> > ci „tòcynoiõ vuimóuvoiõ“ mienite ynõ pomanlivõ
> Як я сам можу навчитися й людей навчити, коли не буде досить точної звукозаписи?
Gadaiõ’ste mea ne ròzoumieli. Tógy iesce raz. Vui’ste imenouali sèysõ riecy »Нова “літературна” (стандартна) вимова«, a cdesi tou, mrity, bie mienceno i to recein „received pronunciation“, ógy dóugyno e bouti inche imea tomou samomou vuirazou „nова “літературна” (стандартна) вимовa“. Oba ysœi vuiraza ucladaiõty poem o ynie pomanlivie vuimóuvie (ucladaiõtchi, u svœy read, pèunõ pœdmeitnœsty). Ta ya receignemy: »Yac Vui tou xotchete xiriti „received pronunciation“, to puitagne bõdé ci „tòcynoiõ vuimóuvoiõ“ mienite ynõ pomanlivõ.« xtiex puitati Vas ci tacui pœd „nова “літературна” (стандартна) вимовa“ mienite = „a received pronunciation“, otge = „ynõ pomanlivõ vuimóuvõ“, cyto, razomy iz tuimy, ucladaié i ynõ tòcynõ vuimóuvõ. Bo coli tac, to moye puitagne e cyto za tõ pomanlivõ vuimóuvõ volite Vui. Odina riecy e voliti „temnõ / debelõ“ vuimóuvõ /l/ he pomanlivõ tomou cyto e poxirena, incha riecy e voliti „hostrõ / svietlõ“ vuimóuvõ he pomanlivõ tomou cyto pitima e „pœltauscomo“ govorou.
Tó puitagne ne bie yac Vui sam sea ci coho mogete ouciti yaçie vuimóuvie.
> > Ta bõdy yaco, ya buimy, osœbno, voliu tõ „pœltauscõ“ vuimóuvõ za ynõ pomanlivõ.
> Полтавську вимову л?
Nou? Cyto e to zàmeut?
> > https://slovotvir\.org\.ua/users/b\-gdan\-youxyco
> >
> > Yac ciniste otõ tabliçõ?
>
> Не розумію вашому запитанню. Коли ви мене питаєте, як створити таблицю на толоці, то в розмітці:
>
> ```markdown
> |Title_1|Title_2|Title_3|
> |---|---|---|
> |Cell_11|Cell_12|Cell_13|
> |Cell_21|Cell_22|Cell_23|
> |Cell_31|Cell_32|Cell_33|
> ```
Aino, ysé puitax. Mieniõ Vam.
Ta bõdy yaco, ya buimy, osœbno, voliu tõ „pœltauscõ“ vuimóuvõ za ynõ pomanlivõ.
Полтавську вимову л?
ci „tòcynoiõ vuimóuvoiõ“ mienite ynõ pomanlivõ
Як я сам можу навчитися й людей навчити, коли не буде досить точної звукозаписи?
„yasne / hostre“ /l/ ta „temne / debele“ /l/ si ne stoeaty proti zveagymeinno
Або й так
> > Ll /ɫ/
> >
> > https://slovotvir\.org\.ua/users/b\-gdan\-youxyco
> >
> > Pro mene, vidotvoriti tó he /ɫ/ e zayvo — prosto /l/.
>
> ɫ-бо вописувало більш точну вимову. Коли ж є то крізьзв’яжмінна запись, то звісно, вже виправив.
Yac Vui tou xotchete xiriti „received pronunciation“, to puitagne bõdé ci „tòcynoiõ vuimóuvoiõ“ mienite ynõ pomanlivõ. A tocdie, ne boula bui „pœultauscà“ vuimóuva /l/ pomanlivà? Ba, i voliuxi „temnõ / debelõ“ vuimóuvõ /l/, tó bui boulo nepœlygivo pro rousscõ móuvõ, ponevagy „yasne / hostre“ /l/ ta „temne / debele“ /l/ si ne stoeaty proti zveagymeinno. Ta bõdy yaco, ya buimy, osœbno, voliu tõ „pœltauscõ“ vuimóuvõ za ynõ pomanlivõ.
Te cyto e viedomo he „Pœltausca uzœrna“ vuimóuva, viedgiyscui teaghné perviesno (do novoperéseleign yz Pœudne-Zaxodou) do toïge rœznomóuvui „Pœunoci“, ne zemlepisno ale zvõçscoiõ.
Я з міста Полтави, родичі з усієї полтавщини, але, на жаль, усі до якоїсь міри змосковщені, то й вимова така собі, хоча деякі відмінності від литературного стардарту таки помічаю. Пишу це тут, бо я би дуже хотів навчитися цій “первісній” вимові з північного гареялу, це створює почуття їдности з пращурами.
https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco
Yac ciniste otõ tabliçõ?
Не розумію вашому запитанню. Коли ви мене питаєте, як створити таблицю на толоці, то в розмітці:
|Title_1|Title_2|Title_3|
|---|---|---|
|Cell_11|Cell_12|Cell_13|
|Cell_21|Cell_22|Cell_23|
|Cell_31|Cell_32|Cell_33|
Ll /ɫ/
https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco
Pro mene, vidotvoriti tó he /ɫ/ e zayvo — prosto /l/.
