В цей словник майже щодня потрапляють нові слова.
Можете самі додати смішні, дивні, кострубаті переклади, що знайшли на теренах Словотвору 🤷♂️🤭
-ѫчь/-ѭчь (-уч/-юч), -ѧ́чь (-ач/-яч) суть питомі. Аби не -щий, -щик. Але звертаю ввагу, що наголос у дієприкметниках такого шибу як правило на я/а/ю/у:
Щодо дієприслівників такої правомірности нема.
Чи є слова підтримуючий, приймаючий характерними за способом словотворення чи їх варто замінити, як наприклад, миючий - мийний?
Це питання дуже давнє, зокрема тут, і дуже суперечливе. Якщо “літмовно-загальноприйнято”, то вони непритаманні Українській, треба заміняти.
Чи є слова підтримуючий, приймаючий характерними за способом словотворення чи їх варто замінити, як наприклад, миючий - мийний?
scorieye - скоріє
А S тут можна прочитати як Ш?
scorieye - скоріє
Я вважаю, що так (https://slovotvir.org.ua/words/kapyshche#c146307) не має бути (див. вище). Що думає спільнота, упорядники?
http://search.nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0011350
…Ромодану, – Йшов (с. 4)
на згірку – Й знов (5)
і важко мов і легко, й сумно й весело, й хочеться співати (8)
кидалась в вічі (9)
в долоні – Й штовхнула (9)
молодиця – й кинула (9)
його У некрути (12)
на його, Й, перегодя трохи (12)
І Одежа, Й Хліб (14)
що огородина (15)
волості… Й задала (16)
вийшла. Йшла (17)
сльози і простогнала (17)
хата, й світ, що (19)
через Хруща – Й Мотря (20)
на улицю (20)
Хруща у ланцюгах (21)
Вареника в москалі (22)
та й годі… Йде скотина (24)
догляне, й нагодує, й спати положить (25)
підніме, й повагом (26)
тебе з городів (29)
щоб і городини не глушило, й людей не жалило (29)
– … Й ваша? Й мамина?
– І твоя є, й моя, й мамина. (31)
і їсти, й пити (32)
різкою – й рай зачинив (32)
та в холоді у злиднях(35) –?
серці – й виростало (35)
чорні, як земля, й снідають (38)
на кгерлидзі (39)
Що я нібито “плутаю”? Де?
Щонайменше, плутаєте засади та правила.
Ви згодні з тим, що поезія/безладне письмо – достатня причина ставитися до таких прикладів ще обережніше?
Тому я намагаюся писати ладно, на відміну від Вас.
Я вже раніше писав докладно про те, що Ви розтягуєте “правила” на всі слова безладно, без чуття й сорому, нехтуючи її “винятки”.
Це Ваше письмо безладне, бо Ви сидите на засадах московського письма з його численними вийнятками.
Знову доводите, що не тямите. Годі, Ви вже давно це довели.
Щонайменше, плутаєте засади та правила.
Ви ж засад не знаєте, тому точно не можете знати, плутаю чи ні. А я таки не плутаю. Правила ж загалом випливають із засад. Та й із правилами у Вас не все добре (що Ви там мені про розділові знаки закидали?).
Тому я намагаюся писати ладно, на відміну від Вас.
Котра дурня, яким давно не дивуюся. Мова була про геть безладне письмо в джерелі, на яке посилається словник, на який посилалися Ви. Ви ж і цього не зрозуміли. Нічого дивного.
Ви пишете геть безладно, без знання й розуміння засад письма, їх правильності й живої Мови. Мало того, через те, що не знаєте й не розумієте засад, виходить іноді, що пишете за засадами, що прямо суперечать одна одній.
Що гірше, Ви й досі не спромоглися нагуглити ці засади, бо й не думали хотіти розьиратися й учитися.
Це Ваше письмо безладне, бо Ви сидите на засадах московського письма з його численними вийнятками.
Знову пишете безглуздя. Іншого не жду вже.
По-перше, жива Мова має винятки, так-так, і тим, що Ви з добродієм Єлисієм це часто так чи інакше заперечуєте, тільки ганбите себе ще більше.
По-друге, це саме, серед іншого, совіцька риса – натягувати на все мертві роблені “правила”, обрубувати все під них. “Правило” чергування У/В – один із найкращих прикладів. Та й вони не додумалися до отакого, як у Вас, чергування О/В й інших вигадок, якими Ви спотворюєте мою Мову. Правильно, а що ж, не Ваша Мова, то Вам і не жаль, знущаєтеся тільки так. Десь читнули про чергування, десь – добродія Єлисія, десь – про говіркові риси, ось і пишете сороміцьке хтозна-що, знову й знову пнучись здаватися знавцем Мови.
Це на додачу до того, що:
Що я нібито “плутаю”? Де?
Щонайменше, плутаєте засади та правила.
Ви згодні з тим, що поезія/безладне письмо – достатня причина ставитися до таких прикладів ще обережніше?
Тому я намагаюся писати ладно, на відміну від Вас.
Я вже раніше писав докладно про те, що Ви розтягуєте “правила” на всі слова безладно, без чуття й сорому, нехтуючи її “винятки”.
Це Ваше письмо безладне, бо Ви сидите на засадах московського письма з його численними вийнятками.
“Tó Vui sobie ’rçiete. Plõtaiéte grouxycui iz yablucami”
Так, спитаю спершу про письмо
Аж тепер про діло.
Що я нібито “плутаю”? Де?
Ви згодні з тим, що поезія/безладне письмо – достатня причина ставитися до таких прикладів ще обережніше?
Якщо так – про що мова?
Якщо ні – доведіть, поясніть. Ваші слова без доказів і пояснень позбавлені будь-якого глузду.
> https://slovotvir\.org\.ua/words/fortuna\#t107118 під “удача, вдача”
> Цитую свою відповідь звідти частково.
> “По-перше, схоже, це єдиний засвідчений приклад на всі ті “старі” словники. Якби Ви читали Шевельова, і читали як треба, то знали б, що на єдиний приклад покладатися не слід. По-друге, те когнітивне спотворення підтвердження, про яке я сказав: Ви хапаєтеся за [єдине] підтвердження Вашого погляду, геть нехтуючи (не бажаючи та/чи не вміючи помічати) усі [численніші] докази, які цей Ваш погляд спростовують. По-третє, я точно знаю, що Ви й не думали досліджувати джерело, приклад із якого вміщено в словнику. Безліч разів усім пояснював, як правильно обходитися зі словниками, зокрема звертати увагу на джерела, та, звісно, марно. А тут на джерело звернути увагу таки слід. Я почав його читати із самого початку. Серед прикладів (яких, я б сказав, безліч):
> с. 13: “служив [...] на майдані майданЧ(=Щ?)иком”
> “на ві-що” і “на віщо”
> с. 14: “з соломи зроблЕННий, смолою засмолИННий” — і, нижче, “з соломи зроблЕНий, смолою засмолИНий”
> “до-дому” і “до дому” (в одному реченні).
