29 квітня Словотвору виповнюється 10 рочків!
Приєднуйтесь до урочистого зідзвону!

Останні події

 повʼязуваного з прийменником kъ «к» або з питальним займенником kъ (пор. псл. kъ-to, укр. хто);

Тож моя підозра обґрунтована

Не розумію. Де Ви обґрунтування побачили?

P. Blizniouc e davé gadau inde neyasnœsty tuaroslœuïa [ʃɲ] u ‹тутешній ~ тутошній›, i ya buimy xtéu tou véniti ocremo puitanïou ròdui’ho.

Samo se puitanïe e dosta sõgoubo i na cœunçé ne naguiliõ gédna odinoznacyna zavertïa, ta puõ rinõti troxui suétla.

[ʃɲ] rétemo i u nizcé inxiuix oconouan imên primêt, he oto: ‹тамошній›, ‹внутрішній›, ‹домашній›, ‹нинішній›, ‹давнішній›, ‹внішній›, ‹теперішній›, ‹завтрашній›, ‹вчорашній› ipr.

Cyto védomo na pèuno e o [ʃɲ] u rousscœy móuvé.

Is pèunœstïõ mogemo stanoviti cyto [ʃɲ] u rousscœy móuvé mogeity bouti œdpread: 

  1. œd */-ʃt͡ʃɲ-/ ← */sk-ʲn-j-G/ (G = “gòlôsen”, dalie prosto ‹G›) <= *-sk- + -yn- + -y- + G , napr.: ‹cléscynya› [klʲiʃˈɲɑ, kleʃˈɲɑ] ← */kli͡eʃt͡ʃˈɲɑ/, œd *klēskati “louscati, xlopati”; 

  2. œd */-sʲɲ- ~ -ɕɲ-/ ← */s-ʲn-j-G/ <= *-s-yn–y-G, napr.: ‹dnesniuy› /ˈdnɛʃɳɪj/ ← *dynysy- (*dyny sy “this day”) + *-yn-yis/yos, /-ʃɲ-/ iz */-sʲɲ- ~ -ɕɲ-/ ← */s-ʲn-j-G/ <= *-s-yn–y-G u seimy slové potuerdity tuar ‹дьньсьныи› u drous., cde pèrêd /n/ (ne /ɲ/) e /sʲ/, ne /ʃ/; inxiuy priclad e: ‹uisniuy› /ˈwɤʃɲɪj/ *ūs(y)-yn-yis/yos, œd ‹uisy› “uisota, height, Höhe”.

U bélorousscœy móuvé e védomo /ʃɲ/ iz */sʲlʲɲ ~ ɕlʲɲ/ ← *sl-yn-y-G u: ‹апо́шні› /aˈpoʂɲi] “last, final”, *ob-po-sy-l-yn-yis/yos, œd ‹апасля́› *ob-po-sy-loy “about after this” (porœun. rous. ‹opœusylé›).

Crœumy pèrêd /ɲ/, zuõc [ʃ] e i u rousscœy i u inxiax slovianscax móuvax i pèrêd /n/, a tô mogeity bouti lixie iz /ʃ/ ← */x/ pèrêd */-ʲn-/ = *-yn-, ci iz /t͡ʃ/ ← */k/ pèrêd */-ʲn-/ = *-yn-, napr.: ‹mòlôcynuy› [mɔˈlʷɔʃnɘ̞j] ← /mɔˈlʷɔt͡ʃnɘ̞j/ *molk-yn-u-yos/yis, ‹prostodouxynuy› /prostoˈduʃnɘ̞j/ *prosto-doux-yn-u-yos/yis. Ta sesi tuari — is [ʃ] pèrêd /n/ sõty nepœlygivi tou, nacœulyco pèrêd /n/ zuõc [ʃ] ne mogeity bouti iz */s/ — porœunaite uisie gadanœi ‹dnesniuy› œd ‹dnesy› pèrêd ‹-niuy›, ci ‹uisniuy› œd ‹uisy› pèrêd ‹-niuy›.

U slové ‹домашній› e [-ʃɲ-] dostovérno iz */doˈmɑt͡ʃɲɪj/ ← *domat-y- + -yn- + *yos/yis, œd *domat-yos, porœun. drous. ‹домачьнии› ta dbóulg. ‹домащьтьнь› (ta bez *-yn- u slovén. ‹domač›, ceix., slvc. ‹domáci›, sbx. ‹domaći›. Ôtge ‹домашній› e pisati ‹domatjniuy, domacyniuy›, pri neoconouané tuaré ‹domatjeny, domaceny, domaceniu› /doˈmɑt͡ʃəɲ/.

Œd slœu ‹uné› ta ‹cromé› e u rousscœy móuvé zasvédcyeno ino tuarui imên primêt is ‹-nuy› — ne ‹-niuy›: ‹кромі́шний› (ne ⁺‹кромі́шній›), ‹вні́шний› (ne ⁺‹вні́шній›), xotya u drous. e zasvédcyeno i ‹кромѣшьныи› i ‹кромѣшьнии›), a stsl. (dbóulg.) tuari ‹кромѣщьнь, кромѣщьнъ› (tô bui, i is *-yn-y-yos i is *yn-u-yos), ‹вънѣщьнь, вънѣщьнь› isvédceaty o [ʃ] iz */t͡ʃ/. U ‹domaceniu, domacyniuy› e *t poyasnyeno (v. SISM V, 68: *domatjь(jь)) he cœuneç dauneoho œdcladna padou (“casus ablativus”) — *domat → rous. ‹doma›, a + *-yos dauxi: *domatyos → */doˈmɑt͡ʃ/ + *-yn-yos: /doˈmɑt͡ʃəɲ/. Puitanïe e ci *t i u ‹unétjen/unécen, unétjnuy/unécynuy› ta ‹cromètjen/cromécen, crométjnuy/cromécynuy› e toyuige ròdui hi u ‹domaceniu, domacyniuy›. Slovo ‹croma› ta ‹cromé› (peruœstno mésten pad œd ‹croma›) e sloviansco nanôuleinïe, tomou móuvui o œdcladné padé tou ne mogeity bouti, a slovo ‹von› (œd yacoho e ‹uné› — peruœstno mésten pad), coli tacui e rœudno is dinod. ‹वन› /ʋɐ́.nɐ/ “lés” (is gadanuimy rozvitcomy *“lés” → “outside of village” → “outside” (porœun. rozvitoc u lit. ‹laũkas› “pole” → ‹laũkan› “von, het’, prœucy”, ta ‹laukè› “uné, vonca, naduoré”, ci rous. ‹duœur› “yard” → ‹naduoré (na duoré)› “in a yard = not inside a house → outside”), to œdcladen pad i tam, védé, mogeity bouti teagyco, atge pravilen œdcladen pad bui boul *unat, dalo bui prasl. ⁺unat → drous. ⁺‹въна› ( ⁺ = “nonexistent”), a + *-yos + *-yn- → ⁺‹въначь-нъ/нь›. Mogeity tou bouti uzrocomy pèreneseno *t iz *domat-yos?

