Це чужий вираз "Easter egg" у значенні чогось прихованого і до цього ж чужа традиція — ховати яйця. Тому все логічно, що й калькувати слово буде розумно, а не вигадувати єдинорогів.
Єдине, що бентежить — словобудова, де вкінці "день" скоротили до "Д" тобто ВеликоДка. Утім, а чому б ні? Морфологічно так наче не можна утворювати слова в українській мові, але як на мене... Сленговим воно може бути. Тай і в айтішному жаргоні воно використовується вже дуже давно, років 10, дай Боже
Якщо це з давньоіранської, то також сумнівно, проте це такі далекі часи, що скоро будемо зводити до запозичень із гарчання динозаврів, аби лиш прибрати будь-які запозичення в українській мові.
Цікаво виходить, як поляки стали посередниками? І чому посередниками не були одразу українці? Нам Іран ближче ніж їм.
Я б більше повірив, що воно пішло із жупа́н - «начальник округу».
Як до дідька, воно може бути польським запозиченням, якщо ще у періоду 1216—1221 років використовується у руських листах? Яким боком в той час пшеки могли його нам принести?
А дохристиянська українська колядка:
Пане-господарю! На твоїм подвір'ї верба стоїть, Тонка, висока, листом широка. На тій вербі трійця горіла. Три гистри впало, три морі стало...
Це тільки й доводить, що слово пан завжди використовувалося на території України, коли ще поляки як нарід не існували, а польської мови й в думках не було!
Здається, ніби етимологи були якісь змосковщені, бо лядськість цього слова точно не доведена.
Чому?