> “з темнОго лісу” і “з темнАго”
> “ВовтузАЕцця”
> С. 15: “Зайчик” і “зайчикЪ”, с. 16: “зайчІк”
> “Не ріж” і “неріж” “тіэйі”
> “Гаскав” (ласкав), “на толо” (на того) -- ?
> С. 23: “оддав” і “отдасть”
> с. 16: на одній сторінці є “дозімував” і “до зімував”
> “БлаговІщення” і “БлаговИщення”
> “ЛугЪ” (с. 16) і “луг” (с. 17)
> С. 18: “бІжить” і “бИжить”
> С. 36: “не хочу” і “нехочу”
> с. 41 “одчИнила” й “одчЕнила”
> ! С. 32: “...гнИздечко, а в гнІздечку...” Через 2 слова!
> До чого це я? 1) Вам і так слід би знати, що з кінця 18 ст. було чимало (кількадесят) різних право- і кривописів. В одних переважали одні засади, в в інших — інші. Не всяке написання тими правописами одповідає засадам сучасного. Простіше кажучи, якщо хтось колись писав, наприклад, “хочецця”, це ще не значить, що ми можемо писати так сьогодні, бо це буде порушення сучасних засад: тоді переважала одна, а тепер — інша. 2) Які ж були засади письма в цій книзі? А лихо його знає! Тільки наведених мною прикладів досить, щоб легко зробити висновок, що книгу набирали без явних засад письма, украй непослідовно. Якщо буть одвертим — просто безладно. Я нізащо не знецінюю роботи впорядників, але безладність написаного суттєво знижує вагу книги як джерела для дослідження звуцьких і звучинних явищ.
> Отже, поки маємо один засвідчений приклад, і той — у книзі з украй безладним письмом.
> “Цей приклад, до речі, ще й викриває Ваш блуд про “писак радянської й порадянської доби”.” Знову логічна помилка од Вас, аякже. Хіба ж я сказав, що ТІЛЬКИ “писарі” радянської й порадянської доби “механічно” по-мертвому тулили “правила” до живої Мови? Хіба тільки вони могли запоширювати чергування, переносити його на слова, яким воно загалом не притаманне? Ні ж, ясне діло! Але саме в 2 (грубо) половині совка й після його розпаду кількість таких прикладів, зокрема в письменстві, значно зростає. Звісно, я не лічив, та, як мені здається, в десятки, а то й у спині разів (коли йдеться про частку, ясна річ).
> На додачу, в мене ще є невеликі сумніви в значенні слова “вдача” тут, та поки лишу їх при собі. Головне, знову ж: Ви не знаєте засад правопису. Учіть їх. І не знаєте живої Мови. Я вже раніше писав докладно про те, що Ви розтягуєте “правила” на всі слова безладно, без чуття й сорому, нехтуючи її “винятки”. Учіть живу Мову, читайте класиків, учіть засади письма. “
>
> Висновок.
> 1) Треба досліджувати джерело, якщо таке є. Не просто слово, наприклад, висмикувати з нього, а й прочитати хоча б сторіночку-другу, щоб зрозуміти, що воно і з чим його їдять, які засади письма (і чи є вони взагалі), які, може, особливості. Якщо засади письма в джерелі одрізняються од сучасних, якщо письмо в джерелі непослідовне, до таких прикладів треба ставитися ще обережніше.
> 2) Знову ж: це, наскільки бачу, єдиний засвідчений приклад. Один засвідчений приклад, і той -- у джерелі з безладним записом. Хіба ж на нього слід покладатися?
>
> Прикро те, що ті, кому те, що я тут пишу, не треба, і так розуміють, а ті, кого я маю на увазі, і так не зрозуміють, так все ж: до всього, треба все осмислювати. Якщо знаєш Мову (а ті, кому я хотів би пояснити, як обходитися з джерелами, її загалом, знають, якщо знають, не дуже, точніше, дуже не. Та годі мені), треба порівнювати знайдені відомості, приклади тощо з уже відомим. Звісно, не міряти все своїми нинішніми знаннями, але якщо нові відомості явно суперечать тому, що знаєш, вчасно зупинятися, замислюватися, ставити питання, незважаючи на те, що на це тут мают право не всі. Якщо є сумніви, запитувати себе, а якщо треба, то й не тільки: як слово з таким коренем може мати таке значення? Як воно могло розвинутися? Чи одповідає складництво (морфеміка) слова значенню? Чи одповідає подане значення добі й мовному середовищу (див. про “пружити” й гірлянду вище).
>
> Уважними треба бути до джерел.
Tó Vui sobie ’rçiete. Plõtaiéte grouxycui iz yablucami.
https://slovotvir.org.ua/words/fortuna#t107118 під “удача, вдача”
Цитую свою відповідь звідти частково.
“По-перше, схоже, це єдиний засвідчений приклад на всі ті “старі” словники. Якби Ви читали Шевельова, і читали як треба, то знали б, що на єдиний приклад покладатися не слід. По-друге, те когнітивне спотворення підтвердження, про яке я сказав: Ви хапаєтеся за [єдине] підтвердження Вашого погляду, геть нехтуючи (не бажаючи та/чи не вміючи помічати) усі [численніші] докази, які цей Ваш погляд спростовують. По-третє, я точно знаю, що Ви й не думали досліджувати джерело, приклад із якого вміщено в словнику. Безліч разів усім пояснював, як правильно обходитися зі словниками, зокрема звертати увагу на джерела, та, звісно, марно. А тут на джерело звернути увагу таки слід. Я почав його читати із самого початку. Серед прикладів (яких, я б сказав, безліч):
с. 13: “служив […] на майдані майданЧ(=Щ?)иком”
“на ві-що” і “на віщо”
с. 14: “з соломи зроблЕННий, смолою засмолИННий” — і, нижче, “з соломи зроблЕНий, смолою засмолИНий”
“до-дому” і “до дому” (в одному реченні).
“з темнОго лісу” і “з темнАго”
“ВовтузАЕцця”
С. 15: “Зайчик” і “зайчикЪ”, с. 16: “зайчІк”
“Не ріж” і “неріж” “тіэйі”
“Гаскав” (ласкав), “на толо” (на того) – ?
