Значення слова
Дедлайн — кінцевий термін.
Приклад вживання

Дедлайн проекту - до завтра.

Варіанти написання
deadline
Слово додав
Схоже у словнику СВІТ

Перекладаємо слово дедлайн

речене́ць
420

чому забули про це давнє українське слово?

Олег Федорчук 17 листопада 2014
19 грудня 2014

тут в принципі нема шо вибирати. слово вже є, просто забуте

24 грудня 2014

чудове старе слово. до речі, хто не чув, наголос на кінці

22 жовтня 2016

Якщо чесно я його й не знав, хоча у тлумачному словнику це слово є, в цілому слово викликає в мене зовсім иньші асоціяції, щось від слова речення, дуже схоже на речник. Боюсь слово відродити серед широких мас принаймні на сході, півдні, центрі, півночи навряд вдасться, багато зрозуміліше саме кінцевий термін

5 січня 2018
15 вересня 2018

Як на мене мова жива й пластична, це слово вмерло давним давно, і для сучасного суспільства не передає змісту, а отже штучно його силою повертати немає змісту.

23 червня 2021

Оце тому що 90% сучасного суспільства ні про що мислити не хочуть, стадо одним словом, англізмів наробили й радіють

14 травня 2023

Це тому, що світ розмовляє мовами багатих народів у всі часи. Бо люди завжди розмовляють "мовою замовника". Зробіть українців найбагатшими у світі, і світ буде розмовляти мовою українців. Це якщо дуже коротко. А поки мовою, зрозумілою замовнику, найчастіше є англійська, то і міжнародно зрозуміла термінологія буде англійського походження.

5 лютого

Саме так! Не відповідає цілі

16 вересня 2018

Іван, це чудове слово, яке варто відроджувати і застосовувати. Мовну криницю варто копати дедалі глибше...

20 вересня 2018

Одначе ні, адже це лише застарілий синонім до слів "строк", "термін" без вказання на те, що цей строк є останнім, кінцевим, крайнім. Тобто "останній реченець", а не просто "реченець".

20 вересня 2018

Саме в тому й річ, що «термін» чи «строк» — це відтинок (проміжок) часу, а «реченець» — мить у часі.

4 липня 2022

Термін - це як раз мить у часі (наприклад термін придатності - 02.03.2025), а строк -це період (строк придатності - 5 діб)

23 жовтня 2018

В нас, на Волині “реченець” означає “кінець”.

14 серпня 2019

У на нас реченець кажуть тоді коли скоро має отелитись корова

30 серпня 2019

Перше слово, яке досягло миті, коли 200 людей його підтримали. Тут і сперечатися нічого.
П.С. "Строк" та "срок" це росіянізми.

17 березня 2020

Звідки Ви взяли, що "строк" – московщина?

4 липня 2022

Строк - це праслов'янське (псл. sъrokъ «угода»)

2 вересня 2019

Підтримав це слово, бо, далебі, використовую його. Дякуючи мені багато моїх знайомих ним почали теж послуговувати ся!))
Насправді "відновити" це слово у великих масах вельми легко. Як мінімум на упаковках продуктів замість "кінцевий термін зберігання" (туди ж і "вжити до") почати писати як "Реченець зберігання", "Реченець якості" або просто "Реченець". Вже за років п'ять це слово буде на слуху і більш ніж 3/4 населення його будуть без проблем сприймати.

8 квітня 2023

Це так просто не працює. Люди банально його не розумітимуть і тому будуть масово критикувати виробника, що так написав.

Натомість, я думаю можна було би почати писати його як другий варіант, і тоді люди би почали цікавитись «а що то за слово небачане» і розуміли би його значення краще ніж коли отак різко його нав‘язати.

8 квітня 2023

Десь пів року дати перехідного періоду (писати: реченець (строк придатности), а потім остаточно перейти. мережі АТБ вдалося слово "ґатунок" без всяких проблем в маси поширити (на цінниках не "сорт" пишуть, а ґатунок по всій країні).

27 серпня 2023

Шило на мило, хоча шило таки більш наше.

26 жовтня 2023

Діма Мальц
Ідея ваша - проста і геніальна!
А ви - чудовий речник!

26 жовтня 2023

а якщо не встиг спожити продукт до реченця зберігання, то продукт «проречений»? «переречений»?

26 жовтня 2023

продукт списаний — продукт зречений.

26 жовтня 2023

зречений це прикметник до дії зрікатися: зречений українець. не думаю, що пасує до списаного продукту.

2 вересня 2019

Слово термін у значенні строк втрачати шкода, тому вже буде дуже добре, коли замість новозапозичення дедлайн будуть казати реченець.

2 вересня 2019

Дійсно вдала ідея з "Реченець зберігання", Dima Malz

6 лютого 2020

Це не давнє українське слово, а коване з Галичини.

6 лютого 2020

1) Галичина — українські землі. 2) Галичину не вчора "придумали", це давня назва території. Отже, Ваша фраза "це не давнє українське слово" не витримує найменшої критики. Ну а взагалі це слово було у вжитку до 20 ст. далеко не лише в Галичині, в Київських та Полтавських селах досі є літні люди, які знають значення цього слова, бо їхні бабусі його вживали у мові.

6 березня 2020

Галичина це і є Україна, загалом мене дивує ваше прагнення протиставити Україну Україні, схоже ви просто звичайний промосковський бот.

16 березня 2020

Галичина – це, звісно, Україна. Тільки до мовознавства це ніяк не причетне. Основа української мови – мішані південно-східні говірки, поширені в більшій частині історичних українських земель. І недобре, коли затяті люди витискають слова та граматичні явища мови більшості словами й граматикою мови меншості.

16 березня 2020

Dima Malz: Галичина – Україна, тільки це не місце, де виникла теперішня літературна мова. Тож не годиться переробляти її ні на московський ні на польсько-галицький узір.

12 квітня 2020

Не заперечуйте можливости, що слово "реченець" є не кованим словом XX століття, а давнім словом, що дійшло з давніх часів, просто збереглося найкраще в тому раґіоні.

4 червня 2020

Oleksa Rusyn,
jekby ne Galíczėna, to na nyni, darujte, cile by giwno bulo, a ne zbereżyna UkroMova, jeku kanoniczni nosii Movy z-za Zbrucza tupo prosraly i nehtujut new (Movow) szczo dali, to bilsze!

4 червня 2020

Ви, на жаль, плутаєте справи політичні та мовознавчі.

9 вересня 2020

Юрко, звідки така ненависть до всього і всіх за Збручем?

