Я не славіст. Усіх подробиць не знаю. Здається, перехід ішов через о => wо => wі => і чи о => ü => і. Одначе приголосні перед "і" <= "о" зостались тверді в білшості говірок. Я сталінські мовознавці йих помнякшили. Про це пише Ю
Шевельов у "Так нас навчали правільних проізношеній" (
https://r2u.org.ua/node/111). Починайте з цього речення: "Так потрактовано в курсі "Сучасна українська літературна мова. Вступ, фонетика" (Інститут мовознавства. Київ, 1969) проблему пом'якшення приголосних перед і".
@Carolina Shevtsova
Сьвійський "шведський" та свійський "недикий". Одначе офіційний правопис не дає змоги одтворить цю одмінність на письмі.
Які ми *ДІТИ* просто обхохочишся
https://youtube.com/shorts/iadUxsS99PA?is=SBFlGVJPX6kK9-V3
@Anton Bliznjuk
Що значить кожен із двох іскладників у словах водо-грай, видно-край?
Але дах німецьке слово
Перші згадки у польській 1400-ті роки. Відповідного переходу немає в інших мовах, окрім західнослов'янських. В давньоруській, письмових джерелах, зустрічаються тільки вьсьгда, вьсегда, тому ваше припущення дуже натягнуте і малоймовірне, хоч і не неможливе
У мене й дідусі-бабусі змосковщені, того я не мав на кого орієнтуватися. А коли дійсно є така опозиція питома білшості говірок, то чого його не писати, наприклад, сто̂л або стѡл?