С. 23: “оддав” і “отдасть”
с. 16: на одній сторінці є “дозімував” і “до зімував”
“БлаговІщення” і “БлаговИщення”
“ЛугЪ” (с. 16) і “луг” (с. 17)
С. 18: “бІжить” і “бИжить”
С. 36: “не хочу” і “нехочу”
с. 41 “одчИнила” й “одчЕнила”
! С. 32: “…гнИздечко, а в гнІздечку…” Через 2 слова!
До чого це я? 1) Вам і так слід би знати, що з кінця 18 ст. було чимало (кількадесят) різних право- і кривописів. В одних переважали одні засади, в в інших — інші. Не всяке написання тими правописами одповідає засадам сучасного. Простіше кажучи, якщо хтось колись писав, наприклад, “хочецця”, це ще не значить, що ми можемо писати так сьогодні, бо це буде порушення сучасних засад: тоді переважала одна, а тепер — інша. 2) Які ж були засади письма в цій книзі? А лихо його знає! Тільки наведених мною прикладів досить, щоб легко зробити висновок, що книгу набирали без явних засад письма, украй непослідовно. Якщо буть одвертим — просто безладно. Я нізащо не знецінюю роботи впорядників, але безладність написаного суттєво знижує вагу книги як джерела для дослідження звуцьких і звучинних явищ.
Отже, поки маємо один засвідчений приклад, і той — у книзі з украй безладним письмом.
“Цей приклад, до речі, ще й викриває Ваш блуд про “писак радянської й порадянської доби”.” Знову логічна помилка од Вас, аякже. Хіба ж я сказав, що ТІЛЬКИ “писарі” радянської й порадянської доби “механічно” по-мертвому тулили “правила” до живої Мови? Хіба тільки вони могли запоширювати чергування, переносити його на слова, яким воно загалом не притаманне? Ні ж, ясне діло! Але саме в 2 (грубо) половині совка й після його розпаду кількість таких прикладів, зокрема в письменстві, значно зростає. Звісно, я не лічив, та, як мені здається, в десятки, а то й у спині разів (коли йдеться про частку, ясна річ).
На додачу, в мене ще є невеликі сумніви в значенні слова “вдача” тут, та поки лишу їх при собі. Головне, знову ж: Ви не знаєте засад правопису. Учіть їх. І не знаєте живої Мови. Я вже раніше писав докладно про те, що Ви розтягуєте “правила” на всі слова безладно, без чуття й сорому, нехтуючи її “винятки”. Учіть живу Мову, читайте класиків, учіть засади письма. “
Висновок.
1) Треба досліджувати джерело, якщо таке є. Не просто слово, наприклад, висмикувати з нього, а й прочитати хоча б сторіночку-другу, щоб зрозуміти, що воно і з чим його їдять, які засади письма (і чи є вони взагалі), які, може, особливості. Якщо засади письма в джерелі одрізняються од сучасних, якщо письмо в джерелі непослідовне, до таких прикладів треба ставитися ще обережніше.
2) Знову ж: це, наскільки бачу, єдиний засвідчений приклад. Один засвідчений приклад, і той – у джерелі з безладним записом. Хіба ж на нього слід покладатися?
Прикро те, що ті, кому те, що я тут пишу, не треба, і так розуміють, а ті, кого я маю на увазі, і так не зрозуміють, так все ж: до всього, треба все осмислювати. Якщо знаєш Мову (а ті, кому я хотів би пояснити, як обходитися з джерелами, її загалом, знають, якщо знають, не дуже, точніше, дуже не. Та годі мені), треба порівнювати знайдені відомості, приклади тощо з уже відомим. Звісно, не міряти все своїми нинішніми знаннями, але якщо нові відомості явно суперечать тому, що знаєш, вчасно зупинятися, замислюватися, ставити питання, незважаючи на те, що на це тут мают право не всі. Якщо є сумніви, запитувати себе, а якщо треба, то й не тільки: як слово з таким коренем може мати таке значення? Як воно могло розвинутися? Чи одповідає складництво (морфеміка) слова значенню? Чи одповідає подане значення добі й мовному середовищу (див. про “пружити” й гірлянду вище).
Уважними треба бути до джерел.
Важливо також звертати увагу на джерела, їхні особливості й природу тексту. Спасибі пані Кароліні за чудові приклади того, як НЕ треба обходитися з джерелами.
https://slovotvir.org.ua/words/lou-kik#t102077, під “кіп, до низу …”
Наведено джерела (https://r2u.org.ua/s?w=вдар&scope=all&dicts=all&highlight=on , https://r2u.org.ua/s?w=вдарити*&scope=ukrq&dicts=all&highlight=on , https://r2u.org.ua/s?w=вдарил*&scope=all&dicts=all&highlight=on , https://r2u.org.ua/s?w=вдарив*&scope=all&dicts=all&highlight=on), що нібито доводять можливість ужитку слова “вдар” у значенні “удар”. Причина бажання довести це – вперта впевненість у хибній простацькій думці, що в Українській на письмі всі У (й О) можуть чергуватися з В, зокрема через незнання Мови й засад письма, та зараз не про це.
Спершу процитую свою відповідь звідти, далі – стислий висновок.
“Облуда Ваших слів у тому, що Ви написали той-таки “Вдар” не тому, що так говорять у Вашій місцевості (бо Ви, схоже, більше з московськомовної), і не тому, що чули щось таке, і не тому, що вичитали, а через те, що до всіх слів тягнете це чергування, не знаючи ні Мови, ні тих-таки засад письма. Побачили на кінці попереднього слова букву, що позначає голосну звучину(!) – і міняєте “механічно” У на В в наступному, нехтуючи все.Не знаєте й не чуєте того, що У- має значення, якого не має загалом В-. Якби знали Мову хоч трохи й мали її чуття, то почули б. Ще гірше, коли О міняєте на В, бо так само просто читнули про таке чергування. Уже котрий тиждень пишу про засади письма – Ви й досі не спромоглися й спробувати розібратися з ними.
“r2u.org.ua: вдар r2u.org.ua: вдарити* r2u.org.ua: вдарил* r2u.org.ua: вдарив*” Чудовий, чудовий приклад того, як Ви поєднуєте незнання мови, біду з логікою й невміння обходитися з джерелами. Та вдруге спасибі Вам за приклад того, як НЕ треба з ними обходитися. Подам на Толоці, бо треба хоча б спробувати всіх навчити (хоча знаю, що все буде марно, та все ж). По-перше, наявність чергування в деякому слові – це ще не доказ наявності його в споріднених словах. “Удар” – іменник. Отже, 2, 3 і 4 посилання тут просто ні до чого. Що там із r2u.org.ua: вдар ? Перші 5 прикладів повнотекстового пошуку – наказовий спосіб дієслова. 6, 7 і 8 – приклади з уже радянського словника [з багатьма спробами], до якого є чимало питань, без прикладів. 9-11 – це дієслова 12 – у словнику є, та без прикладів ужитку. 13 – дієслово.
