Українські йменники на "-ин(а)" утворюють од прикметників. Як знайдете бодай одного такого йменника, утвореного од дієслова, до Вас можна буде прислухатись.
По українському словотвору не на Ваше виходить. Новина не наслідок новлення, однина не на наслідок однення, третина не наслідок третіння, телятина не наслідок телячення тощо. "-ин(а) позначає річ із якоюсь прикметою: новина = щось нове, третина = щось третє, однина = щось одне, телятина = щось теляче тощо.
Згоден, мало б бути "світленок" або "світленка". Але світлина може бути частиною світла, як людина є частиною люда, а порошина є частиною пороха. І це не спростовує той факт, що світлина утворюється внаслідок світлення.
Однак український словотвір не дає змоги вільно товмачити значіння слова "світлина". Світлина - це щось світле чи (як Ви самі кажете) частина світла. Фотографія - це ні те ні те.
Якщо є ''світлина'', то повинна бути і ''темнина''. Ще немає? А я так собі думаю, що це могла би бути декомунізована назва знімка-негатива. Маразм крєпчал!..
Чудове українське слово, воно не є нове, а є просто рідковживаним. СВІТЛИНА, и, ж. 1. зах., заст. Фотографія. Багато з тих листів, світлин і рукописів моїх і Франка знищила воєнна хуртовина (У. Кравч., Вибр., 1958, 424).
Лиш тепер побачив, що "снимок" було в російській мові, і цілком може бути, що наш "знімок" є росіянізмом, калькою російського слова.
https://ru.wiktionary.org/wiki/снимок
"Старі люди, старі люди" – то є вже ги "свята корова". Старі 1000 літ? Отоді то би була річ (аргумент). А так, проти всіх тих діб, коли на Руси попанували хто міг, ті "старі", яких ми'смо могли чи можемо чути, суть "молодь". З тим же бо спіхом и по нас будуть літ за 100 казати "старі мовили ..., то се є правильно".
Сутніше до слова *зним- за "фотографію": з російської то воно теоретично й може бути калька, але виключних доказів сьому нема, сяким же правом бо разить тяму "фотографія (nomen), фотографувати (verbum): німецька - Aufnahme (← nehmen имати/яти, auf- "на-", приблизно "з-"), низозімською - opname, за тим же зразком, шпанською. toma, від tomar "яти/имати", діньською - optagelse, від op-tage = зн-яти, op-tag-else = зн-им-ък(а). Що є все се - який "дух загальної логики", що кожному язику ("народу") шептав окремо, що дію "фотографувати" та річ "фотографію" є "космично-обйєктивно найліпше передати поняттям дієслова имати/яти"? Чи таки був який язик, який первим таким правом сю тяму разив від дієслова "яти/имати", и де в мові того язика була явніша мисель ("логіка") між дією "яти/имати" та "фотографувати"? А вже, на шпанців грішити ні чого, а вто німці... Та то суть ино думи - я поки не вім, котре з того є правда.
Те, що відбуватиметься за 100 років - ми не відаємо. Це є дуже самовпевнено стверджувати, що про нас так говоритимуть десь у XXII столітті - "старі люде говорили". Було б добре, аби хоч якось згадали. Дивно, що Ти не згадав польське слово zdjęcie - дієслівний іменник від zdjąć. Відповідно "знимка" від "знімати".
Фотокамерою "знімають" або "знимкують", але навряд чи будуть нею колись "світлити" чи "світлинкувати" - то більше підходить до процесу проявлення, який вже майже канув в Лету з появою кольорових принтерів. Тож мабуть "знімок" залишиться як варіант.
Лиш тепер побачив, що "снимок" було в російській мові, і цілком може бути, що наш "знімок" є росіянізмом, калькою російського слова.
https://ru.wiktionary.org/wiki/снимок
"Світлина" побутувало уже в 20 столітті.
"Світлопис", що свідчать словники - ні. Тобто якщо ви візьмете це слово в українську мову, це буде словом, яке проникло в українську мову у 21 столітті, на сто літ позніше од "світлини".
