не можу погодитись з твержденням, що "посилання" це калька з російської, адже навіть словник Грінченка ща 1907 рік містить його з майже індентичним змістом, що існує зараз. І якби використовувалось слово "зноска" то це була б калька. А так маємо слово найбільш наближене до фактичного значення англійського "link"
Дійсно схоже на кальку мови російської. В нашій мові (за законами українського словотвору) "посилання" це був би процес переходження по "лінку", а не сам "лінк".
Давно користуюсь цим терміном... Ваажаю його найвдалішим із запропонованих.., Найближчими є: гіперпосилання та відсилання.
Гіпер - зайва інформація. Відсилаю - зайвий акцент на «від». Насправді, коли «посилаю» когось на інший сайт, то я одночасно його і відсилаю. «Посилаю» до того ж на одну літеру коротше і «співочіше», ліпше вимовляється :-)
ПОСИЛАННЯ НЕ Є РОСІЙСЬКИМ СЛОВОМ! Дістали зі своїми спалахуйками, розчіпірками. Знищете всі ті слова, що є спільні з російською мовою (а нас обєднують століття спільної історії в т.ч. і мовної) то лишиться хіба німецьці слова і сьмишні сільські низькословя.
По-перше російська більш як на половину лексикону складається з французьких та німецьких слів, (німцю Далю так, видно, було простіше), інша умовна половина це староболгарська (вона ж, так звана «церковнослов‘янська»), та, власне, слов‘янські слова, що прийшли через українських науковців, викладачів з Києвомогилянки, що у 17ст. навчали Московію. В українській мові непомірно з росіянською більше слов‘янської лексики. Тому можна сміливо відмовлятись від росіянізмів і усього, що через них нам домішалось. Це тільки для таких манкуртів як ви, в нашій мові може бути щось, як ви кажете «сьмишне». А низькослів‘ям і поготів наша мова не ризикує славитись. Не кожна нація може представити такий величезний обсяг народної пісні, та соковитої за мовою літературу як наша. А як врахувати лінгвоцид та етноцид як раз від тих самих росіян - то й поготів. А ви, пане, не козак тут не нишпорите, як пуризм вас дратує. Я думаю, українці самі розберуться, що з запозичень лишати, а де утворити новотвори.
@Вадим Мельник,@Василь Щипчик,@Карл-Франц Ян Йосиф,@Lodyk Vovchak
З якого дива слово ПОСИЛАННЯ- калька з російської? ССЫЛКА? Так ми ж не говоримо поССИЛКА! Посилання- УКРАЇНСЬКЕ слово!
Я бачу, дехто не розуміє, чим шкодить дослівний переклад.
Слово link в контексті web — це ніяка не ланка. Це слово означає адресу, а не ланку ланцюга. Байдуже, що мав на меті автор первісного англійського link, — слово «посилання» вкрай точно передає саме те значення, в якому ми це слово вживаємо.
1. Дія за значенням посилати 1, 2 і посилатися 1. Мама таким посиланням [листа] дуже поплутала мої плани і взагалі так розсердила, що я ледве можу писать тепер (Леся Українка, V, 1956, 292); .. «економісти» посиланнями на загальні істини про підпорядкування політики економіці прикривали своє нерозуміння злободенних політичних завдань.. (Ленін, 11, 1970, 26); Всі його докази і посилання на честь і славу не впливали на соймових комісарів (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 339).
2. Уривок, витяг з якого-небудь твору, на які посилаються у викладі, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку.
3. Те саме, що виноска.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 320.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
Ссылка –
1) засла́ння; (действ.) – засила́ння; место -ки – засла́ння; находиться в -ке – перебува́ти на засла́нні;
2) (на что) – поклик(ув)а́ння, посила́ння; с ссылкой на что – поклика́ючись, посила́ючись на що.
Боже, який же ви глуп, ви усвідомлюєте хоч різницю між твором та творенням, думою та думанням, малюнком та малюванням?! Невже не відмовляєтесь бачити очевидне — посилання є процесом когось кудись посилати.
Ярослав, на жаль, не розуміє морфології і абсолютно не відчуває, що "вишивання" – це тільки процес, а предмет – "вишивка", що "писання" – це тільки процес, але не твір, як і ще багато слів – "визнання", "поєднання", "покарання", "чухрання" й багато інших. Все через те, що неграмотні автори словників дають такі слова, очевидно накинуті в часи СССР, як іменники. Дякую, Карле.
Тільки українською — вишиванка, а "писання" явно взорується на церковне "писание", у живому вжитку ніколи не чув, аби хтось називав твір Котляревського "писанням". Визнання, поєднання, покарання, чухрання цілком маєте рацію, тільки процеси.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Посила́тися, -ла́юся, -єшся, сов. в. післа́тися и посла́тися, -шлю́ся, -шле́шся, гл.
1)...
4) Ссылаться, сослаться. Послався циган на свої діти. Посл.
Посилатися на щось, на когось!
Тобто посилання може бути не лише процесом! Про це пишуть иншi словники!
Ярославе, я більше вірю Карлам-Францам. Якщо вони кажуть, що "-ння" – тільки процес, я підтримую. Грінченко – невіглас, а в Карлів-Франців ціле коло ідеологічно свідомих мовознавців.
Яка чудова іронія! Але ви чомусь не дали приклади слів української літератури, де українці "отримували посилання", "зберігали посилання", "змінювали посилання"! Я жду!
Скажiть, будь ласка, а як бути з такими словами як:
убрання, ймення, завдання, значення, звання, зiбрання, освітлення, творiння (не тiльки процес)?
Та таки ж i писання.
Святе писАння.
А також (Грiнченко):
Писання, -ня, с. 1) Писаніе. 2) Сочиненіе. К. Гр. Кв. XIX. Писання Котляревського. 3) Украшеніе рѣзьбой (дѣйствіе и сама рѣзьба) по дереву, металлу. Шух. І. 296, 277.
Нелюбо́в, -ви, ж. Нелюбовь, непріязнь. Ці річі здаються нам луною од тієї великої нелюбови, яку виказують нам німецькі писання. О. 1862. IX. 26.
