Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) : Фотограф – фото́граф (-фа), світляр (-ра́). r2u.org.ua: фотограф
-ар, -яр — дуже поширений суфікс на означення особи певної професії; найчастіше при іменникових основах: байкар, бляхар, біляр, вівчар, віспар, кобзар, штукар, дзвонар, злидар, книгар, скотар, пачкар, чоботар, дояр,плугар (плуга́тар), тесляр, коминяр, вапняр, голяр, повістяр, газетяр, скляр, лі́кар, то́кар, пи́сар, бо́ндар. Наголос дуже часто на -а́р, -я́р.
Вона стисліша як для письма, так і для мовлення.
"Світлописання" теж невдала споруда, бо світлом ж не пишуть! Але так прозвали "фотографування" давні люди, і увійшло в народ, хоч логічно було би назвати світлярство "світлоловленням", бо фотографи ловлять світло у фотокамеру.
Я за два слова: світляр і світлиняр. Світлиняр очевидно має логічнішу будову, але не розумію причини цуратися "світляря". Так, слово може означати багато речей пов'язаних зі світлом, може означати навіть ліхтар (ліхт — світло; ліхт + ар), але може означати й фотографа. Не те шо може, а й означало. Слово старе, куте, чого його бо'ятися? У нашій і багатьох інших мовах багато слів за будовою не є "найкращими" й теоретично можуть означати купу різних речей. Ну й що? Переживемо. Я не бачу аж такого конче кращого значення для слова "світляр" за "фотографа".
Уподоба!
Слово "снимок" давніше було в російській мові, і цілком може бути, що наш "знимка" є росіянізмом, калькою російського слова.
https://ru.wiktionary.org/wiki/снимок
фотографія - світлина
фотографувати - світлинувати або світлинити, наростки -ува- та -и- рівнобіжни: наросток -и-вказує на перехідливу дію. Наросток -і- може вказувани на неперехідливу дію: фотографуватися - світлиніти, фотографувати себе, або робити "селфі". Світлиняр - той, хто робить селфі. Селфі - світлиня з м'яким "н".
Пригадую у школі ще вчитель розповідала про те, що наказали їй нас вчити, що "собака" це він, а вона каже: "Так а яка різниця, можна і він сказати, і вона".
Це до того, що якщо дуже хотіти позначити фах як щось, що має стать - то це зробити можна. От тільки навіщо? Наприклад, я називав її своїм вчителем, і вона не ображалася. На вчительку від інших, правда теж.
Тому якщо комусь так кортить наділяти статтю те, що може і буде позначати (за означенням) і чоловіків і жінок, то варто спитати, а що ви цим намагаєтеся розрізнити? І навіщо?
Потрібно виходити з того, шо є мові притаманно й рідно. Нині з фемінітивів роблять дуже велику річ, наче в нашій мові до того їх не існувало. Я дуже проти тулення фемінітивів туди, де їм просто не місце, так само як проти тулення мускулятивів туди, де їх просто не треба. Але розрізнення статі граматично в ремеслі існує в українській мові здавна, й існує в інших слов'янських мовах.
До слова, таке велике несприйняття слова "вчителька" нав'язувалося ше за часів СРСР, де соціалізм (чи то імперіалізм) говорив людям рівно те саме — він і вона — вчитель. А те, шо люди самі, а особливо в малому віці, творять слова жіночого роду, без прохань чи підказок від інших, показує потребу в живій мові на таке розділення. А якшо є факт живої мови, який випливає з її природи, без упливу інших мов, культур, чи ідеологій, то цей факт ніякий наказ, чи правопис заперечувати не має права.
Правда, не завжди й для ремісничих іменників потрібні два роди, я й сам проти ОБОВ'ЯЗКОВОСТІ розділення статі в ремеслі, але то вже інше питання.
Фотограф — людина що створює фотографії за допомогою фотокамери.
Робота фотографа може складати просту зйомку натюрморту, портрету, пейзажу і т.д. або зйомку і обробку матеріялу.
Перекладаємо слово фотограф
Наросток -ар (-яр) указує на творення чогось. У вашому випадкові світла (замість світлини), тому має бути світлиняр.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) : Фотограф – фото́граф (-фа), світляр (-ра́). r2u.org.ua: фотограф
-ар, -яр — дуже поширений суфікс на означення особи певної професії; найчастіше при іменникових основах: байкар, бляхар, біляр, вівчар, віспар, кобзар, штукар, дзвонар, злидар, книгар, скотар, пачкар, чоботар, дояр,плугар (плуга́тар), тесляр, коминяр, вапняр, голяр, повістяр, газетяр, скляр, лі́кар, то́кар, пи́сар, бо́ндар. Наголос дуже часто на -а́р, -я́р.
Розумієте, Василю, фото -- це і є світло: фотографія -- світлопис.