U veatscœy móuvé /s/ u ‹здесь› dasty gadati i [ʃ] u ‹зде́шний› e iz toho /s/, xotya çsl. tuar e zasvédcyeno he ‹сьдещьнъ›, cde ‹щ› mogeity bouti ino iz *ty+G.

Tuari is /ʃ/ u rous. ‹вчорашній/вчерашній› ta veat. ‹вчерашний›, rous. ‹завтрашній› ta veat. ‹завтрашний›, rous. ‹сьогоднішній› ta veat. ‹сегоднешний› — 
iz ôdnoho bocou zasvédcyeni u veatscœy móuvé tuari ‹завтрась›, ‹вчерась›, ‹сегоднясь› (i u bélorousscé, napr.: ‹у꙼чорась›) bui mogli teacti na [ʃ] u [ʃɲ ~ ʂɲ] iz */s/, ta iz drougoho bocou, u rousscœy móuvé tacuix tuarœu is ‹-s’› ne e zasvédcyeno. Natomésty, u rousscé e popri ‹теперішній› zasvédcyeno i ‹тепе́речний› a tacoge ‹тепе́рка, тепе́рки, тепе́ркива›, a vémo cyto *k-yn- → /t͡ʃn/ u rousscé mogeity bouti [ʃn], ôtge i *k-yn-y-G → /t͡ʃɲ/ mogeity bouti [ʃɲ].

U bóulgarscœy ta makedounscœy móuvou sõty tuari ‹сегашен› “current, present”, ‹тогивашен› “former, previous”, œd ‹сега› “now, currently, presently”, ‹тогава› “then, afterwards”, ale tam e ne /ɲ/ ale /n/, cyto teacneity proti *s, xotya ne uilõcyena e imovérnœsty i pozdéixeoho pèrestroyyeinïa.

вчора 23:59

Зміни до правопису:

  • Відмінюємо всі слова з закінченням -о, зокрема власні назви: бюро, кіно, кімоно, ембарго, Палермо;

У чиннім мовнім стандартї в тих слів нема закінчення -о, вона суть незмїнна. Звїсно, йих можно є віднести до Ⅱ-ойи мїни, та коли люди не склоняють тих слів, то правопис тут не дасть наводу. Мовниця (граматика), слововжиток не можуть бути правлена нияким правописом. Коли хочете подати змїни в чомусь ис того, то творїте сторінку на ймйа “Новий мовний стандарт”, а не “Правопис”.

  • Географічні назви: Овдіївка;

+

  • Пишемо маштаб та похідні;

Дурня. “Масштаб”, изгідно з ЕСУМ, є спосуджено з нїмецькойи, де є писано “Maßstab”. То чого ж писати “маштаб”?

  • Пишемо авра;

+

вчора 19:24
  • Пишемо буквосполуку гт як хт: ніхті, стихти, берехти, ляхти, мохти;

Ні. По-перше, те /г/ можна вимовити дзвінко,

Yak?

  • Пишемо -оввати замість -овувати;

Чому?

Sproshchennia

вчора 18:57

 повʼязуваного з прийменником kъ «к» або з питальним займенником kъ (пор. псл. kъ-to, укр. хто);

Тож моя підозра обґрунтована

КАБЛУ́К «дуга, вигин; дугоподібний предмет; лука в сідлі»
вважається утвореним з основи blǫkъ «вигин» (пор. п. błąk «вигин річки»), яка виникла в результаті перерозподілу префіксальної форми ob-lǫkъ (пор. укр. облу́к «лука сідла») ›o-blǫkъ, за допомогою гіпотетичного словотворчого елемента ka- (ko-), виділюваного також у словах ка́діб, [ка́ворот, коверза́], ка́верза і повʼязуваного з прийменником kъ «к» або з питальним займенником kъ (пор. псл. kъ-to, укр. хто);

Намітка 5. Премія Голохвастова. Упродовж року ми могли би збирати приклади найбільш кричущого засмічення української мови у ЗМІ, рекламі, піснях, виступах тощо, і раз на рік відзначати “Премією Голохвастова” найгірших з найгірших. 
Ось приклад реклами, яку сміливо можна було би висунути на цю премію: https://www.facebook.com/Jevhen.Shulha/posts/pfbid0nKp9bX7uJdH52xYXaoNh9t2sTMe6cGmJFTqQZNgQCy8L1y1JFwi1muTHUWL4TVrel. 
Подальше поширення цієї новини у ЗМІ привертатиме увагу до потреби очищення української мови від англіцизмів та інших запозичень. 

 якщо хтось додає переклад “А”, ніхто не міг додати “А, Б”?

Виправлено, тепер не можна буде додати однакових перекладів, враховуючи варіанти перекладів

А можна зробити, щоб автор сторінки мав доступ для редагування безстроково? Це дасть змогу виправляти свої недоречності, похибки тощо. 
А ще можна десь залишати коментарі для виправлення сторінок інших, щоб упорядники потім змогли внести зміни в сторінках. 
Наприклад, відсутність походження чи некоректного походження. Чи замість походження щось інше написано. 