Тобто вам по сутi нема що сказати, ви вирiшили до цитати Ленiна додовбатися 🤦♂️😂
Ну, часи такi були, що потрiбно було цитувати бiльшовицьких ватажкiв. Але значення слiв поки що нixто не змiнював, нi до СРСР, нi пiсля
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
Отсылка – відсила́ння, відісла́ння;
(в книге, ссылка на кого, на что) – поклика́ння, посила́ння на кого, що.
Ви кажете замовити в інтернеті убрання? Чи може замовити убір? Ви друкуєте значення? Чи може таки друкуєте знак? Гукаєте звання? Чи зов? У вас у руках зібрання квітів? Чи збірка квітів? З лампи лине освітлення? Чи таке світло? Ви читаєте творіння чи твір? Завдання у всіх контекстах і значить процес, у мене відчуття, неначе ви розмовляєте якоюсь иншою українською мовою.
У цьому не можна винуватити людей. Грінченко вписував у свій словник безліч покручів на "-ння" на позначення речей, накидаючи мову СССР, тому так і вживають... Добре, що хоч Ви це розумієте й боретеся проти мови Грінченків-Білодідів, Карле-Франце.
Дайте врешті решт приклади, що українці очікували на отримання посилання! Бо в українських селах од віку ждали по́силки, а здійснювали слання́ або відсила́ння. Поки в москаля ссылка значила й сам лист і дію відправлення того листа, українці ці тями розрізняли. Це і є багатство української мови.
Ланка
найімовірніше, пов’язане з свн. lanne «ланцюг», запозиченим як окреме слово (Bern. I 689) або як перша частина складного ланцю́г (‹нвн. *Lann-zug);
оскільки другою частиною останнього є іменник Zug «ряд, низка», перша частина – свн. lanne – могла усвідомлюватися як «окреме кільце, окрема ланка ланцюга»;
р. [ла́нка] «ямка для позначення меж городків (при грі в скраклі)»;
Цей термін має кілька плюсів: 1. ближче відображає суть (подивіться як на іконках це зображається), 2. коротше, 3. використовується переклад з оригіналу, а не через посередництво російської мови.
Цікавий звичайно переклад. Коли я вперше побачив, то подумав, що це також певно запозичення, або прямий переклад link. Але як вийвилось, не все так однозначно. І до того ж, у інших мовах подібне слово не звучить так як наша ланка.
Тому, підртимую це слово.
Мене дивує те, як деколи в ЕСУМі дуже сумнівні та висмоктані з пальця доводи походження подають як очевидне, а насправді доволі очевидні зв'язки подають як сумнівне.
Я би дуже хотів, шоби це слово було питомо українським, але судячи з того, шо написано в ЕСУМі, то корінь тут не питомий. Саме слово точно є чисто українське, бо (судячи з ЕСУМу) ні в німецькій, ні в інших мовах такого нема слова. Але корінь "лан" тут, як на мене, очевидно німецький. Саме же слово "ланка" використовується як "частина ланцюга". До того же, саме слово "ланцюг" походить від німецького lanne + zug (ряд, низка). Знаючи, як багато зв'язків українська мова мала з німецькою, слово є очевидно з тим самим німецьким коренем, але з додаванням українського зменшувального суфікса -ка.
Можливо, хтось хто знає німецьку зможе краще розібратися в цьому та виявиться, що слово насправді питоме. Я лише за.
Особисто для мене це не є підставою не користовуватися цим словом, до того же, чисто українським. Але, все одно, ділюся думками про походження.
Шило на мило.
Ланка - запозичення
найімовірніше, пов’язане з свн. lanne «ланцюг», запозиченим як окреме слово (Bern. I 689) або як перша частина складного ланцю́г (‹нвн. *Lann-zug);
оскільки другою частиною останнього є іменник Zug «ряд, низка», перша частина – свн. lanne – могла усвідомлюватися як «окреме кільце, окрема ланка ланцюга»;
р. [ла́нка] «ямка для позначення меж городків (при грі в скраклі)»;
Це слово було б, либонь, найвлучнішим як переклад англ. link з огляду на первинне значення англ. слова "з'єднувальне кільце, сполучати кільцями" яко й давньорусьске звено є зполучальною частиною чогось (первинно, найімовірніше, колеса), й з огляду на просту будову слова, не вскладнену префиксами й суфиксами. Проблема була в тому, що це слово, здавалося, є російське й є знане лише там. Покопирсавши етимологичний словник укр.мови, я виявив (на приємний подив), що це не так: див. етим.сл.укр.м., том II, стор. 251, статтю на слово звінок, де вказано й однокорінне тезозначне польске слово, та стор. 249, статтю на слово звено, де ще більше тезокорінних відповідників з инших словяньских мов, що в жодному разі не припускає версію про запозичення цього слова в україньску мову з росийської. Чому була потреба шукати щось ліпше за варйянт перекладу "ланка"? Бо слово ланка є саме германьского походження ― такого доказу би мало бути вдосталь.
Перше мій зросійщений чуток це слово полюбив дуже сильно. Але потім вирішив дослідити.
Великий сумнів, що звено дійсно українське слово, а не запозичення з московської мови у якісь говірці!
1) Слова не відає жодний словник. Узагалі. Жоден. Навіть радянські. Навіть такі як Уманця, що червіють рясно язичієм. Усюди перекладають словом "кільце".
r2u.org.ua: звено
2) У польській dzwono це «обід колеса; кільце змії», верх.луж. zwjeno (zwono), ниж.луж. zweno та полаб. zvenü це теж «обід колеса». А ЕСУМ подає українське слово зво́на як «обід колеса воза з шести косяків».
Усе це свідчить, що слово розвинулося з праслов'янської мови инакше, аніж у російській мові. У нас це так само як у всіх слов'ян правіше, а не як у московитів. Я не кажу це слово викидувати, але воно в нас є не тим, чим у росіян! Як і слово "наглий", "овочі" є, але означають инше.
3) Слова немає в корпусах. Ніхто з українців його не вживав. Узагалі. Навіть такі любителі кальок, як Франко.
З цього роблю висновок про запозичення з російської мови.
