Це цікаво, хоча, мабуть, більше пасувало б кулінарній книжці.
Колись літред нашого перекладу "Вступу до алгоритмів" написав нам (перекладачам) таке: "Українська мова іменникова. Вона не любить різноманітних зайд з інших частин мови на місці іменників. Звісно, вони є, а ля ведучий, учений, прости Господи, тощо, але це не її. Це характерно для російської з її учащимися, служащими тобто."
це прикметник, а треба іменник. Українська мова іменникова.
Занадто широко, ідеться саме про знавця в певній галузі. Можливо не тільки знавця, а й умільця.