Лишається єдине: “Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору Удар, -ру, м. Ударъ. Завтра вже недолі злої звалить тебе вдар. Млак. 60.” Розберімося. Почнімо з того, що це в усіх цих словниках єдиний приклад. Далі. На яке джерело посилання? Авжеж, Ви й не думали його шукать. https://r2u.org.ua/data/Словарь української мови (1907-1909).pdf “Нині радо підлітаєш Пташкою до хмар, Завтра вже недолі злої Звалить тебе вдар… “ Це збірка поезій! А в поезії значно частіше знаходимо порушення звичного чергування, основин письма тощо заради ритму. До речі, там же: “Одніське слово, се та іскра, Що родить полумя-пожар, Готовить клопіт безконечний, Погром, руїну і удар. “
Ще: “Сияли у очах” “І молить ся Богу, на прощу іде,” І це я ще добре не досліджував джерело.
Звісно, тут і те, що я казав минулого разу: берете зі словника Грінченка тільки те, що, як Вам здається, мало би підтверджувати Ваш погляд, геть нехтуючи те, що його спростовує.
Чи може десь по говірках “вдача” вживатися в значенні “удача”, а “вдар” – у значенні “удар”(ім.)? Звісно, може, і може, я й не заперечую. Та Ви, як я вже сказав, пишете В замість У не тому, що знаєте що це можливо, а просто бездумно міняєте У (й О!) на В, бо читнули про чергування. Припиніть калічити мою Мову! Свого язика калічте скільки завгодно, а до моєї Мови зась!”
Висновок.
1) чергування в основі в одному слові – ще не доказ можливості чергування в іншому слові з цією основою, тим паче, якщо це інша частина мови.
2) треба долічувати, що в творах із римою та/або ритмом, словом, поезії, зокрема в народних, наприклад, піснях нерідко вдаються до малопритаманних/непритаманних живій Мові явищ, наприклад, чергувань заради збереження ритму, рими. На це треба зважати й ставитися до таких прикладів іще обережніше. Це без того, що до словника Грінченка взагалі питання, коли йдеться про У/В, бо тут є засвідчений приклад. Наголошую, що “засвідчений” і “поданий” – засадно різні речі.
3) Частка. Наскільки я бачу, це єдиний там засвідчений приклад. Чи не замало одного прикладу, коли слово не таке вже й рідкісне?
Журналісти, особливо спортивні, вживають:
заключний, відбірний, пустують…
замість - ЗАВЕРШАЛЬНИЙ, ВІДБІРКОВИЙ,
ПУСТІ (про ворота)
https://slovotvir.org.ua/words/obtsenky
https://slovotvir.org.ua/words/mur
https://slovotvir.org.ua/words/dakh
https://slovotvir.org.ua/words/rynva
https://slovotvir.org.ua/words/krab (при тім, що цей же користувач із иншої вобліківки додав слово https://slovotvir.org.ua/words/skuns , що, скажу в термінологічному полі цього користувача, є “явний екзотизм”, на відміну від 🦀; якесь неприховане лукавство виходить (не вперше))
Лихо, з ким же доводиться мати діло…
Скажу те саме, що й про Ваше неуцьке бездумне натягування “правил” чергування на всі слова без знання засад письма, бо й причина одна: схильність до простецького, лінійного “мислення”, рівняння речей під одну мірку, бачення їх тільки одповідно до Вашого, вибачте, обмеженого погляду, вигадування до всього всеохопних кривправил і натягування їх на все.
Порівняймо слова “лев”, “скунс” і, наприклад, “носоріг”.
Носоріг. “калька нім. Nashorn «тс.», утвореного з Nase «ніс» і Horn «ріг», яке у свою чергу є калькою лат. rhīnoceros ‹ гр. ῥινοκέρως «тс.» (гр. ῥίς, род. в. ῥῑνός «ніс», κέρας «ріг»);” https://goroh.pp.ua/Етимологія/носоріг
Отже, тут можна зробити те, що дуже любить ККК (чому він, власне, і ККК): скалькувати. І це буде прийнятне калькування. Це по-перше. По-друге: ріг на носі можна назвати прикметною впізнаваною, загальновідомою, винятковою, я б сказав, ознакою.
“Скунс”. По-перше, я й не стверджую, що “скунс”, як і деякі інші слова, обов’язково можна й треба перекладати. Здається, тоді я дібрав, як мені здається, влучний переклад, ба й коротший на букву за слово, тому й додав слово. По-друге, пор. лат. mephit — «неприємний запах» https://uk.wikipedia.org/wiki/Скунс. По-третє, неприємний запах – це, знову ж, відома прикметна ознака скунса.
“Лев”. По-перше, хтозна-скільки тисячоліть слово в мовах значить “лев”, тобто нема чого й ізкалькувати. По-друге, “лев”, як мені здається, вживається значно ширше, ніж “скунс” і “носоріг”. Лев – один із відомих і здавна поширених символів (влади, величі, хоробрості), вже має глибокий і широкий звичай вжитку. “Скунс” же в переносному значенні, образно вживається хіба коли йдеться про смердючість, отже, переклад за цією ознакою ніяк не завадить образному значенню. По-третє, як я вважаю, лев не має такої видатної ознаки, за якою можна було би так здогадатися, що мова саме про цього звіра, як скунс і носоріг.
Лукавите, нехтуючи мої слова там (або просто не розумієте їх): “У нас леви водяться? Ні. Отже, чуже явище.Є якесь слово-одповідник? Ні.Навіщо щось вигадувати? Коротке звичне єдине слово на чуже явище”.
Я вважаю, і я про це, здається, це вже казав (хоча тим, хто тямить і може розуміти, це очевидно), що всі слова слід розглядати окремо.
Так, я вважаю, що загалом екзотизми (слова, що прийшли з інших мов, які позначають явища, яких немає/не було в Україні, тобто в нашому мовному середовищі; часто ці слова походять із мов, у мовному середовищі яких було те, що такі слова позначають) загалом перекладати не слід; але можуть бути винятки, наприклад, якщо одповідник уже виник або можна підібрати новий, наприклад, за винятковою прикметною ознакою, зокрема скалькувати влучно: носоріг, скунс – тхун, вомбат – кубосер. Я, на щастя, вчасно згадав, що тут немало користувачів не розуміють жартів, та й узагалі не можуть нічого зрозуміти, тому наголошую: останнє – це ГЛУМ.
