ВИ́ТЯЗЬ, я, чол., поет. Хоробрий воїн, герой, богатир 
sum.in.ua: vytjazj
Дуже давно перейняте. То чи слід такими словами розкидатися?
Я гадаю, що так, коли можна легко створити слово на своєму мовному ґрунті. Гадаю до того ж, що українцеві негоже називати хоробрих людей вікингами.
Так витязь все ж таки, а не вікінг. Хоч уважається, що "витязь" йде від "víking", та перше слово є пристосоване для руської мови.
Значіння слова-джерела од того ж не змінилось.
P. S. "Пристосоване" - ще одне польсько-галицьке слово. Коли Ви справді боронити єдину мову для всіх українців, то, може, хоч назвете наддніпрянські синоніми?
Але фонетично нам рідніший є твар "витязь".
P.S. Я знаю, що се є лядське слово. Я як можу намагаюся вникати чуджих слів, не завжди вдається. Знаю лише, що для "пристосовувати" може бути "своїти".
"Коли Ви справді боронити єдину мову для всіх українців, то, може, хоч назвете наддніпрянські синоніми?"
"Єдина мова для всіх українців" не є "наддніпрянська мова".
Він тільки тому рідніший, що первісна вимова зазнала таких самих звукових змін, що й питомі руські слова. Та тільки що нам з того? Хіба конче маємо називати хоробрих людей назвищем чужого народу?
Слово "своїти" має не таке значіння, як Ви кажете: 
r2u.org.ua: своїти . А поза колишньою підавстрійською Україною в людей заведено казати "приладновувати" та "приметиковувати". А що ""Єдина мова для всіх українців" не є "наддніпрянська мова"", то Ви й самі мені засвідчуєте раз у раз. От тільки чому - то вже для мене загадка. Незнання мови рідного краю? Незнання історії української мови? То вже Вам видніше, чому. Хиба Ви в школі не вчились, що новожитня зразцева українська мова постала на основі наддніпрянських говірок? А згодом галичани й собі порішили пристати на того мовного зразця? То звідки в біса в теперішній шкільній мові понабиралась сила такого, що його в говірках більшій частині України не знають і не вживають, а те, що знають і вживають, позначало з офіційного мовного вжитку?
Я й сам ще багато чого не знаю, і на мені теж далась узнаки бісова шкільна українська, однак нікому з нас не зашкодить освічуватись, читаючи й розпитуючи в людей, що та як.
"Він тільки тому рідніший, що первісна вимова зазнала таких самих звукових змін, що й питомі руські слова. Та тільки що нам з того? Хіба конче маємо називати хоробрих людей назвищем чужого народу?"
Я цілком за питомо руські слова на позначіння даної тями, просто гадаю, що слово "витязь" не слід викидати, може бути поряд з иншими питомими.
"Хиба Ви в школі не вчились, що новожитня зразцева українська мова постала на основі наддніпрянських говірок? А згодом галичани й собі порішили пристати на того мовного зразця?"
Учив. Тільки от що доброго в тій "зразцевій" мові сьогоднішній? Як писав Олисій, що се є той самий суржик, тільки вніфікований. А що доброго в тому, що галичани вчаться цій "зразцевій" мові, а свої говірки забувають? Те саме загалом по всій Україні (хоча вже пів України просто московською мовлять).
Я теж намагаюся читати й освічуватися, й різних людей питати. Кільки є тут на Словотворі, так усе більше дізнаюся про вкраїнську мову, щось від людей, щось сам почитую.
Нехай буде той витязь, хоч на те слово й тепер не часто натрапиш.
Первісна новожитня зразцева українська мова й теперішня сучукрлітмова - це різні речі. Бо сучмова - плід витискання явищ мови класиків українського письменства московськими й галицькими мовними явищами, тобто справді суржик.
Цього одоробла треба позбутись та повернути мовний розвиток на природні рейки. З говірок до зразцевої мови годиться брати те, що спрощує мовний ужиток.