Щодо однакових перекладів. Інколи подають слово-іменник, а в варіантах ліплять прикметники, дієслова. То як з цим бути? Треба тоді звідти прибирати. 

 якщо хтось додає переклад “А”, ніхто не міг додати “А, Б”?

Виправлено, тепер не можна буде додати однакових перекладів, враховуючи варіанти перекладів

вчора 00:21

Pacie, teagyco si vidiõ eaglian citati ‹ew› he /ɛw/ ci ‹aw› he /ɑw/.
He nairòzoumnéixiõ vidiõ suoyõ rousscõ pravopisy latiniçeiõ ne dbaiõtyi na tô yac dan pisymotuar bõdõty citali eagliane, némçi, prançi, italçi ci bõdy isce cto.
Osobisto myné ne vadilo bui coli némçi bui na cœunçé imên mést Ylvœu, Cuyœu, Xarcœu móuvili [-f] — tô e pitimœsty yix uimóuvui.
Otomou ceomou uisxie pisau eimy. Potreibno e suoye pisymo latiniçeiõ, ne pèrepisymenyeinïe.

Добродѣıє Eliséyє, а ıако сı вıдѣтє ѧгльѣнъ кı ıскєо ıакъıхос’ ıнозємѡвъ кıтатı Васьє ‹Ylvœu (хъıба нє ‹Lyvœu›?), Cuyœu, Xarcœu›? Добрѣ, ‘гє хотьа б’, напрıкладъ, нє ‹Cuiywf›, бо страхьно бъı бꙋло на ıєоӷо дıвıтı сѧ. 

Eagliane, napr., imea Amsterdam móuveaty [ˌæmstəˈdæm] ci [ˈæmstəɹˌdæm] — na suœy lad, ne [ˌɑm.stərˈdɑm] yaco nizozeimçi móuveaty.

Нꙋ, то то є прıсвоıьєнє въ ѧгльскʻѣ мъԯвѣ слово. Ꙋкраııньскʻє “Ꙋкраııна”, напрıкладъ, въ ѧгльскʻѣ є “Ukraine” ıзъ въıмъԯвоıѫ /juːˈkreɪn/, а нє пєрєпıсьнє “Ukrayina / Ukrayyna” /ukɹaˈjɪnɑ/. Та нє къгьдьнє г’ слово прıсвоıꙋватı’мѫть, кєрєзъ то потрєıбьнъ є пєрєпıсъ, кьтьо пєрєдаватı’мє’ звѫкıнъı ꙋкраııньскоıъı мъԯвъı.

22 квітня

Не стосується прямо до нашого правопису, та все ж напишу:

Пропоную передавати наші двоголоски ів, ив, ав, ов, ев, ув
в англійській як iw, yw, aw, ow, ew та uw,
а в німецькій як iw, yw, au, ou, ew та uw для того, щоб передавати правильну вимову наших назов. В англійській наше в узагалі можна було б усюди передавати як w.

Отже:
англ. Kyrylo Budanow, Awdiiwka, Kostiw, Matwiiw, Khoryw, Skopintsew
нім. Kyrylo Budanou, Audijiwka, Kostiw, Matwijiw, Choryw, Skopinzew

Хтось міг би сказати, що в англійській їх не правильно читатимуть, вимовлятимуть ow як ав, а aw як о. Але ми передаємо наше у англійським u і нічого, читають як у.

Щодо німецької, вони могли б читати eu як ой, і тут зарадити можна тільки виправленнями.

У німецькій не всі двоголоски передав через у, затим що деякі назви виглядали б надто дивно.

Як думаєте, чи можна було б таке запровадити?

Ну, ясно, же в ягельській украйинське /w/ надобї є передавати буквою “w”. Не передаси ж його буквою “v”, вона-бо в ягельській є за /v/. И буква “u” на передачу /w/ не годить ся, нехай она вже буде йно за /u/ А нашчо передавати вкрайинське /ɪ/ буквою “y”, коли є ““i?

22 квітня

місц. у Скоп’ї

Там “у” є потрібно для втворення мїсцевого паду?

22 квітня

Частка ка- у словах кадіб, каверза, калюжа, каблук може походити від др. къ, псл. *kȃkъ, Ⰽ, *jako, *jakъ?

Се потверджує й корпус текстів ГРАК-17, де форму наз. відмінка одн. “вітець” найраніше засвідчено в романі Р. Федорова “Отчий (sic!) світильник” 1972 року.

Мабуть, таки надпоправна, пізніша подоба. Але й слова, які виникли через надправлення також слід вважати правильними.

Є в СУМ-і ( https://sum20ua.com/?page=484&searchWord=%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C&wordid=169702 ).

Там “вітець” є хіба в цитаті з роману Д. Міщенка “Синьоока Тивер” 1983 року. Так собі гадаю, що така надпоправна форма є дуже пізня. Се потверджує й корпус текстів ГРАК-17, де форму наз. відмінка одн. “вітець” найраніше засвідчено в романі Р. Федорова “Отчий (sic!) світильник” 1972 року.

 “Отче” рідне, “отець” і в інших відмінках може не мати приставного в- і переголосу о.

Гм…

Є в СУМ-і ( https://sum20ua.com/?page=484&searchWord=%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C&wordid=169702 ).

“Отче” рідне, “отець” і в інших відмінках може не мати приставного в- і переголосу о. Хоча вплив церковної також може бути. Але то тоді рідна можлива подоба підперта церковнослов’янською.

Рідна, з *otьcь. Також кажуть “вотець/готець”, “вітець” (звідси й “Вітчизна”).