Перше наведу словники з джерелами, де дане слово та його фонетичні та морфологічні варіанти в відповідних значеннях є згадано:
Желехівський:
I, 287 звено "Glied, Kettenglied" (слано на Василя Ильницького, 1823–1895);
І, 289: звінок "querdurch abgehauenes Stück" (слано на Антоновича та Драгоманова, 1875);
І, 180:
дзвін "Radflege"
дзвонистий (про колесо) "aus Felgen zusammengefügt"
Онишкевич:
I, 299: звено́ 1. "кільце ланцюга" (Ю. Кміт, В. Гнатюк, "Галицько-руські легенди" из села Мшанка, Етнографичний збірник; О. Охримович, Похоронні звичаї й обряди в селі Волосянці Сокальського повіту; Бойківський словарець Олександра Яворського, рукопис у Музеї українського мистецтва), 2. "дзвук дзвона", 3. "обід колеса";
I, 213: дзьвін, дз’він, дзу꙼ін, дзвін 1. "дзвін", 2. "косяк колісного обода" (Вишків, Долинський район, Ів.-Франк., Ясінь, Рожнятівський р-н, Ів.-Фр.)
Матеріали до словника Буковини:
156:
звіно́ "ланка"
звінова́, звіньова́ "ланкова".
Уже самі значення "Glied" (↑), "Kettenglied" (↑), "ланка" (↑), "кільце ланцюга" (↑), "querdurch abgehauenes Stück" ясно кажуть сами за себе.
Що до йинших значень:
"Radflege" хоча й є "обід колеса", се значення треба розуміти в контексті – я недарма навів и форму <дзвонистий>, значення "... aus Flegen zusammengefügt" якого точніше яснить, що за тим "ободом колеса" є розуміти и розвиток значення "обід колеса": яко німецьке Flege первісно є не цїлий обід, а дуга його, лише дуговита часть обода/колеса, тако й дане руське слово (в його мінах фонетичними та морфологічними). Розвиток значення "часть/дуга колеса/обода" → "весь/цілий обід (колеса)" є один из видів семантичного зсуву, відомий яко pars pro toto, коли частю чого зовуть ціле (на пр., вогнище "часть у домі" → "(весь) дім", bureau *"скатерть на столі (в писчій кімнаті)" → "вся писча кімната", "Білий Дім" → "США", "голова (часть тіла великої худоби, людини)" → "одиниця цілої тварини, людина яко'динець"). Хоча деякі з наведених словників дають то значення "обід колеса", то "косяк колеса", яко, ни би, взаємозамінні, ясність у річ дає значення в Онишкевича: "косяк колісного обода". Відколи колесо вміють лити чи кути, первісне значення слова косяк "дуговитий брус", яко часть, из якої ставили колесо давніше, стало не хідко, чи менше хідко, й значення його яко части (обода/колеса) було перенесено на все колесо; проте, такий перехід значення не міг постати в дуже давні часи. Инакше товмачення "косяк обода" би був плеоназм.
Усупереч ЕСУМ, я'сми схилен до верзиї про и.-є корінь *jenu-o- сього слова з первісним значенням "коліно, став (суглоб)", з метатезою *jenuo → *jueno → прасл. *zueno, з розвитком значення: → *"став" → "став вериги = кільце вериги, яко єї часть, одиниця", а далі в значенні "часть" перенесено на колодійство: → "часть колеса" – таке значення, ги значення "часть" загалом, яко видно з наведених словників, знано бі ще в ХІХ-ХХ ст.
При нагоді постараюся перечитати первотвори, маю критично глянути.
А поки як поясните, що в Грінченка такої тями в слова "звено" не подано, в Уманця теж перекладено тільки словом "кі́льце"?
Білоруське слово “лучыва” – частково усталений новотвір як альтернатива “спасылцы” (яке, як і наше “посилання”, хоч і є відмінним, втім явно скалькованим з російської “ссылки”)
Від слова “сполучати”, як і в решті слов’янських мов:
Хорватською – “poveznica”, словенською – “povezava”, сербською – “веза”, польською, – “łącze” (“łączyć” – з’єднувати, комбінувати), болгарською – “връзка” (зв’язок, відношення), македонською – “врска” і т.д.
Аналогічно з шляхом до файлів у комп'ютері. "Лінк" відрізняється лише тим, що цей шлях не у комп'ютері, а в мережі. Тому приклад вживання виглядав би так: Вкажи ще один шлях на ту (до тієї) сторінку (-и).
Однак якщо частина "гіпер-" важлива, то можна писати гіпершлях. І коротко, і зрозуміло.
Це слово вживають у дописах на lem.fm. Не знаю, чи вживають його у розмові в Карпатах та Закарпатті.
"можете тото зробити одраз, клікаючы в тот мотузок", "Ту мотузок до подіі", "безпосередній мотузок до того проґраму найдете гев", "клікаючы в мотузок перенесете ся одраз на порталь"
Не треба въıдавати незграбні словотворъı сепаратистьскъıх пропагаторѡв т.зв. русиньскої мовъı за те, яко дѡйстно говорять закарпатци. Се є просто неправда.
Аж нъıнї виджю тоту змїнку (сесь коментарь). Зрадоманиєю Въı марите. На Закарпаттї я ріс, и никда’м там сяке слово ге мотузок за "link" не чув. И нико їнший не чув го. Най у ня буде зрадомания чи што, а Въı брешете. Ке бъıсте казали ож таке слово суть за "link" пропоновали на катедрах русиньскої мовъı, товдъı ниякъıх пъıтань.
Стежка на статтю, стежка на допис і т.ін. Тут зрозуміло й точно відображається суть предмету та його призначення.
Послуговуюсь цим словом уже років 5. І друзі перейняли його).
Від праслов'янського *ęčaja, давньоруського ячая «зв’язок, скріплення», вживання як «кліточка в густій рибальській сітці з товстої нитки».
http://oldrusdict.ru/dict.html
1. Дія за значенням посилати, послати 1, 2 і посилатися, послатися 1; посилання
Жолкевському здалося, що канцлер нагадав йому про пічну посилку загону кінних жовнірів на засідку проти цього зухвалого сотника (Іван Ле, Наливайко)
2. Предмет, що пересилається поштою; поштове відправлення
В українській мові саме друге значення. Зверніть увагу, воно є і в Коцюбинського, і в Панаса Мирного, а перше значіння де попадається? "з наук.-попул. літ."? "Іван Ле"?