Ні галичан ні кого иншого ніхто не силує забувати свою говірку. Однак не годиться засмічувати спільноукраїнського мовного зразця говірковими явищами, а витискати мовні явища більшості мовними явищами більшості й поготів.
Що пів України розмовляє московською - то це наслідок недостачі завзятої меншості та її незмоги гуртуватись. А поки що Україна - удавано вільна держава, і державна мова в її така сама - удавано українська, а насправді ні те ні се.
Добродію Вадим, добродію Олекса, тому нам і є передусім викинути усі лядські та московитські слова! Схід і Захід тоді стане розуміти спільно! Скільки не сперечайся за західно-українські слова чи східно-українські, головна мета – винищити усі москальські та польські.
"що новожитня зразцева українська мова постала на основі наддніпрянських говірок?"
Так учать, така бо є шкільна програма.
"й тепер не часто натрапиш"
Сута манипулація – нині "натрапиш" де більше на суржик.
Карл-Франц Ян Йосиф "Скільки не сперечайся за західно-українські слова чи східно-українські, головна мета – ВИНИЩИТИ усі москальські та польські. Схід і Захід тоді стане розуміти спільно!"
Нарешті я знайшов визначення справжньої мети "найкращих користувачів" цієї цікавої спільноти, яка має дивну і неправильну назву "Словотвір". Пропоную на заміну альтернативні назви:
1. Словоцид.
2. Словокост.
3. Словомор.
А ще було би цікаво знайти побратимів - москальські та польські інтернет-спільноти, які героїчно винищують в своїх мовах запозичені українські слова. Хтось бачив такі сайти? Ну, хоча би білоруські, будь ласочка! Бо ці однакові слова в різних мовах вже просто задовбали!
Ми ж їх не просто нищимо, а творимо замінники. Тому й Словотвір. Вам би в літературу чи пресу.
О-о. Нащо нам слова, накинуті в 1930-их роках, яких українець 1910-х би й не зрозумів?
П. Мельник,
пишете: "Я знаю, що се є лядське слово."
Що саме в тім слові наводить Вас на таку впевненість?
ЕСУМ пише.
Aha. Nou... :)
Так, а Ваша думка цьому суперечить?
Свою думку'сми висловив ту під fitẽg.
Ви, мабуть, не так зрозуміли.
Ми з Олексою бесідували за лядськість слова "пристосоване", а не за лядськість "витязя".
Ax, inose.
Уподоба. Шось дуже багато хто на осідку боїться праслов'янських слів германського походження.
Окрім чоловічої, є ще й жіноча форма: "витязька".
Напр. "Є дванадцять витязьок. Одинадцять уб'ємо, а дванадцяту візьме король за жінку". (Казка про Єруслана Лазаровича).
Né. Ceomou?
Бо на "Goroh" так написано.Хоча розумію що там можуть бути помилкові твердження.
Звитяга, звитяжець, витязь — черпані слова.
Тобто шило на мило
Чому шило на мило?
ВИ́ТЯЗЬ
псл. *vitędzь;
запозичення з германських мов;
дісл. víkingr «вікінг», дангл. viking «тс.» загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується з днн. wîk «житло», з ісл. vík «бухта», víg «битва», víking «подорож додому»;
псл. t замість очікуваного с відповідно до герм. k пояснюється як результат дисиміляції, dz замість g – з форми множини vitędzi;
спроби пов’язати з псл. *vitь «здобич» (Holub–Kop. 418; Brückner 659, ZfSlPh 6, 64–65) видаються непереконливими;
р. ви́тязь, бр. ві́цязь, др. витязь, п. ст. witez, ч. vítěz, слц. víťaz, вл. wićaz «герой; селянин-орендар», болг. витя́з, м. витез, схв. вȕтēз, слн. vítez, стсл. витѧзь;
"Витязь" і "вікінг", 5 із 6 буков різні, докази запозичення слабкі і непереконливі.
<видаються непереконливими>
I use?
Мало би.
Що таке кажете? ПисьмІнник? ДієймІнник? ПриймІнник? ПутІнник?