Твар <світлина> не може значити "фотографія", не тякнуть бо сякий знак самі части слова: чепінь -in-a, яко правило, творить имена знаку часть/одиниці чого від имен (fwr "вір" => forina "ворина", zyrno "зерно" => zyrnina "зернина", leud "люд" => leudina "людина", desẽtina тощо), або шиб на що (часто в рослинах: ueprina <= *"на шиб вепря ягоди (мохнаті, щетинисті)", ogina <= *"на ш. ожа кущ ожини (колючі)" тощо), або ймена від прикмети (daunina *"що давнє", buistrina *"що бистре", istina *"що йисте", roslina *"що росле"; див. більше: Język prasłowiański, F. Sławski (стор. 120) під *-ina.
Того, <світлина> би могло значити хиба: що світле (яку річ світлу), або часть/одиницю світла, чи що на шиб світла. Нич из того не тякне тяму "фотографія.
Слово світлина є штучно творено і не має потрібної семантичної мотивації. Яка ще мовна практика? Ідіть на корпус української мови й гляньте його вживання й у кого – то суть де більше писаки від ⅓ чи й ¼ ХХ ст.
Самі ж пишете - daunina *"що давнє", buistrina *"що бистре", istina *"що йисте", roslina *"що росле". Світлина є "що світле", бо фотографії це по суті світло вловлене на поверхні чогось. Не забувайте, що перші фотографії були чорно-білі, і в часи, коли слово "світлина" з'явилося, товді фотографія це що було - поверхня, на якій є порошок чутливого до світла елементу, який під упливом світла темнів (чи світлів, я не відаю), так і з'являлися фотографії. Ними були шматки поверхні, намальовані світлом, де чорні ділянки це ті, де світло попало, а білі це ті, де світло не попало (чи знову ж таки навпаки). Якщо геть на хлопський розум, то уявіть, що ви в повній темряві насипали світлочутливий порошок на стіл і ліхтариком на нему виписали портрет Мадонни. Там, де ви світили, порошок буде темним, а де не світили, він буде білим.
Сама суть фотографії в тому, що вона виділяє те, що більш світле.
"Фотографія" не є "що світле", а "що світлене, явлене світлом". И слова <buistrina, istina, daunina> й под. є творено від прикметників, а не від именників. Відповідно, слово <світлина>, будучи творено від прикметника "світлий" би значило не що їнше *"що світле, світлу річ", а "фотографія" – ще раз – не є "що світле, світла річ", а "річ, явлена світлом".
Єлисію, зробімо дослід. Шукаєш в Google слово "світлина". Маєш отримати приблизно 27 млн. скутків. Далі шукаєш "suétlopisy". Отримуєш два скутки, і то з цього осідку. Висновок з досліду: "світлина" вже є давно усталеним означенням на запозичення "фотографія". Це щодо Твого "Твар <світлина> не може значити "фотографія"".
То нич не значить. Suétlopisy бисте не могли найти, бо то є моєю правописсю. И гражданкою <світлопись> бисте нашли в Google ледве, бо крім дурного <світлина> доти ник про тякле слово за "фотографію" не думав. Що слово яке ходить 1000 раз ище не значить воно є добре.
Коли слово є куто штучно (що само по собі не мусить бути зле) та з хибною вихідною мотивацією, то кількісні дані суть абсолютно ірелевантні. Я вповні розумію ентузіазм люду з "цікавого" слова, яке "лоскоче" тим, що є відмінне від вятського <фотография>, та люд, який його підхоплює, не має критичного тла розпізнати хибність вихідної мотивації слова.
Інший яскравий приклад слова, яке набирає обертів підхоплення з дурним ентузіазмом, є слово <реп'яшки>, яке також було штучно куто без належного розуміння суті поняття. Тож, правду кажете, як і в разі з <вподобайкаю>, та кількість тут не значить нич.
Від "блик(ати світлом фотопристрою)" і "обличьчьа". Перш за все підходить до поньатьтьа (фото..)портрету і може й взагалі портрету. Мій слововитвір (присвьачую прекрасній Льудині "Ф.В.")
Фотографія — результат фотографічного процесу; зображення, електронне або отримане на певному матеріалі, наприклад на цупкому папері.
