З Вами'м' у тім.

А чим "дійка" вадить? Тякне на слово "доїти"? Марно, вимова є різна в "дійка" від "доїти" та в "дійка" від "діяти".

Відки бисьте -са в руській дістали?

Tà.

Як переклад латинського слова, тобто того, хто діє, тоді та. Але як переклад гравця театру, стрічки, то не знаю. Не подобається мені ідея калькувати тута розвиток такий. Все-таки, це слово з широким значенням.

<Не подобається мені ідея калькувати тута>

Tẽma "actor = a performer of a part in a play/movie" e dougye daunya, i rousske imẽ za siõ tẽmõ ime bouti düigeno tacoiõ znacẽtnoiõ cyto wdguibaie daunyõ oumotõ — ne novõ, ne tô, tô bõde 'novomóuva'.
I heo cwlko e tóucwf ou slova <actor> u ẽghelscé:
https://en.m.wiktionary.org/wiki/actor .

Якшо йти шляхом творення від "діяти", то серед усіх запропонованих форма "дій" є найкраща. Маємо багато слів з цією формою (добродій, лиходій, злодій, чудодій, чародій). Але я все одно не впевнений про правильність. Бо англійська англійською, латинська латинською, але ми творимо слова виходячи зі своєї мови. Але вподобу поставив.

I u dauninõ bẽ stuicui ta 'obmén, i péstegynuy, medyu leudymi ròzen ẽzuicwf ta zemely, to ge leud odina ẽzuica/craya znaua oum i drouga ẽzuica/craya, cẽsto, i coli slovo na tẽmõ ne ẽ iz una, to cẽsto tacui pèreclada vonske slovo prẽmo.

Про мене є найперво розглянути всі тями з празначатнами "do, make, work" з латинськи та грецьки. Латинська та грецька йме йисти корени з таками значатнами, й чи мало слів (→ тям) від йих, из йих же нині користаємо. Пак є провірити руськи корени на тяклість значатен (чи празначатен) латинським та грецьким та на кількість. Так, латинська йме сяки корени: ag- ("agere, ..."), op- ("opus, ..."), fac- ("facere, ..."), labor-, (д.-)грецька від сих дієслів: πράσσω, ποιέω, ερδω, δράω, τελέω. На самобутню творивість є час усігди, та через величезну кількість тям из латинськи та грецьки від речених значатен, и через йих истослівну глиб, "самобутність" може вести (й часто таки веде) до творення слів скуд значатною. О сточ, приклад таки лихи "творивости" є с.-хв. <glumac> за "actor", з зайвою визнакою глуму чи луду (сміху, шутства, лукавства, кривости, нещирости тощо) й разом з тим зайвою чутивістю, якими не грішить лат. actor. Крім того, латинська та грецька користа з доста велика тварослівна найда (inventory). Так, від лат. ag- имемо тями: актор, акція, агент, агенція, агентура, агенс, агентивний, агентивність, актант, актантний, актив, активний (активність), акт (актовий), активізувати (активізація), актуальний (актуальність, актуалізувати). Усі ти тями суть значатно ємки, й "самобутня творивість" грозить лишити йих тої ємкости.
Вертаючи до питання про тяклу кількість коренів з тяклою значатною, в руські мові можемо лічити сі: dé-, tuor-, cin-, ròb-, trõd-, strad-, star-, gotov-, zyd-, lad-, coy-, rẽd-/rõd-, ved-. Тщав ім лічити що найбільше таких пнів/коренів, у яких хай и крайньо є відома значатна "do, make, perform, work" — а би йно не менше ніж у латинські та грецькі (що більше, то ліпше). А відси бим уже глядів, котрий из тих пнів/коренів годить значатно найлучніше та найповніше до котрого корене в латинські та грецькі. Далі є питати ті руські корени на тварослів. На пр., лат. на передачу та сама nomen agentis ("имене діяча" (чи є твар "діяч" тякел до лат. agens — и вто є питання)) йме й -ens/-ent- и -tor, у словах: agens та actor, від корене ag-. Я сим не хочу речи вже руські хиблять почепи, та питання є, чи той чи той почеп, хай и мога передати nomen agentis, име таку ж (чи не меншу) ємкість. А коли й будучи ємок, чи не місить з иншою якою тямою. На пр., и "актант-" и "агент-, агенс" у лат. actans/actant- та agens-/agent- имуть то сам почеп *-nt- (в истоті, дієви дієпримети нинішня часу), проте лучен до розен пнів того самого корене ag- — agent- прямо до ag- в agere/ago, а actant- до act- від ag- + -t- дієслів частоти (verba frequentiva), сим творячи поємськи (conceptually) різни тями, від яких, у свою череду, є ціла низка гинших похідних слів. То сі суть передні питання рішити, а не "самобутню творивість", що ту давно переросла в свого роду змагання (ге вто "пластунство" за "intelligence-renseignements-ròzvédca"). А вже пак, коли йисті точно за лат. чи гр. словом творен твар у руські не тякне, є льга думати про самобутнє творення.
Поки я бачу глядання "самобутности" походить більше плутання тям. На пр., коли actor (in a film, play) є "грач", то чи не є "грач" и player (in a sport), або player (on a musical instrument). Є льга розлучити йих на: igracy, igraueç, igreç, igrœuc, igray, igraly, igroun, та котрий твар тякне найліпше до котрої тями, й чи передає ту тяму найємче?
Первій ніж веречи питання "а що є нам до того, яко є в латинські/грецькі/ягельскі" чи "для чого є творити кальку", є відвітити на питання, а чому дану тяму в ті мові є передано втако, а не йначе.

То є чи не третього-шостого ряду знак сього слова; не первий пак уже явно. Слід розвоя знаків слова грець (*игрьць) є сякий: "хто грає → грає кого" → "стінить кого, манить, лудить → є нещирий" → "лукавий → дявіл/чорт" ... → "апоплексичний удар". Ще й бобонами турено ("марновір'ям мотивовано/навіяно").