Як до дідька, воно може бути польським запозиченням, якщо ще у періоду 1216—1221 років використовується у руських листах? Яким боком в той час пшеки могли його нам принести?
А дохристиянська українська колядка:
Пане-господарю! На твоїм подвір'ї верба стоїть, Тонка, висока, листом широка. На тій вербі трійця горіла. Три гистри впало, три морі стало...
Це тільки й доводить, що слово пан завжди використовувалося на території України, коли ще поляки як нарід не існували, а польської мови й в думках не було!
Здається, ніби етимологи були якісь змосковщені, бо лядськість цього слова точно не доведена.
Не думаю, що за якісь 6 років існування СРСР, вони встигли б накинути якісь слова , особливо "відрізок". Фіксується у 1928 Російсько-український словник технічної термінології (І. Шелудько, Т. Садовський). Як на мене, наше слово, можливо новотвір того часу від самого Шелудька чи Садовського.
Сфокусувати - Спрямувати / Зосередити (збіросвіт),
Розфокусувати - Відвернути / Розосередити (збіросвіт).
Якщо це з давньоіранської, то також сумнівно, проте це такі далекі часи, що скоро будемо зводити до запозичень із гарчання динозаврів, аби лиш прибрати будь-які запозичення в українській мові.
Цікаво виходить, як поляки стали посередниками? І чому посередниками не були одразу українці? Нам Іран ближче ніж їм.
Я б більше повірив, що воно пішло із жупа́н - «начальник округу».