ɫ-бо вописувало більш точну вимову. Коли ж є то крізьзв’яжмінна запись, то звісно, вже виправив.
> Звісно. Тільки дайте, будь ласка, ідповідь [тут](https://slovotvir\.org\.ua/toloka/zminy\-do\-movy/nova\-literaturna\-standartna\-vymova\)\.
Ouge.
https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco
Yac ciniste otõ tabliçõ?
Ll /ɫ/
https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco
Pro mene, vidotvoriti tó he /ɫ/ e zayvo — prosto /l/.
https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco
Aino, he pomanliva ymaié bouti vuimóuva pd.-zx. govorœu. Vuimóuva Pœunoci ymaié bouti he yn cin Pœunoci, yac po ci poread iz Pœudnemy-Zaxodomy e drouga naidaunieycha ta nairòzseaglieycha i naiznacynieycha u ròzvitcou ta stanóuleignie rousscoï móuvui.
Xotcha ya œdcuidaiõ tõ nuiniexyniõ cinnõ vuimóuvõ, e slied znamenati oge yzocrema œdguib o-perégolósou e u neiy tacui yz pd.-zx. Te cyto e viedomo he „Pœltausca uzœrna“ vuimóuva, viedgiyscui teaghné perviesno (do novoperéseleign yz Pœudne-Zaxodou) do toïge rœznomóuvui „Pœunoci“, ne zemlepisno ale zvõçscoiõ. Otge ta „cista Pœultausca“ bõdé scorieye blizcha Cernigœuscœy (a tacoge Cuyeüscinui), a ne nuiniexynia pd.-zx.-pn. miechanca. A pro pd.-zx. prõgui u „Pœltauscœy“ e liepche gleadieti na yix gerélo — daunieychõ pd.-zx. zvõçscõ.
Na ocremuy cmiet zaslougouiõty i pèunui menchi govorui svoyeiõ œdrõbnoiõ pitimœisttyõ ta daunœisttyõ, yzocrema lémcœuscuy ta blizjnï yeomou. Sé yzocrema cepaié vidotvœrnuy œdguib o-perégolósou — tam /ʊ/, istniy œdguibõ * ON. Pro „zagainõ“ móuvõ znacylivœsty „lémcœuscoho“ œdguiba o-perégolósou e œdpoviedy na „‹œ›“ u tvariex he ‹zamœj›, ‹dœbrova›. Tacoge do ocremuix menchix (miestnuix ci crayovuix) cinœu e slied œdnesti tœigy lémcœuscœi ta razomy iz nimi verxovinscœi i decotrœi inchœi za vidotvœrnœi œdguibui /ɛ/ ta /ə/ → /e ~ e̝/ ta /o/ i /ɔ/ → /o̝, u/ peréd perédnïmi golósnui ta meacuimi sõgolósnui. Ne ino taca vuimóuva stanovity pitimuy ta vuiraznuy prõg tuix govorœu, ale e i dosta daunia, seagaiõtchi pone XV. stl. A crœmy toho, u sõstroçie / sõtcani „zagailnoï“ rousscoï móuvui tœi recenœi œdguibui dopóuniaiõty viedomõ zagailnõ pitimœsty useï rousscoï móuvui — medjizcladove œdstõpne ladgeigne golósen, cõdui, razomy iz tuimy, teaghnõty i o-perégolós, e-u-perégolós, e-y-perégolós, * e ta * y → /o/ po /t͡ʃ, ʒ, ʃ, j/ peréd izcladui iz neperédnïmi golósnui u rano-d.-rous., „litóuscuy“ o-a-perégolós, „galiçscuy“ a-perégolós peréd /w/ (/ɑw/ → /ɒw/).
Під RP я розумію зразкову вимову. Таку, яка би єднала вкраїнців з різних куточків. Разом из тим, місцеву вимову не слід маргинализувати. Я тоді не розумів (сам точно не помню, чому), що це є міжзв’яжмінна перепись, та я залишу її ге стовпець, а наступний стовпець буде точна вимова. Ви казав, п. Поруше, що за таку вимову може послужити йина из пд-зх ареалу.
Ага, пригадав. Ньи, я подумав був, що міжфонемна передача може бути й тою новою льитературною вимовою. Але вже змінив на таблицю з трьома стовпцями.
Звісно. Тільки дайте, будь ласка, ідповідь тут.
> Його поки нема. Я почну писати. А ще слід мені підправити сторінку *Реконструкція простого минулого часу*
Prosiõ ne zabouti sunèmouati tó zo mnoiõ.
Його поки нема. Я почну писати. А ще слід мені підправити сторінку Реконструкція простого минулого часу
Чомусь “Як читати…” завалилося
У більшості етимологічних словників най- позначають як похідне від праслов’янського naji- (ЕСУМ), nai- (ЕСБілоруськоїМ) або naj- (чеський етимологічний словник 2009 року), але також є у Вікіпедії з посиланням на польських мовознавців з najь-, хоча там роботи 70-х років 20 століття. В ЕССМ я взагалі не знайшов розправи присвяченої цьому приростку, що дуже здивувало, там нема — na i, nai, naj, naji, najь, взагалі нічого про цей префікс. Якщо правильно зрозумів, то немає одностайності щодо походження другої частини *i чи *jь, але як тоді записувати? Всі 4 форми через дріб?
