Русизмів не існує! Є росіянізми. Велика частина з них - це українські слова, які спочатку перкрутили на московський лад, а потім знову на укр., але на неправильний. Потрібно вертатися до свого попереднього, а не перекручувати слова.
Росіянізм, спробуйте знайти слово "лицедій" у дорадянському Словарю Грінченка.
Якось підозріло дуже, що словник дорадянський цього слова не знає, а після періоду "зближення двох братніх" мов, опа, і раптом ідентичне слово з'являється у мові українській.
Ну-ну, се ж є своєрідним говором Куліша. У Грінченка теж зафіксовано дієйменники на -ть. Але як то неправильно — не буду так говорити, дякую за заввагу. Щодо людини — Грінченко теж, власне, був людиною. Але мова не про те. Просто хтілось би взнати, чи є той словник авторитетним, а чи ні.
Само по собі infinitivum на -ть не є хиба в руській мові, та "par excellence" є в руській infinitivum на -ти. Нач є й без того московщену руську ще більше близити до вятської?
Питання ту ("тут, у даному випадку") йме бути ("має бути") не чи словник Грінченка є рам'я ("авторитет, авторитетний") – його таки є доси ято яко рам'я ("його таки досі вважають авторитетним"), а на кілько ("наскільки") кожне слово в нім є брати яко беззастережно питоме. И таки не кожне. Рівно ге ("так само як") не кожне слово є питомо й в инших словниціх руських (Желехівського/Недільського, Яворницького, Онишкевича, Лисенка, Білецького-Носенка й ин.). Прото, в кожнім тім словниці є дуже цінного.
Вас послухати, то все, що схоже на москвинське, "росiянiзми".
Добродiй, лиходiй - теж московiзми?
Лицедiй - запозичення з ст.-слов., але менi нiде не траплялося, що це москвизна
Хм, цікаво. Актриса - гральниця, а актор - грач. Тоді для актора слово "гральник" підійшло б більше. В голові просто все це слабо вкладається. *чухає потилицю*
Не погано, ставлю плюсик. Але "дієць" трохи розмитіше ніж хотілося би, бо діяти може багато хто/що. Навіть якщо саме "актор" походить від акт — дія. Не знаю, може зміню свою думку.
То є чи не третього-шостого ряду знак сього слова; не первий пак уже явно. Слід розвоя знаків слова грець (*игрьць) є сякий: "хто грає → грає кого" → "стінить кого, манить, лудить → є нещирий" → "лукавий → дявіл/чорт" ... → "апоплексичний удар". Ще й бобонами турено ("марновір'ям мотивовано/навіяно").
Як переклад латинського слова, тобто того, хто діє, тоді та. Але як переклад гравця театру, стрічки, то не знаю. Не подобається мені ідея калькувати тута розвиток такий. Все-таки, це слово з широким значенням.
Tẽma "actor = a performer of a part in a play/movie" e dougye daunya, i rousske imẽ za siõ tẽmõ ime bouti düigeno tacoiõ znacẽtnoiõ cyto wdguibaie daunyõ oumotõ — ne novõ, ne tô, tô bõde 'novomóuva'.
I heo cwlko e tóucwf ou slova <actor> u ẽghelscé:
https://en.m.wiktionary.org/wiki/actor .
Якшо йти шляхом творення від "діяти", то серед усіх запропонованих форма "дій" є найкраща. Маємо багато слів з цією формою (добродій, лиходій, злодій, чудодій, чародій). Але я все одно не впевнений про правильність. Бо англійська англійською, латинська латинською, але ми творимо слова виходячи зі своєї мови. Але вподобу поставив.
I u dauninõ bẽ stuicui ta 'obmén, i péstegynuy, medyu leudymi ròzen ẽzuicwf ta zemely, to ge leud odina ẽzuica/craya znaua oum i drouga ẽzuica/craya, cẽsto, i coli slovo na tẽmõ ne ẽ iz una, to cẽsto tacui pèreclada vonske slovo prẽmo.
