Імітувати — точно наслідувати кого-небудь; відтворювати що-небудь. / Підробляти під що-небудь. / Повторювати тему або мотив в іншому голосі музичного твору на певний інтервал вище або нижче.
Приклад вживання
Він устиг порозбивати всі шибки в вагоні, ..не перестаючи при тім вити та ревти, та вищати, імітуючи різні звірячі голоси (Іван Франко, IV, 1950, 458); Він так імітував розмову отця Хризанта з матушкою, що Іван, мало схильний до сміху, а й то сміявся (Петро Колесник, Терен.., 1959, 222); Часто деякі породи (липу, березу, вільху) імітують (підфарбовують) під колір цінних дерев (Столярно-будівельна справа, 1957, 20).
Походження
із нім. imitieren, із лат. imitor із між. *h₂eym- "образ, зображувати, подоба, копія"
Приклади в інших мовах
нім. nabootsen (ik boots na "слідую за), сум. matkia *"слідувати", вг. utánozni (від után "після, слідом"), св. härma.
Сама форма слова є мені не до вподоби, але, справедливості ради, <і> в <подібний> не сугерує необхідність <і> в формі даного тут дієслова, в <подібний> бо *y є між приголоскама – /b/ та /n/: *po-dob-yn-, а дана форма дієслова є з *na-po-dob-y-ou-a-ti, де *y є між приголоскою та голоскою, де *byou- результує в /bʎu, bʎo͡u̯/, тобто на місці *y там не було редукованої голоски, писаної <ь> в д.-рус. добу, але епентетичне [ʎ]. З того самого приводу як не має первісно бути <і> й у: *turg-ou-ya → torgoüya /tʌ̝rˈɣ̞ʷɔ͡u̯ʎɐ/, *got-ou-y-a → gotoüya /ɣ̞oˈtʷɔ͡u̯ʎɐ/ тощо.
Якщо судити по Словарі Грінченка то є лиш три слова з "овля" в кінці, і то в одному "оро" а у двох инших "о" од старішого "ъ". А всі инші приклади саме з "івля" вкінці -
r2u.org.ua: *овля і
r2u.org.ua: *івля
1) Коли Ви судите тільки на підставі словника Грінченка, 'сте обмежений;
2) усі три наведені Вами приклади за посиланням узагалі суть з иншої опери – там є в кожнім тім слові йинше закінчення, ніж у словах типу torgoüya, gotoüya, відповідно: zdoròuïe, nemòufẽ; точніше в <примовля> є те саме закінчення як у torgoüya, gotoüya – primòufya, але в сім останнім тим паче не мало би бути <і>, бо там у корені є *u, а не *o (*mulu-a → <мълва> → <мова>). <Здоровля> є вторинна фонетична форма до <здоров'я~здоров'є~...>, й морфологічно не має нич спільного з формами типу <торговля, готовля>, але з співвідноситься з формами типу <зілля, волосся, ...>. У формі ж <немовля> є закінчення -ẽ (точніше суфікс), і співвідноситься з формами типу: <дитя, жереб'я, вовча, порося, ...>, в непрямих відмінках: -ẽt-. Моє письмо всі ті три парадигми різнить:
-ïe: zdorouïe <здоров'я~здоровля~...>, zeilïe <зілля~зілє~...>, uolosïe <волосся~волос(с)є~...> тощо;
-ya: torgoüya <торговля>, gotoüya <готовля>, loüya <ловля>, tonya <тоня>, uolya <воля>, sadya <саджа>, medya <меджа~межа>, guirya <гиря>, gruizya <грижа>, crõtya <круча>
-ẽ(t-): malẽ <маля(т-)>, gerebẽ <жереб'я~жеребйи~...>, ditẽ <дитя~дитє~дитьи~...>, lèuẽ <лев'я~левйє~левйи~...>, porosẽ <порося~поросє~поросьи~...> тощо.
Нічого не зрозумів од Вас. Квола треба (тріба?) купляти мі рухи Вам? Може раз-у-раз де-кто (кто??) бити (кого бити?!) хибити є людське (лядське?). Віле сую? Явите скрізь у тім чито пишете. Не проглядіх (діх?) звено з (???), те (тьо?) твари суть питомі, не криві (ну тут наче неправильні) але піздни (пізні?).
