Маю сказати, що Словотвір відкрив мені нарешті очі на те, чому Україна перебуває в стані такого глибокого занепаду, а українці ладні пристати на бік будь-якого загарбника та ворога значно охочіше, ніж на бік чогось власного. Ніхто так не ладний нищити й руйнувати своє, як українці. Так легко відмовлятися від своїх надбань, так легко поступатися перед чужинськими закидами. Щоб оголосити щось своїм, українцям замало тисяч і тисяч непохитних підтверджень, а щоб віддати своє комусь — задосить невеличкого сумнівного натяку.
У нещодавно відкритому для мене досліджені тюркознавців, я дізнався, що слово козак зовсім не виводиться зі тюрських мов( https://youtu.be/m4ioDnZ5DKM?t=79 ). Це вкотре поставило мене перед питання про догматичні тези стосовно деяких слів. Пропоную тут обговорювати суперечливі або цілком питомі до нашої мовної гілки слова, котрі нахабно приписують комусь іншому.
Мета тих літер не є в ідеї "спільного східнословянського народу" чи в допомозі носіям інших мов читати українські тексти, а в адекватній передачі фонології саме української мови. І "Росія" ≠ "Руські землі".
Зрештою, згоден. Любчик краще виглядає у своїй людській подобі.
Пропоную не зловживати увагою до цього нікчемного лайка. На мій погляд, можемо використовувати "я люблю" замість дослівного перекладу, і це ніяк не вплине на зміст перекладу. Так вже роблять французи (j'aime).
Та не кажіть.
Цікавий є полонізмом. Українською інтересний (так навіть зараз говорять по селах)
Дуже здорова думка (якщо розумно). Якщо ми хочемо повернути собі Росію (Руські Землі!) то повинні повернути Ы, ять та ѣ - щоб усі східні слов'яни могли читати один одного, лиш уявіть, як сильно спільно збагатиться наша література і культура загалом!
Скаж*ний дід.
Ви паскудите українську мову, це що жарт? Якщо "розчаруватися" - російське слово, то я ізраільській льотчік. Це українскьі слова! Годі! Дістали зі своїми спалахуйками. то треба не висота а вишина, то не велосипед а ровер, можете так зразу по польські сі і говорити.
Перетворюють мову на посьмєховицько
А, вже вім, хто стоїть у кирма сеї сторінки. Панове "Луком", "Mike Svystun", та їже з нима, би радше на слова ги "мордофіксатор" (тут: https://slovotvir.org.ua/words/akaunt#t429) турали, а не право гідні слова чепали. Чи таке слово їм не вадить??
Дехто тут явно не розуміє, що ставлені тут на суд загалу слова не ймуть силу правну, а суть ино пити. И се никого не в'яже з даних ту слів користати. Кому любо, хай собі й далі з "цікавий, лінія, спроба, бруківка, краватка" користають — ник не боронить. Та коли вже сяка сторінка є, даючи люду знати й рідні слова, й по своїй волі користати з їх, то чому їм ту могу брати?
Декому ту брало чимало снаги та часу глядіти по гідних питомих словах у різних словниках, джерелах тощо.
Що любчик, що вподобайка - одна слиняво-афектована розмазня. Люлюпісі…, -айчики, -айки, -ейки, -еньки, й проча нудота.
Ліпше тиснути лайк, ніж пришелепкувату вподобайку. Та ще краще всього - любчик.
Та ви вже заграли з тією вподобайкою! Не подобається — не вживайте! Якого дідька лемент здіймати?!
І дуже цікаво знати, чим пришелепкуватий «любчик» кращий за «вподобайку»?
Вподобайка декому не до смаку не коренем (до слово «вподобати» ніхто заперечень не має, як я гадаю), а саме способом словотворення. «Любчик» — дуже недолуга вигадка всіма сторонами. По-перше, корінь недоречний (вподобати не означає любити, як любити не означає кохати). По-друге, майже той самий спосіб словотворення, що й у «вподобайці», тобто позбавлений нейтральности. По-третє, слово «любчик» в українській мові вже існує, означає людину (чи иншу живу істоту) та має виразне розмовне забарвлення, бо найчастіше вживається як панібратське або ж іронічне звертання.