9 вересня 2020

Дорогенький, так вже вийшло, що мова присутня на Галичині на багато ближча до клясичної української мови Шевченка, Котляревського ніж сучасні говірки південно-східних регіонів, більше того, якщо ви повчите трохи історію то виявите, що український степ, котрий і є тим південно-східним регіоном, у давнину взагалі слабко був заселений, на тих теренах більше кочові племена були, мови котрих взагалі не могли бути основою української мови, хоча справді, багацько слів в українській мові мають тюркське походження і є українськими словами. Чесно кажучи не розумію, який сенс у ваших словах, якщо ви виступаєте проти українських слів котрі на вашу думку є нав'язуванням галицької меншости решті України, але самі чомусь берете участь у проєкті словотвору нових слів, котрі цілком можна кваліфікувати як нав'язування усім регіонам України без винятку адже новотвори взагалі не властиві жодному з регіонів. І ще, ви не дуже розумієте що то є літературна мова, чого це вона виникла на південному сході, і чому Галичина до її виникнення не має стосунку, хіба Франко не є одним з творців літературної української мови? А ще, скажіть чесно ви її читали ту українську літературу??? Дуже багато українських літераторів котрі не мають ніякого стосунку до Галичини вживали слова котрі ви називаєте галицькими

26 квітня 2020

Гоже!

27 травня 2020

250 вподобайок.. це ж чверть від тисячі, подумати тільки!

29 липня 2020

Слово регіональне, запозичене. на решті території не зрозуміле. І, коли вчитель української мови не розуміє такі от запозичення, то не варто їх і нав'язувати.

29 липня 2020

Ну як не дуже мову знаєш, то й не розумієш, а варто трохи вивчити так одразу зрозумієш

29 липня 2020

Реченець запозичене?)) Ну тоді з Вашої льоґіки й наречена, і річниця, і власне рік теж запозиченнями є.) Дедлайн — ось це справжнє українське (сарказм). Якщо викладач не знає якогось слова — його проблема, звісно всі 250 з гаком тисяч слів української знати складно... Але говорити, що слово "реченцевий/речений/реченець" є запозиченням... це малоросійство, далебі.

23 червня 2021

Так звідкіля воно черпане? джерело? яке там.. написало й радіє... До речі, слово ЗАПОЗИЧЕНЕ теж ЗАПОЗИЧЕНЕ, отак, ЗРАДА.

26 жовтня 2023

Шановний G.W., слово реченець походить від праслов'янського кореня rekti.

3 січня 2021

289 голосів вже. Хороше слово

19 січня 2022

Олег Федорчук: "чому забули про це давнє українське слово?"

Тому, що давніми словниками не користуються. Насправді, небагато слів не мають українських відповідників.

19 січня 2022

реченець і в сучасних словниках є. І наведені приклади вживання чітко показують, що воно позначає "термін як мить у часі", а не "часовий відрізок".

1 лютого 2023

ЦЕ СЛОВО НЕ НЕСЕ НІЯКИХ АСОЦІАЦІЙ З ЧАСОМ,

1 лютого 2023

А дедлайн, тобто мертва лінія несе. Не смішіть.

8 квітня 2023

Мертву лінію можна уявити як лінію, після якої вже нічого немає, не встиг до дедлайну — «мертвий». Слово реченець же, з етимології якого я подивився, не має якогось чіткого походження, один варіант указує на споріднення зі словами в інших мовах зі значеннями «рахувати», «порядок» і «постанова», другий на «кричати» і «ревіти», а третій на «урочисто вимовляти, висловлюватися» та «говорити, мовити».

Одним словом, звʼязок слова «реченець» із часовою точкою невідомий, тому на мою думку гожішими словами були би «кінцевий термін» чи на вже на крайняк «дедлайн».

8 квітня 2023

"не встиг до дедлайну — «мертвий»" — ну це ж притягнуто за вуха. Українська мова не знає, що таке "дед" (хіба що в діялектах означає слово "дід"), лайн... ну тут асоціація зі словом "лайно". Українець, який не знайомий із англійською, дедлайн сприйме як "родич-лайно", до речі, гарне слово, щоби називати ним сердитих свекрух. Реченець - корінь "реч", споріднене із наречений, наректи, приречений. Приречений, до речі, означає (це його основне значення) "визначати кому-небудь (чому-небудь) якусь недобру долю.
Молоко приречене скиснути за 2 тижні. Його реченець настане за два тижні.
Українцям ближче слово з коренем "реч-" ніж із "дідовим лайном".
Додам, а чому "кінцевий термін", а не "останній термін"?

8 квітня 2023

Дякую за прояснення терміну «реченець»! Справді, не додумався до звʼязка зі словом «приречений». Тоді таким чином слово «реченець» стає логічнішим.

Чому "кінцевий термін", а не "останній термін"? Чітко не відповім. Напевно, бо так відчувається, а почасти з тієї причини, що дедлайн це кінець, а останній термін це якась остання дата. Думаю тому.

8 квітня 2023

А ще можна замість реченців, дедлайнів і словосполучень типу "кінцевий термін" писати на товарах "Зіпсується: (дата)" або "Вжити до" (другий вар. зустрічається іноді).

8 квітня 2023

Так, маєте рацію.

1 травня 2023

нема речей ...
речей немає ...
речей - кінèць
реченèць
притягнуто, (звісно)але - для запам'ятовування легко

Чи на російській -"твоім рєчам пришел конец"( типу - речь и типу вещь) - ну як би пояснив

P.s - я з Reddi tу(conlang)

9 вересня 2023

Йой! Уже перебив за 400!

20 жовтня 2023

>-|о=

кінцевий термін
61

юридичний контекст

Olia Asadcha 23 грудня 2014
29 грудня 2014

термін вже кінцевий, перше слово зайве

29 грудня 2014

vadik veselovsky, за цивільним кодексом термін -- це момент у часі (ст. 251). термінів може бути кілька, а отже, дедлайн -- це саме кінцевий термін.

4 березня 2018

Це добрий відповідник, хоча це і є калька з російської "окончательный/крайний срок". Чим вона краще за кальку "мертва межа" (англ. deadline), хіба що наразі вживається в нормативній базі України.

27 травня 2020

Термін це англійське слово.

4 липня 2022

Не англійське, а середньолатинське.

запозичення із середньолатинської мови;
слат. terminus «слово зі строго визначеним науковим поняттям» походить від лат. terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа»;

20 жовтня 2023

доме́жа , крайстрі́ч
,
часозріз, часоскін

>-|о=

крайняк
52

варіант ольги бурди.

Lyubomyr Krupnyc'kyj 22 жовтня 2014
28 жовтня 2014

варіант не зовсім вдалий, оскільки дублює жаргонну лексему, до того ж російського походження. визнання у літературній мові не отримає однозначно. з пов.

5 січня 2018

Це російське слово! Жаргон з в'язниці!

25 жовтня 2019

Куди молодь рухається – стає аж страшно – такі слова пропонувати. І це після того, як наше покоління з тяжою виборола незалежність, самі ж і лізуть у мову російську, мов урятований потопельник – та й знову в воду.
Через сто літ так будемо робити себешки і фігачити сміхуястики поїдаючи сімічки. Птьху!

20 лютого 2020

Людина з іменем Любомир Крупницький пропонує слово "крайняк"... Якась фантастика.

27 травня 2020

На крайняк падайдьот для рускогаварящей украіни :))))))

14 червня 2021

Чому досі немає можливості "мінусувати" дурне слово, яке, здається, для сміху сюди додали?!

