Бо знову таки, морфофонематична засада письма. Се слово тягне до тої же відміни, що й слова: стѡл, мир, дѣд, лис, кат, шум, бѡб тощо, а не до відміни слів на первісне -ь: мѡль, кѡсть, гѡсть, пѫть, семь, шесть, пѧть, пѧсть, тощо. Літера "ь" в написанні "витязь" є графічна формальність. Насправді, морфологічно є там етимологічно */ъ/ (прасл. коротке *u), а "ѕ" є на ділі "мяке" */g/, й "мяким" його чинить не "ь", а /ѧ/. Будь там первісно */ь/ (прасл. коротке *y), то було би: +витяж. Так само й у словах з "ць" на кінці чи на "-иця" – ми таким написанням мимоволі даємо першість в історичнім спадкоємстві вятській мові, бо пишучи додатково "ь" чи "я" після "ц" імплікуємо, що "тверда" вимова фонеми /ц/, як у вятській, є первісна, і що ми маємо додатково – вторинно – позначати її "мякість" на письмі. На ділі ж, і /ѕ/, і /ц/ суть "мякі" самі від себе; до річи, як і "сь" в займеннику "весь" є "мяке" */х/, а не */s/. Ми й не можемо твердо вісти, чи /ѕ/ в давніх говірках руських значило африкату [дзь], то в давньобовгарських говірках вона така була.
Вікінг є вже анахронізм. Навіть коли се слово й набуло іншого значення, й емоційно зафарбленого в нову добу, первісне значення й таке (емоц. зафарблене нове) не конфліктують між собою, бо контексти, в яких витязь в однім значенні й витязь у другім будуть із різних діб, тем і взагалі всього. Яке перекручення?
Дам і за варяг і за витязь. А в загалі кумедно, що у українській мові є два слвоа для вікінгів і обидва означають також просто сильних мужніх чоловіків =)
Даю форму з кінцевим "-ин" що українці споконвічно використовували для народів: русин, литвин, жидовин, німчин тощо.
Даю для того, щоб відрізняти "варягів" (що означає "здоровань") та "варяжинів" (саме "вікінгів").
Я вибрав суфіксу з огляду на те, що слово позначає зайняттям. Але це не в'язно з основою. Мені просто дуже сподобався результат. Може, як вточани (скандинави) > вточець (вікінг).
Річковий розбійник.
sum.in.ua: ushkal Слово може бути запозиченням з фіно-угорських або тюркських мов (ЕСУМ, т.6, ст. 58), але точно передає значення слова "вікінг".
Вікінг — у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії.
Вікінги знову напали на Русь, лишенько.
давньосканд. víkingr – людина з порту чи бухти
дат. vikinger, швед. vikingar, норв. vikingene
Перекладаємо слово вікінг
Є прямий руський фонетичний відповідник до viking-.
Це ж наче відповідник для слова "герой", чи не так?
Я бим героя витязем не звав.
А ще що скажете не це?
За іншою версією, *vitędzь має питомо слов'янське походження і утворене від прасл. *vitь — «здобич»
Сумнівно, бо тоді треба пояснити суфікс *-ENg-.
Тоді +
Ваше "ѕ" передбачає, що Ви пропонуєте говорити "витядзь"?!
Ні, [zʲ ~ ʑ].
Тоді мушу допитатися у Вас, чому писати "витѧѕ", а не "витѧзь", якщо однаково кінцеве "дз" в українській мові не збереглось?
Бо знову таки, морфофонематична засада письма. Се слово тягне до тої же відміни, що й слова: стѡл, мир, дѣд, лис, кат, шум, бѡб тощо, а не до відміни слів на первісне -ь: мѡль, кѡсть, гѡсть, пѫть, семь, шесть, пѧть, пѧсть, тощо. Літера "ь" в написанні "витязь" є графічна формальність. Насправді, морфологічно є там етимологічно */ъ/ (прасл. коротке *u), а "ѕ" є на ділі "мяке" */g/, й "мяким" його чинить не "ь", а /ѧ/. Будь там первісно */ь/ (прасл. коротке *y), то було би: +витяж. Так само й у словах з "ць" на кінці чи на "-иця" – ми таким написанням мимоволі даємо першість в історичнім спадкоємстві вятській мові, бо пишучи додатково "ь" чи "я" після "ц" імплікуємо, що "тверда" вимова фонеми /ц/, як у вятській, є первісна, і що ми маємо додатково – вторинно – позначати її "мякість" на письмі. На ділі ж, і /ѕ/, і /ц/ суть "мякі" самі від себе; до річи, як і "сь" в займеннику "весь" є "мяке" */х/, а не */s/. Ми й не можемо твердо вісти, чи /ѕ/ в давніх говірках руських значило африкату [дзь], то в давньобовгарських говірках вона така була.