Для чого Ви пишете так, щоб ніхто Вас не зрозумів?
Щойно дізнався від знайомого любителя філології, що значіння "імітувати" в слова "творити" це типово особливість саме давньоруської мови, коли ж церковнослов'янська мова такого розвитку не знає.
Ну, я від Польщі далеко, мови її не знаю і дізнатись не спішу. Але в дорепресивних словниках слова "мавпувати" абсолютно немає, слово з'являється лише за СРСР, тому було це слово в Польщі чи не було, а 100% що його нав'язали нам комуністи, щоб перекладати майже ідентичне російське "обезья́нничать".
Може Ви неправильно зрозуміли. Комуністи взяли це польське слово, і внормували його як українське, почавши перекладати своє "обезьянничать" польським "мавпувати" через схожість -- замість того, щоб глянути в укоаїнські словники й зрозуміти, що українською правильний переклад "стінити".
Я гадаю, що Ви даремно ськаєте привидів. "Стінити" навіть у Грінченка згадано тільки як частина виразу "стінити дурня". Комуністи тут ні до чого. Слово "мавпувати" прийшло з польської через Галичину.
Паразитів у духів я не глядав.
Відкрийте корпуси мови й самі погляньте, в авторів з якого кутка України найбільше завелося слів "мавпувати". Я глянув, що мало не найбільше став "мавпувати" перше добродій Хвильовий, якого аж ніяк не назвать галичаном.
І що з того? Галицьке заводили й заводять до зразцевої мови трьома хвилями: од Емського вказу 1876 року до кінця 20-х років 20 століття, за хрущовської одлиги та за Шелеста на службі 1-го секретаря ЦК КПУ (2-а половина 50-х років - початок 70-х років 20 століття) та од горбачовської одлиги 2-ї половини 80-х років 20 століття й досі.
Самі дивіться: "мавпувати" є в Кримського та в Уманця й Спілки, що взяли його в галичанина Желехівського: r2u.org.ua: обезьянничать .
Подивіться, на яке джерело посилаються Уманець і Спілка в статті "мавпувати". Крім "Малорусько-німецького словаря", він писав і дрібніші роботи і листи.
Я не знаю, де він це писав. Невже це важить, коли на його послались Уманець і Спілка? І наявності такої статті в їхній словниці вистачає, щоб одкинуть гадку про совєцький рід слова "мавпувати".
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) :
Чини́тися — Выдавать себя за кого.
«Він чиниться Христос, а йому грішна жінка ноги миє! як то так? — казали жиди.»
двійникувати - двійник - через розширення значення останнього до "бути схожим".
Можливий також варіант "Подвійкувати" - який я зараз запропоную/запропонував
Безумовно. Та йдеться все-таки про рух "від образу". Не обов'язково звужувати семантику. До того ж "imitatio" від "imago", що і перекладається як "образ"
Імітувати — точно наслідувати кого-небудь; відтворювати що-небудь. / Підробляти під що-небудь. / Повторювати тему або мотив в іншому голосі музичного твору на певний інтервал вище або нижче.
Він устиг порозбивати всі шибки в вагоні, ..не перестаючи при тім вити та ревти, та вищати, імітуючи різні звірячі голоси (Іван Франко, IV, 1950, 458); Він так імітував розмову отця Хризанта з матушкою, що Іван, мало схильний до сміху, а й то сміявся (Петро Колесник, Терен.., 1959, 222); Часто деякі породи (липу, березу, вільху) імітують (підфарбовують) під колір цінних дерев (Столярно-будівельна справа, 1957, 20).
із нім. imitieren, із лат. imitor із між. *h₂eym- "образ, зображувати, подоба, копія"
нім. nabootsen (ik boots na "слідую за), сум. matkia *"слідувати", вг. utánozni (від után "після, слідом"), св. härma.
Перекладаємо слово імітувати
наподобити, понаподоблювати, сподоблювати, сподобити, посподоблювати, уподоблювати, уподобити, повподоблювати,
+++
Але под(і)бний, а не под(о)бний.