23 червня 2021

Та тут треба не просто "мінусувати" а скаргу яку робити, бо набігають усякі... кровосісі та кремлеботи

20 жовтня 2023

доме́жа
,
крайстрі́ч

100%

часоріз
47
Ihor Sakivskyi 18 жовтня 2014
5 січня 2018

Звучить добре! Найкращий відповідник!

3 лютого 2019

І яка мотивація?

13 квітня 2019

Ірраціональна.

10 квітня 2023

Як на мене ідеально передає сенс та відчуття від слова

17 квітня 2023

Дуже гарно!

20 жовтня 2023

часозріз
,.......................... >-|о=
часоскін

крайчас
39
Юрій Максименко 13 лютого 2017
5 лютого

Повністю ж передає значення й зрозуміле!

строк
26
Alex Soroka 21 березня 2015
7 травня 2017

Це фонетично не україньска форма.

19 грудня 2019

Росіянізм!

18 березня 2020

Мішанина з українських та неукраїнських частин в одному слові (укр. "росіян-" і лат. "-изм") не прикметна для української мови. Кажіть лучче "російщина" чи, ще лучче, як на мене: "московщина".

12 квітня 2020

Я дав таке на пропозицію:
-ізм (особливість мови)
Пишу так, аби люди розуміли :(

13 квітня 2020

Згадайте Шевченка:
> Піде в свою Московщину, а дівчина гине.

Оце -щина завжди означало землі, терени. Не пригадую жодного випадку, щоб воно якось инакше вживалося.

29 січня 2021

А термін латинське, строк є слов'янським словом. Не тільки московським

29 січня 2021

Якщо Росія слов'янська країна, то може одразу по-російськи станемо говорити?

6 лютого 2020

+++

6 лютого 2020

Ви віддаєте свій голос за російське слово.
Почитайте:
uk.wikipedia.org: Ікавізм

18 березня 2020

Є й инші слова без "і" там, де його годилось би сподіватись: "Бог", "народ", "мед". Може, "строк" зостався в ужитку, ще одколи (до 17-го століття) серед українських говірок північні були шановані більше, ніж південно-східні. У північних говірках ікання поширилось пізніше, менше й не так твердо, як у південно-східних. Чи візьміть прийменника "од" і префікса "од-". Хоч і є в них ікучі одміни "від" і "від-", їх уживають тільки в говірках Західної України та, з наполягання галичан, у книжках. У народній мові Центральної, Східної й Південної України вживають тільки давніших неікучих одмін.

19 березня 2020

Не знаю, з чого почати й як уже пояснити, бо я до сього питання вже писав, пояснюючи, не раз і не мало... :(

Форми бог, нарóд суть іспосуди з цсл. та рос. Питомі твари суть: біг, нáрід.

Крім випадків типу <бог, нарóд>, не всюди <о> на письмі значить відсутність "ікавізму". Передусім слід розуміти (затямити собі вже кінець кінцем!), що "ікавізм" є явище всеохопне для абсолютно всіх без винятку говірок укр.м.
Тяма "ікавізм" є сама по собі крива й веде в оману, бо сугерує дуже схематичне бачення, що існують, буцім, лише дві полярні можливості (рефлекси): "і" - з одного боку, коли на письмі є <і> з *о, та "о" - з другого, коли на письмі є <о> з *о в умовах критого складу. Вірне йменування явища, хоча й довше, є "звуження" *о, і не "в критім складі", а перед *ь, *ъ "слабкими" (бо "звуження" те почалося ще за їх доби, а не після!), й зумовлене було як раз наявністю тих слабких редукованих, а саме "гармонізацією" *о, тобто "підлаштуванням" *о тембру/фарбі тих *ь, *ъ - конкретне явище, яке вписується в загальне/ширше явище укр. фонології - регресивної внутріскладової гармонії/асиміляції (відбитої зокрема в регресивнім "аканні" доби Литовського князівства, в звуженні *е перед *ь, *ъ слабкими, в переході *е в /о/ перед "твердими" голосними наступного складу). Коротко таке "звужене" *о може бути звано: "звужене"; інколи я вживаю: "гармонізоване". Серед хибних означень є ще: "подовжене" - українська мова не знає фонематичної довготи голосних.
З термінологію - сподіваюся(!) - розібралися.

Ідемо далі, вертаючи до тези, що не всюди <о> не письмі, де би - ніби - слід очікувати <і>, значить, що тої "звуження/гармонізації" *о там нема.
По-перше, "звуження/гармонізація" *о є представлено цілим розмаєм різних рефлексів (подати їх символами МФА я тут, жаль, не можу, бо ся сторінка їх - чомусь - не відображає). Тому я вище й писав про хибність однобокого ділення на "ікавізм" (бо <i> на письмі) та його "відсутність" (бо не бачимо <i> на письмі, чи не чуємо [i]). Серед тих рефлексів суть й алофони різного типу кардинальних голосних: "о", "у", "и", "і", та дифтонги/дифтонгоїди типу "уо", "уе" (Увага!: їх типу, а не конкретно "о", "у", "и", "і", "уо", "уе").

А тепер конкретно до <о> на письмі в писаних діалектних формах та тих, що з <о> (дужки <...> значать: "на письмі; писано; графічно"!) потрапили в літ. стандарт. Крім ‹бог›, ‹народ› є в укр. м. чи мало ще слів з <о> ненаголошеним у позиції / в умовах очікуваного "звуження/гармонізації". В тих із їх, у яких нема підстав бачити в них спосуду (бог, народ), <о> має бути пояснено наслідком спрощення "уо"-подібного дифтонгу/дифтонгоїда т.зв. "києво-поліського" (в історичнім фонологічнім плані) походження. В т.зв. "києво-поліській" історичній зоні говірок *о "звужене" було представлене загалом рядом алофонів дифтонгічних рефлексів типу "уо" (та "уе"). В умовах ненаголошеного складу такі алофони типу "уо" згодом (та явно, в доволі пізню добу, аж під ХХ століття) "спрощувалися" в монофтонг типу "о", який в умовах укр. графіки й було відбито на письмі як <о>. Хоча, на ділі, й сама фарба/якість відповідного голосного за тим <о> є в мовленні по говірках часто інша ніж в <о> відкритого складу. До прикладів такої монофтонгізації первісного "звуженого" *о, відбитого первісно дифтонгом/дифтонгоїдом типу "уо" в ненаголошеній позиції належить, на пр., "поліське" ‹сквознЯк ← *скв{uo}зняк›. З огляду на наголос таке пояснення (а відповідно й аргумент про її питомість) може мати форма: <можлúв-> з *м{uo}жлúв-, але з певністю про се твердити не можна (ляд. możliwo). Але форма <мóжна> з <ó> є чужа безперечно.

Отже гадати/бачити в <о> на місці *о "вузького" збереження первісного *о є принципіальна помилка.
Виною тої помилки є зокрема сама українська графіка, не здатна передати справжню укр. фонологію.

23 березня 2020

Єлисію, напишіть будь ласка чи була у мові Київської Руси, або чи є досі щонайменше в говірках української мови фонема проміжна за звучанням між "е" та "о", яку в системі МФА позначають [œ].

