Значення слова

Вікінг — у VIII—XI століттях воїни-мореплавці зі Скандинавії.

Приклад вживання

Вікінги знову напали на Русь, лишенько.

Походження

давньосканд. víkingr – людина з порту чи бухти

Приклади в інших мовах

дат. vikinger, швед. vikingar, норв. vikingene

Варіанти написання
вікінґ, viking
Слово додав

Перекладаємо слово вікінг

витязь
9

fitẽg
<витѧѕ (витязь)>; прямий руський фонетичний відповідник до viking-.

אלישע פרוש 13 квітня 2020
13 квітня 2020

Це ж наче відповідник для слова "герой", чи не так?

13 квітня 2020

Я бим героя витязем не звав.

13 квітня 2020

А ще що скажете не це?

За іншою версією, *vitędzь має питомо слов'янське походження і утворене від прасл. *vitь — «здобич»

13 квітня 2020

Сумнівно, бо тоді треба пояснити суфікс *-ENg-.

13 квітня 2020

Тоді +

21 квітня 2020

Ваше "ѕ" передбачає, що Ви пропонуєте говорити "витядзь"?!

21 квітня 2020

Ні, [zʲ ~ ʑ].

21 квітня 2020

Тоді мушу допитатися у Вас, чому писати "витѧѕ", а не "витѧзь", якщо однаково кінцеве "дз" в українській мові не збереглось?

22 квітня 2020

Бо знову таки, морфофонематична засада письма. Се слово тягне до тої же відміни, що й слова: стѡл, мир, дѣд, лис, кат, шум, бѡб тощо, а не до відміни слів на первісне -ь: мѡль, кѡсть, гѡсть, пѫть, семь, шесть, пѧть, пѧсть, тощо. Літера "ь" в написанні "витязь" є графічна формальність. Насправді, морфологічно є там етимологічно */ъ/ (прасл. коротке *u), а "ѕ" є на ділі "мяке" */g/, й "мяким" його чинить не "ь", а /ѧ/. Будь там первісно */ь/ (прасл. коротке *y), то було би: +витяж. Так само й у словах з "ць" на кінці чи на "-иця" – ми таким написанням мимоволі даємо першість в історичнім спадкоємстві вятській мові, бо пишучи додатково "ь" чи "я" після "ц" імплікуємо, що "тверда" вимова фонеми /ц/, як у вятській, є первісна, і що ми маємо додатково – вторинно – позначати її "мякість" на письмі. На ділі ж, і /ѕ/, і /ц/ суть "мякі" самі від себе; до річи, як і "сь" в займеннику "весь" є "мяке" */х/, а не */s/. Ми й не можемо твердо вісти, чи /ѕ/ в давніх говірках руських значило африкату [дзь], то в давньобовгарських говірках вона така була.

28 квітня 2020

Ви пропонуєте, щоб написання "ц" автоматично читалось як "ць" в українських словах, вірно Вас зрозумів?

28 квітня 2020

Абсолютно вірно'сте розуміли.

28 квітня 2020

То ви за "палаць", "піця", "лицяр", "Цєзар", "акцьиз", "муцьин", "міцєлій"?

29 квітня 2020

Не тямлю, як Ви, містячи в своїм питанні висновок про одне, приклади наводите в геть іншім напрямку. І чому наводите всі приклади виключно спосуди?

30 квітня 2020

Тому й дав спосуди, що вони мене цікавлять.
Як ви пропонуєте розрізняти м'яке і тверде "ц"?

