множ. свобі́дні́
Бо чому ні?
А чому так? З якого дива б там мало бути І?
З якого дива там не може бути і?
Одкритий склад
Тож? Приклади, джерела?
Тобто? Джерело загальновідоме -- "Історична фонологія". Питаю: в яких випадках О чергується з І?
Посилання на джерело дасте чи ні?
Вибачте, якщо Ви:
1) не знаєте про "Історичну фонологію української мови" Юрія Шевельова;
2) неспроможні загуглити "Історична фонологія", з першого ж посилання зрозуміти, що йдеться про книгу "Історична фонологія української мови" та знайти її в 2 чи 3 посилання і
3) не можете визначити загальні риси правила чергування О/І зі слів, що його мають (кІт -- кОта, вІн -- вОна, гОра -- гІрка, ворОта -- ворІт, сльОза -- слІз, слОво -- слІв, змІг -- змОгла (так-так, добродію Єлисію, я навмисне взяв різні випадки, зокрема й "неправильні")),
то Вам посилання на джерело навряд чи допоможе.
Для тих, кому може допомогти: https://archive.org/details/istorychna_fonoloh/istorychna_fonoloh_1/page/n415/mode/2up
во́ля → ві́льний
свобо́да → свобі́дний (де́нь) → свобі́де́нь
r2u.org.ua: свобід*
Аж бачу як автору довивсотів і ждостикорви "Історична фонологія української мови" Юрія Шевельова допомогла... 🫵🫤👈
По-перше, "воля" й "свобода" -- дещо різні випадки, коли йдеться про ікавізм (так-так, добродію Єлисію, О-переголос).
По-друге, Ви, отже, не зрозуміли, тому спробую пояснити, сподіваючись, що це щось дасть. Якщо ні -- хоч інші дізнаються, хоча це, як я думав раніше, очевидно. походженнєвий О переходить в І в закритих складах. І зсуви в таких випадках найчастіше на користь якраз-таки О, а не І.
По-третє. "Аж бачу як автору довивсотів і ждостикорви "Історична фонологія української мови" Юрія Шевельова допомогла... ". Уже й не дивуюсь. Як би несподівано це не звучало, "Історична фонологія української мови" -- книга про (історичну) ФОНОЛОГІЮ української мови, де словотвір згадується тільки побіжно (що легко помітити, почитавши), в опомов'ї (контексті) звуцтва (фонетики). Отже, коли йдеться про словотворення, моє чи будь-чиє ще, ця книга ні до чого. Я вже мовчу про те, що мої переклади зовсім інших слів тут ні до чого.
"Carolina Shevtsova
Відповісти
14:19
Тож? Приклади, джерела?
Роман Роман2
Редагувати
Вилучити
Відповісти
14:32
Тобто? Джерело загальновідоме -- "Історична фонологія". Питаю: в яких випадках О чергується з І?
Carolina Shevtsova
Відповісти
15:51
Посилання на джерело дасте чи ні?"
Як це можна розуміти, окрім як неспроможність загуглити "Історична фонологія"?
Гадаю правильно таки "свободень", хоча могло б бути й "свобідень", як наприклад "трійка" стає "трієчкою", а не "троєчкою".
«Одкритий склад», «З якого дива б там мало бути І?»
У словах ‹кінець›, ‹гінець›, ‹загінець›, ‹(д)звінець›, ‹ворінець›, ‹ослінець›, ‹червінець›, ‹стілець›, ‹кілець›, ‹божевілець›, ‹богомілець› тощо маємо переголос *o попри відкрит исклад. Из якого дива є ‹і› в них? И се суть лише приклади з чепенем ‹-ець›, котрі їм найшов иськаючи слова на *інець та *ілець. А коли до того хоча б'ище додати вся слова на *і_ець, де письмя ‹і› є за /y/ ← *o, то, гадаю, вийдеть чимав исписок. И тсе ще не беручи до зору слів на ‹-ень›, на приклад. Извісно, богато з сих слів мають и твари з ‹о›, але твари з ‹і› суть значно поширенїші. Отже, судячи з поширености великої кількости таких слів, можемо зробити висновок, оже се явище є закономірно.
" можемо зробити висновок, оже се явище є закономірно."
Ого! Справді?
https://archive.org/details/istorychna_fonoloh/istorychna_fonoloh_1/page/775
Раджу книжечку почитати
Пан Довивсот радить книжечки, записуємо ✍️
Так-так, запишіть, почитайте, якщо досі не знали про таку-то книгу.
В моїх словах хоча б немає порушень звуцтва, звучинства. У слові "довивсот" нічого неможливого. Окрім того, я його вже видалив давно, оддавши перевагу коротшим влучним словам.
Неначе якись День Свободи - у сленговий відтінок:
"Ой, сьогодні ж свободень! Ото я дурбецело забулосо" =)) )
— Понесло… — усміхаючись, каже Чіпка. — Так кажи, Грицьку, чи підеш?
— На коли?
— На ту суботу, — гулящий день буде.
(Панас Мирний. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?")
Годже слово. Тôлько є якесь пôдтвердженнє, се слово було вжитку у Схôдных, Пôлъденых, Пôлънічных частинах Украины. џерела? Посилання?
Та що це за пошесть кривописів така?
ô найгірша, має бути навпаки "і" з позначкою
І твердий знак дарма, і ще кілька дрібниць
Дж ну може, але не ця
0.,Се ж не я придумалъ сю букву(ô), а Максимович. Хоча я десь чулъ, що ôн спочатку хотѣлъ паерки, але через труднощі повязаны з друкуваннєм одмовилъ ся на користь француськои ô.