23 березня 2020

Мѣнітє правѣ сьсь звѫк: en.wikipedia.org: Open-mid front rounded vowel ? Сє достовѣрно нє вѣмь. Пєрєголос *о ідє ("went"), вѣдомо, двоіако: 1) вуго-лінскъі, чі "галічскъі" (шіроко; сіѫдъі тѧгнѫть і Покѫтіє, і Буковіна, к.і.), та 2) сєрєдскъі, чі "полѣсскъі" (шіроко, Къієвщіна-Полѣсіє-Пѡлтавщіна к.і.).

"Галічскъи" пєрєголос да розмаи звѫкѡв рѧду [y~ʏ~ʉ] — сє бо въішшого ѡд рѧду мѣста [œ], сє бо, загалъм вьрхніого рѧду (en.wikipedia.org: Template:IPA vowels); іако самъіх — інозвѫкъі (monophthongs), чі і лѫчьно з іншімі голоснъімі — дво- чі трізвѫкъі (di- and triphthongs), або двоїтї чі троїтї звѫкъі (or di- and triphthongoids), в мєджах того самого (вьрхніого) рѧду. Про сє іа сѫџѫ по: 1) тому, іако мълвѧть на Закарпатіѣ (а то є чѧсть уго-ліну), 2) трѫдѣх С. Ніколаієва, із Москвъі, о пъітанъіх говорѣх Буковінъі, Надсаніа, Карпатіа (чому іого? ѡн бо є наі-тъчьно пісал чютї звѫкъі, тъчьно по МФА), та 3) тому, іако пьрвѣснї крѫглєнї звѫкъі вьрхніого рѧду бѣ плєтєно/мѣшєно зъ звѫкъм нєкрѫглєнъім [i] — того жє рѧду, а нє зъ звѫкъм [e~ɛ~ɜ].

"Полѣсскъи" пєрєголос бѣ в двозвѫкъі, вѣдомо, рѧду вьрхніо-заднього та сєрєдніо-задніого — іако {u}+{o}. Та {uo} є іно загална і пріблізна чьртіна ("sketch") на дѣлѣ пьстръіні рѡзнъіх звѫкѡв тъіх двозвѫкѡв по добѣ {u+o} (нє одіного двозвѫка [uo]!), дє за пьрвъи пѡл двозвѫкѡв — {u}, можѫть іті: [u~ʊ~ʉ~ɯ], а за другъи — {o}: [ɔ~o~o̝(~ɒ?)], вѡлно лѫчєнъіх меџь собоіѫ. А че і [œ]. Іа'м' сам нє чюл. Трѫдъі старї про говоръі Полѣсіа сѫть дє бѡлшє бєздѡбь ("useless") — звѫкъі бо в ніх пісано къіріліцєіѫ, і лучіті ("match") їх зъ знакъі МФА є чѧсто дужє тѧжько, і тому і знаті, бѣ лі мѣчєно звѫк [œ], або ні.

Прото, є вум ("причина, резон, reason") імніті звѫк [œ] на дѣлѣ бѣ/є в "полѣсскъіх" говорах (!: даіѫ в "", нє мѣніѫ бо самоіє іно Полѣсіє, а всіакї говоръі шірєніа {uo}). А ть жє крѡм рѧду рєчонъіх двозвѫкѡв по добѣ {uo} ({uo}-type diphthongs), знамєнаіѫть іщє двозвѫкъі по добѣ {u+e}. Про двозвѫкъі сіакого шібу є пісано рѡзнодє, на пр., тут: http://litopys.org.ua/ukrmova/um161.htm (дів. там: <твêк, твиêк> "тѡк", або іщє на Вікі: <вуел, муей> "вѡл" — іді знаи, чьто іменно за звѫкъі сѫть за тъімі пісмѧмі...). Само жє по собѣ {е} прѧмо із *о в слѣд пєрєголосу нікнѫті можє ("could") лєдвє. І скорѣи за тъім "{e}", намнѣи давнѣи, а то і нъінѣ, стоіѧ/стоїть звѫк [œ], іако: *о → {uo} → [ʉœ]. А пак ужє із сіого [ʉœ] стало бѣ: [ʉɛ]. Та і то, кто вѣсть, можє і нѣ то "чістє" [-ɛ] там, а [-ɛᵝ], чьто є "жѧтъи" рѡзновід звѫк [œ], сі рѣчь: open-mid front compressed vowel [ɛᵝ] проті open-mid front rounded vowel [œ], крѡмь іщє low-mid front rounded vowel [œ̞ ] (віџь.: en.wikipedia.org: Open-mid front rounded vowel); а іщє такъи є: [ɶ] — (near) open front rounded vowel чі (near) low front rounded vowel. Всі тї звѫкъі сѫть "меџь {o} і {e}". І за пісанъім, іако: <твêк, твиêк, вуел, муей> сѫть, вѣдѣ, [œ ~ œ̞ ~ ɛᵝ ~ ɶ], чі намнѣи дєкотрї/дєкотръи із сіх звѫкѡв.

12 квітня 2020

«Хоч і є в них ікучі одміни "від" і "від-", їх уживають тільки в говірках Західної України та, з наполягання галичан, у книжках»

Ви пишете бредню, друже. Хоч я сам полюбляю дуже козацьке "од", є давні руські тексти з незахідної України зі свідченим "від".

Навіть у Котляревій Енеїді є "від".

12 квітня 2020

Ви бачили його рукописа, що Ви такі певні? Бо в списку чи в друкованій книжці первісного текста можна одмінити як заманеться. Отут, наприклад, "від" ніде не трапляється: http://culture.ua/eneida/#.XpL0NFNNcwA. І мою думку підпирає те, що в живій розмовній мові більшої частини України "від(-)" ні од кого не чуємо. Чи Ви гадаєте, що Нечуй-Левицький дарма ганив галичан, що в книжках усюди заступали наше "од(-)" своїм "від(-)"?

13 квітня 2020

Ну, Котляревський і "іого", "Трои" писав був.

13 квітня 2020

Про живу мову не вигадуйте, я не в Канаді живу, щоб не чути живої української мови.

13 квітня 2020

Чи ви й писати "она", "оно", "оріх", "огонь" пропонуєте?

13 квітня 2020

==Ну, Котляревський і "іого", "Трои" писав був.==
Це справа правопису, а не вимови.

== Про живу мову не вигадуйте, я не в Канаді живу, щоб не чути живої української мови. ==
Я не знаю, що Ви маєте за живу розмовну мову. У говірках Центру, Сходу і Півдня України ніде немає "від(-)". Коли, може, трапляються в чиїйсь мові які вилучки, то це дався взнаки накинутий з Заходу вжиток. Може, людина робить у якій установі, де на папері вживають "від(-)", то вони собі перейняли таку мову. А в говірках такого немає.

== Чи ви й писати "она", "оно", "оріх", "огонь" пропонуєте? ==
А це як причетне до од(-) / від(-)?

13 квітня 2020

«У говірках Центру, Сходу і Півдня України ніде немає "від(-)"»
Це неправда, хіба що ми з Вами в ріхних Українах живемо.

