Приєднуюсь до Андрія. Бачу у "правині" право. Якщо навіть до Ніколаса, то "правити" тяжіє до "чинити за правилом". Запитаюсь, що вагоміше для імперії: право, хоч би й правило, чи амбіція? Гадаю саме остання є коренем імперії, усі її правила чи права - від неї.
Надто розмито. Крім того прав-ин-а суто внутрішньо-семантично просто не може значити "державу, край, землю, якою хто править", що є явно передбачено в данім слові.
Від велѣти/велѣти "impero (*imparo) = велю". Точний переклад первотовку лат. imperium я тут волю бо: 1) є чимало різних тям сього кругу з малими різрицями, різнити же їх є ( = треба), тому товмачити тяму imperium вільно ту ті тями місить/плете; 2) товк "велити/веліти" тягне до тями "володіти, волода, держати = "правити"); держава" є й у мові руській. Творено чепенем *-ъін- (*-ūn-) значити місто, край, землю чи тяг ( = належність) до міста, землі, края) (крім инших товків), на пр.: пустъіни "пусте місто, пустий край"). Твар велъіни є древень з *-и (ги: берегъіни => берегъініа, господъіни => господъініа); поруч даю й новіший твар з -іа ("-я"), та міну ( = варіант) з -ь (ги: пол-ъін-ь, прост-ъі-нь, гол-ъі-нь "рівнина (*голе місто)", твьрд-ъін-ь "твердь (*тверде місто)". Себо велъіни/велъініа/велъінь є *"місто/край/земля під велінням".
Чому, дозвольте Вас спитати, ви проти "цісарщина", утвореного питомим "-щина" від слова "цісар", яке дійшло до нас ще з праслов'янської мови і достеменно означає "імператор"?
До часів СРСР українці називали "імператор" лишень словом "цісар", що свідчать словники:
r2u.org.ua: император Ідентично збереглося у сучасній літературній чеській (císař) та словацькій (cisár) мовах, схоже у польській (cesarz).
Від праслов'янського *cěsаrъ, cěsаrъ, яке зводиться до нар.-лат. caesárius (› лат. caesárеus) «цісарський», що походить від етимологічно нез’ясованого лат. Caesar, яке спочатку було власним ім’ям Ceasar.
https://goroh.pp.ua/Етимологія/цісар У XVIII-XIX ст. "Цісарщиною" ж звали єдину імперію, з якою активно взаємодіяли українці в ті часи – Австрійську Імперію.
Кого лякає, що слово пов'язане з ім'ям Цезаря, нагадую, що слов'янське слово "король" (псл. *korljь, чес. král, слв. kráľ, пол. król, сер. краља) походить власного імени володаря франків Карла Великого (Karl), який правив ще у 700-их роках нашої пори.
Його ім'я стало як кажуть у росії "нарікательним", що усі слов'яни стали називати усіх у світі королів словом, яке первісно було ім'ям однієї конкретної людини – короля Карла.
То є субйєктивно-оціночний підхід до передачі поняття. А також вибірковий, де вибрана одна (з числа) якість перетинається й з іншими подібними поняттями, яким також може бути приписано загарбницькі риси (хіба те саме не сказати про колонію, монархію, деспотизм, тоталітаризм тощо?).
Дієслово повелівати є вторе від веліти/велити. Й оскільки значить веліти/велити точно те же, що повелівати, то творити похідні тями від повел- є неекономно й зайво.
Імперія — історична форма державно-політичного утворення.
Аккадська імперія за часів Саргона Аккадського була однією з перших великих імперій.
лат. imperium − наказ, верховна влада, управління, держава
Перекладаємо слово імперія
Бо підпорядковується єдиному праву.
from Old French empire "rule, authority, kingdom, imperial rule", тобто від слова "правити"
Чим тоді це поняття відрізнятиметься від «держави», де всі громадяни по суті теж підпорядковуються єдиному праву?
Приєднуюсь до Андрія. Бачу у "правині" право. Якщо навіть до Ніколаса, то "правити" тяжіє до "чинити за правилом". Запитаюсь, що вагоміше для імперії: право, хоч би й правило, чи амбіція? Гадаю саме остання є коренем імперії, усі її правила чи права - від неї.
Надто розмито. Крім того прав-ин-а суто внутрішньо-семантично просто не може значити "державу, край, землю, якою хто править", що є явно передбачено в данім слові.
