-peregolós pisano u ser.-rous. dobõ.
До того жє , нє бєрѣтє сеѣ моѣ слова за закꙑдъ чи образоу , та искажѫ ꙗко ѥ . кобꙑ вꙑ писали чьто до дѣла , добрѣ аргоумєнтоуѭчи своѥ становищє , та чинили ꙗкѡѣ захѡпливѡѣ дослѣџенїа , то из повагꙑ бꙑ радъ вамъ чиннꙑмь письмомь ѡтъповѣдалъ , а бꙑ вꙑ лѣпшє мєнє розоумѣли , а тако ꙗ нє имаѭ на то бажанїа , ꙗко и вꙑ ѥго нє имаѥтє на читанїє моихъ съмѣнокъ •
Господарю Романє , сама цѣль и дѣꙗлнѡсть нашєѣ съпѡлноти прѧмо сѫпєрєчить вашємоу виденїоу мълвꙑ , ꙗко простого засобоу порозоумѣнїа · бо цѣль промєтоу ѥ въ тѡмь , а бꙑ замѣстити поширєнѡѣ и изрозоумѣлѡѣ , а лє чєрпанѡѣ слова та ꙗвища питомꙑми . бѫди онꙑ изрозоумѣлѡѣ , а чи ни •
Тоді, Романе, вам немає чого робити на Словотворі, переходьте на ягельську, тоді вас всі зрозуміють.
Любі змагуни за звання головного кривописника Словотвору! Будь ласка, припиніть знущатися з Мови! І не перетворюйте спільноту на збіговисько диваків, що пишуть незрозуміло, особливо для чужого ока!
Хоча це не нитка для особистого, дозвольте все ж сказати: якщо, пишучи мені, хочете, щоб я прочитав, зрозумів і відповів, пишіть, будь ласка, по-людськи! Якщо ж не хочете, це просто пусті слова, засмічення.
Ви не розумієте найголовнішої речі: мова (будь-яка) — це засіб порозуміння!
@Є. Ковтуненко лїпше jе не уживати старі писмја, можна же користати з новых.
Прошу злучити “орбіта (анатомія)” та “очні орбіти”.
@Луком
Спасибі за відповіді! Написав у Фейсбук Вам, перегляньте, будь ласка.
Якщо намагатися розвивати думку з “ключниками” (хоча без присутності впорядників це пустослів’я), то висунув би добродія Євгена Шульгу, про якого вже написав вище. Чому б не Sherif Ermachenko? Anton Bliznjuk?
Ще подумаю, кого б запропонував на те місце я. :)
Гм… Може. Десь пан Лукомський писав, на основі чого розроблено Словотвір, та вже забув. Точно пригадую, що Ruby on Rails, але я зовсім не знаю того. Та міг би й розібратися на дозвіллі, чому ні. З розробленням фронт-енду міг би загалом помогти…
Загалом так — доєднуйтесь, я тільки за! Подумайте що вам муляє і ви хотіли б виправити, а я скажу як це зробити. Або можна почати з якихось маленьких виправлень, список яких є великий. На фронт-енді (лицевиці? передовиці?) у нас технології, які добре працюють з зв’язці з Ruby on Rails — Stimulus.js, Turbo, трохи старого доброго JQuery. Мирославе, напишіть мені у Facebook на месенджер.
Я й сам давно думаю, може, якось у вільний час допомагати з графічним дизайном тут, якшо є така потреба. Але поки не писав пану Леву, шоби потім не жалів хаха.
Хаха, можливо тут той випадок що будете жаліти що чогось НЕ зробили? Антоне, пропоную також поспілкуватись у месенджері — поговорити нічого не коштує. Я розкажу деякі задумки, можливо вас зацікавить.
Сьогодні навдивовижу жвавий Словотвір. Буде цікаво постерегти що вийде з цього.
Ого, скільки понаписували! І я дякую усім, хто написав-нагадав про цю важливу тему!
Так, більше впорядників на Словотворі — це було б чудово! Зараз є дуже мало і лише впорядники із повним доступом (які, наприклад, можуть видаляти слова/переклади/коментарі/розділи/тощо) і поки немає розділення по різних рівнях доступу — це треба зробити.
Хоча також було б чудово, якби цей доступ зароблявся в ігровій формі, як на stackoverflow — починаєш з можливості виправлення декількох полей слова, заробляєш голоси за додані виправлення, заодно обговорюєш свої пропонови, набираючись досвіду. За отримані та віддані голоси (щоб захочувати дивитись пропонови інших) переходиш на новий рівень — відкривається можливість виправлення до всіх полей слова, потім виправлення до перекладів, вилучення перекладів, збільшення ваги голосів за чистилище, тощо.
Десь така ідея у мене колись крутилась, і я починав її втілювати в окремій гілці проєкту, але це великий шмат роботи і воно зависло у напівдорозі. Можливо повернутись до цієї гілки, або, оскільки часу катма, просто зробити проміжний рівень і додавати туди людей вручну — я подумаю і спробую щось по цьому напрямку зробити найближчим часом.
Ви вже й назви таким людям придумали — помічники або виправники — гарно!
Не знаю, скільки тут їх є, та все ж вони є: не раз я видів -10 впорядницьких голосів, а не -5 звичних, і хтось же обирає слово тижня
Даю ➕ за уважність Мирославу Боднару! Другі -5 (крім моїх) виставляє і також переважно додає слова тижня — Євген Шульга (мовознавець), дуже йому вдячний за допомогу!
і хтось же обирає слово тижня (з неділі на понеділок опівночі його часто нема, отже, хтось руками вибирає)
Слова тижня обираються на декілька тижнів вперед, перемикання на нове слово тижня відбувається опівночі нового тижня.
та й сторінку на Фейсбуці певно, що не Луком веде
Фейсбук-сторінкою опікується Ірина, це її царина.
Ше є Михайло Свистун, засновник, але не знаю наскільки багато доступу він має сьогодні. Може, вони про це вже якось подумали й мають плани Б, В. Але було би добре про це знати. Це дуже особливий проєкт, його втратити дуже шкода.
Так, у разі надзвичайної події Михайло Свистун може відновити осідок з коду та рез.копій, які робляться кожної ночі — зараз стиснена БД займає 119мб, вкладення (мармизки+толока) займають 353мб.
