ПЕСТУ́НЧИК, Зменш.-пестл. до пестун
Наумиху жаль взяв, що нагримала на свого пестунчика (Михайло Коцюбинський);
— Не хочу я, щоб мене пестунчиком дражнили (Спиридон Добровольський).
♦ Пестунчик долі (фортуни і т. ін.) — те саме, що улюбленець долі.
Тому ----
Є сумніви щодо московського походження цього слова. Воно є зазначене у книжці М. Гатцука "Українська абетка" 1960 р. стор. 89.
Правильно, бо походить від "вподобання".