Від велѣти/велѣти "impero (*imparo) = велю". Точний переклад первотовку лат. imperium я тут волю бо: 1) є чимало різних тям сього кругу з малими різрицями, різнити же їх є ( = треба), тому товмачити тяму imperium вільно ту ті тями місить/плете; 2) товк "велити/веліти" тягне до тями "володіти, волода, держати = "правити"); держава" є й у мові руській. Творено чепенем *-ъін- (*-ūn-) значити місто, край, землю чи тяг ( = належність) до міста, землі, края) (крім инших товків), на пр.: пустъіни "пусте місто, пустий край"). Твар велъіни є древень з *-и (ги: берегъіни => берегъініа, господъіни => господъініа); поруч даю й новіший твар з -іа ("-я"), та міну ( = варіант) з -ь (ги: пол-ъін-ь, прост-ъі-нь, гол-ъі-нь "рівнина (*голе місто)", твьрд-ъін-ь "твердь (*тверде місто)". Себо велъіни/велъініа/велъінь є *"місто/край/земля під велінням".
Чому, дозвольте Вас спитати, ви проти "цісарщина", утвореного питомим "-щина" від слова "цісар", яке дійшло до нас ще з праслов'янської мови і достеменно означає "імператор"?
Цікавий варіант
Хоча як на мене треба щось лаконічніше
Це радше розмовна йому назва. Проте слово влучно передає зміст.
еем, не зовсім, це спосіб правління - царизм, монархізм, демократизм
Так, царизм, або ліпше, царат, це спосіб урядування. До того ж цар, це не зовсім українське слово
Згоджуюся з попередніми відгуками. Окрім того, наросток -изм не є нашим. Тут краще згодилося б слово царство.
Ні. Наддержавою може бути й демократична країна
Згоден з Михайлом. Це поняття вже закріплене в теорії міжнародних відносин.
Кумедний відповідник.
До часів СРСР українці називали "імператор" лишень словом "цісар", що свідчать словники:
r2u.org.ua: император
Ідентично збереглося у сучасній літературній чеській (císař) та словацькій (cisár) мовах, схоже у польській (cesarz).
Від праслов'янського *cěsаrъ, cěsаrъ, яке зводиться до нар.-лат. caesárius (› лат. caesárеus) «цісарський», що походить від етимологічно нез’ясованого лат. Caesar, яке спочатку було власним ім’ям Ceasar.
https://goroh.pp.ua/Етимологія/цісар
У XVIII-XIX ст. "Цісарщиною" ж звали єдину імперію, з якою активно взаємодіяли українці в ті часи – Австрійську Імперію.
Кого лякає, що слово пов'язане з ім'ям Цезаря, нагадую, що слов'янське слово "король" (псл. *korljь, чес. král, слв. kráľ, пол. król, сер. краља) походить власного імени володаря франків Карла Великого (Karl), який правив ще у 700-их роках нашої пори.
Його ім'я стало як кажуть у росії "нарікательним", що усі слов'яни стали називати усіх у світі королів словом, яке первісно було ім'ям однієї конкретної людини – короля Карла.
Ну ні, цісаром лиш імператора австрії звали, імператор констянтин не цісарь =)
Це слово з праслов'янської мови, ним не могли звати ЛИШЕ автріяцького імператора!
Усім імперіям характерні загарбницькі війни, таким чином вони розширювали свої землі та вплив
То є субйєктивно-оціночний підхід до передачі поняття. А також вибірковий, де вибрана одна (з числа) якість перетинається й з іншими подібними поняттями, яким також може бути приписано загарбницькі риси (хіба те саме не сказати про колонію, монархію, деспотизм, тоталітаризм тощо?).
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/63914-cisarstvo.html#show_point
Від "цісар" - "імператор".
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/63917-cisar.html#show_point
Від «imperare» - командувати, наказувати.
Від «повелівати».
Дієслово повелівати є вторе від веліти/велити. Й оскільки значить веліти/велити точно те же, що повелівати, то творити похідні тями від повел- є неекономно й зайво.
Від «звеліти».
Наголос на «я». Від слова «розпоряджатись».
* основа горл- та наросток -ина
* від "Імперія - держава, що поглинає держави, народи." (поглинати, горло)