Це історія про "ти краще голодуй, ніж що прийдеться їж". Підтримую Андрія.
Ліпше тиснути лайк, ніж пришелепкувату вподобайку. Та ще краще всього - любчик.
@"Andrii Andrii", думаю, що назви німецьких міст були видалені до того, як дозволили додавати "Власні назви" (16 грудня 2019 року): "Додали розділ Власні назви. Забрали з правил видалення слів через причини «Іншомовне слово власна назва» та «Росіянізм або суржикізм»": https://slovotvir.org.ua/toloka/rozrobka-slovotvoru/shcho-novoho
Також вважаю, що розробникам осідку слід додати кнопку "Правила" вгорі інтерфейсу для уникнення потенційних скарг щодо видалення слів, перекладів і коментарів, які перечать правилам роботи спільноти.
Ну й звісно, що забрати з переліку "Можливі причини видалення доданих слів" пункти "усталене іншомовне слово, що увійшло у загальний вжиток і зафіксоване у словниках" і "загальновживаний науковий термін чи номенклатура" ;)
На мою думку створювати та відшукувати такі відповідники доцільно. Так само, як наприклад в англійській мові є значний корпус слів як латинського, так і германського походження, котрі часто є синонімами.
Так, видалення слів це доволі "гаряча" дискусія, і ми будемо працювати над збільшенням прозорості та збільшенням впливу спільноти на це.
Декілька моментів:
- Коли слово видаляється (чи з'єднується з іншим словом) то автору приходить повідомлення на електронну пошту з причиною видалення
- Коли видаляється переклад то повідомлення не приходить 😅. Та переклади видаляються вкрай рідко, останні видалені переклади.
- Видалене слово та переклади можливо відновити, тож загалом є можливість розробити певну сторінку для обговорення видалених слів.
- Це правда що перевага надається перекладу сучасних запозичень
- Ми взагалі рідко видаляємо слова, та видаляємо здебільшого якщо є прохання у підтримку видалити слова та видно що спільнота не підтримує їх коментарями чи голосами. 50 останніх видалених слів
Дякую за чітке роз'яснення та надання посилань з видаленими "відповідниками" та деякими запозиченнями. Було дуже цікаво переглянути. Деякі "відповідники", як от для запозичень "біґ дата" та "дедлайн" відверто розмішили :D І взагалі, модератори добре працюють, адже більшість видалених так званих "відповідників" є досить дивними або й взагалі помилками, які навіть не варто обговорювати.
Проте незрозумілим є видалення таких імен власних, як Ляйпциґ та Дрезден, адже ці та багато инших назв німецьких міст справді мають деякі відповідники в Українській мові. Наприклад, як деякі питомі українські назви сьогодні досі насиваються по-російськи, лише з українською фонетикою - Луцьк (давніше Луцьке), Луганськ (українською мало б бути Луганське), Сновськ, Подільськ і так далі. Натомість повернені історичні назви є справді українськими - Кам'янське, а не Кам'янськ тощо. Так само й німецькими назвами.
Так, видалення слів це доволі "гаряча" дискусія, і ми будемо працювати над збільшенням прозорості та збільшенням впливу спільноти на це.
Декілька моментів:
@"Andrii Andrii", я вже написав у підтримку: https://slovotvir.org.ua/support щодо дозволу додавати для перекладу давно засвоєні запозичення та наукові терміни.
Тепер чекаємо на Цісаря @"Карл-Франц Ян Йосиф" і відповідь модераторів осідку !
Чудово! Дякую, завжди підтримаю Тебе!
В усім тут згоден з Андрієм. Андріє, крім сього: "Тому покладаюся на своє мовне чуття." Чуття є річ не вигадана й судна. Прото якість або рівень його прямо залежить від глибання в закони мови. Тільки бути "носієм" є замало.
