За словникмо чужомовних слів павла штепи.

Український відповідник, чинне слово.

r2u.org.ua: розум , 2 значіння

"Сенс", "смисл" і "глузд": природа?

Порівняймо втрачене при перекладі: лат. sensus communis (загальне чуття, спільне відчуття) - рос. здравый смысл - укр. здоровий глузд. "Смисл" походить від "мисливство", "полювання", "ловитва думки, вигадки, абощо", хоча в словниках XVII ст. "sensus" перекладали як "съмыслъ", "чувсвто". "Глузд" - близьке до "мозок". Обидва вони мають власну розбіжну етимологію. А попри те, що "смисл" зараз є до певної міри спорідненим із "сенсом", вони, однак, не можуть взаємозамінювати одне одного буквально. Етимологічна природа їх різна. Слов'янське "смисл"ототожнюється з "мисливством", а латинське уявлення (сенс) з відчуттям. Окрім того звичний "фразеологізм на фразеологізм" (приклади вгорі) - не є рівнозначною спробою перекладу. А) "Сенсовий" - це той, що змістовний (себто такий, що має розумні підстави і сприйнятий органами чуття - зір, слух, нюх, смак, дотик). Б) "Смисловий" же вказує на зміст думки, що якось виражена, вхоплена, віднайдена чи висловлена, і утворює після себе "смисл"; враховуючи набутий вже чуттєвий досвід, сприяє в кінцевому рахунку новому розумінню. В) "Безглуздий" (нездоровий) - позбавлений раціонального змісту, що означує відсутність й того-таки смислу. Отже, аби витворити фразеологічну форму, ґрунтуємося на 5 дієслівних коренях: читати, чути, мати, тямити і містити. "Зчиток, зчиття, зочиття" є наближене до дії "зчитувати" (сприймати, вбирати інформацію), "відчуток, відчуття" до "відчувати" (сприймати органами чуття), "причуття, причуток" (здаватися, вчуватися), "прийняття, прийняток, сприйняття, сприйняток" від "сприймати", "втямок" від "втямувати" (схоплювати, зберігати у пам'ятаті, розуміти). Можливо, найвдаліші серед наведених: зчиток, відчуток, прийняток, чуття. Sensus communis мало б наступні сконструйовані вирази: загальний зчиток, спільний прийняток або відчуток, загальне сприйняття, загальне чуття. Інколи можна зустріти: загальне добро (благо), користь. Отже, "сенс" і "сенсовість" - це об'єктивні підстави для сприйняття і розуміння; "смисл" - більш раціональний ряд: думка, вигадка, що від розуму і кмітливості, яку спіймали, "вполювали" "змисливили". Тож, якщо казати "Ти в здоровому глузді?", то ліпше розуміти під цим: "Чи маєш ти розум?"; але не підміняти цим "sensus communis". Останнє краще, мабуть, розуміти: "Чи має це користь?", "Чи має це добрі підстави?", "Чи добрий ґрунт і властивості?" і т.д. "А який в тому смисл?" відтак можна розтлумачити: "Чи варто це розумових пошуків?", "Чи гідне воно пізнавальних зусиль?", "Чи варта ця думка ("мисля") пошуків?", "Чи варта ця думка більшого?" "Чи маєте думку щодо сенсу якоїсь речі/предмету?", "Яке, власне, призначення?" тощо. "Сенс" - це те, що відчули, "смисл" - це те, що подумали, збагнули на підставі сенсу (наприклад, читаючи текст або роздивляючись якийсь предмет).

У сенсі = у значенні. У широкому сенсі = у широкому значенні.

Наше слово.
Сенс – польсько-латинське
Смисл – москвинське

Етимологічний Словник Української Мови:
Истно́та — суть.
goroh.pp.ua: істній

Снуто́к «суть, зміст» (в ЕСУМі).
Снувати «Основывать, создавать» із Словаря Грінченка.