Назва процесу, а не явища. Явище — гана, процес і його назва — ганьба, дієслово — ганьбити. Відповідно до шеймінг — someone is shaming and the shaming. Так, це не дієслово.
I am confused. Обидва "гана" та "ганьба" можуть позначати процес і явище.
В англійській "-ing" виступає в двох різних ролях. Виявляється, ці дві ролі мають дві різні етимології (сам щойно дізнався). З давньоанглійського "-ing/-ung" він (-ing) творе віддієслівні йменники на зразок "-ення/-ання/-іння", як у "reading" — "читання", "writing" — "писання", "painting" — "малювання". Дрегий "-ing", з давньоанглійського "-inge/-ynge" творе дієприкметники теперішнього часу (present participle), як у "I am reading" — "я читаю", чи "the one who is sitting" — "той, хто сидить". У прикладі "someone is shaming and the shaming" перше "shaming" є дієприкметником теперішнього часу, а друге "shaming" є віддієслівним іменником.
Але ж різне бачення було з приводу української мови, а не англійської. Не бачу нічого суперечного.
Про гану нічого не можу сказати окрім словникового перекладу. В моєму вжитку воно було у вигляді слова догана і ганьба. Гану я побачив вперше.
Лексикон словенороський Памва Беринди з церкновнослов'янською на руську (українську) мову, укладений між 1603 та 1607 роками:
Хула – блюзнѣрство, ганба.
Ганьбува́ти, -бу́ю, -єш, гл.
1) = Ганити, ганьбити. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна. Г. Барв. 384.
2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Черк. у. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? Чуб. V. 690.
3) Жить безчестно. Судив мені Бог та й п’яниченьку мужа, що він п’є і ганьбує, та ще й дома не ночує. Нп.
Шеймінг — осуд когось за якусь неприйнятну поведінку.
У суспільстві панує шеймінг до іншодумців.
англ. shaming - ганьба
Перекладаємо слово шеймінг
r2u.org.ua: гана
Звідси- ганити
+++
+++
З того, що написано на r2u схиляюсь, що це не дія.
+
+
Е-е. Може бути.
Споріднене зі словом гана.
Ганьбити його за незвичайну зовнішність нечемно.
+
Ганьба не є дієсловом, "ганьбити" є. "Ганьба" й "гана" є йменниками дії, тобто в дійсності йменники, але під собою мають тяму дії.
Назва процесу, а не явища. Явище — гана, процес і його назва — ганьба, дієслово — ганьбити. Відповідно до шеймінг — someone is shaming and the shaming. Так, це не дієслово.
I am confused. Обидва "гана" та "ганьба" можуть позначати процес і явище.
В англійській "-ing" виступає в двох різних ролях. Виявляється, ці дві ролі мають дві різні етимології (сам щойно дізнався). З давньоанглійського "-ing/-ung" він (-ing) творе віддієслівні йменники на зразок "-ення/-ання/-іння", як у "reading" — "читання", "writing" — "писання", "painting" — "малювання". Дрегий "-ing", з давньоанглійського "-inge/-ynge" творе дієприкметники теперішнього часу (present participle), як у "I am reading" — "я читаю", чи "the one who is sitting" — "той, хто сидить". У прикладі "someone is shaming and the shaming" перше "shaming" є дієприкметником теперішнього часу, а друге "shaming" є віддієслівним іменником.
Ось тут на Wiktionary подаються дві етимології для "-ing": https://en.wiktionary.org/wiki/-ing#English
Але ж різне бачення було з приводу української мови, а не англійської. Не бачу нічого суперечного.
Про гану нічого не можу сказати окрім словникового перекладу. В моєму вжитку воно було у вигляді слова догана і ганьба. Гану я побачив вперше.
Від "соромити" ≈ to shame.
shaming річ субєктивна, обєкт ш не обовязково заслуговує такого ставлення. В англійській мові ш несе переважно негавтивну конотацію.
Лексикон словенороський Памва Беринди з церкновнослов'янською на руську (українську) мову, укладений між 1603 та 1607 роками:
Хула – блюзнѣрство, ганба.
goroh.pp.ua: блюзнірство
блюзнірство це щодо чогось значного, шеймінг щодо будь-чого
-
Ne ròzouméiete znacyeinïe slova
Нач є тягти сюди весь ягельський словник??
На жаль, це слово часто вживається серед молоді
Ялисію, я з Вами геть згоден. Сам недавно тільки почув це огидне слово в нашій мові. У людей уже зовсім мізки потекли.
Дійсно потекли.
Ганьбува́ти, -бу́ю, -єш, гл.
1) = Ганити, ганьбити. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна. Г. Барв. 384.
2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Черк. у. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? Чуб. V. 690.
3) Жить безчестно. Судив мені Бог та й п’яниченьку мужа, що він п’є і ганьбує, та ще й дома не ночує. Нп.