> Переконаний, що чужий [h] треба передаваи саме як Г
>Дуже довго був категорично проти передачі того англійського звука через “г”,
To „tchoudjoho“ abo tacui eaghelscoho?
>оскільки ця гортанність дуже помітна
Cde? U yacœy móuvie ci u yacuix móuvax? Vieste oge u rœznax móuvax pisanuix latiniçeiõ e vuimóuva ‹h› rœzna?
> У вашім письмі суть двописі, та то нічого страшного. Ваше латинсько поміщається в розширене ASCII, а отже сливе будь-які черенки його підтримують. Та й завдяки тим двописам менше розлучнів, що робить текст більш читимим.
Dvo• ci tripisui u moyeiy pravopisi ne panouiõty.
> Або ще «про всяк випадок». Але як це все простіше сказати не знаю
Otó i bõdé: pro louciey ci pro padoc (pàdoc).
То й кажу, що така »received pronunciation«, як сподар Юшко пише, коли взяти всі ті символи в такі дужки [], не одповідатиме ні одному діалектові, в всім по трохи. Тому видаватиметься творена 🙂
Ясно, що не буде відповідати.
https://slovotvir.org.ua/users/liesol-n
А я не гадаю. Не певен єм, чи виживе взагалі діалектна мова під таким тиском. То хоча би літературну мову підтягти вище, коли досі вірити, що вкраїнці свою мову не хочуть геть покинути.
Не певен, що сюди
Гадаю вкрайинству надібно відійти він “Літературна мова”
Створити гнучку систему, учити спочатку первинне, в потім поступово новіші вити в мові
Сей звук вивився в сей так, ще так
Говорити можна в будь-якій комбінації, проте якщо писати офіційно, дотримувати певних гілок розвитку, в не все підряд
Сподарю Порушу, у контексті вашого правопису воно, звісно, ясно. Таж ця гілка називається “нова літературна вимова”, то ж річ про те, як то все вимовляти в живій мові.
Сам сподар Юшко пише “Мета сеї ниті є recieved pronounciation руської мови.”, то, гадаю, річ саме в вимові, а не в “широкій” фонології 🤔
То й кажу, що така »received pronunciation«, як сподар Юшко пише, коли взяти всі ті символи в такі дужки [], не одповідатиме ні одному діалектові, в всім по трохи. Тому видаватиметься творена 🙂
https://slovotvir.org.ua/users/yevhen-kovtunenko
> Однак жеж на схід, наприклад, не чути такої вимови /ц/ як [ʨ]. Так само й на північ, та на Закарпатті.
>
Ya perépisouiõ ‹ç› he /ʨ/ (! — ne [ʨ]), a ne /t͡sʲ/, tomou cyto zveagoslœuscui tó ne e /t͡s/ + /ʲ/, a, natómiesty, [t͡s] e inchogouc /ʨ/ peréd /ɛ/, /ə/. Gadax, Vam tó ymalo bouti yasno. U dieystvnosti, /ʨ/ e i [ʨ], i [t͡sʲ], ci i [t͡s].
> > Gg - ɣ̞, ʒ
> > Jj - ʒ
> Якщо порівняти з теперішньою Ж, коли що писати?
Pisiemo ‹Gg› za /ʒ/ peréd ‹e, i, y›, uclioucyno: ‹é, è›, ‹ea, ei, eo, eu, ia, ie, ié, iè›.
Pisiémo ‹Jj› za /ʒ/ peréd /ɔ/ u daunix *gelP- ta *gylP- (na pr.: jolób /ˈʒɔlob/, jóut /ʒowt/), peréd /u/ (na pr., jouc /ʒuk/), peréd /o/ u coreni, coli po govoriex neyma tvara na /ʒɛ•/ (na pr., jola /ʒoˈlɑ/, jolõdy /ˈʒolʊdʲ/).
U frequentativax-iterativax na /•a•tɪ/, peréd /a/, pisiémo za /ʒ/ ‹g› abo ‹z› + ‹•ia•›, zavislo na /ɣ̞/ ci /z/ u coreni, na pr.: nabliziti → nabliziati.