Хоча фактично все зводиться до двох форм з різними припущеннями походження: •naj- (< •naji < •najь); •nai- (< •naji < •najь); •nai- (як початкове і кінцеве). Правильно?
Tam, ou Gelexœuscoho e xuiba tiscou: ne ‹Häuschen›, ale * ‹Hänschen› = „little John“, œd ‹Hans› + ‹•chen›, iz perégolósomy Hans → Häns peréd •chen, tomou „Yanenyco“. Jaden izveazoc iz yeoho ‹eané› œd ‹eati› „to start“.
Спасибі, але вже сам також помітив. Один недодрук створив стільки запитань, а відповідь була настільки простою
Пишімо всюди ‹и›, на вимові дозволивши пом’якшувати. Зокрема й у питомих словах, де ми пишемо ‹і›, а гетимологично там є ‹и›.
Я вже маю надуми далі що додати до речі першого допису, але спочатку мабуть закінчу з першим більшим зробком.
II. Подільські черти Рівнопису
Гадаю, було б дуже добре й закономірно, якби взірцева мова найближчим часом відчула потужний вплив подільського говору. Раз, що це буде рівнотяга між Галичиною й Наддніпрянщиною (а перед ними була Чернігівщина, то ще в цілому й нова чергова частина); друге — Поділля в багатьох чертах діяло за тягом всієї української мови, тому виявляє питомі ознаки, наприклад, часто виповнює до кінця те, що у взірцевій мові зараз лише часткове, або навпаки, ховає давнє; та й багато чого загалом рупного прикметного й тільки для себе, в цілому пістрічного народного. Хоча, звісно, в мене є й своє упередження — саме цей говір, а ще точніше найзахідніші його види, я чув як мову народу змалку й примітив багато такого, чого більше не помічаю.
II.1. Р усюди тверде: вівчар, трох, вечерати.
II.2. Вставні Л, Н після губних перед [й]: здоровля, мнясо.
II.3. Кінцеве Ц тверде: палец, місяц.
II.4. Приставне В перед голосними, зокрема й як не те, що в сучасній мові: ворати, воріх, вострий.
II.5. Тверде -т в дієсловах третьої особи теперішнього часу й другої особи множини наказового способу: ро́бит, носіт.
II.6. Іменники м’якої та мішаної групи відмінюються як твердої, а жіночого роду в орудному відмінку мають закінчення -ов (-оў): коньом, земльов.
II.7. Усічення закінчень прикметників та присвійних займенників жіночого роду в давальному й місцевому відмінках: на зелені траві.
II.8. Не розрізняються тверді й м’які основи прикметників: синий, давний.
II.9. Вищі й найвищі ступені прикметників з -іщ-, неправильні теж: добріщий (добріший; кращий), синіщий.
II.10. Уживаємо давньоминулий і передмайбутній час: був їв, буду робила.
II.11. Буває відокремлене -ся перед: де ти ся діла.
II.12. Ф замість ХВ: фіст.
II.13. И в родовому відмінку однини іменників ІІІ відміни: соли, смерти.
II.14. Побільше слів подільської говірки, зокрема: ая (висловлення сумніву, та ні), ади, бамкати, [буцім,] [верета,] вонуча, все (завжди), га, гиркати, годен, ґудз, заким, зимно, їден, штири, девіть, десіть, к, кіко, коби, капку, квасний, когут, [конец,] ко́пати, лапати (ловити), лигнути, навпражки, най, но (але; тільки), -ціть (числа), патик, слабий (хворий), ступитися (піти геть), тре/траба, цевочкати, шо, щикати….
[II.15. Двоїна: дві руці.]
[III.16. Друга дієвідміна часто в третій особі однини як перша: робе.]
Усе
[ ] — це додане чи виправлене пізніше, поки не було набагато пізніше
> Ще тут є в обговоренні https://slovotvir\.org\.ua/words/chekaty\-na\-koho\-shcho
Mieniõ Vam oge’ste cyli ta za vuiznagne. Vidgyte tam i moyõ œdpoviedy na dailche Vache puitagne o ‹oceicouati›.
> Під [ймавий](https://slovotvir\.org\.ua/words/tsikavyi\)\. Відповіддю на моє непоправне ‹robliõ›.
Mieniõ Vam za Vache tsciegne gleadati, ta tó e ne ono. O tœmy pisax ocremo na Tolóçie. Pricro tou na Slovotvorie, crœmy dieyie gleadati slova na peréclad, neyma dieyie gleadati izmiencui za slovami.