Збірка фотографій з події.
гр. φώς − світло та γράφω − пишу
Перекладаємо слово фотографія
Світлина - це щось світле. А фотографія - це суміш усяких ступенів світла.
Гадаю правильно замість "щось світле" уявити "від лину світла". Тоді і й усякі ступені притуляться.
Притуляться, як знайдете инші приклади з цього ряду. А як ні, то не притуляться.
Від висвітлювання. Це й є питомий український відповідник. Відразу видко в кого в соцмережах українські налаштунки і не сперечається.
Українські йменники на "-ин(а)" утворюють од прикметників. Як знайдете бодай одного такого йменника, утвореного од дієслова, до Вас можна буде прислухатись.
це відіменникове утворення, походить від "світло".
І наголос на передостанньому слкаді: світлИна.
Ви хочете сказати, що світлина це шматок світла чи що?
майже,
тільки з залученням образного мислення
Як на мене, притягнуто за вуха. Ну дуже сильно притягнуто.
фотографія - світлина r2u.org.ua: світлина
фотографувати - світлити r2u.org.ua: світлити
Наявність слова в словнику нічого не доводить сама по собі. Відомо, що це так зване "коване" слово, а їх не всі кували до ладу.
А що Ви пропонуєте на заміну?
Oleksa Rusyn світлина - це наслідок світлення. А світлення - це обробка(вплив) світлом.
По українському словотвору не на Ваше виходить. Новина не наслідок новлення, однина не на наслідок однення, третина не наслідок третіння, телятина не наслідок телячення тощо. "-ин(а) позначає річ із якоюсь прикметою: новина = щось нове, третина = щось третє, однина = щось одне, телятина = щось теляче тощо.
Згоден, мало б бути "світленок" або "світленка". Але світлина може бути частиною світла, як людина є частиною люда, а порошина є частиною пороха. І це не спростовує той факт, що світлина утворюється внаслідок світлення.
Однак український словотвір не дає змоги вільно товмачити значіння слова "світлина". Світлина - це щось світле чи (як Ви самі кажете) частина світла. Фотографія - це ні те ні те.
Якщо є ''світлина'', то повинна бути і ''темнина''. Ще немає? А я так собі думаю, що це могла би бути декомунізована назва знімка-негатива. Маразм крєпчал!..
О! Циганви з декомунізацією головного мозку завезли... Ніна, позбав нас своєї присутності на цьому ресурсі, будь ласкава.
Світлинник — фотокамера
Світлинниця — фотоальбом
Світляр(ка), світлиняр(ка) – фотограф
Світлина — фотографія
- бо світло це російське слово (в них свєт), українською треба замінити слово світло якимось таким, якого немає у росіян (жарт!)
Скоро 100 вподобайок!
Чудове українське слово, воно не є нове, а є просто рідковживаним. СВІТЛИНА, и, ж. 1. зах., заст. Фотографія. Багато з тих листів, світлин і рукописів моїх і Франка знищила воєнна хуртовина (У. Кравч., Вибр., 1958, 424).
Гарно, але словотвірна калька.
То й що? Суть передає, значить удала калька.
Світлинник — фотокамера
Світлинниця — фотоальбом
Світляр(ка) – фотограф
Світлина — фотографія
Лиш тепер побачив, що "снимок" було в російській мові, і цілком може бути, що наш "знімок" є росіянізмом, калькою російського слова.
https://ru.wiktionary.org/wiki/снимок
Чув так колись казали старі люде на заході України: "вбрались, як до знимки".
"Старі люди, старі люди" – то є вже ги "свята корова". Старі 1000 літ? Отоді то би була річ (аргумент). А так, проти всіх тих діб, коли на Руси попанували хто міг, ті "старі", яких ми'смо могли чи можемо чути, суть "молодь". З тим же бо спіхом и по нас будуть літ за 100 казати "старі мовили ..., то се є правильно".