Моя часткова відповідь є тут: https://slovotvir.org.ua/toloka/slovotvirni-pytannia/ukrainska-abetka
Наведу лише декілька прикладів мінімальних пар показати потребу в додаткових літерах для укр.м., в яких діалекти знають фонематичне розрізнення:
сито "цідило" : съіто "повно; не натщесерце"; тѡк "місце молотьби" : тѵкл — ф-ма мин. часу від "текти"; рѣк — ф-ма род.відм.одн. від "ріка, річка" : рѡк "доба, часовий проміжок" : рѵкл — ф-ма мин.ч. від "ректи". За чинним правописом їх всі є писано однаково, відповідно: сито : сито, тік : тік, рік : рік : рік.
Адекватна відповідь на се питання вимагає адекватної підготовки й знання зокрема укр. фонології, зокрема історичної та її відношення до сучасного стану мови, фонетики діалектів і їх відношення до історичної фонології та до фонології мови в її суч. стані. А також відповідних відомостей про загальні принципи та практику правописів за системами абетковими. Інакше сподіватися слід не більше ніж думок в стилі "(не)подобається".
Між іншим, не знаю, що сталося, бо донедавна се було на сій сторінці неможливо, але тепер тут відображаються як слід символи МФА, що мене дуже тішить.
Що я думаю про се, я вже писав доволі ясно. Та й слово "зайвих" у Вашім, Ярославе, питанні вже саме наводить на ясні висновки. :)
Не було вже до перекладу дано полонізм "цікавий"? Неначе я його тут уже бачив, а тепер не бачу.
@"Andrii Andrii", я вже написав у підтримку: https://slovotvir.org.ua/support щодо дозволу додавати для перекладу давно засвоєні запозичення та наукові терміни.
Тепер чекаємо на Цісаря @"Карл-Франц Ян Йосиф" і відповідь модераторів осідку !
Згоден та підтримую подання Ярослава! Від себе додам пропонову для розробників цього осідку - слова, котрі номінуються на видалення варто виставляти на деякий час на Толоку із зазначенням причини видалення та для обговорення цього слова користувачами. Таким чином після певного обговорення слово матиме нагоду залишитись та Словотворі або бути остаточно вилученим (наприклад у випадку відсутності будь-якої активності в обговоренні слова упродовж деякого часу).
Вважаю, що процес видалення слова має бути прозорим, адже справді, авторитарне вилучення без будь-яких попереджень та пояснень створює гнітючу атмосферу на цьому осідку, порушує творчий процес добору то обговорення відповідників.
І звісно, як зазначив Ярослав, якщо слово відверто порушує моральні норми ("є глумом над українською мовою та роботою проєкту "Словотвір""), є відкритою насмішкою над українською мовою, - воно має негайно видалятись без обговорення.
Сподіваємось, що спільнота та розробники Словотвору дослухаються до наших пропонов.
@"Карл-Франц Ян Йосиф", коли видаляли мої слова мені на e-mail приходив лист з причиною видалення. Думаю, що Ви зробили цей допис не глянувши в свою електронну скриньку. Також у правилах осідку (кнопка "Підтримка" знизу інтерфейсу) чітко зазначені причини видалення слів, зокрема "Усталене іншомовне слово, що увійшло у загальний вжиток і зафіксоване у словниках" і "Загальновживаний науковий термін чи номенклатура". Однак, @"Карл-Франц Ян Йосиф", @"Andrii Andrii", я @"Yaroslav Shpak" та багато гинших користувачів осідку неодноразово додавали для перекладу давно засвоєні запозичення і переклади для них. Ми через неуважність чи свідомо на свій страх і ризик додавали їх десятками й навіть сотнями й тому я пропоную написати колективне прохання в підтримку осідку (кнопка "Підтримка" знизу інтерфейсу), щоб чітко розділили "Причини видалення доданих запозичень" і "Причини видалення доданих перекладів" .