у множині мабуть тоді - славітники
<Що таке кажете? ПисьмІнник? ДієймІнник? ПриймІнник? ПутІнник?>
Vasye ‹письменник›, ‹іменник›, ‹прийменник› e novomóuva.
xoròbrin; xoròbor (xoròbr-)
Либонь з иншим суфіксом згодилось би. Бо з -ин звичайно утворюють назвища людей од назвищ місцевостей.
І мені інтересно, що на це добродій Єлисій одвітить.
Fitalçi cœho sõty: boyarin/bolyarin, bégénin/béglénin, leudin, celẽdin, uoyin?
У цьому ряді немає слів, утворених од прикметників.
A cœho b’yim wd pricmetnikwf bouti?
Мене от яка цікавить Ваша думка. Нині багато героїв не обов'язково мають мати хоробрість в бою або щось таке. Є мати-героїні, є герої-науковці, чимало з них можуть бути не хоробрими, но бути героями для своєї держави. То може краще ще глядать синонімів?
To uẽtscoiõ muislite tou. Cyto uẽtscoiõ zoüõty tuim samuim slóuom <герой> za rwznœ tẽmui 1) »xorobreç u boyé« ta 2) »liçe u cnigé, pléucé, rouxopisi«, inximi mòuwami zoüõty rwznuimi, na pr.: némeçscoiõ 1) e <ein Held>, a 2) <eine Figur>, praneçscoiõ 1) e <un héros; un preux>, a 2) <un personnage>, sloüacscoiõ ta ceixscoiõ 1) e <hrdina>, a 2) <postáva>, ẽghelscoiõ 1) <a hero>, a 2) <a character>.
<А ще маємо героїв творів, які можуть бути і не хоробрими зовсім>
Це протагоніст - головна дійова особа літературного твору. Колись він мусив бути хоробрим. Але потім появилось дегенеративне мистецтво з чорними квадратами і трусливими героями. 😊
Про героїв творів і подібне відповів ім у змінці више.
Тоді треба буде добавити на словотвір "герой твору" буде.
Проглядаючи "Матеріали" Срезнівського, натрапив на слова <витѧжьство> (там товмачено: "ανδρία", "fortitudo"), <витѧзь> (там товмачено: "ηρος", "hero"), и знаючи вкорінений погляд про германське джерело, знову перечитав доступні статті з етимології сього слова, а також инші джерела.
Досі каменем спотикання в поясненні германського джерела в праформі *viking- є результат */t/ в формі слов'янській сього слова; регулярний очікуваний рефлекс *-kin- у руській мові мав дати +<-чѧ->. "Залатати" сю "нерегулярність" пробували пояснюючи: а) дисиміляцією, та b) впливом слова *vitěnьcь.
Пояснення а) є наведено в ЕСУМ (І, 385) у статті до слова <витязь>, цитую:
«псл. t (виділено жирно – моя примітка) замість очікуваного c (виділено жирно – моя прим.) відповідно до герм. k (жирно – моя прим.) пояснюється як результат дисиміляції, dz (жирно) замість g (жирно) — з форми множини vitędzi».
Пояснення b) є на Wiktionary (https://en.m.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/vitędzь) від *vitěnьcь, яке там пов'язують з дієсловом "вити ( ≈ "плести")", посилаючись на Брюкнера (Alexander Brückner) та Махка (Václav Machek).
На Wiktionary, віді, Махка та Брюкнера недотямили та перебрехали. Праформу *vit-ěn-ьcь (sic! там), з якою Махек в'яже слово "витязь", він веде він корене *uey- в значенні *"гнати, переслідувати; погоня, переслідування; полон, здобич, добуток; зиск", відки постали слова зо значеннями "достаток; вигода, бариш, зиск", "воїн; війна; воювати", "вила (байний жіночий твір ≈ "русалка/німфа/фея)", а не від корене *uey- в значенні "вити (≈ плести)".
