Добродію Боегдане, чергування, наприклад, У з В не поширюється на геть усі слова тільки тому, що Вам так хочеться, тільки тому, що Ви так написали тут.
"Стисло, правило є..." -- знову "правило", те, про що я вже писав. У живій Мові "правил" немає й не може бути, я про це писав уже, здається, на Толоці. А саме це правило вигадане, роблене, вибрехане. І в мене значні сумніви, що Ви знаєте Мову од рідномовців: якби знали, то знали б і те, що не в усіх словах У чергується з В, почували б різницю значень У- та В- у деяких. Таке "правило" геть нехтує й деякі інші риси живої Мови (для Вас, схоже, чергування -- теж тільки букви), про що, знову ж, колись напишу на Толоці.
" Не може бути такого, щоби вибірково десь було чергування, а десь ни." Джерело -- Вам так припекло.
"<"Упередження" правильно, а "Впередження" -- неправильно>
Чого б це? Може й пристану на Вашу думку, що чергувать О з В не годиться, та в чім це таки біда з У/В? Ви вже пишете уперед/вперед (а може й ні, хто зна), то який привід цього не робить у слові "упередження"?"
Коротко: не відповідає вжитку.
Добродію Денисе, а Ви не почуваєте неприродності В тут?
Добродію Денисе, спасибі за питання. Деякі подробиці я навів у відповідній нитці: 
Боротьба з приписництвом, і ще наведу колись.
Почну, мабуть, із самого чергування. Дійсно, чергування, наприклад, У/В ЗАГАЛОМ притаманне Українській Мові. Головне слово тут -- ЗАГАЛОМ. Мова -- не математика, та пані Кароліна цього не розуміє (про це напишу нижче), "звичне" роззагальнення(екстраполяція)/визагальнення(індукція) тут просто не діє так. Якщо, наприклад, у 1000 слів У чергується з В, сповна природно ждати, що так буде і в 1001, так. Та саме ждати, а не писати В замість У в 1001 слові тільки через те, що У чергується з В у тій 1000 слів. "Механічно", бездумно поширювати це чергування (і не тільки), притаманне БІЛЬШОСТІ слів, на УСІ слова -- знущатися з Мови. Такі мертві кривослова навсібіч тхнуть робленістю, здохятиною. "Ви вже пишете уперед/вперед (а може й ні, хто зна), то який привід цього не робить у слові "упередження"?" -- ось де помилка. Те, що в слові "уперед" У чергується з В, ніяк не може доводити, що воно може чергуватися в слові "упередження".
Відповідь на Ваше питання. Який привід? Мова! Ужиток! Докладніше, як я вже сказав, буде на Толоці, та головне: саме вжиток ясно доводить, що чергування У/В у приростку ніяк не однорідне та всеохопне. Досі існує більше чи менше розрізнення значень приростків У і В у низці слів (і мовці почувають цю різницю), яке, природно, спричиняє й різницю в ужитку. Існування винятків притаманне живій мові (а заперечення ж права Мови на виняток -- це перетворення її на мертве опудало). Простіше кажучи, в Мові в деякому слові У не чергуєтся з В, не чергується -- і все. Не всі слова з У в природному вжитку засвідчені, а тим більше поширені з В. Мова не повинна виправдовуватися. Вона така, яка є.
Звісно, ці винятки не випадкові, і ці винятки мають свої винятки, та докладніше, кажу ж, колись буде на Толоці.
Тепер трохи вбік. Пані Кароліна, якій Мова явно чужа, не має ні достатнього мовного досвіду, ні, одповідно, її чуття, а також, найголовніше, спроможності розуміти й бажання вчитися (засад нашого правопису досі не вивчила, не зрозуміла). Та [тут мала бути народна приказка про бочку й гучність, та її не буде]: вона, бажаючи повикаблучуватися знанням Мови (а цього знання немає), пише абияк, аби не по-людськи, поєднуючи, наприклад, явно говіркові, малопоширені риси щонайнеприроднішим чином, і нерідко через це ганьбиться, наприклад, уживаючи -ТИ замість -ТІ в тих одмінках, у яких воно геть не до речі (див. тут-таки вище: ""не відповідає дійсности" Те, про що я весь час кажу, та Ви неспроможні зрозуміти. "Упередження [...] не відповідає (кому? чому?) дійсності". Слово "дійсність" тут -- у давальному відмінку, а не в родовому.""). Більше прикладів я писав тут (індіанці, під "індіянці") і, наприклад, тут кайтинґ).