«А це як причетне до од(-) / від(-)?»
Найбезпосередніше!
Протезування "оно", "оріх", "огонь" це той самісінький процес, що протезування "от", це достеменно 'дне й те ж саме!
uk.wikipedia.org: Протеза

13 квітня 2020

То скажіть мені, в якій говірці заведено вживать "від(-)", а не "од(-)". Я кажу не про поодинокі випадки, де на людях позначилась офіційна мова, а де так кажуть усі чи бодай більшість.
Як на мене, я б у взірцевій мові запровадив повну протезу, а не макаронічну, як тепер. Однак повелось, що в класиків усюди бачимо "од(-)", і од людей у Ц., С. і Пд. Україні я чув тільки те саме. З протезою "вод(-)" вимовляють на Волині, в Лемківщині, може ще де.

13 квітня 2020

А ще Нечуй-Левицький (чи то не він, вже не пригадаю) писали щастє, буттє, життє, запитували "Чому?", одповідали "бо так писали у прадавнину".
Центральна Україна була під згубним впливом церковнослов'янської мови.
Гляньте на російську мову. У них слів без повноголосся є менше (!) за повноголосних слів!
Слов'янських слів з початковим "ю" більше за питомих з початковим "у"!
А все тому, що рідна мова маркувалася простою, церковна ж високою.
В Україні було так само.
Я теж колись як і Ви виступав проти Західної України щодо прагнення їхнього накинути свої говори усій Україні. Був таким, аж поки не зрозумів, що Західна Україна, Центральна, Східна, це лиш слова. Є єдина українська, руська мова. І на заході просто краще зберегли те, що на сході були знищили. Але щось краще зберегли ми, ту ж двоїну, що її немає у лемків, гуцулів, там вона вимерла, але саме на "Великій Україні" як звали тоді незахідну Україну двоїна збереглась. В кожному діялекті є збережено щось, що в часи війн і занепаду десь було втрачено.
І багато чого, що - ми би сказали - немає на Слобожанщині, Києві, але є на Заході, було по всій Укараїні аж до миті панування чужих народів на наших землях :(
Чудовий приклад — "звонити", "сужу", "сижу", "хожу"... Вся Україна казала тут "дз", "дж", геть вся. Але в мене так уже не говорять. І не тому, що це особливість наших говірок, ні, колись так і у нас говорили!
Але тепер я не почую тих звуків. Чому? Бо всюди російська мова. На дискотеках, у книжках, у музиці. Чи ж не буду я цуратися слів "джерело" бо в мене так не говорять? Просто ми це втрачаємо, а там, де російської\церковнословянської мови вплив не такий сильний, там це зберегли.
Але багато зберегли й ми (питома лексика проти різних "кобіт"). Треба не брати взірцем один говір, а шукати з кожного говору те рідне, що у нас забрали ті, хто панував на наших землях.

13 квітня 2020

До речі, в давніх пам'ятках писано було "Вольга", а не церковне "Ольга", і так збереглося на півночі у північних діялектах — як і білоруське "Вольга"! Але було так усюди. Просто людям стало миліше церковне слово за рідне народне.

13 квітня 2020

"Щастє", "життє" кажуть у Західній Україні.
Одміни "звонити", "сужу", "сижу", "хожу" побутували вже щонайменше в 19 столітті, як не давніше, і не мають нічого спільного з московською мовою. Це наслідок природного розвитку вимови. У словах "заважать", "гожий" теж колись вимовляли "дж", а в слові "звать" - "дз". Я десь читав, що в говірці рідного Шевченкового села за його життя теж казали "хожу", "сижу". Так легше вимовлять, тож люди несвідомо спрощують свою вимову. Що ж до "(В)ольги", то й тут ні церковнослов'янська ні московська мови не помішались. У давнину ще не було південно-східних говірок, а в Києві панувала північна говірка (що зосталась на Поліссі) із нахилом до приставного "в" перед "о" та "у", то й писали й казали "Вольга".
Що ж до мовного взору, то недаремно за його основу взяли найпоширеніші в українській мові південно-східні говірки. Тут сила саме в поширеності, а не в тому, хто лучче зберіг давніші слова, вимову й граматику. Коли й годиться що додавать з инших говірок, то тільки таке, що спрощує мову, а не вскладнює. Наприклад, коли вже в мові поширена протеза, то запровадить її всюди, як у деяких говірках. Чи взять із галицьких "кАжу", "пИшу", щоб наголос усюди був однаковий, як у "кАже(ш)", "кАжемо", "кАжете", "кАжуть".

13 квітня 2020

Пробачте, але якщо Ви виступаєте за спрощення мови до "хожу", "сижу", "звонити" і не вбачаєте в цьому зросійщення, Ви нічим не кращі за тих людей, які не бачуть спольщення у словах "кобіта", "пительня".
Якось століття ті слова жили-поживали, прийшла Москва, і вони несподівано стали вимирати. Що це як не зросійщення. Те ж 19 століття є ніщо проти тисячоліття розвитку вкраїнської мови.

13 квітня 2020

Пріч того, перевірив, навіть у Вікіпедії пише, що в Котляревій Енеїді було і "від" і "од", і хоч "од" було частіше, але "від" було теж. А ще писалось "радость", "боль", "поход". Що зайвий раз доводить як люде не мали любови до своєї мови і взорувались на книжну.

13 квітня 2020

«Коли й годиться що додавать з инших говірок, то тільки таке, що спрощує мову, а не вскладнює»
Давайте, заберемо протезу - бо надто складно, давайте заберемо ікавізм - бо надто складно, зайва двоїна - надто складно, кличний відмінок теж викинемо - надто складно, геть букву ї, ґ - надто складно, заберемо м'яке ц - надто складно (щезла ледь не у всіх слов'ян), заберемо складномайбутній час - надто складно, давайте все заберемо, і ми будемо мати дуже зручну дуже просту праслов'янську мову - яка вже не буде українською.
Ні, я дуже поважаю Вас за ваш запал у боротьбі з полонізмами та росіянізмами, але мову захаращувати мотивуючи це "спрощенням" я не дозволю - таку політику голосили більшовики, коли знищували двоїну, кличний відмінок, вони теж виправдовувались тим, що "надто складно", "треба будувати соціялізм, там треба просту мову робітників", закінчилось тим, що ледве мову нашу й зберегли.
Мову робить мовою не простота, а риси, які їй є рідні і унікальні.