Не чув і не видів форми “вітець”… Ні, така форма могла постати за подобою до форм непрямих відмінків сего слова (вітця, вітцю/вітцеви, вітцем тощо), як то маємо в словах на взір “кінець” чи “лікоть”. Та в називнім відмінку первісно таки “отець” буде, так само ж кажемо “овес” замість надпоправного “вівес”. А в словах “вітчизна” (від давнього отьчизна) та “вітчим” (отьчимъ), гадаю, годі було б і чекати на “о-”.

Що мене дужче непокоїть, так то форма кличного відмінку — “отче”.  Думаю, тут таки можемо припустити вплив цсл. мови, питомо було би “вітче”.

Рідна, з *otьcь. Також кажуть “вотець/готець”, “вітець” (звідси й “Вітчизна”).

“Tô Ui ne teamite cyto pisiete. Prosteagi *o-pèregòlôsou sõty i: /u͡o/ [u̯͡o], [ʷo], /u͡œ ~ u͡e/ [u̯͡œ̼], [ʷœ̼], [u̯͡e], [ʷe], i /ʉ/, i /ʊ/, i /ʏ/ [ʏ̼] — tô use e *o-pèregòlôs, ale nicy iz toho ne e blizco {i}.Napr., na Pœulnoci e ‹radœsty› [ˈrɑdʷostʲ] a ne [ˈrɑdystʲ], cde [ʷo] iz peruœstnoho */u͡o/ bez nagòlôsou, i tô e pèregòlôs. U sèrêdniopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [u̯͡e ~ u͡œ̼], napr. ‹stœul› [stweɫ ~ stwœ̼ɫ]. U zaxœudnopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [ʏ], napr.: ‹vœul› [β̞ʏɫ]. U uzxœudnopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [u͡o], napr. ‹vœul› [β̞u͡oɫ]. Cde e tam zuõc blizoc {i}?”

Добродію Єлисію. Я чудово розумію, що кажу. Я розумію, що О ЗДЕБІЛЬШОГО не став [і] за МФА (хоча вже й буває, оскільки огублення занепадало). Коли я кажу І, я маю на увазі звучину І. Як я вже казав, у моїй зокрема вимові ці різні І можуть розрізнятися. Але, наприклад, якщо я буду слухати хоч би й свій голос у записі, я їх не розрізню, думаю, якщо й буду дуже прислухатися. Для мене це одна звучина. Так само й нібито “різні И”: це можуть бути різні звуки, про що кажете Ви, але одна звучина, про що кажу я. Коли я кажу “ікавізм”, я маю на увазі ті перебіги, унаслідок яких звуки перейшли зокрема в те, що є (у літ. мові й багатьох місцевостях, зокрема моїй) однією звучиною І. Розумієте?
Як я вже казав, якщо І з Е/ятя – це [i], а з О – “приогублене”  [i], це різні звуки, але через слабкість огублення цілком можуть сприйматися як та сама звучина

Тю, та в Шевельова ж і читав! Вибачте, будь ласка, що незрозуміло пояснив.

“З географічного погляду, слід розрізнювати принаймні три зони. У південно-західному наріччі (тепер приблизно на південний захід від лінії Рава- Руська — Великі Мости — Золочів — Тернопіль — Кам’янецьПодільський, але за винятком більшої частини Закарпаття) звук е в цій
22.2 Наслідки занепаду єрів: потрактування е … перед слабким ь
413
позиції послідовно зазнав округлення та звуження, перетворюючися на звук типу й : тесіь > *ту6й > т’і «/; пезіь > *п’д$1 > п’йз(1)\ сьогодні цей звук виступає здебільшого як і: мід , ніс. У решті південноукраїнських го¬ вірок цей процес дав у цілому ті самі наслідки, але тільки тоді, коли на е припадав відтягнений з наступного ь наголос; в інших випадках е зали¬ шався незміненим: мед (пор. меду, медом , що суґерує тесіь) проти ніс (пор. несла , несло , що суґерує пе$1ь). Таке подвійне потрактування защепилося в сучасній українській літературній мові.”

“Іменники жін. та сер. родів у ґен. мн. з нульовим закінченням зазвичай мають е під первісним наголосом та і під відтягненим: озеро : озер, плесо : плес, веретено : веретен (пор. болг. вретено),лезо : лез, тенето : тенет , лелека : лелек , потреба : потреб проти село : сіл; щодо колесо : коліс пор. рос. колесо ; щодо ім ’я : імен пор. імена ном. мн., щодо стремено : стремен пор. стремена ном. мн. Дійсних відхилень (як правило, на користь е) є об¬ маль: перо : пер, помело : помел "(с. 413).

До речі. Коли я кажу “ікавізм”, я маю на увазі перехід у ЗВУЧИНУ І й О, й Е, й У, й А (до речі, можете щось про це сказати?), й Ь, й Ъ. 

“A cde’ste cyli tô?”

На жаль, не пам’ятаю. Чи то в якійсь статті, чи то хтось відпавідав, що він залежав від того, куди був наголос. Мовляв, приблизно, якщо наголос не переходив із занепалого надкороткого, ікавізм (якщо кортить, О-переголос та Е-переголос чи як там) міг не відбуватися. Здається, як приклад наводили слово “ясен” або якесь інше. 

https://en.m.wiktionary.org/wiki/-monium#Latin

Дякую щиро! А як щодо -menta, -mentum? Укр. відповідники -мо, -но?

??

Uisye e pisano.

https://en.m.wiktionary.org/wiki/-monium#Latin

Дякую щиро! А як щодо -menta, -mentum? Укр. відповідники -мо, -но?

 
Dobrodéye Oliséye, mogli buiste, coli Vasya lasca e, poyasniti rôle nagòlôsou u *o-pèregòlôsé? Iz toho cyto cèu eimy, “pravilen” e toy *o-pèregòlôs, cde zanicõ peruœstno nagòlosyena *u, *y, libo-n’?