Пояснення а) фонетичних "нестиковок", наведені в ЕСУМ, є, явно, вторено з Фасмера:
«Стар. *vicęʒь могло дать в результате диссимиляции *vitęʒь (ср. ц в це́рковь, цата и др.)».
По перше, порівняння зо словами "церква", "цята" до "витязь" ні до чого, оскільки палаталізація */d͡ʑ/← *g в разі будь якого вихідного корене в слові "витязь" могла бути тільки прогресивна, а в "церква" та "цята" є палаталізація /t͡ɕ/ ← */k/ регресивна. По друге, *k перед *ing, узагалі, дало би тільки /t͡ʃ/ (тобто <ч>), не /t͡ɕ/ (<ц>). Тобто, коли вже й є яку "нестиковку" з "неочікуваним /t/ в <витязь> яснити, то не *<вицязь> → <витязь>, а з *<вичязь> → <витязь>, коли воно взагалі походить від праформи з *k, маючи на увазі *viking-, що нижче буде спростовано. Про <-зь> Фасмер тільки пише, що «Сканд. этимология не объясняет распространения слова в сербохорв., а также -dzь при наличии варя́г, колбя́г, буря́г», не пропонуючи пояснення. ЕСУМ те пробує яснити морфологичним чинником: «dz (жирно) замість g (жирно) — з форми множини vitędzi». Проте, прогресивна палаталізація *g → */d͡ʑ/ ( → укр. <-зь>) є вповні регулярна: <ретязь, пінязь, князь, колодязь; заяць, місяць>, також ляд. <mosiądz>. Форми з <г> в згаданих Фасмером <варя́г, колбя́г, буря́г> проти сих наведених форм з <-зь, -ць> слід яснити тим, що ся палаталізація була нестійка (й пізніша) проти палаталізацій регресивних, напр. у *kit- → <чит->, *gi- → <жи->, *ske → <ще> тощо, та *tya → <ча>, *sya → <ша> тощо. Нестійкість ту видимо яскраво в дублетні <шьлѧгъ : стьлѧѕь> "schilling", <тѧгати : тѧѕати> ← *tengati, <двигати : двиѕати> ← *duigati, <лѧкати : лѧцати> ← *lenkati; є те хитання й у формах з <-иця> та <-ика> – обидва рефлекси з *-ika, напр: <ожика> ← *ozyika, але <суниця> ← *sonnika. Ба, хитання таки ймемо у регресивній палаталізації: <квѣтъ : цвѣтъ>, <гвѣзда : звѣзда>, й віді таки в <кмин : ц(ь)мин>. Очевидно, просто деякі слова закріпилися тільки в одній формі, инші же в обох (подекуди набувши різних значень).
Вертаючи до пояснення (ЕСУМ; Фасмер; ↑) "дисиміляцією", постає питання: чому взагалі вона там мала бути? Коли "витязь" таки має проходити від *viking-, то воно спокійно собі могло бути +<вичазь> – нич суперечливого би в такій формі для руської фонологиї не було. Пояснення "дисиміляцією" є там явно ad hoc.
Виведення від *viking-, яко є видіти, тягне купу проблем з "неочікуваними" рефлексами. Узагалі, вражає впевненість Фасмера («Слав. *vitę,ʒь, НЕСОМНЕННО, заимств. из герм. *víking-, др.-исл. víkingr.»; так само, явно вторячи за Фасмером, ЕСУМ: «запозичення з германських мов»), при тім, що нижче Фасмер перебирає ряд инших джерел (у кожнім разі запозичення).
Версію питомого походження слова <витязь> (з посиланнями на Брюкнера, в ЕСУМ й на Махка) є зазначено в Фасмера, яку там же є й відкинуто: «Попытки найти исконнославянское объяснение, которые имели место у Брюкнера (658 и сл.; AfslPh. 42, 139 и ZfslPh 6, 64; он считает, что это слово произошло от *vitь "добыча"; ср. обилие и т. д.) [...], неубедительны» – без якої аргументації. Додано є тільки: «см. против — Янко ("Slavia", 9, 343). Контраргументацію згаданого там автора Янка в мене прочитати змоги поки не було. Втім, доступні ми суть словники етимологичні: чеської мови (Махка) та лядської (Брюкнера), де сю саму верзию від кореня *uey- "гнати, переслідувати; здобич" (див. ↑) є висловлено. Брюкнер: https://pl.m.wikisource.org/wiki/Słownik_etymologiczny_języka_polskiego/zwyciężyć .