Сама форма слова є мені не до вподоби, але, справедливості ради, <і> в <подібний> не сугерує необхідність <і> в формі даного тут дієслова, в <подібний> бо *y є між приголоскама – /b/ та /n/: *po-dob-yn-, а дана форма дієслова є з *na-po-dob-y-ou-a-ti, де *y є між приголоскою та голоскою, де *byou- результує в /bʎu, bʎo͡u̯/, тобто на місці *y там не було редукованої голоски, писаної <ь> в д.-рус. добу, але епентетичне [ʎ]. З того самого приводу як не має первісно бути <і> й у: *turg-ou-ya → torgoüya /tʌ̝rˈɣ̞ʷɔ͡u̯ʎɐ/, *got-ou-y-a → gotoüya /ɣ̞oˈtʷɔ͡u̯ʎɐ/ тощо.
Якщо судити по Словарі Грінченка то є лиш три слова з "овля" в кінці, і то в одному "оро" а у двох инших "о" од старішого "ъ". А всі инші приклади саме з "івля" вкінці -
r2u.org.ua: *овля
і
r2u.org.ua: *івля
1) Коли Ви судите тільки на підставі словника Грінченка, 'сте обмежений;
2) усі три наведені Вами приклади за посиланням узагалі суть з иншої опери – там є в кожнім тім слові йинше закінчення, ніж у словах типу torgoüya, gotoüya, відповідно: zdoròuïe, nemòufẽ; точніше в <примовля> є те саме закінчення як у torgoüya, gotoüya – primòufya, але в сім останнім тим паче не мало би бути <і>, бо там у корені є *u, а не *o (*mulu-a → <мълва> → <мова>). <Здоровля> є вторинна фонетична форма до <здоров'я~здоров'є~...>, й морфологічно не має нич спільного з формами типу <торговля, готовля>, але з співвідноситься з формами типу <зілля, волосся, ...>. У формі ж <немовля> є закінчення -ẽ (точніше суфікс), і співвідноситься з формами типу: <дитя, жереб'я, вовча, порося, ...>, в непрямих відмінках: -ẽt-. Моє письмо всі ті три парадигми різнить:
-ïe: zdorouïe <здоров'я~здоровля~...>, zeilïe <зілля~зілє~...>, uolosïe <волосся~волос(с)є~...> тощо;
-ya: torgoüya <торговля>, gotoüya <готовля>, loüya <ловля>, tonya <тоня>, uolya <воля>, sadya <саджа>, medya <меджа~межа>, guirya <гиря>, gruizya <грижа>, crõtya <круча>
-ẽ(t-): malẽ <маля(т-)>, gerebẽ <жереб'я~жеребйи~...>, ditẽ <дитя~дитє~дитьи~...>, lèuẽ <лев'я~левйє~левйи~...>, porosẽ <порося~поросє~поросьи~...> тощо.
Ви дуже неуважна людина. Щойно ж написали те саме, що написав раніше я.
Перейдіть за другою ланкою, де слова з "івля". А за Грінченка
:D Quola tréba copuititi mi, rœucxi Uam <обмежений>. Inose, <неуважний> moge raz-u-raz de-cto buiti – xuibiti e leudske. Ui-le suoiõ <обмеженість> yauite scrwzy u twm, cyto pisiete.
Ne proglẽdéx droughe zueno z <"івля">. Tœ tuarui sõty pitomui, ne crifui, ale pwzdnui.
Нічого не зрозумів од Вас. Квола треба (тріба?) купляти мі рухи Вам? Може раз-у-раз де-кто (кто??) бити (кого бити?!) хибити є людське (лядське?). Віле сую? Явите скрізь у тім чито пишете. Не проглядіх (діх?) звено з (???), те (тьо?) твари суть питомі, не криві (ну тут наче неправильні) але піздни (пізні?).
Для чого Ви пишете так, щоб ніхто Вас не зрозумів?
Див. тут: симуляція, під: стіньба.
Іще: http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56695-stinyty.html#show_point
+ + +
Див. тут: симулювати під <творити>.