Peruœstno, “o-pèregòlôs ne zalegé œd nagòlôsou *u, *y. Tô bui, pèregòlôs *o pèrêd slaboma *u, *y bé œd poceatcou usiõdui i u uséx narécïax, xotya i is rœuznui prosteagui. I lixie na Pœulnoci — pozdéixie — peruœstnuy prosteag /u͡o ~ ʉ͡œ/ *o-pèregòlôsou e, slabxi, stau [ʷo] ci [u ~ ʉ], napr. ‹drœuzd› [dru̯͡ozd] ci [drʉ̯͡ezd ~ dru̯͡ezd ~ drʉ̯͡œ̼zd] proti ‹radœsty› [ˈrɑdʷostʲ], [ˈrɑdʉstʲ] (iz daunéixeoho [ˈrɑdu͡ostʲ ~ ˈrɑdʉ͡œstʲ]. Ta use tô e *o-pèregòlôs. Tôgy isce raz, ni, u rousscœy móuvé ne zalegé *o-pèregòlôs œd nagòlôsou na slabou *u, *y nicda.
A cde’ste cyli tô?

Mogete, bõdy lasca, pisati latiniçeiõ: ‹у/в/ув/уві/во/ві/вві›, ta ‹лід›?

A ouge: 
‹у/в/ув› — ‹u›
‹во› — ‹uo› ci ‹vo›
‹ві/вві› — ‹uœ›

Poyasnyeinïe ceomou i ‹у› i ‹в› i ‹ув› e use ‹u›:
‹у› znacity [u] = ‹u› ino meidyu prigòlôsnoma, napr.: ‹xodity u platïé› [ˌxʷɔdɪtʲuˈplatʲːi], i ne [ˌxʷɔdɪtʲwˈplatʲːi]; 

‹в› znacity [u̯ ~ w] = ‹u› po gòlôsné ta pèrêd prigòlôsnomy, napr.: ‹xodila u platïé› [xoˌdɪlɑu̯ˈplatʲːi ~ xoˌdɪlɑwˈplatʲːi], i ne [xoˌdɪlɑuˈplatʲːi]; 

‹ув› znacity, u déystvnosti, [u] pristaucui ‹u› “in” ta [w-] he pèrêddéu nagòlosyenuix /o/ ci /u/ ci /ʊ/ dalxeoho slova, tô bui, napr., cuiriliçeiõ ‹лежить ув огнї› e u déystvnosti: *‹лежить у вогнї›, a tomou latiniçeiõ tô bõdeity: ‹legity u ognyé› = [lɛ̝ˌʒɪtʲuwoɣ(ʲ)ˈnʲi = lɛ̝ˌʒɪtʲ u woɣʲˈnʲi]; ‹ув› tacui mogeity bouti poyasnyeno i he [uw] u oumóvax, coli pèrêd tuimy na cœunçé slova e [-w] (napr., ‹xodiu› /xoˈdɪw/, ‹sidéu› /sɪˈdʲiw/ ipr.), a dalxie slovo e na gòlôsen (napr., ‹odin›, ‹oco› ipr.), i [uw] e tou ceòlôncoualnoyui ròdui (“of the articulational nature”) rozpodœubnyeinïa /ww/ radi: */ˌlut͡ʃɪwwˈʷɔkʷo/ → /wwG/ (G = gòlôsen) → [uwG]: [ˌlut͡ʃɪw u ˈwɔkʷo ~ ˌlut͡ʃɪw uwˈɔkʷo], a tomou pisiemo tô he: ‹louciu u oco›.

‹лід› — ‹leud›

21 квітня
  • Пишемо чихвахва і відповідно відміняємо; //може чивава?

Іспанською то є /t͡ʃiˈwawa/, то краще “чівава”. З /і/, на мою думку. Але й /уа/ в “чіхуахуа” можна вимовити по-рідному.

  • Пишемо буквосполуку гт як хт: ніхті, стихти, берехти, ляхти, мохти;

Ні. По-перше, те /г/ можна вимовити дзвінко, по-друге, [х] там просто глухий алофон. Алофони окремо писати не потрібно. Ми ж не пишемо “дішка” (“діжка”), чи “ріский” (“різкий”), хоча багато людей так вимовляє.

  • Пишемо -оввати замість -овувати;

Чому?

Рукі –> руці
Полякі –> Поляци (Polacy)

Ходю –> ходжу
Косю –> кошу
Просю –> прошу
Прі (*pri) –> пши (пол. przy)

21 квітня

Пропоную такі зміни до правопису:

  • Пишемо будь-ласка, будь-твоя-ласка та інше через риску;
  • Відміняємо всі слова із закінченням -е: у Зимбабві;
  • Пишемо чихвахва і відповідно відміняємо; //може чивава?

Інші зміни я хотів би ще обговорити:

  • Пишемо буквосполуку гт як хт: ніхті, стихти, берехти, ляхти, мохти;
  • Пишемо -оввати замість -овувати;
  • Пишемо -вого замість -гого у відмінюванні: друвого;
  • Географічні назви: Буг (нині Західний Буг), Бог (нині Південний Буг), Путивель (нині Путивль), Вовча (нині Вовчанськ);

Вовчу й Путивель вичитав ув Ідіотизмах сталінської ярижки.
https://chtyvo.org.ua/authors/Karavanskyy_Sviatoslav/Idiotyzmy_stalinskoi_iaryzhky_u_derzhavnii_movi_Ukrainy/

21 квітня

Зміни до правопису:

  • Відмінюємо всі слова з закінченням -о, зокрема власні назви: бюро, кіно, кімоно, ембарго, Палермо;
  • Географічні назви: Овдіївка;
  • Пишемо маштаб та похідні;
  • Пишемо авра;

Будь ласка, шановні панове добродії, додайте можливість не бачити діяльність (коментарі, слова тощо) певних користувачів (Мішки Яненка, наприклад)

Об’єднати. Нема потреби мати окремі дві сторінки:
https://slovotvir.org.ua/words/rosiianyn-meshkanets-rf
https://slovotvir.org.ua/words/rosiianyn-natsionalnist

Наскільки я читав, “правильним” є той ікавізм

“ікавізм” — Cyto e tô?