21 січня 2021

Гаразд, нехай запозичення... Та треба зважати, які саме. Кінець кінцем, не <Цезар> руською, а <Цісар(ь)> – тут <ц> значить "м'який" звук. То є ще дуже давнє запозичення. Щодо інших Ваших прикладів, вони суть значно пізніші, й крім того жаден не є пряме запозичення з мови джерела в руську. Щодо "твердого" <ц> в давніх запозиченнях та в питомих формах, напр. у <цар(ь)> є "тверда" вимова <ц> наслідок злиття {t͡ɕ} – "м'якої" вимови з {s} "твердого" → {t͡ɕs} → {t͡s}, що є скорочення внаслідок швидкої вимови ненаголошеного складу <цѣс-> часто мовленого титула <цѣсарь>; "тверда" вимова <ц> в займенника <це> є наслідок злиття "твердих" звуків {t} кореня t- в займенниках <то/те, той/тий, та> та {s} кореня s- в займенниках <се, сей/сий, си/ся>. Відповідно, латинкою форми займенників <це, цей> я пишу через <ts->, або <t’s->, де апостроф передає скорочення, випадіння голосного. Відповідь на питання, як передати "твердий" звук під <ц> в запозиченнях пізніх латинкою залежить від відповіди на питання, чи лишати такі запозичення, або глядіти по їх питомих відповідниках. З одного боку, запозичень, принаймні деяких, не уникнути, тож так чи так деякі доведеться писати. З другого, деякі запозичені форми надто виходять за рамки питомої фонології руської мови... Подекуди звукові елементи в формах запозичень можна ототожнити з відповідними в питомих формах; напр., у <міцелій> <-це-> відповідає <-це> в питомих формах ги: <сонце, серце> з "твердим" звуком під <ц>. Тому, за "найгірша" <-це-> в <міцелій> би не вадило. Оскільки <-це> в тих питомих словах я пишу через <-çe>, то так само би шло його писати й у слові <міцелій>. Що більше вадить у тім слові, є <мі->, оскільки в разі прямого запозичення в руську там слід би чекати <ми->. Те саме й про кінець форми, <-лій>...

21 січня 2021

Спасибі за хороший одвіт.
Я вже мав схожу бесіду про доречність заміни новотвору "піца". Перше я був проти пошуку вкраїнського слова замість італійського "піца", але мене переконали, що це слово руйнує руську фонологію (руською було б "пиця"), як і слова на взір принц, палац, матрац, шприц, абзац, лицар, бо українське "ц" зазвичай м'яке (крім звуконаслідувань та експресивних слів), і такі слова передусім нищать фонетику мови.
Ми ще довго бесідували про те, що робити з іменами власними (Герц, Моцарт). Вирішили, що тут "тверду" вимову вже не уникнути.

21 січня 2021

Не тільки в "звуконаслідуваннях та експресивних словах": <сонце, серце, слівце>...

21 січня 2021

Але не в кінці слів "-ц" або кінцевих "-ца".

21 січня 2021

Пригадую, знайомий киянин ще дражнив нас словами францюз, звав мене Францьом, і казав що це повний абзаць. Говорив, що викличе спець-наз, і введе нам шприць. Не подумайте, то був добрий чоловік. Гарні часи були тоді.

Я ще сварися, що і француз, і шприц, і абзац, і спецназ усе це російські слова (спецназ узагалі чистий совок). Ех пригадав.

21 січня 2021

Щодо власних імен, для замислення нагадаю картину в інших мовах. У тих мовах, що пишуть латинкою з прадавньою традицією, з одної в іншу просто переписують форму з мови джерела. "Цікавіша" є їх вимова, й вона є дуже розмаїта й неоднозначна: найчастіше такі написання читають так, ніби то була питома форма, напр., <z> в <Mozart> в англ. чи фран. читають як [z] відповідно до звичайного читання by default тої літери в тих мовах. В італійській те прізвище читають з [t͡s~d͡z] й не через більшу "сумлінність" італійців щодо вимови за оригіналом, а просто тому, що волею випадку там <z> також значить звук [t͡s]. Коли вдаватися в деталі (а вони, говорячи про вимову, звукову реалізацію суть важливі), то читання одного тільки <z> в <Mozart> є не останнє питання... Навіть таке, ніби само собою зрозуміле читання <t> в тім прізвищі може бути неоднозначне в інших латинописних мовах: у фран. дехто його може взагалі ге мовити, згідно з правилами його нечитання в інших питомих словах, або навпаки на кінці може в вимові бути додатково додано надкороткий голосний [ə~ᵊ]; так само в англ., там нині часто /t/ на кінці реалізують рядом різних звуків, напр. [ʔ], або "змазаною" "шепелявою" вимовою щось ближче до {s}. Те саме й про ніби сам собою зрозумілий <о>... Також вимова в таких мовах залежить і від рівня освіченості індивідуума... Коли уявно примірити ту ситуацію в усім єї розмаї та тонкощах на руську мову, себто пишучи латинкою, й пишучи чуджі ймена за оригіналом, то й у руській цілком можна було би чекати подібного "різночитання"...

21 січня 2021

<Але не в кінці слів "-ц" або кінцевих "-ца".>

?

22 січня 2021

Що немає в українській мові слів, які б закінчувалися на тверде "ц" або на тверде "ца" (крім всяких "клац").

22 січня 2021

Багато б я віддав, щоб англічани записали ім'я Вінтін латинкою як Vwntwn і намагалися прочитати за правилами своєї мови :)

26 квітня 2020

Називати вікінгів витязями це перекручення.