Було би добре мати можливість завантажити сховище даних зі сторінками, перекладами та Толокою (окрім, звісно, особистих даних користувачів), як є на Вікіпедії.
Поки не бачу для чого викладати сховище даних, хіба що ви робите якесь мовознавче дослідження.
“(Пану Роману це має особливо боліти)↓”
О, так, це неймовірно боляче: “ті, хто вфалює такі рішення.” Початковий задум (Ви ж любите калькувати, любите все початкове) спільноти – відродження Мови, а не нищення.
“впорядники суть глибоко зависимі від чужої мови” Що це Вас геть на масковщину сьогодні поперло? Як не “достаточно”, так “зависимі”. “Короче, хай історія правок буде, та й все.” Дуже боляче читати!
“Одповім пану Роману, зокрема на його допис в іншій ниті:
Узагалі тих, хто тямить, розуміє, може й готовий розібратися, меншість, і прикладів тут я вже навів багато. Тому тут (і про це я вже писав!) не можна все вирішувати простою більшістю.
Так. А кого би Ви хотіли висунути? Кому волієте дати право судити переклади та виправляти слова?”
https://slovotvir.org.ua/toloka/rozrobka-slovotvoru/trybunal-lzhevidpovidnykh-sliv
Уже ж наче досить докладно розказав. Слід розрізняти тих, хто судить, і тих, хто виправляє (змінює “шапки” слів, видаляє переклади). Наприклад. Є переклад “ідея” до слова “лайфхак”. Виносимо його на суд Трибуналу. Всі користувачі можуть давати докази “за” або “проти”. Голосують учасники Трибуналу, пояснюючи свій голос. Трибунал ухвалює: переклад видалити. Упорядник видаляє. Якщо намагатися розвивати думку з “ключниками” (хоча без присутності впорядників це пустослів’я), то висунув би добродія Євгена Шульгу, про якого вже написав вище. Чому б не Sherif Ermachenko? Anton Bliznjuk?https://slovotvir.org.ua/users/myroslav-bodnar? https://slovotvir.org.ua/users/volodymyr-xix-podolianyn-chasodarmotrat? https://slovotvir.org.ua/users/ye-kovtunenko?
Хоча, знаєте, може, дурницю написав про сильне огублення /i/ в /iβ̞/. Я подумав, можливо, коартикуляція в очікуванні не така сильна для складових голосних, як для приголосних чи нескладових голосних. Хоча в двоголосках можна зустріти коартикуляцію, або частіше вподібнення (двоголоски часом вирівнюються в голосну одної якості, набуваючи рис одна одної), та все-таки це не обов’язковість і не закон. Трохи поза своїми знаннями тут. Тому не зважайте сильно, сприймайте це більше як роздуми вголос.
@Anton Bliznjuk
Ваша правда. Я сам на Словотворі буваю вже куди рідше, бо маю повно всяких інших справ. Та, гадаю, десь на вихідних кілька годин міг би й приділити на розроблення… Ясно, що за “дякую”, та я й не намагаюся все, що роблю, якось монетизувати. Але так, слід мені ще над тим помислити. Було б так само добре, коли б хтось із упорядників кінець кінцем дав ся чути в сій нитці.
Досить, щоб упорядники (добродій Лев?) розробили це … Тільки втілити це дуже складно
Ото я за те, пане, й пишу тут… Було б кому та було б коли то втілити. А без Лукома то так і лишиться на словах поки. :(
Ми ж покладаємо надію на справедливість зарашніх упорядників. Може, то навіть добре, шо ці люди не є явні вчасники, шо дозволяє їм бути більш об’єктивними та дивитися більше згори на речі, які тута відбуваються.
Дарма Ви кладете надію на справедливість упорядників. Тих самих упорядників, що дали голос проти перекладу таких слів (боюсь, це геть не повний перелік):
Хоча один упорядник таки незлюбив німеччину, що проголосував за переклад слова https://slovotvir.org.ua/words/kshtalt та й по всьому. Якщо це той самий упорядник, що поставив ‘👎’ під переліченими вище словами, то цікаво є дізнатися причину такої непослідовности.
Коли в тебе суть такі повноваження, що твій голос є рівний 5 голосам, то й одповідальність має бути на 5 голів вище, ніж у звичайних користувачів. Прості користувачі мали би знати хоча би з яких критеріїв користають ті, хто вфалює такі рішення. Але жодних пояснень. І те, які саме слова пали під гарячу руку, наводить на думку, що впорядники суть глибоко зависимі від чужої мови, тож про жодну “об’єктивність” чи “справедливість” ту не може йтися. Ці люди судять слова лише зі своїх суб’єктивних, умоглядних міркувань та емоційно підпертих упереджень, без огляду на філологію.
Ще до копиці доводів, чому сайт має бути автономним.
0 голосів проти перекладу цих слів од упорядників:
Окремо зверну ввагу на користувача https://slovotvir.org.ua/users/yaroslav-yalovei що захарастив Словотвір питомими словами, що їх не бачать упорядники:
Уже понад рік ці слова (а їх ще много можна надибать), що їх слід або вилучити, або злучити з тими, що їх дали передше:
Ще відмічу, що суть слова, що досі не відкинуті з Чистилища прямо до Пекла, попри наявність 10+ голосів:
Це наводить на думку, що слова не відкидаються самочинно, але впорядники самі обирають якому слову жити, а якому сконати. Або ж це є несправність служника.
Одповім пану Роману, зокрема на його допис в іншій ниті:
Узагалі тих, хто тямить, розуміє, може й готовий розібратися, меншість, і прикладів тут я вже навів багато. Тому тут (і про це я вже писав!) не можна все вирішувати простою більшістю.
Так. А кого би Ви хотіли висунути? Кому волієте дати право судити переклади та виправляти слова?
на Словотворі накопичилося чимало слів, які або порушують правила, або явно не відповідають значенню. Переклади треба перечистити.
Підпираю. Вже вкотре пишу, що сторінки перетворилися на смітники, в яких аж гидко копирсатися. А так ліпо було би: слово набирає, напр., 5 ‘↓’ — і все, воно є сховане (не видалене, хто хоче — може ті слова глянути). А ще таким чином і їді (змагань) стане менше, людина побачила сміття, поставила ‘↓’, пояснила чому (без пояснення ‘↓’ неможна ставити) й пішла собі далі.
Пані Кароліна ж, наскільки я розумію, висуває, щоб кожен, здається, міг виправдяти (не знаю, я ще не розібрався).
Ні. Криво розумієте. Ба тут вище уже розписане здійснення такого задуму:
Щоби було писане попередження на взір “виправлено спільнотою” (або ж значок ⚠️)
І щоб можна було тицьнути “переглянути попередню версію” щоби подивится що там було в попередніх версіях.
Короче, хай історія правок буде, та й все.Як то правити?
Додати кнопку “🖍️” навпроти кожного з розділів (варіянти написання, значення слова, походження, приклади в инших мовах, схожі слова).Як то голосувати?
Можна додати кнопку “виправки” чи якийсь значок ока “👁”, що вона б одкривала всі користувацькі правки й щоб можна було б голосувати за них (коли кількість підпор правки досягає, напр., 3, то правлена версія стає основною).Правити та голосувати за правки можуть лише перевірені користувачі (які набрали n голосів), инші ці кнопки не видять. “👁” не видно нікому, коли нема правок.
Окремо до «Останніх подій» слід додати розділ «Правки».
@Роман Роман2
Тепер ясно, що за ключі, спасибі, що пояснили. Ба, можу то саме Вам сказати: думка є незла, та ще треба її впровадити технічно, а то вже так само впирається в оту вузину, що я за неї в попереднім дописі згадав. Прикро, та вже як є. То я би таки почав від того, аби додати ще одного впорядника, розробника чи бодай людину з частковими правами впорядника. Бо то є біда вже.Пані Кароліна ж, наскільки я розумію, висуває, щоб кожен, здається, міг виправдяти (не знаю, я ще не розібрався).
Ну, я то й сам зрозумів. :)
“…а то вже так само впирається в оту вузину, що я за неї в попереднім дописі згадав.”
Яку, вибачте? Досить, щоб упорядники (добродій Лев?) розробили це, ці “кнопки”, і воно вже загалом не буде залежати од їхньої діяльності, присутності: “ключники” давали б доступ один одному. Тільки втілити це дуже складно
Оскільки цей осідок неприбутковий і “живиться виключно ентузіазмом людей”, як він тут описується, то найліпше якраз шоб підтримували Словотвір його вчасники з доброї волі. Я не знаю, звісно, але думаю пан Лев був би не проти допомоги, ви тут давно й нічого “протиправного” не робили. Але то вам вирішувати. То велика відповідальність, і якшо доведеться вивчати нову мову, то й багато вашого часу, зусиль. Ну, але ви все самі знаєте, ясна річ. Я й сам давно думаю, може, якось у вільний час допомагати з графічним дизайном тут, якшо є така потреба. Але поки не писав пану Леву, шоби потім не жалів хаха. То й вам не раджу квапитися. 😉
@Мирослав Боднар
А ви не хотіли бути б отим додатковим розробником? :) Я жартую.
Гм… Може. Десь пан Лукомський писав, на основі чого розроблено Словотвір, та вже забув. Точно пригадую, що Ruby on Rails, але я зовсім не знаю того. Та міг би й розібратися на дозвіллі, чому ні. З розробленням фронт-енду міг би загалом помогти, маю певний досвід із JS, зокрема з Node.js, з React. Коли з такого користають на Словотворі, то може б десь-колись і я би вносив щось.
@Мирослав Боднар
А ви не хотіли бути б отим додатковим розробником? :) Я жартую.
@Роман Роман2
Тепер ясно, що за ключі, спасибі, що пояснили. Ба, можу то саме Вам сказати: думка є незла, та ще треба її впровадити технічно, а то вже так само впирається в оту вузину, що я за неї в попереднім дописі згадав. Прикро, та вже як є. То я би таки почав від того, аби додати ще одного впорядника, розробника чи бодай людину з частковими правами впорядника. Бо то є біда вже.
Пані Кароліна ж, наскільки я розумію, висуває, щоб кожен, здається, міг виправдяти (не знаю, я ще не розібрався).
Ну, я то й сам зрозумів. :)
А, і ше: за цією діяграмою /u/ по м’яких приголосних стає більш переднім [ʊ], шо також може додатково впливати на наше сприйняття [y] як “ю”.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_фонетика#/media/Файл:Ukrainian_vowels.svg
Це цікава тема. Взагалі є дуже багато цікавих тем в українському звуцтві, жаль, шо нема достатньо мовознавців, яких цікавлять звукові дослідження в контексті МФА.
“Додам ше трохи їжі на роздуми.” Ви, мабуть, калькували “пищу для размишлєнія”?
Не московську, а англійське “food for thought”. Яке, підозрюю, саме тягнеться глибше в минуле з інших мов. Чому ліпше “пожива”, ніж “їжа” тут?
Те, як чується [y], залежить сильно від мовців; не всі [y] між собою рівні. На приклад, я коли слухав норвезьку, то там часом [y:] має таку легку огубленість, шо мені вона таки чується ближче до [i]. У швецькій, мені на слух здалося, шо там воно більш огублене (принаймні, яка би там артикуляція не була, розрізнити /y:/ та /i:/ легше). Не дарма розрізнення /y:/ (чи /y/) та /i:/ (чи /i/) позникало в багатьох мовах - грецькій, англійській, ісландській, у деяких говорах німецької. Тобто не завжди [y] позначає однакову міру огубленості та випуклості губ. А то й міце артикуляції, коли опис широкий.
На приклад, з цікавої нитки на Редиті:
I’m Polish and I can distinguish Finnish, Estonian, French, German, Dutch etc. /y/ from /i/ much more easily than I can when listening to Swedish/Norwegian.