ʤ точно dj, і ті, які пов’язані родом з Г, пишемо g, але хіба не всі вкінці зводяться до [г]? Правда іноді треба глибше копати, наприклад jaden. І чому bajagne?
Crœmy ‹dj›, /ʤ/ mogé bouti pisano i ‹dg› coli peréd ‹e, i›.
> А в vidj(te) я так розумію не вимовляється, ну але ясно, за словородом пишеться
Ba, u carpatorousscœy rœznomóuvie e vuimóuva iz [ʤ] u ‹vidgy / vidj› i u ‹iedgy / iedj›. Otge tout pisiémo ‹d› ne ino za istoslœuièmy, a za dieystvnoiõ vuimóuvoiõ.
> Онов.: мабуть моє питання можна звести до: що взагалі позначає j?
Ne he ‹Gg› oge mogé stati i za /ɣ̞/ i za /ʒ/, ‹Jj› œdznacity ino /ʒ/.
‹Jj› za /ʒ/ e vuiteaghnõto yz * dj → /ʤ/ — pravopisno ‹dj›, a yz toho pac: /d.ʒ/ → ‹d› /d/, ‹j› /ʒ/.
> І так, деякі Ж з z: мажу, вижу. Але з g по-різному пишуться
Cyto e ‹вижу› iz |z|?
Мета сеї ниті є recieved pronounciation руської мови.
{схід,захід}-сонця 🧐
Троха лишень, чи така вимова буде схожа до якого одного говору, записавши всі ті знаки в таких дужках [].
Наприклад, на схід-сонця поширена вимова /ɑ/ саме як [ɑ], або аж [ɒ]. А на захід-сонця вже вимова здебільшого [ä] — це видно з робіт Николайова - чи не в усіх говірках, що засвідчив був, засвідчено саме вимову [ä] перед “твердими” приголосними, і різні передніші вимови перед “м’якими”.
Однак жеж на схід, наприклад, не чути такої вимови /ц/ як [ʨ]. Так само й на північ, та на Закарпатті.
І багато ще є таких дрібниць із тим, що в одному говорі є деякий набір гуків із поданого, та нема інших. Тому, гадаю, воно б усе з тих самих уст видавалось творене
Gg - ɣ̞, ʒ
Jj - ʒ
Якщо порівняти з теперішньою Ж, коли що писати? ʤ точно dj, і ті, які пов’язані родом з Г, пишемо g, але хіба не всі вкінці зводяться до [г]? Правда іноді треба глибше копати, наприклад jaden. І чому bajagne?
А в vidj(te) я так розумію не вимовляється, ну але ясно, за словородом пишеться
Онов.: мабуть моє питання можна звести до: що взагалі позначає j?
І так, деякі Ж з z: мажу, вижу. Але з g по-різному пишуться
Або ще «про всяк випадок». Але як це все простіше сказати не знаю
наприкінці
Це не наприкінці, а «в крайньому разі»
Напослідок, наостанок, наостан(т)ку, наостанці, накінець, на(при)послідку, наприкінці, вкінці, врешті, на скінчанні, на скінчу, на скінчі.
> Ся- скорочення від себя
Ne u rousscœy móuvie.
> “a ‹у› e ino /u/, a tacoge ‹і› e ino /i/, a ne /j ~ i̯/, i ne /ɪ/, i ne /jɪ/, ni /ɦɪ/, a ‹й› e ino /j/, a ne [i] ci [ɪ] ci [jɪ, ɦɪ], a ‹o› e ino /o/, a ne mogé znaciti [u̯ ~ w].”
>
> І Ви, добродію Єлисію, отже, не знаєте й не розумієте засад письма. Прикро.
Aha, gaslighting?
> “Даже” - не наше, Василь Кривоніс досить вичерпно обгрунтував. Вже тоді доречніше “дожні” додати як основний відповідник.
https://slovotvir.org.ua/users/dmytro-dniprovskyi
Vidjte moyõ izmiencõ na te tam.
Tac, samie o tœmy.
> Якщо правильно зрозумів, то Ви гадаєте, що це вплив форм з -ти (як у нести, гребти, везти), де нема пом’якшення під час творення віддієслівних іменників, так?
Aino.
