Яко мога докладно дослідивши значення (первісні та вторинні) лат. слів existere (*ex-sistere), я дішов висновку про непридатність даних тут пропозицій. Тяма (вкючно її прояву в дієслові, йменнику, (діє)прикметнику) є настільки складна, що пояснення її би тут вимагало об'єму чи не цілої дисертації.

У стислім обсязі розуміти даній тямі (в т. ч., зокрема її різниці від тями "бути, буття") може помогти се джерело: https://www.newworldencyclopedia.org/entry/Being_and_Existence

У руській мові передача сеї тями (включно її прояву в именнику, [діє]прикметнику та дієслові) є вскладнена, крім иншого, прескриптивним регламентом на прасл. *-nt- у ролі/функції дієприкметника; іншими словами, ставлячи під сумнів "руськість" форми <існуючий>, де <-уч->, мало би формально відповідати лат. -ens (← *-ents) в <existens/existent-> (← *ex-sist-e-nt-s). Спірна є, напр., можливість "перифрастичного" вираження лат. -ens/-ent- у данім слові (existens/existent-) прикметниковими суфіксами <-н->, <-ов-> у руській мові.

Дилема прийняття (байдуже, чи з обмеженням, визначеним зокрема О. Курило в її статті про форми з <-уч-, -юч-, -ач-, -яч->, — "у руській мові тільки в ролі прикметників з інтенсивним відтінком") згаданого суфікса тут не зчерпує купу йинших проблем передачі даної тями "питомими" засобами. Так, напр., ніби на долоні простерте до користання "існувати" (раніше засвідчено й невживану нині форму <іс(т)ніти>) — байдуже, чи таки є то калька лядського <istnieć>, як твердить ЕСУМ, або ні, й байдуже чи є закрито питання про походження кореня сього слова від прасл. *is-t- з первісним значенням досл. *"той самий" — у руській мові корінь сей творить, крім инших (напр. "капітал", "сума" і под.), слова з тямами, які в рамці різних філософських течій клнцептуально протистоять (або стоять у периферії) тямі "existere/existens/existentia", а саме: "реальний", "істинний", "правдивий", "справжній", "дійсний", "сутність", "суть", ба ще й такі (засвідчені): "наполегливий", "жвавий".

Корисно є зокрема глянути на рішення з лінгвістичного погляду проблеми передачі даної тями на прикладі арабської мови тут: en.m.wikipedia.org: Being#:~:text=They have no nature; an,which is continually in effect. , під: Being in Islamic philosophy.

Дане джерело, присвятивши місце передачі тої тями в арабській мові, не згадує її передачі в иншій семитській мові, єврейській. Утім, уважаю корисним освітлити передачу сеї тями в сій мові, оскільки: 1) передача її є в єврейській мові мотиваційно різна від оної в арабській, та 2) передача її є мотиваційно частково (не ціло!) різна від оної в латинській.
Як зазначає джерело за посиланням, арабські слова даної тями є мотивовано поняттям "знаходитися" ("it exists = it's found"). Єврейські ж форми (іменник, дієслово, дієприкметник) є мотивовано поняттям "стояти, стати, повстати, встати", а саме, виражені вони суть коренем ק-מ (еттмологію його, в т.ч. різні значення, в т.ч. в инших сем. мовах, див. Klein, Etym. dict. of Heb. language, 567, стаття на: קום). Рупно є відмітити, що попри збіг (приблизний) в основнім значенні "стояння" з лат. <stare, sistere" й так само того ж кореня, що лат. (спільна п.-і.-є. спадщина) рус. <стояти, стати, ставити>, єврейська мова загалом (деякі натяки на такі спроби таки суть) не знає засобів значеннєтвірного користання з помічних морфем, питимого для всіх мов нащадків п.-і.-є., включно руської та лат. (разом з усіми романськими, а також грецької, германських, кельтських, балтських). Тобто, де латинська в сій тямі передає поміччю сполучення префікса ex- з дієсловом sistere "ставити, становити" — кавзативним відповідником до дієслова stare "стояти, стати", творячи слова existere, existens, existentia, єврейська мова не має нич подібного для еквівалента лат. ex- чи рус. iz-. У єврейській мові є цілий ряд різних префіксів, та їх роль є передусім и головним чином граматично функційна, а не семантична (окремі випадки користання їх зо семантичним наповненням я недавно помітив у словах את-חול ← אתחול "ініціалізація", та ש-חזר "ре-стартувати, ре-сетувати, пере-запустити, to re-boot"). Таким чином, грубо кажучи, єврейська передача тями "existens/existent-, existere, existentia, existentialis, existentialitas" формами, відповідно: קיים, קיום, קיומי, קיומיות є дослівно без морфологічного відповідника ex-. Проте, деякою мірою "ваду неточности" єврейська всуває тим, що має крім згаданого кореня ק-מ й инший корінь зо значенням "стояти": ע-מ-ד, що дає творити різні тями без загрози для концептуального розрізнення відповідних тям. Відтінки значення кореня ק-מ попри "стати, стояти, повстати, встати" суть зокрема: "виникнути", "сповнити", "ствердити", а відтінки значення кореня ע-מ-ד попри "стояти, ставити" суть: "стояти вертикально; нерухомість, нерушність, зупинка". Из сього явна є спроможність самого кореня ק-מ, тобто без необхідності в додатковім префіксі передати дану тяму "existere". На відміну від єврейської мови, без префікса ex- латинське sistere, й похідні від сього дієслова дієприкметник sistens/sistent-, и далі творений именник +sistentia би значили хіба що *"ставити, становити, робити стоячим тощо". Було би сього достатньо для передачі даної тями, латинська мова би не вдалася до префіксації. Отже, хоча й маючи й дієслово esse "бути", й дієслова stare "стояти, стати" та sistere "ставити, становити", певно, не дарма для передачі даної тями самих сих слів їй не вистачало, викликавши потребу в додатковім префіксі: ex-.

Таке щось пан грамотюка понаписував, що і в борщ не кришать.