Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
Уря́дник — Чиновник, должностное лицо.
r2u.org.ua: чиновник
Уря́д — 1) Должность.
«Вмер паволоцький полковник, що послі Шрама уряд держав». К. ЧР. 15.
«Який-такий уряд — луччий, ніж проста служба». Ном. № 956.
«Не знаю, то ще не за мого вряду було, — казав чабан». Екатер
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/61360-urjad.html#show_point
Від праслов'янського *urędъ, звідки й чеське úřad, що також значить «посада», звідти й українське слово відрядження «відхід від посадових обов'язків, від свого уряду» та давньоруське отрѧдити «відсторонити від посади».
САН, у, чол.
Звання духовної особи, служителя культу.
Культову, релiгiйну термiнологiю чiпати не треба. Там усi слова запозиченi, так само як i сама релiгiя
Які з'явилися в останні роки XX століття.
Один золотий наперсний хрест — ознака сану — прикрашав широкі груди, січового панотця (Яків Качура, II, 1958, 437).
Вони обидва були кандидатами духовного сану, та не одного були походження (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 7).
-
церк.-сл. та рос. сан, накинуте в час СРСР. Вважається (Mikl. EW 288; TEl I 240, ІІ 151; Огиенко 34; Шипова 275; Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 127; Младенов 569; Skok ІІІ 199) запозиченим у староболгарську мову з дунайсько-булгарської (пор. тур. чаг. кипч. san)
Знову дурню написали. Який СРСР? Боже, що ви пишете? Скажіть, будь ласка, коли утворився СРСР?
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Санъ = сан, досто́їнство (С. Жел.).
Полко́вническій, полко́вничій = полко́вницький. — П. санъ = полко́вницство. — Полковницство зложив з себе. К. Ч. Р.
Сан, достоїнство...
Помістя — Должность, служба, место.
«Чи не знаєте, кажу, де б тут помістя можно знайти»? МВ. І. 23.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/43332-pomistja.html#show_point
Жіночого роду. Від прасл. sěděti, sěsti (‹*sědti).
goroh.pp.ua: сидіти
Жіночого роду. Від прасл. sěděti, sěsti (‹*sědti).
goroh.pp.ua: сидіти
Московське.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/64750-chyn.html#show_point
–
r2u.org.ua: чин
Московське в цьому значінні.
Ні, у сім значенні воно засвідчено ще тоді, коли Москви не було на жоднім платі (🗺️).
《Ні, у сім значенні воно засвідчено ще тоді, коли Москви не було на жоднім платі (🗺️).》
А що ви схотіли посперечаться з Грінченком, то хоча б доведіть свої слова.
До слова, коли Москви не було, не було й новітньої української мови.
Мат. сл. друс., т. 3, ст. 1519.
У Желехівського це слово також є в цьому значенні. Тому звинувачення в московськости непідперті.
Там усі джерела або чисто церковнослов'янські, або мішані, або з теперішніх московських земель, тож це нічого не доводить
3 нівгородських джерела, 1 можливо плесківське, 1 білоруське, і 6 руських.
Руські землі, а мова церкрвнослов'янська
Иносе, припустимо. Як тоді різнити семантику руську від бовгарської/московської?
《Мат. сл. друс., т. 3, ст. 1519.
У Желехівського це слово також є в цьому значенні. Тому звинувачення в московськости непідперті.》
Спочатку ви навели приклад із словниці чужої мови. У тій самій словниці знаходимо й слова "влачити", "вражьдовати", "глава", "глаголъ"... Тобто цей довід можна одкинуть.
Ви читали про галицьке москволюбство 19 століття? Що слово є в Желехівського, ще нічого не доводить. Там нема згадки про етимологію цього слова. А Грінченко просто каже, що воно московське.
Південнослов'янські твари слів одразу впізнати й відкинути. А вот щодо семантики слів, то як Ви можете довести, що певне значення певного слова є питоме? Що ті ж класики (що постали сливе вчора в исторічнім ізмірі) вживають слово в його питомім значенні? Ба в Нечуя-Левицького читаємо:
⟨⟨Архімандрити і протоєреї сіли кожний по чину, неначе хто їм порозписував місця, а світські професори, хоч далеко розумніші од них, тулилися позаду, як школярі.⟩⟩
⟨⟨В малих хуторах вона вважала себе за досить велику панію і часто хвалилась своїм чином.⟩⟩
⟨⟨Панія Висока хотіла піддержать свою репутацію капітанші й часто любила нагадувать сусідам ні з сього ні з того про чин та капітанські документи свого чоловіка.⟩⟩
>Що слово є в Желехівського, ще нічого не доводить. Там нема згадки про етимологію цього слова.
Єтимология Вам скаже, що слово се є вспадковане від давньоруської, а там із праслов'янської, це ж не є новина для когось)
>А Грінченко просто каже, що воно московське.
Отож бо, “просто каже”.