"-ія" є не наше.
Черпане.
Черпане.
Замініть другу букву в на п.
То в Галичині слово "старець" є старожитністю, а в інших регіонах України "старець" є калькою з російської, так?
Відповідно, у Львові старець може бути жебраком або начальником, а у Харкові - тільки жебраком, якщо не москаль?
Чи я знову щось змішав?😊
"Ви із своїм прикладом як ні сіло ні впало. До чого тут суржик? Це мовне явище досить нове. Більшість українців до сталінщини були селяни й живих москалів бачили та чули вряди-годи. Може, більше на Слобожанщині чи в Південній Україні, та не на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, Поділлі та Волині."
Я й пишу, що суржик спинив розвиток живої мови. Під час радянщини.
Ви із своїм прикладом як ні сіло ні впало. До чого тут суржик? Це мовне явище досить нове. Більшість українців до сталінщини були селяни й живих москалів бачили та чули вряди-годи. Може, більше на Слобожанщині чи в Південній Україні, та не на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, Поділлі та Волині.
"Минуло багато століттів, а люди й досі кажуть "од(-)"."
А от у мене була в класі дівчинка, яка якраз мову з живих вуст вивчила. Тільки от казали не "од-", а "от-". "Отвітити" наприклад. Тут инше діло, "від-" не замінило, а "от-" замінило. Суржик спинив розвиток мови, замінивши безладдям певні явища. От що мені ясно.
"Воно вже давно не "переважно західновкраїнське"."
Поза Західною Україною "від(-)" уживають передусім люди, що змалку розмовляють / розмовляли московською вдома й навчились української не з живих вуст, а з книжок сучукрлітмови. Що цікаво - саме мови, та не літератури.
"А коли було переважно, то ясно було, що воно має замінити собою "од" схоже до "он" на "він". Це логічне вкраїнське мовне явище."
Мало, та не замінило. Минуло багато століттів, а люди й досі кажуть "од(-)".
"Чому Ви гадаєте, що воно галицьке?"
Я не чув слів "образа", "ображати", "образливий" ні од людей із серця України, ні од слобожан, ні од степових українців, ні од подолян. І Нечуй-Левицький засвідчує, що таких слів у підросійській Україні не знали.
"А що це за говірка чи мова така, наддніпрянська?"
Навряд Ви не чули цього слова ані разу в школі од учителів української мови й літератури. "Наддніпрянщина" - назвище, що його галичани дали підросійській Україні. А свої землі називали Наддністрянщина. Наддніпрянські говірки - це передусім близькі одна до одної південно-східні говірки, що становлять більшість щодо числа мовців та правлять за основу новожитньої української мови. То, може, таки скажете, що люди вживають замість "образити" поза колишньою підавстрійською Україною?
P. Meilnice,
<Звідки в українській мові міг узятись звук [ɜ]? За инші чудні для мене знаки я вже й не кажу.>
ménity cuidano e ne na moye pisymo, a na zuõcofõ perepisy, yaca ne e moya, a usesuétnya.
Cyto ge moyoho pisyma, ceudno ono e Uam, ino ne uicli bo’ste do yoho. <xé> lépxe peredaie rẽd inozuõcwf ("allophones") {ʃɜ, ʃæ, ʃe, ʃa}, neigy <ша>, yake peredaie ino {ʃa}.
«...переважно західноукраїнського "від-".»
Воно вже давно не "переважно західновкраїнське". А коли було переважно, то ясно було, що воно має замінити собою "од" схоже до "он" на "він". Це логічне вкраїнське мовне явище.
«Ви ж самі от тільки вжили галицького "образливого"...»
Чому Ви гадаєте, що воно галицьке?
«Чи знаєте хоча б, як це буде по-наддніпрянському?»
А що це за говірка чи мова така, наддніпрянська?
Ви змішали докупи старожитній і новожитній мовний ужиток. Це було, та одійшло й забулось. Зосталось тільки в Галичині.
<СТАРЦІ градські, старійшини людські — згадуються в літописах, а також у деяких перекладних слов’ян. пам’ятках. У "Повісті временних літ" виступають поряд з боярами як учасники нарад київ. кн. Володимира Святославича...>
Ви це мали на увазі?😊
Полонізм