Про мене є найперво розглянути всі тями з празначатнами "do, make, work" з латинськи та грецьки. Латинська та грецька йме йисти корени з таками значатнами, й чи мало слів (→ тям) від йих, из йих же нині користаємо. Пак є провірити руськи корени на тяклість значатен (чи празначатен) латинським та грецьким та на кількість. Так, латинська йме сяки корени: ag- ("agere, ..."), op- ("opus, ..."), fac- ("facere, ..."), labor-, (д.-)грецька від сих дієслів: πράσσω, ποιέω, ερδω, δράω, τελέω. На самобутню творивість є час усігди, та через величезну кількість тям из латинськи та грецьки від речених значатен, и через йих истослівну глиб, "самобутність" може вести (й часто таки веде) до творення слів скуд значатною. О сточ, приклад таки лихи "творивости" є с.-хв. <glumac> за "actor", з зайвою визнакою глуму чи луду (сміху, шутства, лукавства, кривости, нещирости тощо) й разом з тим зайвою чутивістю, якими не грішить лат. actor. Крім того, латинська та грецька користа з доста велика тварослівна найда (inventory). Так, від лат. ag- имемо тями: актор, акція, агент, агенція, агентура, агенс, агентивний, агентивність, актант, актантний, актив, активний (активність), акт (актовий), активізувати (активізація), актуальний (актуальність, актуалізувати). Усі ти тями суть значатно ємки, й "самобутня творивість" грозить лишити йих тої ємкости.
Вертаючи до питання про тяклу кількість коренів з тяклою значатною, в руські мові можемо лічити сі: dé-, tuor-, cin-, ròb-, trõd-, strad-, star-, gotov-, zyd-, lad-, coy-, rẽd-/rõd-, ved-. Тщав ім лічити що найбільше таких пнів/коренів, у яких хай и крайньо є відома значатна "do, make, perform, work" — а би йно не менше ніж у латинські та грецькі (що більше, то ліпше). А відси бим уже глядів, котрий из тих пнів/коренів годить значатно найлучніше та найповніше до котрого корене в латинські та грецькі. Далі є питати ті руські корени на тварослів. На пр., лат. на передачу та сама nomen agentis ("имене діяча" (чи є твар "діяч" тякел до лат. agens — и вто є питання)) йме й -ens/-ent- и -tor, у словах: agens та actor, від корене ag-. Я сим не хочу речи вже руські хиблять почепи, та питання є, чи той чи той почеп, хай и мога передати nomen agentis, име таку ж (чи не меншу) ємкість. А коли й будучи ємок, чи не місить з иншою якою тямою. На пр., и "актант-" и "агент-, агенс" у лат. actans/actant- та agens-/agent- имуть то сам почеп *-nt- (в истоті, дієви дієпримети нинішня часу), проте лучен до розен пнів того самого корене ag- — agent- прямо до ag- в agere/ago, а actant- до act- від ag- + -t- дієслів частоти (verba frequentiva), сим творячи поємськи (conceptually) різни тями, від яких, у свою череду, є ціла низка гинших похідних слів. То сі суть передні питання рішити, а не "самобутню творивість", що ту давно переросла в свого роду змагання (ге вто "пластунство" за "intelligence-renseignements-ròzvédca"). А вже пак, коли йисті точно за лат. чи гр. словом творен твар у руські не тякне, є льга думати про самобутнє творення.
Поки я бачу глядання "самобутности" походить більше плутання тям. На пр., коли actor (in a film, play) є "грач", то чи не є "грач" и player (in a sport), або player (on a musical instrument). Є льга розлучити йих на: igracy, igraueç, igreç, igrœuc, igray, igraly, igroun, та котрий твар тякне найліпше до котрої тями, й чи передає ту тяму найємче?
Первій ніж веречи питання "а що є нам до того, яко є в латинські/грецькі/ягельскі" чи "для чого є творити кальку", є відвітити на питання, а чому дану тяму в ті мові є передано втако, а не йначе.