1.Дарма? А як Вы присоглашаєте одрізнят звук у-нескладове на писмѣ? Одразу напишу, що бѣлоруська буква ў менѣ не подобаєть ся через єѣ некрасивôсть(,на мôй смак.) Се ж звязано з традицією, адже мы повсякчас ставили єр на кôнцѣ приголосного.
2. Знову ж таки, я ж не сам придумалъ сю букву, а пôдглянулъ у сербську абетку.
",Та що це за пошесть кривописів така?" Та не кажіт
Ъ означає у нескладове? Тоді все ще гірше, вона ще й не на місці
Я авжеж не мълознавець, тому я пишу, щоб людина з освѣтою чи знаннєм мене выправила в разі чого, але здається, що колись ôн давнѣше означалъ свôй властительный звук, якщо память менѣ не перевічує, були наявный в таких словах, як вовк, жовтый, мова,(жълтый, вълк, мъла). Се як ь не означалъ помякшеннє, але всѣ домовили ся вживат єѣ як помякшеннє.
До чого тут у нескладове?
Точніше не так, бачу що воно є в цих словах, але виходить ви перенесли позначку сусіднього звука на цей?
Я не знаю.... Я просто вживаю двознак лъ та ъл, щоб одрізнят у нескладове у таких словах, як вовк, жовтий бо менѣ буква ў не дуже подобаєть ся. Я ж написалъ, що не претендую на роль ідеального мовця. Якщо я якось не так вживаю єѣ, згôдно історіи мовьі чи морфологія, то хай мене тут поправит.
як я сам розумію переклад, самого слова по частинкам - то день який іде по чину, після починання чогось. виправте якщо не так розумію слово
Мизи́нний день — Субота.
r2u.org.ua: Мизи́нний день
Добавлю, що до СРСР найменший палець звали "мизинцем", саме через "и", а через "і" змусили писати лише з совітів, бо в росіян мѣзинец.
Як у західних слов'ян✌️
московіянізмів нам не потрібно, тому, чомби і ні!
не буди мене на.. , сьогодні не будні..
😶💤💤😔😴
"Вільний" – од слова "воля". Воля є в людини, а яка воля в дня?
То ж простий і зрозумілий розвиток значення.
Пане Русин, словотвір – це не Ваше. Певно, ви вперше чуєте український прикметник "вільний". Українська мова окрім слова "свобода" має слово "вільність", споріднене з польським словом "wolność". Це літерально теж саме, що англійське "freedom" або німецьке "Freiheit". Також англійський прикметник "free" може й перекладатися не лише "безкоштовно", а також "вільний" в тямі "свободи". Перш ніж верзти якусь маячню, треба хоча б розбиратися в цьому. Ба більше, в українській мові слова, що пішли від слова "воля" мають набагато більше тям. "Веліти" – "наказувати", "воліти" – "бажати, хотіти", "вільний" – "вільний" в тямі сили волі та в тямі свободи.
Ваше цінування мене не цікавить, а разом із ним знехтую й решту вашого письма. Бувайте здорові.
Але з одним точно згоден: "вільний" може вживатися, коли йдеться про землі, час. "Вільний день" цілком може бути
Вільний од роботи день
Free day
Порівняння з иншими мовами не дуже важать, бо кожна мова розвивається по-своєму. Та й англійське "free" не має нічого спільного з витямком "воля".
freedom?
"Freedom" виникло од "free", а в нас навпаки – "вільний" од "воля". А первісне значіння слова "воля" те саме, що й у спорідненого англійського "will". Вільна та людина, що може чинить свою волю. А яка воля в дня чи стільця?
Значення слова в одній мові не мусить бути кількістю рівно кількости значень іншого слова в іншій мові. Ягельське free є етимологічно рідно руському prïati, prïazeny, але в руській мові сей корінь не знає значення "воля, вільний", бо в германських мовах є те значення в тім корені вторинне. Але ягельське will є рідно руському uolya. Зате германські не знають етимологічно рідного з відповідним значенням слова suoboda, бо воно з його значенням є вторинне в слов'янських. Суто аритметично хоча й виходить рівна кількість лексем у германських та слов'янських – одне етимологічно й семантично спільне, й по однім там і там різне, втім, германське *frijaz та слов'янське *suob-od- мають різні історії внутерніх конотацій, нині прямо не явних, утім присутніх там приховано, й тому робити якісь висновки на підставі ототожнення тих слів є недоречно.
Я за це саме й кажу.
Не подобається. Вільний день у людини може бути й посеред тижня, ніяк не пов’язаний з офіційними вихідними суботою та неділею. Виходить неоднозначно.
Вихідний в людини теж може бути й посеред тижня)) Але розумію про що ви, вільний це не тільки неробочий (і ненавчальний). Хоча в цілому логічно, але справді всі питатимуть "Коли в тебе вільний день? - Вільний взагалі від роботи чи якийсь час вже після неї?"
«ВихідниЙ В Людини (…) – ВільниЙ ВЗагалі від роботи чи якийсь чаС Вже після неї?»
Боже! Що є се таке? Вам українська є явно нерідна, да й у школї єсьте, видно, не вчили ся.
Навпаки, я добре знаю, що люди не дотримуються чергування всюди і завжди і його дуже даремно зробили обов'язковим. Та й В не один звук позначає. Ну але само собою "да... єсьте не вчили ся" це точно розмовна, рідна і шкільна
Онов: ну може треба трохи сильніше пильнувати, але в цілому все ще так думаю