Tacoge, i u SISM e uzdriexeno eden tvar yna iména na * -en-y-yo œd yna récla na •i•ti bez * -i- ( → * -y-) peréd simy * -en- (ne pameataiõ nuinie cyto tòcyno za slovo), iz izmiencoiõ oge tvarui bez * -y- ( ← * -i-), he volilnui (optional) dóugynui sõty teagti iesce do prasl. dobui. Móuva e o tiex tvariex, he otó: ròbeigne — * orb-en-y-yo proti ròbleigne — * orb-y-en-y-yo, vodeigne — * uod-en-y-ye proti vodgeigne — * uod-y-en-y-yo tc.
Xuibity ròzoumieti oge coli tvarui na * -en- bez * -i- → * -y- peréd * -en- u réclax na •i•ti ( -i- → -y- e yz oseoho -i- u -i-ti) ne ròzneaty iz (do not conflict / disagree with) inchimi tvarui na * -en-, to ote * -y- moge bouti unimano he zayvo. Inchami slovami, na pr., yac neyma ⁺nosti, a e ino nositi (abo, coli b’i boulo ⁺nosti, to iz tuimyge znaceignemy he i nositi), to to tvar noseigne i tac bui yasno dau znati oge e œd ta récla nositi, atge œd yna incha récla iz ynoiõ inchoiõ riecciõ (he otó, na pr. •a•, ci •ie•) bui tó bouti ne moglo.
Iesce dvie rieci.
Pameataymo oge za pravopissiõ ‹•іння› bóugariçeiõ este dva rœzna zvõcotvara — |•e͡iɲ.ɲɐ| /ˈ•iɲ.ɲɐ/ (bez [ʲ] peréd /i/), /•ʲɪɲ.ɲɐ/, ci /•e(ʲ)ɲ.ɲɐ/ (bez nagolósou na * -en-; i tout tacoge mogé bouti i: /•iɲ.ɲɐ, •ʲɪɲ.ɲɐ/) — imén œd -i-ti, ta |•i͡eɲ.ɲɐ| /•ʲi(ː)ɲ.ɲɐ/, nezavislo na nagolósie — imén œd -ie-ti. I sesia odinacova pravopisy bóugariçeiõ mogla e vesti ic zaverttiou o upluivie imén œd -ie-ti na iména œd -i-ti.
Ta drougà riecy torcaié récla na -i-ti iz corenemy ci pnemy na ‹v›, he otó staviti, criviti, loviti, baviti tc. Xotcha nuinie * /-wj-G/ e /wʎ/, rœuno he i * /mjG/, * /bjG/, * /pjG/ → /mʎ/, /bʎ/, /pʎ/, a pered /ɛ/ → [wl, ml, bl, pl], perviesno, * /wjG/ ne bie boulo u seimy readovi. Yzocrema tomou e daunieychiy tvar miesta Yaroslau œd * Yēroslau-yos, a ouge pozdieychiy e veatscuy tvar ‹Ярословль›. Otge, perviesnœi tvarui imén na * -en-y-yo œd pnœu na -v-i-ti, bea tacui * /•ʋe͡iɲ.jɛ/, bez sliedou * -y- peréd -en-.
https://slovotvir.org.ua/words/banalizatsiia#t100853
> “обудення
> Від будень, буденщина”
> Пояснив під словом, завчасно знаючи марність цього: “Я написав би, що це неправильний словотвір, бо за розмітом /основа/+-ен-(наросток зі значенням “набуття/надавання стану”)+ня(подовження від j) мало би бути “обудНення”(від “будень) або “обудеННеННя”(від “буденний”), бо в “обудЕННЯ” кудись зникає або Н кореня, або ЕН за -ація, та це буде марно.”
> Тобто правильно було б не “обудення”, а або “обудеННеННя” (робіння буденним), або “обудНЕННя”(робити буднем): у будь-якому слові, утвореному від “будень”, “ДЕН” буде коренем, отже, в слові \*“обуДЕНня” ДЕН -- корінь. Отже, -ення тут узятися вже нізвідки, а -ня, яке можна було би приплести, тут ні до чого. Але й ці докази знехтувано.
