У сполуці зо словом "засіб": миючий засіб = мило.
Те саме: наче нічого неможливого, але й явних доказів можливості поки не бачу
–
"Для миття" – дослівний переклад московського "для мытья".
Давніші мовознавці хором пишуть, що дієслівні йменники досить нові в українській мові й загалом чужі їй, тож і одраджують уживать їх, коли замість їх можна вжить дієслівних форм (дієйменників та дієприкметників).
А Б. Антоненко-Давидович напучує в "Як ми говоримо" не плутать "для" та "на".
Добродію Олексо, мені одне цікаво: Ви все те, що пишуть ті мовознавці, хоч раз порівнювали з мовою класиків? Добряче так, глибоко?
Слово "миючий" і так уживається тільки в сполуці із "засоби". А тому пропоную замінить цю сполуку одним словом, як у більшості чужих мов.
Миливо - усе, що миє.
Отут не впевнений, що таке взагалі можливо. Єдиний приклад — "сяєво", та й те таке. Із цими коренями з Й щось цікаве взагалі. Було б добре, якби хтось пояснив
"Миючий" кажуть тільки в сполуці "миючий засіб", як я чув. А коли так, то що "миючий засіб", що "мийний засіб" - радянський словотвір, можливо калька з німецької. Треба перекласти одним словом, бо в більшості мов кажуть одним, наприклад англ. "detergent":
en.wikipedia.org: Detergent
Не думаю що двома точно погано. Та й тоді вийде що калькуєте інші мови?) Одним вийде мило чи мийник, не годиться, хоча якщо хтось придумає подумаєм
А ще є для миття, але воно погане з інакших причин
🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Що тут перекладати?
Та ви просто звикли до москвинсько-польського суржику, тому вам нема чого тут перекладати 🤷♂️
Кажіте за себе, будь Ваша ласка.
Просив би Вас мені спочатку пояснити, що тут перекладаєте, а потім вже діагнозу визначати
"Миючий" то питома форма дійного причастя нинішнього часу. Чому Ви її перекладаєте? Обґрунтуйте думку, прошу
Дієприкметники акт. ст. на -июч, -уюч, -аюч невластиві в укрмові.
Це наслєдіє т.зв. зближення мов за часів СРСР (моющий, блуждающий, существующий, шокирующий тощо)
Ой, лихо... Скільки ж срачів про це попочитав. Скільки різних думок.
Загалом, якщо брати середнє, так: не можна сказати, що дієприкметники з -уч-(-юч-) і -ач-(-яч-) зовсім непритаманні. Деякі слова цілком наші. А от стан — те ще питання.
"на -июч, -уюч, -аюч" — що це за наростки?
»Дієприкметники акт. ст. на -июч, -уюч, -аюч невластиві в укрмові.
Це наслєдіє т.зв. зближення мов за часів СРСР (моющий, блуждающий, существующий, шокирующий тощо).«
Чи Ви мислите лише причастя на -у•юч-, -а•юч-, -и•юч-, як от ‹миючий›, ‹літаючий›, ‹караючий›, ‹вимагаючий› бути черпані, а чи загалом усі дійні причастя на -уч-/-юч- та -ач-/-яч-, як от ‹ричачий›, ‹кричучий›, ‹живучий›, ‹казячий›?
+