Даруйте, що слово повторюється, проте -щизна — це польський варіянт, -щина — український. Приклад: Wołoszczyzna/Волощина.
+. Республіканець - Народодержавець.
Республіканська Партія - Народна або Народодержавна Партія.
Українська Народна Республіка - Українська Народна Держава. Так само і з КНР.
КНДР - Корейська Народно Демократична Держава - КНДД. ФРН - Федеративна Народна Держава Німеччина - ФНДН. Саме "respublica" з латинської мови перекладається як держава.
goroh.pp.ua: республіка
ЕСУМ (спіл):
поспі́льщина «республіка»
поспільща́к «республіканець»
поспі́льний «громадський, суспільний»
поспі́льство «народ; (іст.) селяни, міщани» (заст.)
goroh.pp.ua: спілка
ГРОМАДА 1, и, жін. 1. Група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. Не стій на заваді колгоспній громаді! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 349); Гукнув [Еней] на всю свою громаду І тихо Зевсу помоливсь (Іван Котляревський, I, 1952, 257); [Тиміш:] Коло млина у нашому Брусові була оце рада — парубків та дівчат громада (Степан Васильченко, III, 1960, 72); * Образно. Громада бузьків спала на очерет (Василь Стефаник, I, 1949, 90). 2. Об'єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація. Державі не повинно бути діла до релігії, релігійні громади не повинні бути зв'язані з державною владою (Ленін, 10, 1949, 64); Віталій Стратонович.. за причетність до студентської громади сидів чомусь аж у варшавській в'язниці (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 85). 3. іст. На Україні і в Білорусії — поземельне селянське об'єднання, а також збори членів цього об'єднання. Громада зібралась у волость і загула, як бджоли в улику (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Напас Кандзюба йшов проти громади (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 46); — А ми землю одберемо! — відповів замість Назарова Семен Красняк. — Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 705). 4. Організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в 60—90 рр. XIX ст. В період розвитку промислового капіталізму українська буржуазія прагнула створити свої політичні організації і виробити свою політичну програму. Для цього вона створювала так звані громади, які об'єднували значні групи української буржуазної інтелігенції (Історія СРСР, II, 1957, 258). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 173.
Оскільки значення слова громада пасує до слова республіка як найкраще, то утворивши од нього слово громадство - республіка як на мене доволі влучно. Окрім того громада слово ще з Давньоруської мови (говорів) і на українській землі відоме здавніх давен.
Слово громада вже яко найлiпше служить значенням community, company, team, и ще, але на значення respublica не тягне.
Illya Honcharuk, не пасує. Ни в одному з Вами наведеных прикладѡв з писаных творѡв нема звязку меџи словом »громада« та поняттєм »республика«. Ни в Котляревского, бо там »на всю громаду« = »на все село«, й нияк не »державу«, сей бо твѡр є высмiх; »парубкѡв та дiвчат громада« теж, ясна рiч не »республика парубкѡв та дiвчат«. »Религийнi громады« = »религийнi республикы«?? А »студентьска громада« се про що? Ще »республика бузькѡв«... А Вы ще кажете, »пасує ... якнайкраще« ― ни боком. Слово »громада« та його похѡднi бы лiпше годили ся яко вѡдповiдники словам »социум«, »социальный« то що.
Як сутямок народній державі
народ це польське слово (запозичене). Тут краще підходить слово громада. ГРОМАДА 1, и, жін. 1. Група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. Не стій на заваді колгоспній громаді! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 349); Гукнув [Еней] на всю свою громаду І тихо Зевсу помоливсь (Іван Котляревський, I, 1952, 257); [Тиміш:] Коло млина у нашому Брусові була оце рада — парубків та дівчат громада (Степан Васильченко, III, 1960, 72); * Образно. Громада бузьків спала на очерет (Василь Стефаник, I, 1949, 90). 2. Об'єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація. Державі не повинно бути діла до релігії, релігійні громади не повинні бути зв'язані з державною владою (Ленін, 10, 1949, 64); Віталій Стратонович.. за причетність до студентської громади сидів чомусь аж у варшавській в'язниці (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 85). 3. іст. На Україні і в Білорусії — поземельне селянське об'єднання, а також збори членів цього об'єднання. Громада зібралась у волость і загула, як бджоли в улику (Нечуй-Левицький, II, 1956, 260); Напас Кандзюба йшов проти громади (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 46); — А ми землю одберемо! — відповів замість Назарова Семен Красняк. — Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 705). 4. Організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в 60—90 рр. XIX ст. В період розвитку промислового капіталізму українська буржуазія прагнула створити свої політичні організації і виробити свою політичну програму. Для цього вона створювала так звані громади, які об'єднували значні групи української буржуазної інтелігенції (Історія СРСР, II, 1957, 258). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 173.
Ілля, ви серйозно? Запозичене? А нічого, що наша мова просто переповнена словами з коренем -рід-... Родина, родова, родовід, родитися, природа, родич... Чи й вони з польської прийшли?! )
Так, корінь загальнослов'янський, але спосіб утворення може бути польським, хоча сам я не знаю
Ох уж ці полякофоби. Польської боятись - українською не поговорити. І так можно до всіх слов'янських мов. Хоча особисто мені подобається слово нарід, а не народ.