>
Ne boulo bui обудеННеННя pràvilno. Bo i pràvilnuy tvar e boudniy, ne boudennuy, atge •n• ( * -yn-) e ouge pœdcép, a dvie ‹n› bui boulo dva tuix samuix pocepa — boud• „woke, awake → active → working“ + •n• + •iy. A tvoreatchi tó réclo na •i•ti œd boudn•, bõdé boudniti, a imea dieyie œd yeoho bõdé boudneigne.
Ni.
Pro louciey. Pro padoc.
> > https://slovotvir\.org\.ua/users/b\-gdan\-youxyco
> >
> >Cde?
> U réclax na -é (-eity). Use ròzrœzneigne poleagaié u “é /e/ proti e /ɛ/”, incoli pomagaié nagolós.
Ta use ne teamlõ yacui tvarui mienite. Ceomou ne daste pricladui? Móuvite o tvariex he recé proti rece? Nou, tac, rœzniça mogé bouti i za /e/ u ‹recé› proti /ɛ/ u ‹rece›, ale tacoge za nagolósomy — he’my ouge pisau o tœmy ranieye, u tvariex minõla nagolós, he pràvilo, padé na corein u réclax bez ynui rieci:
pecé /pɛˈt͡ʃe ( ~ pɛˈt͡ʃɛ)/ „bakes“ proti pece /ˈpɛt͡ʃɛ/ „baked“
nesé /nɛˈse ( ~ nɛˈsɛ)/ „carries“ proti nese /ˈnɛsɛ/ „carried“
vedé /ʋɛˈde ( ~ ʋɛˈdɛ)/ „leads“ proti vede /ˈʋɛdɛ/ „led“
tc.
Abo o ceimy móuvite?
Нечуй-Левицький повен упередженостей до мови Галичини, я його думки завжди з обережністю сприймаю. І дяка Богу, шо ЕСУМ гадає “тримати” питомим.
Чехи (ще ті чистомовці) визнають це полонізмом, а ви ні.
«ЕСУМ виводить тримати безпосередньо з прасл. *trimati (при пол. trzymać, чеськ. třímati, словац. trimať, біл. трымаць). Однак новіші етимологічні словники польської та чеської мов, слідом за Етимологічним словником польської мови А. Брюкнера, подають це слово як таке, що має винятково польський характер. Чеський етимологічний словник (2001) визнає třímat запозиченням з польської мови.»
«Зіставляючи руську перекладну пам’ятку Исторꙑꙗ ѡ Атыли короли ꙋгоръскомъ (кін. XVI ст.) з польським оригіналом, А. Золтан зауважує, що незважаючи на визнану буквальність старобілоруського перекладу, власне польський корінь -trzym- послідовно замінюється на східнослов’янське -держ-. На його думку, це свідчить про те, що в кінці XVI століття, на відміну від новішого часу, польський корінь -trzym- був ще настільки чужий для читача, що перекладач вирішив його усунути.»
Я б з обережністю відносився до слів, які мають праслов’янське коріння, там треба ретельні дослідження робити, бо праслов’янська мова була поширена найбільше у Галичині та центрі України, а відстань між Краковом (де літературна польська розвивалася, як у нас в Полтаві) і Львовом, де руська панувала, — суттєво невелика. Що могло заважати галичанам зберегти слово “тримати” так само у себе, як полякам у Кракові? Ба більше, це праслов’яни принесли праслов’янську мову, зокрема і ці слова в Польщу, а не навпаки.
Мені здається, що багато польських етимологів, зокрема і чеських забагато собі цуплять слів.
https://slovotvir.org.ua/users/yevhen-kovtunenko
Aha, sciro’my peréxoplén. Mieniõ Vam!
> Ще одна проява.
А ви невук.
Ви вже давнісінько свідомі того, що я не читатиму, дарма що тутечки напучаєте всіх користать із цього вигаданого невдатного письма.
Уті путі, може ще заплачете тут?
Ще одна проява. Так балакайте до свого кодла, коли до поважної розмови ні вчіння, ні дотепності нема.
Ви вже давнісінько свідомі того, що я не читатиму, дарма що тутечки напучаєте всіх користать із цього вигаданого невдатного письма.