Зокрема, пропоную:
Не видаляти й дозволити додавати слова наступних категорій:
1) загальновживаний науковий термін чи номенклатура (більшість термінів інтуїтивно незрозумілі, громіздкі, запозичені через кілька мов, фонетично та ортографічно несхожі на ориґінал, важкі для вимови та запам'ятовування, а внаслідок їх вживання і створення на другий план відсуваються питомі для української мови морфеми. Психологи навіть довели, що в дітей, які виховують батьки з вищою освітою загальмований мовний розвиток внаслідок вживання великої кількості чужомовних запозичень, що збільшує час поповнення лексичного запасу);
2) усталене іншомовне слово, що увійшло у загальний вжиток і зафіксоване у словниках (багато слів є непотрібними й некритично "запозиченими" псевдоінтернаціоналізмами, які часто є запозиченнями з німецької через польську й російську при наявності гідних українських аналогів, які стають архаїзмами й навіть сприймаються росіянізмами внаслідок засмічення мови всяким непотребом );
3) переклад до слова легко знайти у звичайних словниках (більшість сучасних словників базуються на радянських політично заангажованих словниках, а багато "кованих" новотворів слотворців є застарілими та невлучними);
4) запозичення-етнографізм, що не має поняттєвої репрезентації в укр. мові (західним діялектам не помішають слова для назв специфічних реалій їхнього побуту, природи й культури, які утворені загальноукраїнськими морфемами замість німецьких, румунських, польських і угорських слів, які роблять малорозумілими ці говірки навіть між сусідніми областями, які були провінціями різних держав й населені навіть однаковими субетносами і змушують вважати ці говірки, які зберегли значну частину лексичної та фонетичної спадщини мови Київської Руси вульгарними й нелогічними суржиками).
Видаляти переклад, якщо він:
1) Порушує моральні норми (за винятком перекладу слів розділу «низький стиль»);
2) Є глумом над українською мовою та роботою проєкту "Словотвір";
3) утворений з іноземних слів і морфем, які запозичені від 1918 року (бо, "запозичення" проникали в українську мову, здебільшого через посередництво російської мови з нехтуванням правил і можливостей питомої української фонетики);
4) калька з російської мови від 1933 року (бо в часи "розстріляного відродження" і сталінських репресій розпочали штучне та відверте зближення мов "братніх народів", зокрема радянський СУМ насичували росіянізмами, уникали українських слів, які не схожі з російськими, за тлумачення українських слів на початок виставляли значення, які аналогічні схожим російським словам, а питомі українські значенні ставили в кінці чи ігнорували зовсім, а в "Етимологічному словнику української мови" словам, які не схожі на російські, але схожі на словацькі, чеські, верхньолужицькі та польські приписували польське походження, щоб захистити міт про "спільну східнослов'янську мову братніх народів" та підживлювати псевдонаукове популярне твердження про те, що українська це "діялект російської, зіпсований польською" .
P. S. Я вже кілька днів не бачив на осідку Цісаря @"Карл-Франц Ян Йосиф", сподіваюся, що Він здоровий і з ним все гаразд, бо пандемія коронавірусу вельми небезпечна для людей похилого віку.
"То де та грань, коли слова є НАДТО прийняті, що їх вилучати з української мови не можна, а які ЩЕ НЕ ДОСИТЬ?
Чому не можна давати сюди слово, навіть якщо воно прийняте в мову давно? Адже ніхто не каже, що його треба позбуватися, але можна ж знайти щонайменше синоніми з українського тла!"
Цілком згоден з Карлом! Так, є вже усталені словникові запозичення, але є стародавні українські відповідники до них. В мене теж виникає таке враження, що Словотвір першочергово створювався, як осідок для пошуку відповідників тільки чучасним словам, котрі проникли в Українську мову не раніше, ніж 20 років назад (лайк, фідбек, кофібрейк тощо). Це не прийнятно, якщо адміністратори осідку дозволяють собі без жодних попереджень усувати додані слова та відповідники. Звісно, певний рівень модерації має існувати, аби наприклад протидіяти відвертому вандалізмові та нецензурній лексиці, але усування відповідників без попереднього роз'снення є неприйнятним!
Підпираю повністю цей допис Карла! Карле, де опускай руки!