Походження того слова (разом з його формами) є до нині неясно, й серед усіх версій усі відносять до конотацій негативних. Чи годить тяму "актор" звати чимси негативним?
Актор — виконавець ролей у виставах та кінофільмах, творець сценічних образів.
Актори театру та кіно.
лат. āctus
Перекладаємо слово актор
Це чистий русизм. Не потрібно тупо перекладати слова з інших мов.
Це слово подають більшість українських словників.
ніякий це не "русизм". Коли це слово з'явилося, не було ще ніяких "русизмів"
Русизмів не існує! Є росіянізми. Велика частина з них - це українські слова, які спочатку перкрутили на московський лад, а потім знову на укр., але на неправильний. Потрібно вертатися до свого попереднього, а не перекручувати слова.
Росіянізм, спробуйте знайти слово "лицедій" у дорадянському Словарю Грінченка.
Якось підозріло дуже, що словник дорадянський цього слова не знає, а після періоду "зближення двох братніх" мов, опа, і раптом ідентичне слово з'являється у мові українській.
Але, наприклад, у словнику Уманця й Спілки за 1893–1898 роки се слово таки присутнє. Або ж сьому словникові довірять не можна?
Слово є явно московське, ба більше, церковнослов'янське.
"довірять" ... Мій жолудок!...
–
Словник людина пише.
Ну-ну, се ж є своєрідним говором Куліша. У Грінченка теж зафіксовано дієйменники на -ть. Але як то неправильно — не буду так говорити, дякую за заввагу. Щодо людини — Грінченко теж, власне, був людиною. Але мова не про те. Просто хтілось би взнати, чи є той словник авторитетним, а чи ні.
Само по собі infinitivum на -ть не є хиба в руській мові, та "par excellence" є в руській infinitivum на -ти. Нач є й без того московщену руську ще більше близити до вятської?
Питання ту ("тут, у даному випадку") йме бути ("має бути") не чи словник Грінченка є рам'я ("авторитет, авторитетний") – його таки є доси ято яко рам'я ("його таки досі вважають авторитетним"), а на кілько ("наскільки") кожне слово в нім є брати яко беззастережно питоме. И таки не кожне. Рівно ге ("так само як") не кожне слово є питомо й в инших словниціх руських (Желехівського/Недільського, Яворницького, Онишкевича, Лисенка, Білецького-Носенка й ин.). Прото, в кожнім тім словниці є дуже цінного.
Краще лицедiйник, бо фемiнiтив "лицедiйка" якось не дуже))))
Що то, що то, росіянізми.
Росiянiзм - покруч
Адже ми не говоримо францiянiзм, англiянiзм.
Кажiть уже тодi московiзм або москвизна
Вас послухати, то все, що схоже на москвинське, "росiянiзми".
Добродiй, лиходiй - теж московiзми?
Лицедiй - запозичення з ст.-слов., але менi нiде не траплялося, що це москвизна
Болгари самі приплили до нас у 1930 і передали це слово без участи росіян?
Не пишiть дурнi, будь ласка. Краще почитайте про ст.-слов'янську мову. До речi, в часи Руси Болгарiя була сусiдкою. Та й Святослав на них ходив
Cœmou <москIвщизна>??
"До речi, в часи Руси Болгарiя була сусiдкою. Та й Святослав на них ходив."
Мовний аргумент.
Ви карту народів коли востаннє переглядали, добродію Ярославе?
це слово давно вживане
Можна спробувати.
А як тоді актрису називати? Грачкою?
Гральниця
Хм, цікаво. Актриса - гральниця, а актор - грач. Тоді для актора слово "гральник" підійшло б більше. В голові просто все це слабо вкладається. *чухає потилицю*
Ткач - ткаля, прач - праля, грач - граля
Грачи прилетели? :)
Українською не грачи, а граки, гайворони))
"Граля" для "Актриси"? Звучить. Варто колись спробувати ці слова у вжитку. :-)
+
Вже використовується.
r2u.org.ua: грач
+++
Невлучно. Грач може бути який завгодно.