Ви ж чудово розумієте, що я маю на увазі О-переголос

Tô Ui ne teamite cyto pisiete. Prosteagi *o-pèregòlôsou sõty i: /u͡o/ [u̯͡o], [ʷo], /u͡œ ~ u͡e/ [u̯͡œ̼], [ʷœ̼], [u̯͡e], [ʷe], i /ʉ/, i /ʊ/, i /ʏ/ [ʏ̼] — tô use e *o-pèregòlôs, ale nicy iz toho ne e blizco {i}.
Napr., na Pœulnoci e ‹radœsty› [ˈrɑdʷostʲ] a ne [ˈrɑdystʲ], cde [ʷo] iz peruœstnoho */u͡o/ bez nagòlôsou, i tô e pèregòlôs. U sèrêdniopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [u̯͡e ~ u͡œ̼], napr. ‹stœul› [stweɫ ~ stwœ̼ɫ]. U zaxœudnopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [ʏ], napr.: ‹vœul› [β̞ʏɫ]. U uzxœudnopolésscœumy govoré e *o-pèregòlôs zastõpleno [u͡o], napr. ‹vœul› [β̞u͡oɫ]. Cde e tam zuõc blizoc {i}?

“Добродію Єлисію, я тут задумався: а чи не могло бути таке, що в слові “сом” не відбувся жоден переголос (крім пізніших, можливо, за подібністю) через те, що наголос там початково на О, а не “перетягнувся” із Ъ?
І, до речі, переголос “робіт”, ураховуючи наголос, теж неправильний (нерегулярний)?”

Тут я записав так, як Ви любите

Наскільки я читав, “правильним” є той ікавізм

“ікавізм” — Cyto e tô?

Ви ж чудово розумієте, що я маю на увазі О-переголос

Наскільки я читав, “правильним” є той ікавізм

“ікавізм” — Cyto e tô?

Це мабуть цукерпупер знову щось вигадав. 
А з телефону теж ніяк? 
Спробуйте поставити на аву свою світлину або чиюсь. Тоді, гадаю, проблем не буде

Добродію Ярославе. тільки в мене немає доступу на “фб” до природничого слівства?

А можете, будь ласка, сказати, чому система на фб відхиляє мою відповідь? Які там правила? У відповіді все цілком із повагою, дивно

Люди, краще б кожен з вас запросив своїх друзів, знайомих, сумережників/френдів до спільноти Словотвірня. А вже звідти, хто захоче, зможе перейти сюди. Бо останнім часом Словотвір нагадує затхлий міжсобійчик з кількома активними користувачами. 
Так скоро він геть зовсім помре. 
Хто хоч одну людину запросив на Словотвірню? Чи знову одні пусті балачки? 

Добродію Єлисію, чи не були б Ви ласкаві  стисло пояснити роль наголосу в ікавізмі(хотілося б кирилицею для загальної зрозумілості, щоб змогли дізнатися всі таке важливу річ) Наскільки я читав, “правильним” є той ікавізм, де занепав наголошений надкороткий після голосного, чи як? 
І можете, будь ласка, по-своєму записати у/в/ув/уві/во/ві/вві й “лід”?

“Але до твару ‹сом› ту може бути кілько пояснень: 1) або є, на відмїну від ‹сім, сум›, черпано (тодї з вятськи, в инших бо сусїдньих мовах є не ‹o›) — а тодї при передачї на письмї на сей твар можемо геть не турати, а ставити правопись лише на тварїх ‹сім, сум›, 2) або відбиває слїд “київсько-полїського” продовження переголосу *o → /u͜o/ зо спрощеннєм в /ʷɔ/ (хоча доказати є то тяжко — нема вибору між наголошеном и наголошеном складом) — коли то є правда, то передача ‹сім, сум, сом› буде на письмї латиницею та сама: ‹sœum› (була би різна: ‹sœum› про ‹сім, сум›, та ‹sôm› про ‹сом ( ~ *суом)›, коли б’они значили різни види риби, а як тойи різниці в значеннї нема, то нема й тла роздїлити письмо на ‹sœum› та ‹sôm›), 3) або є ту ‹о› перенесено на номинатив однини з инших падів, де переголосу нема (противен є приклад слова ‹кінець›, де, на впаки, з инших падів на номинатив однини є перенесено переголос *о ; до рїчи, в деяких говірках є номинатив однини ‹конець› — из (*съ) *о без переголосу, й то є первїсний стан, и ‹конець› без переголосу та ‹кінець› из переголосом не суть різновиди вимови, а тому є йих и писати різно ; о тім и на кілько то відповїдає або суперечить пійму (“to the concept”) їдноти письма при різнах вимовах, буде ниже) — коли правдиви суть гадки 2) чи 3), то слово “сом/сім/сум” буде писано в один чин: ‹sœum›.”.

Добродію Єлисію, я тут задумався: а чи не могло бути таке, що в слові “сом” не відбувся жоден переголос (крім пізніших, можливо, за подібністю) через те, що наголос там початково на О, а не “перетягнувся” із Ъ?

І, до речі, переголос “робіт”, ураховуючи наголос, теж неправильний (нерегулярний)?

““хрін”
Первїсно правилен є лише твар из первїсном *ē: *xrēnu, де продовженнє *ē є /i͡e, ʲi/ без чергування. Твар ‹хрін : хрону› є дуже поздень и виник (піздно) в тих (наймолодших) говорїх, де не чули різниці між /i, ʲɪ, e͡i/ : /ʲi, i͡e/ : /y/, все звївши в [i] й хибно тотожнивши таке [i] з /y/ від переголосу *o. А тому ‹хрону› не може бути залїчено до “різновидів” вимови — то є просто мовна девйація. Правилен є лише твар ‹хрїн : хрїну, хрїном, хрїнї›, тому ймна письмї латиницею: ‹xrén›.”