Під час нинішніх подій з поширенням CoViD-19 в українському утинку міжмережжя можна зустріти безліч матеріалів, в котрих використовується досить дивна форма інформування щодо померлих від цього вірусу - загиблі. Наприклад: "Станом на 20 березня в світі хворіє близько 250 тисяч осіб, більше 10 тисяч загинули". Google на запит "коронавірус загинули" видає 18 200 000, на "коронавірус померли" 23 400 000 пошукових скутків відповідно. Яке слово доцільніше використовувати щодо померлих від цього отруйника, як гадаєте?
Шановне товариство, які Ваші думки щодо доцільности створення українських відповідників давно засвоєним запозиченням із старослов'янської, староболгарської та церковнослов'янської мови, яким здебільшого біля 1000 років ?
Шановне товариство, що Ви думаєте про наявність зайвих афіксів в українських словах, які трапляються в сучасних словниках ?
Шановне товариство, що Ви думаєте про сучасну абетку української мови та застосування різних абеток користувачами цього осідку ?
Шановне товариство, що Ви думаєте про додавання в українську абетку, правопис і сучасну мову загалом фонем/літер, які були в мові Київської Руси та збереглися в українських говірках ?
@"Діонисій Виноградов", може знайдете в діяспорній онлайн-бібліотеці за цією ланкою: http://diasporiana.org.ua/category/slovniki-dovidniki/
Доброго здоров'я, товариство!
Шукаю, як то кажуть, незамулений український словник спортової термінології: аби вийшов друком до тридцятих чи був виданий діяспорою; щось на цей кшталт. Буду дуже вдячний, якщо допоможете відшукати такий.
біля 500 років тому, Коперник довів, що земля обертається навколо сонця.більшість вживає сталий (помилкоаий) вислів: "сонце сходить,сонце заходить".пропоную вживати більш науково обгрунтований варіянт: зустріч сонця, проводи сонця.
Чей не брехали, а, просто, лінь.
Я не хочу кидати на їх труд голослів, втім, похлин иму такий оже то є велика калогужа. На пр., уже не раз бачив там и таке, коли хто в ЕСУМ да товк издроя якому слову, а там же ниже під тим же словом є дано йинше слово явно - і козі видно - вязане здроєм зо словом перед тим, а вже інший з ЕСУМ пише: "неясно".
Короче, де де там є й гідне що, та в цілім словник є хабезний.
Я всього лиш не розумію, чому в ЕСУМі відверто збрехали, йнакше не скажу, що праслов'янське *terba означало «потреба, необхідність». Чи то некомпетентні люди словник складали, чи що.
Читаєш одне, а виявляється, що все не так. :(
Карл-франц Ян Йосиф,
руський правильний твар є "червлений~черлений" з можливим випадним "в"; "л" тут має бути від йотації після "в" перед іншим голосним, бо вихідне є тут дієслово "червити", пор.: "давити" ("давлю") → "давлений", не +"давений", "ставити" ("ставлю") → "ставлений, ставлення", не +"ставений, ставення", тощо. На Закарпатті є поширена фонетична форма {челленый}, асиміляцією *рвл → {рл} → [лл].
Ще може бути: "черемний~черний" від *чьрмьнъ з випадним "м", або зо вставним "е".
Карл-франц Ян Йосиф,
бачу я тут з Вами грязну …
Твердження, що праслов'янське terba означало "потреба, необхідність", є дано в ЕСУМ "od brucha", як кажуть словаки ("зо стропу"). Первісне значення сеї лексеми мало бути "знищення, корчування", від кореня *tr-/ter- "терти, корчувати, полоти*, а відти далі "чистити", "нести в жертву (← те, що ничить, жере вогонь (жертовний)", а вже відти значення "потреба, необхідність" через проміжне значення "те, що має бути несено в жертву". Таке значення – "жертва, жертвоприношення" й засвідчено є в Пов. в. л. за формою тєрєба.
В питомого {вільми́} й польського походження {ве́льмм} й значення було те саме, а в {тереб-} і похідних, з одного боку, та в польського походження {треб-, [по]трібн-], з другого, не було те саме значення никда. Натягти на *тереб- значення те саме, що в польській чи інших словянських мовах (чес., слвц. тощо) буде калькою – такою же, на які Ви так яро чатуєте в разі росийських кальок в руській. Двоїтий стандарт? Я навів, не’наче, доста питомих способів передати модальність повинності-необхідності в руській мові, аби чепити ся цупко за вте нещасне "треба". Коли б’ уже нич було з чого брати, йносе, та в руській тут стане свойих добрих способів.