14 квітня 2020

Написання <Вольга> значить не просто що в вимові тут є звук типу "{в}" + голосний "о" (який голосний "о"?), а <в> є там такий собі "ключ" тякти на те, що за <о> є там "незвичайний" звук. Про то писа Шевелів.
Кирилицю не бі творено для руської мови. Тому звуки ціглі в руській мові, яких не було в старобовгарській, просто не писали. Не могли, крім "вузьких" *о та *е, зокрема писати й звук [дж]. Що того звука не було чи що він є пізніший є дурство - давні памятки свідчать снагу передати сей звук засоби доступними, напр. арабського походження слова ге "могорич", "ходжа" писано то з <ч>, то з <дч>, то з <ж>, де жоден окремо з тих способів передачі не відповідає прямо звуку [дж], але знаючи що за звук є в мові оригиналу, знаємо що таке коливання в виборі знаків у мові давньоруській каже, що жаден із тих звуків під тими письменами там не є, який вони передають звичайно, а що то є звук геть инший - [дж]. Крім того, що кирилицю не було мислено первісно для руської, саме письмо руської мови було століттями взоровано на старослов'янське. Треба розуміти й знати контексти даної доби, місця, руки, та ще купи чого. В одних контекстїх писане <жена> не йме значити про вимову нич, не йме бо значити вимову [жена], в инших же контекстїх писане <жена> йме свідчити про вимову [жена] з [е], а не, даймо, з [о]. Тому доводи щоси про те, що там и там "скрізь/де більше писали од-, а не від-" суть нич, доки Ви не вмієте їх товмачити.

14 квітня 2020

Карле-Франце, я не збираюсь сперечатись із Вами, де в Україні кажуть "од", а де "від". Побалакайте самі з людьми, що живуть у Ц., С. та Пд. Україні й розмовляють живою народною мовою, а не навчились її з книжок.
Що ж до спростіння, то Ви не зрозуміли тями моїх слів. Я кажу про нахил спрощувать, що зароджується та пробивається на поверхню в говірках цієї мови. Коли є нахил до приставних приголосних, то спрямовуваться на говірки з найповнішою протезою. Коли, як у галицьких говірках, перенесли наголос у словах на взір "кажу", "пишу", щоб він такий самий, як в инших одмінах теперішнього часу цих дієслів, то чому б не поширить це й на мовний узір? У деяких говірках кажуть "вишньою", "черешньою", тобто вживають не двох закінчень, а одного. Ще в деяких уживають в ор. одм. однини іменників 3-ї одміни закінченнів іменників 1-одміни: "ночою", "печою". Це отак дається взнаки давній нахил української мови руйнувать 3-ю одміну, що в їй колись були й давніші одміни таких слів, як "морква", "кістка", "запис", "Хотин". А ще є говірки, де кажуть "робе", "роблють". Там одна дієодміна замість двох. І це спростіння виникає саме собою, підсвідомо. Воно своє, українське. Як на мене, його годиться заохочувать. Якби Ви знали, яка простіша будова теперішньої української мови проти будови давньоруської мови, то Вам легше було б зрозуміть, про що я кажу.

15 квітня 2020

По Вашому, люди не казали "від", а Котляревський з нітого ніцього вирішив собі просто взяти й писати де-не-де "від"?!
Чуднота.

23 березня 2020

Дякую за розлогу відповідь. Мене дуже цікавить чи є потреба в окремій літері для цієї фонеми, бо Ви неоднаразово наголошували на необхідності "ѣ", "ѧ" та інших літер, які передають фонеми української мови. Наскільки я знаю сучасне "и" є звуком приблизно між "е" та "і", "ѣ" було в праслов'янській чи навіть на Русі в деяких діялектах звуком між "а" та "е" (цікаво чи є досі цей звук у діялектах). То ж я зробив припущення, що був чи має бути звук між "е" та "о".
І я на свою аматорську думку вважаю, що наявність літер, які позначають звук між "а" та "е" та звук між "е" та "о" дозволить краще передавати звучання українських діялектизмів, якими можна збагатити українську літературну лексику для збереження давньоруської лексичної та фонетичної спадщини. Та й ці "проміжні звуки" на взір "и" мені досить легко вимовляти та відрізняти. Також вони наявні в ряді германських і романських мов, що дозволило б краще передавати власні назви засобами української мови та пришвидшити вивчення іноземних мов.

23 березня 2020

<...чи є потреба в окремій літері для ЦІЄЇ ФОНЕМИ>

Въ Вашемь пъітаніѣ Вам і ѡдвѣт. :)

24 березня 2020

Щіро, іа нє бачѫ вум імніті звѫк "меџь {а} і {е}" в /ѣ/ в добѫ Древніої Русі. І нє вѣмо, чі вьхѫдъі по зєміах сєлітвъі словѣн "прасловѣнскє" */ѣ/ бѣ одін звѫк.

<(цікаво чи є досі цей звук у діялектах)>
Нє в русскъіх.

24 березня 2020

А стосовно "ѣ" в українській вікіпедії я читав, що його вимовляли в Давній Русі, як [ě], а в українській мові його почали вимовляти як [і]. А в фонетичній реконструкції праслов'янської мови звук [ѣ] умовно відновлюють як [æ] — звук, середній між [a] і [ɛ]. Однак, "Питання про те, як же звучав ять у праслов'янській мові, досі остаточно не розв'язане. Головною проблемою є широкий діапазон звуків, у які перейшов у різних слов'янських мовах — від [æ] до [i].":uk.wikipedia.org: Ять

26 березня 2020

<його вимовляли в Давній Русі, як [ě]>

Знак [ě] МФА не знає. Тому далі не'ма пріч говорити (то рїзкість не до Вас є, а до тих, хто таке пише).

Що до прасл.м., кмітьте сам там у речіннї: "умовно".
Осе:
"Питання про те, як же звучав ять у праслов'янській мові, досі остаточно не розв'язане. Головною проблемою є широкий діапазон звуків, у які перейшов у різних слов'янських мовах — від [æ] до [i]." - є вже лїпше.

26 березня 2020

Вони й не писали, що це транскрипція згідно МФА. Мабуть мали на увазі звук, який познають літерою "ě" в чеській та лужицьких мовах: ru.wikipedia.org: Ě
А те, що в давньорусьий це міг бути згідно МФА: [æː] чи [ɪ̯ɛː] я пригадав, що бачив у московській вікіпедії: ru.wikipedia.org: Древнерусский язык
І звісно, я наперед згідний, що Вікіпедія, особливо московська це м'яко кажучи не авторитет, але стаття там більш докладна, ніж в українській і вони категорично не стверджували, який саме звук точно вони передавали через "ѣ" та в якій частині Руси.
Та й мені видалося підозрілим, що словом "свѣя": http://starling.rinet.ru/cgi-bin/response.cgi?root=config&morpho=0&basename=%5Cdata%5Cie%5Cvasmer&first=1&off=&text_word=%D1%81%D0%B2%D0%B5%D0%B8&method_word=substring&ic_word=on&text_general=&method_general=substring&ic_general=on&text_origin=&method_origin=substring&ic_origin=on&text_trubachev=&method_trubachev=substring&ic_trubachev=on&text_editorial=&method_editorial=substring&ic_editorial=on&text_pages=&method_pages=substring&ic_pages=on&text_any=&method_any=substring&sort=word&ic_any=on
Передали слово "шведи", яке явно має звучати, як початок слова "Швеція" (Королівство Шведів) шведською мовою: Sverige [ˈsvæ̌rjɛ], цебто слово шведи (я на жаль не знайшов точно) скоріш за все має звук [æ̌] і схожий звук міг бути в словах "Швеція" і "шведи" близько 1000 років тому, але це тільки МОЯ ГІПОТЕЗА на ГІПОТЕТИЧНОМУ факті.