“…де не чули різниці між /i, ʲɪ, e͡i/ : /ʲi, i͡e/ : /y/, все звївши в [i]”. Хотілося б запитати, як це розуміти. Як я вже казав, є чимало місцевостей (зокрема, наскільки я зрозумів, я живу в такій), де, наприклад, І з ятя/О можуть розрізнятися у вимові, але сприймаються як одна звучина. Тобто якщо хтось скаже мені “кїнь” або “ліс”(як І з О, приогублене), я сприйму ці звуки як одне. 
Що значить “звівши”? Прийшов злодій (вплив польської й кацапської розумію, та я не про те) і за налигача потягув волом ці звуки один до одного, чи як? 
На відміну від інших звуків, ці розрізнялися не місцем творення, а, дозвольте так сказати, ПРИогубленістю, тобто як фонетична, так і фонематична різниця між ними поступово зникала природно. 

Дивлячись на розмісницю (карту) АУМ, виникає 2 можливих проипущення: або “хрон” занесено з Півдня/Сходу, тобто “наймолодших”, або там усе-таки теж їх не дуже розрізняли, і хтозна, звідки це пішло.

Повернімося до мого прикладу: навіть явно огублений [y] я побіжним слухом сприймаю як “дивний І”. Звісно, Ви праві, то це здебільшого різні звуки, і їх здебільшого можна розрізнити на слух. Якщо стежити, наприклад, за губами мовця, і прислУхатися, маючи намітом почути цю різницю (або ж маючи фоноскопа). Питання тільки в тому, що це жива мова, і не дивно, що ніхто не прислухається навмисне. Тому там, де, як Ви кажете, це різні звуки, ще треба довести, що це різні звучини, а Ви, якщо я Вас правильно зрозумів (у чому не впевнений на всі 100), по суті, ставите між ними = : якщо, мовляв, це різні звуки, то й писати їх треба по-різному. Я вже наводив приклад із англійськими звуками, зокрема θ: досить різні звуки ми можемо сприймати як один, одну звучину.

Незалежно від значення слова “неправильний”(хоч “irregular”, хоч “wrong”), хоч називайте це 9’’ція, а вимова “хрону” й “хрон” є. Так, це жива мова, у ній, як той же ікавізм…

до речі, щодо нього: по-Вашому  “тринога” у р.в.мн. “‹trynœug›”, про що Ви писали, але це, наскільки я вивчив, має читатися “триніг” (Ви розумієте, про що я), тоді як воно частіше “тринОг”, що засвідчено й Шевельовим.

…відбувається відхилення, помилки, “девіації” й інші “неправильності”, зокрема таке надвиправлення. “Сліз”, “бліх” – теж неправильно, але так є. До речі, можете, будь ласка, нагадати, як Ви пишете “хіть” у р.в. ОДН,?

Таке враження, ніби Ви просто відкидаєте “неправильні” вимови, які не вписуються у Ваш правопис. 

»що дослідження й вивчення Мови, наскільки я здогадуюся, це Ваша професія, робота, основний вид діяльності? Ви маєте відповідну освіту, і Вам не треба шукати час після роботи, щоб зайнятися мовним питанням, бо Ви це робите на роботі.«

Ui o myné véste layno. Za cinnoiõ osuétoiõ esmi gõdebnic. Móuvui sõty mœy conic, vòlodéiõ das (“дас = приблизно, близько”) 15 móuvami; daunéixye délax (“ділах = робив, працював як”) pèrecladacya i tóumacya a tacoge oucitelya inozeimnuix móuv (eaghelsca, dœunsca, nourueigysca, suéysca, némeçsca, nizozeimsca, heüriysca), a nuiné délaiõ (“дїлаю = працюю”) u corporaçii. Ôtge, i myné e treba naiti ocremo kés na dodatcovoe citanïe o móuvax. Ôtge godé e Vam nuiti.

Вибачте, що не відповів відразу. Я дуже радий за Вас і вітаю. Написане Вами тільки підтверджує мої слова: у Вас величзний дар, не просто хист. Це те, що Вам, я впевнений, дуже подобається, і досить-таки (або ж надзвичайно, що правдивіше) легко дається. Але разом із тим Ви маєте усвідомлювати, що не всім це дається так легко, не всім подобається розбирати звуцтво настільки глибоко й досконало, як Вам. 
Ось Ви пишете: “Ouge’my pisau, ta isce raz: NE USÕDUI ne’ma rœuzniçui meidyu *ou : *on — védomo u pœuldenno-zaxœudnuix narécïax *ou e → /u/, a *on e → /ʊ/.”
Невже Ви справді вірите, що вся Україна буде заучувати, де як пишуться “різні У” через “кілька сіл”?  

19 квітня

Добродію Єлисію, можете, будь ласка, розвіяти мої сумніви в достовірності словників?
Просто чомусь виникла “розкольницька” думка: “ґуля” – наше, “куль” – наше, а “куля” – з нім.

Samo puitanïe e zagalomy iscladno, i naibœulxia iscladnœsty legity pèrêd usémy blizcosti (preamé ci nepreamé) znacyeiny i blizcozuõcynuix pitomuix slœu i némeçscuix.
Tac, is ôdnoho bocou, slovo ‹coulya› u rousscé züynity dõgie blizco is sèrêdnionémeçscuimy ‹kūle›¹ is znacyeinïemy “a ball, globus”, ta is drougoho bocou i u rousscœy móuvé i u inxiax slovianscax sõty slova na /kul-/ is podœubnomy znacyeinïemy “something of round, globular shape ; cyto crõglo i põclo he cœum, grõdca” — porœuaite bóulg. ‹ку́ла› “narœust na dèrêué”, rous. ‹scoula› “narœust na dèrêué”, “ciriac, naruiv, boliacyca” — yauno œd peruœstnoho znacyeinïa “crõglœsty, põclina (na dèrêué)”, i rous. ‹scoula› “cœustca nad sceocoiõ ou lioudinui” — tacoge œd peruœstnoho znacyeinïa “crõglœsty, põclina” → “crõgla, põcla cœustca”. 