Зверну увагу, що мої слова лиш думки вголос, не філолог, тож не маю права виступати внесення різних "тереба", "віжа", "пороття" в літературну українську мову.
Я лиш виступаю на сторону взяття парадиґми – перед тим як цуратися якого слова, що його ЕСУМ клеймує як полонізм, богемізм чи болгаризм, перше ніж викидати, треба глянути, чи можливо вивести українську форму слова – якщо така є в писемних пам'ятках давнішої руської доби, або коли маємо праслов'янську форму повністю вірогідну, з якої можна вивести сучасну українську.
Мені траплялися огидні тези, що слово "червоний" є полонізм, тому треба його позбутися, а ось у росіян, "справжніх нащадків Русі", як мені казали, слово "красний" не полонізм, і нам би й його стати вживати… Але це маячня! "Красний" це "гарний" у давній руській мові! А "червоний" нам не слід викидати, нам потрібно викинути геть польський вплив, і тоді отримаємо цілком українське нам рідне "червений" чи "червлений" (не знаю, як правильно, саме через такі незнання і страх помилок, я досі боюся переходити на знеполонізовану і знеболгарену українську мову). Отже, межи "викинути слово" і "лишити як є", ще є варіянт "позбавити слово чужинського впливу, який змінив руську форму на свою".
Так само з "хлопець", що називають полонізмом, а я ось маю доброго друга, який всюди говоре і пише "холопець", як і мусить (так він мені каже) бути в українській мові.
Ще на думку падає "прапор", з якого виводять щире наше "поропір" (ви б написали, гадаю, "поропѡр", а дійсно зручно, щоб видіти, де [і] чергується з [о]).
Так само "шов" є росіянізмом, але натомість маємо щире українське "шво".
І "древляни" мали би бути "деревлянами". І "шлюб" мав бути би "злюбом". Такого багато.
Мусить же бути, кінець кінцем, якийсь порядок у мові, що його комуністи, сволота, хотіли знищити! Ось за таку думку я стою.
В принципі, не маю нічого проти Ваших слів, усе сказано слушно.
Карл-франц Ян Йосиф,
з "працею" знову таки, то не є той випадок, що з "кроком". Як я пояснив, "крок" може бути цілком питомо руське, й нема потреби його "перекроїти" на руський лад, коли воно вже руське є. Але форми +пороча в руській не засвідчено ни прямо ни непрямо. Звязок з "порати" є не доведено, як і звязок "práca" з "пороти", чи звязок "порати" з "пороти"; "práca" повязують етимологічно з іншим коренем з первісним товком *"слати (посилати) [→ з дорученням, завданням]".
Коли хотіти таки творити слово "пороча", я не проти, та треба правдиво зазначити, що творено штучно на базі прасл. кореня, явного в словах інших словянських мов, з припущенням можливості його існування якийсь час на раннім етапі в деяких говірках праруських, а не твердити в сім випадку, що воно достеменно було, й його потім витисла польська чи чеська форма. Коли би вона й була, то не конче з тим же товком, що в чеській, атьже в південнословянських похідне від *portya має інше значення.
Карл-франц Ян Йосиф,
з формою "скроня" є геть інший випадок. Вона є безперечно польське, бо в руській маємо засвідчене й "скоронь". Просто поруч з питомою в руську потрапила й польська форма. Історія з "кроком" є, правдоподібно, не така же.