фотографія - світлина
фотографувати - свитлинувати
сфотографувати - засвітлинувати
фотограф - світлинар
світляр - той, що робить світло
світлинар - той, що робить світлини (світлинує)
Але форма "світляр" дійсно є у словниках, коли "світлинар" у словниках немає:
r2u.org.ua: світл*р
Карл-Франц Ян Йосиф,
хай є, вона є невдала.
Вона стисліша як для письма, так і для мовлення.
"Світлописання" теж невдала споруда, бо світлом ж не пишуть! Але так прозвали "фотографування" давні люди, і увійшло в народ, хоч логічно було би назвати світлярство "світлоловленням", бо фотографи ловлять світло у фотокамеру.
Карл-Франц Ян Йосиф,
писати не значить ино "наносити знаки на носій, з якого йих потім можуть читати".
<бо світлом ж не пишуть>
Ba.
фотограф - світляр r2u.org.ua: світляр
фотографувати - світлити r2u.org.ua: світлити
сфотографувати - відсвітлити, світлити r2u.org.ua: відсвітлити
Світлинник — фотокамера
Світлинниця — фотоальбом
Світляр(ка) – фотограф (слово є у словниках, його не придумали тут)
Знімок, Знимка, Світлина — фотографія
фотограф - Світляр, (вона) світлярка
Словник чужослів Павло Штепа
Я за два слова: світляр і світлиняр. Світлиняр очевидно має логічнішу будову, але не розумію причини цуратися "світляря". Так, слово може означати багато речей пов'язаних зі світлом, може означати навіть ліхтар (ліхт — світло; ліхт + ар), але може означати й фотографа. Не те шо може, а й означало. Слово старе, куте, чого його бо'ятися? У нашій і багатьох інших мовах багато слів за будовою не є "найкращими" й теоретично можуть означати купу різних речей. Ну й що? Переживемо. Я не бачу аж такого конче кращого значення для слова "світляр" за "фотографа".
Уподоба!
Слово "снимок" давніше було в російській мові, і цілком може бути, що наш "знимка" є росіянізмом, калькою російського слова.
https://ru.wiktionary.org/wiki/снимок
Звідки взялося м'яке "н"? Хіба те, що він робить світлинЯ?
фотографія - світлина
фотографувати - світлинувати або світлинити, наростки -ува- та -и- рівнобіжни: наросток -и-вказує на перехідливу дію. Наросток -і- може вказувани на неперехідливу дію: фотографуватися - світлиніти, фотографувати себе, або робити "селфі". Світлиняр - той, хто робить селфі. Селфі - світлиня з м'яким "н".
Бо він засвічує плівки
Це коли не дуже досвідчений фотограф)
ну та))
Бо це вже є, усталено і досить поганити мову бозна-чим. Статі не має, як і всі назви роду занять (раптом хто не в курсі).
То що Ви тут забули, коли "всталено"? Тут люд глядає питомих слів, а не "всталених".
Гуглом занесло. Шукав варіантів перекладу "фронтвумен" на свою голову. Але посміявся гарно.
П.С. А "глядає" то що таке?
"Глядати" = "шукати".
"Статі не має, як і всі назви роду занять..."
Ну не всі, то не правда.
Пригадую у школі ще вчитель розповідала про те, що наказали їй нас вчити, що "собака" це він, а вона каже: "Так а яка різниця, можна і він сказати, і вона".
Це до того, що якщо дуже хотіти позначити фах як щось, що має стать - то це зробити можна. От тільки навіщо? Наприклад, я називав її своїм вчителем, і вона не ображалася. На вчительку від інших, правда теж.
Тому якщо комусь так кортить наділяти статтю те, що може і буде позначати (за означенням) і чоловіків і жінок, то варто спитати, а що ви цим намагаєтеся розрізнити? І навіщо?
Потрібно виходити з того, шо є мові притаманно й рідно. Нині з фемінітивів роблять дуже велику річ, наче в нашій мові до того їх не існувало. Я дуже проти тулення фемінітивів туди, де їм просто не місце, так само як проти тулення мускулятивів туди, де їх просто не треба. Але розрізнення статі граматично в ремеслі існує в українській мові здавна, й існує в інших слов'янських мовах.
До слова, таке велике несприйняття слова "вчителька" нав'язувалося ше за часів СРСР, де соціалізм (чи то імперіалізм) говорив людям рівно те саме — він і вона — вчитель. А те, шо люди самі, а особливо в малому віці, творять слова жіночого роду, без прохань чи підказок від інших, показує потребу в живій мові на таке розділення. А якшо є факт живої мови, який випливає з її природи, без упливу інших мов, культур, чи ідеологій, то цей факт ніякий наказ, чи правопис заперечувати не має права.
Правда, не завжди й для ремісничих іменників потрібні два роди, я й сам проти ОБОВ'ЯЗКОВОСТІ розділення статі в ремеслі, але то вже інше питання.
Владимир, повертайтесь, будь ласка, в однокласники.
Мене там ніколи не було.