Уті путі, може ще заплачете тут?
> > Нечуй-Левицький не етимолог, а ЕСУМ ніде не згадує про можливе зичення. Не кожне слово невживане на “Великій Україні” є з польської.
>
> ЕСУМ ще пише, що «тримати» наше. Це не є джерело істини. А Нечуй-Левицький має щонайменше граматику з назвищем «Етимологія», тож поспіхом ви його з етимологів одкинули.Ino ponevagy ou Neciouya-Leviçscoho e „gramatica iz imeamy »Etymologia«“, tomou yeoho sõdgeigne o slovie ‹trimati (trymati, *trym- / *трьм- ?) e pœlygivo (relevant), a tverdgeigne u SIRM o rœdnosti toho slova ni, bo „SIRM ne e gerélo istinui“? 😅 Ciouderno sloveisno.
Патя та патя. Не марнуватиму часу на неоковирну писанину. Коли ж таки хочете висловитись - перекладайте. Ви вже давнісінько свідомі того, що я не читатиму, дарма що тутечки напучаєте всіх користать із цього вигаданого невдатного письма.
»Rousscà móuva e, ocivisty, nicda ne znala tvarui he ⁺‹çercovy› ci ⁺‹çerqui›, ni ⁺‹çervóuïõ›. Cyto ino ui-peny peréxedxi u a-iméno ( * kryku-a), uzea na sea usœi cœnciatcui padejœu a-imén: ‹çerqua, çerquui, çerquie, çerquõ, çerquoiõ, çerquo …›.«
A Onichkevitch daié póuen nabœr:
ЦИ́РЬКОВ, ци́р’ков /Г-Ць ЛБ 1, 149/, ~ў /К-ки I, Дз-ч Г. Км./, це́ркоў /К-ки П, Ш, Х-в/, церков /Н-чі ЕЗб, Х, 141/, церква /Б-ня/, род. одн. ~кве /В. В-ка ЕЗб. ХХХІ-ХХХП, 226/, ор. одн. ~ковйов /Н-чі ЕЗб. Х, 141/, місц. одн. у ци́р’кве /В. В-ка ЕЗб. ХХХІ-ХХХП, 230/, наз. мн, циркви́ /Х-в/ 1. ‘церква’; ще: ци́рьква; 2. ‘перев’яна церква’ /Х-в/.
КРОВ, кроў, род. одн. кирви́ /Н-чі ЕЗб. ХУІ, 273/, кирве́ /Б-ре Мат. Ш, 38/, к’ирве́ /Я-ця/, кėрве́ /Вшкв, Х-в/, кêрве́ /Тсця ЛБ 10, 115), кėрви́ /П-в’я, Я-ця/, ор. одн. ~вйов /Н-чі ЕЗб. Х, 141/, місц.
одн, у к’ерви́ /Б-те, М-в/, часто лише у множині кырвь́ı° “ /Х-в/, ки́р’ви /П-п Км.), місц. мн. у к’и́р’вах /Б-те, М-в/ ‘кров’. - Впустив му кирви́! /Н-чі/.
»U tabliçie, na y-imeno dàste za priclad to slovo ‹gõsy›. U rousscœy móuvie e sese slovo dauno peréixylo u utorinne mõjske o-iméno, razomy iz iménami he ‹golõb›, ‹medviedy›, ‹lòsy›, ‹gœsty›, ‹cœsy›, ‹béuzy› tc., i tam buimy yea lixiu, yac tó tvority tõ rousscõ móuvõ, a ne ynõ inchõ slovianscõ«
A Grincénco daié (https://hrinchenko.com/dictionary/word/10996-gus-ii):
Гусь IІ, -сі, ж. 1) Гусыня. Аж там пливе гусь: Помагай-біг, біла гусь! Лукаш. 142. Мудрий мудрець гуссю ореть. (Загадка: письмо). Ном. стр. 303, № 473.
Kertcha tac samo daié (https://jazyk.rueportal.eu/slovnyk#google_vignette):
гусь f (обл) БГ ЕБ ЛД ЛЧ ЯГ > гуска;
на шпаргетї ~ печена… // а на столї погар вина [флк];
I Gelexœuscuy (II, 165):
Гусь, f. Gans; — сї́ра (ди́ка) Grau-, Wildgans.
