Я вже давніше був висловлював думку, що з топонімами неслов'янського роду чи такими, що не мають особливої ваги для українців, не надібно йти далі, а то буде зайвий клопіт і плутанина.
《укр. городина (овочі) – рус. зеленина;
укр. взуття – рус. обув;
укр. обличчя – рус. тварь;
укр. повітря – рус. вітор》
"Твар(ь)" зо значінням "лице" є й у класиків з колишньої підмосковської України. На "повітря" Нечуй-Левицький писав, що воно галицьке, з ляського "powietrze". Та й про два інші слова теж не надібно довго гадать, що вони значать.
《Хіба ж це українська?》
А чим доведете, що ні? Бо мова складається з говірок і взірцевої мови.
Це слово в ляські з'явилось раніше, ніж у руські.