Хм, цікаво. Актриса - гральниця, а актор - грач. Тоді для актора слово "гральник" підійшло б більше. В голові просто все це слабо вкладається. *чухає потилицю*
Ткач - ткаля, прач - праля, грач - граля
З Вами'м' у тім.
А чим "дійка" вадить? Тякне на слово "доїти"? Марно, вимова є різна в "дійка" від "доїти" та в "дійка" від "діяти".
Ага, але "діячка", якщо "діяч" і "діячі".
Якщо ж "дієць", то виходить "дійка/дієса" та "дійці" :р
Відки бисьте -са в руській дістали?
Я мав на увазі термін типу агент
У нього не конче має бути жіноча форма, як, наприклад, у "покупець".
Але, як на мене, і дійка звучить гаразд.
Не погано, ставлю плюсик. Але "дієць" трохи розмитіше ніж хотілося би, бо діяти може багато хто/що. Навіть якщо саме "актор" походить від акт — дія. Не знаю, може зміню свою думку.
Tà.
Як переклад латинського слова, тобто того, хто діє, тоді та. Але як переклад гравця театру, стрічки, то не знаю. Не подобається мені ідея калькувати тута розвиток такий. Все-таки, це слово з широким значенням.
<Не подобається мені ідея калькувати тута>
Tẽma "actor = a performer of a part in a play/movie" e dougye daunya, i rousske imẽ za siõ tẽmõ ime bouti düigeno tacoiõ znacẽtnoiõ cyto wdguibaie daunyõ oumotõ — ne novõ, ne tô, tô bõde 'novomóuva'.
I heo cwlko e tóucwf ou slova <actor> u ẽghelscé:
https://en.m.wiktionary.org/wiki/actor .
Якшо йти шляхом творення від "діяти", то серед усіх запропонованих форма "дій" є найкраща. Маємо багато слів з цією формою (добродій, лиходій, злодій, чудодій, чародій). Але я все одно не впевнений про правильність. Бо англійська англійською, латинська латинською, але ми творимо слова виходячи зі своєї мови. Але вподобу поставив.
I u dauninõ bẽ stuicui ta 'obmén, i péstegynuy, medyu leudymi ròzen ẽzuicwf ta zemely, to ge leud odina ẽzuica/craya znaua oum i drouga ẽzuica/craya, cẽsto, i coli slovo na tẽmõ ne ẽ iz una, to cẽsto tacui pèreclada vonske slovo prẽmo.
Про мене є найперво розглянути всі тями з празначатнами "do, make, work" з латинськи та грецьки. Латинська та грецька йме йисти корени з таками значатнами, й чи мало слів (→ тям) від йих, из йих же нині користаємо. Пак є провірити руськи корени на тяклість значатен (чи празначатен) латинським та грецьким та на кількість. Так, латинська йме сяки корени: ag- ("agere, ..."), op- ("opus, ..."), fac- ("facere, ..."), labor-, (д.-)грецька від сих дієслів: πράσσω, ποιέω, ερδω, δράω, τελέω. На самобутню творивість є час усігди, та через величезну кількість тям из латинськи та грецьки від речених значатен, и через йих истослівну глиб, "самобутність" може вести (й часто таки веде) до творення слів скуд значатною. О сточ, приклад таки лихи "творивости" є с.-хв. <glumac> за "actor", з зайвою визнакою глуму чи луду (сміху, шутства, лукавства, кривости, нещирости тощо) й разом з тим зайвою чутивістю, якими не грішить лат. actor. Крім того, латинська та грецька користа з доста велика тварослівна найда (inventory). Так, від лат. ag- имемо тями: актор, акція, агент, агенція, агентура, агенс, агентивний, агентивність, актант, актантний, актив, активний (активність), акт (актовий), активізувати (активізація), актуальний (актуальність, актуалізувати). Усі ти тями суть значатно ємки, й "самобутня творивість" грозить лишити йих тої ємкости.
Вертаючи до питання про тяклу кількість коренів з тяклою значатною, в руські мові можемо лічити сі: dé-, tuor-, cin-, ròb-, trõd-, strad-, star-, gotov-, zyd-, lad-, coy-, rẽd-/rõd-, ved-. Тщав ім лічити що найбільше таких пнів/коренів, у яких хай и крайньо є відома значатна "do, make, perform, work" — а би йно не менше ніж у латинські та грецькі (що більше, то ліпше). А відси бим уже глядів, котрий из тих пнів/коренів годить значатно найлучніше та найповніше до котрого корене в латинські та грецькі. Далі є питати ті руські корени на тварослів. На пр., лат. на передачу та сама nomen agentis ("имене діяча" (чи є твар "діяч" тякел до лат. agens — и вто є питання)) йме й -ens/-ent- и -tor, у словах: agens та actor, від корене ag-. Я сим не хочу речи вже руські хиблять почепи, та питання є, чи той чи той почеп, хай и мога передати nomen agentis, име таку ж (чи не меншу) ємкість. А коли й будучи ємок, чи не місить з иншою якою тямою. На пр., и "актант-" и "агент-, агенс" у лат. actans/actant- та agens-/agent- имуть то сам почеп *-nt- (в истоті, дієви дієпримети нинішня часу), проте лучен до розен пнів того самого корене ag- — agent- прямо до ag- в agere/ago, а actant- до act- від ag- + -t- дієслів частоти (verba frequentiva), сим творячи поємськи (conceptually) різни тями, від яких, у свою череду, є ціла низка гинших похідних слів. То сі суть передні питання рішити, а не "самобутню творивість", що ту давно переросла в свого роду змагання (ге вто "пластунство" за "intelligence-renseignements-ròzvédca"). А вже пак, коли йисті точно за лат. чи гр. словом творен твар у руські не тякне, є льга думати про самобутнє творення.