Obace, xay cyto pisax tocdie, pèunui postorógui caziõty oge tacui, mrity, ne mogemo coristati yz ‹sch›, iz ‹s› istoslœunuimy, za /ʃ/, cde ysé /ʃ/ e u izpreagybotvariex riecey iz corenemy na ‹•s› (pisati, viesieti tc.). He mogoste vidieti davie biex pisau porœunailna primeitna ci prislœuya iz ‹y› ci ‹j› peréd ‹ch›, he otó: ‹blizjche›, ‹corótjche›, ‹dóugyche› tc., incoli ‹i› za /ʲ/ peréd ynomy sõgolósnomy pne: ‹bœilche›, ‹mèinche / menyche› — use œd tvarœu he ‹blizje›, ‹corótje› tc., dieystvno viedomuix u rousscœy móuvie. Obace, popri tvarui ‹nizje›, ‹blizje›, ‹corótje›, ‹vuisje› tc., mrity he tvarui ‹blizjche›, ‹corótjche›, ‹dóugyche› tc. ne naxodeaty miesto u dieystvnosti u rousscœy móuvie, darma sõty istoslœuno pràvilnui. Natómiesty, dieystvnœi tvarui sõty: /ˈdow.ʃɛ/ (viedie, * /ˈdowɣ̞̻.ʃɛ/), /kɔ.ˈrot.ʃɛ/.
U zvõcotvarie [mænʲᵗʃɛ], u dieystvnosti, e ne izberégeigne perviesnoho /nʲ ~ ɲ/, ale tacui /n/ iz perénosomy neibnoho tcholóncovagna /ʃ/ — znameinno, tacuy zvõcotvar znaiõty ino govorui iz dieystvo neibnuimy tcholóncovagnemy /ʃ/, /ʒ/, /t͡ʃ/, /d͡ʒ/ (zamiesty [ʂ, ʐ, t͡ʂ, d͡ʐ]). Otge mrity he tvar |inɑk.ʃɛ| iz /k/, zamiesty oceicouanoho pràvilnoho |iˈnat͡ʃ.ʃɛ| tacui ne e vuineatoc. Ocivisto, u rousscœy móuvie u tacuix tvariex bie pisymeinscotvoreno /ʃ/ he znac porœunailnosti a tomou neibneigne sõgolósnœu corene e stalo zayvo. Ic rieci, te same vidimo i u slovaçscœy móuvie.
Tacuimy cinomy, poprauno e pisati, na pr., ‹blizche› /ˈblɪz.ʃɛ/, a tó e ouge riecy tcholóncovagna oge móuvimo [ˈblɪʐ(ᵗ)ʂɛ], a ne zveagoslœunoho stanou.
Simy, zastereugxi pravopisy ‹s+ch› pro /•s.ʃ•/ (u vuimóuvie tacui [•ʃᵗʃɛ], he, na pr., u /ˈʋɘ̞s.ʃɛ/ [ˈʋɘ̞ʃᵗʃɛ] — otge ‹vuische› (‹vuis•che›), a samo ‹sch› ne mogé slougiti za /ʃ/.
Mrity ni bui i ‹tch› ne moglo znaciti /t͡ʃ/. Obace, ‹ch› za /ʃ/ e samo oumóuvleno ‹tch› za /t͡ʃ/. Nagadaiõ, ‹tch› za /t͡ʃ/ e yz * kty (inacche, * ktj) → /t͡ʃ/, st.-bóug. /ʃtʲ/, cde ‹ch› ← * ‹k› e za /ʃ/, a ‹t› za / ͡t, t/, a tomou postoiegne ‹tch› za /t͡ʃ/ e sõdno pro ysõ pravopisy pravotvoriti ‹ch› za /ʃ/ (pro mene e znacylivo pœdstœyniti moyõ pravopisy). Ysé teaghné zàmeut perédati /kɔ.ˈrot.ʃɛ/, coli, na pr., /ˈblɪz.ʃɛ/ [ˈblɪ͡ɘʒ̻ᵗʃɛ] ci /ˈʋɘ̞s.ʃɛ/ [ˈʋɘ̞ʃᵗʃɛ] e pravopisno ‹blizche›, ‹vuische›, uzgleadno, olni ‹corótche› bõdé /kɔ.ˈro.t͡ʃɛ/, zamiesty /kɔ.ˈrot.ʃɛ/, he xuibity. Ta yac ysey zàmeut bui tou boü ino iz primeitnami iz •t•› u coreni ci pnie — inde tacoho zàmetou neyma — ya prostiraiõ riexiti ysé dodauxi ‹h› meidj ‹t› ta ‹ch›: ‹coróthche›, ‹bogathche› (mrity he sima slovama e pricladui vuicerpano).
Cyto do riecey, ponevagy u izpreagybie e œdreceniti ci œdcroviti yn pervinosõgolósen lègco, lègco e i viesti cde pisati /ʃ/ iz ‹s› abo iz ‹x›, ci cde pisati /t͡ʃ/ iz ‹t› a cde iz ‹c›, ci /ʒ/ iz ‹g› abo iz ‹z›. He pràvilo, i znaceigne slova dasty znati.
Berõtchi use recene vuisje u cmeut, tóuc sloveisno e pisati tacui: ‹pisiõ› za /pɪˈʃʊ/, za ‹pisati›, ‹veaziõ› za /wjaˈʒʊ, wjeˈʒʊ/, za ‹veazati›, otge i ‹letiõ› za /lɛˈt͡ʃʊ/ œd ‹letieti›, ‹sidiõ› za /sɪˈd͡ʒʊ, ˈsɪd͡ʒʊ/ œd ‹sidieti›. I tó ne ino ceréz postoiegne (pœzdnix) uzxœdnuix zvõcotvarœu he [ˈsɪdʲʊ], [ˈnosʲʊ], [ˈβ̞ozʲʊ] — prosto, iesce raz, preamuy i ocivistuy zveazoc iz tvarui ‹veazati, xoditi, nositi, prositi, visieti, viesiti› tc. dasty lègco œdcroviti pervogolósen u ‹prosiõ, pisiõ, crõtiõ, letiõ, veaziõ, brexiõ, lixiõ, tõgiõ, mõciõ, mõtiõ, lieciõ, letiõ› tc.
