Малювати = Галювати.
малювати
Від слова шар, з псл. šarъ «пляма; візерунок; колір», звідки й теперішнє слово «шар».
фарба
колір
Уже додавши це слово раніше, вирішив глянути на словник давньоруської мови, і в ньому виявилися такі слова:
Шарописатель, шаръчии, шарьница — живописец!
http://oldrusdict.ru/dict.html
Відмінюється як слово вбивця.
є писар є живописець, є закінчення -ар
а ще є живо - буйно - широким помахом
живописар - великий обсяг і живість самого чину (процесу)
ціловито доладньо
Мальовник, мальовниця.
(Сл. Кримського).
"Ганна Барвінок називала Шевченка талановитим мальовником".
В дорадянській українській мові маляри малювали й картини.
Адже ми говоримо про сучасну мову, а не дорадянську. Тому стаття (не знаю, як назвати питомим словом) написана некоректно
Так звана "сучасна" мова є мова офіційного суржику. Правдива мова — це мова українських класиків Івана Семеновича Нечуй-Левицького, Тараса Григоровича Шевченка, Пантелеймона Олександровича Куліша та инших.
Краще бути колишнім російськомовним, який неідеально говорить українською, аніж з чистою українською цуратися відновлення української мови, вільної від Білодідівщини.
Ви такий українець, а жодне українське слово на цьому сайті не вподобали. Ви як ті політики, які надягнули вишиванку, жупан, а глянь, що всередині — вата.
Ви Шевченка почитайте краще. Там стiльки язичiя. Треба обережно ставитися до всеï лексики Шевченка, так само й инших письменникiв, поетiв.
Наприклад:
I чужому научайтесь, свого не цурайтесь.
За правилами сучасного правопису правильно буде: i чужоГО научайтесь, бо чужому навчатися - калька з москвинськоï "чужому учиться"
А вам би будь-яке московське та болгарське слово пхати в рот, так радий будете.
Научайтесь таки не московське, а староболгарське. Іронія ваша глупа, як і ви сам, бо на руський шиб було б "навчайтеся", прочитайте що таке зяяння.
Я Шевченка процитував! До мене які питання? Ви знову неуважно прочитали коментар.
Художник за походженням могло би бути своїм, але про нього пишуть що нав'язане з російської
goroh.pp.ua: краска
І. Огієнко. Український стилістичний словник. Львів, 1924, с. 129:
Живописець, -сця, давнє живописець, вжив. в Г[аличині]., а також в серб., чеськ. і м[осковській]. На В[еликій]. У[країні]. це давнє наше слово випірається нм. [німецьким] маляр.
Як це ще ніхто не почав що московщина!11! як тут
живопис
Теж вважаю що "живопис", "живописець" можна лишити