З Вами'м' у тім.
Акторка тоді "дійка"?
А чим "дійка" вадить? Тякне на слово "доїти"? Марно, вимова є різна в "дійка" від "доїти" та в "дійка" від "діяти".
діячка
r2u.org.ua: діячка
Ага, але "діячка", якщо "діяч" і "діячі".
Якщо ж "дієць", то виходить "дійка/дієса" та "дійці" :р
Я мав на увазі термін типу агент
У нього не конче має бути жіноча форма, як, наприклад, у "покупець".
Але, як на мене, і дійка звучить гаразд.
Не погано, ставлю плюсик. Але "дієць" трохи розмитіше ніж хотілося би, бо діяти може багато хто/що. Навіть якщо саме "актор" походить від акт — дія. Не знаю, може зміню свою думку.
Так ось кого мають на увазі у вислові "Хай йому грець!". :-)
"грець" - це українською мовою "апоплексичний удар". "Його вхопив грець", тобто з ним стався апоплексичний удар. Тому й вираз такий "хай йому грець"
То є чи не третього-шостого ряду знак сього слова; не первий пак уже явно. Слід розвоя знаків слова грець (*игрьць) є сякий: "хто грає → грає кого" → "стінить кого, манить, лудить → є нещирий" → "лукавий → дявіл/чорт" ... → "апоплексичний удар". Ще й бобонами турено ("марновір'ям мотивовано/навіяно").
Дякую за пояснення. Чесно. :-)
+
І дарма смієтесь, слово є в українській мові.
r2u.org.ua: игрок
+++
Актори вдають, чи то грають когось.
Udawać за "стінити, грати кого" є лядщина.
Дій?
Tà.
Як переклад латинського слова, тобто того, хто діє, тоді та. Але як переклад гравця театру, стрічки, то не знаю. Не подобається мені ідея калькувати тута розвиток такий. Все-таки, це слово з широким значенням.
<Не подобається мені ідея калькувати тута>
Tẽma "actor = a performer of a part in a play/movie" e dougye daunya, i rousske imẽ za siõ tẽmõ ime bouti düigeno tacoiõ znacẽtnoiõ cyto wdguibaie daunyõ oumotõ — ne novõ, ne tô, tô bõde 'novomóuva'.
I heo cwlko e tóucwf ou slova <actor> u ẽghelscé:
https://en.m.wiktionary.org/wiki/actor .
Якшо йти шляхом творення від "діяти", то серед усіх запропонованих форма "дій" є найкраща. Маємо багато слів з цією формою (добродій, лиходій, злодій, чудодій, чародій). Але я все одно не впевнений про правильність. Бо англійська англійською, латинська латинською, але ми творимо слова виходячи зі своєї мови. Але вподобу поставив.
I u dauninõ bẽ stuicui ta 'obmén, i péstegynuy, medyu leudymi ròzen ẽzuicwf ta zemely, to ge leud odina ẽzuica/craya znaua oum i drouga ẽzuica/craya, cẽsto, i coli slovo na tẽmõ ne ẽ iz una, to cẽsto tacui pèreclada vonske slovo prẽmo.