Ale * /j/ → /ʎ/ po /b, p, m, w/ tacui pisiémo ‹l›, a tó i u riecex i u iménax: ‹grebla› /ˈɣ̞rɛbʎa/, ‹vablõ› /ˈβ̞abʎʊ/, ‹crapla› /ˈkrapla/, ‹quaplõ› /ˈkβ̞apʎʊ/, ‹zemla› /zɛmˈʎa/, ‹duimlõ› /dɘ̞mˈʎʊ/, ‹cróula› /ˈkrowʎa/, ‹criulõ› /krɪwˈʎʊ/ — ne ‹criuliõ› i ne ‹criuyõ›, ne ‹greblia› ci ‹greblya› i ne ‹grebya› ci ‹grebia› tc.
Cyto do puitagna ci ‹poperédjati› abo ‹poperédiati›, ya ne viemy pocui. Cyto gadaiéte Vui?
> ysõ
> *jьsǫ? Це є що?
Tó e [sʲʊ], s-zaiméno, i ‹y› tou dieié he i ‹i› u pricladiex vuisje.
Ceomou ne ‹syõ› ci ‹siõ›? Œd dauneoï dobui agy po nuinie e u rousscœy móuvie xuitagne [sʲ ~ s] (a tacoge [ ~ ɕ]) u slovax œd ysoho corene, a tacoge u nizçie inchix slœu, he otó, na pr. ‹camein› — iz [nʲ] ta [n], ‹deny› — te same, ‹uesy, usia, use› — iz [sʲ] ta [s], ‹cœin› — i [kynʲ] i [kyn], ‹gœist› — i [ɣ̞ystʲ] i [ɣ̞yst] tc. Pro bœilche vidgyte Xeveleva Phonologiõ §11.3, yzocrema stor. 239 (ale i vuisje). Tout ‹y› ne e istoslœuno, ale e pravopisna xuitrœsty uzeata ci poxirena yz slœu iz istoslœunuimy ‹y-› cde œn daunxi /∅/ ale [ʲ] po sõgolósnie za yimy, he otó ‹yscati› /ˈsʲkatɪ/, a tacoge yz toho yac ‹y› meacci dauniœi * g, * k, * x, stoieuxi peréd yimi, he otó u ‹trœyça› ( * troy-yk-a), st.-sl. ‹польза› ( * po-lyg-a), ‹uesy› ( * wyxu).
Prauda, u slovax he [u̯æs[ʲ] ~ uwæs[ʲ] nie yaco utieliti tacõ xuitrœsty, atge tout e sõdno pisati iz ‹u-› pro [u̯-] : [uw-], a tacoge u ‹deny› — ne tó, ‹dein› bui znacilo [dinʲ, dʲɪnʲ] (xay iz ci bez [ʲ]), a ‹dèin› bui znacilo izberegeigne /ə/ u inchix padejiex.
Там і загалом про це слово
Чакати/джати кого/що. Не на кого/на що.
Ще тут є в обговоренні https://slovotvir.org.ua/words/chekaty-na-koho-shcho
До речі так, теж хотів таке створити саме після ждати-чекати. Здається ще багато таких лжесутямків є, які Олисій ділить й уживає не так як зараз усі
Cecati abo gydati?
O “leadscosti” ‹cecati› u rousscé.
Coli taco legco e maxomy pisati leadscœusty u rousscé ushyacou slovou, cyto e u rousscé ta leadscé, a u veatscé né, to teagye e pisati leadscœusty slovou, cyto i u inxyax sloveanscax móuvax e. A slovo *kekati/*kēkati tacui e védomo u uséx sloveanscax móuvax, meidyu inxemy i u veatscé.
Daunéixe bé slovo *gydati védomo u uséx sloveanscax móuvax. Slovo *kekati/*kēkati u znacyeinïé “to wait” e sloveansca novota. U tœumy, bœulxeisty, pravé, ushyui sloveanscui móuvui crœumy ino veatscui, imõty nuiné slovo *kekati/*kēkati za “to wait”, deyacui i se slovo i slovo *gydati — roussca ta béloroussca, ta bœulxeisty ino *kekati/*kēkati.
Tomou slouxynéixe boulo bui staviti puitanïe, ceomou, coli *gydati, bõdõtyi slovomy prasloveanscui dédiznui i znaceatyi “to wait”, bé ci ne usémi móuvami lixyeno na coristy *kekati/*kēkati.
Xotya ATSSOuM ne cinity vidimui rœuznicui u tóucouanïé meidyu sima slovama. Ta rœuznica, xotya i tònca, u znacyeinïé meidyu sima slovama e. I se staneity yauno iz istoslovou siyou duou slovou.
