З Вами'м' у тім.

А чим "дійка" вадить? Тякне на слово "доїти"? Марно, вимова є різна в "дійка" від "доїти" та в "дійка" від "діяти".

То є чи не третього-шостого ряду знак сього слова; не первий пак уже явно. Слід розвоя знаків слова грець (*игрьць) є сякий: "хто грає → грає кого" → "стінить кого, манить, лудить → є нещирий" → "лукавий → дявіл/чорт" ... → "апоплексичний удар". Ще й бобонами турено ("марновір'ям мотивовано/навіяно").

Tà.

Як переклад латинського слова, тобто того, хто діє, тоді та. Але як переклад гравця театру, стрічки, то не знаю. Не подобається мені ідея калькувати тута розвиток такий. Все-таки, це слово з широким значенням.

<Не подобається мені ідея калькувати тута>

Tẽma "actor = a performer of a part in a play/movie" e dougye daunya, i rousske imẽ za siõ tẽmõ ime bouti düigeno tacoiõ znacẽtnoiõ cyto wdguibaie daunyõ oumotõ — ne novõ, ne tô, tô bõde 'novomóuva'.
I heo cwlko e tóucwf ou slova <actor> u ẽghelscé:
https://en.m.wiktionary.org/wiki/actor .

Якшо йти шляхом творення від "діяти", то серед усіх запропонованих форма "дій" є найкраща. Маємо багато слів з цією формою (добродій, лиходій, злодій, чудодій, чародій). Але я все одно не впевнений про правильність. Бо англійська англійською, латинська латинською, але ми творимо слова виходячи зі своєї мови. Але вподобу поставив.

I u dauninõ bẽ stuicui ta 'obmén, i péstegynuy, medyu leudymi ròzen ẽzuicwf ta zemely, to ge leud odina ẽzuica/craya znaua oum i drouga ẽzuica/craya, cẽsto, i coli slovo na tẽmõ ne ẽ iz una, to cẽsto tacui pèreclada vonske slovo prẽmo.

Про мене є найперво розглянути всі тями з празначатнами "do, make, work" з латинськи та грецьки. Латинська та грецька йме йисти корени з таками значатнами, й чи мало слів (→ тям) від йих, из йих же нині користаємо. Пак є провірити руськи корени на тяклість значатен (чи празначатен) латинським та грецьким та на кількість. Так, латинська йме сяки корени: ag- ("agere, ..."), op- ("opus, ..."), fac- ("facere, ..."), labor-, (д.-)грецька від сих дієслів: πράσσω, ποιέω, ερδω, δράω, τελέω. На самобутню творивість є час усігди, та через величезну кількість тям из латинськи та грецьки від речених значатен, и через йих истослівну глиб, "самобутність" може вести (й часто таки веде) до творення слів скуд значатною. О сточ, приклад таки лихи "творивости" є с.-хв. <glumac> за "actor", з зайвою визнакою глуму чи луду (сміху, шутства, лукавства, кривости, нещирости тощо) й разом з тим зайвою чутивістю, якими не грішить лат. actor. Крім того, латинська та грецька користа з доста велика тварослівна найда (inventory). Так, від лат. ag- имемо тями: актор, акція, агент, агенція, агентура, агенс, агентивний, агентивність, актант, актантний, актив, активний (активність), акт (актовий), активізувати (активізація), актуальний (актуальність, актуалізувати). Усі ти тями суть значатно ємки, й "самобутня творивість" грозить лишити йих тої ємкости.
Вертаючи до питання про тяклу кількість коренів з тяклою значатною, в руські мові можемо лічити сі: dé-, tuor-, cin-, ròb-, trõd-, strad-, star-, gotov-, zyd-, lad-, coy-, rẽd-/rõd-, ved-. Тщав ім лічити що найбільше таких пнів/коренів, у яких хай и крайньо є відома значатна "do, make, perform, work" — а би йно не менше ніж у латинські та грецькі (що більше, то ліпше). А відси бим уже глядів, котрий из тих пнів/коренів годить значатно найлучніше та найповніше до котрого корене в латинські та грецькі. Далі є питати ті руські корени на тварослів. На пр., лат. на передачу та сама nomen agentis ("имене діяча" (чи є твар "діяч" тякел до лат. agens — и вто є питання)) йме й -ens/-ent- и -tor, у словах: agens та actor, від корене ag-. Я сим не хочу речи вже руські хиблять почепи, та питання є, чи той чи той почеп, хай и мога передати nomen agentis, име таку ж (чи не меншу) ємкість. А коли й будучи ємок, чи не місить з иншою якою тямою. На пр., и "актант-" и "агент-, агенс" у лат. actans/actant- та agens-/agent- имуть то сам почеп *-nt- (в истоті, дієви дієпримети нинішня часу), проте лучен до розен пнів того самого корене ag- — agent- прямо до ag- в agere/ago, а actant- до act- від ag- + -t- дієслів частоти (verba frequentiva), сим творячи поємськи (conceptually) різни тями, від яких, у свою череду, є ціла низка гинших похідних слів. То сі суть передні питання рішити, а не "самобутню творивість", що ту давно переросла в свого роду змагання (ге вто "пластунство" за "intelligence-renseignements-ròzvédca"). А вже пак, коли йисті точно за лат. чи гр. словом творен твар у руські не тякне, є льга думати про самобутнє творення.
Поки я бачу глядання "самобутности" походить більше плутання тям. На пр., коли actor (in a film, play) є "грач", то чи не є "грач" и player (in a sport), або player (on a musical instrument). Є льга розлучити йих на: igracy, igraueç, igreç, igrœuc, igray, igraly, igroun, та котрий твар тякне найліпше до котрої тями, й чи передає ту тяму найємче?
Первій ніж веречи питання "а що є нам до того, яко є в латинські/грецькі/ягельскі" чи "для чого є творити кальку", є відвітити на питання, а чому дану тяму в ті мові є передано втако, а не йначе.