26 березня 2020

Ну, вони не писали - а мали би.
Що московська? Українська не дуже відстає.
Ну, Ви же розумієте, що сучасна шведська вимова слова Sverige є сучасна шведська вимова?

26 березня 2020

Так, чудово розумію і тому написав "на Гіпотетичному факті", бо вимови тисячолітньої давности я не знаю та й навіть консервативна ісляндська мова теж скоріш за все має гинші звуки в цьому слові, але якщо знайти багато таких назв германського походження де вимовляли й досі вимовляють щось схоже на [æ̌] і давньоруських пам'яток де їх передавали саме через "ѣ" то думаю, що можна висувати науково-обґрунтовано гіпотезу про те, що принаймні в деяких частинах Русі "ѣ" могли читати як звук схожий на [æ̌]. Однак, це тільки гіпотеза. Я ніколи нічого не стверджую без історичних доказів і щонайменше трьох незалежних джерел і я не філолог врешті-решт.

31 березня 2020

Затямте собі раз і назавжди. Слова з О не є неукраїнськими!
Вони в давньоруській мові були ще тоді коли ніхто й не думав писати їх з І (то зна-а-ачно пізніші часи), нищити такі форми це забирати столітя нашої історії! Опримітівнювати українську мову з спадкоємиці давньоруської до якоїсь якій від сили пара століть.
Слова Бог, народ, строк, закон НЕ Є не-українськими. Просто форми на кшталт нарід є простослівними, а народ є гідними для публіцистичного стилю і серед пристойного люду

12 квітня 2020

Що я можу Вам написати?
Вчіть українську мову.

20 жовтня 2023

строка - стрічка,
годі вже сперечатися.

стріч придатності = ) закінчилась часова стрічка (термін) =
протерміновано.
>-|о= (Термін. Кінцевий термін)

край-дата
22

В інших значеннях: край-лінія, край-стрічка, край-межа, край-термін і т.п

Scribouillard Ant 7 липня 2016
18 жовтня 2022
20 жовтня 2023

край-час

крайня межа
21
Віктор Куліш 22 грудня 2014
невстигайко
21
Ros Prytula 16 лютого 2015
13 жовтня 2017

Куди ставити вподобайку? :-D

26 квітня 2018

Такі слова чинять з Української мови веселу говірку хохлів.

3 лютого 2019

Andrii Andrii +100

7 серпня 2022

Зайко-пострибайко з "Аліси в Дивокраї", котрий завжди кудись не встигає? А якшо серіозно, то такі слова дійсно перетворюють нашу мову на ціль для висміювання. Слово саме гарне й миле, проте як переклад "deadline" таке експресивне слово не годиться.

зрік
21

зрѡк
Етим.сл.укр.м., том. II, стор. 279, стаття на слово зрік "строк, термін". В непрямих відмінках: зрок-.

אלישע פרוש 7 травня 2017
1 вересня 2017

Мовна потвора

6 березня 2018

Слово таки добре та все же ліпше тут є в чинній правопис наводити, бо не всі розуміють.

15 січня 2019

А сучасною було б "зрік"?

15 січня 2019

Так. Зрік.

16 січня 2019

Безрук Максим, так.

22 травня 2020

Якось незручно вимовляти. А можна якусь вставну голосну дати? Ізрік (по аналогії з імлою, іскрою, іржою)?

23 травня 2020

Куди додати вставну голосну? <ѡ> є голосний. Мало?

26 травня 2020

Daniel Daught,
в "імла", "ірж" є голосний протетичний, тобо вставлений, якого первісно не було; крім того, закономірність його тут мовить (зумовлює) не просто скупчення будь яких приголосних, а саме плинних приголосних (l, m, n, r) перед иншим приголосним, між якими первісно був *ъ чи *ь; після голосного на кінці попереднього слова протетичний голосний у таких словах є зайвий. Слова ж типу "іскра" становлять геть инший випадок; тут, на відміну від прикладів "имла, иржа, имстити, ирвати" й по д. голосний *і є первісний, та й у таких словах голосний на початку слова може відпасти, зокрема після голосного на кінці попереднього слова; форму "скра" є й засвідчено поруч з формою "іскра" в тім самім значенні.

27 травня 2020

Просто незручно говорити - там зрік. Там ізрік було би легше.

краймежа
18
Volodymyr Tymchuk 29 червня 2016
15 серпня 2019

Край та межа суть синоними.

20 жовтня 2023

у якомусь логічному сенсі він правий, бо:

межа може бути уявно і неуявно проведена,у всіх випадках - ця межа має свою виразну товщу, ту чи іншу.
А край. це вже край, ще далі - на краю товщі(ширини) межі.
ну це я так подумав що в принципі - МОЖЛИВО.

25 січня 2021

Мені це слово найбільше подобається 🙂

20 жовтня 2023

крайстріч

кінцестрок
13
Seva Zloy 13 квітня 2015
7 травня 2017

строк фонетично не україньска форма.

межень
13
Nadiya Kozlovska 28 вересня 2017
24 березня 2020

Джерело? Словники дають інше (точніше, інші) значення до сього слова.

20 жовтня 2023

ні я помилявся.

20 жовтня 2023

домежа

часокрай
12
2 лютого 2019
крайній термін
11

Не знаю, чому забули таке популярне словосполучення

20 червня 2021

Дуже влучне словосполучення, як на мене.

20 червня 2021

Дуже дурне "словосполучення". По 1., тавтологія та плеоназм, саме бо вже лат. слово terminus значить "край, кінець, границя, грань, рубіж", а по 2. <термін> є слово яте.

16 жовтня 2023

Згоден, це "масло масляне". Просто у нас дуже поширене використання слова "термін" замість слова "час" або "строк", тому з’являються такі варіанти.

межа
9
Віктор Куліш 22 грудня 2014
краєць
9

схоже на КІНЕЦЬ і коротше за РЕЧЕНЕЦЬ

Scribouillard Ant 27 грудня 2017
5 вересня 2023

Краєць, як краєць хлібу? Краєць вже близько - забавно. Крайниця мені більше подобається.

крайниця
9

Крайній день, який звучить наче "п'ятниця".

22 серпня 2019
6 лютого 2023

Дедлайн може значити не лише день, а й час, напр. до 6:30 вечора. Віддаю свій голос, але за умови що наголос змінюється з а на и.

5 вересня 2023

Крайниця > краєць > часосплив > край-термін > край-межа > край-час

Скільки часу до край-часу? - повторення
Скільки часу до край-межі?
Скільки часу до край-терміну?
Скільки часу до часоспливу? - повторення
Скільки часу до крайця?
Скільки часу до крайниці?

Край-термін перенесений на 8 лютого.
Часосплив перенесений на 8 лютого.
Краєць перенесений на 8 лютого.
Крайниця перенесена на 8 лютого.

Завтра краєць.
Завтра крайниця.

Крайці замучили мене.
Крайниці замучили мене.

Краєць вже близько.
Крайниця вже близько.

Від крайця до крайця.
Від крайниці до крайниці.

Краєць - крайній шматок, наприклад, хліба, виділеного часу, тд.
Крайниця - нове слово, що краще, щоб не путати з крайцями не часу.