> platui
?
> grany tseï vieti
?
Iesce, https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco, yac tòcyno sõty tœi Vachie platui o tœmy cyto grany tseï vieti e? Ta riecy oucrayinsca latiniça e o pravopisi, tó ci ne lieple, na pr., dati u tie platie pravopisy padejotvarœu ya-imén na ocremo cògen sõgolósen peréd * -ya, atge yix pravopisy ne bõdé odinotvara, por., na pr.: ‹•dja› ( * -dya), ‹•tcha› ( * -kya / * -tya), ‹•cha› ( * -sya / * -xya), ‹•ja› ( * -gya, * -zya), ‹•nia›, ‹•ria›, ‹•lia›, ‹•mla›, ‹•bla› ( * -bya), ‹•pla› ( * -pya), ‹•ula› ( * -wya)?
> > Rousscà móuva e, ocivisty, nicda ne znala tvarui he ⁺‹çercovy› ci ⁺‹çerqui›, ni ⁺‹çervóuïõ›. Cyto ino ui-peny peréxedxi u a-iméno ( \\\* kryku-a), uzea na sea usœi cœnciatcui padejœu a-imén: ‹çerqua, çerquui, çerquie, çerquõ, çerquoiõ, çerquo ...›.
>
>
> Тобто слід не давати ге приклад ū-основи?
Ne pro rodovœi (general) iména. Ta cény coristno bui boulo zasterégti-y (toy peny) pro nagœdna storónsca pitoma imena geinsca, cde cœnciatoc (cœnceatoc?) ova imene e zvõçscui blizjiy do œdguibœu * ū u rous , neigy do /a/.
> uo ге північний варіант œ
Aha, ne viemy. E ou mea zasterégeno, ta pro loucieyi coli yno dano slovo bui iz pd.-zx. ta pn. œdguiboma tvorilo dvœyçõ iz ròzlõcyno rœznoma receinyma ci znaceignama. Acéi, tœcyca „Rädergestell“ (v. Gelex. II 968) proti tuocyca „Gryllotalpa gryllotalpa“ (v. Lisenco, Sl:c g:œu Poliessia, 217). Ale ne pro louciey coli pn. /tʉ͡ɵk, tu͡ok/, /tʉ͡ek, tʉ͡ɶk/ znacity te same he i pd.-zx. /tyːk/; togdie prosti pisiémo ‹tœc›.
Rousscà móuva e, ocivisty, nicda ne znala tvarui he ⁺‹çercovy› ci ⁺‹çerqui›, ni ⁺‹çervóuïõ›. Cyto ino ui-peny peréxedxi u a-iméno ( \* kryku-a), uzea na sea usœi cœnciatcui padejœu a-imén: ‹çerqua, çerquui, çerquie, çerquõ, çerquoiõ, çerquo …›.
Тобто слід не давати ге приклад ū-основи?
uo ге північний варіант œ
Непоправно відображаються згадки користувачів на толоці.
> Чому eidnina замість odnina? Bœl•? Досі ви користаєте з uo чи вже ні?
Cde ci coristaiõ yz ‹uo›? Çi pro |wo|, he, p. n., u ‹çerquoiõ›, pac aino.
E eden, eidna, eidno, iz * -yn-, a e odin, odina, odino, iz * -in-, a odin, odna, odno e yéiou miechanca.
Bœl. e bœilno [cislo] „[numerus] pluralis“. Tó slovo mnogina tacui opaco œdguibaié to recein „pluralis“, atge tó sliedjne e œd plus „bole“, a ne „mnogo“. Tó e i sloveisno, atge, na pr., tri ci ceotuiri, ne e „mnogo“, ale e „bole“ neigy odin. Tvaroslœuscui, bœilne ( — n.; m. bœleny / bœlen, g. bœlnia) e tvoreno mnoiõ za tvarui slœu: daleny¹, dalnia¹, dailne¹, ta blizjeny¹, blizjnia¹, blizjne¹, sbt. * bolyus + * -n- → * bolyuxn- → * bölyn-. Tacuimyge cinomy esmi davie tvoriu i slovo: sliedjeny¹, sliedjnia¹, sliedjne¹ za „latter“, sliedjniy, sliedjnia, sliedjne „the latter“, œd * slēd-yux-n-.