Махек:
«[...] Pak by se nejlépe hodil výklad, že je patrně z *vit-ěn-ьcь, [...], *vitь je "prospěch, užitek" [...]», и далі слідують приклади відповідників у д.-рус., ст.-сл., д.-инд.
Рупива є зокрема судлива змінка Махкова про гадку походження від *viking-:
«Jsou i jiné výklady, nejčastěji se odvozuje od germ. Vīking, jména Vikingů», зазначаючи там же фонетичні проблеми сеї верзиї: «ale to má nesnáze hláskové», й далі:
«...; ostatně, vikingové nebyli hrdinové, ale jen sprostí lupiči a hrdlořezi ( = "глупі грабіжники та горлорізи"!); není jinde příkladu, že by název pro vítěze ( = "героя") byl odvozen od jmen takových násilníků.».
Висловлена сими останніми авторами верзия походження від питомого корене *uey- *"гнати, переслідувати; здобич" з розвитком в инші різні значення в різних словах уповні задовільняє як фонетичний бік слова <витязь>, так и семантичний. Праформа *uitengos (*i ← *ey), структури морфологичної: *uit-en-g-o-s, містить *uit- (у свою чергу, ← *ui-t-), представлений у таких словах, засвідчених у "Матеріалах до словника д.-рус. м." Срезнівського: <възвитити> "lucrari" ( = "виграти; добути"), възвитиѥ "барыш, выгода, рост", възвитовати "παρακερδαίνειν" (пор. κέρδος "вигода, зиск; здобуток, здобич"), възвить "барыш, выгода, рост", привъзвитити "приобрести". Чепінь <-язь> тут слід реконструювати як *-en-g-o-s, окремо розглянутий Славським (F. Sławski, Język Prasłowiański, 66, під: Suf. -ęgъ, -ędzь), з наведеними там прикладами в инших словах – серед їх як германські запозичення ("князь", "пінязь", "стлязь, шляг ≈ шилінг"), так и питомі слова: ляд. Grudziądz – назва міста на Лядщині, *lemęgъ/*lemędzь "леміш" – назва рільської ряджі, *kremęgъ/*kremędzь у руськім похіднім <крем'язний~кремезний>. До питомих слів є там лічено й *koldędzь "колодязь", хоча ЭССЯ, ЕСУМ, Фасмер наполягають на германськім його джерелі. Але особливо рупиве в зв'язку зо словом <витязь> суть там приклади апелативів людини: *orbotęgъ/orbotędzь; до таких можна віднести й згадане вище *kremęgъ/*kremędzь, як именник на позначення "кремезної, сильної, дужої людини".
Слова "витязь" Славський там не згадує взагалі – ни серед прикладів германських запозичень, ни серед тих, які він перелічує яко питомі.
Рупив є рефлекс з літерою <y> в лядськім <zwyciężyć> "перемогти", zwyciężca> "переможець", хоча чи за верзиї германської від *viking- (яку я відкидаю), чи за верзиї від питомого *ui-t-en-g-o-s яко регулярний рефлекс у лядській слід було би чекати +<źwiciężyć>, +<źwiciężca> – тобто +<wic> замість <wyc>. ЕСУМ у статті під словом <звитяга> (ІІ, 250) етимологізує як: «очевидно, запозичення з польської мови», геть не зупиняючись перед нерегулярністю рефлекса в <y> лядських <zwyciężyć, zwyciężca>. Схоже, така неуважність/некритичність є результат "традиційного автоматизму" авторів ЕСУМ бачити слова в руській, різні від вятської, яко спосуди з лядської.