Про мене є найперво розглянути всі тями з празначатнами "do, make, work" з латинськи та грецьки. Латинська та грецька йме йисти корени з таками значатнами, й чи мало слів (→ тям) від йих, из йих же нині користаємо. Пак є провірити руськи корени на тяклість значатен (чи празначатен) латинським та грецьким та на кількість. Так, латинська йме сяки корени: ag- ("agere, ..."), op- ("opus, ..."), fac- ("facere, ..."), labor-, (д.-)грецька від сих дієслів: πράσσω, ποιέω, ερδω, δράω, τελέω. На самобутню творивість є час усігди, та через величезну кількість тям из латинськи та грецьки від речених значатен, и через йих истослівну глиб, "самобутність" може вести (й часто таки веде) до творення слів скуд значатною. О сточ, приклад таки лихи "творивости" є с.-хв. <glumac> за "actor", з зайвою визнакою глуму чи луду (сміху, шутства, лукавства, кривости, нещирости тощо) й разом з тим зайвою чутивістю, якими не грішить лат. actor. Крім того, латинська та грецька користа з доста велика тварослівна найда (inventory). Так, від лат. ag- имемо тями: актор, акція, агент, агенція, агентура, агенс, агентивний, агентивність, актант, актантний, актив, активний (активність), акт (актовий), активізувати (активізація), актуальний (актуальність, актуалізувати). Усі ти тями суть значатно ємки, й "самобутня творивість" грозить лишити йих тої ємкости.
Вертаючи до питання про тяклу кількість коренів з тяклою значатною, в руські мові можемо лічити сі: dé-, tuor-, cin-, ròb-, trõd-, strad-, star-, gotov-, zyd-, lad-, coy-, rẽd-/rõd-, ved-. Тщав ім лічити що найбільше таких пнів/коренів, у яких хай и крайньо є відома значатна "do, make, perform, work" — а би йно не менше ніж у латинські та грецькі (що більше, то ліпше). А відси бим уже глядів, котрий из тих пнів/коренів годить значатно найлучніше та найповніше до котрого корене в латинські та грецькі. Далі є питати ті руські корени на тварослів. На пр., лат. на передачу та сама nomen agentis ("имене діяча" (чи є твар "діяч" тякел до лат. agens — и вто є питання)) йме й -ens/-ent- и -tor, у словах: agens та actor, від корене ag-. Я сим не хочу речи вже руські хиблять почепи, та питання є, чи той чи той почеп, хай и мога передати nomen agentis, име таку ж (чи не меншу) ємкість. А коли й будучи ємок, чи не місить з иншою якою тямою. На пр., и "актант-" и "агент-, агенс" у лат. actans/actant- та agens-/agent- имуть то сам почеп *-nt- (в истоті, дієви дієпримети нинішня часу), проте лучен до розен пнів того самого корене ag- — agent- прямо до ag- в agere/ago, а actant- до act- від ag- + -t- дієслів частоти (verba frequentiva), сим творячи поємськи (conceptually) різни тями, від яких, у свою череду, є ціла низка гинших похідних слів. То сі суть передні питання рішити, а не "самобутню творивість", що ту давно переросла в свого роду змагання (ге вто "пластунство" за "intelligence-renseignements-ròzvédca"). А вже пак, коли йисті точно за лат. чи гр. словом творен твар у руські не тякне, є льга думати про самобутнє творення.
Поки я бачу глядання "самобутности" походить більше плутання тям. На пр., коли actor (in a film, play) є "грач", то чи не є "грач" и player (in a sport), або player (on a musical instrument). Є льга розлучити йих на: igracy, igraueç, igreç, igrœuc, igray, igraly, igroun, та котрий твар тякне найліпше до котрої тями, й чи передає ту тяму найємче?
Первій ніж веречи питання "а що є нам до того, яко є в латинські/грецькі/ягельскі" чи "для чого є творити кальку", є відвітити на питання, а чому дану тяму в ті мові є передано втако, а не йначе.
Актриса – лицедiйниця
Довго не знав замінника цьому слову, тому звернувся до давньоруської мови, у якій мандрівних музик схожих до теперишніх комедіянтів звали скомороками.
Симулювати, імітувати, удавати – стінити.
Пояснення тут:
імітувати
симулювати
І в чому суть? Навіщо перекладати один чужизм иншим?
Довго не знав замінника цьому слову, тому звернувся до давньоруської мови, у якій мандрівних музик схожих до теперишніх комедіянтів звали скомороками.
Походження того слова (разом з його формами) є до нині неясно, й серед усіх версій усі відносять до конотацій негативних. Чи годить тяму "актор" звати чимси негативним?