Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Исчеза́ющий –
1) (прич[астие - "дієприкметник (активного стану)"].) хто (що) зника́є, щеза́є и т. д.;
В означінні слова написано "який зникає", отже це дієприкметник. До дієприкметника має бути й переклад дієприкметник.
Як Борис Антоненко-Давидович засвідчив у своїй праці "Як ми говоримо", дієприслівники в народній мові можуть інколи слухити й дієприкметниками активного стану, відносячись не до підмета, а до додатка:
«Прошу тебе, не зморозь мене, не так же мене, як мужа мого, з походу йдучи, коня ведучи, коня ведучи й зброю несучи» («Материалы и исследования» П. Чубинського);
«Благословіть же мене, у шлюб уступаючи» (Г. Квітка-Основ’яненко)
Тут "йдучи", "ведучи", "несучи" та "уступаючи" відповідають московським "идущего", "ведущего", "несущего" та "вступающего".
Отже в поданому до слова прикладі було б так:
Юнак ще довго бачив зникаючу постать матінки. (В. Фіялко).
Юнак ще довго бачив постать матінки зникаючи. (В. Фіялко).
http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/diyepryslivnyky
зникни́й ≠ зникаючий
затискни́й ≠ затискаючий
запускни́й ≠ запускаючий
Затискаючі (просто зараз) лезо лещата відблискували тьмяною сиз'ю.
Думаю що тут трошки інший випадок, бо дієслова затискати, запускати, від яких утворено дієслова вище, спрямовані на об'єкт, коли дієслово "зникати" не має об'єкту, на який спрямована дія, тому й можна так утворити слово. Та не знаю, що так слід замінити дієприкметника активного стану.
Зникача світлина - світлина-щезайка
Зникача точка - точка-щезайка
<якраз в нас>
<якраЗ У Нас>
___
<випадкове іноземне>
<випадковЕ ЙНоземне>
"Для цього є словники"? Будь ласка! 🤷♂️
Сьогодні це літнорма, а не "суржикова калька"
sum.in.ua: Znykajuchyj
> сьогодні
> 1972
Сьогодні точно не "літнорма"
До речі тут щось зникло чи що
r2u.org.ua: исчезающий
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Исчеза́ющий –
1) (прич.) хто (що) зника́є, щеза́є и т. д.;
2) (прил.) зни́кливий, ще́зливий, зсли́зливий.
• Исче́знувший – зни́клий, ще́злий, зги́блий, (з)сли́злий, пропа́лий и пропа́щий.
Зникливий значить "звиклий щезати / зникати", на що вказують примітки перед поданими в описі перекладами. Як мені відомо, ніхто й не каже "зникаючий" на "звиклий зникати", тільки як дієприкметник активного стану, до чого подано переклад "хто / що зникає / щезає". В означінні слова ви подали саме "який зникає", отже не годиться.
Мабуть, правда Ваша.
Дбайливий, щасливий, трусливий, розсудливий тощо.
Шкідливий "вредный" ≠ *шкодячий "вредящий".
"Щасливий", "розсудливий", "шкідливий" утворені від іменників, а "дбайливий" (той, що дбає), "зникливий" (той, що зникає) від дієслів "дбати", "зникати".
Чому це? Щастити - щасливий, розсуджувати - розсудливий, шкодити - шкідливий. Так, "дбайливий" значить "що дбає", але ви ж не вживете цього слова як дієприкметника акт. стану: "дбайливі про тіло люди хворіють рідко", ні, ви скажете "люди, що дбають про своє тіло, хворіють рідко". Так само із "зникливий", що і зазначено в згаданому словникові.
У вас неправильно побудоване речення, тому й не виходить.
Треба: "Люди дбайливі до свого тіла хворіють рідко".
Я навмисно побудував його неправильно, щоб довести свою думку. У вашому ж реченні ви вжили прислівника "до", а він не в'яжеться з дієсловом "дбати", тому це доводить, що "дбайливий тут - це прикметник, а не дієприкметник акт. стану.
Так, "дбайливий" - прикметник.
Якщо "зникливий" є також прикметник, то як московською буде инакше, коли не "исчезающий?
Та ніяк, тільки відповідником до "исчезающий" як дієприкметника є "що зникає". Взагалі, трохи чудно, що мало згадок тих слів у корпусах, а зникомий з'являється головно з 90х, хоча воно є і в давніших словниках.
"Зникомий" це витвір Караванського, мені не до вподоби. А як щодо утвору "зникнИй", на зразок "мийний", "панівний"?