Знову те саме, шо й з "комп'ютером". Надто багато перекладів. Деякі коротші, деякі довші, деякі цікавіші й особливіші, деякі не такі цікаві, деякі суб'єктивно краще звучать, деякі гірше, деякі користають більш поширені корені, деякі користають маловживані, деякі вже в ужитку, більшість поки ні. Й не знаєш шо вибрати, бо комусь до вподоби те, комусь те, а якшо ми всі по-різному будемо кликати ту саму тяму, то вийде казна-шо.
Лінк — посилання в гіпертекстових документах, зв'язка між електронними сторінками, яка дозволяє переходити з одної сторінки на іншу.
Постав ще один лінк на ту сторінку.
англ. link - зв'язок, ланка
Перекладаємо слово лінк
калька з російської
Чому це слово посилання - калька з російської, з чого ви це взяли?
Все життя казав посилання, а не лінк
до:Денис Скорбатюк Я не претендую на авторство до цього перекладу. Додав цей переклад для того, щоб він взяв участь в голосуванні :)
Це не калька з російської, це переклад з англійської, за змістом посилання на якийсь ресурс
Це таки калька. Ми ПОКЛИКАЄМОСЬ на щось (когось), а не ПОСИЛАЄМОСЬ
До Дениса Скорбатюка: Людина грішна в часі усього свого життя. „Посылаться“ внесли у мову перші системі програмісти, для яких рідною була московська.
Повністю підтримую!!
посилання - це русизм. правильно - ланка
Русизм? тобто Українізм?)))
не можу погодитись з твержденням, що "посилання" це калька з російської, адже навіть словник Грінченка ща 1907 рік містить його з майже індентичним змістом, що існує зараз. І якби використовувалось слово "зноска" то це була б калька. А так маємо слово найбільш наближене до фактичного значення англійського "link"
В Грінченка таки не так: посилання когось куди або по щось. Найближчим до link є пов'язання, сув'язь, получення, лучність
посилання - це дія, а лінк - це засіб, з допомогою якого виконується посилання. То ж має бути "посил" чи "посилка"
а как тогда будет слово ссылка? теж "посилання"?
„ссылка“ – це заслання (напр. до Сибіру на каторгу)
"Натисніть на заслання яке веде на мій мереженець")))))))))
"ссылка" і буде "ссылка". Не знаю чи це "запозичення" варто перекладати...
Вадим Казаров, ссылка = заслання.
Дійсно схоже на кальку мови російської. В нашій мові (за законами українського словотвору) "посилання" це був би процес переходження по "лінку", а не сам "лінк".
Давно користуюсь цим терміном... Ваажаю його найвдалішим із запропонованих.., Найближчими є: гіперпосилання та відсилання.
Гіпер - зайва інформація. Відсилаю - зайвий акцент на «від». Насправді, коли «посилаю» когось на інший сайт, то я одночасно його і відсилаю. «Посилаю» до того ж на одну літеру коротше і «співочіше», ліпше вимовляється :-)
Та чи не калькування російського "ссылка"? :(
ПОСИЛАННЯ НЕ Є РОСІЙСЬКИМ СЛОВОМ! Дістали зі своїми спалахуйками, розчіпірками. Знищете всі ті слова, що є спільні з російською мовою (а нас обєднують століття спільної історії в т.ч. і мовної) то лишиться хіба німецьці слова і сьмишні сільські низькословя.
По-перше російська більш як на половину лексикону складається з французьких та німецьких слів, (німцю Далю так, видно, було простіше), інша умовна половина це староболгарська (вона ж, так звана «церковнослов‘янська»), та, власне, слов‘янські слова, що прийшли через українських науковців, викладачів з Києвомогилянки, що у 17ст. навчали Московію. В українській мові непомірно з росіянською більше слов‘янської лексики. Тому можна сміливо відмовлятись від росіянізмів і усього, що через них нам домішалось. Це тільки для таких манкуртів як ви, в нашій мові може бути щось, як ви кажете «сьмишне». А низькослів‘ям і поготів наша мова не ризикує славитись. Не кожна нація може представити такий величезний обсяг народної пісні, та соковитої за мовою літературу як наша. А як врахувати лінгвоцид та етноцид як раз від тих самих росіян - то й поготів. А ви, пане, не козак тут не нишпорите, як пуризм вас дратує. Я думаю, українці самі розберуться, що з запозичень лишати, а де утворити новотвори.
Яка в біса спалахуйка? яка спільна історій? ти з дуба впав?!
Проти щонайменше тому, що довші слова нечасто витісняють коротших чужомовних конкурентів.
Калька
👎👎👎
+++
Любите кальки.
@Вадим Мельник,@Василь Щипчик,@Карл-Франц Ян Йосиф,@Lodyk Vovchak
З якого дива слово ПОСИЛАННЯ- калька з російської? ССЫЛКА? Так ми ж не говоримо поССИЛКА! Посилання- УКРАЇНСЬКЕ слово!
Бо вторить московську мотивацію творення цього слова (порівняйте з англ. "link").
Лінк, посилання чи ЛАНКА?
http://ihor.tkach.info/?p=1
Я бачу, дехто не розуміє, чим шкодить дослівний переклад.
Слово link в контексті web — це ніяка не ланка. Це слово означає адресу, а не ланку ланцюга. Байдуже, що мав на меті автор первісного англійського link, — слово «посилання» вкрай точно передає саме те значення, в якому ми це слово вживаємо.
A yé baciõ Ui ne ròzouméiete yaco déie móufa. Cogyne wduolòcene ("abstract") slôuo u bõdy-yacwy móufé suétou e zuano po tẽmé reicyné ("concrete, material"), tobo perènosom ("by means of metaphor"). I perènws e tou célo yésen: "zueno uerigui/gegelya" = "cyto lõcity uerigõ/gegêly" → "cyto lõcity bõdy-cyto" => "cyto lõcity storònui Merègyui".
ПОСИЛА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням посилати 1, 2 і посилатися 1. Мама таким посиланням [листа] дуже поплутала мої плани і взагалі так розсердила, що я ледве можу писать тепер (Леся Українка, V, 1956, 292); .. «економісти» посиланнями на загальні істини про підпорядкування політики економіці прикривали своє нерозуміння злободенних політичних завдань.. (Ленін, 11, 1970, 26); Всі його докази і посилання на честь і славу не впливали на соймових комісарів (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 339).
