У найдавніших памятках д.-рус. є дану назву засвідчено в формах <донь, доньскъ>, що в рус. мові дає регулярний рефлекс з гармонізацією *о перед *ь слабим.
___
Відмінювання:
Nom.: Dwny
Gen.: Doni
Dat.: Doni
Acc.: Dwny
Loc.: Doni
Instr.: Dwnïõ/Dwnniõ
Я не можу навести приклади літописних джерел, оскільки власні назви окремими статтями в "Матеріалах" Срезнівський дає дуже винятково. Їх можна рісти тільки читаючи підряд приклади з пам'яток під іншими статтями. Але, напр., Фасмер у своїй статті на слово Данія наводить такі давні форми, посилаючись на:
Новгородську I літопись, та на зх.-рус. літопись (з посиланням на Соболівсьского). Можете дати в Google донь, доньскъ, доньскъи, доньскыи по тяклих джерелах.
Листи Тараса Шевченка
1839 – 1843 рр.
18.11.1842 р. До П. М. Корольова
18 листопада 1842 р. С.-Петербург Ноября 18 – 1842.
Спасибі тобі, мій голубе, що хоч ти мене не забуваєш: прочитав я твоє ласкаве письмо тілько позавчора, бо позавчора вернувся в Петербург. Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину. Пливши в Стокгольм, я скомпонував «Гамалія», невеличку поему, та так занедужав, що ледви привезли мене в Ревель, там трошки очуняв. Приїхав у це прокляте болото та й не знаю, чи вже й виїду. Хоч лікар і говорить, що ничево, одначе так кивне головою, що аж сумно дивиться. Сьогодні оце трошки легше стало, можна хоч перо в руках удержать. А, лебедику, як не хочеться кидать землю, хоч вона й погана! а треба буде, хоч воно ще й рано. Молю тілько милосердного Бога, щоб поміг мені весни діждати, щоб хоч умерти на Україні. Заставили мене злидні продать свої компонования всі – і дрюковані і не дрюковані.
https://www.t-shevchenko.name/uk/Corresp/1839-43/1842-11-18.html
Читається як "Даччина".
Дарма що це слово давно відоме, його витоки хибні: https://www.jggj.dk/Dacia.htm ; http://coollingua.blogspot.com/2010/10/blog-post_28.html?m=1 .
Я цього разу схильний до галицького вжитку, де слова, що позначають пожильців Данії, мають корінь "-дан-": "данець", "данський".
Ближче до самоназвища.
++