Hell, I’m a native French speaker and I can’t distinguish Swedish /iː/ and /yː/ in the speech of most speakers (it’s their /ʉ:/ that maps to my /y/)
Додам ше трохи їжі на роздуми. Чисто з артикуляційної точки зору, здається, найближчий в українській мові звук до звуку [y] з’являється навіть не в поєднанні фонем /ju ~ ʲj/, а в поєднанні /iβ̞/ (“ів” письмово) перед наступною приголосною. Так, у класичному описі вкраїнської вимови (якшо не звертати на роботу Вакуленка, який заперечує [u̯
w] як здійснення звучини /β̞/, а описує її більш розслаблено, з меншою огубленістю та веляризованістю) з’являється двоголоска [ i͡u̯iw ], яку, знову ж таки, через коартикуляцію можна вужче описати як [ iʷ͡u̯ ] (чи, може, [ iʷβ̞ˠ ], якшо бути геть прискіпливим). Тут вже виступає складове [iʷ], а не нескладове [jʷ], як у попередньому випадку. Воно ж артикуляційно дуже близьке до справжнього [y]. Звісно, залишається лише питання тривалості такої голосної якості в вимові та те, шо лишається другий елемент [u̯], котрий вже не так схожий на [y]. Тобто, як я бачу, з артикуляційної точки зору найближчий до звуку [y] є звук, який виникає в сполуці /ів/ перед приголосною, чи на кінці слова. “Мівнхен”. Чи хороший такий запис з точки зору традиції та відповідності в українських питомих словах то вже інше питання.
Вибачте, що спершу не до ладу. “Додам ше трохи їжі на роздуми.” Ви, мабуть, калькували “пищу для размишлєнія”? Якщо так, краще вже сказати “поживи для роздумів”. “Їжа” тут ні до чого.
Ну, наприклад, у “МіВНХен” це ВНХ дуже неприродно звучить. Для мене оце [y] звучить більше, мабуть, як дивний, та все ж І, коли слухаю русинів, бо звучинний (фонемаичний) слух. А так, мабуть, таки як ЬУ(Ю)
Мівнхен звучить займаво, а що скажуть знавці украйинськи?
Додам ше трохи їжі на роздуми. Чисто з артикуляційної точки зору, здається, найближчий в українській мові звук до звуку [y] з’являється навіть не в поєднанні фонем /ju ~ ʲj/, а в поєднанні /iβ̞/ (“ів” письмово) перед наступною приголосною. Так, у класичному описі вкраїнської вимови (якшо не звертати на роботу Вакуленка, який заперечує [u̯~w] як здійснення звучини /β̞/, а описує її більш розслаблено, з меншою огубленістю та веляризованістю) з’являється двоголоска [ i͡u̯~iw ], яку, знову ж таки, через коартикуляцію можна вужче описати як [ iʷ͡u̯ ] (чи, може, [ iᵝβ̞ˠ ], якшо бути геть прискіпливим і виходити з того, шо головне здійснення звучини /в/ є [β̞], не [w] ). Тут вже виступає складове [iʷ], а не нескладове [jʷ], як у попередньому випадку. Воно ж артикуляційно дуже близьке до справжнього [y]. Звісно, залишається лише питання тривалості такої голосної якості в вимові та те, шо лишається другий елемент [u̯], котрий вже не так схожий на [y]. Тобто, як я бачу, з артикуляційної точки зору найближчий до звуку [y] є звук, який виникає в сполуці /ів/ перед приголосною, чи на кінці слова. “Мівнхен”. Чи хороший такий запис з точки зору традиції та відповідності в українських питомих словах то вже інше питання.
На додачу, як я вже, знову ж, не раз писав (див., наприклад, “лайфхак”, а доти— в тій же нитці про трибунал), на Словотворі накопичилося чимало слів, які або порушують правила, або явно не відповідають значенню. Переклади треба перечистити.
Це вже зовсім інше питання, й з цим я не погоджуюся. Це все є надто суб’єктивно. Коли саме переклад стає надто сильно відхилятися від значення, аби його можна було видаляти, а коли, до прикладу, справа лише в нерозумінні намірів і логіки того, хто додав переклад? Я зустрічав багато випадків, коли комусь зовсім не подобається переклад, коли мені він не так муляє. Я міркую, шо в права цих нових впорядників якраз не повинні входити видалення перекладів, сторінок. Видалення, на мою думку, має бути крайнім заходом у випадках 1) очевидних безглуздих перекладів (нп. цифри замість слів, не та частина мови тощо), і 2) очевидного глузування (нп. матюки, російська, чи інша мова тощо). Усе інше то є надто суб’єктивна справа, на мою думку. Як знати, шо додавач не мав щирих намірів, коли додав переклад, в якому інші вбачають дурню? Словотвір оснований на демократичному підході до вибору слів, коли комусь переклад дійсно видається за повну дурню, яка не відповідає тямі слова, то людина просто не голосує. Так, я й сам часом не погоджуюся з деякими перекладами, які набрали найбільше голосів і думаю, шо вони дурні, ненайкращі, але так діє демократія. Деякі сторінки мають надто багато перекладів і хотілося би, шоби сторінки виглядали чистіше, але знову ж таки - демократія.
Саме тому я висуваю таке (про що писав не раз): наводити докази й протидокази слів можуть усі, а голосують тільки учасники трибуналу, тобто верхні Н учасників/учасники, що набрали не менше М голосів. Із поясненням свого голосу. Бо деякі користувачі, наприклад, із 20 найкращих, довели нерозуміння (й неготовність, неспроможність розуміти) деяких сповна можливих способів словотворення. Знову: докази, якщо треба, можу дати.
Або так. Думка добра. Лише не “трибунал”, то якесь надто страшне слово.
До того ж “лайфхак”: “лехкик”, “деманівець”, “ідея”, “успіхміт Варіант синоніму, “зустріч успіху”: поєднання українського та англійського слова”. Я наводив приклади й значно безглуздіших перекладів.
Я наводив приклади й значно безглуздіших перекладів.<
Д. Романе, це Ви про вивсот, визріляльник і неможлуку? 🤔🧐🤭
Якби не значна складність, можна було би подумати про щось таке як “ключі”: тобто не один “помічник”, а 2-3, і один запитує дозволу на зміну шапки слова, і може зробити це тільки після того, як інший/інші дає(/-ють) дозвіл.
Можна було б… Та ось що я помітив у сій нитці: що “автономність” за п. Шевцовою, що Романів (даруйте, прізвища не знаю) “ключ”, що пропонови п. Близнюка впираються в те, що без Лукома годі що зробити, коли хочемо дати деяким користувачам певну самоврядність, не надаючи їм повноти впорядницьких прав.