2. Уривок, витяг з якого-небудь твору, на які посилаються у викладі, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку.
3. Те саме, що виноска.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 320.
Якщо розуму вистачить, вiдкрийте словник Грiнченка, знайдiть слово "посилатися", див. п.4.
I бiльше не дуркуйте зi своïми "це (москвинська) калька"
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору
Посила́ння, по́силка –
1) посылание;
2) на кого, що – ссылка на кого, на что.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
Ссылка –
1) засла́ння; (действ.) – засила́ння; место -ки – засла́ння; находиться в -ке – перебува́ти на засла́нні;
2) (на что) – поклик(ув)а́ння, посила́ння; с ссылкой на что – поклика́ючись, посила́ючись на що.
Боже, який же ви глуп, ви усвідомлюєте хоч різницю між твором та творенням, думою та думанням, малюнком та малюванням?! Невже не відмовляєтесь бачити очевидне — посилання є процесом когось кудись посилати.
Ярослав, на жаль, не розуміє морфології і абсолютно не відчуває, що "вишивання" – це тільки процес, а предмет – "вишивка", що "писання" – це тільки процес, але не твір, як і ще багато слів – "визнання", "поєднання", "покарання", "чухрання" й багато інших. Все через те, що неграмотні автори словників дають такі слова, очевидно накинуті в часи СССР, як іменники. Дякую, Карле.
Тільки українською — вишиванка, а "писання" явно взорується на церковне "писание", у живому вжитку ніколи не чув, аби хтось називав твір Котляревського "писанням". Визнання, поєднання, покарання, чухрання цілком маєте рацію, тільки процеси.
Підтримую. Прикро, що неграмотний Грінченко цього не знав і заводив у мову совок.
Чи може ви, добродію кривий, чули, як хто називав телефон "дзвоніння", ванну кімнату "вмивання", а ліхтар "світіння"?
Це питання до Ярослава, а не до мене. Я ж сказав, що підтримую Вашу позицію, Карле.
О, дайте мені прикладів Грінченка, де "посилання" був не процес, а факт переходу кудись. Щоб який українець казав "отримав твоє посилання"! Я жду!
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Посила́тися, -ла́юся, -єшся, сов. в. післа́тися и посла́тися, -шлю́ся, -шле́шся, гл.
1)...
4) Ссылаться, сослаться. Послався циган на свої діти. Посл.
Посилатися на щось, на когось!
Тобто посилання може бути не лише процесом! Про це пишуть иншi словники!
<...ння" – це тільки процес>
Неправда.
Невже не довіряєте Карлові-Францові?
Ярославе, я більше вірю Карлам-Францам. Якщо вони кажуть, що "-ння" – тільки процес, я підтримую. Грінченко – невіглас, а в Карлів-Франців ціле коло ідеологічно свідомих мовознавців.
Пане Iване, зрозумiв iронiю 😁
Яка чудова іронія! Але ви чомусь не дали приклади слів української літератури, де українці "отримували посилання", "зберігали посилання", "змінювали посилання"! Я жду!
Ярослав Мудров, ви ще й Леніна цитуєте!!!
Ганьба!
Тобто розуму не вистачило навiть опанувати наведенi цитати. А також таки посилання на Грiнченка 🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Скажiть, будь ласка, а як бути з такими словами як:
убрання, ймення, завдання, значення, звання, зiбрання, освітлення, творiння (не тiльки процес)?
Та таки ж i писання.
Святе писАння.
А також (Грiнченко):
Писання, -ня, с. 1) Писаніе. 2) Сочиненіе. К. Гр. Кв. XIX. Писання Котляревського. 3) Украшеніе рѣзьбой (дѣйствіе и сама рѣзьба) по дереву, металлу. Шух. І. 296, 277.
Нелюбо́в, -ви, ж. Нелюбовь, непріязнь. Ці річі здаються нам луною од тієї великої нелюбови, яку виказують нам німецькі писання. О. 1862. IX. 26.
Тобто вам по сутi нема що сказати, ви вирiшили до цитати Ленiна додовбатися 🤦♂️😂
Ну, часи такi були, що потрiбно було цитувати бiльшовицьких ватажкiв. Але значення слiв поки що нixто не змiнював, нi до СРСР, нi пiсля
Ось ще словник, який був надрукований до "зближення мов":
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
Отсы́лка –
1) см. Отсыла́ние;
2) (в книге) посила́ння
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору
Ссылка –
1) (действие) засила́ння, зсила́ння, засла́ння, -ння;
2) (место) засла́ння, -ння;
3) (на кого, на что) посила́ння, поклика́ння, -ння (на ко́го).
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору
Посила́ння, по́силка –
1) посылание;
2) на кого, що – ссылка на кого, на что.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
Отсылка – відсила́ння, відісла́ння;
(в книге, ссылка на кого, на что) – поклика́ння, посила́ння на кого, що.
<убрання, ймення, завдання, значення, звання, зiбрання, освітлення, творiння>
Добрі приклади, крім <имення>.
Можливо й так
Ви кажете замовити в інтернеті убрання? Чи може замовити убір? Ви друкуєте значення? Чи може таки друкуєте знак? Гукаєте звання? Чи зов? У вас у руках зібрання квітів? Чи збірка квітів? З лампи лине освітлення? Чи таке світло? Ви читаєте творіння чи твір? Завдання у всіх контекстах і значить процес, у мене відчуття, неначе ви розмовляєте якоюсь иншою українською мовою.
У цьому не можна винуватити людей. Грінченко вписував у свій словник безліч покручів на "-ння" на позначення речей, накидаючи мову СССР, тому так і вживають... Добре, що хоч Ви це розумієте й боретеся проти мови Грінченків-Білодідів, Карле-Франце.
Не боретеся, а задіюєте боріння! Не вписував, а відправляєте писання! XD
Дайте врешті решт приклади, що українці очікували на отримання посилання! Бо в українських селах од віку ждали по́силки, а здійснювали слання́ або відсила́ння. Поки в москаля ссылка значила й сам лист і дію відправлення того листа, українці ці тями розрізняли. Це і є багатство української мови.