Crœumy toho, za Wikislœunicomy némeçscœi slova ‹Kugel› ta ‹Keule› “club — boulava, tóusta ci criva paliça” sõty imovérno ne rœudna meidyu soboiõ, xotya i züyneaty podœubno, a coli ouge stati pri gadcé némeçscoho gèrêla slova ‹coulya› “a ball” u rousscé, to ‹Keule› (cèrêz yoho sném. tuar ‹kûle›) isce blizie sidity ic tuarou ‹coulya› neigy slovo ‹Kugel›. Meidyu inxiuimy, i Sami mogete vidéti, yac i u samœy némeçscœy móuvé blizcœi zuõcénïemy i znacyeinïemy ale ne rœdnœi meidyu soboiõ slova ‹Kugel› ta ‹Keule› uiclicaiõty puitanïa, a pacie isce teagie e oconouati graniçõ meidyu pitomœstïõ ôdnuix slœu na /kul-/ u rousscé ta nagœudnomy (eventual) nêmeçscomy poxodyeinïemy inxiuix slœu na /kul-/ u rousscé.
U bõdy yacé razé, xotya rousscoe ‹coulya› “a ball, a bullet” i züynity veilmi blizco ic némeçscomou ‹Keule› ci ‹Kugel› i imeity podœubna znacyeinïa crõglosti, põclosti ~ gbitosti, pèuno zasvédcyena zastõplenœsty slœu na  /kul-/ is znacyeinïemy crõglosti, põclosti ; gbitosti” i u rousscé i u inxiax slovianscax móuvax daieity dosta pèunoe tlo pro gadcõ pitomosti slova ‹coulya› za “a ball, a bullet” u rousscœy móuvé. 
Bõdõ isce dopisau…


¹ — Ic réci, za eaghelscuimy Wikislœunicomy, sèrêdnionémeçscœi tuari sõty ‹kaule, kulle› — ne ‹kūle›, xotya slœunic Jacoba ta Wilhelma Grimmœu gadaieity sném. tuar ‹kûle› porõcy is tuaromy ‹kaule› ( https://woerterbuchnetz.de/?sigle=DWB&lemid=K15596

Щире спасибі!

19 квітня

Добродію Єлисію, можете, будь ласка, розвіяти мої сумніви в достовірності словників?
Просто чомусь виникла “розкольницька” думка: “ґуля” – наше, “куль” – наше, а “куля” – з нім.

Samo puitanïe e zagalomy iscladno, i naibœulxia iscladnœsty legity pèrêd usémy blizcosti (preamé ci nepreamé) znacyeiny i blizcozuõcynuix pitomuix slœu i némeçscuix.
Tac, is ôdnoho bocou, slovo ‹coulya› u rousscé züynity dõgie blizco is sèrêdnionémeçscuimy ‹kūle›¹ is znacyeinïemy “a ball, globus”, ta is drougoho bocou i u rousscœy móuvé i u inxiax slovianscax sõty slova na /kul-/ is podœubnomy znacyeinïemy “something of round, globular shape ; cyto crõglo i põclo he cœum, grõdca” — porœuaite bóulg. ‹ку́ла› “narœust na dèrêué”, rous. ‹scoula› “narœust na dèrêué”, “ciriac, naruiv, boliacyca” — yauno œd peruœstnoho znacyeinïa “crõglœsty, põclina (na dèrêué)”, i rous. ‹scoula› “cœustca nad sceocoiõ ou lioudinui” — tacoge œd peruœstnoho znacyeinïa “crõglœsty, põclina” → “crõgla, põcla cœustca”. 

Crœumy toho, za Wikislœunicomy némeçscœi slova ‹Kugel› ta ‹Keule› “club — boulava, tóusta ci criva paliça” sõty imovérno ne rœudna meidyu soboiõ, xotya i züyneaty podœubno, a coli ouge stati pri gadcé némeçscoho gèrêla slova ‹coulya› “a ball” u rousscé, to ‹Keule› (cèrêz yoho sném. tuar ‹kûle›) isce blizie sidity ic tuarou ‹coulya› neigy slovo ‹Kugel›. Meidyu inxiuimy, i Sami mogete vidéti, yac i u samœy némeçscœy móuvé blizcœi zuõcénïemy i znacyeinïemy ale ne rœdnœi meidyu soboiõ slova ‹Kugel› ta ‹Keule› uiclicaiõty puitanïa, a pacie isce teagie e oconouati graniçõ meidyu pitomœstïõ ôdnuix slœu na /kul-/ u rousscé ta nagœudnomy (eventual) nêmeçscomy poxodyeinïemy inxiuix slœu na /kul-/ u rousscé.
U bõdy yacé razé, xotya rousscoe ‹coulya› “a ball, a bullet” i züynity veilmi blizco ic némeçscomou ‹Keule› ci ‹Kugel› i imeity podœubna znacyeinïa crõglosti, põclosti ~ gbitosti, pèuno zasvédcyena zastõplenœsty slœu na  /kul-/ is znacyeinïemy crõglosti, põclosti ; gbitosti” i u rousscé i u inxiax slovianscax móuvax daieity dosta pèunoe tlo pro gadcõ pitomosti slova ‹coulya› za “a ball, a bullet” u rousscœy móuvé. 
Bõdõ isce dopisau…


¹ — Ic réci, za eaghelscuimy Wikislœunicomy, sèrêdnionémeçscœi tuari sõty ‹kaule, kulle› — ne ‹kūle›, xotya slœunic Jacoba ta Wilhelma Grimmœu gadaieity sném. tuar ‹kûle› porõcy is tuaromy ‹kaule› ( https://woerterbuchnetz.de/?sigle=DWB&lemid=K15596

18 квітня

Добродію Єлисію, можете, будь ласка, розвіяти мої сумніви в достовірності словників?
Просто чомусь виникла “розкольницька” думка: “ґуля” – наше, “куль” – наше, а “куля” – з нім.