межничка
8
Antonina Agilova 23 грудня 2014
термін
8
Vladyk'O 28 липня 2016
18 жовтня 2022

Так само перейняте словотермін (час)

16 жовтня 2023

Якщо шукати заміну для всіх запозичених слів — це нереальний обсяг роботи. Пропоную зупинитися на тих, які є явними русизмами і новоутвореними англіцизмами, а ті, що перейняті давно і добре вписуються у мову, визнати повноправними. Слово "термін" якраз таке. З ним інша проблема - його часто використовують там, де правильніше вжити "строк".

крайдень
8
Євген Костін 14 листопада 2019
кончина
7
Lyubomyr Krupnyc'kyj 15 жовтня 2014
7 травня 2017

Це фонетично не україньска форма.

верх
7

uerx
Друс. вьрхъ "terminus", вьршити "terminare".

אלישע פרוש 26 листопада 2019
кін
7

Від давньоруського конъ – межа, грань, від прасл. *konъ.
Звідти й "на кону", лиш цей вираз є росіянізмом. Але маємо українські "конати", "доскону" тощо.

Карл-Франц Ян Йосиф 2 березня 2020
дохла ламка
5
Олександр Єфремов 27 березня 2015
1 вересня 2017

Ми говоримо про переклад, український відповідник недоладного чужорідного слова, а Ви наводите кальку, причому ніяк не кращу й не милозвучнішу

часосплив
4
Scribouillard Ant 1 жовтня 2022
кінтер
3

кінцевий термін

Єлизавета Гроза 25 вересня 2016
16 лютого 2017

Креативно і коротко

7 травня 2017

ідіотизм на "совітський" лад.

1 вересня 2017

ідіотизм на "совітський" лад – +1

20 лютого 2018

Нагадує потворні совєтські ймення на кшталт Владлен, Даздраперма, Сталина… :|

26 квітня 2018

Комінтерн :D

24 липня 2018

Так хочеться вимовити кіндер, що з німецької - дитина.

18 жовтня 2022
18 жовтня 2022

Переклад на ярмудський лад.

часомрець
3
Сергiй Одаренко 11 серпня 2017
1 вересня 2017

Ми говоримо про переклад, український відповідник недоладного чужорідного слова, а Ви наводите кальку, причому ніяк не кращу й не милозвучнішу

кінечник
3
Oksana Nasalyak 28 вересня 2017
часздох
3
Scribouillard Ant 14 жовтня 2017
9 грудня 2023

ні, треба "здохничас".

9 грудня 2023

😆🤦‍♂️

9 грудня 2023

мертва лінія, нарешті

ка́нець
3

Якшо мова йде про те шо шось зникає назавжди.

10 квітня 2021
9 грудня 2023

цікаве: )

остаточна дата
2
Olesya Zeta 6 жовтня 2017
18 жовтня 2022
крайній строк
2
Богдан Грищенко 16 листопада 2021
7 серпня 2022

Крайній термін*

18 жовтня 2022
роковина
1
Andrii Andrii 10 грудня 2018
3 січня 2021

Підійде солярному року в астрології.

4 січня 2021

Дійсно.

злі́ток
1

Зліток часу, якшо мова йде про те шо лишилосьа обмаль часу. Зліток не як злиток золота, а від слів "летіти" чи "літ(опис)" як літній-старий.

10 квітня 2021
крайнєчас
1

тому, що крайній час ;)

Софія Лазорко 29 вересня 2022
крайдата
1

про крайню часову межу

Scribouillard Ant 1 жовтня 2022
18 жовтня 2022
5 вересня 2023

Вже було вище.

крайлінія
1

про крайню межу у просторі

Scribouillard Ant 1 жовтня 2022
18 жовтня 2022
20 жовтня 2023

край ліній, у горизонталь від проведення лінії, чи у вертикаль

( мова про проведену межу (лінію межі) , чи стрічку (кінець, край лінії як стрічки) )

?

добіжень
1

Утворено від дієслова добігти. Тобто, та мить коли час який було виділено добіг кінця. Наголос на до.

Kathy Lozen 6 лютого 2023
6 лютого 2023

Якесь куструбате слово

6 лютого 2023

"Куструбате" теж куструбате. :) Але в мене вже виник сумнів щодо іншого. У вжитку слово певно користувалося б у сполученні з "до", наприклад "встигнути до добіжня". Мені не подобається що до повторюється. Хіба що вживати з на: встигнути на добіжень.

2 липня 2023

Хороше слово. Чекай 9 років, щоб наздогнати реченця)

доме́жа
1
крайстрі́ч
1

край стрічки, + = край стрітити = крайі́

простріччя
1

про- стріччя

(як про-термін)

часо́зрі́з
,
часоскі́н
1

по́тві́р

одірець
0
Олександр Сердюк 24 грудня 2014
1 вересня 2017

Мовна потвора

3 січня 2021

Бачу деякі люди знущаються з мови

31 травня 2023

Я одірець, всім пи**ець))

речинець
0
Ivan Popovych 10 вересня 2016
3 січня 2021

?

ви́слід
0
Paulus Shutckou 13 вересня 2016
1 вересня 2017

Не милозвучно - неминуча асоціація зі словом "послід"

4 червня 2020

vczit Movu. V nij sze bagato pryhovano nespodivanok ;)

20 лютого 2018

Слово вислід (вислідок) вже є українським і означає «результат» (скуток).

4 червня 2020

same tak!!

sze je take slovo, jek VYNYK — vin VYNYKATY — vono poznaczėje jek «rezultat», ale jekszo toczno — to «effekt».

3 січня 2021

Не підходить до цього терміну

закінчення
0
Віктор Митюк 31 жовтня 2016
мертва лінія
0
Богдан Павлюк 31 жовтня 2017
18 жовтня 2022
крайня риса
0
Kyr Shatskyy 26 березня 2018
крайня
0

Мої міркування: дедлайн - крайній термін - крайня. Не претендую на звання філологині, просто судження)

Саша Сафатюк 23 вересня 2020
визначена дата
0
Ирина Кононова 15 грудня 2021
18 жовтня 2022
обмежувальна лінія
0
Ирина Кононова 15 грудня 2021
18 жовтня 2022
кінцева дата
,
дата закінчення
0
Evh Ikar 16 серпня 2022
18 жовтня 2022
часогиблик
0
Денис Денис 27 червня 2023
стрококрай
0
Роман Роман2 5 лютого
часоскін
0
Роман Роман2 5 лютого
Запропонувати свій варіант перекладу
Обговорення слова
22 травня 2020

Завершення

20 березня 2022

Дедлайн — це роздовбана колона російської техніки

20 березня 2022

Ахахаха. Indeed.

8 серпня 2022

Влучно і стисло)

26 жовтня 2023

Луком, пояснення - просто люкс!

20 жовтня 2023

доме́жа
,
крайстрі́ч
,
часо́зрі́з, часоскі́н

>-|о=

26 жовтня 2023

Dyma Malz
Ідея - геніальна!
Ви чудовий речник!

Поділитись з друзями