Za slovomy mnogina, niesmi dovœlen i slovomy odnina ci eidnina. Bay douge, cotre, ta lat. singulus, singula, singulum ne znacity „odin“, ale „po odin; odin za/u raz; cògen; sam odin“. A ya pocui ne viemy yac tvoriti lieple.
___
¹ — [ɲ, nʲ] e u six tvariex utorinno.
> То п. $$widget0 @Євген Ковтуненко$$ да приклад gõsy. https://slovotvir.org.ua/words/nyrky. Візьму, мабуть, tieny.
Yasno.
Чому eidnina замість odnina? Bœl•? Досі ви користаєте з uo чи вже ні?
> | Padeij | Eid. | Dv. | Bœl. |
> | ----- | ------ | ------ | ------- |
> | Im. | çerqua | çerquie | çerquui |
> | Rod. | çerquui | çerquou | çercóu |
> | Dat. | çerquie | çerquama | çerquam |
> | Vin. | çerquõ | çerquie | çerquui |
> | Or. | çerquoiõ | çerquama | çerquami |
> | Miest. | çerquie | çerquou | çerquax |
> | Cl. | çerquo | çerquie | çerquui |
То п. $$widget0 @Євген Ковтуненко$$ да приклад gõsy. https://slovotvir.org.ua/words/nyrky. Візьму, мабуть, tieny.
https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco
U tabliçie, na y-imeno dàste za priclad to slovo ‹gõsy›. U rousscœy móuvie e sese slovo dauno peréixylo u utorinne mõjske o-iméno, razomy iz iménami he ‹golõb›, ‹medviedy›, ‹lòsy›, ‹gœsty›, ‹cœsy›, ‹béuzy› tc., i tam buimy yea lixiu, yac tó tvority tõ rousscõ móuvõ, a ne ynõ inchõ slovianscõ. Pro pricladui na y-iméno bie boulo slied uzeati yz slœu he: ‹lieny, miedy, molódy, mœly, oseiny, sœly, tieny, œsy› tc.
https://slovotvir.org.ua/users/yevhen-kovtunenko, https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco
Rousscà móuva e, ocivisty, nicda ne znala tvarui he ⁺‹çercovy› ci ⁺‹çerqui›, ni ⁺‹çervóuïõ›. Cyto ino ui-peny peréxedxi u a-iméno ( * kryku-a), uzea na sea usœi cœnciatcui padejœu a-imén: ‹çerqua, çerquui, çerquie, çerquõ, çerquoiõ, çerquo …›.
> $$widget0 @Євген Ковтуненко$$ тут я міг щось не додивитися
https://slovotvir.org.ua/users/b-gdan-youxyco, mieniõ Vam i sciro çienoiõ Vach troud — mynie xuibity ciesou na tœi tabliçie, a onui sõty coristnui.
Obace, ceomou ne tuiciste i mene tou? Xuiba niesmi pervcha osoba ròzvinõuxi siõ pravopisy oge yõ sesia riecy torcaié preamo?
Nuinie ic tie tabliçie samœy.
Tòcmo e slied pisati ‹•ie› u rod. (ta dat. ?) eid. ta im. bœl. ya-imén, uclioucyno utorinna, a ne ‹•yui›.