Ви пропонуєте, щоб написання "ц" автоматично читалось як "ць" в українських словах, вірно Вас зрозумів?
Абсолютно вірно'сте розуміли.
То ви за "палаць", "піця", "лицяр", "Цєзар", "акцьиз", "муцьин", "міцєлій"?
Не тямлю, як Ви, містячи в своїм питанні висновок про одне, приклади наводите в геть іншім напрямку. І чому наводите всі приклади виключно спосуди?
Тому й дав спосуди, що вони мене цікавлять.
Як ви пропонуєте розрізняти м'яке і тверде "ц"?
Називати вікінгів витязями це перекручення.
Вікінг є вже анахронізм. Навіть коли се слово й набуло іншого значення, й емоційно зафарбленого в нову добу, первісне значення й таке (емоц. зафарблене нове) не конфліктують між собою, бо контексти, в яких витязь в однім значенні й витязь у другім будуть із різних діб, тем і взагалі всього. Яке перекручення?
Від давньоруського "варягъ".
У сучасній українській мові це означає "здоровий чоловік":
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4295-varjagh.html#show_point
Дам і за варяг і за витязь. А в загалі кумедно, що у українській мові є два слвоа для вікінгів і обидва означають також просто сильних мужніх чоловіків =)
Задирака; кривдник.
sum.in.ua: naprasnyk
+
Дякую, Даниле!
від втікає "врізається" та чепеню -анин
Гоже!
Дякую.
XD)
Прямий переклад.
Чого діля?
Вікінг у мові дав.скнд. "той, що живе поруч фйорду(vik-)".
Від давньоруського "варягъ".
У сучасній українській мові це означає "здоровий чоловік":
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4295-varjagh.html#show_point
Даю форму з кінцевим "-ин" що українці споконвічно використовували для народів: русин, литвин, жидовин, німчин тощо.
Даю для того, щоб відрізняти "варягів" (що означає "здоровань") та "варяжинів" (саме "вікінгів").
Від давньоруського "варягъ".
У сучасній українській мові це означає "здоровий чоловік":
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4295-varjagh.html#show_point
Даю форму з кінцевим "-ець" для того, щоб відрізняти "варягів" (що означає "здоровань") та "варяжців" (саме "вікінгів").
Вікінги відомі зі своїх поселень.
від втока (втікає, врізається) "протока, бухта", від двск. vik- "фйорд(протока між скель)"
https://en.wiktionary.org/wiki/Viking#English
Цікавий відповідник. Але як на мене, "вточцем" може бути той же фйорд наприклад, який врізається в гори тощо.
Можливо і так. Я ще думав подати форму подібну до назв слов'янських племен. З чепнем -ан(ин). Що думаєте?
Вточанин?
Так. Була така думка.
Гадаю, додавання новотвору ніколи не завадить.
Вам нема вже на що тратити прасловйянські корені, на всі спосуди вже суть тяклі питомі слова?
Я вибрав суфіксу з огляду на те, що слово позначає зайняттям. Але це не в'язно з основою. Мені просто дуже сподобався результат. Може, як вточани (скандинави) > вточець (вікінг).
Людина, яка займається розбоєм, грабіжництвом.
sum.in.ua: zdobychnyk
Річковий розбійник.
sum.in.ua: ushkal
Слово може бути запозиченням з фіно-угорських або тюркських мов (ЕСУМ, т.6, ст. 58), але точно передає значення слова "вікінг".
Найточніше слово "вікінг" передає слово витязь, бо то є пряма первісна фонетична форма для руської мови від *wiking-.
В жодному разі. Фонетична форма "витязь" набула зовсім иншого поняття. "Витязь" - це "богатир".
загально буде Вточь "Вікінги" за зразком давнього етноніму Чудь
Що за "вточь"?
Так само, як в інших тільки з -ь на кінці.
"той, що живе з моря"