28 квітня 2020

Вікінг є вже анахронізм. Навіть коли се слово й набуло іншого значення, й емоційно зафарбленого в нову добу, первісне значення й таке (емоц. зафарблене нове) не конфліктують між собою, бо контексти, в яких витязь в однім значенні й витязь у другім будуть із різних діб, тем і взагалі всього. Яке перекручення?

21 січня 2021

+++

21 січня 2021

Uimowfa: {ˈβ̞ɪ͡ɘ̞ʲcɜʑ ~ ˈβ̞ɪ͡ɘ̞ʲceʑ}.

варяг
4

Від давньоруського "варягъ".
У сучасній українській мові це означає "здоровий чоловік":
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4295-varjagh.html#show_point

27 травня 2020

Дам і за варяг і за витязь. А в загалі кумедно, що у українській мові є два слвоа для вікінгів і обидва означають також просто сильних мужніх чоловіків =)

напрáсник
2

Задирака; кривдник.
sum.in.ua: naprasnyk

Andrii Andrii 26 квітня 2020
26 квітня 2020

+

26 квітня 2020

Дякую, Даниле!

вяряжин
1

Від давньоруського "варягъ".
У сучасній українській мові це означає "здоровий чоловік":
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4295-varjagh.html#show_point

Даю форму з кінцевим "-ин" що українці споконвічно використовували для народів: русин, литвин, жидовин, німчин тощо.
Даю для того, щоб відрізняти "варягів" (що означає "здоровань") та "варяжинів" (саме "вікінгів").

вточанин
1

від втікає "врізається" та чепеню -анин

Danylo Shelest 26 квітня 2020
26 квітня 2020

Гоже!

26 квітня 2020

Дякую.

26 квітня 2020

XD)

26 квітня 2020

Прямий переклад.

26 квітня 2020

Чого діля?

26 квітня 2020

Вікінг у мові дав.скнд. "той, що живе поруч фйорду(vik-)".

варяжець
0

Від давньоруського "варягъ".
У сучасній українській мові це означає "здоровий чоловік":
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/4295-varjagh.html#show_point

Даю форму з кінцевим "-ець" для того, щоб відрізняти "варягів" (що означає "здоровань") та "варяжців" (саме "вікінгів").

посáдник
0

Вікінги відомі зі своїх поселень.

Andrii Andrii 26 квітня 2020
вточець
0

від втока (втікає, врізається) "протока, бухта", від двск. vik- "фйорд(протока між скель)"
https://en.wiktionary.org/wiki/Viking#English

Danylo Shelest 26 квітня 2020
26 квітня 2020

Цікавий відповідник. Але як на мене, "вточцем" може бути той же фйорд наприклад, який врізається в гори тощо.

26 квітня 2020

Можливо і так. Я ще думав подати форму подібну до назв слов'янських племен. З чепнем -ан(ин). Що думаєте?

26 квітня 2020

Вточанин?

26 квітня 2020

Так. Була така думка.

26 квітня 2020

Гадаю, додавання новотвору ніколи не завадить.

26 квітня 2020

Вам нема вже на що тратити прасловйянські корені, на всі спосуди вже суть тяклі питомі слова?

26 квітня 2020

Я вибрав суфіксу з огляду на те, що слово позначає зайняттям. Але це не в'язно з основою. Мені просто дуже сподобався результат. Може, як вточани (скандинави) > вточець (вікінг).

здобичник
0

Людина, яка займається розбоєм, грабіжництвом.
sum.in.ua: zdobychnyk

Andrii Andrii 26 квітня 2020
ушкáл
0

Річковий розбійник.
sum.in.ua: ushkal
Слово може бути запозиченням з фіно-угорських або тюркських мов (ЕСУМ, т.6, ст. 58), але точно передає значення слова "вікінг".

Andrii Andrii 26 квітня 2020
26 квітня 2020

Найточніше слово "вікінг" передає слово витязь, бо то є пряма первісна фонетична форма для руської мови від *wiking-.

26 квітня 2020

В жодному разі. Фонетична форма "витязь" набула зовсім иншого поняття. "Витязь" - це "богатир".

вточин
0

загально буде Вточь "Вікінги" за зразком давнього етноніму Чудь

Danylo Shelest 26 квітня 2020
26 квітня 2020

Що за "вточь"?

26 квітня 2020

Так само, як в інших тільки з -ь на кінці.

морянин
0

"той, що живе з моря"

Danylo Shelest 26 квітня 2020
Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями