Юрій Бандура

5
отримано голосів за переклади
1
віддано голосів за переклади

Додані переклади 20

2
винахідка лайфхак
1
зчиток, відчуток, чуття, сприйняття, прийняток, сприйняток, зміст сенс
1
1
взувайці, взувайки сліпери
0
почаття, початок, зародок, зачаття, зачаток, зачин поняття
0
почаття, початок, зачаття, зародок, зачаток, зачин концепт
0
почаття, початок, зачаття, зародок, зачаток, зачин концепція
0
пошукувати, здобувати претендувати
0
надихач, навіювач, натхненник аспірант
0
довіра, довіряння акредитація
0
старатель, старанник, ретельник, сумлінник, завзятець студент
0
блювайло вулкан
0
згортання, звороття, звертання рефлексія
0
розповідь, історія фабула
0
виклад сюжет
0
побожність релігія
0
обожнення, боготворіння, вивищення, возвеличення, славіння, вивершення, виверх, вершина, вінець апотеоз (апофеоз)
0
знайоме дежавю
0
будинок вистав, позір театр
0
відображення імітація

Улюблені переклади 1

удавати симулювати

Додані cлова 1

Додані коментарі 5

19 серпня
Юрій Бандура прокоментував
переклад тло

Для чистоти сумління. Більше спроб, більше думок

16 серпня
Юрій Бандура прокоментував
переклад тло

Власне, суть така, шо це одна з-поміж можливих спроб) Цьогоразовий добір значення є недослівним, а побічним, хай що. "Тло" близьке до дій "стелити" або "слати", тож застилають зазвичай матерією, чи пак тканиною. Але пропонуйте, було б непогано

13 серпня
Юрій Бандура прокоментував
переклад рóзмисел

До слова, трапляється ще дещо. Бачте, в трухлявих, старих лексиконах "meditatio", хай там що, але воно дійсно "размышленїе" і навіть "поученїе", хоча не сказати, що це вичерпно. "Размышление", як церковнослов'янізм, певним своїм чином тлумачилося "простою мовою" (XVII ст.), ось погляньте: "ваганесѧ", "вонтпене", "закоснѣнье" - "вагаюся", "сумнів" (мабуть, з польск. wątpić "сумніватися"), закосніння (від "закосніти", "холонути"). Й цікава річ діється із латиною: meditatio (meditor - роздумую) та medicatio (medeor - "исцѣляю" або лікую, виліковую), вони виступали замінниками одне одного. Тож і тут начебто вимальовуються якісь-то натяки, якийсь-то обрій значень...

11 серпня
Юрій Бандура прокоментував

Мабуть-таки, різна природа образів, це по-перше, а по-друге - дивлячись, що ми вважаємо за поняття "руська мова". З першим справа виглядає ось яким чином (на словниковому ґрунті): романська гілка індоєвропейської сім'ї мов задає певний керунок: spiritus (власне, дух), spirare, aspirare, inspirare, conspirare, respirare, perspirare - ці форми обертаються навколо основи "дихати, дути, віяти". Приросток ad (до), який зливається врешті в aspiratio, означає наближення до чогось і завершення дії ("довіювання", якщо досл.; у П. Беринди це "вздыхаю", себто "зітхаю, передихаю, дихаю на повні груди"). Приросток in (на, в), вказує на насиченість чи наповненість дією чогось, і пасувало би як "inspiratio", так і "aspiratio" (!), оскільки для останнього це значення також вживалося (e.g. з лат. словн. Дворецького) "aspirare ad pecuniam alicujus" - "мати потяг чи прагнення (устремление, стремление), але й інакше: надихатись (підбурюватись, заохочуватись, спонукатись) до грошей когось". Отже, в латинській етимолоґії заховано стихію "духу, вітру, повітря". І ось тепер слов'янська гілка, тієї ж спільної родини. "Руську мову" слід загалом розрізняти так, як чуттєво і свідомо розрізняли її люди Русі (Київщина, Чернігівщина, Переяславщина, пізніше Волинь, Львівщина) та дальших часів. Маємо лінію "болгарська-церковнослов'янська-московська" і лінію "проста руська" (українська-білоруська) мови. Це порізнення є висхідною умовою. Слово "прагнути" з одного боку зараховують до польської мови, а з іншого (як видко) - до близьких їй слов'янських мов (укр. пражити ("пряжене, тобто топлене молоко"), прягти (смажити, пекти), західнослов. зі значеннями "мати чи знемагати від спраги і т.д.; жадати). Зі словом "ревнити" не менш цікава історія. Воно збігається з індоєвропейськими коріннями, зокрема з лат. rivus (струмок) і rivalis (той, що бере воду з одного струмка, інакше кажучи, суперник). В XVII ст. (у П.Беринди та Е.Славинецького) "ревнованїе" збігається з латинським rivalitas (ревність), aemulatio (змагання, суперництво). Ось яке визначення дає П. Беринда: "Ревную - милую, горяче милую, заздрю, маю хот, маю жарливость, маю жаль. З заздрости що чиню якобы кому не перекорѣ. от сего и не ревнуй". "Жарливість" Б.Грінченко перекладав "жгучесть?", тож, ймовірно, "пекучість".
В кінцевому рахунку, маємо наступне: латинська природа "aspirans" покликалася на стихію "вітер, повітря, дух"; для слов'янських же відповідників, якщо йдеться про "прагнути", отримуємо стихію "вогонь, спека, жар і т.д."; для "ревнити" є певна подія і ряд змагальних дій. Тому, судячи з вислідів, латинський образ зі слов'янським не збігаються, бо мають дві протилежні природи (повітря vs вогню). Можливо, це не є відповіддю, і правда десь посередині, однак добачати крапки над "і" все одно мусимо.

9 серпня
Юрій Бандура прокоментував

Дякую. Та нічого дивного: дві мови - дві семантичні, культурні умови. Французька форма "aspirant" перейшла у російськомовні словники з сер. XIX ст., у змодернізованому значенні саме "прагнення посади, кандидатури і т.д.", одначе давня латинська основа "aspirare" або ж "aspirans", має власну першотвірну етимолоґію, і справедливо, що не збігається напрочуд із набутими значеннями, які маємо через російське, совєтське пристосування і запозичення з французької.