Поки я бачу глядання "самобутности" походить більше плутання тям. На пр., коли actor (in a film, play) є "грач", то чи не є "грач" и player (in a sport), або player (on a musical instrument). Є льга розлучити йих на: igracy, igraueç, igreç, igrœuc, igray, igraly, igroun, та котрий твар тякне найліпше до котрої тями, й чи передає ту тяму найємче?
Первій ніж веречи питання "а що є нам до того, яко є в латинські/грецькі/ягельскі" чи "для чого є творити кальку", є відвітити на питання, а чому дану тяму в ті мові є передано втако, а не йначе.
"грець" - це українською мовою "апоплексичний удар". "Його вхопив грець", тобто з ним стався апоплексичний удар. Тому й вираз такий "хай йому грець"
То є чи не третього-шостого ряду знак сього слова; не первий пак уже явно. Слід розвоя знаків слова грець (*игрьць) є сякий: "хто грає → грає кого" → "стінить кого, манить, лудить → є нещирий" → "лукавий → дявіл/чорт" ... → "апоплексичний удар". Ще й бобонами турено ("марновір'ям мотивовано/навіяно").
Довго не знав замінника цьому слову, тому звернувся до давньоруської мови, у якій мандрівних музик схожих до теперишніх комедіянтів звали скомороками.
Симулювати, імітувати, удавати – стінити.
Пояснення тут:
імітувати
симулювати
Довго не знав замінника цьому слову, тому звернувся до давньоруської мови, у якій мандрівних музик схожих до теперишніх комедіянтів звали скомороками.
Це чистий русизм. Не потрібно тупо перекладати слова з інших мов.
Це слово подають більшість українських словників.
ніякий це не "русизм". Коли це слово з'явилося, не було ще ніяких "русизмів"
Русизмів не існує! Є росіянізми. Велика частина з них - це українські слова, які спочатку перкрутили на московський лад, а потім знову на укр., але на неправильний. Потрібно вертатися до свого попереднього, а не перекручувати слова.
Росіянізм, спробуйте знайти слово "лицедій" у дорадянському Словарю Грінченка.
Якось підозріло дуже, що словник дорадянський цього слова не знає, а після періоду "зближення двох братніх" мов, опа, і раптом ідентичне слово з'являється у мові українській.
Але, наприклад, у словнику Уманця й Спілки за 1893–1898 роки се слово таки присутнє. Або ж сьому словникові довірять не можна?
Слово є явно московське, ба більше, церковнослов'янське.
"довірять" ... Мій жолудок!...
–
Словник людина пише.
Ну-ну, се ж є своєрідним говором Куліша. У Грінченка теж зафіксовано дієйменники на -ть. Але як то неправильно — не буду так говорити, дякую за заввагу. Щодо людини — Грінченко теж, власне, був людиною. Але мова не про те. Просто хтілось би взнати, чи є той словник авторитетним, а чи ні.
Само по собі infinitivum на -ть не є хиба в руській мові, та "par excellence" є в руській infinitivum на -ти. Нач є й без того московщену руську ще більше близити до вятської?
Питання ту ("тут, у даному випадку") йме бути ("має бути") не чи словник Грінченка є рам'я ("авторитет, авторитетний") – його таки є доси ято яко рам'я ("його таки досі вважають авторитетним"), а на кілько ("наскільки") кожне слово в нім є брати яко беззастережно питоме. И таки не кожне. Рівно ге ("так само як") не кожне слово є питомо й в инших словниціх руських (Желехівського/Недільського, Яворницького, Онишкевича, Лисенка, Білецького-Носенка й ин.). Прото, в кожнім тім словниці є дуже цінного.
Краще лицедiйник, бо фемiнiтив "лицедiйка" якось не дуже))))
Що то, що то, росіянізми.
Росiянiзм - покруч
Адже ми не говоримо францiянiзм, англiянiзм.
Кажiть уже тодi московiзм або москвизна
Вас послухати, то все, що схоже на москвинське, "росiянiзми".
Добродiй, лиходiй - теж московiзми?
Лицедiй - запозичення з ст.-слов., але менi нiде не траплялося, що це москвизна
Болгари самі приплили до нас у 1930 і передали це слово без участи росіян?
Не пишiть дурнi, будь ласка. Краще почитайте про ст.-слов'янську мову. До речi, в часи Руси Болгарiя була сусiдкою. Та й Святослав на них ходив
Cœmou <москIвщизна>??
"До речi, в часи Руси Болгарiя була сусiдкою. Та й Святослав на них ходив."
Мовний аргумент.
Ви карту народів коли востаннє переглядали, добродію Ярославе?
В «Пропала грамота» Довженка як раз презентували лицедіїв в титрах
Об'ясніть чому воно церковнослов'янське?