Саме форму "престіл" з ікавізмом (
uk.wikipedia.org: Ікавізм) подає дорепресивний Словарь Грінченка:
r2u.org.ua: престол
В незакритому складі "пересто-" як "кіт" але "коти", "котові" тощо.
Український відповідник церковно-слов'янського "прѣ" (як у "прѣстолъ") є наше "пере-", тому даю "пере-стіл", а не болгарське "пре-стіл".
Від слова «стіл», яким звали трон в давньовкраїнські часи (дав.-рус. столъ) — це була давньоруська назва князівського трону. Від нього походять слова «стольний град», «столиця» — «місто, де знаходиться стіл правителя».
Даю перше "веле-", що ще з праслов'янської мови означає щось значущіше: "велерибою" називали кита у праслов'янській мові, а оригінальна форма російського "верблюд" українською та иншими мовами є "вельблуд" (великий блукальник).
У давньоруській мові трон звали словом "СТОЛЬЦЬ", але щоб не давати зменшену форму, даю навпаки форму з "-ище".
Але ж стілець, не столець.
Ну може бути.
<і> в стілець є цілком мисливо – дія морфологічного водностайнення: крім називного відмінка однини є в формах геть усіх инших відмінків *о "гармонизовано", тому цілком мисливо, що всі ті форми перетягнуть один єдиний твар називного відмінка на свій бік. Напр., непрямі відмінки слова "стіл" не набули твари з *о гармонизованим, очевидно тому, що твар називного відмінка з гармонизованим *о є проти тварів усіх непрямих відмінків один єдиний. У тварі *столище нема передумов для гармонизації *о, бо він в усіх відмінціх є в складі полім.
Як у словах кінець, вітець, Ви, здається, вже це раніше були яснили.
Від слова «стіл», яким звали трон в давньовкраїнські часи (дав.-рус. столъ) — це була давньоруська назва князівського трону. Від нього походять слова «стольний град», «столиця» — «місто, де знаходиться стіл правителя».
Від слова «стіл», яким звали трон в давньовкраїнські часи (дав.-рус. столъ) — це була давньоруська назва князівського трону. Від нього походять слова «стольний град», «столиця» — «місто, де знаходиться стіл правителя».
Даю перше "вель-", що ще з праслов'янської мови означає щось значущіше: "велерибою" називали кита у праслов'янській мові, а оригінальна форма російського "верблюд" українською та иншими мовами є "вельблуд" (великий блукальник).
Від слова «стіл», яким звали трон в давньовкраїнські часи (дав.-рус. столъ) — це була давньоруська назва князівського трону. Від нього походять слова «стольний град», «столиця» — «місто, де знаходиться стіл правителя».
Може бути.
А можна "стол"?
Це є суржик.
Стол[-ище] тоді теж? Поясніть, якщо можете, чому "стол" це суржик. "Прошу до столу" замість "Прошу за стіл".
А чули колись слово "стол" у вкраїнській? За правилами вкраїнської мови в наголошеному закритому складі відбувається гармонизація (звуження) - перехід |о| → |і|. У родовому відмінкові (до столу) склад розкривається й відповідно має там "о".
>За правилами вкраїнської мови в наголошеному закритому складі відбувається гармонизація (звуження) - перехід |о| → |і|.
Не всюди. Ще суть случаї, коли прислівник, але словник.
Добродії, ви просто повторюєте помилки одне одного.
По-друге, до чого тут "звуження"?
По-третє, до чого тут "гармонізація"?
По-четверте, якщо бути точним, не "відбувається", а "відбувалася", цей перехід занепав, для нього вже немає звуцьких підстав.
По-п'яте, |о| — це яка транскрипція? Звуцька? Звучинна?
По-шосте (як наслідок "по-четверте"), через занепад цього переходу прибл. у 18 ст., у новоутворених словах 18-19+ ст. часто О.
По-сьоме, "словник" може бути з польської на додачу. Так сказано в Шевельова, якого слід би почитати, щоб якщо не розуміти дещо, то хоча б знати.
По-перше, ніяких "правил" у живих мовах просто немає. "Правилами" ми (нерідко на свій розсуд) називаємо найпоширеніші, найбільш теоретично виправдані закономірності, зразки, узори, які ми бачимо вже після того, як щось за ними відбулося. Ніхто ніяких правил (у цьому розумінні, бо слова, хоч не всі це розуміють, можуть мати по кілька значень й одтінків значень) не встановлював ні до початку, ні на початку перебігу. Вживаючи слово "правило" щодо Мови, ви самі себе заплутуєте: таке, схоже, спіткало й добродія Єлисія. Якщо вже не можете позбутися цього кореня, то краще сказати "як правило", ніж "за правилом". А ще краще — "переважно", "здебільшого", "зазвичай", "найчастіше".
>Звуцька? Звучинна?
???
»>Звуцька? Звучинна?
???«
Той питає, чи то є фонетична запись, а чи фонематична
Саме так. "Звуцтво" — фонетика, "звучина" — "фонема", "звучинство" — "фонематика"
Те, чи чув я "стол" у якості українського слова не має ніякого значення. Тому що навіть якщо чув, то це не аргумент. Правило є правило, стосовно слова "стіл". Але ж як воно стосується "столища"? Нижче запропоновано "стілище". Це не тому, що я хочу посперечатися. Мені хочеться побачити аргументи "за", або " проти". От і все.
Не чули, бо його просто нема в нашій мові, тільки в суржику. У "столищі" так само розкривається склад: сто-ли-ще.
У цьому явищі суть тонкощі, але "стол" бути не може.
<стол>
<Це є суржик.>
Tô e dosta proste (inogbeyske, "simplistic") tóucouanïe, pravopisy ti ne daieity znati ci za <o> e *o ladyeno abo né.
Ose, iz Slœuvnika govœuroc Polésïa, 204: <стиль>, <столь>, <сту͡оль> "stelya", de u <и / o / y͡o> imõty pèredati, xotya xabo, ta rœuznui slédui ladyeinïa *o.
Gòlôunuy prõg ladyeinïa *o e õzxe cèlêncouanïe. Sama ge õzcœusty e douge pèstra — tô mogeity bouti i [ʷo], a na pisymé cuiriliçeiõ tô né yaco ne rozlouciti œd [ʷɔ, u̯͡ɔ, ʷɒ, u̯͡ɒ] (iz *o neladyena) ci [ɔ, ɒ] (iz *u).
<точка> "point" /ˈtɒt͡ʃ.ka ~ ˈtɒt͡ʃ.ka/ : <точка> [tu̯͡ot͡ʃ.ka ~ tʷot͡ʃ.ka].