Сутніше до слова *зним- за "фотографію": з російської то воно теоретично й може бути калька, але виключних доказів сьому нема, сяким же правом бо разить тяму "фотографія (nomen), фотографувати (verbum): німецька - Aufnahme (← nehmen имати/яти, auf- "на-", приблизно "з-"), низозімською - opname, за тим же зразком, шпанською. toma, від tomar "яти/имати", діньською - optagelse, від op-tage = зн-яти, op-tag-else = зн-им-ък(а). Що є все се - який "дух загальної логики", що кожному язику ("народу") шептав окремо, що дію "фотографувати" та річ "фотографію" є "космично-обйєктивно найліпше передати поняттям дієслова имати/яти"? Чи таки був який язик, який первим таким правом сю тяму разив від дієслова "яти/имати", и де в мові того язика була явніша мисель ("логіка") між дією "яти/имати" та "фотографувати"? А вже, на шпанців грішити ні чого, а вто німці... Та то суть ино думи - я поки не вім, котре з того є правда.
Те, що відбуватиметься за 100 років - ми не відаємо. Це є дуже самовпевнено стверджувати, що про нас так говоритимуть десь у XXII столітті - "старі люде говорили". Було б добре, аби хоч якось згадали. Дивно, що Ти не згадав польське слово zdjęcie - дієслівний іменник від zdjąć. Відповідно "знимка" від "знімати".
Я про те, що то може бути калька в усіх тих мовах, від якоїсь одної мови.
Фотокамерою "знімають" або "знимкують", але навряд чи будуть нею колись "світлити" чи "світлинкувати" - то більше підходить до процесу проявлення, який вже майже канув в Лету з появою кольорових принтерів. Тож мабуть "знімок" залишиться як варіант.
Єлисіє, а як воно є у чеській, польській, словацькій? Вони теж кажуть "знімати фотографію" чи ні?
Словаки та чехи тако не кажуть.
Либонь, найліпше, що я чула.
Світлинник — фотокамера
Світлинниця — фотоальбом
Світляр(ка) – фотограф
Світлина — фотографія
Лиш тепер побачив, що "снимок" було в російській мові, і цілком може бути, що наш "знімок" є росіянізмом, калькою російського слова.
https://ru.wiktionary.org/wiki/снимок
Таки так і є.
Звучить як термін який пояснює процес чи ідею створення фото. Фотографування.
А дієслово — засвітлити.
На початку 20 ст. на сході України не говорили світлина, а казали образчик.
Шило на зменшувально-пестливе мило.
Вимова: suétlopisy {ˈsʲβ̞i͡etlʷopɪ͡ɘsʲ ~ ɕβ̞i͡etlʷopɪ͡ɘɕ}, suétlopisi {ˈsʲβ̞i͡etlʷopɪ͡ɘsɪ ~ ɕβ̞i͡etlʷopɪ͡ɘsɪ}, suétlopisiõ {ˈsʲβ̞i͡etlʷopɪ͡ɘsʲːʊʷ ~ ɕβ̞i͡etlʷopɪ͡ɘɕːʊʷ}.
Suétlo- "φωτο-" + pisy "γραφεία".
Нащо нам калька, якщо уже маємо своє давнє слово?
Котре то "давнє" слово міните? Не вже <світлина>? То що є для Вас "давнє"?
"Світлина" побутувало уже в 20 столітті.
"Світлопис", що свідчать словники - ні. Тобто якщо ви візьмете це слово в українську мову, це буде словом, яке проникло в українську мову у 21 столітті, на сто літ позніше од "світлини".
"... уже в 20 столітті" XD
Твар <світлина> не може значити "фотографія", не тякнуть бо сякий знак самі части слова: чепінь -in-a, яко правило, творить имена знаку часть/одиниці чого від имен (fwr "вір" => forina "ворина", zyrno "зерно" => zyrnina "зернина", leud "люд" => leudina "людина", desẽtina тощо), або шиб на що (часто в рослинах: ueprina <= *"на шиб вепря ягоди (мохнаті, щетинисті)", ogina <= *"на ш. ожа кущ ожини (колючі)" тощо), або ймена від прикмети (daunina *"що давнє", buistrina *"що бистре", istina *"що йисте", roslina *"що росле"; див. більше: Język prasłowiański, F. Sławski (стор. 120) під *-ina.
