А нам “западенцям” подобаються наші польсько-галицькі слова з німецької!..

То нехай собі подобаються. Уживайте їх у своїх говірках.

Німецький субстрат визначає українську мову, якщо його прибрати то мова розпадеться на сербсько московську або македонсько російську кашу. Але що не зробиш коли ненавидиш українську мову.

Vadik Veselovsky,
то Ви низько ціните запаси руської мови. Тим, що Ви пишете, Ви явите своє переконання про похідність руської мови від московської.

Доведеться знехтувати вашого дописа, що не має нічого спільного з мовознавством і суперечить самій меті "Словотвора".

Запозичення – невід’ємна частина будь-якої мови, як би там не було.

Мовиться зовсім не про те. Є своє слово, вживане в більшій частині України, та перейняте з чужої мови, вживане в Західній Україні. То з якого дива витискати своє слово й слово більшості чужим затятої меншості?

Передусім, це неправда.
Не видавайте давньоусталене загальноукраїнське слово за буцімто реґіоналізм.

Дурню ти написав, ось дивись поляки і галичани це слов'яни і разом їх рівно в два рази більше ніж німців, два проти одного, що слово рахувати не німецьке, а українське

Наклеп, слово рахувати набагато вживаніше ніж слово лічити й так по всій Україні. Взагалі обидва слова досить вживані, проте перше таки вживаніше

Що саме значить "давновсталене"? Почитайте "Криве дзеркало української мови" й "Сьогочасну часописну мову на Україні" Івана Нечуя-Левицького.

З якого джерела ця цінна звістка?

Для вас то може й чуже слово, а для будь-якого українця своє, бо його знає кожен українець як українське слово, а то чи вживане воно в більшості говірок чи ні результат винищення української мови. Доречі, стосовно слова "лічити" десь я читав, що воно теж німецького походження

Коли це слово своє для будь-якого українця, чому визначний український письменник і знавець української мови Іван Нечуй-Левицький ганив галичан за те, що вони пхають його до українських книжок?

Але зрештою, у галицькому та інших західних говорах повно питомих слів, які треба було б впровадити у літературну мову замість запозичень, як-от баняк(каструля), гуда/гудба(музика)

Щось ти зі звичайної людини Нечуя-Левицького зробив якогось ідола, а він був звичайною людиною

Нечуй-Левицький, до речі, хороше ставився до "Баняк", тож він казав об'єктивні речі.

《Але зрештою, у галицькому та інших західних говорах повно питомих слів, які треба було б впровадити у літературну мову замість запозичень, як-от баняк(каструля), гуда/гудба(музика)》
Звісно ж, коли більшість українців можуть упізнать те слово чи легко вгадать його значіння.

У списках мовознавчих термінів немає слова "простакуватий".

Польонізм, так польонізм.
Так ніби шось погане само собою.

Де знайти інформацію про Личити? усюди це якось виглядати

U SIRM (ЕСУМ) III, 259: лік¹. Tam pisie:
»запозичення з польської мови (звукові форми з ли- можуть бути власними, успадкованими з праслов'янської мови). Tam ge, serèd tuarwf e dano i tuarui zu <лич->: <личба́>, <личи́ти>, <безли́чча> "незліченність", <уличити>.
___
Prote, yé ouge zu tuim tuerdyênïem pro lẽdscwsty tuarwf zu <лі-> nésmi zgoden. SISM (ЭССЯ XIV, 191: *lěka/*lěkъ I) pisie pro praslôuénscwsty tuarwf zu <лі->, de <лік-, ліч-> e wd prasl. *loyk- (→ <léc-, лѣк-/лѣч-/лѣц->), de *o u *oy (→ rous. <é, ѣ>) e stõpeiny imên proti *e u *ey (→ <i, и>) u *leyk- (→ <lic-, лик-/лич-/лиц->) e stõpeiny déyeslwf.
To <liciti> e déyeslôuo wd déyeslwfnoho corene *leyk-, a <léciti> e déyeslôuo wd imênnoho corene *loyk-.

Схоже, що правда Ваша. Українською мало б бути "личИти".

Може навпаки німецьке з польсько-галицької?

На ділі, в руській є повно слів на *-ьник чи й *-ал-ьник, що не значить людину, яка що робить/чинить, а й річ. Хоча я за се слово не голосую, є бо з німецької через лядську ято.

Лядська то шо воно таке?

Польська