Щойно дізнався від знайомого любителя філології, що значіння "імітувати" в слова "творити" це типово особливість саме давньоруської мови, коли ж церковнослов'янська мова такого розвитку не знає.
+++
Якщо йдеться про імітацію чиєїсь поведінки, рухів, мови.
"Мавпа" - перекручення німецьке слово.
Саме так! А значіння "імітувати" занесли в України росіяни, від їхнього "обезьянничать".
Ні, це з польського "małpować".
Ну, я від Польщі далеко, мови її не знаю і дізнатись не спішу. Але в дорепресивних словниках слова "мавпувати" абсолютно немає, слово з'являється лише за СРСР, тому було це слово в Польщі чи не було, а 100% що його нав'язали нам комуністи, щоб перекладати майже ідентичне російське "обезья́нничать".
Я не поділяю цієї думки. Бо які комуністи тоді накинули це слово полякам? Воно (теж) явно потрапило до нас через Галичину.
Може Ви неправильно зрозуміли. Комуністи взяли це польське слово, і внормували його як українське, почавши перекладати своє "обезьянничать" польським "мавпувати" через схожість -- замість того, щоб глянути в укоаїнські словники й зрозуміти, що українською правильний переклад "стінити".
Я гадаю, що Ви даремно ськаєте привидів. "Стінити" навіть у Грінченка згадано тільки як частина виразу "стінити дурня". Комуністи тут ні до чого. Слово "мавпувати" прийшло з польської через Галичину.
У корпусі це слово трапляється починаючи з радянською доби.
Паразитів у духів я не глядав.
Відкрийте корпуси мови й самі погляньте, в авторів з якого кутка України найбільше завелося слів "мавпувати". Я глянув, що мало не найбільше став "мавпувати" перше добродій Хвильовий, якого аж ніяк не назвать галичаном.
І що з того? Галицьке заводили й заводять до зразцевої мови трьома хвилями: од Емського вказу 1876 року до кінця 20-х років 20 століття, за хрущовської одлиги та за Шелеста на службі 1-го секретаря ЦК КПУ (2-а половина 50-х років - початок 70-х років 20 століття) та од горбачовської одлиги 2-ї половини 80-х років 20 століття й досі.
Самі дивіться: "мавпувати" є в Кримського та в Уманця й Спілки, що взяли його в галичанина Желехівського: r2u.org.ua: обезьянничать .
Я може зле дивився, але в Желехівського такого слова не видив...
Подивіться, на яке джерело посилаються Уманець і Спілка в статті "мавпувати". Крім "Малорусько-німецького словаря", він писав і дрібніші роботи і листи.
Посилаються на "С. Жел.". Либонь, це словник Желехівського значить...
Як Ви знаєте де він про це писав, то прошу поділитися.
Я не знаю, де він це писав. Невже це важить, коли на його послались Уманець і Спілка? І наявності такої статті в їхній словниці вистачає, щоб одкинуть гадку про совєцький рід слова "мавпувати".
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) :
Кла́стися -за ко́го — Выдавать себя за кого.
«Ти кладешся за доктора».
+++
Спасибі за Вашу підпору.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) :
Чини́тися — Выдавать себя за кого.
«Він чиниться Христос, а йому грішна жінка ноги миє! як то так? — казали жиди.»
+++
Від "бути двійником", явно. Тоді "імітує птаха", наприклад, є, по Вашому, "є двійником птаха"??
двійникувати - двійник - через розширення значення останнього до "бути схожим".
Можливий також варіант "Подвійкувати" - який я зараз запропоную/запропонував
наподібнити, понаподібнювати, сподібнювати, сподібнити, посподібню-вати, уподібнювати, уподібнити, повподібнювати
sum.in.ua: upodibnjuvaty
Про уподібнення комусь, чомусь. Награвати за ким?/чим?. Приподібнюватись кому?/чому?, до кого?/чого?. Відображувати кого?/що?. Наслідувати кого?/що?
відображати (процес, явище)
відображати (світло)
Безумовно. Та йдеться все-таки про рух "від образу". Не обов'язково звужувати семантику. До того ж "imitatio" від "imago", що і перекладається як "образ"