Мені здається, Ви не зрозуміли задумів. За моїм задумом, точніше, ще й не задумом, а тільки надумом, це могло би бути, наприклад, так: спільнота або трибунал ухвалює, що визначення “визначення1” до слова “слово” треба замінити на “визначення2”. Є, наприклад, 4 “ключники”, тобто такі ось помічники. Будь-хто з них заходить під слово “Слово” й натискає, скажімо, кнопку “запитати дозволу на зміну”. Іншим 3 “ключникам” в обліківку приходить, приміром: “Ключник Ключник1 запитує дозволу на зміну шапки слова “Слово”. Дозволити?”. І кожен із інших 3 натискає “Дозволити” або “Не дозволити”. Якщо з 4 ключників 1 запитує дозволу, отже, він, виходить, уже дозволяє собі. І необхідне схвалення хоча б 2 із інших 3, отже, разом із 1, щонайменше 3 із 4. Так, здається, чиїсь ядерні валізки діють. Тобто ніхто сам не зможе змінювати й ніхто сам не зможе заважати іншим змінити. Отже, якщо це зробити так, то інші впорядники будуть необхідні для цього тільки як “верховні наглядачі”. Так, надто складно. Можна просто призачити відповідальних надійних людей. Чому б не добродія Євгена Шульгу?
Пані Кароліна ж, наскільки я розумію, висуває, щоб кожен, здається, міг виправдяти (не знаю, я ще не розібрався).
На додачу, як я вже, знову ж, не раз писав (див., наприклад, “лайфхак”, а доти— в тій же нитці про трибунал), на Словотворі накопичилося чимало слів, які або порушують правила, або явно не відповідають значенню. Переклади треба перечистити.
Це вже зовсім інше питання, й з цим я не погоджуюся. Це все є надто суб’єктивно. Коли саме переклад стає надто сильно відхилятися від значення, аби його можна було видаляти, а коли, до прикладу, справа лише в нерозумінні намірів і логіки того, хто додав переклад? Я зустрічав багато випадків, коли комусь зовсім не подобається переклад, коли мені він не так муляє. Я міркую, шо в права цих нових впорядників якраз не повинні входити видалення перекладів, сторінок. Видалення, на мою думку, має бути крайнім заходом у випадках 1) очевидних безглуздих перекладів (нп. цифри замість слів, не та частина мови тощо), і 2) очевидного глузування (нп. матюки, російська, чи інша мова тощо). Усе інше то є надто суб’єктивна справа, на мою думку. Як знати, шо додавач не мав щирих намірів, коли додав переклад, в якому інші вбачають дурню? Словотвір оснований на демократичному підході до вибору слів, коли комусь переклад дійсно видається за повну дурню, яка не відповідає тямі слова, то людина просто не голосує. Так, я й сам часом не погоджуюся з деякими перекладами, які набрали найбільше голосів і думаю, шо вони дурні, ненайкращі, але так діє демократія. Деякі сторінки мають надто багато перекладів і хотілося би, шоби сторінки виглядали чистіше, але знову ж таки - демократія.
Саме тому я висуваю таке (про що писав не раз): наводити докази й протидокази слів можуть усі, а голосують тільки учасники трибуналу, тобто верхні Н учасників/учасники, що набрали не менше М голосів. Із поясненням свого голосу. Бо деякі користувачі, наприклад, із 20 найкращих, довели нерозуміння (й неготовність, неспроможність розуміти) деяких сповна можливих способів словотворення. Знову: докази, якщо треба, можу дати.
Або так. Думка добра. Лише не “трибунал”, то якесь надто страшне слово.
До того ж “лайфхак”: “лехкик”, “деманівець”, “ідея”, “успіхміт Варіант синоніму, “зустріч успіху”: поєднання українського та англійського слова”. Я наводив приклади й значно безглуздіших перекладів.
Було би добре мати можливість завантажити сховище даних зі сторінками, перекладами та Толокою (окрім, звісно, особистих даних користувачів), як є на Вікіпедії. Я не розробник, тому не знаю наскільки це складно й чи, можливо, небезпечно, але тут усе є в тексті, без світлин і інших великих файлів, тому, гадаю, весь Словотвір влізе в менше ніж 1 гб.
Дещо є на web.archive.org. Не знаю, хто саме там зберігає й архівує сторінки, та хотів би переказати тій людині безмежну дяку. Можу бути спокійний бодай за вже наявний доробок кожного з нас. Але самі розумієте, що не лише написаними донині сторінками Словотвір є цінний.
Погоджуюся з думкою про 2-3 особи для підтверджень змін.
Що, як пан Лукомський надовго щезне зі Словотвору…
Ше є Михайло Свистун, засновник, але не знаю наскільки багато доступу він має сьогодні. Може, вони про це вже якось подумали й мають плани Б, В. Але було би добре про це знати. Це дуже особливий проєкт, його втратити дуже шкода.
Було би добре мати можливість завантажити сховище даних зі сторінками, перекладами та Толокою (окрім, звісно, особистих даних користувачів), як є на Вікіпедії. Я не розробник, тому не знаю наскільки це складно й чи, можливо, небезпечно, але тут усе є в тексті, без світлин і інших великих файлів, тому, гадаю, весь Словотвір влізе в менше ніж 1 гб.
Якби не значна складність, можна було би подумати про щось таке як “ключі”: тобто не один “помічник”, а 2-3, і один запитує дозволу на зміну шапки слова, і може зробити це тільки після того, як інший/інші дає(/-ють) дозвіл.
Можна було б… Та ось що я помітив у сій нитці: що “автономність” за п. Шевцовою, що Романів (даруйте, прізвища не знаю) “ключ”, що пропонови п. Близнюка впираються в те, що без Лукома годі що зробити, коли хочемо дати деяким користувачам певну самоврядність, не надаючи їм повноти впорядницьких прав.
А то є страшенна вузина (a bottleneck). Що, як пан Лукомський надовго щезне зі Словотвору, коли, не дай Боже, не навсе? Хто буде тоді підтримувати весь осідок, розробляти, розвивати його як із технічого боку, так і з боку впорядкованости його наповнення? Я був свого часу свідком того, як декілька знаних у вузьких колах українських осідків зникли, коли єдиний адміністратор і розробник знагла помер (про що довідались учасники тих осідків далеко не зразу). Сайти пару місяців сяк-так провисіли без модерації та й пропали назовсім. Резервні копії коли й були, то лише в того цілого адміна. Я б дуже не хотів, аби така сама доля (навіть теоретично) спіткала Словотвір.