He gadano uisye, slovo *kekati/*kēkati u znacyeinïé “to wait” e sloveansca novota, xotya samo slovo e prasloveansca dédizna. Tuaroslœuno e *kekati/*kēkati utorilno-trualno (“iterative-durative”) déyeslovo œd peruésnoho tuara déyeslova *kekti, pisemno ne védomoho, i peruésnuy znac yoho e *“biti, stoucati” (siõdui ge blizka ci sõmeidjyna znacyeinïa: “xlestati”, “plescati”, “muicati”, “lamati”). Znacyeinïe “to wait” sta ròzvitcomy: *“biti, stoucati; xlestati, …” → *“xuatati, xuititi” → “to wait”.
Ou corene ge slova *gydati — *gyd-/*gid- (*geid-) bé peruésnê znacyeinïe *“longing; lust”, na cyto caziõty znacyeinïa “tõgiti, tuscnéti/tscnéti” u lit. ‹geĩsti, geidžiù›, cyto rœuno/totogyno e tuarou ‹gisti, gid-› “to wait; to long after” u drous. ta stsl., pragerm. *gītisōn *“bouti geaden, to be greedy” (→ ném. ‹geizen›), ta znacyeinïe “lust; greedy; longing” u slovax œd corene *gynd- su *-n- (*gid- : *gind-) u rous. ‹geadati›, ‹geadoba›, ‹geaden› (‹gẽdati›, ‹gẽdoba›, ‹gẽden›), slvc. ‹žiadať› “to require, to request”, cex. ‹žádat›. Tô bui, *gydati ne znaci prosto *“dlyéti bez déla cecaiõtyi na cyto”, a *“cecati su xœutïõ, tõgyboiõ; to wait longingly”; inxyami slovami, *kēkati peruésno znaci *“to spend time [losely striking] just awaiting until something happens”, a *gydati znaci peruésno *“to wait lustfully for something/somebody, to long after something/somebody”. U istoslœunœumy slôunicé ceixyscoyui móuvui, V. Machek tóucouieity staroceixyscê ‹ždáti› ne prosto “cecati”, a “cecati tõgyno, su tõgyboiõ” ( = “to longingly await”, a ne prosto “to wait, to await”). Iz seoho vidimo, oge znac slova *kēkati “to wait”, xotya i sta pèrenosoiõ, e ceutïevo nicotréy (“emotionally more neutral”) proti znacyeinïou slova *gydati “to wait/expect longingly”, i tomou, védé, déyeslovo *kēkati uitésni slovo gydati u bœulxeosti sloveanscuix móuv.
Xayi bui slovo ‹cecati› u rousscé i boulo bœulxe xiryeno u zaxœudnuix govoréx, tô ne znacity oge e iz leadscui. He cazano uisye, se slovo e sloveansca novota — novota i u leadscé, i u ceixyscé, slovacyscé, i u serboxoruatscé, slovénscé, i u bóulgarscé, i u rousscé ta bélorousscé. A móuveatyi o novotax, pravé zaxœudni govori sõty u rousscé rouxéyi bœulxeosti novœut, cyto rousscõ móuvõ cinea rousscoiõ.
Obé slové’ste u rousscé pitomé, tomou lixiti móuvõ odina iz yix na coristy drougoho bui ne boulo oumno, pone ou cogyna iz six slœu e znacyeinïe, xayi troxui, ta rœuzno.
I na cœuneç, coli móuva e o slové za “waiting room, lounge”, to déyeslovo ‹cecati›, védé, teacneity lépxe, a-t’ge, na pr., cecaiõtyi na teag/vòlôc (“train”), loucimo ci xuitaiemo meity supodõgui (“arrival”) teaga/vòlôca, a ne gydemo su tõgoiõ. Gydati mogemo mila ci milõ, gydati mogemo dobrõ novinõ, a teag ci godinõ cecaiemo.
Ne daryma e pac u litóuscé móuvé slovo za “to wait” ne ‹geĩsti›, a ‹laukti›, cyto u rousscé déyeslovou ‹louciti› (‹loucti›) teacneity, to bui prosto “louciti/xuatati/xuititi meity”, a ne “su tõgyboiõ gydati”, a ‹geĩsti› znacity u litóuscé “cortéti, dõgye xotéti, bagti”.
Tomou za “waiting room” ya buimy radxe volil slovo ‹cecalnya›, œd ‹cecati›.
За пропозицією п. https://slovotvir.org.ua/users/volodymyr-v-vertyslovo
Під ймавий. Відповіддю на моє непоправне ‹robliõ›.
ysõ
*jьsǫ? Це є що?
А ще poperédjati чи poperédiati?
> И ще, caziõ, pisiõ, ròbiõ, cazié, pisié, чи cazjõ, pischõ, ròblõ, cazge, pische? Бо ви раніше писав iõ, ié чисто морфологично, а тепер я не до кінця тямлю.
Ne bie ouge cde tou móuva na ysõ samõ riecy? Dobrie bui perécèsti cyto tocdie pisax. Ale cde e tó, pameataiéte?
В мене же це все сильно рупить .
Послухати як звучить по чистомовному.
Викинути всі чужоземні слова які не відповідають нашій вимові.
З слова здогадуватися, що воно значить без вивчення ще п’яти -шести допоміжних мов .
Розширити свій словниковий запас .
Почати звучати, як в майовничих старих писаннях з оковиркою .
Зрозуміти філософію слів, як слово виникло з того чи йиного кореня в друге .
