псл. kuna «зовнішня частина жіночих статевих органів», зменш. *kunъka, *kunica;
очевидно, споріднене з лтс. kàuns «сором» (‹ іє. *kaunos), kauňums «статевий орган», kaũnêtiês «соромитися» (можливо, сюди ж належить слц. okúňať sa «побоюватися», okúnavý «невпевнений, несміливий»);
менш обґрунтовані пов’язання з р. [куна́] «куниця» через [ку́нное] «посаг» (Фасмер II 417), з лат. сunnus «жіночий статевий орган» (Vasmer RS 4, 72), з тур. kuma «коханка, наложниця» (Brückner KZ 46, 223; KZ 48, 214);
р. [ку́нка] «тс.; дівчина; (ст.) коханка», [куна́] «жіночі статеві органи», п. ст. kunka «тс.; коханка», слн. kúna «жіночі статеві органи»;
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ
куни́ці «тс.» (мн.)
Слов'яни це наша форма, словіни — церковнослов'янська.
В нас перед *ē виник вставний *j, а як відомо сполука *jē перейшла в нас в *ja.
Тому слов'Яни, волинЯни, деревлЯни, полЯни, сіверЯни... А не волиніни, деревліни, поліни чи сіверіни.
Підтримую
КУ́НКА «жіночі статеві органи»
псл. kuna «зовнішня частина жіночих статевих органів», зменш. *kunъka, *kunica;
очевидно, споріднене з лтс. kàuns «сором» (‹ іє. *kaunos), kauňums «статевий орган», kaũnêtiês «соромитися» (можливо, сюди ж належить слц. okúňať sa «побоюватися», okúnavý «невпевнений, несміливий»);
менш обґрунтовані пов’язання з р. [куна́] «куниця» через [ку́нное] «посаг» (Фасмер II 417), з лат. сunnus «жіночий статевий орган» (Vasmer RS 4, 72), з тур. kuma «коханка, наложниця» (Brückner KZ 46, 223; KZ 48, 214);
р. [ку́нка] «тс.; дівчина; (ст.) коханка», [куна́] «жіночі статеві органи», п. ст. kunka «тс.; коханка», слн. kúna «жіночі статеві органи»;
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ
куни́ці «тс.» (мн.)
https://goroh.pp.ua/Етимологія/куна