Зверніть увагу на мої слова там: я проти перекладу слова не тільки через те, що це екзотизм, а й через короткість слова й одсутніть засвідчених одповідників. Тут же я додав звичай ужитку, символічне значення
“Питома єсте”… До чого тут “єсте”?
III ос. дв., добродію Романе
Спасибі, добродію Богдане, та питання не про те.
Навіщо вживати явно нерідну двічі майже мертвичину?
Ні, я знаю, навіщо (повикаблучуватися, спробувати здатися знавцем Мови та її говірок, не знаючи при цьому й деяких основ), та питання риторичне.
Я вже не раз писав, чому так писати не треба.
“Питома єсте”… До чого тут “єсте”?
III ос. дв., добродію Романе
Чи питома єсте “мухомор” і “Конотоп”?
“Питома єсте”… До чого тут “єсте”?
Про “Конотоп” трішки згадано вгадайте в кого. Ви, здогадуюся, не читали.
Мені здається, йдеться про усічення/складений іменник в обох словах
Чи питома єсте “мухомор” і “Конотоп”?
сім лесь хлопців породила, ні єдному ксту не дала
Що таке “ксту”? 👀
Учіть Мову й засади її письма!
На смітник ваші засади
І Мову на смітник, так?
Те, що ви з пані Кароліною не знаєте засад письма, ще ніяк не значить, що вони неправильні.
Учіть Мову й засади її письма!
На смітник ваші засади
Ставити «–» — це Ви про невподоби? «👎»?
Ні, це не має бути протистав до “вподоби” /👍. Тобто коли хтось ставить ‹↓› (ще треба подумати над знаком) слову-перекладу, що, на приклад, має 9 ‹👍›, то кількість ‹👍› у цього слова-перекладу не стає 8, ‹↓› числяться вкремо від ‹👍›. Коли слово-переклад набирає, припустимо 5 ‹↓›, то воно падає вниз у лотік (tray)/погріб/глибку й побачити його можна, якщо натиснути «показати всі переклади». Що важно для запобігання зловжитку такої функції: ‹↓› не можна ставити безименно (анонимно), тобто користувач, що ставить ‹↓› обов’язково має пояснити таке рішення. По правді (собственно, власне) кажучи, Чистилище теж імало би функційонувати саме таким чином, тобто користувач не може безименно поставити ‹👎› слову без пояснення свого рішення. Таким чином можна почистити сторінки від очевидно чужих слів-перекладів і стане любо на них дивитись, та й путитва (навигация) буде ліпша, коли не треба продиратись через гори сміття. Й гризні, гадаю, стане менше: поставив ‹↓› і йдеш собі далі, без оцих свар “а чому так? негайно видаліть, я вимагаю!”. Як і з Чистилищем: не бачиш смислу перекладати слово — поставив ‹👎› і йдеш собі геть (знову ж, бажано з поясненням, але, на жаль, поки маємо що маємо 🤷♀️). Що важно: переклади з судною (критической) кількістю ‹↓› не видаляються, а просто ховаються, їх завжди можна глянути, якщо натиснути «показати всі переклади», так і сховати взад, натиснувши «сховати відкинуті переклади».
І, добродію Єлисію, не могли б Ви, будь ласка розповісти мені (а потім – зрозумілою мовою – якби така була можлива – пані Кароліні) про значення приростка у- як у словах “уникнути”, “усунути”, яке, схоже, з часом занепало, але й досі лишається в кількох словах? Наприклад, наскільки я знаю, є, як історизм, отже, було “уходники”, але немає зараз “уходити”. Коли це значення занепало, чому?
Ішов 2026. Не здивуюся вже нічому.
Contra spem spero.
Добродію Єлисію, хоч я вже ні в що не вірю,Ви не хочете часом якось вплинути на це жахливе мертве безтямне спотворення мови пані Кароліною бездумним “механічним” замінюванням У й О на В, ХВ – на Ф, страшним додаванням протез (“гекспоненційного”, “фороб”, “гомар”, “апостріф”, “вдному” (https://slovotvir.org.ua/toloka/vyluchennia-zapozychen/vyluchyty-durniu#post_7023, https://slovotvir.org.ua/words/lou-kik#c145877, https://slovotvir.org.ua/words/fortuna#t107118, https://slovotvir.org.ua/words/krab#t56055, https://slovotvir.org.ua/words/lev#t107271, https://slovotvir.org.ua/words/kolektyvnyi-imunitet#t29252, https://slovotvir.org.ua/toloka/rozrobka-slovotvoru/pereklad-povtoriuie-slovo#post_7020 тощо)?
І чи не спробували б Ви пояснити їй засади письма?
https://slovotvir.org.ua/users/putiatin-redrikh
Ваш підхід є хибен, бо так можна понавалити купу слів із -логічний (не наука), -фобія/-фобний (не страх) чи поряд із https://slovotvir.org.ua/words/kompleksnyi-okhopnyi додати тотальний (охопний), глобальний (охопний), системний (охопний), структурний (охопний), абсолютний (охопний) тощо.
- Науковий пошук дедалі більше набуває комплексного характеру. → Науковий пошук дедалі більше набуває всеохопного ✓ характеру.
- Тотальний контроль. → Всеохопний ✓ контроль.
- Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля: у сусідів била важка артилерія. → Над бліндажем стояла всеохопна ✓ тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля: у сусідів била важка артилерія.
- У наш час бурхливого розквіту і справжньої революції в усіх галузях наук письменник-фантаст повинен бути одночасно математиком, фізиком, астрономом, хіміком, медиком, фізіологом, бактеріологом тощо. Він повинен мати воістину універсальні знання. → У наш час бурхливого розквіту і справжньої революції в усіх галузях наук письменник-фантаст повинен бути одночасно математиком, фізиком, астрономом, хіміком, медиком, фізіологом, бактеріологом тощо. Він повинен мати воістину всеохопні ✓ знання.
- Системний підхід до вивчення Чорного моря важливий для всіх напрямів океанографічних дослідженьцієї водойми. → Всеохопний ✓ (← комплексний ← системний) підхід до вивчення Чорного моря важливий для всіх напрямів океанографічних дослідженьцієї водойми.
- Долею “Титаніка” я цікавлюся давно. Образ його, уявіть, для мене чимось перегукується з днем нинішнім, з нашою теперішньою, дивовижно короткозорою глобальною безтурботністю. → Долею “Титаніка” я цікавлюся давно. Образ його, уявіть, для мене чимось перегукується з днем нинішнім, з нашою теперішньою, дивовижно короткозорою всеохопною ✓ безтурботністю.
А коли дібрати ще синонімів взору “всеосяжний”, “повний” тощо, то кількість перекладів стає ×3 і більше, не кажу вже про голоси.