Брюкнер нерегулярність ту явно помітив, пишучи:
«Jeszcze w zabytkach 15. wieku wyciężny, wycięski, stałe; możnaby to i przez wi- jeszcze czytać; wobec niedokładnej pisowni dawnej rzecz arcyniepewna, skoro już w biblji pojawia się zwyciężyć, zwyciężyciel, jak później.» – проте ся його замітка свідчить, що там є щось "не так", але певного пояснення тому найти не міг, припустивши лише, що <y> могла бути правописна стара передача звук, передаваного в сучасній лядській правописи літерою <і>, але згодом ту літеру <y> в сих словах стали тотожнити зо звуком, передаваним літерою <y> в сучасній правописи. Таке припущення є цілком імовірне (в старих пам'ятках писемних лядських найдемо зокрема й написання <y> сполучника, писаного нині лядською <і>). Утім, необачно було би минути увагою й той факт, що в руській мові обмеження артикуляції фонеми, відбитої в д.-рус. письмі (в етимологічно невикривлених написаннях) літерою <и>, є засвідчено вже приблизно від кінця віку XIII. Міг тут бути зворотній напрямок запозичення – з руської в лядську?? На перешкоді сьому припущенню може бути відбиття назального дифтонга <ię> у сих лядських формах, хоча разом з тим можна припустити й аналогійну заміну в умовах тісних контактів між руською та лядською мовама.
А що є?
Якщо витязями звати і вікнгів і героїв, буде безлад.
То вже не до мене претензия.
Можна розрізнити відсутністю палаталізації для тями "вікінг".
fitẽg <витязь> "герой" : fitẽgh <витяг> "вікінг".
Так якщо Ви твердите, що слово негерманського роду, то чого б йому бути за "вікінга"?
Nou, xotẽty. :)
"Я бим героя витязем не звав."
Тепер Ваша думка змінилася?
Усе ж як Ви ставитесь до думки, що звитяга і подібні слова в українській мові полонізми? Чому вважаєте її неправдивою?
Прочитав примітку до цього слова, дуже рупо.
Яснення питомости цього слова для мене є досить переконливим і фаховим, тож тисну свою подобу.
U moyeiy zméncé pœd slovom e tam xuiba: <обмеження артикуляції>, mésty pravilnoho: <обНИження артикуляції>.
Чому - ?
Просто звитяж із наголосили на И, а героїка — звитяга
mõgylan
/mʊʒ.ˈlɑn/
ЕСУМ ІІІ, 530 (муж): мужла́н "здорова, міцна людина, богатир".
Мужлана
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/10034-ghordij.html#show_point
Натхнено схожим розвитком тями кореня "гордий" (від прасл. *gъrdъ):
Чеською герой — hrdina
Героїчний вчинок або інші звершення..
___________________________
вершити правосуддя, звершити правосуддя - здійснити -
ЗВЕРШИТИ - взяти гору/ПЕРЕВАГУ., - (здійснити у значенні виклику).
^ ............................. ^
ЗВЕРШУЮТЬ подвиги - герої. Відповідно звершення героя робить його - звершенцем/ ЗВЕРШЕНЕЦЬ.
Звершивши подвиги, Геракл звільнився від служби в боягузливого Еврістея, повернувся до Фів..
верш[-итель]
верш[-ій]
..
Від. вершитель; у то й чи інший момент особа набуває такої значимості - статусу "героя"/стає "героєм - "вершителем" у змінах подій з прямої участі..
(Думка, новотвар М.С.Я.)
звисяжці ;
, звисяжник и ,
осягнути, якусь міру недосяжну - вже у – з -ви -сяг.
(недосяжне стало досяжним, відповідно - людиною)
____________________
надано мінник - (автор МСЯ)
, - бо чинить сміливі дії, насмілюється на більше - Герой
ПОБО́РНИК, а, чол. , книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь.
( СВЯТІ - теж захисники........ )
Натхнено схожим розвитком тями кореня "гордий" (від прасл. *gъrdъ):
Чеською герой — hrdina
Форма з "о" замість "а" була нав'язана в часи СССР.