Ярославе, кінець кінцем прочитайте вже!
uk.wikipedia.org: Білодід Іван Костянтинович
А ви цитуєте словницю цього мерзотника!
Річ, яку шлють — по́силка.
Відправлення по́силки — відсила́ння або слання́.
r2u.org.ua: посилка
варіант юрка зеленого
дуже вдале слівце
Невдале, бо запозичення
Ланка
найімовірніше, пов’язане з свн. lanne «ланцюг», запозиченим як окреме слово (Bern. I 689) або як перша частина складного ланцю́г (‹нвн. *Lann-zug);
оскільки другою частиною останнього є іменник Zug «ряд, низка», перша частина – свн. lanne – могла усвідомлюватися як «окреме кільце, окрема ланка ланцюга»;
р. [ла́нка] «ямка для позначення меж городків (при грі в скраклі)»;
Все-таки, правильніше писати, що корінь є запозиченим, бо саме слово не є запозиченим.
Саме слово добре, але не ясно як це пов'язано сенсом із лінком
Цей термін має кілька плюсів: 1. ближче відображає суть (подивіться як на іконках це зображається), 2. коротше, 3. використовується переклад з оригіналу, а не через посередництво російської мови.
Мені подобається.
Слово "линк" може бути й питомо українським, адже в нас є слово "прилинути".
goroh.pp.ua: ланка
umgu, i tamka ċytajimo:
неясне;
найімовірніше, пов’язане з...
Tobto, movoju matematyky każuċy — nic NE dovedeno! ;)
А це дуже цікава здорова думка. Попитати б знавців німецької, наскільки висока імовірність що це німецьке слово, чи ні.
Гарно.
Підпираю !
Це найкраще!
чому мені покликання більше сподобалося ніж ланка?
to, pewno tomu, ṡċo u Vas take poklykannia... ;)
Краще "поклик" - є більше сенсу.
Лінк, посилання чи ЛАНКА?
http://ihor.tkach.info/?p=1
Дякую за статтю.
Цікавий звичайно переклад. Коли я вперше побачив, то подумав, що це також певно запозичення, або прямий переклад link. Але як вийвилось, не все так однозначно. І до того ж, у інших мовах подібне слово не звучить так як наша ланка.
Тому, підртимую це слово.
Мене дивує те, як деколи в ЕСУМі дуже сумнівні та висмоктані з пальця доводи походження подають як очевидне, а насправді доволі очевидні зв'язки подають як сумнівне.
Я би дуже хотів, шоби це слово було питомо українським, але судячи з того, шо написано в ЕСУМі, то корінь тут не питомий. Саме слово точно є чисто українське, бо (судячи з ЕСУМу) ні в німецькій, ні в інших мовах такого нема слова. Але корінь "лан" тут, як на мене, очевидно німецький. Саме же слово "ланка" використовується як "частина ланцюга". До того же, саме слово "ланцюг" походить від німецького lanne + zug (ряд, низка). Знаючи, як багато зв'язків українська мова мала з німецькою, слово є очевидно з тим самим німецьким коренем, але з додаванням українського зменшувального суфікса -ка.
Можливо, хтось хто знає німецьку зможе краще розібратися в цьому та виявиться, що слово насправді питоме. Я лише за.
Особисто для мене це не є підставою не користовуватися цим словом, до того же, чисто українським. Але, все одно, ділюся думками про походження.
Шило на мило.
Ланка - запозичення
найімовірніше, пов’язане з свн. lanne «ланцюг», запозиченим як окреме слово (Bern. I 689) або як перша частина складного ланцю́г (‹нвн. *Lann-zug);
оскільки другою частиною останнього є іменник Zug «ряд, низка», перша частина – свн. lanne – могла усвідомлюватися як «окреме кільце, окрема ланка ланцюга»;
р. [ла́нка] «ямка для позначення меж городків (при грі в скраклі)»;
Ярославе, кінець кінцем прочитайте вже!
uk.wikipedia.org: Білодід Іван Костянтинович
А ви цитуєте словницю цього мерзотника!
це "призвание"
Tadeusz Borzyński: наголос на "а" - покликáння (r2u.org.ua: покликання)
Цікаво. Зразу подумав про зв’язок зі словом «клікати» :)
Це слово було б, либонь, найвлучнішим як переклад англ. link з огляду на первинне значення англ. слова "з'єднувальне кільце, сполучати кільцями" яко й давньорусьске звено є зполучальною частиною чогось (первинно, найімовірніше, колеса), й з огляду на просту будову слова, не вскладнену префиксами й суфиксами. Проблема була в тому, що це слово, здавалося, є російське й є знане лише там. Покопирсавши етимологичний словник укр.мови, я виявив (на приємний подив), що це не так: див. етим.сл.укр.м., том II, стор. 251, статтю на слово звінок, де вказано й однокорінне тезозначне польске слово, та стор. 249, статтю на слово звено, де ще більше тезокорінних відповідників з инших словяньских мов, що в жодному разі не припускає версію про запозичення цього слова в україньску мову з росийської. Чому була потреба шукати щось ліпше за варйянт перекладу "ланка"? Бо слово ланка є саме германьского походження ― такого доказу би мало бути вдосталь.
Чому ж не "дзвіно", через [і]? Глянув, росіяни писали "звѣно" через [ѣ].
Твар dzwono в лядській свідчить про те, що в прасл. там було *e, а не *ē ("ять"). Написання з "ятем" в росийській могло бути зумовлено манірністю.
Зрозуміло, спасибі за одвіт.
Иносе !
Теж добре.
Великий ЖИРНИЙ мінус —
Перше мій зросійщений чуток це слово полюбив дуже сильно. Але потім вирішив дослідити.
Великий сумнів, що звено дійсно українське слово, а не запозичення з московської мови у якісь говірці!
1) Слова не відає жодний словник. Узагалі. Жоден. Навіть радянські. Навіть такі як Уманця, що червіють рясно язичієм. Усюди перекладають словом "кільце".
r2u.org.ua: звено
2) У польській dzwono це «обід колеса; кільце змії», верх.луж. zwjeno (zwono), ниж.луж. zweno та полаб. zvenü це теж «обід колеса». А ЕСУМ подає українське слово зво́на як «обід колеса воза з шести косяків».