Уявіть ино скільки простору для фарму слів і голосів! Головне — знайти контекст, де чуже слово можна замістити питомим, і бай дуже, що його вжиток у тому контексті може бути невірний, і бай дуже, що переклад може спотворити первісний зміст речення, і бай дуже, що в результаті це призведе до гекспоненційного (слово вжито в переносному “побутовому” значенні, теж можете дати на переклад) росту сміттєвої купи, що вскладнить навігацію на сайті, головне — фарм слів, голосів і свого его.
Ну а що ще робити, коли нич не знаєш і знати не хочеш окрім москвоязичних “смазкі” і “долькі”, але руки сверблять до діяльности?До речі, слово “охопний” може бути черпаним із чеської.
Та більш важним є те, що в инших мовах не дарма ці тями виражають різними словами. Так, бувають лучаї, коли замість слів “систематичний” і “регулярний” можна вжити “постійний”, або замість “абсолютний” і “тотальний” ужити “повний”. Але це не відповідники, це просто побутовий ужиток слів, часто невірний. Це не є підстава для вкремого перекладу цих слів у цих значеннях. Ще до прикладу: “в мене є теорія, що це можливо”. Тут “теорія” щонайменше є сплутана з “гіпотезою”, і замість неї право вжити “припущення” в цьому контексті.
Так, суть черпані слова, що не можуть мати йно вдин питомий одповідник. Здебільша це суть слова черпані через московську мову й часто тягнуть до базової лексики. Про мене, такі слова слід просто викинути з української мови, добрати питомі відповідники до них не є складна задача.
“Ино”
“бай дуже” – Ви, бачу, таки обчиталися добродія Єлисія.
“до гекспоненційного” ПРИПИНІТЬ!
“вскладнить”
“більш важним”
“инших”
“вкремого”
“мати йно вдин”
Учіть Мову й засади її письма!
https://slovotvir.org.ua/words/obtsenky
https://slovotvir.org.ua/words/mur
https://slovotvir.org.ua/words/dakh
https://slovotvir.org.ua/words/rynva
https://slovotvir.org.ua/words/krab (при тім, що цей же користувач із иншої вобліківки додав слово https://slovotvir.org.ua/words/skuns , що, скажу в термінологічному полі цього користувача, є “явний екзотизм”, на відміну від 🦀; якесь неприховане лукавство виходить (не вперше))Ну й рекордовиком такого підходу мабуть є добродій Мудров, що з приклепом “давно всталене” чи “не бачу гарних перекладів” додає ті самі слова й фармить собі голоси.
Особливо кричущим падом є переклад, що його дав добродій https://slovotvir.org.ua/users/roman-roman2 під https://slovotvir.org.ua/words/alfavit , де він просто вкрав чужі переклади, що їх уже дали раніше та поєднав у вдному поданні та заробив собі 8 голосів. Таке нахабство вразило аж самого добродія Мудрова.
Рішення просте: дати можливість користувачам ставити ‘-’ до перекладів. Побачив сміття → поставив ‘-’ → пояснив чому → пішов далі. Заказувати користувачам узагалі додавати тежеслівні переклади не є добре рішення, бо суть пади, коли питомий переклад слова збігається з чужим словом, що його перекладають, і суть пади, коли переклад є перевсмислення чужого слова як слова питомого (як у Вашому прикладі).
Щодо останнього погоджуся. Приклад переосмислення такий іще згадав: стрім (вивести в нашій мові від «стрімкий», прирівняти до «потік» (https://slovotvir.org.ua/words/strym#t25442)
Ставити «–» — це Ви про невподоби? «👎»?
https://slovotvir.org.ua/users/putiatin-redrikh
Ваш підхід є хибен, бо так можна понавалити купу слів із -логічний (не наука), -фобія/-фобний (не страх) чи поряд із https://slovotvir.org.ua/words/kompleksnyi-okhopnyi додати тотальний (охопний), глобальний (охопний), системний (охопний), структурний (охопний), абсолютний (охопний) тощо.
А коли дібрати ще синонімів взору “всеосяжний”, “повний” тощо, то кількість перекладів стає ×3 і більше, не кажу вже про голоси.
Уявіть ино скільки простору для фарму слів і голосів! Головне — знайти контекст, де чуже слово можна замістити питомим, і бай дуже, що його вжиток у тому контексті може бути невірний, і бай дуже, що переклад може спотворити первісний зміст речення, і бай дуже, що в результаті це призведе до гекспоненційного (слово вжито в переносному “побутовому” значенні, теж можете дати на переклад) росту сміттєвої купи, що вскладнить навігацію на сайті, головне — фарм слів, голосів і свого его.
Ну а що ще робити, коли нич не знаєш і знати не хочеш окрім москвоязичних “смазкі” і “долькі”, але руки сверблять до діяльности?
До речі, слово “охопний” може бути черпаним із чеської.
Та більш важним є те, що в инших мовах не дарма ці тями виражають різними словами. Так, бувають лучаї, коли замість слів “систематичний” і “регулярний” можна вжити “постійний”, або замість “абсолютний” і “тотальний” ужити “повний”. Але це не відповідники, це просто побутовий ужиток слів, часто невірний. Це не є підстава для вкремого перекладу цих слів у цих значеннях. Ще до прикладу: “в мене є теорія, що це можливо”. Тут “теорія” щонайменше є сплутана з “гіпотезою”, і замість неї право вжити “припущення” в цьому контексті.
Так, суть черпані слова, що не можуть мати йно вдин питомий одповідник. Здебільша це суть слова черпані через московську мову й часто тягнуть до базової лексики. Про мене, такі слова слід просто викинути з української мови, добрати питомі відповідники до них не є складна задача.
https://slovotvir.org.ua/words/obtsenky
https://slovotvir.org.ua/words/mur
https://slovotvir.org.ua/words/dakh
https://slovotvir.org.ua/words/rynva
https://slovotvir.org.ua/words/krab (при тім, що цей же користувач із иншої вобліківки додав слово https://slovotvir.org.ua/words/skuns , що, скажу в термінологічному полі цього користувача, є “явний екзотизм”, на відміну від 🦀; якесь неприховане лукавство виходить (не вперше))
Ну й рекордовиком такого підходу мабуть є добродій Мудров, що з приклепом “давно всталене” чи “не бачу гарних перекладів” додає ті самі слова й фармить собі голоси.
Особливо кричущим падом є переклад, що його дав добродій https://slovotvir.org.ua/users/roman-roman2 під https://slovotvir.org.ua/words/alfavit , де він просто вкрав чужі переклади, що їх уже дали раніше та поєднав у вдному поданні та заробив собі 8 голосів. Таке нахабство вразило аж самого добродія Мудрова.