Щойно за допомогою перекладача переклав і можу сказати, що польською народ буде люд, отже це не польське слово, та й обережним потрібно бути перед приписуванням до поляків слов'янських слів адже поляки не єдині слов'яни, є багато слів однакових у споріднених мовах, а инак й не може бути, бо инак мови не будуть спорідненими й ще не відомо чи українці в поляків запозичили, чи мож навпаки
Про польське походження форми нарóд. Будь воно з польської, наголос би був нáрод. Скорiйше вже з росiйської, й наголос и голосна /о/ це прозраджує. Українська форма є таки нáрѡд, латинкою (моя правопись): narwd, вимова: [`nɑrʏd].
Стосовно наголосів можна помовчати бо в різних регіонах наголос може бути різний є ще одна форма така як нарід тут вже точно наголос не там де ви звикли
Микола Ттт, ну й де є наголос у /нарід/, де ми не звикли? Про форму /нарід/ уже писано вище, в т.ч. мною. <бо в різних регіонах наголос може бути різний> Ви про що? Я писав про наголос у польськiй мовi ― вiн падає на передостаннiй склад, тому форма /нарóд/ ледве би могла прийти з польської.
Наголос у нарід зазвичай не на тому складі на якому наголос у народ, тобто на різних складах. Але я не думаю, що це польське слово так само як не думаю, що воно російське, я впевнений що це слово українське
Микола Ттт, Ви як читаєте? Я не писав, ож наголос у формi народ и формi нарiд є на тому самому складi. Цитую себе ще раз: »Українська форма є таки нáрѡд, латинкою (моя правопись): narwd, вимова: [`nɑrʏd].« Бачите, на первому складi, а в формi нарóд на другому. Форма нáрiд очивидно не польська, а українська, про що я писав и вище. А от форма нарóд таки скорiйше росiйська, бо в українськiй мовi в цьому положеннi /о/←*o в питомих словах бути не може.
Якщо вживати нарід замість народ, то все одно буде народня республіка, а не нарідня, народній супротив, а не нарідній тощо.
Микола Ттт, що значить "все одно буде"?? Фонологично питома українська форма й у разi прикметника йме бути як раз ото "нарідн- ій/-я/-є/-i (-ий/-а/-е/-i)". Форми з /о/←*o в т.зв. закритому складi суть українськiй фонологиї чужi.
Звучить просто проте найбільш влучно.
По-ста(ва)-ть, частина "ста" відіграє ключову роль в конструкції слова.
Установа/установці - Республіка/республіканці. На відміну від Народоправницького строю правління зусереджується правовим спрямуванням на розвиток постатей;
На мою думку, такі слова як "громада" чи "спільне" не доречні з точки зору логіки та політичних термінів.
Надхнуто формами поспíльщина »республика«, поспiльщáк »республиканець« из Етим.сл.укр.м., том V., стор. 374, ст. на сл. СПIЛ. Я лиш троху змiнив морфологичний вигляд цих форм, вiдкинувши префикс по-, та замiнивши -ина на -изна, пор. поняття подiбного кола, як-от: вiтчизна. Етимология та морфология слова: *s- »разом« + *pwl- »пiв, половина«, вiдки историчне поняття рiльних робiт, при яких дiлянки (=поли, тобто половини, читай частини) поля було дiлено мiж участниками роботи, вiдти поняття перенесено на справу чи роботу спiльну взагалi; -щ- є вариантом черговання суфикса -ськ- перед /-и-/, ← *ьsk-, який зазвичай служить на творення прикметникiв належности або причетности до поняття, вираженого основою (на вiдмiну вiд суфикса -н-, який служить зазвичай на творення прикметникiв якости або характера, пор. спiльний »який роблено разом«, *спiльський »належний до сполу, тобто громади тощо«), + -изна.
Гарне слово.
А чому саме так, чому не назвати спільщизною унію, федерацію, конфедерацію?
Гарне слово, але справді, що робити з федерацією?
+
Республіка - це форма правління, федерація - форма устрою. Це два різних поняття.
Та це ясно, але слова маємо знайти й для сього, й для того.
Чи не слід додати твар "співчизна"?
За що ("для якого терміна") би <співчизна> було?
Не знаю, думав ино, що "співчизна" є фонетична міна до "спільщизна".
А, таки є. Правда, {ʃt͡ʃ} би там и тако було.
Дякую, між иншим. Та мїна ми править за ще доказ на користь латинки. Писане <спіЛЬщизна> турить ино читання з {lʲ}, не даючи то йначе читати. Латинкою же писане spwlscizna дає <-l-> в тім контексті читати й {-lʲ-}, й {w}, и {ʎ} чи {j}, чи й гето {∅}.
Радий, що допоміг)
Гадаю, розумієте, чому я жалію не мігши дати то слово латинкою тоді.
Ваші мотиви суть ясні, але більшість Вашу латинку не зрозуміють, а я її через нестачу знань не можу як слід оцінити.
+++