Пристаю до ваших усіх думок про надання певних прав і доступів учасникам, гідним довіри, щоби ті впорядкували сторінки. Я стою лише за. Та в усякім разі маєм подбати й за верхівку Словотвору, бо як буде й далі все триматися на волі самого п. Лукомського, то чи не буде то все, про що говоримо тут і не тільки, надто хистке та нетривке?
На додачу, як я вже, знову ж, не раз писав (див., наприклад, “лайфхак”, а доти— в тій же нитці про трибунал), на Словотворі накопичилося чимало слів, які або порушують правила, або явно не відповідають значенню. Переклади треба перечистити.
Це вже зовсім інше питання, й з цим я не погоджуюся. Це все є надто суб’єктивно. Коли саме переклад стає надто сильно відхилятися від значення, аби його можна було видаляти, а коли, до прикладу, справа лише в нерозумінні намірів і логіки того, хто додав переклад? Я зустрічав багато випадків, коли комусь зовсім не подобається переклад, коли мені він не так муляє. Я міркую, шо в права цих нових впорядників якраз не повинні входити видалення перекладів, сторінок. Видалення, на мою думку, має бути крайнім заходом у випадках 1) очевидних безглуздих перекладів (нп. цифри замість слів, не та частина мови тощо), і 2) очевидного глузування (нп. матюки, російська, чи інша мова тощо). Усе інше то є надто суб’єктивна справа, на мою думку. Як знати, шо додавач не мав щирих намірів, коли додав переклад, в якому інші вбачають дурню? Словотвір оснований на демократичному підході до вибору слів, коли комусь переклад дійсно видається за повну дурню, яка не відповідає тямі слова, то людина просто не голосує. Так, я й сам часом не погоджуюся з деякими перекладами, які набрали найбільше голосів і думаю, шо вони дурні, ненайкращі, але так діє демократія. Деякі сторінки мають надто багато перекладів і хотілося би, шоби сторінки виглядали чистіше, але знову ж таки - демократія.
Саме тому я висуваю таке (про що писав не раз): наводити докази й протидокази слів можуть усі, а голосують тільки учасники трибуналу, тобто верхні Н учасників/учасники, що набрали не менше М голосів. Із поясненням свого голосу. Бо деякі користувачі, наприклад, із 20 найкращих, довели нерозуміння (й неготовність, неспроможність розуміти) деяких сповна можливих способів словотворення. Знову: докази, якщо треба, можу дати.
Або так. Думка добра. Лише не “трибунал”, то якесь надто страшне слово.
Ceomou ni. Bõdete i pro tvarui na ‹•oõ› [•ow], [•om], ‹•eõ› [•ɛw], [•ɛm] orõdna jœnotui? He otó: ‹golovoõ› /ɣ̞ɔloˈβ̞ow, ɣ̞ɔloˈβ̞om/ pri ‹golovoiõ› /ɣ̞ɔloˈβ̞ojʊ/, ‹rõcoõ› /rʊˈkow, rʊˈkom/ pri ‹rõcoiõ› /rʊˈkojʊ/, ‹zemleõ› /zɛˈmlɛw/ pri ‹zemleiõ› /zɛˈmlɛjʊ/?
+
На перший погляд ся гадка видалася мені незлою, та коли подумати, то чи не будуть оті “надсловотворці” зловживати часом своїми правами? А коли, як Ви пишете, “їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники” — а хто ж буде серед отих упорядників? Бо коли воно так тижнями висітиме, то самі розумієте, що то є ні до чого.
Зловживання правами, або гірше - навмисне нищення Словотвору (“rogue user”, як кажуть; на знаю, як перекласти вдало) - то дійсно можливість, на яку потрібно звертати. Моє чуття каже, шо якоюсь мірою все одно доведеться покладатися на довіру до чесності вибраних людей, як би не було. Ми ж покладаємо надію на справедливість зарашніх упорядників. Може, то навіть добре, шо ці люди не є явні вчасники, шо дозволяє їм бути більш об’єктивними та дивитися більше згори на речі, які тута відбуваються. Але не про це.
На Словотворі є кілька почесних мовознавців, які б були дуже хорошими впорядниками. Юрій Шевчук, на приклад, він має досвід писання словників. Та він, схоже, не заходить сюди часто. Й інші є, та не заходять часто. Для того, шоби речі змінилися, потрібно, аби ці нові впорядники/виправники були дієвими вчасниками осідку. Ба більше, люди сюди приходять, залишаються, з часом ідуть, можливо, повертаються, приходять нові й по колу, тому ці особи мають оновлюватися в залежності потреб осідку. Чи вручну, чи самоплинно. Інакше змісту в цьому нема.
Маємо ж багато вчасників, котрі тута роками сидять. Так, не всі завжди об’єктивні та “змістовні” - я й сам багато дурні за роки понаписував і пододавав, й ми всі доволі часто не погоджуємося одне з одним: чи про переклади, чи про значення, чи про письмо, - але то людське. Можемо розмовляти.
Можна зробити спільне голосування за нових впорядників/виправників серед учасників, так буде чесніше; якось до спільності можемо дійти. І про їхні повноваження: з новою роллю їх можна зробити малими й такими, які не дають великої загрози. Виправляти чи додавати до сторінок, поправляти переклади. Нічого не видаляти. Ну й завжди можна просто вилучити когось, хто поводиться неправильно.
Є й інші ідеї, як можливо застерегтися від лиха. Не хотів давати такі ідеї, бо все це доведеться писати пану Леву. Але можна, на приклад, створити історію змін сторінок, як на Вікі; так можна буде відкочуватися назад за потреби. Можна додати окремий розділ, де будуть показуватися всі нещодавні зміни, шоби перевіряти одне одного, й шоб ніхто тишком-нишком під носом інших нічого не змінював нечесно. Можна створити спосіб спільного “затвердження” змін замість упорядників. На приклад, один-двоє-троє інших “виправників” мають погодити зміни, шоб вони стали чинними.
Див. вище, щойно писав про ключ
На перший погляд ся гадка видалася мені незлою, та коли подумати, то чи не будуть оті “надсловотворці” зловживати часом своїми правами? А коли, як Ви пишете, “їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники” — а хто ж буде серед отих упорядників? Бо коли воно так тижнями висітиме, то самі розумієте, що то є ні до чого.
Зловживання правами, або гірше - навмисне нищення Словотвору (“rogue user”, як кажуть; на знаю, як перекласти вдало) - то дійсно можливість, на яку потрібно звертати. Моє чуття каже, шо якоюсь мірою все одно доведеться покладатися на довіру до чесності вибраних людей, як би не було. Ми ж покладаємо надію на справедливість зарашніх упорядників. Може, то навіть добре, шо ці люди не є явні вчасники, шо дозволяє їм бути більш об’єктивними та дивитися більше згори на речі, які тута відбуваються. Але не про це.
На Словотворі є кілька почесних мовознавців, які б були дуже хорошими впорядниками. Юрій Шевчук, на приклад, він має досвід писання словників. Та він, схоже, не заходить сюди часто. Й інші є, та не заходять часто. Для того, шоби речі змінилися, потрібно, аби ці нові впорядники/виправники були дієвими вчасниками осідку. Ба більше, люди сюди приходять, залишаються, з часом ідуть, можливо, повертаються, приходять нові й по колу, тому ці особи мають оновлюватися в залежності потреб осідку. Чи вручну, чи самоплинно. Інакше змісту в цьому нема.
Маємо ж багато вчасників, котрі тута роками сидять. Так, не всі завжди об’єктивні та “змістовні” - я й сам багато дурні за роки понаписував і пододавав, й ми всі доволі часто не погоджуємося одне з одним: чи про переклади, чи про значення, чи про письмо, - але то людське. Можемо розмовляти.
Можна зробити спільне голосування за нових впорядників/виправників серед учасників, так буде чесніше; якось до спільності можемо дійти. І про їхні повноваження: з новою роллю їх можна зробити малими й такими, які не дають великої загрози. Виправляти чи додавати до сторінок, поправляти переклади. Нічого не видаляти. Ну й завжди можна просто вилучити когось, хто поводиться неправильно.
Є й інші ідеї, як можливо застерегтися від лиха. Не хотів давати такі ідеї, бо все це доведеться писати пану Леву. Але можна, на приклад, створити історію змін сторінок, як на Вікі; так можна буде відкочуватися назад за потреби. Можна додати окремий розділ, де будуть показуватися всі нещодавні зміни, шоби перевіряти одне одного, й шоб ніхто тишком-нишком під носом інших нічого не змінював нечесно. Можна створити спосіб спільного “затвердження” змін замість упорядників. На приклад, один-двоє-троє інших “виправників” мають погодити зміни, шоб вони стали чинними.
Дуже прошу зробити деяких учасників Словотвору новими впорядниками. Як воно видається, впорядників тута дуже обмаль, а є шо виправляти, змінювати, додавати. Змінити визначення, додати походження, “варіанти написання”, змінити запис слова з латинки на кирилицю (за чинними правилами Словотвору), чи поправити невдало переведені переклади. Інакше доводиться довго чекати на якісь малі зміни, а то їх зовсім не бачити.
Давно пора, бо й правда нема кому то все робити на Словотворі, на жаль. До пана Лукомського не маю питань, та маю до решти впорядників. Не знаю, скільки тут їх є, та все ж вони є: не раз я видів -10 впорядницьких голосів, а не -5 звичних, і хтось же обирає слово тижня (з неділі на понеділок опівночі його часто нема, отже, хтось руками вибирає), та й сторінку на Фейсбуці певно, що не Луком веде. Проте на самому Словотворі їх не видко та й не чутно, а дарма.
Або ж додати нову роль - шось середнє між упорядниками та звичайними словотворцями й прив’язати це до статистики вчасників. На приклад, учасники з такою-то кількістю набраних голосів, чи доданих слів стають цими “редакторами” (“виправниками”?). Вони можуть змінювати сторінки та переклади, але не мають права шось видаляти, чи голосувати голосом п’ятьох під сторінкою, як упорядники. Може, навіть їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники.
На перший погляд ся гадка видалася мені незлою, та коли подумати, то чи не будуть оті “надсловотворці” зловживати часом своїми правами? А коли, як Ви пишете, “їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники” — а хто ж буде серед отих упорядників? Бо коли воно так тижнями висітиме, як нині, то самі розумієте, що то є ні до чого.
“…чи не будуть оті “надсловотворці” зловживати часом своїми правами?”
Звісно, треба відповідальна людина (або ж люди).
Знову висуваю: такий “підупорядник” утілює рішення Трибуналу. Тобто спершу Трибунал ухвалює рішення, наприклад, на яке визначення деякого слова замінити наявне, і тільки тоді такий учасник замінює старе визначення на ухвалене.
Якби не значна складність, можна було би подумати про щось таке як “ключі”: тобто не один “помічник”, а 2-3, і один запитує дозволу на зміну шапки слова, і може зробити це тільки після того, як інший/інші дає(/-ють) дозвіл.
А якщо призначити досить відповідальну людину, усе буде добре, а за потреби можна було би просто повідомляти впорядників (добродія Лева).
Дуже прошу зробити деяких учасників Словотвору новими впорядниками. Як воно видається, впорядників тута дуже обмаль, а є шо виправляти, змінювати, додавати. Змінити визначення, додати походження, “варіанти написання”, змінити запис слова з латинки на кирилицю (за чинними правилами Словотвору), чи поправити невдало переведені переклади. Інакше доводиться довго чекати на якісь малі зміни, а то їх зовсім не бачити.
Давно пора, бо й правда нема кому то все робити на Словотворі, на жаль. До пана Лукомського не маю питань, та маю до решти впорядників. Не знаю, скільки тут їх є, та все ж вони є: не раз я видів -10 впорядницьких голосів, а не -5 звичних, і хтось же обирає слово тижня (з неділі на понеділок опівночі його часто нема, отже, хтось руками вибирає), та й сторінку на Фейсбуці певно, що не Луком веде. Проте на самому Словотворі їх не видко та й не чутно, а дарма.
Або ж додати нову роль - шось середнє між упорядниками та звичайними словотворцями й прив’язати це до статистики вчасників. На приклад, учасники з такою-то кількістю набраних голосів, чи доданих слів стають цими “редакторами” (“виправниками”?). Вони можуть змінювати сторінки та переклади, але не мають права шось видаляти, чи голосувати голосом п’ятьох під сторінкою, як упорядники. Може, навіть їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники.
На перший погляд ся гадка видалася мені незлою, та коли подумати, то чи не будуть оті “надсловотворці” зловживати часом своїми правами? А коли, як Ви пишете, “їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники” — а хто ж буде серед отих упорядників? Бо коли воно так тижнями висітиме, як нині, то самі розумієте, що то є ні до чого.
Дуже прошу зробити деяких учасників Словотвору новими впорядниками. Як воно видається, впорядників тута дуже обмаль, а є шо виправляти, змінювати, додавати. Змінити визначення, додати походження, “варіанти написання”, змінити запис слова з латинки на кирилицю (за чинними правилами Словотвору), чи поправити невдало переведені переклади. Інакше доводиться довго чекати на якісь малі зміни, а то їх зовсім не бачити.
Кого та як саме вибирати в нові впорядники не знаю, але ці люди мають ставитися відповідально та намагатися бути об’єктивними, як справжні словникарі, а не кидати кожне слово, яке їм не подобається в Чистилище.
Або ж додати нову роль - шось середнє між упорядниками та звичайними словотворцями й прив’язати це до статистики вчасників. На приклад, учасники з такою-то кількістю набраних голосів, чи доданих слів стають цими “редакторами” (“виправниками”?). Вони можуть змінювати сторінки та переклади, але не мають права шось видаляти, чи голосувати голосом п’ятьох під сторінкою, як упорядники. Може, навіть їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники.
Думки?
Упорядники не можуть виправити чи видалити все. Тому проєкт має бути автономним, тобто щоб користувачі самі могли подавати виправлення та голосувати за них, а також самі могли голосувати за ховання перекладів.
Знову питаю: які користувачі? Ті, які за оддали 17 голосів за “бахот”, що не відповідає ні значенню, ні наміру?
Я вже безліч разів пояснював: такі питання не можна вирішувати простою більшістю. І, зазвичай, що складніший утямок (або ж питання), то менша частка користувачів розуміє суть. І часто ці корисиувачі показують небажання, неготовність, неспроможність розбиратися, розуміти, змінювати свою думку. Прикладів я вже навів безліч і можу навести ще, якщо хочете (*). Я вже досить багато написав про це в нитці про трибунал: треба “усвідомлена більшість”.
Я більш-менш докладно розібрав один приклад в нитці про “інфляцію”. Серед іншого звідти: якщо пропустити, що інфляція — обов’язковий наслідок зростання грошової маси, а зростання грошової маси — єдина причина інфляції (хоча це не так! І в обговоренні цього слова я пояснив, не раз, що це не так, та мої докази просто знехтували. І не хотілося б, щоб долю слів, перекладів тощо визначали ті, хто просто нехтує докази), то інфляція — це був би таки наслідок зростання грошової маси, а не саме це зростання. Тобто явно видно порушення простої логіки.
На додачу, як я вже, знову ж, не раз писав (див., наприклад, “лайфхак”, а доти— в тій же нитці про трибунал), на Словотворі накопичилося чимало слів, які або порушують правила, або явно не відповідають значенню. Переклади треба перечистити. Саме тому я висуваю таке (про що писав не раз): наводити докази й протидокази слів можуть усі, а голосують тільки учасники трибуналу, тобто верхні Н учасників/учасники, що набрали не менше М голосів. Із поясненням свого голосу. Бо деякі користувачі, наприклад, із 20 найкращих, довели нерозуміння (й неготовність, неспроможність розуміти) деяких сповна можливих способів словотворення. Знову: докази, якщо треба, можу дати.
Словом: треба щось робити, але не простою більшістю. Знову наполягаю на “трибуналі”.
Так, можна комусь дати можливість змінювати “шапки” слів, із меншими, ніж у впорядників, правами, чудова думка.
Дуже прошу зробити деяких учасників Словотвору новими впорядниками. Як воно видається, впорядників тута дуже обмаль, а є шо виправляти, змінювати, додавати. Змінити визначення, додати походження, “варіанти написання”, змінити запис слова з латинки на кирилицю (за чинними правилами Словотвору), чи поправити невдало переведені переклади. Інакше доводиться довго чекати на якісь малі зміни, а то їх зовсім не бачити.
Кого та як саме вибирати в нові впорядники не знаю, але ці люди мають ставитися відповідально та намагатися бути об’єктивними, як справжні словникарі, а не кидати кожне слово, яке їм не подобається в Чистилище.
Або ж додати нову роль - шось середнє між упорядниками та звичайними словотворцями й прив’язати це до статистики вчасників. На приклад, учасники з такою-то кількістю набраних голосів, чи доданих слів стають цими “редакторами” (“виправниками”?). Вони можуть змінювати сторінки та переклади, але не мають права шось видаляти, чи голосувати голосом п’ятьох під сторінкою, як упорядники. Може, навіть їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники.
Думки?
Упорядники не можуть виправити чи видалити все. Тому проєкт має бути автономним, тобто щоб користувачі самі могли подавати виправлення та голосувати за них, а також самі могли голосувати за ховання перекладів.
Дуже прошу зробити деяких учасників Словотвору новими впорядниками. Як воно видається, впорядників тута дуже обмаль, а є шо виправляти, змінювати, додавати. Змінити визначення, додати походження, “варіанти написання”, змінити запис слова з латинки на кирилицю (за чинними правилами Словотвору), чи поправити невдало переведені переклади. Інакше доводиться довго чекати на якісь малі зміни, а то їх зовсім не бачити.
Кого та як саме вибирати в нові впорядники не знаю, але ці люди мають ставитися відповідально та намагатися бути об’єктивними, як справжні словникарі, а не кидати кожне слово, яке їм не подобається в Чистилище.
Або ж додати нову роль - шось середнє між упорядниками та звичайними словотворцями й прив’язати це до статистики вчасників. На приклад, учасники з такою-то кількістю набраних голосів, чи доданих слів стають цими “редакторами” (“виправниками”?). Вони можуть змінювати сторінки та переклади, але не мають права шось видаляти, чи голосувати голосом п’ятьох під сторінкою, як упорядники. Може, навіть їхні зміни спершу висітимуть аж доки їх не затвердять упорядники.
Думки?