Рішення просте: дати можливість користувачам ставити ‘-’ до перекладів. Побачив сміття → поставив ‘-’ → пояснив чому → пішов далі. Заказувати користувачам узагалі додавати тежеслівні переклади не є добре рішення, бо суть пади, коли питомий переклад слова збігається з чужим словом, що його перекладають, і суть пади, коли переклад є перевсмислення чужого слова як слова питомого (як у Вашому прикладі).
А з написаним вище загалом згоден
Д. Романе, з чим саме згодні? З тим, що слова мої треба вилучити?) Чи що перекладами-тотожниками не слід зловживати?
Передусім слід вилучити слова добродія Путятіна…
Декада, декада й декада (https://slovotvir.org.ua/words/dekada-10-rokiv, https://slovotvir.org.ua/words/dekada-10-dniv, https://slovotvir.org.ua/words/dekada-tekhnika). Багатозначне слово. На кожна значення можна подати декілька перекладів, причому не всюди переклад очевидний (щонайменше в техніці). Змішувати все в одну купу (як я розумію, пропонуєте саме це) — не вихід. Мішанина буде. Якщо галузі луже різні, або значення суттєво різні в межах галузі (як із «прецизійний»), то змішати їх — це змусити перкулади цих значень змагатись одне з одним на одній сторінці. Плутати користувачів і порівнювати непорівнянне. «Летіли два верблюди: один рудий, другий — ліворуч…»
На інше навіть якось шкода часу відповідати, бо перший приклад показовий для майже всіх цих закидів. Суперечливі там хіба що кортеж (https://slovotvir.org.ua/words/kortezh-typ-danykh), адаптивний дизайн (https://slovotvir.org.ua/words/adaptyvnyi-dyzain), паралельний у часі (https://slovotvir.org.ua/words/paralelnyi-u-chasi). Інтегральний показник (https://slovotvir.org.ua/words/intehralnyi-pokaznyk), лінгвістичну змінну (https://slovotvir.org.ua/words/linhvistychna-zminna) та ще щось дійсно було б добре дати трохи загальніше, та принаймні з останньою виправити помилку не вдалося. Я про це ще подумаю.
Зверніть увагу, що там не всі слова мої, а частина просто попала під гарячу руку). «Вектор (інформатика)» (https://slovotvir.org.ua/words/vektor-informatyka), «масив (інформ.)» (https://slovotvir.org.ua/words/masyv-inform). І теж видаляти її нерозумно
Чи варто дозволяти додавати як переклади самі переклада́ні слова? Приклади з нового:
https://slovotvir.org.ua/words/tvorchyi (творчий — творчий)
https://slovotvir.org.ua/words/tvorchistи(творчість — творчість)
https://slovotvir.org.ua/words/dotsilnyi (доцільний — доцільний)
І з тією самою закономірністю:
https://slovotvir.org.ua/words/lofant
https://slovotvir.org.ua/words/rozmaryn
https://slovotvir.org.ua/words/bars
https://slovotvir.org.ua/words/yahuar
https://slovotvir.org.ua/words/pantera
https://slovotvir.org.ua/words/tyhr
https://slovotvir.org.ua/words/mushtra
https://slovotvir.org.ua/words/lev
Тут, як видається, логіка була «аби додати» (що слово, що переклад). Я бачив, що не сам обурююсь із цього.
Я би написав «будь ласка, забороніть таку можливість», але ж є випадки, коли сходилися на тому, що слово, хай і запозичене, можна лишити. Тотожний переклад тоді додавали з відповідним поясненням, а часом і з відмінами, що те пояснення підкріплюють. Ось наприклад:
https://slovotvir.org.ua/words/ohirok
Що з цим усим робити? Вилучати «переклади» такі? За якою логікою слід це робити, якшо робити? Чи залишити можливість її додавати, чи обмежити людей можливістю висловитись в обговореннях слів і вліпити палець униз?
“Їнші”
“АпострІф”
Не вім**, **чому досі можна калічити Мову мертвим безтямним, позбавленим найменшого чуття натягуванням на всі слова “правил” чергування й говірковими явищами.
А з написаним вище загалом згоден
https://slovotvir.org.ua/users/dmytro-dniprovskyi
Саме -щ- не є питім, але не -ч-.
Передусім слід вилучити слова добродія Путятіна, а саме:
https://slovotvir.org.ua/words/dekada-10-dniv
https://slovotvir.org.ua/words/dekada-10-rokiv
https://slovotvir.org.ua/words/metr-virshuvannia
https://slovotvir.org.ua/words/klikabelnyi-shcho-pryvertaie-uvahu
https://slovotvir.org.ua/words/biolohichnyi-ne-pro-nauku
https://slovotvir.org.ua/words/intensyvnyi-rozvytok
https://slovotvir.org.ua/words/paralelnyi-u-chasi
https://slovotvir.org.ua/words/interpoliatsiia-matematyka
https://slovotvir.org.ua/words/kachaty-ridynu-abo-haz
https://slovotvir.org.ua/words/manual-klaviatura
https://slovotvir.org.ua/words/minor-vyznachnyk
https://slovotvir.org.ua/words/tranzaktsiia-v-bazi-danykh
https://slovotvir.org.ua/words/partiia-nazva-debiutu
https://slovotvir.org.ua/words/triuizm-lohika
https://slovotvir.org.ua/words/plastychnyi-deformatsiia
https://slovotvir.org.ua/words/pretsyziinyi-iz-malym-rozkydom
https://slovotvir.org.ua/words/elektromahnitna-induktsiia
https://slovotvir.org.ua/words/mahnitna-induktsiia
https://slovotvir.org.ua/words/blendynh-mashynne-navchannia
https://slovotvir.org.ua/words/sportyvnyi-pro-zovnishnist
https://slovotvir.org.ua/words/proportsiinist-matematyka
https://slovotvir.org.ua/words/proportsiinyi-pro-harmoniinist
https://slovotvir.org.ua/words/fraktsiia-sumishi
https://slovotvir.org.ua/words/stabilizatsiia-rechovynnytstvo
https://slovotvir.org.ua/words/dyferentsial-mekhanika
https://slovotvir.org.ua/words/rotor-matematyka
https://slovotvir.org.ua/words/liniine-vidobrazhennia
https://slovotvir.org.ua/words/vrazhaiuchyi-emotsiino
https://slovotvir.org.ua/words/intehralnyi-pokaznyk
https://slovotvir.org.ua/words/kompleksnyi-okhopnyi
https://slovotvir.org.ua/words/masyv-inform
https://slovotvir.org.ua/words/kortezh-typ-danykh
https://slovotvir.org.ua/words/vektor-informatyka
https://slovotvir.org.ua/words/linhvistychna-zminna
https://slovotvir.org.ua/words/adaptyvnyi-dyzain
А ще ворох питомих матів. Хоча для цього є Чистилище, може деякі користувачі просто не знають про таку функцію?
