Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Исчеза́ющий –
1) (прич[астие - "дієприкметник (активного стану)"].) хто (що) зника́є, щеза́є и т. д.;
В означінні слова написано "який зникає", отже це дієприкметник. До дієприкметника має бути й переклад дієприкметник.
Як Борис Антоненко-Давидович засвідчив у своїй праці "Як ми говоримо", дієприслівники в народній мові можуть інколи слухити й дієприкметниками активного стану, відносячись не до підмета, а до додатка:
«Прошу тебе, не зморозь мене, не так же мене, як мужа мого, з походу йдучи, коня ведучи, коня ведучи й зброю несучи» («Материалы и исследования» П. Чубинського);
«Благословіть же мене, у шлюб уступаючи» (Г. Квітка-Основ’яненко)
Тут "йдучи", "ведучи", "несучи" та "уступаючи" відповідають московським "идущего", "ведущего", "несущего" та "вступающего".
Отже в поданому до слова прикладі було б так:
Юнак ще довго бачив зникаючу постать матінки. (В. Фіялко).
Юнак ще довго бачив постать матінки зникаючи. (В. Фіялко).
http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/diyepryslivnyky
Зникача світлина - світлина-щезайка
Зникача точка - точка-щезайка
(?) калька.
Адже семантичне значення набуте у - 'з'ник', через корінь слова "пасти й падати", а не "зникати"
<якраз в нас>
<якраЗ У Нас>
___
<випадкове іноземне>
<випадковЕ ЙНоземне>
"Для цього є словники"? Будь ласка! 🤷♂️
Сьогодні це літнорма, а не "суржикова калька"
sum.in.ua: Znykajuchyj
> сьогодні
> 1972
Сьогодні точно не "літнорма"
До речі тут щось зникло чи що
r2u.org.ua: исчезающий
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Исчеза́ющий –
1) (прич.) хто (що) зника́є, щеза́є и т. д.;
2) (прил.) зни́кливий, ще́зливий, зсли́зливий.
• Исче́знувший – зни́клий, ще́злий, зги́блий, (з)сли́злий, пропа́лий и пропа́щий.
Зникливий значить "звиклий щезати / зникати", на що вказують примітки перед поданими в описі перекладами. Як мені відомо, ніхто й не каже "зникаючий" на "звиклий зникати", тільки як дієприкметник активного стану, до чого подано переклад "хто / що зникає / щезає". В означінні слова ви подали саме "який зникає", отже не годиться.
Мабуть, правда Ваша.
Дбайливий, щасливий, трусливий, розсудливий тощо.
Шкідливий "вредный" ≠ *шкодячий "вредящий".
"Щасливий", "розсудливий", "шкідливий" утворені від іменників, а "дбайливий" (той, що дбає), "зникливий" (той, що зникає) від дієслів "дбати", "зникати".
Чому це? Щастити - щасливий, розсуджувати - розсудливий, шкодити - шкідливий. Так, "дбайливий" значить "що дбає", але ви ж не вживете цього слова як дієприкметника акт. стану: "дбайливі про тіло люди хворіють рідко", ні, ви скажете "люди, що дбають про своє тіло, хворіють рідко". Так само із "зникливий", що і зазначено в згаданому словникові.
У вас неправильно побудоване речення, тому й не виходить.
Треба: "Люди дбайливі до свого тіла хворіють рідко".
Я навмисно побудував його неправильно, щоб довести свою думку. У вашому ж реченні ви вжили прислівника "до", а він не в'яжеться з дієсловом "дбати", тому це доводить, що "дбайливий тут - це прикметник, а не дієприкметник акт. стану.
Так, "дбайливий" - прикметник.
Якщо "зникливий" є також прикметник, то як московською буде инакше, коли не "исчезающий?
Та ніяк, тільки відповідником до "исчезающий" як дієприкметника є "що зникає". Взагалі, трохи чудно, що мало згадок тих слів у корпусах, а зникомий з'являється головно з 90х, хоча воно є і в давніших словниках.
"Зникомий" це витвір Караванського, мені не до вподоби. А як щодо утвору "зникнИй", на зразок "мийний", "панівний"?