Усе це свідчить, що слово розвинулося з праслов'янської мови инакше, аніж у російській мові. У нас це так само як у всіх слов'ян правіше, а не як у московитів. Я не кажу це слово викидувати, але воно в нас є не тим, чим у росіян! Як і слово "наглий", "овочі" є, але означають инше.
3) Слова немає в корпусах. Ніхто з українців його не вживав. Узагалі. Навіть такі любителі кальок, як Франко.
З цього роблю висновок про запозичення з російської мови.
Перше наведу словники з джерелами, де дане слово та його фонетичні та морфологічні варіанти в відповідних значеннях є згадано:
Желехівський:
I, 287 звено "Glied, Kettenglied" (слано на Василя Ильницького, 1823–1895);
І, 289: звінок "querdurch abgehauenes Stück" (слано на Антоновича та Драгоманова, 1875);
І, 180:
дзвін "Radflege"
дзвонистий (про колесо) "aus Felgen zusammengefügt"
Онишкевич:
I, 299: звено́ 1. "кільце ланцюга" (Ю. Кміт, В. Гнатюк, "Галицько-руські легенди" из села Мшанка, Етнографичний збірник; О. Охримович, Похоронні звичаї й обряди в селі Волосянці Сокальського повіту; Бойківський словарець Олександра Яворського, рукопис у Музеї українського мистецтва), 2. "дзвук дзвона", 3. "обід колеса";
I, 213: дзьвін, дз’він, дзу꙼ін, дзвін 1. "дзвін", 2. "косяк колісного обода" (Вишків, Долинський район, Ів.-Франк., Ясінь, Рожнятівський р-н, Ів.-Фр.)
Матеріали до словника Буковини:
156:
звіно́ "ланка"
звінова́, звіньова́ "ланкова".
Уже самі значення "Glied" (↑), "Kettenglied" (↑), "ланка" (↑), "кільце ланцюга" (↑), "querdurch abgehauenes Stück" ясно кажуть сами за себе.
Що до йинших значень:
"Radflege" хоча й є "обід колеса", се значення треба розуміти в контексті – я недарма навів и форму <дзвонистий>, значення "... aus Flegen zusammengefügt" якого точніше яснить, що за тим "ободом колеса" є розуміти и розвиток значення "обід колеса": яко німецьке Flege первісно є не цїлий обід, а дуга його, лише дуговита часть обода/колеса, тако й дане руське слово (в його мінах фонетичними та морфологічними). Розвиток значення "часть/дуга колеса/обода" → "весь/цілий обід (колеса)" є один из видів семантичного зсуву, відомий яко pars pro toto, коли частю чого зовуть ціле (на пр., вогнище "часть у домі" → "(весь) дім", bureau *"скатерть на столі (в писчій кімнаті)" → "вся писча кімната", "Білий Дім" → "США", "голова (часть тіла великої худоби, людини)" → "одиниця цілої тварини, людина яко'динець"). Хоча деякі з наведених словників дають то значення "обід колеса", то "косяк колеса", яко, ни би, взаємозамінні, ясність у річ дає значення в Онишкевича: "косяк колісного обода". Відколи колесо вміють лити чи кути, первісне значення слова косяк "дуговитий брус", яко часть, из якої ставили колесо давніше, стало не хідко, чи менше хідко, й значення його яко части (обода/колеса) було перенесено на все колесо; проте, такий перехід значення не міг постати в дуже давні часи. Инакше товмачення "косяк обода" би був плеоназм.
Усупереч ЕСУМ, я'сми схилен до верзиї про и.-є корінь *jenu-o- сього слова з первісним значенням "коліно, став (суглоб)", з метатезою *jenuo → *jueno → прасл. *zueno, з розвитком значення: → *"став" → "став вериги = кільце вериги, яко єї часть, одиниця", а далі в значенні "часть" перенесено на колодійство: → "часть колеса" – таке значення, ги значення "часть" загалом, яко видно з наведених словників, знано бі ще в ХІХ-ХХ ст.
При нагоді постараюся перечитати первотвори, маю критично глянути.
А поки як поясните, що в Грінченка такої тями в слова "звено" не подано, в Уманця теж перекладено тільки словом "кі́льце"?
Cyto imõ Fam yé yasniti? Ou Grincenca i <méniti-2> ne'ma.
А де є?
В ЕСУМі. Там є джерело.
А де є?
<méniti>? Ou Gelexwfscoho, na pr.
Моск. звено, укр. ланка.
Білоруське слово “лучыва” – частково усталений новотвір як альтернатива “спасылцы” (яке, як і наше “посилання”, хоч і є відмінним, втім явно скалькованим з російської “ссылки”)
Від слова “сполучати”, як і в решті слов’янських мов:
Хорватською – “poveznica”, словенською – “povezava”, сербською – “веза”, польською, – “łącze” (“łączyć” – з’єднувати, комбінувати), болгарською – “връзка” (зв’язок, відношення), македонською – “врска” і т.д.
Випадкові приклади вживання в білоруській мові:
google.com.ua/search?as_q=&as_epq=лучыва&lr=lang_be
http://archive.svaboda.org/prahram/internet/int1203.html
Гоже!
посиланько.
поклик - це "зов"
Ви "добре" знаєте українську мову. Щось про омоніми чули?
Омоніми формуються природнім чином, зазвичай через позички з інших мов. Навіщо витворювати новий "омонім"?
Їх ніхто не "витворює". Вони "формуються природнім чином": "покликатись" - "поклик".
ро́сийському „посилання“ [на літературні джерела] відповідає укр. „поклик“, „покликатися“ на щось, на когось.
Гарний відповідник.uk.wikipedia.org: Посилання
Чи доцільно таке вживати на позначення "link"? Воно ж, здається, для reference ("ссылка") є відповідник, а не для "link"?
Правда. Тому я радив иньші.
Як варіант "клацанка"
клацанкою ліпше пульт для телевізора називати
наголос на "о"
Луча , як на мене, краще в даному ключі.
В українській мові є такі слова з коренем ЛИН: линва, линути. Суть - зв'язок.
