Сама форма слова є мені не до вподоби, але, справедливості ради, <і> в <подібний> не сугерує необхідність <і> в формі даного тут дієслова, в <подібний> бо *y є між приголоскама – /b/ та /n/: *po-dob-yn-, а дана форма дієслова є з *na-po-dob-y-ou-a-ti, де *y є між приголоскою та голоскою, де *byou- результує в /bʎu, bʎo͡u̯/, тобто на місці *y там не було редукованої голоски, писаної <ь> в д.-рус. добу, але епентетичне [ʎ]. З того самого приводу як не має первісно бути <і> й у: *turg-ou-ya → torgoüya /tʌ̝rˈɣ̞ʷɔ͡u̯ʎɐ/, *got-ou-y-a → gotoüya /ɣ̞oˈtʷɔ͡u̯ʎɐ/ тощо.

Якщо судити по Словарі Грінченка то є лиш три слова з "овля" в кінці, і то в одному "оро" а у двох инших "о" од старішого "ъ". А всі инші приклади саме з "івля" вкінці -
r2u.org.ua: *овля
і
r2u.org.ua: *івля

1) Коли Ви судите тільки на підставі словника Грінченка, 'сте обмежений;
2) усі три наведені Вами приклади за посиланням узагалі суть з иншої опери – там є в кожнім тім слові йинше закінчення, ніж у словах типу torgoüya, gotoüya, відповідно: zdoròuïe, nemòufẽ; точніше в <примовля> є те саме закінчення як у torgoüya, gotoüya – primòufya, але в сім останнім тим паче не мало би бути <і>, бо там у корені є *u, а не *o (*mulu-a → <мълва> → <мова>). <Здоровля> є вторинна фонетична форма до <здоров'я~здоров'є~...>, й морфологічно не має нич спільного з формами типу <торговля, готовля>, але з співвідноситься з формами типу <зілля, волосся, ...>. У формі ж <немовля> є закінчення -ẽ (точніше суфікс), і співвідноситься з формами типу: <дитя, жереб'я, вовча, порося, ...>, в непрямих відмінках: -ẽt-. Моє письмо всі ті три парадигми різнить:
-ïe: zdorouïe <здоров'я~здоровля~...>, zeilïe <зілля~зілє~...>, uolosïe <волосся~волос(с)є~...> тощо;
-ya: torgoüya <торговля>, gotoüya <готовля>, loüya <ловля>, tonya <тоня>, uolya <воля>, sadya <саджа>, medya <меджа~межа>, guirya <гиря>, gruizya <грижа>, crõtya <круча>
-ẽ(t-): malẽ <маля(т-)>, gerebẽ <жереб'я~жеребйи~...>, ditẽ <дитя~дитє~дитьи~...>, lèuẽ <лев'я~левйє~левйи~...>, porosẽ <порося~поросє~поросьи~...> тощо.

Ви дуже неуважна людина. Щойно ж написали те саме, що написав раніше я.

Перейдіть за другою ланкою, де слова з "івля". А за Грінченка

:D Quola tréba copuititi mi, rœucxi Uam <обмежений>. Inose, <неуважний> moge raz-u-raz de-cto buiti – xuibiti e leudske. Ui-le suoiõ <обмеженість> yauite scrwzy u twm, cyto pisiete.
Ne proglẽdéx droughe zueno z <"івля">. Tœ tuarui sõty pitomui, ne crifui, ale pwzdnui.

Нічого не зрозумів од Вас. Квола треба (тріба?) купляти мі рухи Вам? Може раз-у-раз де-кто (кто??) бити (кого бити?!) хибити є людське (лядське?). Віле сую? Явите скрізь у тім чито пишете. Не проглядіх (діх?) звено з (???), те (тьо?) твари суть питомі, не криві (ну тут наче неправильні) але піздни (пізні?).

Для чого Ви пишете так, щоб ніхто Вас не зрозумів?

Саме так! А значіння "імітувати" занесли в України росіяни, від їхнього "обезьянничать".

Ні, це з польського "małpować".

Ну, я від Польщі далеко, мови її не знаю і дізнатись не спішу. Але в дорепресивних словниках слова "мавпувати" абсолютно немає, слово з'являється лише за СРСР, тому було це слово в Польщі чи не було, а 100% що його нав'язали нам комуністи, щоб перекладати майже ідентичне російське "обезья́нничать".

Я не поділяю цієї думки. Бо які комуністи тоді накинули це слово полякам? Воно (теж) явно потрапило до нас через Галичину.

Може Ви неправильно зрозуміли. Комуністи взяли це польське слово, і внормували його як українське, почавши перекладати своє "обезьянничать" польським "мавпувати" через схожість -- замість того, щоб глянути в укоаїнські словники й зрозуміти, що українською правильний переклад "стінити".

Я гадаю, що Ви даремно ськаєте привидів. "Стінити" навіть у Грінченка згадано тільки як частина виразу "стінити дурня". Комуністи тут ні до чого. Слово "мавпувати" прийшло з польської через Галичину.

У корпусі це слово трапляється починаючи з радянською доби.

Паразитів у духів я не глядав.
Відкрийте корпуси мови й самі погляньте, в авторів з якого кутка України найбільше завелося слів "мавпувати". Я глянув, що мало не найбільше став "мавпувати" перше добродій Хвильовий, якого аж ніяк не назвать галичаном.

І що з того? Галицьке заводили й заводять до зразцевої мови трьома хвилями: од Емського вказу 1876 року до кінця 20-х років 20 століття, за хрущовської одлиги та за Шелеста на службі 1-го секретаря ЦК КПУ (2-а половина 50-х років - початок 70-х років 20 століття) та од горбачовської одлиги 2-ї половини 80-х років 20 століття й досі.
Самі дивіться: "мавпувати" є в Кримського та в Уманця й Спілки, що взяли його в галичанина Желехівського: r2u.org.ua: обезьянничать .

Я може зле дивився, але в Желехівського такого слова не видив...

Подивіться, на яке джерело посилаються Уманець і Спілка в статті "мавпувати". Крім "Малорусько-німецького словаря", він писав і дрібніші роботи і листи.

Посилаються на "С. Жел.". Либонь, це словник Желехівського значить...
Як Ви знаєте де він про це писав, то прошу поділитися.

Я не знаю, де він це писав. Невже це важить, коли на його послались Уманець і Спілка? І наявності такої статті в їхній словниці вистачає, щоб одкинуть гадку про совєцький рід слова "мавпувати".

Спасибі за Вашу підпору.

Чесно, я вже багато слів зі словників не міг знайти в ЕСУМ.

Почув це слово десь від Ірини Фаріон.

<не можу знайти його в етимологічному словнику, чого б се.>

E statïa na <зріти¹>, stor. 279, tam e: взір, взірець, взорець, узір, узір'я, узірчастий, узористий, узорити; <узорувати> ne'ma, ta ono e praüilno wd tuix tuarwf tuoryeno.

Безумовно. Та йдеться все-таки про рух "від образу". Не обов'язково звужувати семантику. До того ж "imitatio" від "imago", що і перекладається як "образ"