Характер — сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.
Це не універсальний переклад. Щодо живих істот — пасує досконало. Щодо абстрактних понять — не пасує зовсім. Не скажеш «вдача взаємин» чи «вдача впливу».
Спроба знайти відповідник, що поєднує всі значення (прямі й непрямі) запозиченого слова — це згубна та жалюгідна діяльність, яка має наслідком занехаяння власної мови.
Характер – характер; (у человека) – удача; натура. Характером – на вдачу. Сильный характер – міцна вдача. По характеру – характером, вдачею. / Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
Характер — хара́ктер, -ру; (у живых существ) вда́ча, -ЧІ; Х. местности — хара́ктер місце́вости. / Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські)
Тоді <поступýвання> було би неправильно. Пратвар чепене, писаного нині чинно <-ув-а->, є *-ou-a; <у> (!ПАЗИ: < > значить письмо, не вимову!) тут є "грубий" спосіб передачі на письмі підвищеної артикуляції фонеми /о/ вбік звука {u} (чи подібних звуків коло того) в умовах ненаголошености перед звуком [w], як результат асиміляції. У позиції наголошеній такого би з /о/ не було. Й узагалі, є яке засвідчене дієслово чи віддієслівний іменник на <-ння>, де би той чепінь був під наголосом? Атьже, й дієслово до даного ту йменника, від його твореного, було би з наголосом: <поступувáти>, не <поступýвати> чи <поступóвати>.
ЕСУМ:
Насть «прикмета, ознака» можливо від давнішого *навість, пов’язане з вість, ві́дати, пор. ч. návěst «сигнал».
https://goroh.pp.ua/Етимологія/насть
Характер — сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.
У мене гарний характер.
гр. kharaktēr − особлива відмітка
Перекладаємо слово характер
+
+++
+++
r2u.org.ua: норов
https://goroh.pp.ua/Етимологія/норов
+
І в давньоруській мові норовъ — характер!
http://oldrusdict.ru/dict.html
Це не універсальний переклад. Щодо живих істот — пасує досконало. Щодо абстрактних понять — не пасує зовсім. Не скажеш «вдача взаємин» чи «вдача впливу».
характер – вдача, ціха, питомість, своєрідність, притама, притаманність / Словник чужомовних слів Павла Штепи
Тому-то й стільки відповідників, що жоден з них не об’єднує в собі усіх значень слова характер.
Спроба знайти відповідник, що поєднує всі значення (прямі й непрямі) запозиченого слова — це згубна та жалюгідна діяльність, яка має наслідком занехаяння власної мови.
Тому поряд із «вдачею», що є чудовим відповідником для одних контекстів, ж потреба шукати інші — для решти випадків.
Хара́ктеръ = уда́ча (С. Ш.), вда́ча, нату́ра, но́ров, характер / Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Уда́ча, -чі, ж. 1) Характеръ, натура, свойство. 2) Удача, успѣхъ. / Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Характер – характер; (у человека) – удача; натура. Характером – на вдачу. Сильный характер – міцна вдача. По характеру – характером, вдачею. / Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
Вда́ча – 1) характер, нрав, натура, свойство; 2) удача, успех. / Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
Характер — хара́ктер, -ру; (у живых существ) вда́ча, -ЧІ; Х. местности — хара́ктер місце́вости. / Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські)
Нрав – 1) (характер) вда́ча, -чі, нату́ра, -ри, но́ров, -ву; / Натура – 1) нату́ра, -ри, приро́да, -ди; 2) (характер) вда́ча. // Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
r2u.org.ua: характер
+++
+
Вимова: {ˈnʊ̯͡ɔrʲijɛ ~ ˈnʊ̯͡ɔrʲejɛ ~ ˈnʊ̯͡ɔrijɛ}.
Див. змінку під norof на: мораль
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/47625-prykmeta.html#show_point
sum.in.ua: prykmeta
http://slovopedia.org.ua/41/53407/271367.html
Додайте, будь ласка, налогос: поступо́вання.
Зроблено!
Чому не поступУвання?
Міните <поступýвання>?
Якщо "мінити" = "мати на ввазі", то мій одвіт "так".
Тоді <поступýвання> було би неправильно. Пратвар чепене, писаного нині чинно <-ув-а->, є *-ou-a; <у> (!ПАЗИ: < > значить письмо, не вимову!) тут є "грубий" спосіб передачі на письмі підвищеної артикуляції фонеми /о/ вбік звука {u} (чи подібних звуків коло того) в умовах ненаголошености перед звуком [w], як результат асиміляції. У позиції наголошеній такого би з /о/ не було. Й узагалі, є яке засвідчене дієслово чи віддієслівний іменник на <-ння>, де би той чепінь був під наголосом? Атьже, й дієслово до даного ту йменника, від його твореного, було би з наголосом: <поступувáти>, не <поступýвати> чи <поступóвати>.
Я помилився, я просто хотів звернути ввагу , що в словниках дають твар "поступУвання" (з "у", а не "о"), на наголос я не дивився.
У яких словниках и в чи в значенні "характер"?
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/46127-postupuvannja.html#show_point
Ясно, бачу. Та те слово ні ми по добі за тяму "характер", и коли є в Гринченка.
Найліпше тякле слово ту поки є для мене norof (<норов>), и ледве чи буде ліпше.
r2u.org.ua: питомість
характер – вдача, ціха, питомість, своєрідність, притама, притаманність / Словник чужомовних слів Павла Штепи
У деяких ключах.
ЕСУМ:
Насть «прикмета, ознака» можливо від давнішого *навість, пов’язане з вість, ві́дати, пор. ч. návěst «сигнал».
https://goroh.pp.ua/Етимологія/насть
Я́кість – те, якою є річ.