І руки ломить [син], головою б’є О білий камінь, то в гущавині Кропивою, терном бичує тіло (Фр., XIII, 1954, 220):
[Тірца:] Спиніться ви! Дозорець вавілонський з намету вийде і рабам накаже вас бичувати! (Л. Укр., II, 1951, 159).
бич «палиця, частина ціпа; частина сукновального товкача; батіг»
за походженням не має нічого спільного з бичува́ти «припрягати додаткового коня чи вола», бичі́вка «мотузка» і т. д., які з’явились у результаті позиційного звуження ненаголошсного е (з бечі́вка і под.);
++