Пишете дурню про "нав'язане в часи СССР". Коротке *а з чуджих мов у друс. було закономірно адаптовано в голосний /о/; и не йно в друс, а й в инших словйянських мовах: чес./слвц. opát через баварську німецьку від лат. abbatus, oblátka~oplátka від лат. ablatta, слвц. oltár, чес. oltář від лат. altare, ги рус. wltary/ѡлтарь ("вівтар"), ляд. ormien- від *armen-, рус. Олександро від гр. Αλέξανδρος, чес. ocet, слвц. ocot, рус. oçyt/оцьт ("оцет") через готське aketus від лат. acidus "кислий", рус. osyl/осьл ("осел"), чес. osel через готське asilus від діал. лат. asilus, від лат. asinus тощо.
Бздур пишете, українська літературна мова не відала форм "богатир", її немає в жодному дорепресивному словнику, розділ на "багатир" (багатий) та "богатир" (сильний) зробили за СССР безрозсудно і глупо. Це один з класичних прикладів безглуздого розділення на взір штучного розділення "дружний" та "дружній", якого до СССР не було. Видно, що мало читаєте про зміну совітами сучасної української мови, приклад з "богатирем" та "багатирем" часто згадують як приклад глупої зміни совітами української мови.
Ваші приклади тут геть дивацько лежать – ви ж даєте приклади про типове українській мові уникнення звуку "а" на початку слова. Це ж геть не те саме.
Мені "літературну мову" не ставте в добрий приклад. І не махайте виразами "дорепресивні словники" – далеко не все в них є добре, й слово з таких словників для мене не буде добре тільки тому що воно є в "дорепресійних" словниках. І не перекручуйте мене: я не кликав до заведання двох окремих форм – з <а> та з <о>.
Ні, ті приклади демонструють у першу чергу адаптацію в словянські мови чуджого короткого */а/, а що серед прикладів є таке */а/ на початку слова, є річ друга.
Ось Вам приклади з */а (коротким)/ => */о/ в друс. не на початку слова:
пгерм. *skatta => друс. скѡтъ;
гот. smakka => друс. смокъі "фіга";
дсканд. danir "датчани" => друс. дѡнь "тс.", доньскъ "датський";
дгр. παπάς => друс. пѡпъ;
двнім. channa "глек" => друс. конъі, кѡнъва (укр. <кінва>);
лат. cannabis/гр. κάνναβις => друс. конопліа;
лат. catillus => друс. котьлъ;
пгерм. fasta- "постити, піст" => друс. пѡстъ тощо.
Їйбогу я не розумію, нащо витратили свій час це написати, до чого тут взагалі адаптація чужих мов?!
Ваші приклади це слов'янська адаптація чужих слів.
Я ж вам дав слов'янське слово від псл. bogatъ, де вже на питомому руському тлі відбувся перехід "о" в "а" (як і у слові гарячий), у слові "багатир" відбувся всюди без винятку, і лишень за часів совка москальське "Богатырь" (яке читається так само як "Багатырь") стали перекладати українським "Богатир", маючи на увазі сильну людину, а "Багатирями" стали називати багатих, і це так само тупо, як називати багатими багатих, а богатими божих. Або кажанами кажанів, а кожанами тварин з кожою. Або калачами калачі, а колачами хлібці.
Може, раніше Ви мене неправильно собі зрозуміли.
Ще раз відпишу, поділ на "Багатир - багатий", "Богатир - сильний" стався в часи Сталіна, до того такого поділу не існувало в мові вкраїнській.
здобув/здобуває щось у вагомому позитивному значенні.
¬
Перетяга у значення - " пофесіонал"
Перевага
Натхнено схожим розвитком тями кореня "гордий" (від прасл. *gъrdъ):
Чеською герой — hrdina
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/10032-ghordivnyk.html#show_point
Натхнено схожим розвитком тями кореня "гордий" (від прасл. *gъrdъ):
Чеською герой — hrdina
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/10047-ghordun.html#show_point
Натхнено схожим розвитком тями кореня "гордий" (від прасл. *gъrdъ):
Чеською герой — hrdina
Етимологічний Словник Української Мови знає слово відчаю́га «сміливець», від слова відчай, прямо від давньоруського слова отъчаяние, що означало «відвага, хоробрість».