Карл-франц Ян Йосиф,
Зо словом "крок" в руській є значно складніше. По перше, праформа сього слова може бути реконструйована різно: *kr-ok-, *kor-k-. Бо різні словянські мови, в т.ч. руська кажуть сліди обу праформ. До сього же кореневого гнізда тягне й праформа: *kor-ak-. Природа всіх тих *kor-k-, *kr-ok-, *kor-ak-, точніше природа дальшого розвитку їх значень у різних словянських мовах є експресивна (див. під *korkъ, *krokъ в ЕССЯ). Й експресивність та має спонукати до обережнішого ставлення до висновків про фонологічні результати, які мала дати в руській праформа *kr-ok- (тут я стану (зупинюся) тільки при сій праформі, бо рідна їй праформа *kor-k- дістала свій розвиток в руській яко {корок} в "о-корок" тощо). Тобо, так, СТРОГО *kr-ok- → *крокъ би мало дати в руській *крік. Але, треба мати на увазі вже згадану експресивну історію розвитку [значень] сього гнізда в слов. мовах загалом, а також можливість (я не кажу, що сі завваги мають бути вирішальні, але їх неодмінно є важливо зважити) впливу на "о" в формі називного відмінка "крок" з боку форм непрямих відмінків сього слова, де "о" є абсолютно закономірно. Треба мати на увазі, що мова усна природна є потік звязаних слів, а не низані механічно словникові словоформи. Се я кажу зокрема й до того, що, напр., у "поліського" типу говірок (т.зв. історичної "київсько-поліської" зони говірок), *о в критім складі є рефлексовано дещо різно залежно від наголосу: наголошене крите *о є зазвичай дифтонг типу {уо~wo}, а ненаголошене часто є {о}, хоча те {о} не є прямо з *о, а нейтралізований в ненаголошеній позиції той же дифтонг *{уо}. Саме по собі означення "ікавізм" є вкрай рубане, грубе. Рефлекси критого *о суть по говірках дуже строкаті. В односкладовім "крок", ніби, наголос є однозначен, але, то є "словниково-реєстрова" інтерпретація наголосу – в суцільнім потоці речення "крок" і в називному відмінку могло часто бути в умовах фонотактики ненаголошене. До всього того на "о" в формі називного відмінка "крок" могли вплинути й форми – безперечно чуті мовцями як етимологічно близькоповязані дієслова "крочити" чи та синонімічного "крочай".
Попри випадків польського чи росийського походження "о" в критім складі в руській мові, в руській мові всеже є немало випадків з "о", яке може, й має бути пояснено на тлі питомім. Так, напр., префікс {од-} в ненаголошеній позиції, {па́рость}, {кон}, паралельне до {кін} (і тут так само "о" могло стати як під впливом непрямих відмінків, так і в умовах фонотактики, як ненаголошене в тоці мовлення). Звісно, форму {кон}, поруч з {кін}, та й {крок}, хоча до неї *{крік} і не засвідчено, не можна в жаднім разі плоско товкувати як відсутність "ікавізму". "Ікавізм" з погляду фонологічного є й в формах {од-}, {па́рость} (див. вище про "києво-поліську" зону) – т.зв. "ікавізм" охопив усі говірки рус. м. без винятку; різна є міра самих алофонічних проявів сього явища. Коли в говірках ми чуємо {кунь}, {куонь}, {кӹнь}, {кӱнь}, {куень} тощо, се не значить відсутність в них "ікавізму", іно бо не чуємо там "шкільного" {кінь} – то є той же т.зв. (криво званий) "ікавізм".
Всі ті завваги не мусять повністю вилучити польське походження форми "крок", та, про мене, вони здатні значно послабити польську версію її походження в руській мові, й мусять бути взяті до уваги.
Zełenyj Jur,
ne zowsim zrozumiw, szo same dlä mene v tìm vydyvi? ;))
То не Вам було написано, а гиншому користувачеві.)
Про ваше "треба" дурницю мовили – як тяма "необхідно" може бути нам чужою, коли первісне праслов'янське *terba означало "потреба, необхідність" (джерело: https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B0).
Мені т(е)реба сходити в туалет = Мені *terba (необхідність) є сходити в туалет.
Мені т(е)реба випити води = Мені є *terba (необхідність) випити води.
Все логічно, де ви тут знаходите хибу, я геть чисто не приймаю побачити.
А про те, що не всьому у ЕСУМі слід довіряти, то я нічим не сперечаюсь, такої само думки. На все – необхідність дивитись уважно, не довіряючи нікому.