У кривезному розумінні пані Кароліни, чергування -- це писати букву В замість У (й О) після а,о,у,е,и,і,я,ю,є,ї. Саме букву, поза буквами нічого немає. Незалежно од того, що це за слово, незалежно ні од чого. Механічно й бездумно, за вигаданим за совковим часів "правилом", яке тільки розгіршили сучасніші нововчені мовці (здається, в текстах після розпаду совка такі потвори, які пише ось пані Кароліна, повиникали чи не вперше). Як я вже писав, причина цього така ж, як і схильність до страшного бездумного калькування, до якого пані Кароліна, учасниця ККК, нерідко вдається: так прошшє. Я б назвав це лінійним мисленням, та про мислення, на жаль, тут не йдеться. Знайшов походження -- переклав (бажано якоюсь говірковою мертвичиною) -- готово. Так і тут: очевидне бажання обрубати Мову під, повторюю, вигадані й добрехані "правила".
Були часи, коли пані Кароліна писала розумні речі ("Щиро, я більше зосереджуюсь на перекладі слів, а за правильність чи кривильність вжитку певних українських слів і сполук відаю дуже мало. Мене мало цікавить, правильно казати "добрий день" чи "доброго дня". Якщо хтось робить зауваження мені чи ще комусь, то я через своє невігластво та безпам'ятство можу щось криво запам'ятати й криво тлумачити.", популярне). Та згодом почала наслідувати мовознавця в законі, авторитета добродія Єлисія, підмазуватися під нього, наприклад, уживаючи та змішуючи явно чужі їй говіркові явища, зокрема слова й звуцькі ознаки, пнучись здатися знавцем говірок. Пишучи ж В замість У там, де це геть ні до чого, пані Кароліна хоче всидіти на двох стільцях: здатися знавцем Мови, звуцтва , зокрема говіркового, та при цьому діяти бездумно, "лінійно", без знання й розуміння. Навіщо досліджувати дійсність, коли можна в уяві створити нову, спотворену, жахливо спрощену "дійсність"? Навіщо вчити Мову, якщо для себе, під свої роблені "правила" обітнути Мову під просту "формулу"?
О, не встиг дописати це, аж уже новий приклад(люфт "фороб". Навіщо вчити Мову, засади правопису, якщо можна просто викаблучуватися, писати #абинеполюдськи?
Доповнюю, як обіцяв.
http://search.nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0011350 с. 3 і 62.
До чого тут давньоруська?
+
Кріс та шабля - вся моя сім'я...
https://youtu.be/8nZlrjasG5c?si=CrMawBpFVTtssI_f
"Фороб" -- учіть Мову й засади правопису.
До булави треба голови. "Повітре, n. s. Воздух, Пар. ver¬ pestete Luft, Pest, f. adj. повітрЗвий, Cm. s. Возд/шпии."
Що значить n. s.? Дивимося. "n. = (substantivum (neutrum)", отже, іменник середнього роду. "s. — siehe", тобто "див." по-нашому. Тобто спершу зазначено: "повітря" -- див. "воздух". Передбачувано, "Воздух, т. Luft". Коли дещо завантажиться, доповню, а поки скажу: якби це було вперше, можна було б так-сяк звернути на неуважність. Та це ніяк не вперше, тому Ви знову показуєте не просто неуважність, а невміння обходитися з джерелами
Романе, я стільки Вам казав, що Ви ліпите свої покручі, бо не знаєте мови, маєте куций словниковий запас.
Щоб уникати цих проблем, читайте класиків, різні словники тощо.
Навіщо так збиткуватись з мови, але всім розказувати про якісь засади. Ну, це ж якесь страхіття. Можете мені не відповідати, просто почніть накінець учити мову. Я вірю в Вас
Наче вчасно отямилися й подумали.
Ану-ну, дайте-но посилання на джерело, що доводить існування такого "правила"