Етимологічний Словник Української Мови знає слово відчаю́га «сміливець», від слова відчай, прямо від давньоруського слова отъчаяние, що означало «відвага, хоробрість».
Що смішного?
Use?
З відчайдуха теж смієтесь?
Етимологічний Словник Української Мови знає слово відчаю́га «сміливець», від слова відчай, прямо від давньоруського слова отъчаяние, що означало «відвага, хоробрість».
Етимологічний Словник Української Мови знає слово відчаю́га «сміливець», від слова відчай, прямо від давньоруського слова отъчаяние, що означало «відвага, хоробрість».
Бо він/вони вершать справедливість.,
Змінюючи світ на краще.,
Відважними вчинками на добро, благо, користь.
"герой" в лапках..
/
!Гей(!агов), ти, втрутче.. (втрутаре)
До Чистилища
Давно усталене слово, має купу похідних
героина (XVII ст.)
героїза́ція
герої́зм
героїзува́ти
геро́їка
герої́ня
герої́чний
геро́йство
геро́йствувати
Невігласу все "Давно усталене слово".
Це кажете дзеркалу? 🧐😁
ПОТІШИЛО але й РОЗЧАРУВАЛО
звисяжець
1
звисяжці ;
осягнути, якусь міру недосяжну - вже у – з -ви -сяг.
(недосяжне стало досяжним, відповідно - людиною)
___________________
надано мінник - (автор м.с.я.)
ПОБО́РНИК
справедливості -
ГЕРОЙ
____________________
ПОБО́РНИК, а, чол. , книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь.
goroh.pp.ua: витязь
вікінг
звитяжець - це той самий витязь, та по-іншому сказаний
звитя́жець (-жця)
r2u.org.ua: звитяжець
ЕСУМ подає як полонізм:
goroh.pp.ua: звитяжець
Zwycięzca?
Та й саме слово "витязь" теж перейняте.
Звитяга то є українське слово, отже звитяжець також, нема чого постійно озиратися на Польщу, етимологічний радянсько-партійний словник треба переписувати з огляду на його політизовану ненауковість.
ЗВИТЯ́ГА «перемога, досягнення, успіх»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. zwyciężyć (zwycięstwo, zwycięzca, zwycięski) має безпрефіксний відповідник wyciężyć, що походить від wiciędz, спорідненого з укр. ви́тязь;
ВИ́ТЯЗЬ
псл. *vitędzь;
запозичення з германських мов;
дісл. víkingr «вікінг», дангл. viking «тс.» загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується з днн. wîk «житло», з ісл. vík «бухта», víg «битва», víking «подорож додому»;
псл. t замість очікуваного с відповідно до герм. k пояснюється як результат дисиміляції, dz замість g – з форми множини vitędzi;
спроби пов’язати з псл. *vitь «здобич» (Holub–Kop. 418; Brückner 659, ZfSlPh 6, 64–65) видаються непереконливими;
Tô e xuiben uiclad, ouge'my o tœumy pisal.
-, черпане.
І яким це робом "вікінг" перетворився на "вітязя", 4 з 6 букв зовсім різні).
Оце етимолухи.
Дурня.
Шило на мило
—
Героїня. ~ звитяжниця ..
ЗАХИСНИК
,
боронець
,
ЖЕРТОВНИЙ
,
ПОБО́РНИК
ЗВЕРШЕНЕЦЬ
ЗВИТЯЖЦА: 1596 рік - звѣтє(з)ца
Словник української мови XVI - I пол. XVII ст. Випуск 11 (Затраченє – Злечитисѧ)... с. 113
https://archive.org/details/slovn11/page/n112/mode/1up?view=theater