Ще слово линяти забули.
Саме так - "линк" може бути українським словом!
“Линок” тоді вже…
Правильно линка: r2u.org.ua: линк*
Думка дуже хороша. Але чому линК?
Поєднує одну сторінку з иншою.
перейди по "вказу"
Добре, що не "сказ".
Сказ це сказ, а вказ це вказ. Однокореневі слова інформативніші
Це те ж саме, що й указ.
+
Серйозно?
Краще за посилання (кальку московського "ссылка")
Уподоба.
?
Від линути.
Від "в'язати".
Мо тоді краще в'язка? Чи в'язь?
Але дам +.
Таки +.
+++
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/7889-vozhyvo.html#show_point
перейди по "гляду"
натисни на "глянь"
Перейдіть за "глянь"? Чи "глянню"?
Злуки злучати злучення
Не ліпше би про communication (в т.ч. transport c.) беречи? Так дає ЕСУМ, з окрема.
Звучить дуже схоже на "поклика́ння", але підкреслює, що це щось, на що можна "клікнути" — клацнути.
Може, Ви хотіли поставити наголос на 'кли' в описі?
Покл́икання
Ні-ні-ні: посила́ння, поклика́ння, покліка́ння.
А, це було порівняння із запропонованим тут відповідником, зрозумів.
Саме так. :)
Аналогічно з шляхом до файлів у комп'ютері. "Лінк" відрізняється лише тим, що цей шлях не у комп'ютері, а в мережі. Тому приклад вживання виглядав би так: Вкажи ще один шлях на ту (до тієї) сторінку (-и).
Однак якщо частина "гіпер-" важлива, то можна писати гіпершлях. І коротко, і зрозуміло.
Хотів було написати, що й сам́е "шлях" тут вже перекладали, але подивився, і там найбільше голосів все одно слову "шлях" (на другому місці 'путь') :)
Від "лучити".
Уподоба.
Це слово вживають у дописах на lem.fm. Не знаю, чи вживають його у розмові в Карпатах та Закарпатті.
"можете тото зробити одраз, клікаючы в тот мотузок", "Ту мотузок до подіі", "безпосередній мотузок до того проґраму найдете гев", "клікаючы в мотузок перенесете ся одраз на порталь"
Не треба въıдавати незграбні словотворъı сепаратистьскъıх пропагаторѡв т.зв. русиньскої мовъı за те, яко дѡйстно говорять закарпатци. Се є просто неправда.
Нічого. Зрадоманія це теж діагноз.
Аж нъıнї виджю тоту змїнку (сесь коментарь). Зрадоманиєю Въı марите. На Закарпаттї я ріс, и никда’м там сяке слово ге мотузок за "link" не чув. И нико їнший не чув го. Най у ня буде зрадомания чи што, а Въı брешете. Ке бъıсте казали ож таке слово суть за "link" пропоновали на катедрах русиньскої мовъı, товдъı ниякъıх пъıтань.
Такий емоційний чоловік…
Я он виправив коментар до запропонованого мною слова, уточнив, де саме я чув це слово. Більше не стверджую, що так кажуть русини.
Не відав, що на lem.fm мають ідеї уокремлення од України, гадав, там вважають русин українцями, неуж то ні?
Та ні, вони там за окремішність й були..
Але не зрозуміло, яка фактична підтримка цього руху серед навколокарпатців.
Вважав би за краще вживати це слово з наголосом на першому складі
Стежка на статтю, стежка на допис і т.ін. Тут зрозуміло й точно відображається суть предмету та його призначення.
Послуговуюсь цим словом уже років 5. І друзі перейняли його).
стежина
Це слово вже застосовується - sum.in.ua: spoluka
Давньовкраїнська назва ланок. Від ПРѦСЛО.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. А. Кримського, С. Єфремова:
Колісце́ = ланка (рос. - звено́).
r2u.org.ua: колісце
Вважаю краще від "ланки", бо це слово прийшло від німців, повертати ж треба до життя передусім українські прадавні слова.
Що цікаво, найдавніші дорадянські словники подають наголос: кі́льце.
Словник української мови 1909р. Б. Грінченка:
рос. Звено́ = укр. Кільце
r2u.org.ua: звено
Вважаю краще від "ланки", бо це слово прийшло від німців, повертати ж треба до життя передусім українські прадавні слова.
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України:
Жучо́к – ланка в ланцюгу.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. А. Кримського, С. Єфремова:
Колісце́ = Жучо́к (рос. - звено́).
r2u.org.ua: звено
Вважаю краще від "ланки", бо це слово прийшло від німців, повертати ж треба до життя передусім українські прадавні слова.
Від праслов'янського *ęčaja, давньоруського ячая «зв’язок, скріплення», вживання як «кліточка в густій рибальській сітці з товстої нитки».
http://oldrusdict.ru/dict.html
Wdcui e tacuy nagolòs?
= хештег
Річ, яку шлють — по́силка.
Відправлення по́силки — відсила́ння або слання́.
r2u.org.ua: посилка
Посилка - це теж калька з російської, росіянізм, накинутий комуністами в пору СРСР.
Посылка. 🤦♂️🙈
ПОСИ́ЛКА, и, жін.
1. Дія за значенням посилати, послати 1, 2 і посилатися, послатися 1; посилання
Жолкевському здалося, що канцлер нагадав йому про пічну посилку загону кінних жовнірів на засідку проти цього зухвалого сотника (Іван Ле, Наливайко)
2. Предмет, що пересилається поштою; поштове відправлення
В українській мові саме друге значення. Зверніть увагу, воно є і в Коцюбинського, і в Панаса Мирного, а перше значіння де попадається? "з наук.-попул. літ."? "Іван Ле"?
Знову те саме, шо й з "комп'ютером". Надто багато перекладів. Деякі коротші, деякі довші, деякі цікавіші й особливіші, деякі не такі цікаві, деякі суб'єктивно краще звучать, деякі гірше, деякі користають більш поширені корені, деякі користають маловживані, деякі вже в ужитку, більшість поки ні. Й не знаєш шо вибрати, бо комусь до вподоби те, комусь те, а якшо ми всі по-різному будемо кликати ту саму тяму, то вийде казна-шо.
В когось також є з цим складнощі?