САН, у, чол.
Звання духовної особи, служителя культу.
Культову, релiгiйну термiнологiю чiпати не треба. Там усi слова запозиченi, так само як i сама релiгiя
Які з'явилися в останні роки XX століття.
Один золотий наперсний хрест — ознака сану — прикрашав широкі груди, січового панотця (Яків Качура, II, 1958, 437).
Вони обидва були кандидатами духовного сану, та не одного були походження (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 7).
-
церк.-сл. та рос. сан, накинуте в час СРСР. Вважається (Mikl. EW 288; TEl I 240, ІІ 151; Огиенко 34; Шипова 275; Мелиоранский ИОРЯС 10/4, 127; Младенов 569; Skok ІІІ 199) запозиченим у староболгарську мову з дунайсько-булгарської (пор. тур. чаг. кипч. san)
Знову дурню написали. Який СРСР? Боже, що ви пишете? Скажіть, будь ласка, коли утворився СРСР?
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Санъ = сан, досто́їнство (С. Жел.).
Полко́вническій, полко́вничій = полко́вницький. — П. санъ = полко́вницство. — Полковницство зложив з себе. К. Ч. Р.
Сан, достоїнство...
Уря́д — 1) Должность.
«Вмер паволоцький полковник, що послі Шрама уряд держав». К. ЧР. 15.
«Який-такий уряд — луччий, ніж проста служба». Ном. № 956.
«Не знаю, то ще не за мого вряду було, — казав чабан». Екатер
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/61360-urjad.html#show_point
Від праслов'янського *urędъ, звідки й чеське úřad, що також значить «посада», звідти й українське слово відрядження «відхід від посадових обов'язків, від свого уряду» та давньоруське отрѧдити «відсторонити від посади».
Помістя — Должность, служба, место.
«Чи не знаєте, кажу, де б тут помістя можно знайти»? МВ. І. 23.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/43332-pomistja.html#show_point
Жіночого роду. Від прасл. sěděti, sěsti (‹*sědti).
goroh.pp.ua: сидіти
Жіночого роду. Від прасл. sěděti, sěsti (‹*sědti).
goroh.pp.ua: сидіти
Уря́дник — Чиновник, должностное лицо.
r2u.org.ua: чиновник