Pisauxi ‹•yui› biex uesy cies boü suviedœm oge u recenuix tvariex e /•i/ na cœnçie:
/ˈsɑd͡ʒi/, /ˈkrʊt͡ʃi/, /ˈkɑʃi/, /ˈʋ̞ɛʒi/, /β̞oʎi/, /ɣ̞ɔˈlobʎi/, /ˈt͡ʃɑpʎi/, /ˈtrɑwʎi/, /zɛmˈʎi/, /ˈtoɲi/, /ˈbur(ʲ)i/, a tacoge /kərˈnɪt͡ɕi/. Ta ne ròzoumiex rodjay seoho /•i/. U pameatcax e ye bóugariçeiõ pisano iz ‹•ѣ› (por. ‹бєз мєжѣ›, ‹оу кръницѣ›), he bui tó boulo *ē ci *oy. Prote, viemo oge *ē po */j/ (uclioucyno: *dj, *tj, *sj, *zj, *lj, *nj, *rj, *mj, *pj, *wj, bole /t͡ɕ/) pràvilno da /a) (viedie, */æ/), ta i œdcui bui’mou bouti, yac, na pr., u dat./miest. e /•i(ː); •i͡e/ yz *-oy (por. *ronkay → *ronkoy → */rʊ̃t͡ɕi͡e/) ou a-imén (t.z. „tverduy peny“). U veatscœy móuvie e /•e/ dat.-miest. eid., a /•i/ u rod. eid. ta im. mn. u ya-iménax (por.: ‹на земле (землѣ)›, ale ‹земли›) — u rousscœy móuvie ge u usiex six padejiex ya-imén e /•i/. U a-iménax, cœnciatoc rod. eid. ta im. bœl. e *-ons, dauxi pràvilno *-ū (por. *ronka-n-s → *ronkons → *ronkū → */rʊ̃kɯ/, i ya gadax oge te same *-ons → *-ū bie dóugyno boulo bouti i za /•i/ rod. eid. ta im. bœl. u ya-iménax, iz rœzniçeiõ oge *j u six iménax bie izberégeno u dauneiy/perviesnœy zvõçscie meacosti œdpoviednuix sõgolósen, he otó, na pr., u *sadja — peny */ˈsad͡ʒʲ/, a tomou: */ˈsad͡ʒʲ•ɯ/, ni bui, da */ˈsad͡ʒi/, ale pravopisno riexix pisati odinacovo ‹•ui› i u a-iménax i u ya-iménax. Ta uesy cies bie mi tó sõmnieuno. Puitagne postaié, ceomou otacuy œdguib bui ymau bouti u seimy otoceignie, atge, na pr., u tacuixge oumoúvax *sjūti ne da ⁺/ʃitɪ/, ale /ʃɪtɪ/. Ta i u veatscœy móuvie e u ya-iménax u rod. eid. ta im. bœl. |•i| ([ɨ] po /ʃ, ʒ/, ta [ʲɪ] po /t͡ʃ, ʎ, ɲ/, i nicy bui ne borónilo i u rousscœy móuvie bouti tvarœm iz /•ɪ/ po recenuix sõgolósniex. A neyma.
Xeveleu ino mimoxœdy mienity he danœsty oge ya-iména u rod. eid. ta im. bœl sõty otrimali cœnciatcui padejœu dat.-miest. eid. ‹•ѣ›. Ta yac œn te tverdgeigne niyaco neròzvinõuxi, a cœnciatoc da bóugariçeiõ (‹•ѣ›), bez glubchoho rodjaya u prasl., to teagyco bie mi vieriti u te.
Nacœneç, priide mi na gmail to tcholónoc œd S. Nicolayeva¹ na siõ riecy, oge u neimy e oconecyno potverdgeno i vuisvietleno oge cœnciatoc /•i/ u rod. eid. ta im. bœl. ya-imén bie tacui peréneseno yz dat.-miest. eid. ya- ta a-imén. Naguiliõ cèsti uesy to tcholónoc, u neimy sõty ciselnui pricladui yz rœznuix govorœu veatscuix ta bielorousscuix iz cerpagnemy cœnciatcœu yz padeja u padeij ta meidj ya- ta a-iménami. Yzocrema oge u rousscœy móuvie e rod. eid. ta im. bœl. u ya-iménax e tacui dieystvno cerpano ci peréneseno yz dat.-miest. eid. a-/ya-imén potverdity /•e/ u rod. eid. ne ino u ya-iménax a i u a-iménax u iniex govoriex veatscuix ta bielorousscuix, na pr.: |bez ʒenʲe|, |u vodʲe|, |ot zemlʲe|.
Otge e slied zamiesty ‹•yui› pisati ‹•ie› u rod. eid. ta im. bœl u ya-iménax.
На здоров’я 🤝