Не вім чому досі можна безкарно а) давати за переклад те саме слово, що його перекладають; б) давати за переклад слова, що їх подав(ли) вже їнші користувачі, просто змінивши наголос чи апостріф, та мабуть на те є причини.
Наскільки я розумію, “біжучий” - це прикметник, а не активний дієприкметник. Тому дарма його табуюють та утворюють різні одоробла на зразок “той, що біжить”.
Та й взагалі незрозуміло, навіщо ганити активні дієприкметники? Щоб українська мова була незручною, і сприймалася як щось неповноцінне, несерйозне? Те, що в англійській та російській можна сказати одним словом, у нас подекуди це може займати ледь не рядок, особливо в складних технічних текстах. Притямних відповідників до частотних акт. дієприкметників не утворили, і так сайдьот, зате не забули їх табуювати, бо ж вони непритаманні укр. мові. Ага, зате сотні російських і польських кальок та зворотів, тисячі запозичених іноземних слів дуже притаманні. Або хрестик зніміть, або труси одягніть. Звісно, це докір не спільноті Словотвору, а нашим інституціям, котрі цим орудують.
https://slovotvir.org.ua/words/tvorchyi
https://slovotvir.org.ua/words/tvorchist
І загалом було б непогано прочесати те, що надодавала добродійка Кароліна. Бо, наприклад, маємо ще
https://slovotvir.org.ua/words/lev
https://slovotvir.org.ua/words/tyhr
І хоча це не той розділ толоки, та скажу тут: повилучайте, будь ласка, кількадесят кароліниних перекладів, що повторюють саме перекладане слово
Slovaçscoiõ bo sõty tœi teamui œd ‹mrz•›: ‹mrzký, mrzkosť›
Так.
> словацької (“mráz” - “мороз”). І то не в тямі “мерзотності”.
Slovaçscoiõ bo sõty tœi teamui œd ‹mrz•›: ‹mrzký, mrzkosť›
Sé ne e vuiclad tvara /mraz•/.
Так.
«М’яка» й «жорстка» фантастика — то підвиди, що в англійськомовному середовищі дійсно розглядають.
Розглядають чи розділяють як окремі тями? Можете навести приклади?
А ще ми фантастику розуміємо як широко (наукова фантастика, фентезі й інше, що крутиться довкола чогось надзвичайно-казкового), так і вузько (наукова фантастика).
То є Ваше криве розуміння. Є fiction, є sci-fi, є fantasy.
https://slovotvir.org.ua/users/putiatin-redrikh
То не є мій винахід, але він дієвий. Як боротися з купами сміття на сторінці слова вже пояснювала. А поки так.
Треба злучити:
https://slovotvir.org.ua/words/naukova-fantastyka-zhostka
https://slovotvir.org.ua/words/fantastyka-bez-fentezi
https://slovotvir.org.ua/words/fantastyka-razom-z-fentezi
https://slovotvir.org.ua/words/m-yaka-naukova-fantastykaТам усе — очинва. Нема смислу плодити безпідставні сторінки
Не зовсім згоден щодо розрізняння чи не розрізняння втямків. «М’яка» й «жорстка» фантастика — то підвиди, що в англійськомовному середовищі дійсно розглядають.
Можливо, треба зосереджуватися не на випробовуванні різних перекладів до слова «фантастика» на сторінках про м’яку й жорстку, а зосередитись на пристосуванні останніх слів. Як ми це робимо з навичками «м’якими» та «жорсикими».
А ще ми фантастику розуміємо як широко (наукова фантастика, фентезі й інше, що крутиться довкола чогось надзвичайно-казкового), так і вузько (наукова фантастика).
Я проти того, щоб те все просто взяти та злучити
Тоді матимемо багато таких перекладів, які додавала д. Кароліна.
Ви про що?
Наприклад, про це: https://slovotvir.org.ua/words/kabak-shynok#t92762:~:text=2 лютого 2025-,бар,-0
Або на це: https://slovotvir.org.ua/words/lubrykant#:~:text=10 січня 2025-,мастиво,-1
Я не знаю, чи Ви десь навалювали такі купи перекладів без того сумнозвісного мінусу. Можливо, що ні. Та однаково не хочеться цього робити, навіть якщо мета — зробити переклад відшукАнним ( (с)Роман ). Хочеться мати одну-дві форми.
Вибачте, що не про суті, та що це за слово таке — “відшукованість”? Так точно можна?
По-перше, не “відшукованість” (Ви це прочитали з наголосом, так розумію, на “о”), а “відшУкуваність”.
По-друге, це переклад англійського слова “findability”. Вирішив ужити його, бо він уже поширений у нашій мові (принаймні в науковій і довколанауковій, коли йдеться про засади відкритої науки, зокрема про FAIR, де F — “findability”).Спасибі, справді, недобачив, вибачте. Не думали про щось таке як “знайденність”, “відшуканність”?
Так, думав про “знайденність”. “Відшуканність” теж звучить добре. Навіть останньому слову, мабуть, надав би перевагу.
Дозвольте поставити “одблудне” (“єретичне”) питання: а хто, де, коли і як довів, що уникнення зяяня в Українській – всеобов’язковий закон? А то захотів почитати про це більше – і не знайшов поки. Можете поділитися роботою, будь ласка?
І чи можлива гортанна змичка в нашій Мові? Які дослідження доводять природність/неприродність? Спасибі
Вибачте, що не про суті, та що це за слово таке — “відшукованість”? Так точно можна?
По-перше, не “відшукованість” (Ви це прочитали з наголосом, так розумію, на “о”), а “відшУкуваність”.
По-друге, це переклад англійського слова “findability”. Вирішив ужити його, бо він уже поширений у нашій мові (принаймні в науковій і довколанауковій, коли йдеться про засади відкритої науки, зокрема про FAIR, де F — “findability”).
Спасибі, справді, недобачив, вибачте. Не думали про щось таке як “знайденність”, “відшуканність”?
Тоді матимемо багато таких перекладів, які додавала д. Кароліна.
Ви про що?
Вибачте, що не про суті, та що це за слово таке — “відшукованість”? Так точно можна?
По-перше, не “відшукованість” (Ви це прочитали з наголосом, так розумію, на “о”), а “відшУкуваність”.
По-друге, це переклад англійського слова “findability”. Вирішив ужити його, бо він уже поширений у нашій мові (принаймні в науковій і довколанауковій, коли йдеться про засади відкритої науки, зокрема про FAIR, де F — “findability”).