Того, <світлина> би могло значити хиба: що світле (яку річ світлу), або часть/одиницю світла, чи що на шиб світла. Нич из того не тякне тяму "фотографія.
Суха теорія, яка розбивається об живу мовну практику засвідчену словниками.
Слово світлина є штучно творено і не має потрібної семантичної мотивації. Яка ще мовна практика? Ідіть на корпус української мови й гляньте його вживання й у кого – то суть де більше писаки від ⅓ чи й ¼ ХХ ст.
Самі ж пишете - daunina *"що давнє", buistrina *"що бистре", istina *"що йисте", roslina *"що росле". Світлина є "що світле", бо фотографії це по суті світло вловлене на поверхні чогось. Не забувайте, що перші фотографії були чорно-білі, і в часи, коли слово "світлина" з'явилося, товді фотографія це що було - поверхня, на якій є порошок чутливого до світла елементу, який під упливом світла темнів (чи світлів, я не відаю), так і з'являлися фотографії. Ними були шматки поверхні, намальовані світлом, де чорні ділянки це ті, де світло попало, а білі це ті, де світло не попало (чи знову ж таки навпаки). Якщо геть на хлопський розум, то уявіть, що ви в повній темряві насипали світлочутливий порошок на стіл і ліхтариком на нему виписали портрет Мадонни. Там, де ви світили, порошок буде темним, а де не світили, він буде білим.
Сама суть фотографії в тому, що вона виділяє те, що більш світле.
"Фотографія" не є "що світле", а "що світлене, явлене світлом". И слова <buistrina, istina, daunina> й под. є творено від прикметників, а не від именників. Відповідно, слово <світлина>, будучи творено від прикметника "світлий" би значило не що їнше *"що світле, світлу річ", а "фотографія" – ще раз – не є "що світле, світла річ", а "річ, явлена світлом".
Єлисію, зробімо дослід. Шукаєш в Google слово "світлина". Маєш отримати приблизно 27 млн. скутків. Далі шукаєш "suétlopisy". Отримуєш два скутки, і то з цього осідку. Висновок з досліду: "світлина" вже є давно усталеним означенням на запозичення "фотографія". Це щодо Твого "Твар <світлина> не може значити "фотографія"".
То нич не значить. Suétlopisy бисте не могли найти, бо то є моєю правописсю. И гражданкою <світлопись> бисте нашли в Google ледве, бо крім дурного <світлина> доти ник про тякле слово за "фотографію" не думав. Що слово яке ходить 1000 раз ище не значить воно є добре.
27 млн. скутків якраз значать багато чого. Та ж огидна «вподобайка» ледве дотягує до 50 тис. - оце нич не значить.
Коли слово є куто штучно (що само по собі не мусить бути зле) та з хибною вихідною мотивацією, то кількісні дані суть абсолютно ірелевантні. Я вповні розумію ентузіазм люду з "цікавого" слова, яке "лоскоче" тим, що є відмінне від вятського <фотография>, та люд, який його підхоплює, не має критичного тла розпізнати хибність вихідної мотивації слова.
Інший яскравий приклад слова, яке набирає обертів підхоплення з дурним ентузіазмом, є слово <реп'яшки>, яке також було штучно куто без належного розуміння суті поняття. Тож, правду кажете, як і в разі з <вподобайкаю>, та кількість тут не значить нич.
А що скажете про слово "дитина"? Вона ж не є похідним від якогось "диту".
Чим Вам реп'яшки не вгодили, Ялисію?
Скорочено від світлина чи світлопис(ь).
Для сленґу, бо зараз молодь не каже "фотографія", а більше "фотка".
спиняємо мить:)
Я під впливом Вашого слова запропонував "часті́йка". Надіюсьа не образитесьа. Ідея звісно ж Ваша.
Від "блик(ати світлом фотопристрою)" і "обличьчьа". Перш за все підходить до поньатьтьа (фото..)портрету і може й взагалі портрету. Мій слововитвір (присвьачую прекрасній Льудині "Ф.В.")
Покращую (напевно) будову слова під впливом цікавої ідеї яку запропонувала користувачка Darina Rudo в цій же темі: "миттєспинка спиняємо мить:)".