Поглиблене занурення в справу дозволяє набагато легше вивчати гинші мови .
> Чому plaittye, plaittya, а не, наприклад, plaittié, plaittia? Бо *ьje?
Cestno, prosto zorovo bo e liepche tac. Ya tsciex mnieychiti ‹y› porõcy (vidgyte tvarui orõd. od. — tam ‹•ièmy›, a ne ‹•yemy›), ta uségy, i nadmier ‹i› reabity. Ba, pisymena he ‹b, d, f, g, h, j, k, l, p, q, t› lieuleaty ocima ne goubiti sea, a tac i odino ‹y› pone na dva izcladui.
Na /•ʒʲʒʲɐ/:
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲɐ/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲɐ/ — pœdnœijgye¹, pœdnœij• gye
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲa/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲa/ — pœdnœijgya, pœdnœij• gya
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲu/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲu/ — pœdnœijgyou, pœdnœij• gyou
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲi/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲi/ — pœdnœijgie, pœdnœij• gie
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲɐm/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲɐm/ — pœdnœijgièmy, pœdnœij• gièmy
bœil.:
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲyw/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲyw/ — pœdnœijgeu, pœdnœij• geu, abo /pyd.ˈnyʒ/ — pœdnœj
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲam/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲam/ — pœdnœijgyam, pœdnœij• gyam
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲamɪ/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲamɪ/ — pœdnœijgyami, pœdnœij• gyami
/pyd.ˈnyʒʲ.ʒʲax/, /pydˈnyʒʲ• ʒʲax/ — pœdnœijgyax, pœdnœij• gyax
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲɐ/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲɐ/ — uzvuichxye, uzvuich• xye
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲa/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲa/ — uzvuichxya, uzvuich• xya
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲu/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲu/ — uzvuichxyou, uzvuich• xyou
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃi/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃi/ — uzvuichxie, uzvuich• xie
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲɐm/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲɐm/ — uzvuichxièmy, uzvuich• xièmy
bœil. (bez tacuixge tvarœu u od.):
/uz.ˈʋɘ̞ʃ/ — uzvuich ci uzvuixy (?)
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲam/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲam/ — uzvuichxyam, uzvuich• xyam
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲamɪ/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲamɪ/ — uzvuichxyami, uzvuich• xyami
/uz.ˈʋɘ̞ʃʲ.ʃʲax/, /uz.ˈʋɘ̞ʃʲ• ʃʲax/ — uzvuichxyax, uzvuich• xyax
Na /•t͡ʃʲt͡ʃʲɐ/:
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲɐ/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲɐ/ — perédpleitchcye, perédpleitch• cye
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲa/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲa/ — perédpleitchcya, perédpleitch• cya
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲu/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲu/ — perédpleitchcyou, perédpleitch• cyou
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃi/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃi/ — perédpleitchcie, perédpleitch• cie
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲɐm/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲɐm/ — perédpleitchcièmy, perédpleitch• cièmy
bœil.:
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃ/ — perédpleitch ci perédpleicy (?)
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲam/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲam/ — perédpleitchcyam, perédpleitch• cyam
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲamɪ/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲamɪ/ — perédpleitchcyami, perédpleitch• cyami
/pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ.t͡ʃʲax/, /pæ.rɛd.ˈplit͡ʃʲ• t͡ʃʲax/ — perédpleitchcyax, perédpleitch• cyax
____
¹ — Byrau eimy slova iz tvarui i u bœilnie, cruiti i vidieti cyto bœilche tvarœu tacoiõ pravopissyõ.
Чому plaittye, plaittya, а не, наприклад, plaittié, plaittia? Бо *ьje?
> 👍
>
> Нагадайте, будь ласка, де ще ви позначаєте м’якість попереджально.
Œd nuinie i u iménax na /•tʲtʲɐ/, /•dʲdʲɐ/, /•sʲsʲɐ/, /•zʲzʲɐ/. Xtiex ròzpisati ceomou, ta gleanõuxi na pricladui dolou, gadaiõ, i Sami ròzoumieli bõdete:
/ˈplatʲ.tʲɐ/, /ˈplatʲ• tʲɐ/ — plaittye, plait• tye
/ˈplatʲ.tʲa/, /ˈplatʲ• tʲa/ — plaittya, plait• tya
/ˈplatʲ.tʲu/, /ˈplatʲ• tʲu/ — plaittyou, plait• tyou
/ˈplatʲ.tʲi/, /ˈplatʲ• tʲi/ — plaittie, plait• tie
/ˈplatʲ.tʲɐm/, /ˈplatʲ• tʲɐm/ — plaittièmy, plait• tièmy
bœilne (ino rœznœi tvarui œd onuix u od.):
/ˈplatʲ.tʲyw/, /ˈplatʲ• tʲyw/ — plaitteu, plait• teu
/ˈplatʲ.tʲam/, /ˈplatʲ• tʲam/ — plaittyam, plait• tyam
/ˈplatʲ.tʲamɪ/, /ˈplatʲ• tʲamɪ/ — plaittyami, plait• tyami
/ˈplatʲ.tʲax/, /ˈplatʲ• tʲax/ — plaittyax, plait• tyax
/pɔ.ˈlozʲ.zʲɐ/, /pɔˈlozʲ• zʲɐ/ — polóizzye, polóiz• zye
/pɔ.ˈlozʲ.zʲa/, /pɔˈlozʲ• zʲa/ — polóizzya, polóiz• zya
/pɔ.ˈlozʲ.zʲu/, /pɔˈlozʲ• zʲu/ — polóizzyou, polóiz• zyou
/pɔ.ˈlozʲ.zʲi/, /pɔˈlozʲ• zʲi/ — polóizzie, polóiz• zie
/pɔ.ˈlozʲ.zʲɐm/, /pɔˈlozʲ• zʲɐm/ — polóizzièmy, polóiz• zièmy
bœilne (ino rœznœi tvarui œd od.):
/pɔ.ˈlozʲ.zʲyw/, /pɔˈlozʲ• zʲyw/ — polóizzeu, polóiz• zeu
/pɔ.ˈlozʲ.zʲam/, /pɔˈlozʲ• zʲam/ — polóizzyam, polóiz• zyam
/pɔ.ˈlozʲ.zʲamɪ/, /pɔˈlozʲ• zʲamɪ/ — polóizzyami, polóiz• zyami
/pɔ.ˈlozʲ.zʲax/, /pɔˈlozʲ• zʲax/ — polóizzyax, polóiz• zyax
/sʊdʲ.ˈdʲa/, /sʊdʲ• ˈdʲa/ — sõiddya, sõid• dya
/sʊdʲ.ˈdʲi/, /sʊdʲ• ˈdʲi/ — sõiddie, sõid• die
/sʊdʲ.ˈdʲʊ/, /sʊdʲ• ˈdʲʊ/ — sõiddyõ, sõid• dyõ
Ale: /sʊd.ˈdɛjʊ/, /sʊd• ˈdɛjʊ/ — sõddeiõ, sõd• deiõ
bœil.:
/sʊdʲ.ˈdʲyw/, /sʊdʲ• ˈdʲyw/ — sõiddeu, sõid• deu
/sʊdʲ.ˈdʲam/, /sʊdʲ• ˈdʲam/ — sõiddyam, sõid• dyam
/sʊdʲ.ˈdʲamɪ/, /sʊdʲ• ˈdʲamɪ/ — sõiddyami, sõid• dyami
/sʊdʲ.ˈdʲax/, /sʊdʲ• ˈdʲax/ — sõiddyax, sõid• dyax
Роман уже писав про хибність намагань абсолютизувати закономірності, не буду повторювати.
Перечить тому, як фундаментально працюють живі людські мови.
Я хочу просто почистити мову від більшости непитомо руських слів, конструкцьий и фраз, коли й це буде гальтернатива, а не повна заміна. Що ж до чужих коренів, то я цілком за пристосування йих до нашойи фонотактики, за метатези, протез, за всічіння надто довгих: Hagrid → Ғагрьид, smartphone → смархвон, notebook → новт, futurism → хвутуризем тощо.
Ище додам, що ми реаньимуємо мову зі скаліченого стану, закладаємо воснову про нову добу життя вкрайинськойи. Біда є ба й не в самім черпанні, а в упливі лядськойи та в’ятськойи.
Про вплив згоден. Я нещодавно трохи писнув про це на фейсбуці в контексті англійської. Москальський вплив у мисленні й мовленні багатьох людей теж очевидний. Це біда, з якою треба боротися. Успіху нам у цьому (звісно, поза межами Словотвору теж).
Що ж до Вашого погляду на пуризм, то це радше футуризм. Мовний футуризм. Читав якось мудрагельські припущення про те, скільки відмінків зникнуть з української, та що ще. Роман уже писав про хибність намагань абсолютизувати закономірності, не буду повторювати. А я вже написав, зумисне запозиченим «що занадто, те нездраво», що думаю про намагання «перккласти» всі запозичення. Пропоную почитати Ірину Фаріон (скажімо, «Англізми і протианнлізми»).
Навіщо Ви тут?
Стрічне питання. Я
дещо вне второпаю, як деякі люди, що вже не перший рік ту сидять, узагалі ничому не навчилися.вкрайинськойи
Чи можете надати приклади, де тре писать -йі-?
Я тут багато чого навчився. Творити слова за відомими моделями, шукати слова в словниках (але не так аж «працювавти зі словниками», як Роман розписував, на те терпіння не вистачає), краще пояснювати свою думку… Переконувати когось у цьому не бачу глузду.
Я тут для того, щоб виправити ґанджі в мові, створені комуняками, москалями, польською неволею та нашими дурниками, що без розбору тягнуть до мови все, що попаде під руку. Ну й щоб збагатити словниковий запас та інші сторони знання мови.
Я не прийшов сюди творити штучну мову, якою між собою 4 людини будуть спілкуватися (я був би 4-им, за тим, що бачу).
> Очі вам муляє? Можна, наприклад, ӥ.
Тоді вже й инші букви долучати, наприклад ‘ԫ’
Очі вам муляє? Можна, наприклад, ӥ.
> Нащо писати йі? Це ж ± правопис 2019, тільки невеличкі зміни.
Та вот гадаю чому не можна взять ‘ї’ замість ‘йи’ по голосні?
Нащо писати йі? Це ж ± правопис 2019, тільки невеличкі зміни.